У Х В А Л А
|
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
4 жовтня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі :
головуючого
Яреми А.Г.,
суддів:
Григор'євої Л.І., Балюка
М.І., Берднік І.С.,
Барсукової
В.М., Гнатенка А.В., Гуменюка В.І.,
Данчука В.Г., Косенка
В.Й., Костенка А.В.,
Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.І.,
Патрюка М.В., Прокопчука Ю.В., Пшонки М.П.,
Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., -
розглянувши
в судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку
з винятковими обставинами ухвали Верховного Суду України від 1 листопада 2006
року, ухвали апеляційного суду м. Києва від 1 червня 2004 року та рішення
Печерського районного суду
м. Києва від 29 січня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до дочірнього підприємства з
іноземними інвестиціями “Барквуд”, Печерської районної в м. Києві державної адміністрації,
комунального підприємства житлового господарства Печерського району м. Києва
“Печерськжитло”, третя особа - комунальне підприємство “Київське міське бюро
технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого
майна”, про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом зобов'язання
виконати роботи з розблокування дверей виходу з їхньої квартири на сходову
клітину “чорного” ходу та про повернення права користування частиною сходової
клітини,
в с
т а н
о в и
л а :
У серпні 2003 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися в суд із
зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що вони є власниками квартири
АДРЕСА_1 та власниками допоміжних приміщень і технічного обладнання в будинку
відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України “Про приватизацію державного житлового
фонду”. Зазначали, що будинок має дві сходові клітини: парадну та “чорну”;
належна їм квартира розташована на шостому поверсі та до листопада 2001 року
мала два виходи з квартири. У 2001 році відповідач - дочірнє підприємство з іноземними
інвестиціями “Барквуд” - заблокував їхні двері виходу на сходову клітину
“чорного” ходу після будівництва мансарди в будинку, а згодом на місці сходової
клітини “чорного” ходу побудував інше жиле приміщення.
Посилаючись на те, що порушені їхні права як власників квартири та право
користування жилим приміщенням, просили зобов'язати відповідачів виконати обсяг
робіт з розблокування дверей виходу з їхньої квартири на сходову клітину
“чорного” ходу в будинку АДРЕСА_1, повернути в попередній стан сходову клітину
“чорного” ходу і поновити їхнє право користування цією сходовою клітиною.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2004 року,
залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 1 червня 2004
року, у позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 і
ОСОБА_3 відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду України від 1 листопада 2006 року касаційну скаргу
ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відхилено, рішення Печерського районного суду м.
Києва від 29 січня 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 1 червня
2004 року залишено без зміни.
Не погоджуючись з указаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулась до
Верховного суду України зі скаргою, в якій просить скасувати рішення
Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2004 року, ухвалу апеляційного
суду м. Києва від 1 червня 2004 року та ухвалу Верховного Суду України від 1
листопада 2006 року та ухвалити нове рішення у зв'язку з винятковими
обставинами, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної та
апеляційної інстанцій одних і тих самих положень законів.
Скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 354 ЦПК України підставою оскарження у зв'язку
з винятковими обставинами судових рішень у цивільних справах після їх перегляду
у касаційному порядку є неоднакове застосування судом касаційної інстанції
одного і того самого положення закону.
Установлено, що судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України
у справах Щекіної В.М. (ухвала від 12 травня 2005 року), Скаби Л.С. (ухвала від
23 грудня 2004 року) та інших при застосуванні ст. 1, ч. 2 ст. 10 Закону
України “Про приватизацію державного житлового фонду” зроблено висновок про те,
що власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних
приміщень будинку, технічного обладнання та елементів зовнішнього благоустрою і
їх право власності підлягає судовому захисту.
Підставою перегляду судових рішень у зв'язку з винятковими обставинами
ОСОБА_1 зазначила неоднакове застосування судом касаційної інстанції ч. 2 ст. 10 Закону України “Про
приватизацію державного житлового фонду”, Прикінцевих та перехідних положень
ЦПК України і КАС України щодо визначення підсудності справ, посилаючись на те,
що при вирішенні справи за її позовом суди дійшли протилежного висновку.
Доводи скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими.
Виходячи зі змісту п. 2 ст. 10 Закону України “Про приватизацію державного
житлового фонду” та п. 4.2. Рішення Конституційного Суду України від 2 березня
2004 року № 4-рп/2004 допоміжні приміщення (підвали, горища, сходи тощо) стають
об'єктами права власності співвласників багатоквартирних будинків одночасно з
приватизацією громадянами квартир, що засвідчується свідоцтвом про право
власності на квартиру. З таких позицій виходили суди як у наведених справах,
так і справі ОСОБА_1
Так, судами встановлено, що позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відповідно
до свідоцтва про право власності на житло від 28 грудня 1999 року належить на
праві власності квартира АДРЕСА_1 (а.с. 7).
