Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 592/8227/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 07.06.2023. Зареєстровано: 08.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 09.06.2023.
Дата набрання законної сили: 05.09.2023
Результат оскарження 05.09.2023 Сумський апеляційний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: 2/592/24/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                   Справа№592/8227/20
		                               Провадження №2/592/24/23 
		           
		РІШЕННЯ
		                   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                        
		05 червня 2023 року                                         м.Суми    Ковпаківський районний суд м. Суми в складі головуючого- судді Катрич О.М., за участю секретаря судового засідання Дядечко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу за позовом представника позивача  ОСОБА_1  адвоката Павловського Віталія Андрійовича до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю сторін, стягнення грошової компенсації та визнання права власності на частину квартири, 
		В С Т А Н О В И В :
		Представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом та доповненнями до нього (а.с.164-171 т.1), який мотивує тим, що 28.08.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб. На час укладення шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мешкали за адресою АДРЕСА_1 . 20.07.2011 року за проханням ОСОБА_2 шлюб було poзірвано. Не дивлячись на розірваний шлюб, спільне проживання однією сім`єю сторони не припинили та протягом наступного місяця після розлучення, у cepпні 2011 року для спільного проживания однією сім`єю придбали у спільну сумісну власність квартиру за адресою АДРЕСА_2 . Після придбання цієї квартири, вони спільно розпочали проведення ремонтних робіт, по закіченню ремонту, у грудні 2011 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заїхали до неї та продовжили спільне проживания однією сім`єю. Протягом 2012-2015 року ОСОБА_6 та ОСОБА_2 спільно проживали як сім`я, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, який складався із заробітної плати сторін, та спільний побут, спільні права та обов`язки. ІНФОРМАЦІЯ_1 від спільного проживания однією сім`єю у ОСОБА_2 та ОСОБА_6 народився син - ОСОБА_7 . Продовжуючи спільне проживания, разом із сином, накопичивши достатньо коштів, 12.04.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали квартиру за адресою АДРЕСА_3 , в інтересах сім`ї, в якості подарунку сину на повноліття. Крім цього, є фотокартки, на яких зображено ОСОБА_2 та ОСОБА_6 разом на різних сімейних святах, квитанції про сплату за комунальні послуги, квитанція на придбання одягу, квитанція про оплату за дитсадок та гуртки, роздруківка руху грошових коштів, які були спільно витрачені під час відпочинку у смт. Кирилівка, Запорізької області. 08 квітня 2020 ОСОБА_2 уклала шлюб з іншим чоловіком та припинила спільне проживання однією сім`єю з ОСОБА_1 . 
		02.06.2020 ОСОБА_2 , з метою позбавлення ОСОБА_1 права на поділ спільного майна, відчужила квартиру АДРЕСА_4 , шляхом дарування її своїй доньці ОСОБА_8 . Він не надавав згоду на вчинення даного правочину, оскільки сторони вже не підтримували шлюбні стосунки. 
		Крім цього, всупереч ухвали суду про заборону відчуження квартири за адресою АДРЕСА_5 , ОСОБА_2 відчужила вказану квартиру, з метою позбавлення позивача права на її поділ і відповідно до договору купівлі-продажу квартири №2056 від 03.08.2020 продала ОСОБА_3 . На вчинення такого правочину ОСОБА_1 згоди також не давав. 
		Керуючись положеннями СК України та судовою практикою, які регулюють сімейні правовідносини, просить суд:
		- Визнати факт проживання однією сім"єю з ОСОБА_5 з 20.07.2011 року по 08.04. 2020;
		- Визнати спірні квартири за адресами АДРЕСА_5 та АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю сторін; 
		- Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1  грошовукомпенсащю,що складає частинувартості квартири АДРЕСА_4 надень її відчуження;
		- Визнати договір купівлі-продажу №2056 від 03.08.2020 квартири АДРЕСА_6 недійсним;
		- Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_6 .
		 Усудовому засіданніпозивач тайого представникпозовні вимогипідтримали іпросять їхзадовольнити,вважаючи,що довелиперед судом належнимита допустимимдоказами фактспільного  проживания, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведения спільних витрат та придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, народження спільної дитини. 
		 
		Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала, надала відзив, вказуючи, що з днярозірвання шлюбу будь-яківідносини  з ОСОБА_1 були припинені, спільне господарство не вели. Наведенi факти спільного проживания не є належними та допустимыми доказами, a є лише домислами. Згідно Договору купівлі-продажу квартири від 15.08.2011 року ОСОБА_2 було продано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та за отримані кошти придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_5 . Також, ОСОБА_2 придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_3 згідно Договору від 12.04.2019 року за кошти, які отримала від продажу частини житлового будинку згідно Договору купівлі- продажу від 10.04.2019 року, який отримала по заповіту від 12.03.2010 року. Дану квартиру АДРЕСА_4 відповідачка подарувала своїй дочці ОСОБА_4 згідно договору дарування від 02.06.2020 року, що не суперечить нормам ст. 319 ЦК України, якими передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Тобто, зазначені квартири придбані ОСОБА_2 в той період, коли шлюб з ОСОБА_1 було розірвано. (а.с.121-123 т.1) 
		У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_9 у задоволенні позову просять відмовити. 
		 
