Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/13786/22-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 11.05.2023.
Дата набрання законної сили: 26.04.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		справа № 757/13786/22-ц
		провадження № 22-ц/824/1982/2023
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 квітня   2023 року                                                                                                   м. Київ
		Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: 
		судді - доповідача Кирилюк Г. М.
		суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.
		при секретарі  Кошель К. А.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України, Державної інноваційної фінансово-кредитної установи про визнання незаконним та скасуванням наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Самуся Олексія Вікторовича на рішення Печерського районного суду м. Києва  від 13 грудня 2022 року в складі судді Остапчук Т.В.,
		 
		встановив:
		 
		10.06.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом  до Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України (далі - Мінстратегпром), Державної інноваційної фінансово-кредитної установи про визнання незаконним та скасуванням наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Позов мотивовано тим, що 15.07.2021 між ОСОБА_1 та Мінстратегпром укладено Контракт № 1-2021 про  те, що ОСОБА_1 призначається  на посаду голови правління Державної інноваційної фінансово-кредитної установи ( далі - ДІФКУ)  на термін з 16 липня 2021 року  до 18 липня 2022 року.
		Наказом Мінстратегпром від 15.07.2021 № 6/п ОСОБА_1 призначено   на посаду голови правління ДІФКУ з 16 липня 2021 року.
		03.11.2021 між ОСОБА_1 та Мінстратегпром укладено Додаткову угоду № 1 до Контракту № 1-2021 від 15.07.2021.  У  тексті контракту слова та цифри «18 липня 2022 року» замінено словами та цифрами «17 липня 2026 року».  Інші  умови  контракту  залишились  незмінними.
		ДІФКУ листом від 26.05.2022 №01-120/22 повідомила Мінстратегпром про погіршення стану здоров`я голови правління ОСОБА_1 і необхідність звертатися до закладу охорони здоров`я за медичною допомогою.  До листа було  додано  результати обстежень позивача. 
		Наказом ДІФКУ від 26.05.2022 № 31-к/тр покладено на ОСОБА_2 , заступника голови правління, за його згодою, виконання обов`язків голови правління, без увільнення його від основних обов`язків, 26 травня 2022 року на період тимчасової непрацездатності голови правління ОСОБА_1 
		27.05.2022 сімейним лікарем ОСОБА_3 було видано медичний висновок про тимчасову непрацездатність ОСОБА_4 і сформовано  листок непрацездатності за НОМЕР_1.
		Наказом Мінстратегпром від 27 травня 2022 року  № 7/п прийнято рішення розірвати з ініціативи Органу управління майном Контракт та звільнити ОСОБА_1 з посади голови правління ДІФКУ 27 травня 2022 року   на підставі пункту  8 частини першої ст. 36 КЗпП України.
		Копію наказу  про звільнення   позивач отримав  поштою 06 червня  2022  року.
		Враховуючи той  факт, що  на  момент  звільнення позивач перебував на  лікарняному,  його звільнення  з посади відбулось  з порушенням  вимог  частини  третьої статті 40 КЗпП України.
		Посилаючись на  вказані  обставини  позивач просив суд: 
		визнати незаконним та скасувати  наказ  Мінстратегпром  від  27 травня 2022  року  №7/п про звільнення  голови правління  ДІФКУ ОСОБА_1 ;  
		поновити ОСОБА_1 на посаді голови правління ДІФКУ з 27 травня 2022 року; 
		стягнути з Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 травня 2022  року  до дати поновлення  на  посаді; 
		 стягнути   з відповідачів судові витрати по справі. 
		21.07.2022  ОСОБА_1 подав заяву, в якій уточнив підстави  позову. 
		Зазначив,  що  підставою  для  прийняття рішення  про  розірвання  Контракту  та звільнення  ОСОБА_1 з  посади голови правління   ДІФКУ   слугував лист  Державної  аудиторської  служби  України від  23.05.2022 №000300-14/3631-2022 про те, що  при проведенні державного фінансового аудиту діяльності ДІФКУ за період з 01.01.2019 до 31.12.2021 керівництвом ДІФКУ не було забезпечено подання у повному обсязі та у встановлені строки матеріалів, інформації, документів, необхідних для проведення аудиту, чим не виконано законних вимог службових осіб Держаудитслужби. 
