Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 688/1979/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; визнання права власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 13.06.2023.
Дата набрання законної сили: 05.06.2023
Номер судового провадження: 61-7567ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Ухвала
		Іменем України 
		 
		05 червня 2023року 
		м. Київ
		 
		справа № 688/1979/17
		провадження № 61-7567ск23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
		 
		розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна в натурі,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з указаним позовом, в якому в порядку статті 372 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просила виділити їй у власність в натурі 1/2 частину домоволодіння на АДРЕСА_1 , припинивши право спільної сумісної власності, та визначити порядок користування вказаним домоволодінням.
		 
		Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що з 16 листопада 1991 року вона перебувала із ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2014 року. Під час шлюбу сторони збудували житловий будинок з верандою та прибудовою, сарай, гараж і погреб на АДРЕСА_1 . Рішенням  Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 травня 2017 року визнано право спільної сумісної власності сторін на згадане домоволодіння як майно, набуте ними під час шлюбу. Сторони не змогли досягнути згоди щодо поділу спільного сумісного майна, тому позов необхідно задовольнити.
		 
		Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 квітня 2018 року позов задоволено частково. Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частині домоволодіння АДРЕСА_1 . Поділено в натурі житловий будинок АДРЕСА_1 згідно з ідеальними частками за 1-шим варіантом висновку експерта від 22 жовтня 2017 року № 22-17/26 та виділено в натурі: у власність ОСОБА_1 - житлову кімнату 1-3 площею 11,3 кв. м, житлову кімнату 1-4 площею 11,1 кв. м, передпокій 1-5 площею 21,7 кв. м, кладову 1-2 площею 4,9 кв. м, кухню 1-1 площею 11,4 кв. м, коридор - І площею 4,6 кв. м, коридор - ІІ площею 11,8 кв. м, що разом становить - 76,8 кв. м; господарські будівлі - хлів площею 22 кв. м, погреб площею 10,5 кв. м, загальна вартість яких складає 115 975,80 грн; у власність ОСОБА_2 - житлову кімнату 1-7 площею 11 кв. м, житлову кімнату 1-8 площею 11,2 кв. м, житлову кімнату 1-9 площею 29,2 кв. м, коридор 1-6 площею 11,1 кв. м, коридор - ІІІ площею 11,8 кв. м, загальною площею 74,3 кв. м та господарські будівлі - гараж площею 23 м2, хлів площею 29 кв. м, загальна вартість яких складає 129 80,20 грн. Для ізольованого користування виділеними частинами житлового будинку згідно з 1-шим варіантом розподілу, зазначеним у висновку експерта від 22 жовтня 2017 року № 22-17/26, зобов`язано ОСОБА_2 виконати такі будівельно-монтажні роботи: із зовнішньої сторони житлового будинку правого фасаду коридору ІІІ влаштувати сходовий марш для входу в ізольовану частину квартири, яка знаходиться на 2-му поверсі, так, як зображено в плані розподілу; у коридорі ІІІ у віконному прорізі влаштувати дверний проріз; приміщення 1-8 переобладнати під кухню, вартістю - 20 411 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 205,50 грн вартості будівельно-монтажних робіт, необхідних для переобладнання і перепланування житлового будинку для розподілу його на дві рівні ізольовані квартири. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6 652,20 грн компенсації різниці вартості часток у спільному майні подружжя. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами не досягнуто згоди щодо спільного користування житловим будинком, що свідчить про наявність підстав для припинення права спільної сумісної власності та необхідності поділу домоволодіння між сторонами в натурі. Враховуючи, що висновком судової будівельно-технічної експертизи від 22 жовтня 2017 року      № 22-17/26 встановлено можливість відокремлення частини будинку із самостійним виходом та можливість переобладнання приміщень у дві ізольовані квартири, суд першої інстанції здійснив поділ будинку в частках, наближених до ідеальних часток співвласників.
		 
		Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 11 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 квітня 2018 року скасовано в частині поділу будинку та господарських будівель в натурі та ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ будинку та господарських будівель в натурі відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що при ухваленні рішення суд першої інстанції зробив передчасний висновок, врахувавши варіант поділу житлового будинку згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 22 жовтня 2017 року № 22/17-26, в якому експертом не були розглянуті питання щодо наявності всередині будинку сходового маршу на другий поверх, не вирішено питання щодо можливості його демонтажу, а також не обраховано вартість будівельних робіт для здійснення таких перепланувань. Наявність сходового маршу на другий поверх всередині житлового будинку виключає можливість облаштування відповідно до зазначеного висновку експертизи двох ізольованих квартир, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.
		 
		Постановою Верховного Суду від 06 лютого 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 11 вересня 2018 року скасовано. Справу в частині позовних вимог про виділ частки майна в натурі направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд, встановивши неповноту експертного висновку від 22 жовтня 2017 року   № 22/17-26, в порушення положень статті 113 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не призначив у справі повторної експертизи.
		 
		Постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 квітня 2018 року в частині виділу частки майна змінено. Здійснено поділ житлового будинку з надвірними господарськими будівлями на АДРЕСА_1 , виділено в натурі: ОСОБА_1 - приміщення житлового будинку «А-2» з верандою «а» та прибудовою «а-1»: коридор І площею 4,6 кв. м, кухню 1-1 площею 11,4 кв. м, кладову 1-2 площею 4,9 кв. м, житлову кімнату 1-3 площею 11,3 кв.м, житлову кімнату 1-4 площею 11,1 кв. м, передпокій 1-5 площею 17,2 кв. м,  і сарай з гаражем «Б», загальною вартістю 54 208 грн, що становить 45 % домоволодіння; ОСОБА_2 - приміщення житлового будинку «А-2» з верандою «а» та прибудовою «а-1»: коридор ІІ площею 11,8 кв. м, передпокій 1-5 площею 4,5 кв. м, коридор 1-6 площею 11,1 кв. м, житлову кімнату 1-7 площею кв. м, житлову кімнату 1-8 площею 11,2 кв. м, житлову кімнату 1-9 площею 29,2 кв.м, коридор ІІІ площею 11,8 кв. м, сарай з погребом «Б», загальною вартістю 65 967 грн що становить 55 % домоволодіння. Для повного відокремлення частин житлового будинку зобов`язано ОСОБА_2 провести будівельні роботи: облаштувати коридор у приміщенні передпокою 1-5, встановивши цегляну перегородку площею 10,8 кв. м; облаштувати кухню площею 14,2 кв. м в приміщенні житлової кімнати 1-9, встановивши перегородку площею 11 кв. м; облаштувати новий дверний проріз у приміщенні житлової кімнати 1-9. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 8 757,50 грн грошової компенсації вартості будівельних робіт з переобладнання та перепланування житлового будинку. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 880 грн грошової компенсації вартості домоволодіння. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що у зв`язку з неповнотою експертних висновків від 22 жовтня 2017 року № 22/17-26 та від 12 лютого 2018 року №04/18-26  під час апеляційного розгляду призначено додаткову судову будівельно-технічну експертизу від 22 жовтня 2020 року № 28/20, згідно з висновком якої поділ спірного домоволодіння в натурі між співвласниками є технічно можливим. Експерт розробив чотири варіанти поділу домоволодіння з незначним відхиленням від рівності часток співвласників, з яких суд вважав прийнятним І варіант поділу як найбільш наближений до розміру часток сторін (відступлення на 5 %) та такий, що передбачає незначний обсяг будівельних робіт для повного відокремлення частин будинку без втручання в несучі конструкції та інженерні системи будинку, не потребує отримання документів, що дають право на проведення цих робіт.
		 
		Постановою Верховного Суду від 17 серпня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 січня 2021 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до апеляційного суду.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що у висновку додаткової будівельно-технічні експертизи від 22 жовтня 2020 року № 28/20 експертом фактично підтверджено необхідність влаштування співвласниками автономних інженерних мереж (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), однак, питання про технічну можливість влаштування у кожному ізольованому приміщенні, що виділяється кожній із сторін, системи життєзабезпечення та чи потребує таке переобладнання втручання в інженерні системи загального користування, залишено експертом без відповіді. Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, неповно встановив обставини справи, що мають значення для вирішення спору, у зв`язку з чим зробив передчасний висновок про задоволення позову ОСОБА_1 в частині вимог про поділ спільного майна.
		 
		Постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 квітня 2018 року в частині поділу будинку, господарських будівель та споруд в натурі, в частині вирішення питання про розподіл судових витрат скасовано та ухвалено в цих частинах нове судове рішення. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поділ будинку, господарських будівель та споруд в натурі відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що за встановлених під час судового розгляду обставин, вирішення спору щодо поділу житлового будинку без наявності дозволів компетентних організацій та відповідних проєктів по відокремленню інженерних комунікацій та встановленню автономних систем електропостачання, газопостачання, опалення, водопостачання та водовідведення для кожного співвласника може створити загрозу для життя і здоров`я власників будинку, цілісності об`єкту нерухомості, порушення будівельних норм і правил, тому рішення суду першої інстанції в частині поділу будинку, господарських будівель та споруд в натурі підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову.
		 
		18 травня 2023 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і передати справу до Хмельницького апеляційного суду для продовження розгляду.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що в постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 445/442/16 зроблено висновок про те, що допустимим доказом про технічну можливість поділу в натурі об`єкта нерухомого майна є висновок експерта або уповноваженого суб`єкта господарювання саме щодо технічної можливості такого поділу. В постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 654/2080/17 зазначено, що при поділі нерухомого майна в натурі в разі необхідності його переобладнання та перепланування до ухвалення рішення суду повинні бути надані відповідні висновки: технічний висновок про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам, пропонованим до будинків і приміщень, і правилам пожежної безпеки. Залежно від обставин справи підлягають поданню висновки й інших служб, зокрема погодження для встановлення відокремленого газо-, водо- та енергопостачання. Отже, отримання відповідних документів на переобладнання та перепланування будинку необхідне лише у випадку втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, в іншому випадку дозвільна документація не є необхідною. В цій справі апеляційним судом не враховано, що згідно з висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 22 жовтня 2020 року № 28/20 встановлено незначний обсяг будівельних робіт для повного відокремлення будинку, що не потребує отримання дозвільних документів. Отже, судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права, не досліджено на не надано оцінки зібраним у справі доказам, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.
		 