		Відповідачка  ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повдіомлені належним чином, відзиву та письмові пояснення на позовні вимоги не надали .
		 
		Суд, заслухавши сторін, їх представників, свідків, а також відповідачку ОСОБА_2 , яка давала показання в якості свідка, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Судом встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 28.08.2009 року по 20.07.2011 року, що підтверджується листом Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану ПСМУМЮ м. Суми (а.с.234-235 т.1) 
		Сторонами не заперечується, що під час перебування у зареєстрованому шлюбі вони проживали за адресою адресою: АДРЕСА_1 . 
		Згідно Договору купівлі-продажу квартири від 15.08.2011 року ОСОБА_2 було продано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала їй на праві приватної власності, набутого 04.02.2006 року, за 50000 грн. (а.с. 126 т.1) 
		В цей же день, тобто 15.08.2011 року ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого ОСОБА_2 купила квартиру за адресою: АДРЕСА_5 за 58000 грн. (а.с.124 т.1) 
		10.04.2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 було укладено договір купівлі-продажу частини 81/100 житлового будинку АДРЕСА_7 , який ОСОБА_2 отримала у спадщину за заповітом від ОСОБА_11 . Продаж частини будинку вчинено за 422 000,00 грн. 00 коп. (а.с. 129-130) 
		12.04. 2019 року ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_4 за ціною 256 491 грн. Договір купівлі-продажу квартири посвідчено приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Арешиним О.О. (а.с.131-132 т.2)
		Після цього, 03.08.2020 року, тобто після відкриття провадження у справі та після винесення ухвали про забезпечення позову від 22.07.2020 року, яка набрала законної сили після перегляду в апеляційній інстанції 19.08.2020 року, всупереч судовим рішенням і ст.129-1Конституції України,згідно якоїсудове рішенняє обов`язковимдо виконання,нехтуючи цим,до розглядусправи посуті заявленихвимог тавирішення споруміж сторонами, відповідачка ОСОБА_2 продала спірну квартиру за адресою: АДРЕСА_5 відповідачці ОСОБА_3 , що підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.11.2020 року (а.с. 173-174 т.1)
		Також, 03.08.2020 року, тобто після відкриття провадження у справі, не дивлячись на те, що квартира АДРЕСА_4 є спірною, так як на половину частки як спільного майна подружжя претендує позивач у справі, а саме стягнення грошової компенсації, і справа по суті заявлених вимог не була вирішена судом, відповідачка ОСОБА_2 відчужила дану квартиру за договором дарування третій особі - ОСОБА_4 , тобто своїй дочці від першого шлюбу, що підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.03.2021 року (а.с. 189 т.1) 
		Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 14.07.2020 року  ОСОБА_2 зареєстрована була за адресою АДРЕСА_5 (а.с.44) Потім, згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 09.03.2021 року  ОСОБА_2 з 31.07.2020 року зареєстрована була за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.195 т.1). Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 09.03.2021 року  ОСОБА_1 по м. Суми ніде не зареєстрований, а до цього був зареєстрований за адресою АДРЕСА_8 , про що вказано у роздруківці АТ «Акцент-Банк» за 2018-2019 р.р. (а.с.197, а.с. 34- 40 т.1). Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 09.03.2021 року, відповідачка  ОСОБА_3 по м. Суми ніде не зареєстрована, а третя особа ОСОБА_4 з 03.08.2020 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 196, 198)
		 
		Відповідно до ч.1 ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
		На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
		Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною підставою для виникнення у них прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
		Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
		Згідно із частиною першою статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте ними до шлюбу; майно, набуте ними за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно набуте ними за час шлюбу, але за кошти, які належали їм особисто; житло, набуте ними за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
		Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
		Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.
		Відповідно до ст.3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Також, сім`я може виникнути і з інших підстав, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. 
		Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.    
		Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Ухвалюючи рішення по суті заявлених позовних вимог, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів . Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. 
		Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу, тому вирішення про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці. 
		 
