Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 907/174/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про припинення права користування земельною ділянкою.
Надіслано для оприлюднення: 16.05.2023. Зареєстровано: 17.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 18.05.2023.
Дата набрання законної сили: 11.10.2023
Номер судового провадження: 2/907/174/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		"12" квітня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/174/22 
		 
		Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф., 
		За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.
		розглянувши позовну заяву керівника Ужгородської окружної прокуратура в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області 
		до Холмківської сільської ради 
		та до Товариства з обмеженою відповідальністю Гуртово - роздрібна компанія
		за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 - гр. ОСОБА_1 , м. Ужгород
		про визнання незаконним та скасування рішення ради, визнання недійсним договору сервітуту з одночасним скасуванням державної реєстрації права
		 
		За участю представників: 
		прокурор - Андрейчик Алла Миколаївна, службове посвідчення № 069357 від 01 березня 2023 року 
		від позивача - Хранюк Богдан Богданович, виписка з ЄДР 
		від відповідача 1 - Андроненко С.С., довіреність від 20.04.2021 року за № 304/02.23 
		від відповідача 2 - Ільницький Михайло Петрович, ордер серія АО № 1062099 від 30 травня 2022 року 
		від 3-ї особи відповідача 2 - не з`явився 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		30.03.2022 р. прокурор звернувся до Господарського суду Закарпатської області із позовною заявою в інтересах позивача до відповідачів про визнання незаконним та скасування рішення ради, визнання недійсним договору сервітуту з одночасним скасуванням державної реєстрації права.
		У підготовчому засіданні 10.08.2022 року судом оголошено перерву до 23.08.2022 року на 15 год. 00 хв., відповідно до ст. 183 ГПК України.
		Проте, судове засідання призначене на 23.08.2022 року не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючої судді Ремецькі О.Ф. у невикористаній частині щорічної основної відпустці з 23.08.2022 року по 24.08.2022 року включно, згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №02.4-08/28-к від 22.08.2022 року.
		Ухвалою від 25.08.2022 року відкладено підготовче засідання на 14.09.2022 року.
		Відповідач 2 надіслав суду на електронну адресу клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
		У засіданні суду 14.09.2022 року судом оголошено перерву за згодою сторін відповідно до ст.183 ГПК України до 04.10.2022 року.
		Призначене засідання суду не відбулося у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території Закарпатської області.
		Ухвалою від 04.10.2022 року відкладено підготовче засідання на 19.10.2022 року.
		18.10.2022 року до суду прокуратурою подано додаткові заперечення на клопотання відповідача 2 про залишення позовної заяви без розгляду. 
		19.10.2022 року позивачем подано також письмові заперечення на клопотання відповідача 2 про залишення позовної заяви без розгляду та про проведення підготовчого засідання без участі представника через тимчасову втрату працездатності.
		Відповідачем 1 Холмківською сільською радою подано суду клопотання про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача з мотивів, наведених у ньому.
		Представник відповідача 2 подав суду письмові пояснення від 19.10.2022 року щодо поданих додаткових заперечень прокуратури на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. 
		Ухвалою суду від 19.10.2022 р. відкладено підготовче засідання на 08.11.2022 р. Залучено до участі у справі третю особу на стороні відповідача 2 - гр. ОСОБА_1 .
		Ухвалою суду від 08.11.2022 р. відкладено підготовче засідання на 29.11.2022 року.
		Ухвалою суду від 29.11.2022 р. відкладено підготовче засідання на 14 грудня 2022.
		09.12.2022 р. до суду надійшла заява від відповідача 1 про залучення третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача гр. ОСОБА_2 , з мотивів викладених в ній.
		13.12.2022 р. представником ОСОБА_2 , м. Кішвард (ІПН НОМЕР_1 ) подано до суду заяву про залучення третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору гр. ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ), а також заяву про розгляд даної заяви та проведення підготовчого засідання за відсутності представника заявника.
		Ухвалою суду від 14.12.2022 р. заяву представника  ОСОБА_2 , м. Кішвард (ІПН НОМЕР_1 ) (вх.№02.3.1-02/6848/22 від 13.12.2022) про залучення третьої особи повернуто заявнику без розгляду.
		Ухвалою суду від 14.12.2022 р. заяву Холмківської сільської ради про залучення третьої особи, повернуто заявнику без розгляду.