		Разом  з тим, починаючи   з  08 грудня  2021  року по  28  лютого  2022  року ОСОБА_1 перебував на  лікарняному, виконання  обов`язків голови правління було покладено  на  заступника ОСОБА_2 , який  в свою чергу  призначив  відповідальних працівників на  забезпечення  проведення  державного  фінансового  аудиту діяльності ДІФКУ. 
		24 лютого  2022  року   Державною аудиторською  службою  України складено  Акт  про  неможливість   проведення державного  фінансового  аудиту. 
		У  своєму листі  від 18 травня  2022  року  №000300-14/3646-2022 зазначає по  вилучення  аудиту із Плану  проведення  заходів  державного  фінансового   контролю  Державної  аудиторської служби на  І квартал 2022  року  і вважається таким,  що не проведений. 
		Наказ про  звільнення  не  містить зазначення  які саме умови  контракту  №1-2021  від 15 липня  2021  року  було  порушено  позивачем. 
		Просив  також  визнати  незаконним  та скасувати  наказ ДІФКУ   від 23 червня  2022  року  №63-к/тр  про оголошення  наказу  про  звільнення голови правління   ДІФКУ  ОСОБА_1 .
		З огляду на  те, що  24 червня  2022  року    Мінстратегпром видано наказ   про  внесення  змін  до наказу  по  звільнення  ОСОБА_1 ,  в заяві про збільшення  розміру  позовних вимог  від 29 вересня  2022  року  доповнив позовні вимоги вимогою про  визнання незаконним та скасування  наказу  Мінстратегпром від  24  червня  2022  року  №9/п. 
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва  від 13 грудня 2022 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.
		28 грудня 2022  року  представник ОСОБА_1 - адвокат Самусь О. В. подав апеляційну  скаргу,  в якій  просить рішення  Печерського районного суду м. Києва  від 13 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
		Свої доводи обґрунтовує тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про продовження Держаудитслужбою проведення державного фінансового аудиту діяльності ДІФКУ з 01 квітня по 27 травня 2022 року. Державний фінансовий аудит діяльності ДІФКУ було завершено 24 лютого 2022 року і не поновлювався, що підтверджується листом Державної аудиторської служби України від 19.05.2022 № 000300-14/3566-2022.
		Висновок суду першої інстанції про відновлення з 25 березня 2022 року Держаудитслужбою діяльності щодо проведення заходів державного фінансового контролю ДІФКУ є також невірним та помилковим, адже це твердження стосується відновлення роботи Держаудитслужби як центрального органу виконавчої влади після початку військової агресії Російської Федерації проти України.
		Вказує, що п.  8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом. Хоча які саме умови контракту № 1-2021 від 15 липня 2021 року позивачем було порушено, відповідач у своєму наказі про звільнення не зазначив.
		У відзиві на апеляційну скаргу представник Мінстратегпром просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції  без змін.
		Свої доводи мотивує тим, що   відповідно до підпункту  «й» пункту 5.3 розділу  5 Контракту закріплено,  що керівник  може бути звільнений з посади, а цей  контракт  розірваний з ініціативи  Органу  управління  майном,  у тому числі  за пропозицією місцевого  органу  виконавчої влади, до закінчення   терміну  його  дій  в разі незабезпечення  виконання  в установлені строки законних  вимог  Державної  аудиторської  служби  її  міжрегіональних  територіальних органів   та підрозділів  Органу  управління  майном. 
		Листом  від 23.02.2022 № 000300-14/2309-2022 Держаудитслужба повідомила Мінстратегпром,  що при проведенні  державного  фінансового  аудиту діяльності ДІФКУ  за 2019 -2021  роки працівниками Держаудитслужби  не було  забезпечено  надання  у повному обсязі   та у встановлені строки матеріалів,  документів, необхідних для проведення  аудиту. 
