Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-2933/10/2702 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.09.2010. Забезпечено надання загального доступу: 14.09.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Копія 
		 СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 Постанова
		Іменем України
		Справа № 2а-2933/10/2702
		 
			 
			24.06.10 м. Севастополь
			 
			Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
			головуючого суддіДугаренко О.В.,
			суддів Дадінської Т.В. , 
				Омельченка В. А. 
			
			 при секретарі судового засіданняПрохорова Е.В.
			 за участю:
			від позивача: ОСОБА_2, посвідка на постійне проживання в України НОМЕР_1 від 06.07.2007 року, 
			від відповідача: не з`явився, 
			 розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Гагарінського районного суду міста Севастополя (суддя Нестерук В.В.) від 27.04.2010 у справі 
			за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
			до відповідача - Відділу Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі (вул. Промислова, 1, місто Севастополь, 99040)
			про визнання протиправною та такою, що підлягає скасуванню, постанови по справі про адміністративне правопорушення,
			ВСТАНОВИВ:
			У грудні 2009 року позивач  ОСОБА_2 звернувся до Гагарінського районного суду міста Севастополя з позовом до Відділу ДАІ Управління МВС України в місті Севастополі про визнання протиправною та такою, що підлягає скасуванню, постанови по справі про адміністративне правопорушення.
			Безпідставність притягнення до адміністративної відповідальності позивач обґрунтував наступним: 
			-відеофіксація правопорушення, проведена інспектором ДПС за допомогою відеокамери, яка не є в розумінні статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) працюючим в автоматичному режимі спеціальним технічним засобом, що має функції фото- і кінозйомки, відеозапису; сам відеозапис містить лише зображення автомобілю позивача, який виїзжає із-за повороту у лівому ряду, та зупинку автомобілю інспектором ДПС; 
			-при документуванні адміністративного правопорушення позивач заявляв усне клопотання про залучення до участі у справі як свідка пасажира, який знаходився в салоні автомобілю позивача, громадянина ОСОБА_3, яке інспектором ДПС не було розглянуто; 
			-при розгляді справи про адміністративне правопорушення інспектор ДПС не врахував приписи статті 33 КУпАП, згідно з якою при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
			Постановою суду першої інстанції від 27.04.2010 в задоволені позову відмовлено (а. с. 20).
			Постановляючи судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів позовні вимоги, його доводи суд знайшов надуманими та необґрунтованими з метою ухилитися від адміністративної відповідальності за скоєне правопорушення. 
			Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції, прийняття нової постанови про задоволення позову. 
			На думку заявника апеляційної скарги, судове рішення є незаконним, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального права. 
			Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2010 справу призначено до апеляційного розгляду на 24.06.2010.
			За розпорядженням керівництва суду суддю Шереніна Ю.Л. замінено на суддю Омельченко В.А. Головуючим суддею у справі призначено суддю Дугаренко О.В. 
			В судове засідання 24.06.2010 позивач явку забезпечив, на задоволені апеляційної скарги наполягав. 
			Відповідач явку в судове засідання 24.06.2010 не забезпечив, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, своєчасно. 
			Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
			Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. 
			Відповідно до статті 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 N3353-XII (із змінами і доповненнями) учасник дорожнього руху може оскаржити дію працівника підрозділів Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України у разі порушення з його боку чинного законодавства. 
			Колегія суддів, заслухавши пояснення позивача, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
			Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 
			Тобто, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не приймаються до уваги судом.
			Як вбачається з постанови суду першої інстанції від 27.04.2010, мотивувальна частина рішення не містить юридичної оцінки обставин справи з посиланням на положення закону, яким регулюються дані правовідносини; не приведено правове обґрунтування неспроможності доводів позивача, а також мотиві, з яких суд дійшов висновку, що дослідженими доказами підтверджений факт порушення з боку позивача Правил дорожнього руху.
			Наявність підстав для відмови у позові суд першої інстанції обґрунтував тим, що позивач не довів позов, не надав ніяких доказів в обґрунтування правомірності позовних вимог, доводи позивача суд знайшов надуманими та необґрунтованими, з метою ухилитися від адміністративної відповідальності за скоєне правопорушення. Підтвердженням вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, є постанова про адміністративне правопорушення серії СН №028350 від 20.12.2009, протокол серії СН №021966 від 20.12.2009.
			Судова колегія з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, оскільки він зроблений при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи.
			Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2009 інспектором ДПС ВДАІ міста Севастополя сержантом міліції Онищуком А.В. відносно позивача складений протокол про адміністративне правопорушення серії СН №021966 по факту скоєння адміністративного правопорушення відповідно до частини другої статті 122 КУпАП (а. с. 6).
			У протоколі зазначено, що 20.12.2009 о 11:30 водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем Шевролет, держномер СН 7473 АЕ, на 3км автодороги Інкерман-Севастополь, рухаючись по двохсмузному руху у одному напрямку, їхав у крайньому лівому ряді при вільному правому ряді, чим порушив пункти 11.2, 11.5 Правил дорожнього руху.
			Позивач винним себе у скоєнні адміністративного правопорушення не визнав, проти наявності підстав для складання адміністративного протоколу заперечував, по суті адміністративного правопорушення у протоколі зазначив, що у правому ряді рухався автомобіль, який повернув на перехресті у сторону Балаклави, позивач був вимушений здійснити випередження по лівій смузі руху; відразу перестроїтися не смог із-за дорожніх робіт. 
			За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці скоєння правопорушення інспектор ДПС ВДАІ міста Севастополя сержант міліції Онищук А.В. виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення серії СН №028350 від 20.12.2009 про застосування до позивача штрафу в розмірі 510,00грн. (а. с. 5).
			Згідно зі статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. 
			Відповідно до пункту 11.2 Правил дорожнього руху (затверджено постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001) нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини. 
			Згідно з пунктом 11.5 Правил дорожнього руху на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки). 
			Адміністративна відповідальність для водіїв транспортних засобів відповідно до частини другої статті 122 КУпАП наступає у разі порушення ними правил розташування транспортних засобів на проїзній частині. 
			Згідно зі статтями 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
			За приписами норм КУпАП підтвердженням наявності чи відсутності адміністративного правопорушення є докази. 
			Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
			Згідно з пунктом 2.7 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України №185 від 22.02.2001, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.03.2001 №272/5463) на підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення до протоколу долучаються відповідні матеріали (рапорти посадових осіб, заяви, пояснення правопорушників, потерпілих, свідків правопорушення, протоколи виявлення, знищення, тощо). Кожний документ має свої реквізити (дату, адресу, назву, підпис, штампи, печатки тощо) і повинен відповідати своєму призначенню, містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства. 
			Відповідно до вимог процесуального закону докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, компетентними органами та в установленому порядку, а належними - якщо вони підтверджують факт даного адміністративного проступку. Докази повинні бути оформлені з дотриманням визначеного законом порядку.
			Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження скоєння позивачем адміністративного правопорушення інспектор ДПС зібрав такі докази: протокол про адміністративне правопорушення серії СН №021966 від 20.12.2009, рапорт, пояснення. 
			Витребувані судовою колегією у відповідача на підставі ухвали суду від 04.06.2010 докази, необхідні для перегляду справи №2-а-2933/10 в апеляційному порядку, суду не представлені, причини невиконання ухвали суду не відомі. 
			З огляду на таке, суд здійснює апеляційний розгляд справи на основі наявних доказів.
			Відповідно до частини першої статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол. 
			По своєму призначенню адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. 
			Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак не означає, що наявність протоколу є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. 
			Разом з тим, відповідно до статті 86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. 
			Таким чином, судова колегія виходить з того, що при вирішені питання про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення адміністративний протокол розглядається як доказ у сукупності з іншими доказами (пояснення особи, яка притягається до відповідальності, свідків, висновки експерта, речові докази, фотоматеріали, т. і.).
			З адміністративного протоколу не є зрозумілим, у яких осіб та якого змісту 20.12.2009 були відібрані пояснення інспектором ДАІ Онищуком А.В. 
			Зазначені пояснення в матеріалах справи відсутні, відповідачем суду не представлені, у зв`язку з чим не приймаються судом до уваги як належний, допустимий доказ в підтвердження вчинення правопорушення.
			Рапорт як доказ вчинення позивачем правопорушення, на який є посилання в адміністративному протоколі, також не приймається до уваги, оскільки не представлений відповідачем суду в підтвердження правомірності дій інспектора ДПС по притягненню позивача до адміністративної відповідальності.
			Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач привив довід, що застосована інспектором ДПС відеокамера не є в розумінні статті 14-1 КУпАП технічним засобом, працюючим в автоматичному режимі, що має функції фото- і кінозйомки, відеозапису, тому така фіксація не відповідає вимогам закону. Відповідно до вимог Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.03.2009 №111, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.06.2009 №576/16592) забороняється застосування технічних засобів та приладів, які не сертифіковані, не сертифіковані в України, та які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув. На кожний технічний засіб чи прилад, який використовується підрозділом ДПС, заводиться окремий журнал обліку використання технічних приладів та технічних засобів. 
			З цього приводу судова колегія зазначає наступне.
			За змістом частині першої статті 14-1 КУпАП власники (співвласники) транспортних засобів притягаються до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису.
			Таким чином, застосування працівниками ДПС при нагляді за дотриманням правил, норм та стандартів в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, узгоджується з КУпАП, у зв`язку з чим за приписами статті 251 КУпАП показання вищевказаних технічних приладів/засобів застосовуються як докази в справі про адміністративне правопорушення. 
			В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач пояснив, що не заперечує проти того факту, що йому був продемонстрований інспектором ДПС відеозапис дорожньої обстановки, яка склалася 20.12.2009 о 11:30 на ділянці дорогі 3км автодороги Інкерман-Севастополь, однак даний відеозапис містив лише зображення автомобілю позивача, який виїзжає із-за повороту у лівому ряді, та зупинку автомобілю інспектором ДПС.
			Як вбачається з матеріалів справи, у адміністративному протоколі інспектором ДПС не зазначено, що факт вчинення правопорушення засвідчений відеофіксацією, і що така фіксація додається до протоколу, що є недотриманням вимоги статті 256 КУпАП, яка встановлює обов`язковість зазначення у протоколі відомостей, необхідних для вирішення справи. 
			Крім того, копія відеофіксації з місця події відповідачем суду не представлена, у зв`язку з чим неможливо оцінити даний доказ на предмет його належності та допустимості. 
			Згідно зі статтею 251 КУпАП пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є доказами в справі про адміністративне правопорушення. Належної оцінки вказаного доказу при розгляді справи про адміністративне правопорушення не надано, що є порушенням вимог статті 252 КУпАП.
			Відповідно до статті 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. 
			Згідно зі статтями 69, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. 
			Інші належні та допустимі докази в підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення суду не представлені. 
			За таких обставин факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, є недоведеним.
			Посилання суду першої інстанції, зроблене у постанові від 27.04.2010, про те, що факт скоєння позивачем правопорушення підтверджується матеріалами справи, у тому числі постановою про адміністративне правопорушення серії СН №028350 від 20.12.2009, є неправомірним, оскільки постанова по справі про адміністративне правопорушення не відноситься до доказів по справі про адміністративне правопорушення в розумінні статті 251 КУпАП, а є остаточним рішенням органу (посадової особи), яким винна особа притягується до адміністративної відповідальності на підставі сукупності належних та допустимих доказів. 
			Згідно зі статтею 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. 
			Відповідно до статті 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. 
			За правилами статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень і про скасування рішення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
			Враховуючи викладене, виходячи з принципу повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просив, враховуючи положення статті 11 КАС України, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на оскарження в суді рішень органів державної влади, посадових і службових осіб, постанова по справі про адміністративне правопорушення серії СН №028350 від 20.12.2009 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 згідно з частиною другою статті 122 КУпАП підлягає визнанню протиправною та такою, що слід скасувати, провадження в справі підлягає закриттю. 
			Керуючись статтями 195, 196, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 1 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 247, 288, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд 
			ПОСТАНОВИВ:
			Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
			Постанову Гагарінського районного суду міста Севастополя від 27.04.2010 у справі №2-а-2933/10 скасувати. 
			Прийняти нову постанову.
			Позов задовольнити. 
			Визнати протиправною та скасувати постанову серії СН №028350 від 20.12.2009 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 згідно з частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. 
			Провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності згідно з частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити. 
			Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
			Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. 
			Повний текст судового рішення виготовлений 30 червня 2010 р.
			 
			Головуючий суддяпідписО.В.Дугаренко
			Судді підпис Т.В. Дадінська  
				підпис В.А.Омельченко 
			
			З оригіналом згідно 
			Головуючий суддя О.В.Дугаренко

</body>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...