		Ухвалою суду від 14.12.2022 відкладено підготовче засідання на 25.01.2023 р. 
		19.12.2022 до суду надійшла заява від представника ОСОБА_3 про уточнення щодо залучення третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача 1 Холмківської сільської ради - ОСОБА_2 .
		23.01.2023 р. до суду надійшла заява від відповідача 1 про залучення третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача гр. ОСОБА_2 .
		Призначене засідання суду 25.01.2023 р. не відбулося у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території Закарпатської області.
		25.01.2023 від відповідача 2 ТзОВ Гуртово - роздрібна компанія надішло до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, щодо спростування доводів про залучення третьої особи.
		Ухвалою суду від 25.01.2023 відкладено підготовче засідання на 21.02.2023.
		06.02.2023 адвокатом Монастирецькою А.В. подано суду клопотання про проведення судового засідання без участі представника заявника  Ігнат Р.І.
		Прокурор в засіданні суду 21.02.2023 року повністю заперечує стосовно заяв про залучення до участі у справі третьої особи - ОСОБА_2 .
		Представник позивача, підтримує позицію прокурора щодо заяви про залучення до участі у справі третьої особи та просить суд закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті. 
		Представник відповідача 2 не заперечує проти закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.
		Відповідач 1 в засідання суду свого повноваженого представника не направив. 
		У судовому засіданні 21.02.2023 р. судом розглянуто подані заяви про залучення третьої особи, про що постановлено відповідні ухвали суду.
		Ухвалою суду від 21.02.2023 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 21 березня 2023 року.
		В засіданні суду 21.03.2023 р. судом оголошено перерву за згодою сторін, в силу вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до 12.04.2023 року на 12 год. 00 хв. 
		В судовому засіданні постановлені ухвали суду про відмову у задоволенні заяв Відповідача 1 про поновлення строку на подання доказів та про повернення до стадії підготовчого засідання. А також ухвала про відмову у задоволенні заяви про залишення позовної заяви без розгляду.
		Прокурор заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, додаткових письмових поясненнях та запереченнях поданих по суті спору, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. 
		Вказує на те, що Ужгородською окружною прокуратурою в ході опрацювання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна, Реєстру прав власності на нерухоме майно інформації Холмківської сільської ради та ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області встановлено порушення інтересів держави в частині раціонального використання земельних ділянок. Так рішенням Коритнянської сільської ради від 20.05.2020 за №882 від «Про встановлення сервітуту» було встановлено сервітут на земельну ділянку за кадастровим номером 2124883600:12:011:0047, яка розташована на АДРЕСА_1 . У подальшому на підставі вказаного рішення між Коритнянською сільською радою та ТОВ «Гуртово-роздрібна компанія» укладено договір про встановлення земельного сервітуту за №233-20 від 30.06.2020 (надалі Договір), який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 13.08.2020 за номером запису про інше речове майно 37754325.
		Так за доводами прокурора аналіз підстав встановлення такого сервітуту вказує на те, що користування земельної ділянкою комунальної форми власності спрямоване на можливість ТОВ «Гуртово-роздрібна компанія» здійснити забудову такої об`єктом, нерухомості.
		Разом з тим, прокурор зазначає, що право забудови чужої земельної ділянки (суперфіцій) є іншим видом речового права на чуже майно, яке виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України (ст. 102-1 Земельного кодексу України). 
		Таким чином, за доводами прокурора задоволення потреби юридичної особи у забудові земельної ділянки комунальної форми власності можливе шляхом укладення договору суперфіцію, а метою отримання речового права на користування земельної ділянкою комунальної форми власності для забудови під видом сервітуту є ніщо інше як уникнення необхідності проведення земельних торгів рішення Коритнянської сільської ради «Про встановлення сервітуту» є Незаконним та підлягає скасуванню.
		Крім того, Прокурор зауважує, що приписами Земельного кодексу України не передбачено отримання права на забудову земельної ділянки комунальної форми власності безоплатно, та з наведених вище обставин без проведення земельних торгів.
		Відтак, за твердженням прокурора договір про встановлення земельного сервітуту за №233-20 від 30.06.2020, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 13.08.2020 за номером запису про інше речове право на майно 37754325 підлягає визнанню недійсним.
