Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-405/09/0106 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.09.2010. Забезпечено надання загального доступу: 14.09.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Копія 
		 СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 Постанова
		Іменем України
		 Справа № 2а-405/09/0106
		 
			 
			29.12.09 м. Севастополь
			 
			Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
			головуючого суддіЛядової Т.Р.,
			суддів Ілюхіної Г.П. , 
				Курапової З.І. 
			
			 розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторія АР Крим на постанову Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дудник А.С.) від 04.08.09 у справі № 2а-405/09 
			за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) 
			до Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторія АР Крим (вул.Революції, 61, м.Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97416)
			про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги
			 ВСТАНОВИВ:
			 У травні 2009 року ОСОБА_2 звернулась з адміністративним позовом до суду, просить зобовязати відповідача здійснити їй 30% підвищення пенсії, передбачене статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни, за період з 2006 року по наступний час, визнавши протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови здійснити позивачу зазначене підвищення пенсії.
			Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має статус дитини війни та має право на пільги, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 № 2195-IV, зокрема, на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, які відповідач відмовляється надавати їй у добровільному порядку. 
			Постановою Євпаторійського міського суду АР Крим від 04.08.09 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Євпаторія АР Крим про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги " Дітям війни" задоволені частково. Визнані протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторія АР Крим щодо відмови позивачу, як дитині війни, здійснити підвищення до пенсії. На Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторія АР Крим покладено обов'язок здійснити перерахунок пенсії позивачу з 22.05.09 року.
			В задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовлено.
			Не погодившись з постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в м.Євпаторія АР Крим подало на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Євпаторійського міського суду АР Крим від 04.08.09 року, прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права.
			Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2009р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м.Євпаторія АР Крим. 
			Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про вирішення справи за їхньої відсутності.
			Розглянувши справу в порядку статей 195, 196, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
			Судом встановлено, що ОСОБА_2, народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 та має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945) Другої світової війни було менше 18 років, що підтверджується наявної в матеріалах справи копією паспорта позивача.
			Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
			При цьому статтею 28 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
			Разом з тим, судова колегія вважає правомірним застосування судом першої інстанції саме частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку судової колегії, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”.
			Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
			Слід зазначити, що відповідно до статті 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Разом з тим, на думку судової колегії вказані обставини не можуть бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
			Судова колегія вважає, що реалізація особою права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
			Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
			Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії. Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобовязання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни. Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий звязок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобовязання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.
			Судова колегія також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо застосування положень ст.ст. 99, 100 КАС України, у звязку з чим спір має бути вирішений в межах позовної давності тобто за період 2008-2009 роки. 
			Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 107-VI від 28.12.2007 текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.
			Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 107-VI від 28.12.2007 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
			З таких підстав, судова колегія також погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги позивача щодо стягнення грошової допомоги за 2008 рік підлягають задоволенню, починаючи з травня 2008 року.
			Разом з тим, судом першої інстанції при задоволенні позову не зазначена сума, яка підлягає нарахуванню та виплаті позивачу, у зв'язку з чим судова колегія дійшла висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог в порядку частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять та зазначити у судовому рішенні, суму, яка підлягає стягненню.
			З матеріалів справи вбачається, що у 2008 та 2009 роках позивачу підвищення до пенсії виплачувалось частково, а саме, у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком:
			У 2008 році - з січня по березень 47,00грн., щомісячно,
			 з квітня по червень 48,10грн., щомісячно,
			 з липня по вересень 48,20грн., щомісячно,
			 з жовтня по грудень 49,80грн., щомісячно,
			У 2009 році з січня по час вирішення спору у суді 49,80грн., щомісячно. 
			Законом України „Про загальнообовязкове пенсійне страхування” на 2008 рік встановлено мінімальну пенсію за віком з 01.04.2008р. по 30.06.2008р. у розмірі 481грн., з 01.07.2008р. по 30.09.2008р. 482грн., з 01.10.2008р. по 31.12.2008р. 498грн.
			За таких обставин, підвищення до пенсії позивачу слід здійснювати з урахуванням нарахованого та виплаченого підвищення в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, наступним чином:
			За травень-грудень 2008 року - 481грн. х 30% х 2 + 482грн. х 30% х 3 + 498грн. х 30% х 3 = 1170грн.60коп. 390грн.20коп. = 780грн.40коп.
			Що стосується позовних вимог про стягнення грошової допомоги за 2009 рік, судова колегія вважає їх такими, що підлягають задоволенню, оскільки після визнання 22.05.2008р. неконституційними змін, які обмежували право позивача на 30% підвищення мінімальної пенсії за віком, інших нормативно-правових актів та змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, обмежуючих права осіб, на яких розповсюджується його дія запроваджено не було. 
			Законом України „Про загальнообовязкове пенсійне страхування” на 2009 рік встановлено мінімальну пенсію за віком з 01.01.2009р. по 31.10.2009р. у розмірі 498грн., з 01.11.2009р. по 31.12.2009р. у розмірі 573грн.
			Таким чином, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни позивачу слід здійснити за період з січня по травень 2009 року, тобто з часу виникнення у позивача права на отримання грошової допомоги у 2009 році по час вирішення спору у суді.
			Отже на користь позивача у 2009 року підлягає виплаті 498грн. з урахуванням нарахованого та виплаченого підвищення у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, а саме, 498грн. х 30% х 5 249грн.
			Крім того, судова колегія приходить до висновку про те, що ухвалюючи рішення про визнання незаконною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в м.Євпаторія АР Крим, суд першої інстанції не обґрунтував та не встановив обставини, що свідчать про протиправність бездіяльності відповідача, а саме, судом не зясовано чи були відповідні перерахування бюджетних коштів на рахунок відповідача для виплати їх особам, на яких поширюється дія Закону „Про соціальний захист дітей війни”, з якого розрахунку на кожну особу надходили ці кошти, чи має відповідач право проводити виплати за рахунок інших платежів.
			Враховуючи викладене, оскаржуване рішення підлягає зміні по підставах п.1ч.1ст.201 КАС України, шляхом відмови позивачу в задоволенні позову в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача та уточнення суми, яка підлягає стягненню на користь позивача.
			Керуючись ст.195; ст.196; п.2 ч.1 ст.198; п.1 ч.1 ст.201; ч.2 ст.205; ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
			 ПОСТАНОВИВ :
			 1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторія АР Крим  задовольнити частково.
			2. Постанову Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дудник А.С.) від 04.08.09 у справі № 2а-405/09 змінити.
			Викласти резолютивну частину постанови у наступній редакції:
			„Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в м.Євпаторія АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_2 державну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за травень - грудень 2008р. у сумі 780грн.40коп., за період з січня по травень 2009 року включно у сумі 498грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовити”.
			В іншій частині постанову суду залишити без змін.
			Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
			 
			Головуючий суддяпідписТ.Р.Лядова
			Судді підпис Г.П.Ілюхіна  
				підпис З.І.Курапова 
			
			 З оригіналом згідно 
			Головуючий суддя Т.Р.Лядова

</body>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...