Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 381/2182/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано судом: 09.06.2023. Зареєстровано: 09.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 13.06.2023.
Дата набрання законної сили: 16.05.2024
Результат оскарження 16.05.2024 Апеляційний суд Київської області: скасовано рішення повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 2/381/54/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД
		КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
		________________________________________________________________________________
		 
		                                                                
		2/381/54/23
		381/2182/22 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 червня 2023 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
		головуючого судді Соловей Г.В.,
		з участю секретаря Гапонюк І.В.,
		за участі позивача ОСОБА_1 ,
		за участі представника позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		за участі відповідача ОСОБА_5 ,
		за участі представника відповідача ОСОБА_6 ,
		за участі представника третьої особи Небрат Н.В. ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , Третя особа : Служба у справах дітей та сім`ї про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Фастівської міської ради, Орган опіки та піклування Кожанської територіальної громади про визначення місця проживання дитини,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		01.08.2022 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Охрімчук Т.В., звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_5 про визначення місця проживання дитини, посилаючись на те, що з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі. Від вказаного шлюбу мають доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 07.02.2022 року за рішенням суду шлюб між сторонами розірвано. Причиною розірвання шлюбу стали різні погляди на життя, різні характери, із-за чого часто виникли непорозуміння, що призвело до втрати почуттів один до одного. Також відповідачем було нанесено позивачу тілесні ушкодження в зв`язку з чим було подано заяву до Деснянського управління поліції ГУНП у місті Києві. Позивач важає, що в інтересах дитини донька повинна проживати з нею. На час подачі позову відповідач не утримує дитину, всі витрати по її утримуванню несе позивач. Просить визначити місце проживання доньки разом з позивачем. 
		Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2022 року відкрито позовне провадження в порядку загального провадження та призначено підготовче судове засідання. 
		28.09.2022 року надійшов Відзив на позовну заяву відповідача в якому зазначено, що з вказаним позовом відповідач не згідний. Згідно з позовною заявою позивач формує в свідомості суду образ негативного суб`єкта який вчиняє насильство в сім`ї і з яким не може перебувати дитина в опріорі. Так, внесене до ЄРДР провадження закрито у зв`язку з відсутністю складу злочину. Позивач не надала жодного належного доказу, щодо постійного місця проживання і дохід може забезпечити дитину всім необхідним. Також, дитина зареєстрована за його місцем проживання де знаходяться всі речі дитини. Негативне відношення відповідача полягає в тому, що йому не відомо де перебуває його донька і в яких умовах вона проживає. Він має самостійний дохід, приділяє увагу дитині та забезпечує доньку всім необхідним. Згідно рішення комісії з питань захисту прав дитини було встановлено, що позивач дійсно не дозволяє зустрічатися відповідачу з донькою і було запропоновано звернутися до суду. Просить відмовити у задоволені позову.
		10.11.2022 від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, а саме висновку про можливість визначення місця проживання малолітньої дитини з ним.
		01.12.2022 року від представника третьої особи - Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Фастівської міської ради надійшло клопотання про заміну їх як сторони у справі на належну сторону - орган опіки та піклування Кожанської територіальної громади.
		Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2022 року залучено до участі у справі в якості третьої особи - Орган опіки та піклування Кожанської територіальної громади та зобов`язано надати Висновок щодо визначення місця проживання ОСОБА_8 з батьком.
		21.03.2023 року Кожанська селищна рада на виконання ухвали Фастівського міськрайонного суду від 12.12.2022 року надала Висновок щодо визначення місця проживання дитини.
		Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2023 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та участі у її вихованні іншого з батьків та об`єднано його в одне провадження з первісним позовом. 
		В підготовчому судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити. 
		Відповідач та її представник до суду не з`явилися клопотань не надавалися, про час слухання справи повідомлялися вчасно та належним чином.
		Представник третьої особи надали заяву до суду в якій зазначили про слухання справи у їх відсутність та послалися на поданий Висновок.
		Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 квітня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті. 
		В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала та зазначила, що хоче щоб донька проживала з нею. Так, дійсно дитина хоче бачитися і з батьком і з матір`ю. Вона тимчасово не працює так, як перебуває на останньому місяці вагітності, після розлучення з відповідачем переїхала проживати до Києва до цивільного чоловіка, а на даний час проживає на квартирі яку знімає. Після народження дитини планує переїхати проживати до будинку своєї матері у село Веприк Фастівського району Київської області. Відповідач дійсно є хорошим батьком але між ними неодноразово виникали сварки з застосуванням зі сторони відповідача побоїв, про що нею не раз подавалися заяви до поліції. Такі стосунки призвели до розлучення. Донька періодично проситься до батька і вона її відвозить, однак після цього виникають проблеми забрати її так, як відповідач чинить перешкоди. Вважає, що ОСОБА_8 буде краще проживати з нею, при цьому не заперечує проти побачень з батьком. 
		Представники позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити і визначити місце проживання доньки позивача за місцем проживання в якому планує проживати позивач після народження дитини.
		Відповідач ОСОБА_5 , проти позову ОСОБА_1 , заперечував та зазначив, що позов є необґрунтованим та не надано належних доказів про існування постійного місця проживання, роботи, нормальних умов для забезпечення доньки всім необхідним для її належного виховання та проживання, щодо своїх позовних вимог зазначив, що вважає дочка ОСОБА_8 має проживати за його місцем проживання де створені всі належні умови для її нормального проживання, розвитку. Він працює та має постійний дохід, не зловживає спиртними напоями, забезпечує доньку всім необхідним для її нормального життя. 
		Представник відповідача підтримав позовні вимоги ОСОБА_5 та вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. 
		Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради зазначила, що за місцем проживання дитини, а це село Ставки Фастівського району Київської області створений орган опіки та піклування Кожанської селищної ради який є належною стороною у справі. 
		Представник органу опіки та піклування Кожанської селищної ради до суду надали клопотання про слухання справи у їх відсутність та послалися на Висновок який надали до суду, де вважають доцільним визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_8 з батьком. 
		Заслухавши учасників судового процесу, свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини. 
		Згідно статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.
		При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 . Під час шлюбу у них народилася донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2022 року вказаний шлюб між сторонами розірвано. 
		Згідно інформації з відділу обліку та моніторингу про реєстрацію місця проживання ЦМЗ ДМС у м. Києві та Київській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . 
		Згідно інформації з відділу обліку та моніторингу про реєстрацію місця проживання ЦМЗ ДМС у м. Києві та Київській області ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
		Згідно Довідки № 15-03/181 від 20.07.2022 року Кожанської селищної ради Фастівського району Київської області ОСОБА_5 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 та є власником житлового будинку. За вказаною адресою зареєстрована ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є його донькою.
		З Довідки № 31 від 12.10.2022 року ОСОБА_5 , дійсно працює в Фермерському господарстві «Полісся».
		Відповідно до Висновку органу опіки та піклування Кожанської селищної ради щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вважає за доцільне визначити місце проживання разом з батьком ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 .
		Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
		Згідно з ч. 1 ст. 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
		У випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (ч.1 ст.161 СК України).
		Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом в якому зазначила, що в інтересах ОСОБА_8 проживати саме із нею, а не з батьком. При цьому зазначає, що має постійне місце проживання, дохід і може забезпечити дитину всім необхідним.
		Разом з тим, належних доказів на підтвердження вказаних обставин позивачем до суду надано не було. При надані показів в судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 , зазначила, що після розлучення тривалий час проживала у місті Києві у свого цивільного чоловіка, а зараз винаймає житло під Києвом . Перебуває в стані вагітності і після народження дитини має намір проживати у своєї матері в селі Веприк Фастівського району Київської області. Про умови проживання інформації до суду зі сторони позивача надано не було. Зазначила, що працює але неофіційно. Розміру прибутку суду відомостей не надала. 