		24.05.2022  Мінстратегпром  отримав лист  Держаудитслужби від 23.05.2022  №0003000-14/3631-2022, в якому зазначено: «що  при проведенні  державного  фінансового  аудиту  діяльності Державної  інноваційної фінансово-кредитної установи   за період з 01.01.2019  по  31.12.2021  керівництвом  ДІФКУ  не було забезпечено   надання  у повному обсязі  та у встановлені строки матеріалів, інформації, документів, необхідних  для проведення  аудиту». 
		З          викладеного слідує, що Мінстратегпром під час видання оскаржуваного наказу діяв в межах повноважень наданих законодавством, а підстави для його видання позивачем  не спростовані.
		Наголошує, що контракт про призначення на посаду голови правління ДІФКУ був укладений саме з ОСОБА_1 , а тому наслідки за невиконання/порушення умов контракту несе безпосередньо позивач, а не треті особи.
		У відзиві на апеляційну скаргу представник  ДІФКУ - адвокат Міхальов А. О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Вказує, що установою не вчинено будь-яких дій з приводу вирішення питання про звільнення позивача із займаної посади, що свідчило б про порушення вимог трудового законодавства і обмежень трудових прав працівника.
		В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Самусь О. В. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
		Представник Мінстратегпром -  ОСОБА_5   та представник ДІФКУ -  адвокат Міхальов  А. О. просили  апеляційну  скаргу  залишити без задоволення,  рішення  суду  першої інстанції  без змін.
		Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення  суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому  задоволенню з таких підстав.
		Згідно  зі статтею 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 21 КЗпП України).
		У контракті можуть визначатися додаткові, крім встановлених чинним законодавством, підстави його розірвання. У разі розірвання контракту з ініціативи роботодавця з підстав, установлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення проводиться за пунктом 8 статті 36 КЗпП України з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством і контрактом.
		Звільнення працівника на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України з формулюванням причини - невиконання чи неналежне виконання обов`язків, передбачених контрактом, не може вважатися законним без визначення конкретних умов контракту, які не виконував чи неналежним чином виконував працівник, і без встановлення на підставі належних і допустимих доказів допущених ним конкретних порушень.
		У постанові Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 757/7573/19-ц зазначено, що «у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року в справі № 753/17776/19 (провадження № 14-163цс20) зроблено висновок, що «трудовий договір може бути припинено, а працівника звільнено з роботи лише з підстав і в порядку, визначених законодавством про працю». Вирішуючи справу про поновлення на роботі, суд повинен перевірити правові підстави звільнення і дотримання встановленої трудовим законодавством процедури припинення трудового договору, у тому числі встановити, чи уповноважений орган прийняв рішення про дострокове припинення трудових правовідносин. Оскільки контракт, як особлива форма трудового договору, за погодженням сторін врегульовує умови трудової діяльності працівника, при вирішенні зазначених питань підлягають урахуванню положення контракту, так як саме на таких умовах працівник погодився вступити у трудові правовідносини. Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору».
		Судом встановлено, що  15 липня  2021  року між  Мінстратегпром  ( орган  управління  майном)  та  ОСОБА_1   (керівник) укладено Контракт № 1-2021 про  таке: ОСОБА_1 призначається  на посаду голови правління ДІФКУ  на термін з 16 липня 2021 року  до 18 липня 2022 року.
		Додатковою  угодою  №1  до  контракту  №1-2021  від 15 липня  2021  року  термін  дії  контракту  продовжено до  "17  липня 2026 року".
		Наказом Мінстратегпром від 15.07.2021 № 6/п ОСОБА_1 призначено   на посаду голови правління ДІФКУ з 16 липня 2021 року.
		За умовами  контракту передбачено,  що  керівник забезпечує вирішення  питань  щодо поточного  (оперативного)  керівництва Установою, організації її  виробничо-господарської, соціально-побутової та іншої  діяльності,  забезпечує  виконання  завдань Установи,  передбачених законодавством, Статутом  Установи та цим контрактом. 