		Водночас, прокурор вважає, що сам факт односторонньої відмови від (припинення) речового права не скасовує обов`язку товариства з обмеженою відповідальністю «Гуртово компанія» повернути оспорювану земельну ділянку у попередньому стані на підставі акту-прийому передачі Холмківській сільській раді. Таким чином добровільна відмова співвідповідача від речового права, не є перешкодою у розгляді вимог заявлених у позовній заяві прокурора, а тому підстави для закриття провадження у справі відсутні.
		З приводу клопотання Відповідача  2, щодо про залишення позовної заяви без розгляду прокурор, зокрема, вказує на те, що Холмківська сільська рада є правонаступником Коритнянської сільської ради, що дійсно уповноважена на захист інтересів держави як представник влади на місці, однак у даному випадку сама ж допустила порушення вимог земельного законодавства, а отже повинна виступати відповідачем по справі, що процесуально позбавляє її можливості звернутись до суду в якості позивача.
		Натомість, прокурор стверджує, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах при вказаних обставинах, є Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, яке неналежним чином здійснювало захист інтересів держави у даних правовідносинах, у зв`язку з чим прокурор змушений звернутись за захистом інтересів держави до суду з позовом.
		Представник позивача - Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.
		В поданих письмових поясненнях, акцентує увагу на проведеній перевірці та встановлених фактах порушення вимог земельного законодавства.
		З приводу клопотання Відповідача 2, щодо залишення позовної заяви без розгляду позивач просить відмовити, з мотивів його необґрунтованості. 
		Відповідач - 1 Холмківська сільська рада у поданій 18.08.2022 р. письмовій заяві позовні вимоги визнає повністю та просить їх задовольнити.
		Відповідач - 2 Товариство з обмеженою відповідальністю Гуртово - роздрібна компанія щодо задоволення позову заперечує. Зокрема, зазначає, що наявні підстави для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.
		В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю Гуртово - роздрібна компанія складена заява від 29.06.2022 р. про відмову в повному обсязі від сервітуту на земельну ділянку кадастровий номер 2124883600:12:011:0047 площею 0,0100 га, який встановлений на користь Відповідача 2 за договором від 30.06.2020 р. №233-20. Після розгляду вказаної заяви суб`єктом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, запис про інше речове право в ДРРПНЬ №37754325 щодо земельної ділянки кадастровий номер 2124883600:12:011:0047 припинено, що засвідчується витягом з ДРРПНМ від 11.07.2022 р. №304629318.
		Таким чином за доводами відповідача 2, станом на 11.07.2022 р. дія договору про встановлення земельного сервітуту від 30.06.2020 р. за №233-20 припинена, рішення Коритнянської сільської ради від 20.05.20 за №882 вичерпало своє виконання, а запис про реєстрацію права користування на земельну ділянку припинений. Вказана ділянка в користуванні Товариства вже не знаходиться.
		Крім того у поданому 14.09.2022 р. клопотанні, представник відповідача 2 вказує на те, що прокурор звернувся до суду саме з метою захисту майнових (цивільних) інтересів Холмкiвської об`єднаної територіальної громади, тобто маючи на меті забезпечити надходження плати за землю (орендної плати) у максимально можливому розмiрi.
		За доводами відповідача 2 належним позивачем по справi повинен бути прокурор в інтересах Холмківської територіальної громади, а не Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, з вимогами про витребування земельної дiлянки, як це передбачено Законом України, а прокурором при визначеннi пiдстав та суб`єкта представництва інтересів порушено вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру». У зв`язку з чим, за твердженням Відповідача  2 наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
		30.11.2022 р. від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 - гр. ОСОБА_1 , м. Ужгород надійшли до суду письмові пояснення по справі. За змістом яких третя особа не вбачає наявності підстав для задоволення вимог, оскільки спір де-факто відсутній, оскільки відсутнє порушене право територіальної громади чи органів Держгеокадастру.
		На думку третьої особи, даний позов жодним чином не зачіпає його законні права чи інтереси. У зв`язку з чим просить суд провести розгляд справи №907/174/22 без його виклику та участі.
		Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
		У судовому засіданні 12.04.2023 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням Коритнянської сільської ради (далі - Відповідач 1) від 20.05.2020 за №882 від «Про встановлення сервітуту» встановлено ТОВ «ГУРТОВО-РОЗДРІБНА Компанія» (далі  Відповідач 2) земельний сервітут на земельну ділянку площею 0,0100 га за кадастровим номером 2124883600:12:011:0047, для будівництва зупинкового комплексу в с. Кінчеш, вул. Фізкультурна, 2.
		У подальшому на підставі п. 2 вказаного рішення між Коритнянською сільською радою та ТОВ «Гуртово-роздрібна компанія» укладено договір про встановлення земельного сервітуту за №233-20 від 30.06.2020 (надалі - Договір), який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 13.08.2020 за номером запису про інше речове майно 37754325.
		Пунктом 1.1. Договору визначено, що земельний сервітут (надалі Сервітут) встановлюється щодо земельної ділянки площею 0,0100 га за кадастровим номером 2124883600:12:011:0047 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівля, код 03.07. відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель.
		Сервітут встановлюється для будівництва зупинкового комплексу (п. 1.3 Договору).
		У відповідності до п. 1.7. Договору користування сервітутом є безоплатним.
		За умовами п. 3.3 Договору, сервітут припиняється в разі: поєднання в одній особі Сервітуарія та Власника (володільця) Земельної ділянки; відмови Сервітуарія від Сервітуту; припинення підстав його встановлення; невикористання сервітуту протягом трьох років підряд; в інших випадках, встановлених законом та цим договором.
		Відомості про встановлення земельного сервітуту щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2124883600:12:011:0047 внесено до Державного земельного кадастру 11.08.2020 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту Коритнянської сільської ради площею 0,0100 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка знаходиться на вул. Фізкультурна, 2 с. Кінчеш Ужгородського району (кадастровий номер 2124883600:12:011:0047), розробленої ТОВ "Моя Земля". Земельний сервітут зареєстровано в порядку вимог статті 126 Земельного кодексу України.
		Відповідно до Повідомлення про початок виконання будівельних робіт ІУ051211012253 від 27.07.2021, зареєстрованого на Порталі Єдиної державної електронної системи у сфері містобудування, вид будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 2124883600:12:011:0047  нове будівництво.
		За результатами проведеної перевірки Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області до Холмківської сільської ради Головним управлінням направлено клопотання з питань дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою від 20.01.2022 № 7-ДК/0002/КВ/О6/01/-22 з вимогою про вжиття заходів щодо приведення рішенням 39 сесії VII скликання від 20.05.2020 № 882 у відповідність до вимог земельного законодавства.
		Однак вказана вимога, залишена Відповідачем 1 без виконання.
		Разом з тим, 29.06.2022 р. Відповідачем 2 складено заяву про відмову в повному обсязі від сервітуту на земельну ділянку кадастровий номер 2124883600:12:011:0047 площею 0,0100 га, який встановлений на користь Відповідача 2 за договором від 30.06.2020 р. №233-20. Після розгляду вказаної заяви суб`єктом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, запис про інше речове право в ДРРПНЬ №37754325 щодо земельної ділянки кадастровий номер 2124883600:12:011:0047 припинено, що засвідчується витягом з ДРРПНМ від 11.07.2022 р. №304629318.
		 
		Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.
		 
		Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України та ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування", на органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб покладено обов`язок діяти лише па підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 140 Конституції України, право територіальних громад на самостійне вирішення питань місцевого значення в межах Конституції і законів України (місцеве самоврядування) здійснюється через сільські, селищні, районні, міські, обласні ради та їх виконавчі органи.
		Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 26 березня 2002 року № 6-рп/2002 визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які є не органами державної влади, а представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов`язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад і перелік яких визначено у Конституції і законах України.
		Гарантоване державою місцеве самоврядування передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 8, 19, 140, 143, 144, 146 основного Закону України.
		Отже, з аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та, приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання па відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування.
		Додержання всіма учасниками суспільних відносин принципу законності, який закріплено у ст. 68 Конституції України (кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей), відображає фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмежень наділених владою суб`єктів діяти виключно відповідно до установлених чинним законодавством України цілей їх утворення.
		Згідно з вимогами ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
		Відповідно до вимог ст. ст. 10, 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
		Відповідно до статті 172 ЦК України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом. Аналогічна норма міститься і у ст. 80 ЗК України.
