Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 454/2857/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них.
Надіслано судом: 05.05.2023. Зареєстровано: 06.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2023.
Дата набрання законної сили: 02.05.2023
Номер судового провадження: 22-ц/817/331/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		Справа № 454/2857/22Головуючий у 1-й інстанції Фарина Л.Й. Провадження № 22-ц/817/331/23 Доповідач - Гірський Б.О.Категорія - 305010000   
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		02 травня 2023 року     м. Тернопіль
		 
		Тернопільський апеляційний суд у складі: 
		Головуючого - Гірський Б.О. 
		Суддів - Дикун С. І., Хома М. В., 
		за участю секретаря - Іванюта О.М. 
		 
		   розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 454/2857/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 19 грудня 2022 року, ухвалене суддею Фарина Л.Ю., в справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, -
		ВСТАНОВИВ:
		У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
		   В обґрунтування вимог зазначив, що рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 08.02.2017 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог фермерського господарства «Бурка В.В.» (далі  ФГ Бурка В.В.) до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
		   Додатковим рішенням цього ж суду від 11.04.2017 року стягнуто з ФГ «Бурка В.В.» в користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 15 000 грн.
		   Вищезазначені судові рішення були оскаржені фермерським господарством в апеляційному порядку.
		Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 30.06.2017 року апеляційну скаргу ФГ Бурка В.В. на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 08.02.2017 року було повернуто заявнику, у зв`язку з невиконанням вимог ухвали апеляційного суду від 01.06.2017 року щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги. 
		Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 04.07.2017 року апеляційну скаргу ФГ «Бурка В.В.» на додаткове рішення суду першої інстанції було задоволено частково, змінено додаткове рішення Червоноградського міського суду від 11.04.2017 року та зменшено суму судового збору до 1378 грн.
		Вищезазначені судові рішення суду апеляційної інстанції були оскаржені фермерським господарством в касаційному порядку.
		   Постановою Верховного Суду від 30.10.2019 року касаційні скарги ФГ Бурка В.В. були задоволені частково, ухвала Апеляційного суду Львівської області від 30 червня 2017 року та рішення цього ж суду від 04 липня 2017 року були скасовані, а справу передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		   Постановою Львівського апеляційного суду від 21 лютого 2020 року апеляційну скаргу ФГ Бурка В.В. було задоволено та скасовано додаткове рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 11 квітня 2017 року.
		   Вважає рішення Апеляційного суду Львівської області від 04.07.2017 року про стягнення судового збору завідомо неправосудним. 
		   Зазначає, що йому як представнику та члену фермерського господарства «Бурка В.В.» діями суддів апеляційного суду було спричинено моральну шкоду, яка полягала у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку із прийняттям незаконного рішення, у приниженні честі та гідності, ділової репутації, оскільки було порушено його нормальні ділові зв`язки через неможливість продовження підприємницької діяльності господарства та порушено стосунки з оточуючими людьми, оскільки родичі і знайомі вважали, що він не знає норм чинного законодавства та не веде свою діяльність в межах закону.
		   Просив суд стягнути з відповідача в його користь моральну шкоду у розмірі 1000 000 грн.
		   Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 19 грудня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		   В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на його незаконність, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права.
		   В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при розгляді справи, судом не було вирішено питання з приводу того, чи Апеляційний суд Львівської області (на даний час Львівський апеляційний суд) відноситься до органів державної влади, чи вказаним судом було порушено норми Закону України «Про судовий збір» та ЦПК України, а також чи було порушено судом його права, гарантовані Конституцією України. 
		   Висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки в позовній заяві він чітко надав докази підтвердження факту заподіяння моральної шкоди відповідачем, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони завдані, ступінь вини заподіювача, в якій грошовій сумі та обґрунтування цього.
		   Вказує, що суд у своєму рішенні зобов`язаний був вказати докази про те, що Апеляційний суд Львівської області не відноситься до органів державної влади, даним судом не було порушено норми чинного законодавства і не були порушені права позивача, гарантовані Конституцією України і йому не було нанесено моральної шкоди в результаті незаконних дій Апеляційного суду Львівської області, проте суд першої інстанції цього не зробив.
		   Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявив клопотання про звернення до Конституційного Суду України щодо тлумачення ст.56 Конституції, а саме, чи має він право на відшкодування за рахунок держави моральної шкоди завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових осіб органів державної влади (суддею Червоноградського міського суду Львівської області), а також внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності постанови Пленуму Верховного суду України від 13.06.2007 року №8, а саме, чи відповідає Конституції України (конституційність) постанови Пленуму Верховного суду України від 13.06.2007 №8 «Про незалежність судової влади». 
		    Відзив на апеляційну скаргу, у визначений судом строк, не надходив.
		   Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином.
		   Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засіданні у відповідності до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.
		   Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення та ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
		   Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		   На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		   Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		   Судом встановлено, що рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 08.02.2017 року у задоволенні позовних вимог ФГ «Бурка В.В.» до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
		   Додатковим рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 11.04.2017 року стягнуто з ФГ «Бурка В.В.» в користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 15 000 грн.
		Вищезазначені рішення суду першої інстанції були оскаржені фермерським господарством в апеляційному порядку.
		Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 30.06.2017 року апеляційну скаргу ФГ Бурка В.В. на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 08.02.2017 року повернуто заявнику, у зв`язку з невиконанням вимог ухвали апеляційного суду від 01.06.2017 року щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги. 
		Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 04.07.2017 року апеляційну скаргу ФГ «Бурка В.В.» на додаткове рішення суду першої інстанції задоволено частково, змінено додаткове рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 11.04.2017 року та зменшено суму судового збору до 1378 грн.
		Вищезазначені судові рішення суду апеляційної інстанції були оскаржені фермерським господарством в касаційному порядку.
		   Постановою Верховного Суду від 30.10.2019 року касаційні скарги ФГ Бурка В.В. задоволено частково.
		   Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 червня 2017 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 04 липня 2017 року скасовано, справу передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		   Постановою Львівського апеляційного суду від 21 лютого 2020 року апеляційну скаргу ФГ Бурка В.В. задоволено.
		   Додаткове рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 11 квітня 2017 року скасовано.
		   Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		   Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		   Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (стаття 16 ЦК України).
		   У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц зроблено висновок, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
		   За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
		   Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		   Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
		   Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		   Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
		   Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
		   Подібний висновок щодо застосування зазначених норм матеріального права викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17 листопада 2020 року у справі № 686/10710/18, від 20 вересня 2021 року у справі №686/8422/20, від 25 жовтня 2021 року у справі №686/27099/20, від 15 листопада 2021 року у справі №686/24617/20, від 27 жовтня 2022 року у справі №686/20441/21.
		   У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 зазначено, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
		   Статтею 2 ЦК України встановлено, що учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи, а також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
		   Відповідно до частини першої статті 167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
		   В силу частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
		   Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частина четверта статті 58 ЦПК України).
		   Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №761/3884/18 ), від 21 серпня 2019 року у справі №761/35803/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі №688/2479/16-ц, від 06 липня 2021 року у справі №911/2169/20).
		   З урахуванням наведеного, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема, і представляти державу в суді, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.
		   Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. 
		   За змістом статей 1173, 1174 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини. Водночас потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.
		   Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
		   Аналогічні правові висновки викладено у постанові ВС від 28.02.2023 року в справі № 454/2468/21.
		   Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		   Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.     Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
		    Із змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, спричиненої протиправними діями колегії суддів Апеляційного суду Львівської області, внаслідок ухвалення ними рішення Апеляційного суду Львівської області від 04.07.2017 року, яким змінено додаткове рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 11.04.2017 року та зменшено суму стягнутого судового збору з 15000 грн. до 1378 грн., яке у подальшому було скасовано судом касаційної інстанції.
		   Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що саме по собі скасування судом касаційної інстанції рішення Апеляційного суду Львівської області від 04 липня 2017 року у справі №454/1101/16-ц за позовом ФГ «Бурка В.В.» до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, яким вирішувалось питання щодо стягнення судового збору у зв`язку з розглядом справи, не свідчить про завдання ОСОБА_1 шкоди з боку держави Україна.
		   Вирішуючи спір, суд першої інстанції, належно оцінивши наявні у справі докази, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 не доведено факт заподіяння йому, як представнику та члену фермерського господарства моральної шкоди; наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями колегії суддів Апеляційного суду Львівської області по ухваленню судового рішення та наслідками, зазначеними ним у позові.
		   В апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявив клопотання про внесення до Конституційного Суду України подання щодо тлумачення ст.56 Конституції України з підстав того, чи позивач має право на відшкодування за рахунок держави моральної шкоди завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових осіб органів державної влади, та клопотання про внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності постанови Пленуму Верховного Суду України.
		   Суд апеляційної інстанції вважає, що такі клопотання до задоволення не підлягають, виходячи з наступного.
		   Відповідно до частини шостої статті 10 ЦПК України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. 
		   У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.
		   Оскільки в процесі розгляду справи апеляційним судом не встановлено обставин, визначених частиною шостою статті 10 ЦПК України, підстави для звернення до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта у даному випадку відсутні.
		   Крім того в даному випадку немає підстав вважати, що норми ЦПК України, на підставі яких судом відмовлено в задоволенні позовних вимог, суперечать Конституції України та є необхідність у застосуванні норм Конституції України як норм прямої дії при цьому не застосувавши норми ЦПК України.
		   Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
		   Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		   Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування в межах вимог, заявлених у апеляційній скарзі.
		   Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1  залишити без задоволення.
		   Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 19 грудня 2022 року  залишити без змін.
		   Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		Повний текст постанови складено 05 травня 2023 року.
		 
		Головуючий                                    Гірський Б.О.
		 
		Судді:                                        Хома М.В.
		 
		   Дикун С.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...