Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/9001/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: 25.05.2023. Зареєстровано: 26.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 30.05.2023.
Дата набрання законної сили: 16.05.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"16" травня 2023 р.           Справа№ 910/9001/22
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Барсук  М.А.
		суддів:            Пономаренка  Є.Ю. 
		          Руденко  М.А. 
		 
		при секретарі:          Овчинніковій Я.Д.
		 
		За участю представників сторін:
		від позивача: Сичов Д.В.;
		від відповідача: Трофімов Б.В.;
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Україна"
		на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 року (повний текст складено 26.12.2022)
		у справі №910/9001/22 ( суддя Сівакова В.В.)
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Україна"
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський центр державно-приватного партнерства"
		про стягнення 462 000,00 грн., -
		 
		 
		В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інко-Фуд Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнський центр державно-приватного партнерства» про стягнення 462.000,00 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач відповідно до укладеного договору купівлі-продажу автомобіля № 05/05/22-1, мав обов`язок зареєструвати належним чином в ЄРПН на користь позивача податкову накладну на загальну суму 462.000,00 грн. Однак станом на день звернення з вимогою податкова накладна не зареєстрована в ЄРПН. 
		З відкритих реєстрів, позивачу стало відомо, що відповідач 05.05.2022 здійснив перехід на спрощену систему оподаткування та став платником Єдиного податку 3 групи з базою оподаткування 2%. Отже, в день укладання договору купівлі-продажу, продавець вже не був платником ПДВ та не мав права зазначати вартість товару з урахування ПДВ та брати на себе обов`язок виписати та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, і як наслідок вартість автомобіля мала складати 2.310.000,00 грн. 
		 
		Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
		 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що сплачені ним кошти в розмірі 462.000,00 грн є безпідставно набутими відповідачем, оскільки сплачені на підставі укладеного договору, який не визнаний в установленому законодавством порядку недійсним.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
		 
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інко-Фуд Україна» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 року у справі №910/9001/22 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач мав обов`язок зареєструвати в ЄРПН на користь покупця податкову накладну на загальну суму 462  000,00 грн. Водночас, апелянт зазначає, що відповідачем здійснено перехід на спрощену систему оподаткування та він став платником єдиного податку 3 групи з базою оподаткування 2 %. Оскільки податок на додану вартість додається до вартості товару, що поставляється, в розмірі 20 % від загальної вартості, а топу покупцем завищено вартість автомобіля на суму 462 000,00 грн., а саме на 20 % ПДВ.
		 
		Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
		 
		Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/9001/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
		Ухвалою суду від 23.01.2023 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю «Інко-Фуд Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 року у справі №910/9001/22 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.
		На адресу суду надійшли матеріали справи.
		Ухвалою суду від 06.02.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 14.03.2023.
		Засідання суду, призначене на 14.03.2023 року, не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючої судді Барсук М.А. у відпустці. 
		Ухвалою суду від 27.03.2023 справу №910/9001/22 призначено до розгляду на 25.04.2023.
		Ухвалою суду від 25.04.2023 відкладено розгляд справи на 16.05.2023.
		 