		Отже, територіальна громада, як власник об`єктів права комунальної власності, делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом, ЦК України та ЗК України.
		Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад, керуючись законом, здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
		Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 зазначеного Закону встановлено, що до компетенції рад відносяться питання щодо регулювання земельних відносин у відповідності до вимог чинного законодавства. Повноваження сільських, селищних, районних, міських, обласних рад та їх виконавчих органів визначені в ст. ст. 8-12 ЗК України (розпорядження землями, передача земельних ділянок у власність громадянам та юридичним особам, надання земельних ділянок у користування, вилучення земельних ділянок, викуп земельних ділянок для суспільних потреб, організація землеустрою тощо). Аналогічні повноваження органів виконавчої влади в галузі земельних відносин визначено у главі 3 ЗК України.
		Відповідно до ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		У силу законодавчих приписів рішення суб`єктів владних повноважень не є абсолютними (у розумінні їх здійснення "на власний розсуд"), вони реалізуються самостійно, але в межах повноважень, прямо передбачених Конституцією та законами України.
		З огляду на викладене суб`єкт владних повноважень, який діє в інтересах територіальної громади як власника майна, повинен вчиняти щодо нього будь-які дії виходячи з волі та волевиявлення власника, у межах і спосіб волевиявлення, що характеризує добросовісність набуття права власності (володіння, користування, розпорядження).
		Верховний Суд України у постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-2161 цс 16. від 23 листопада 2016 року у справі № 3-1058гс16, від 25 січня 2017 року у справі № 916/2131/15, Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 916/2130/15 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2110/15-ц зазначили, що прийняття органом місцевого самоврядування рішень усупереч вимогам, встановлених законодавством, не буде відображати волю територіальної громади як власника, оскільки її інтереси визначаються доцільністю, економністю та ефективністю використання майна.
		Порушення вимог законодавства під час розпорядження земельними ділянками комунальної власності не тільки не відображає волю територіальної громади на розпорядження земельними ділянками комунальної форми власності, а й порушує суспільні інтереси та інтереси територіальної громади.
		Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
		Частинами 1, 2 ст.83 ЗК України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.
		У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в)землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
		Таким чином, Коритнянська сільська рада правонаступником якої є Холмківська сільська рада наділена правом розпорядження землями комунальної власності.
		При цьому, таке право може бути реалізовано сільською радою якщо інше не встановлено законом, лише відповідно до законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, від імені та в інтересах Холмівської територіальної громади, у межах компетенції ради, встановленої законом.
		Згідно з ч. 1 ст. 144 Конституції України, формами та засобами реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування є рішення уповноважених органів, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
		Частиною 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що способом реалізації компетенції органу місцевого самоврядування є нормативні та інші акти (ненормативні) у формі рішень.
		Рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування щодо розпорядження землями комунальної власності є зовнішнім вираженням законодавчо обумовленої управлінської діяльності та владної волі суб`єкта владних повноважень, який в інтересах територіальної громади як власника землі здійснює правомочність щодо розпорядження нею з дотриманням земельних інтересів суспільства в цілому та територіальної громади зокрема.
		Прийняття органом місцевого самоврядування рішень ненормативного акта породжує виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері земельних відносин.
		Правовий акт - це акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб`єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов`язків учасників конкретних правовідносин тощо.
		Ненормативними актами є індивідуально-правові акти (юридичні факти), на підставі яких у конкретних суб`єктів правовідносин (фізичних осіб та/чи юридичних осіб приватного права) виникають, змінюються або припиняються конкретні права і обов`язки.
		При цьому акт уповноваженого органу місцевого самоврядування може мати юрисдикційний зміст та можуть бути підставою для набуття у власність чи користування фізичними та юридичними особами земельних ділянок комунальної власності. У такому разі акт уповноваженого органу місцевого самоврядування набуває нової правової якості, оскільки фактично стає актом зі здійснення правомочності власника земельної ділянки у частині розпорядження нею.
		При реалізації рішення уповноваженого органу у випадку не досягнення мети, з якою воно видається, ненормативний акт зазвичай не вичерпує свою дію фактами його застосування, а діє впродовж тривалого часу, а тому не має одноразового застосування.