		Орган  управління майном  звільняє  керівника у разі  закінчення  контракту,  достроково  за  ініціативою керівника,  а також  у випадку  порушень законодавства та згідно  з пунктами 5.3 та 5.4 (  п. 2.11).
		Цей  контракт припиняється: до закінчення  терміну  дії контракту  у випадках, передбачених  пунктами 5.3 і 5.4 цього  Контракту  (  п.п. "в" п.5.2).
		Керівник може  бути звільнений з посади, а цей контракт  розірваний з ініціативи Органу  управління  майном,  у тому числі  за пропозицією  місцевого  органу  виконавчої  влади, до закінчення  терміну  його  дії  у разі  незабезпечення виконання в установлені  строки  законних вимог Державної  аудиторської  служби     її  міжрегіональних територіальних  органів  та підрозділів  Органу  управління  майном  (  п.п. "й"  п. 5.3).
		Наказом   Мінстратегпром від  27 травня  2022  року  №7/п,  відповідно до  статті 65  Господарського  кодексу України, ст. 36  КЗпП  України,  підпункту  22 пункту  4 Положення  про  Мінстратегпром, затвердженого постановою  Кабінету Міністрів України від 07 вересня  2020 року  №819 ( зі змінами), пункту  54 Статуту ДІФКУ, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України  від 15 червня  2000  р. №979 ( в редакції  постанови  Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2020  року  №1157), пункту  2.11 розділу  другого,  підпункту в) пункту   5.2 та підпункту й) пункту 5.3 розділу   п`ятого  контракту  №1-2021 , укладеного   15  липня  2021  року,  у зв`язку з незабезпеченням  виконання в установлені  строки законних  вимог  Державної  аудиторської  служби України,   розірвано  з  ініціативи  Органу  управління  майном  Контракт  та звільнено  ОСОБА_1   з посади  голови  правління   ДІФКУ  27 травня  2022  року  на підставі пункту 8  частини  першої статті 36 КЗпП  України.  Підстава:  лист  Державної  аудиторської служби  України від  23.05.2022   №000300-14/3631-2022 (а.с.25 т.1).
		Листом     від  23.05.2022 №000300-14/3631-2022   Державна  аудиторська служба України, на доповнення  до  листів від 23.02.2022  №000300-14/2309-2022 та від  19.05.2022  №000300-14/3566-2022  повідомила Мінстратегпром  про те, що  при проведенні  державного  фінансового аудиту  діяльності ДІФКУ  керівництвом  ДІФКУ  не  було  забезпечено  надання  у повному обсязі   та у встановлені  строки  матеріалів, інформації,  документів, необхідних  для проведення  аудиту, чим не  виконано   законних  вимог  службових осіб  Держаудитслужби, які відповідно до  статті 15 Закону   України від  26 січня  1993 року  "Про  основні  засади здійснення  державного  фінансового  контролю   в Україні" є обов`язковими для виконання   службовими особами об`єктів,  що  контролюються.  Зважаючи на  викладене,   Держаудитслужба  пропонує  розглянути питання  щодо  розірвання  контракту з керівником  ДІФКУ  за незабезпечення виконання  в установлені  строки законних  вимог  Держаудитслужби" (а.с.  83 т.1).
		23 червня  2022  року    в.о.  голови  правління  ДІФКУ  Шкураковим С.  видано  наказ №63-к/тр  про  оголошення  наказу про  звільнення  голови правління   ДІФКУ  ОСОБА_1 (а.с.69 т.1).
		24 червня 2022  року  Мінстратегпром  видач наказ №9/п "Про  звільнення  голови правління  ДІФКУ  ОСОБА_1 ". 