		Проаналізувавши доводи позивача та його представника про проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 та до того як вона вийшла заміж за ОСОБА_12 (20.07.2011 року по 08.04. 2020) та надані на підтвердження цього докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволення першої вимоги, і як наслідок послідуючих заявлених вимог, так як судом не було достовірно встановлено, що він мешкав з відповідачкою однією сім`єю в розумінні ст. 3 СК України, не дивлячись на спільну дитину, яка народилася у 2015 році, а тому не може суд визнати спірні квартири об`єктами спільної сумісної власності подружжя, відповідно порівну розподілити частки у майні або стягнути грошову компенсацію за певну частину і відповідно відсутні законні підстави для визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, виходячи з наступного. 
		Так,у судовомузасіданні свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16  надалипояснення,які носятьузагальнений характерта стосуютьсяздебільшого констатаціїфакту того,що бачилисторін часувід часуразом,як відповідачробив ремонт,гуляв ізсином,водив йогоу садочок, алене змогличітко вказатиперіоди часута роки. На підставі цього суд дійшов висновку, що показання допитаних свідків щодо відносин сторін до встановленого судом факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не підтверджують наявності у них усталених відносин, які притаманні подружжю і є недостатніми доказами .
		Як пояснила в якості свідка відповідачка ОСОБА_2 після розлучення вона проживала на АДРЕСА_7 і до 2014 року не спілкувалася з позивачем та разом не проживали. Так, у 2014 році їх спільні друзі покликали їх на базу відпочинку, після чого ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_17 , вона вже проживала у квартирі за адресою: АДРЕСА_5 , куди відповідач приходив час від часу, спілкувався із дитиною, а потім переїхав жити, допомагав робити ремонт, а також у 2016 році вони їздили на море, так як у них спільна дитина і могли відвідувати спільних друзів, про що позивач надав фотокартки. Однак, у них не було спільного бюджету на придбання квартир та факту постійного проживання як сім`я. У 2018 році між ними почали виникати конфлікти, вона говорила, щоб він уходив з її квартири, але він сказав, що не піде і там залишився. У неї були нові стосунки і 08.04.2020 року вона вийшла заміж, переїхала до чоловіка та після того як продала квартиру, ОСОБА_1 виїхав. 
		Тобто, сам по собі факт перебування з позивачем у близьких стосунках чоловіка та жінки не заперечувала й сама відповідачка. Водночас тільки цей факт не може свідчити, що сторони проживали в зазначений період (20.07.2011 року по 08.04. 2020) однією сім`єю,а придбанеодним ізних майноє спільноюсумісною власністюсторін,оскільки позивачунеобхідно надатидокази веденняспільного господарства,наявності усторін бюджету,проведення спільнихвитрат,придбання іншогомайна вінтересах сім`ї. Наданіпозивачем  квитанції про придбання одягу та чеки на оплату комунальних послуг відповідно до положень ст. 77 ЦПК України не можна вважати належним доказом у справі, оскільки вони не містять інформацію щодо предмета доказування та не засвідчують реальністьсімейних відносин. (а.с. 43-49)
		Також, показання свідків та спільні фотографії (а.с.50 т.1) , не можуть свідчити про факт спільного проживання сторін однією сім`єю без державної реєстрації, та не можуть бути визначальними у вирішенні питання для встановлення факту спільного проживання однією сім 'сю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
		Спільний відпочинок сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання коштів на рахунок, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю. Крім цього, суд при розгляді справи дослідив та врахував джерело та розмір доходу сторін та походження коштів, за рахунок яких було придбані спірні квартири та передані у одноособову власність саме ОСОБА_2 , яка особисто і укладала договори купівлі -продажу в той період, коли сторони тільки розлучилися у серпні 2011 року, а потім у квітні 2019 році, після того як продала частину будинку по АДРЕСА_7 , який належав їй як спадок . Доводи позивача про те, що він заробляв гроші за кордоном на придбання квартир та утримання сім`ї не підтверджено жодним доказом, суду наданий лише закордонний паспорт. (а.с.41) Роздруківка з АТ «Акцент Банк» містить період часу та суми проведених операцій, але зміст їх направлення саме на сімейні витрати не підтверджує. (а.с.34-40 т.1) Натомість відповідачка мала відповідний дохід, який підтверджено відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України про суми виплачених доходів за період 01.01.2009 року по 31.03.2021 року. (а.с.218-225 т.1) 
		Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем не доведено наявність між ним та ОСОБА_2 відносин, притаманних подружжю, не надано доказів спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, а спірні квартири були придбані відповідачем в результаті відповідних правочинів купівлі-продажу належної їй нерухомості, за рахунок належних їй особистих коштів, а не створена спільними зусиллями чи спільною працею сторін, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити за необгрунтованістю. 
		 Враховуючивищезазначені обставини,керуючись ст.ст.10-11, 57-60, 212-215 ЦПКУкраїни,суд,                      
		УХВАЛИВ: 
		У задоволенні позовних вимог представника позивача  ОСОБА_1  адвоката Павловського Віталія Андрійовича відмовити за необгрунтованістю. 
		 
		   Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		           
		 
		 
		Суддя                                     О.М. Катрич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...