		Ненормативні акти індивідуальної дії у сфері земельних відносин також можуть діяти тривалий проміжок часу з моменту їх прийняття до моменту їх виконання, що породжує можливість їх судового оскарження.
		До таких актів, які не вичерпали свою дію, можна віднести рішення уповноваженого органу про продаж земельних ділянок або прав на них на земельних торгах; про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) або у власність; про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки тощо.
		Указані рішення уповноваженого органу істотно відрізняються від актів ненормативного характеру індивідуальної дії, дія яких вичерпується незалежно від моменту) їх виконання (рішення про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність або користування земель; технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості; проведення інвентаризації тощо).
		Згідно зі ст. 152 ЗК України, захист прав на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, визнання угоди недійсною.
		Згідно із імперативними вимогами ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		В даному контексті слід звернути увагу, що у п. 5 рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року, зазначено, що зі змісту ч. 2 ст. 144 Конституції України та ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.
		Частиною 1 ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
		Статтею 134 ЗК України встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Матеріалами справи встановлено, що спірним рішенням Коритнянської сільської ради від 20.05.2020 за №882 від «Про встановлення сервітуту» встановлено ТОВ «ГУРТОВО-РОЗДРІБНА Компанія» земельний сервітут на земельну ділянку площею 0,0100 га за кадастровим номером 2124883600:12:011:0047, для будівництва зупинкового комплексу в с. Кінчеш, вул. Фізкультурна, 2.
		Згідно частини першої статті 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
		Згідно частини першої статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
		Приписами статті 402 вказаного Кодексу унормовано, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч.1). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (ч.2).
		Відповідно до частини першої статті 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.
		З правового аналізу вказаних норм слід дійти висновку, що потреба у встановленні сервітуту виникає у тих випадках, коли особа не може задовольнити свої потреби будь - яким іншим способом.
		Вказана правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 905/3280/16, від 23.09.2020 у справі № 917/133/17 у подібних відносинах і колегія суддів вважає, що вона є обов`язковою для врахування під час розгляду справи № 914/427/20.
		У зазначеному висновку Верховного Суду виокремлена одна з основних характеристик сервітуту, а саме те, що потреба у його встановленні може виникнути тоді, коли неможливо задовольнити відповідній особі власні потреби будь-яким іншим способом. Договір про встановлення сервітуту має бути направлений на реалізацію зазначеної потреби і слугувати цілі за якої нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.
		Саме зазначені обставини необхідно встановити під час розгляду позовних вимог щодо визнання недійсним договору про встановлення сервітуту з підстав невідповідності його приписами ЦК України та ЗК України.
		Суд вважає за необхідне також зазначити, що юридична конструкція земельного сервітуту передбачає, що потреби, які можуть бути задоволені за рахунок користування чужим майном, повинні мати характер вимушених, зумовлювати неможливість або утруднення користування сусідньою або іншою земельною ділянкою.
		Разом з тим, за умовами пункту 1.1. Договору земельний сервітут встановлюється щодо земельної ділянки площею 0,0100 га за кадастровим номером 2124883600:12:011:0047 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівля, код 03.07. відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель.
		Сервітут встановлюється для будівництва зупинкового комплексу (п. 1.3 Договору).
		Однак, із встановлених судом обставин справи не вбачається, що потреба у встановлені сервітуту для будівництва зупинкового комплексу на спірній земельній ділянці не могла бути задоволена іншим способом, аніж встановлення земельного сервітуту, зокрема шляхом надання земельної ділянки в оренду. Як і не вбачається, що у відповідача 2 наявна потреба у встановленні сервітуту пов`язана з неможливістю або утрудненням користування сусідньою або іншою земельною ділянкою.
		Судом встановлено, що реальною потребою відповідача є не задоволення потреб, обумовлених статтею 404 ЦК України, а отримання права володіння та користування земельної ділянкою для розташування на ній зупинкового комплексу, тобто земельну ділянку фактично було надано в оренду, що зумовлює застосування до спірного договору положень законодавства, яке регулює саме правовідносини, пов`язані із орендою земельних ділянок державної та комунальної форми власності.
		Згідно із частиною першою статті 235 ЦК України удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
		За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.
		Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
		Як вже вказувалось, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (частина друга статті 124 ЗК України).