		Відповідно  до  частини  першої статті 5 Закону  України "Про  організацію  трудових  відносин  в умовах  воєнного стану", листа Київського  міського  голови  від 14.06.2022  №001-01-195 "Про погодження  звільнення  ОСОБА_1 ", у зв`язку з  тимчасовою  непрацездатністю  ОСОБА_1 у періоди з  27.05.2022  по 03.06.2022, з 06.06.2022  по  22.06.2022,  наказано  внести  зміни до наказу  Мінстратегпрому  від  27.05.2022 №7/п "Про   звільнення  голови правління  ДІФКУ   ОСОБА_1 ", виклавши  пункт 1 наказу  в такій редакції:  "1. Розірвати      з ініціативи  Органу  управління  майном  Контракт та звільнити  ОСОБА_1   з посади  голови   правління  Державної  інноваційної  фінансово-кредитної установи  23 червня 2022  року  на  підставі пункту   8 частини  першої статті 36  КЗпП України." (а.с.115 т.1).
		Як вбачається  з  матеріалів справи,  розірвання  контракту з   ОСОБА_1   відбулося   з підстав  незабезпечення останнім  виконання в установлені  строки законних  вимог  Державної  аудиторської  служби України.
		Ухвалюючи  рішення  про  відмову в задоволенні  позову,  суд першої  інстанції   виходив з того,  що з 25 березня  2022  року  Державна  аудиторська служба України  відновила  діяльність  щодо проведення заходів   державного  фінансового  контролю.  У листі від  23.05.2022  остання  повідомила Мінстратегпром  про те, що  при проведенні  державного  фінансового  аудиту діяльності керівництвом  ДІФКУ   не  було забезпечення  надання  у повному обсязі  та у встановлені строки   матеріалів,  інформації, документів, необхідних  для   проведення  аудиту,   чим не виконано  законних вимог   службових осіб  ОСОБА_6 .  Позивач виконував  посадові обов`язки  в період  з 01  квітня  по  27 травня  2022  року, тобто  в період проведення  державного  фінансового  аудиту діяльності. Вказана  обставина  спростовує  твердження  позивача про те, що  він  не  був відповідальною  особою за  забезпечення  проведення  державного  фінансового  аудиту діяльності, так як перебував на  лікарняному.  
		З огляду на те, що позивача звільнено  з роботи  з  23 червня  2022  року,  тобто після  закінчення періоду  тимчасової  непрацездатності, суд  першої  інстанції  відхилив твердження  позивача про  порушення  відповідачами  вимог    ч.3 ст. 40  КЗпП  України.
		Колегія суддів  погоджується  з висновком  суду  першої інстанції  в тій частині, що  негативні  наслідки від   порушення гарантії,  передбаченої  частиною третьою статті  40 КЗпП  України,  було усунуто  шляхом   зміни дати звільнення  позивача на  перший день після  закінчення  періоду  тимчасової  непрацездатності, а тому  доводи позивача  про  незаконність наказу про  звільнення    з огляду  на  вказану  обставину  є необґрунтованими. 
		Разом з тим,  колегія суддів не  погоджується  з іншими висновками  суду  першої  інстанції, враховуючи наступне.
		Як вбачається  з матеріалів справи,  Державна  аудиторська служба України на  підставі  пункту 4.25 Плану  проведення  заходів  державного  фінансового  контролю Державної  аудиторської   служби на  І квартал  2022  року з 31.01.2022  розпочала  державний фінансовий  аудит діяльності ДІФКУ за період з  01.01.2019 до  31.12.2021.
		Дата початку та закінчення  заходу  державного  фінансового  контролю  - з 31.01.2022 по 09.06.2022 (а.с.  86  т.1). 
		Судом  встановлено,  що  ОСОБА_1    починаючи з  08 грудня  2021  року  по  28  лютого  2022  року  знаходився в стані  тимчасової непрацездатності,  що  підтверджується   листами непрацездатності,  виданими за період:  з 08.12.2021  по  20.12.2021; з 21.12.2021  по  28.12.2021;  з 29.12.2021  по  04.01.2022; з 05.01.2022  по  14.01.2022; з 15.01.2022  по  19.01.2022;  з 20.01.2022 по  31.01.2022;  з  01.02.2022  по  04.02.2022;  з  07.02.2022  по  28.02.2022 (а.с.60-63 т.1).