		Позиції учасників справи
		 
		31.03.2023 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
		 
		Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
		 
		05.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інко-Фуд Україна» (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнський центр державно-приватного партнерства» (продавець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу автомобіля № 05/05/22-1 (далі - договір).
		Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов`язується передати у власність покупця автомобіль, зазначений у п. 1.2 цього договору, далі автомобіль, а покупець зобов`язується прийняти зазначений автомобіль і оплатити його вартість відповідно до умов договору.
		У п. 1.2 договору визначено наступні характеристики автомобіля:
		1.2.1. марка: TOYOTA LAND CRUISER 3,3 A/T PREMIUM FJA300L-GMUZYW 5E PD;
		1.2.2.державні номерні знаки: KA7779AE;
		1.2.3. рік випуску: 2021;
		1.2.4. технічний паспорт: СТХ №515449 від 11.01.2022;
		1.2.5. пробіг: 15000 тис. км.;
		1.2.6. vin code: JTMAAABJ804003153.
		Згідно з п. 2.1 договору вартість автомобіля, що є предметом цього договору складає 2.772.000,00 грн, в тому числі податок на додану вартість, який складає 462.000,00 грн.
		Відповідно до п. 2.2.1 договору покупець зобов`язався прийняти автомобіль і сплатити його вартість відповідно до умов договору.
		Згідно з п. 3.3 договору терміном виконання цього договору (датою передачі (приймання) автомобіля) є 05.05.2022.
		Матеріали справи свідчать, що відповідач передав, а позивач прийняв автомобіль, що підтверджується актом приймання-передачі транспортного засобу від 05.05.2022 та видатковою накладною № 1/05-1 від 06.05.2022.
		Відповідно до п. 4.2 договору оплата переданого за цим договором автомобіля здійснюється покупцем наступним чином: 100 (сто) відсотків від вартості автомобіля - протягом 5 календарних днів з дати передачі (прийняття) автомобіля, встановленої п. 3.3. цього договору.
		Відповідно до п. 9.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022.
		Відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру № 1/05-1 від 05.05.2022 на оплату вартості автомобіля в сумі 2.772.000,00 грн, у т.ч. ПДВ 462.000,00 грн.
		З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено сплату автомобіля в загальному розмірі 2.772.000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 45 від 05.05.2022 на суму 1.947.00,00 грн та платіжним дорученням № 1673 від 05.052022 на суму 825.000,00 грн. В призначенні платежу наведених платіжних доручень є посилання на договір № 05/05/22-1 від 05.05.2022 та рахунок-фактуру № 1/05-1 від 05.05.2022.
		Як стверджує позивач, відповідач мав обов`язок зареєструвати належним чином в ЄРПН на користь позивача податкову накладну на загальну суму 462.000,00 грн. Однак податкова накладна не зареєстрована в ЄРПН. З відкритих реєстрів, позивачу стало відомо, що відповідач 05.05.2022 здійснив перехід на спрощену систему оподаткування та став платником Єдиного податку 3 групи з базою оподаткування 2%.
		З цих підстав, 27.07.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення на рахунок позивача безпідставно отримані кошти у сумі 462  000,00 грн.
		Спір виник в зв`язку з тим, що відповідачем завищено вартість автомобіля на суму  ПДВ в розмірі 462.000,00 грн, тоді як відповідач 05.05.2022 здійснив перехід на спрощену систему оподаткування, тобто в день укладення договору відповідач не був платником ПДВ, а тому позивач вважає, що відповідач безпідставно отримав від позивача кошти в розмірі 462 000,00 грн, які підлягають поверненню позивачу на підставі  ст. 1212 Цивільного кодексу України.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що сплачені ним кошти в розмірі 462.000,00 грн є безпідставно набутими відповідачем, оскільки сплачені на підставі укладеного договору, який не визнаний в установленому законодавством порядку недійсним.
		Однак, колегія суддів не погоджується з відповідним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
		 
		Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
		 
		Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Положеннями ст. 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
		Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
		Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Відповідно до положень  статті 180 Господарського кодексу України  зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.
		Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
		При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
		Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у  статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
		Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
		Відповідно до  статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення"  вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
		Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
		Пунктом 2.3. договору передбачено, що вартість автомобіля, яка є предметом цього договору складає, 2.772.000,00 грн, в тому числі податок на додану вартість, який складає 462.000,00 грн.
		Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі -  ПК України), ПДВ - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
		Порядок обчислення та сплати ПДВ регламентується розділом V ПК України.
		Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту  185.1 статті 185 ПК України  об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до  статті 186 ПК України.
		В силу  ст.187 ПК України  датою виникнення податкового зобов`язання з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
		- дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
		- дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
		За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем /замовником послуг/.
		Тобто, виходячи з умов договору, сторони погодили, що у ціну вартості товару включено оплату ПДВ.
		Водночас, Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» підрозділ 8 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктом 9.
		Так, п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення  розділу XIV  Податкового кодексу України застосовуються з урахуванням таких особливостей:
		Фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої та другої групи мають право не сплачувати єдиний податок.
		При цьому такими особами декларація платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця не заповнюється за період, в якому відповідно до абзацу першого цього підпункту єдиний податок не сплачувався.
		Платниками єдиного податку третьої групи можуть бути фізичні особи - підприємці та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми.
		Відсоткова ставка єдиного податку для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, встановлюється у розмірі 2 відсотки доходу, визначеного відповідно до статті 292 цього Кодексу. (пп. 9.4. пункту 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України)
		Відповідно до пп. 9.8. пункту 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платником з особливостями, встановленими цим пунктом, суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву. При цьому до заяви не додається розрахунок доходу за попередній календарний рік.
		Суб`єкт господарювання вважається платником єдиного податку третьої групи з особливостями, встановленими цим пунктом:
		з 1 квітня 2022 року - у разі подання заяви до 1 квітня 2022 року;
		з наступного робочого дня після подання заяви - у разі подання заяви починаючи з 1 квітня 2022 року.
		Зареєстровані в установленому законом порядку суб`єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву про обрання спрощеної системи оподаткування з урахуванням особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом, вважаються платниками єдиного податку третьої групи з дня їх державної реєстрації.
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідач скористався правом, наданим йому пп. 9.8. пункту 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України, та подав 30.04.2022 заяву про застосування спрощеної системи оподаткування третьої групи із ставкою 2 %, що підтверджується квитанцією № 2 про подачу відповідної заяви, форма якої затверджена наказом Мінфіну № 308 від 16.07.2019.
		Тобто, відповідно до імперативної вимоги пп. 9.8. пункту 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України відповідач вважається таким, що перейшов на спрощену систему оподаткування єдиного податку третьої групи за ставкою 2 % з 02.05.2022 (з наступного робочого дня після подання відповідної заяви).
		Перехід відповідача на спрощену систему оподаткування єдиного податку третьої групи із ставкою 2 % підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечується.
		Твердження відповідача, що податковий орган не прийняв зміни в електронному кабінеті Товариства щодо переходу на спрощену систему оподаткування, а тому відповідач вважав, що податковий орган відмовив йому у такому переході з 02.05.2022, та висновок суду першої інстанції, що відповідач був переведений на спрощену систему оподаткування 05.05.2022 з посиланням на квитанцію № 1 про відмову у реєстрації податкової накладної, колегія суддів відхиляє, оскільки пп. 9.8. пункту 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України прямо встановлює дату, з якої суб`єкт господарювання вважається платником єдиного податку третьої групи з особливостями, встановленими цим пунктом - а саме з наступного робочого дня після подання відповідної заяви (у даному випадку з 02.05.2022).
		Перехід на спрощену систему оподаткування єдиного податку третьої групи із ставкою 2 % відповідно до пп. 9.8. пункту 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України не пов`язується із вчиненням податковим органом дій щодо зміни системи оподаткування суб`єкта господарювання, а лише вимагає від нього подачі відповідної заяви та встановлює чіткий момент переходу на спрощену систему оподаткування.
		Відповідно до пп. 9.5. пункту 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, звільняються від обов`язку нарахування та сплати податку на додану вартість за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, а також від подання податкової звітності з податку на додану вартість, а їх реєстрація платником податку на додану вартість є призупиненою.
		Під призупиненням реєстрації платником податку на додану вартість для цілей цього пункту розуміється, що для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, призупиняються права та обов`язки, встановлені розділом V та підрозділом 2 розділу XX цього Кодексу (у тому числі щодо формування податкового кредиту) на період використання особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом.
		Операції, здійснені платником єдиного податку третьої групи, який використовує особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, вважаються такими, що не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.
		Для осіб, реєстрація яких платником податку на додану вартість є призупиненою відповідно до цього пункту, обрахунок показників, визначених статтею 200-1  цього Кодексу, призупиняється на період використання особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом.
		Не враховуються в обрахунку показника  ?НаклОтр суми податку на додану вартість за отриманими платником податку на додану вартість податковими накладними та/або розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, що складені за операціями, дата виникнення податкових зобов`язань за якими припадає (припадала) на період, протягом якого платник податку застосовував спрощену систему оподаткування з урахуванням особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом.
		Таким чином, у відповідача, з 02.05.2022 після переходу на спрощену систему оподаткування - сплату єдиного податку третьої групи із ставкою 2 %, були відсутні об`єкти оподаткування податком на додану вартість та з врахуванням пунктів 9.5 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України і 49.2 розділу ІІ Кодексу у такого суб`єкта господарювання відсутній обов`язок щодо нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на додану вартість з операцій з ввезення та з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, та які здійснені в період перебування на такій спрощеній системі оподаткування.
		Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі - продажу був укладений 05.05.2022, тобто у дату, коли відповідач вже перебував на спрощеній системі оподаткування зі сплати єдиного податку третьої групи із ставкою 2 %, яка звільняла його від обов`язку щодо нарахування та сплати ПДВ.
		В той же час, ціна у договорі сторонами була встановлена у розмірі 2  772  000,00 грн, яка включала ПДВ у сумі 462  000,00 грн. 
		Вказаний договір був виконаний сторонами 05.05.2022 на суму 2  772  000,00 грн, яка включала ПДВ у розмірі 462  000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі транспортного засобу від 05.05.2022, видатковою накладеною № 1/05-1 від 06.05.2022 та платіжними дорученнями № 45 від 05.05.2022, № 1673 від 05.05.2022.
		Колегія суддів відзначає, що за своєю правовою природою ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем/замовником послуг. Відповідно до умов договору сторони погодили, що у ціну розрахункової одиниці вартості товару включено оплату ПДВ. Проте, не зважаючи на те, що ПДВ й включається до ціни товару, вона не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 та у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20. 
		А тому, оскільки у відповідача були відсутні відповідні зобов`язання перед бюджетом, останнім безпідставно (помилково) включено в ціну договору суми ПДВ, відповідно безпідставно набуто майно, а саме грошові кошти у сумі 462  000,00 грн, які були передані позивачем відповідачу як сума ПДВ в складі оплати за поставлений за договором товар (автомобіль).
		Твердження відповідача, що у нього після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України виникне обов`язок із виконання його зобов`язань із реєстрації в ЄРПН податкових накладних за відповідною господарською операцією з поставки товару за договором від 05.05.2022 колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
		Законом України № 2260-ІХ від 12.05.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» у розділі ХХ  Перехідних положень Податкового кодексу України  абз. 1 пункту 69 підрозділу 10 викладено в такій редакції: Установити, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного  Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті».
		Також викладено в новій редакції підпункт 69.1, зокрема абз. 5 визначає, що платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня переходу таких платників на застосування особливостей оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2 відсотки за умови виконання ними таких податкових обов`язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з дня переходу на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки.
		Підпунктом 9.9 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачено, що після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України платники єдиного податку третьої групи, які на день припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України використовували особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, з першого дня місяця, наступного за місяцем припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, втрачають право на використання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, і автоматично вважаються такими, що застосовують систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом.
		Враховуючи п.п. 9.9 пункту 9 підрозділу 8, пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, колегія суддів відзначає, що обов`язок із реєстрації ЄРПН податкових накладних виникає у відповідача лише у тому випадку, якщо покупець придбав товари/послуги у особи, яка на час здійснення такої операції була зареєстрована платником ПДВ, а в подальшому стала платником єдиного податку за ставкою 2 %.
		В той же час, як було встановлено вище, як на момент укладення договору, так і на момент здійснення господарської операції з поставки товару відповідач вже перебував на спрощеній системі оподаткування - був платником єдиного податку третьої групи за ставкою 2 %, а тому в силу пунктів 9.5 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України був звільнений від обов`язку нарахування та сплати податку на додану вартість за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, а також від подання податкової звітності з податку на додану вартість.
		Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
		Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених  статтею 11 ЦК України).
		Загальна умова частини першої  статті 1212 ЦК України  звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
		Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
		Близьку за змістом позицію викладено у постановах Верховного Суду 14.01.2021 у справі № 922/2216/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.
		У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна,  стаття 1212 ЦК України  може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
		Положення  глави 83 ЦК України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
		Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
		Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами  статті 11 ЦК України.
		Колегія суддів, оцінивши зазначені вище обставини, встановила, правова підстава для отримання від позивача сум ПДВ для відповідача не існувала і мала місце помилка відповідача щодо своїх податкових зобов`язань. Для позивача правова підстава вважається такою, що відпала з моменту встановлення факту безпідставності сплати суми ПДВ (відповідачем) в ході відмови у реєстрації податкової накладної з тих підстав, що відповідач перебуває на спрощеній системі оподаткування ІІІ групи зі ставкою 2 %.
		Отже, сплата позивачем у складі ціни товару сум ПДВ, від обов`язку перерахування яких до бюджету відповідач звільнений, свідчить про отримання відповідачем безпідставних і надлишкових коштів від позивача.
		Таким чином, відповідач безпідставно набув від позивача та утримує у себе грошові кошти в сумі 462  000,00 грн., що були визначені як сума ПДВ у складі ціни договору, тоді як останній був звільнений від обов`язку перерахування такої суми ПДВ до бюджету. 
		Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 462 000,00 грн у порядку повернення безпідставно набутого майна.
		 
		Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
		 
		Відповідно до  ст. 269 ГПК України  суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Відповідно до ч. 1  ст. 277 ГПК України  передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
		За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Україна" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 року у справі № 910/9001/22 - скасуванню із ухваленням нового про задоволення позовних вимог.
		Згідно із  ст. 129 ГПК України, судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.
		Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
		 
		П  О  С  Т  А  Н  О  В  И  В  :
		1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 року у справі № 910/9001/22 задовольнити.
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 року у справі № 910/9001/22 скасувати, ухваливши нове, яким позовні вимоги задовольнити.
		3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський центр державно-приватного партнерства" (04116, місто Київ, вулиця Ванди Василевської, будинок 13, корпус 1, літ. А, код ЄДРПОУ 40256686) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Україна" (13300, Житомирська область, місто Бердичів, вулиця Білопільська, будинок 131, код ЄДРПОУ 35976986) кошти у сумі 462 000,00 грн., 6  930,00 грн. судового збору за подачу позову та 10  395,00 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.
		4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
		5. Матеріали справи №910/9001/22 повернути до місцевого господарського суду.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
		 
		Повний текст постанови складено 25.05.2023
		 
		 
		Головуючий суддя                                                            М.А. Барсук 
		 
		Судді                                                                                Є.Ю. Пономаренко
		 
		                                                                                М.А. Руденко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...