		Водночас судом встановлено, що відповідні рішення щодо проведення земельних торгів щодо передачі земельної ділянки в оренду в матеріалах справи відсутні, а сам договір не містить всіх істотних умов договору оренди, зокрема, договір не містить відомостей щодо об`єкта оренди, а також умов щодо орендної плати.
		Таким чином, у Товариства з обмеженою відповідальністю Гуртово - роздрібна компанія відсутні підстави передбачені ст. ст. 120, 134 ЗК України, ст. 377 ЦК України для отримання в оренду спірної земельної ділянки на позаконкурентних засадах.
		Відтак, згідно з обставинами справи внаслідок прийняття незаконного рішення органом місцевого самоврядування у юридичної особи виникло право користування земельною ділянкою.
		Таким чином, здійснення сільською радою права власності, зокрема розпорядження земельною ділянкою, не у спосіб та не в межах повноважень, передбачених законом, не може вважатись вираженням волі територіальної громади.
		У той же час, протиправне, всупереч положенням земельного законодавства надання органом місцевого самоврядування в оренду земельної ділянки комунальної власності створює сприятливі умови для незаконного використання земель.
		Зважаючи на встановлені судом вище обставини, наявні підстави для визнання рішенням Коритнянської сільської ради № 882 від 20.05.2020 «Про встановлення земельного сервітуту» незаконним та скасування, а позовні вимоги у даній частині підлягають до задоволення.
		Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		В силу приписів частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Таким чином суд приходить до висновку, що наявний в матеріалах справи правочин не відповідає вимогам законодавства щодо надання в користування земельної ділянки. Договір не містить всіх істотних умов договору оренди. Незаконна передача означеної земельної ділянки в користування на умовах особистого сервітуту порушує державні інтереси, оскільки унеможливлює правомірне її використання на умовах оренди і співмірне отримання коштів за таке користування та перешкоджає законному розпорядженню земельною ділянкою.
		Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що договір про встановлення земельного сервітуту за №233-20 від 30.06.2020, суперечить вимогам законодавства, тому вимога прокурора про визнання оспорюваного договору недійсним є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
		За вимогами частини першої статті 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюванний.
		За доводами прокурора правовим наслідком недійсності договору має бути скасування державної реєстрації права користування (сервітуту) товариства з обмеженою відповідальність «Гуртово-роздрібна компанія» на земельну ділянку 2124883600:12:011:0047 площею 0,0100 га, та повернення її за актом прийому-передачі Холмківській сільській раді.
		Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що 29.06.2022 р. Відповідачем 2 складено заяву про відмову в повному обсязі від сервітуту на земельну ділянку кадастровий номер 2124883600:12:011:0047 площею 0,0100 га, який встановлений на користь Відповідача 2 за договором від 30.06.2020 р. №233-20. 
		Після розгляду вказаної заяви суб`єктом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, запис про інше речове право в ДРРПНЬ №37754325 щодо земельної ділянки кадастровий номер 2124883600:12:011:0047 припинено, що засвідчується витягом з ДРРПНМ від 11.07.2022 р. №304629318.
		Згідно п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.
		Відсутність предмета спору означає відсутність спірного правовідношення між сторонами, яке було підставою звернення позивача до суду за захистом своїх інтересів.
		Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
		Одночасно суд зазначає, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої палати Верховного суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04).
		Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе, зокрема, у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення (відкриття) провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
		Судом підтверджено, що 29.06.2022 р. після звернення прокурора до суду та відкриття провадження у справі Товариством з обмеженою відповідальністю Гуртово - роздрібна компанія складено заяву про відмову від сервітуту на земельну ділянку кадастровий номер 2124883600:12:011:0047 площею 0,0100 га, після чого суб`єктом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, запис про інше речове право в ДРРПНЬ №37754325 щодо земельної ділянки кадастровий номер 2124883600:12:011:0047 припинено.
		За ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
		Водночас у вирішенні питання про застосування передбачених законом наслідків недійсності правочину, який є оспорюваним (а не нікчемним), господарському суду необхідно виходити зі змісту позовних вимог. Якщо спір з приводу таких наслідків між сторонами відсутній, у господарського суду немає правових підстав зобов`язувати їх вчиняти дії, прямо передбачені законом, зокрема ч. 1 ст. 216 ЦК України, ч. 2ст. 208 ГК України.