Рішення про переобладнання горища будинку АДРЕСА_1 в мансардні поверхи, у
процесі якого передбачався демонтаж перекриття між четвертим і п'ятим, п'ятим і
шостим та шостим і сьомим поверхами по “чорному” ходу будинку, прийнято на
підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17 лютого 1997 року №
2048, рішень Старокиївської районної ради народних депутатів м. Києва: від 11
вересня 1997 року № 162, від 25 грудня 1997 року № 185, від 4 лютого 1998 року № 192,
від 27 квітня 1999 року № 116, від 27 грудня 1999 року № 152, тобто до
виникнення у позивачів права власності на квартиру в цьому будинку. Зазначені
рішення місцевих органів влади в установленому законом порядку не визнані
недійсними.
Крім того, судами встановлено, що призначенням сходів “чорного” ходу для
восьми з тридцяти п'яти квартир було лише забезпечення виходу до ліфтових
механізмів будинку.
У результаті реконструкції будинку за умовами інвестиційного контракту від
17 серпня 2000 року № 202, укладеного на підставі розпоряджень Київської
міської державної адміністрації від 17 грудня 1997 року № 2048 та від 7 липня 2000 року № 1088
(а.с.220 - 224), крім інших опоряджувальних робіт з поліпшення стану будинку,
здійснено заміну ліфтів та ремонт парадного ходу будинку із заміною сходів, у
зв'язку з чим “чорний” хід як вихід з квартир до приміщень ліфтових механізмів
втратив своє призначення.
Проведені роботи з реконструкції “чорного” ходу здійснені також з метою
укріплення монолітного поясу будинку.
Зазначена реконструкція завершена 24 квітня 2002 року, об'єкт реконструкції
прийнято в експлуатацію, а новостворені квартири, до складу яких увійшла й
площа сходових клітин “чорного” ходу, передані у власність інших осіб.
Крім того, як установлено судами, у процесі здійснення реконструкції
будинку між інвестором та позивачами 22 лютого 2001 року укладено угоду, зміст
якої фактично свідчить про їх згоду на проведення робіт з реконструкції
будинку, та визначено розмір компенсації позивачам у зв'язку з проведенням цих
робіт.
Згідно із цією угодою інвестором здійснений ремонт квартири ОСОБА_1 із заміною віконних і
балконних блоків, дубового паркету в кімнатах і лінолеуму в коридорі та кухні
та відшкодована моральна шкода, завдана внаслідок проведення будівельних робіт,
а позивачами
16 квітня 2002 року видана розписка про отримання грошових коштів і
відсутність у них претензій до інвестора (а.с 234).
За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність
порушення прав позивачів як власників квартири АДРЕСА_1 та підстав для
задоволення позову про зобов'язання відповідача виконати роботи з розблокування
виходу з їхньої квартири на сходи “чорного” ходу з поновленням попереднього
стану сходової клітини.
Доводи скарги ОСОБА_1 про порушення правил підсудності є безпідставними,
оскільки даний спір не є адміністративним спором, а є спором про право, що
виникло із цивільних правовідносин.
Відповідно до ч. 4 ст. 357, п. 1 ч. 1 ст. 358 ЦПК України, розглядаючи
справу в порядку провадження у зв'язку з винятковими обставинами, Верховний Суд
України має право постановити ухвалу про відхилення скарги і залишення рішення,
ухвали без змін, якщо визнає, що судові рішення ухвалено з додержанням норм
матеріального та процесуального права.
Виходячи з наведеного підстав для скасування ухвали Верховного Суду
України, якою залишено без змін ухвалу апеляційного суду та рішення суду першої
інстанції, не вбачається.
Керуючись
ст. 358 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Ухвалу Верховного Суду України від 1 листопада 2006 року, ухвалу
апеляційного суду м. Києва від 1 червня 2004 року та рішення Печерського
районного суду м. Києва від 29 січня 2004 року залишити без змін.
Ухвала
оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Г. Ярема
Судді: Л.І. Григор'єва А.В. Костенко
В.М.
Барсукова В.Й.
Косенко
М.І. Балюк Є.Ф.
Левченко
І.С. Берднік Л.М. Лихута
А.В. Гнатенко Л.І.
Охрімчук
В.І. Гуменюк М.В.
Патрюк
В.Г. Данчук
Ю.В.
Прокопчук
Я.М. Романюк
М.П. Пшонка
Ю.Л. Сенін