		У  зв`язку з цим наказом  ДІФКУ   від 08.12.2021  №268-к/тр виконання  обов`язків  голови правління  ДІФКУ було  покладено  на  заступника голови правління  ОСОБА_2 (а.с.85 т.1) 
		Наказом  в.о.  голови правління  ДІФКУ ОСОБА_2     від  01.02.2022 №10-адм призначено   відповідальних працівників за  забезпечення  проведення  державного  фінансового  аудиту діяльності ДІФКУ :  ОСОБА_7 ,  ОСОБА_8 ,  ОСОБА_9 (а.с. 87 т.1).
		Як вбачається  з матеріалів справи, в рамках проведення  фінансового  аудиту діяльності,  Державна  аудиторська служба України направила  до  ДІФКУ  запити про  надання  документів:  від  31.01.2022;  від  08.02.2022;  від  11.02.2022;  від  17.02.2022;  від  18.02.2022;  від  21.02.2022  (  а.с.74 - 82 т.1). 
		Листом  від  23.02.2022 №000300-14/2309-2022 Державна  аудиторська служба України   повідомило  Мінстратегпром про те, що  під час  проведення  аудиту працівники Держаудитслужби  зустріли супротив з боку керівного  складу  Установи. ДФКУ  без будь-яких  пояснень  відтерміновує  надання   документів за 2021  рік зі щоденними обіцянками надати їх наступного  дня. Що  ж до  інших років,  то процес  надання  окремих  документів стосовно  фінансово-господарської діяльності  та пов`язаних  із видачею  і поверненням   інвестиційних  та інноваційних  позик гальмується (а.с.134  т.1). 
		Вказаний лист не  містить зазначення конкретних  працівників ДІФКУ, якими  чинився спротив   проведенню  аудиту та гальмування надання   документів для  його  проведення. 
		Не містять  такої інформації  й матеріали справи. 
		З огляду  на те, що  під час проведення  аудиту  ОСОБА_1 був відсутній  на  роботі та за станом  свого  здоров`я не  міг  чинити  перешкоди для  проведення  аудиту,  не надавати документи для  його  проведення  тощо,  припинення  трудового  договору з вказаним працівником   на  підставі  пункту 6 частини першої статті 36  КЗпП  України та його звільнення з посади голови правління   ДІФКУ на підставі  інформації, яка була  викладена  в листі від  23.02.2022 №000300-14/2309-2022,  колегія судів вважає незаконним. 
		Висновок  суду першої  інстанції про те, що  позивач в період  з 01  квітня  по  27 травня  2022  року виконував свої обов`язки голови правління  ДІФКУ,  а тому  був відповідальною особою    за  забезпечення  виконання  вимог  Державної  аудиторської  служби України у вказаний період,  є  необґрунтованим. 
		Як вбачається  з матеріалів справи, 24.02.2022  заступником  директора  Департаменту - начальником  відділу   Державної  аудиторської служби України  С. Гребень  складено  Акт про  неможливість   проведення  державного  фінансового  звіту (а.с.84 т.1). 
		Відповідно  до  вказаного  акту,  враховуючи Указ Президента України "Про введення  воєнного   стану  в Україні" від  24  лютого  2022 року №64/2022 щодо  введення  воєнного  стану  із  05  години 30  хвилин  24 лютого  2022 року  та на  виконання  вимог  пункту 15 Порядку  проведення  Державною  аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами  державного  фінансового  аудиту діяльності суб`єктів  господарювання, затвердженого  постановою  Кабінету Міністрів України від  27 березня  2019 року  №252, проведення  з  24  лютого  2022  державного  фінансового  аудиту діяльності ДІФКУ за  період з  01.01.2019 по  31.12.2019  не  є  можливим.   З  огляду  на  вказане,  цей аудит вважається  таким, що не проведений.  
