Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-2431/10 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 10.09.2010. Забезпечено надання загального доступу: 13.09.2010.
Дата набрання законної сили: 16.02.2011
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 2-2431/2010р.  
		 РІШЕННЯ  
		Іменем України  
		 08 вересня 2010р. Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі: судді - Тихоновій Н.С., при секретарі  Гродновій А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк» про визнання договору недійсним,  
		 ВСТАНОВИВ:  
		 У лютому 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ВАТ «Кредитпромбанк» про визнання кредитного договору № 03/1/453/06-АКLN від 21.11.2006року - недійсним. Свої вимоги мотивував тим, що зміст договору суперечить чинному цивільному законодавству, а саме законодавством не передбачено право Банку надавати кредит в іноземній валюті та умови договору порушують його права як споживача.  
		Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.  
		Представник Банку в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на необґрунтованість позову, оскільки вважали, що договір укладено з дотриманням всіх вимог чинного законодавства.  
		Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.  
		21.11.2006р. між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 03/1/453/06-АКLN на суму 10903,81 доларів США, строком до 20.11.2011р., з виплатою за користування кредитом 17,50 % річних.  
		З умовами договору ОСОБА_1 був ознайомлений, ним він підписаний, однак позивач звернувся до суду із позовом в якому зазначив, що зазначений договір укладено з порушенням чинного законодавства та його права як споживача порушені.  
		Пунктом 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що для чинності правочинну необхідна одна з таких умов, як відповідність його змісту цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.  
		Припис частини першої статті 215 Цивільного кодексу України визначає, що недодержання в момент вчинення правочинну вказаної вище вимоги є підставою для його недійсності.  
		В момент вчинення оспорюваного по даній справі правочинну вказані вище умови були дотримані:  
		Відповідно до статті 44 Закону України «Про Національний банк України» , статей 5,12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний Банк України здійснює видачу та відкликання ліцензій, контролює діяльність банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів і нерезидентів) , які отримали ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства.  
		Стаття 99 Конституції України встановлює, що грошовою одиницею України є гривня, разом з тим, вказана стаття не обмежує використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.  
		Частиною 2 статті 192 Цивільного кодексу України передбачено, що іноземна валюта може використовувати в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом.  
		Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінетів Міністрів України «про систему валютного регулювання і валютного контролю».  
		Відповідно до статті 5 Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного Банку України.  
		Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.  
		Відповідно до положень статей 47,49 Закону України «Про Банк і банківську діяльність» банківські установи мають право здійснювати кредитні операції, у тому числі розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, на підставі банківської ліцензії. Стаття 2 цього Закону визначає банківський кредит на будь-яке зобовязання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобовязання придбати право вимоги боргу, будь-яке провадження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобовязання боржника щодо повернення заборгованості суми, а також на зобовязання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. При цьому, відповідно до цієї ж статті кошти  це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.  
		Відповідно припису статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» надання кредитів в іноземній валюті відноситься до валютних операцій.  
		Здійснення валютних операцій може мати місце на підставі генеральних чи індивідуальних ліцензій Національного Банку України.  
		Відповідно до статті 5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Перелік валютних операцій, для здійснення яких необхідна індивідуальна ліцензія НБУ, наданий у частині 4 цієї статті.  
		Генеральні ліцензії надаються на здійснення валютних операції, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.  
		Пункт «в» частини 4 статті 5 Декрету передбачає вимогу щодо отримання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.  
		Правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.  
		У Банка наявна банківська ліцензія, видана НБУ на здійснення операцій, визначених ч. 1 та п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність».  
		Отже, надання Банком кредиту в іноземній валюті є правомірним, оспорюванні угоди укладені у відповідності з чинним законодавством.  
		Щодо посилання позивача на Закон «Про захист прав споживачів», суд вважає, що права позивача, як споживача, не порушені, оскільки правовідносини між сторонами регулюються нормами Цивільного Кодексу України (глава 71).  
		Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк» про визнання договору недійсним необхідно відмовити.  
		Керуючись ст.ст. 10,11,30,60,88, 212,214 ЦПК України, суд, -  
		ВИРІШИВ:  
		 В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк» про визнання договору недійсним - відмовити.  
		Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області в порядку ст. 294 ЦПК України.  
		  
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...