		Не заперечувала факт, що дитина виявляє бажання бачитися з батьком, який гарно ставиться до неї та є гарним батьком.
		Щодо відповідача ОСОБА_5 , судом встановлено, що він має постійне місце проживання, роботи, має стабільний дохід, який забезпечує належні умови проживання та виховання малолітньої дочки ОСОБА_8 та старшого сина ОСОБА_11 , який є сином і ОСОБА_1 , та проживає разом з ним.
		Дитина зареєстрована за місцем реєстрації матері та батька, які мають спільну реєстрацію, а саме: АДРЕСА_1 .
		До кримінальної відповідальності сторони не притягалися, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебувають. Дані факти не заперечуються сторонами. Крім того в судовому засіданні було встановлено що ОСОБА_5 , взагалі не вживає алкогольних напоїв (що підтверджено в тому числі і свідком зі сторони позивача ОСОБА_1 ). 
		Згідно з положенням ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини.
		Згідно ст.150 СК України, обов`язками батьків є піклування про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готування її до самостійного життя.
		Відповідно до ч 2, 8, 9, 10 ст.7 Сімейного кодексу України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
		Згідно зі ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради від 27.02.91, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
		Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини.
		У п.1 ст.9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають роздільно й необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
		В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, виконують їх державні чи приватні установи, що займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні чи законодавчі органи, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч.1 ст.3 Конвенції).
		Відповідно до ст.157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
		Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь в її вихованні й має право на особисте спілкування з нею.
		Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
		Згідно ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.
		У статті 2 Протоколу №4 до Конвенції «Про захист прав людина і основоположних свобод» передбачено, що кожна, людина, яка законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на вільне пересування та свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які запроваджуються згідно із законом і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, з метою підтримання громадського порядку, запобігання злочинам, для захисту здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей. 
		Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (ст.142 СК), у тому числі й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» зазначено, що права дитини мають перевагу над правами батьків.
		Європейський суд з прав людини 11.07.2017 року у справі «М.С. проти України» виніс рішення де визначив «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.
		При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати 2 аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.
		Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків випливає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
		При розгляді справи в судовому засіданні встановлено, що спір між сторонами виник із-за малолітньої дитини, яка на даний час не досягла віку, як передбачено законодавством, що може бути враховано її думку з ким із батьків вона хоче проживати. 
		У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.
		Саме такий Правовий висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16.
		При розгляді справи суд не встановив виняткових обставин у розумінні положень статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, які б свідчили про неможливість проживання дитини разом з батьком.
		Відповідно до ч.ч. 4 - 6 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини, обов`язковою є участь органу опіки і піклування, який подає письмовий висновок щодо розв`язання спору, з яким суд може не погодитись, якщо він є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дитини.
		В судове засідання Орган опіки та піклування Кожанської селищної ради надано Висновок в якому зазначено, що після розлучення у подружжя виникли суперечки стосовно проживання малолітньої дитини з одним із батьків, тому ОСОБА_8 періодично проживала з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 або за адресою: АДРЕСА_3 та з батьком в АДРЕСА_1 . Згідно акта обстеження житлово-побутових умов від 17.02.2023 року будинок в якому проживає ОСОБА_5 двоповерховий, складається з 7 житлових кімнат, веранди, кухні, ванної кімнати, коридору. Опалення індивідуальне. Кімнати об лаштовані сучасними меблями, в наявності побутова техніка. У дитини є окрема кімната з усіма необхідними меблями. Створені всі умови для відпочинку, виховання, розвитку, відповідно до віку. Також службою було проведено бесіду з малолітньою яка зазначила, «що їй подобається жити з татом, він возить її на заняття до дитячого центру «Умка». Врахувавши всі обставини виконавчий комітет Кожанської селищної ради вважає, що за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_8 з батьком ОСОБА_5 .