		Листом  від  18.05.2022  №000300-14/3546-2022 Державна  аудиторська служба України направила  ДІФКУ  Акт про   неможливість  проведення державного  фінансового  аудиту  та повідомила, що   цей  аудит вилучений із  Плану  проведення  заходів  державного  фінансового  контролю   Державної  аудиторської  служби на  І квартал  2022  року  і вважається  таким, що не  проведений (а.с.72 т.1).
		Таким чином,   державний фінансовий  аудит діяльності  ДІФКУ був  вилучений із Плану   проведення  заходів  державного  фінансового  контролю  на  І квартал  2022  року  у зв`язку з  неможливістю його  проведення  внаслідок введення  в Україні воєнного стану.
		Вказана  обставина  підтверджується  також листом  від  19.05.2022 №000300-14/3566-2022, яким    Державна  аудиторська служба України  проінформувала Мінстратегпром про те,  що  з 25 березня  2022  року   вона  відновила  діяльність  щодо  проведення  заходів  державного  фінансового  контролю. Проте, зважаючи на  потребу у проведенні  значної  низки зборів  інформації щодо  підтвердження  (спростування) заборгованості за кредитами,  наданими ДІФКУ, підприємствам та установам, які розташовані  на  територіях,  де наразі  проводяться  бойові дії,  або    перебувають  на територіях, постраждалих  у зв`язку з  військовою   агресією Російської Федерації проти  України,  Держаудитслужба   прийняла  рішення   щодо вилучення  цього  державного  фінансового  аудиту  з Плану  проведення  заходів  державного  фінансового  контролю  Державної  аудиторської   служби на  І квартал  2022  року та вважати його таким,  що не  проведений.  Поряд з цим Держаудитслужба  після  завершення  воєнного  стану  розгляне питання  повторного  проведення державного  фінансового  аудиту  діяльності  ДІФКУ (а.с.73 т.1).
		Доказів  того,  що  в спірний період  вирішувалось питання  повторного  проведення  державного  фінансового  аудиту діяльності ДІФКУ  матеріали справи не  містять. 
		За відсутності  вини  позивача у настанні  події,  які зумовили наслідки, визначені підпунктом   "й"  п. 5.3 контракту,  суд  першої інстанції  дійшов  помилкового висновку про  обґрунтованість звільнення позивача на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.
		З огляду  на  встановлені   обставини справи,  колегія суддів  дійшла висновку про  наявність  правових підстав для  задоволення  позовних вимог  в частині визнання незаконним та скасування  наказ Мінстратегпром від  27 травня 2022  року  №7/п,  з урахуванням  внесених  змін згідно   наказу  від 24 червня  2022  року  №9/п,  про звільнення  ОСОБА_1 з посади   голови правління  ДІФКУ  23 червня  2022  року на  підставі пункту  8 частини  першої  статті  36 КЗпП України.  
		Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		Враховуючи, що позивач був звільнений з роботи  23 червня 2022  року,   останній  підлягає  поновленню  на  посаді  голови  правління   ДІФКУ  з  24 червня  2022  року. 
		Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).
		Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. 
		У пункті 6 Постанови "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 №13 Пленуму Верховного Суду України зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
		Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
		Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
		Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу визначається шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів, що минули починаючи з дня незаконного звільнення, по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі.
		Беручи до уваги, що позивача було звільнено у червні  2022 року, а в травні  2022  року  та червні  2022  року  позивач був на  лікарняному, середньоденна заробітна плата обчислюється судом виходячи з розміру заробітної плати, нарахованої позивачеві за березень і квітень 2022 року.
		Як убачається з довідки  ДІФКУ  від  16.09.2022,  позивачу нараховано  заробітну  плату:   за березень  2022  року -  52 581,87 грн;  за квітень  2022  року  - 52 581,87 грн, всього  105 163,74 грн  за  43 робочих дні. Отже, середньоденна заробітна плата позивача складає              2 445,67 грн ( 105 163,74 грн :43 ).