		В даному випадку суд не вбачає, наявності спору з приводу таких наслідків між сторонами. Натомість враховуючи, відмову відповідача 2 від сервітуту на земельну ділянку кадастровий номер 2124883600:12:011:0047 та припинення запису про інше речове право в ДРРПНЬ №37754325, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог прокурора в частині скасування державної реєстрації права користування (сервітуту) товариства з обмеженою відповідальність «Гуртово-роздрібна компанія» та зобов`язання повернути земельну ділянку за актом прийому-передачі Холмківській сільській раді.
		В частині зазначених позовних вимог, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору та необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
		Доводи прокурора, з приводу відсутності підстав для закриття провадження у справі в частині скасування державної реєстрації права користування (сервітуту) та повернення земельної ділянки за актом прийому-передачі судом не приймаються як безпідставні.
		З приводу доводів відповідача 2, щодо звернення прокурора з даним позовом, суд зазначає, що прокурор при зверненні з позовом до суду обґрунтував та довів підстави для представництва. Звернення прокурора до суду з даним позовом відповідає законній меті, оскільки спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо законності використання земельної ділянки, яка є власністю територіальної громади.
		Вищевказану позицію судом вже було висловлено в ухвалі по даній справі, якою було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача 2 про залишення позовної заяви без розгляду.
		 Твердження відповідача -2 про те, що позов предметом якого є визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, яким передбачено укладення договору особистого строкового сервітуту, не може бути задоволено, з огляду на те, що таке рішення є ненормативним актом, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів та те, що вказане рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію внаслідок виконання, судом до уваги не беруться, оскільки спростовуються матеріалами справи та вищенаведеними висновками суду.
		Щодо інших аргументів відповідача -2, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10 лютого 2010 року).
		Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги керівника Ужгородської окружної прокуратура в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області до Холмківської сільської ради та до Товариства з обмеженою відповідальністю Гуртово - роздрібна компаніяза участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 - гр. ОСОБА_1 , м. Ужгород про визнання незаконним та скасування рішення ради, визнання недійсним договору сервітуту з одночасним скасуванням державної реєстрації права підлягають задоволенню частково.
		За приписами частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
		Згідно пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
		Враховуючи висновки суду про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог внаслідок сплати зазначеного розміру заборгованості після пред`явлення відповідного позову до суду, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права та можливості на повернення позивачу з Державного бюджету України частини судового збору, сплаченого за подання відповідної позовної вимоги, проте станом на момент постановлення даного рішення відповідне клопотання позивачем не подано, тому підстави для повернення вказаної суми судового збору відсутні.
		 
		Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів в сумі 4 962,00 грн.
		 
		Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов задовольнити частково.
		2. Провадження у справі в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права користування (сервітуту) товариства з обмеженою відповідальність «Гуртово-роздрібна компанія» на земельну ділянку 2124883600:12:011:0047 площею 0,0100 га та зобов`язання повернути її за актом прийому-передачі Холмківській сільській раді - закрити.
		3. Визнати незаконним та скасувати рішення Коритнянської сільської ради за № 882 від 20.05.2020 «Про встановлення земельного сервітуту» за яким встановлено товариству з обмеженою відповідальність «Гуртово-роздрібна компанія» земельний сервітут на земельну ділянку за кадастровим номером 2124883600:12:011:0047 площею 0,0100 га для будівництва зупинкового комплексу в с. Кінчеш по вул. Фізкультурній, 2.
		4. Визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту за №233-20 від 30.06.2020, укладений між Коритнянською сільською радою та товариством з обмеженою відповідальність «Гуртово-роздрібна компанія» та який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 13.08.2020 за номером запису про інше речове майно 37754325.
		5. Стягнути з Холмківської сільської рада Ужгородського району Закарпатської області (89422, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, село Холмок, вулиця Свободи, будинок 50, код ЄДРПОУ 22096259) на користь Державного бюджету України суму 2 481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
		6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповід альністю «ГУРТОВО-РОЗДРІБНА КОМПАНІЯ» (89435, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, село Кінчеш, вулиця Фізкультурна, будинок 2, код ЄДРПОУ 43284255) на користь Державного бюджету України суму 2 481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
		 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст рішення складено та підписано: 16.05.2023
		 
		Суддя О. Ф. Ремецькі

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...