		Разом з тим, висновок є дорадчим і не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у батьків щодо місця проживання дитини, то він не порушує прав та обов`язків жодного з батьків. Правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті прийняття рішення судом, в ході якого і відбувається оцінка всіх доказів в сукупності, в тому числі і висновку органу опіки та піклування, який не має наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір про місце проживання дитини.
		При розгляді справи встановлено, що дитина на даний час має місце реєстрації за місцем реєстрації сторін (батьків дитини) за адресою: АДРЕСА_1 . Періодично проживає з матір`ю (яка постійно змінює місце свого проживання) або батьком за місцем реєстрації. Дані факти не заперечуються сторонами по справі.
		Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.
		Отже, місце проживання малолітньої дитини з одним з батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
		Згідно приписів ст. 157 Сімейного кодексу України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
		Відповідно до ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.
		Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
		Таким чином, суд вважає, що між тим з батьків, хто проживає окремо, і дітьми повинен існувати постійний, систематичний контакт, якщо це не суперечить інтересам дитини. Таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, його розвитку, оскільки спілкування дітей з батьками, а батьків - з своїми дітьми - служить задоволенню життєво важливих потреб дитини.
		Крім того, діти для повного і гармонійного розвитку їх особистості потребують любові і розуміння. Вони мають, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить їх виховання в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
		Відповідно до положень ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
		Частина 3 ст. 157 СК України передбачає, що той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитині.
		За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.
		Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання (ст.158 СК України).
		Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. 
		Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
		Звертаючись до суду позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 , однією з вимог зазначив про визначення участі у вихованні дитиною іншого з батьків який не буде проживати з дитиною, а саме визначити порядок участі у вихованні дитини з іншим з батьків з наданням певних можливостей.
		Разом з тим, належних доказів про існування між сторонами спору щодо участі одного із батьків у вихованні дитини надано не було, як і не було надано доказів про прийняття з цього приводу рішення органу опіки піклування. 
		Таким чином, оцінивши надані у справі докази, суд дійшов висновку, що позов в частині визначення участі у вихованні дитиною іншого з батьків який не буде проживати з дитиною є передчасним, не містить належного обґрунтування та таким, що не підлягає задоволенню. 
		Статтею 43 ЦПК України серед іншого визначено, що учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
		Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Згідно з ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
		Отже, за цими правилами суд надає оцінку доказам, які є в матеріалах справи та на які сторони посилаються, як на підтвердження своїх вимог та заперечень, та не може вважати встановленими факти, які не підтверджені наявними у справі доказами.
		Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Суд зазначає, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених обставин є обов`язковим, оскільки такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими.
		Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.
		Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст. 43,57 ЦПК України).
		Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані їх сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
		Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані у справі докази, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 , не містить належного обґрунтування та є таким, що не підлягає задоволенню. Щодо зустрічного позову ОСОБА_5 в частині визначення місця проживання дитини, суд вважає позивачем надані належні докази щодо можливості батька забезпечити належні умови проживання, виховання та розвиток дитини, прихільність дитини до батька, а також суд враховує те, що матір дитини має можливість безперешкодно відвідувати дитину, спілкуватися з нею, здійснювати свої батьківські обов`язки та доглядати за дитиною, позовні вимоги підлягають задоволенню. 
		       Керуючись ст. 4,12,13,76-82,141,258,259,263,265,268 ЦПК України, на підставі ст.56,141,157,160,161 СК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , Третя особа : Служба у справах дітей та сім`ї про визначення місця проживання дитини залишити без задоволення.
		Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Фастівської міської ради, Орган опіки та піклування Кожанської територіальної громади про визначення місця проживання дитини задовольнити частково.
		Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем проживання батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 прож. АДРЕСА_1 .
		В іншій частині позову відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення складено 09.06.2023 року.
		 
		Головуючий суддя Г.В. Соловей

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...