		З огляду на викладене, кількість днів вимушеного прогулу, які підлягають оплаті,   складає  218  робочих  днів ( 24 червня 2022 р. по 25  квітня  2023 р. ).
		Таким чином, у зв`язку з незаконним звільненням з відповідача на користь позивача підлягає  стягненню  середній заробіток за час вимушеного  прогулу   в сумі  533 156,06  грн   (2 445,67 грн х 218). 
		Вказана  сума зазначена  без вирахування   податків та обов`язкових платежів, встановлених  чинним законодавством  України.  
		Позовні  вимоги про  визнання  незаконним та скасування  наказу   ДІФКУ   від  23 червня  2022  року  №63-к/тр  про  оголошення  наказу  про звільнення   голови правління  ДІФКУ  ОСОБА_1 не  підлягають  задоволенню,  оскільки  видача вказаного  наказу не призвела  до  порушення  прав або законних  інтересів  позивача, яке б потребувало судового  захисту. 
		Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		З  огляду на часткове  задоволення  позовних вимог  про  визнання  незаконними  та скасування наказів,  поновлення  на  роботі, з   Мінстратегпром на  користь  ОСОБА_1   підлягає  стягненню  сплачена  ним сума судового  збору  7 443 грн (  2 977,20 грн +             4 465,80  грн). 
		З ДІФКУ  на   користь  ОСОБА_1   підлягає  стягненню  сума  сплаченого ним судового  збору  по вимогам  про  стягнення  середнього  заробітку за час вимушеного прогулу,  в  розмірі 4 909,13 грн, а  в дохід  держави -  решту  суми судового збору,  що підлягала сплаті, в розмірі   3 088, 21 грн. 
		Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд
		 
		 постановив:
		 
		Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Самуся Олексія Вікторовича задовольнити частково.
		Рішення Печерського районного суду м. Києва  від 13 грудня 2022 року  скасувати.
		Ухвалити нове судове рішення. 
		Позов  задовольнити частково. 
		Визнати  незаконним та скасувати  наказ Міністерства   з питань  стратегічних галузей  промисловості України від  27 травня 2022  року  №7/п,  з урахуванням  внесених  змін згідно   наказу  від 24 червня  2022  року  №9/п,  про звільнення  ОСОБА_1 з посади   голови правління   Державної інноваційної  фінансово-кредитної  установи  23 червня  2022  року на  підставі пункту  8 частини  першої  статті  36 КЗпП України.  
		Поновити  ОСОБА_1 на посаді   голови правління   Державної інноваційної  фінансово-кредитної  установи  з 24 червня  2022  року.
		Стягнути  з  Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (код  ЄДРПОУ 00041467) на користь ОСОБА_1   середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 червня 2022  року  по 25 квітня  2023  року в  розмірі 533 156   грн  06 коп. з утриманням  із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів. 
		В решті позову  відмовити. 
		Стягнути  з  Міністерства  з питань  стратегічних  галузей  промисловості України (код  ЄДРПОУ 43733545,  м. Київ,  вул.  М. Грушевського, буд. 12/2) на  користь  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )    судові витрати  по  сплаті судового  збору  в сумі 7 443 грн. 
		Стягнути  з  Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (код  ЄДРПОУ 00041467,  м. Київ,  вул. Б. Хмельницького, буд. 65 Б)  на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )   судові витрати по  сплаті судового  збору  в сумі  4 909,13  грн.
		Стягнути  з  Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (код  ЄДРПОУ 00041467,  м. Київ,  вул. Б. Хмельницкого, буд. 65 Б)  в дохід  держави судовий збір  в сумі 3 088 грн  21 коп. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до  Верховного  Суду  протягом тридцяти днів  з дня  складення  повного  судового  рішення.
		Повне  судове рішення  складено  05 травня 2023  року. 
		 
		Суддя - доповідач                                                                           Г. М. Кирилюк
		 
		Судді:                                                                                               І. М. Рейнарт  
		                                                                                                     
		                                                                                                          Т. А. Семенюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...