		Зі змісту наведених доводів вбачається, що касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, згідно з якими підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
		 
		Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.
		 
		Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
		 
		Судами встановлено, що з 16 листопада 1991 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2014 року.
		 
		Під час шлюбу сторони побудували житловий будинок з надвірними господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема: житловий будинок А-2 з верандою «а» та прибудовою «а-1» загальною площею 151,1 кв. м, сарай з гаражем і погребом «Б» загальною площею 84,5 кв. м. Вартість домоволодіння складає 120 175 грн.
		 
		Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 травня 2017 року вказаний житловий будинок з надвірними господарськими будівлями визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
		 
		В постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 зроблено висновок про те, що поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки із майна, що є у спільній частковій власності, правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце не виділ, а поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.
		 
		У справі було проведено будівельно-технічну експертизу від 22 жовтня 2017 року № 22/17-26 та дві додаткові судові будівельно-технічні експертизи від 08 серпня 2019 року № 27/19  та від 22 жовтня 2020 року № 28/20.
		 
		Апеляційним судом встановлено, що згідно з висновком будівельно-технічної експертизи від 22 жовтня 2017 року № 22/17-26 та додаткової будівельно-технічної експертизи від 12 лютого 2018 року №04/18-26 поділ двоповерхового житлового будинку з надвірними господарським будівлями можливий з відхиленням від ідеальних часток співвласників у пропорції 51 % і 49 %. Експерт запропонував одному із співвласників виділити перший поверх будинку, а іншому співвласнику - другий поверх будинку та визначив порядок поділу господарських будівель (з розрахунку 39 % і 61 %). При цьому для відокремлення частин будинку співвласник мав провести будівельно-монтажні роботи, зокрема облаштувати сходовий марш із зовнішньої сторони будинку з дверним прорізом і переобладнати одне житлове приміщення під кухню. Вимоги до облаштування ізольованих квартир визначені у Державних будівельних нормах України «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення» ДБН В.2.2-15-2005, затверджених наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 18 травня 2005 року № 80. Відповідно до пункту 2.22 вказаних будівельних норм у квартирах повинні бути передбачені такі приміщення: житлові кімнати і підсобні приміщення - кухня, передпокій, санвузли, внутрішньоквартирні коридори, вбудовані комори, антресолі, літні приміщення. Запропонувавши варіант поділу житлового будинку, експерт не розглянув питання щодо можливості облаштування сходового маршу на другий поверх всередині будинку та підсобних приміщень у відокремлених квартирах. Також експерт визначив, що для поділу будинку необхідно виконати ряд будівельних робіт, однак вартість цих робіт обрахована ним узагальнено, а не по кожному виду робіт.
		 
		Тому висновки експерта від 22 жовтня 2017 року №22/17-26  та від 12 лютого 2018 року №04/18-26 не містять повної інформації щодо предмета доказування та в силу статті 77 ЦПК України є неналежними доказами.
		 
		Згідно з висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 22 жовтня 2020 року № 28/20, яка проведена в суді апеляційної інстанції, поділ спірного домоволодіння в натурі між співвласниками є технічно можливим. Експерт розробив чотири варіанта поділу домоволодіння з незначним відхиленням від розміру рівних часток співвласників. При цьому перший варіант поділу, який зазначений у експертному висновку від 22 жовтня 2020 року № 28/20, є найбільш наближеним до розміру часток сторін (відступлення 5 %), передбачає незначний обсяг будівельних робіт для повного відокремлення будинку без втручання в несучі конструкції та інженерні системи будинку, що не потребує отримання дозвільних документів. Однак, умовою поділу майна може бути не лише технічна можливість відокремлення приміщень в окремі площі, які мають бути ізольовані одна від одної, а й технічна можливість відокремлення системи життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення) для кожного з ізольованих приміщень.
		 
		Для повного відокремлення частин будинку в ізольовані квартири за варіантом № 1 поділу житлового будинку необхідно провести будівельні роботи: облаштувати коридор у приміщенні передпокою 1-5, встановивши цегляну перегородку площею 10,8 кв. м; облаштувати кухню площею 14,2 кв. м у приміщенні житлової кімнати 1-9, встановивши перегородку площею 11 кв. м; облаштувати новий дверний проріз у приміщенні житлової кімнати 1-9. Вказані будівельні роботи не передбачають втручання в несучі конструкції. Експертом вказано, що за відповідним проєктом по відокремленню інженерних комунікацій співвласникам слід звертатись до проєктних установ.
		 
		Таким чином, експертом фактично підтверджено необхідність влаштування співвласниками автономних інженерних мереж (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), однак, питання про технічну можливість влаштування в кожному ізольованому приміщенні, що виділяється кожній із сторін, системи життєзабезпечення та чи потребує таке переобладнання втручання в інженерні системи загального користування, залишено експертом без відповіді.
		 
		Відповідних документів - проєктів по відокремленню інженерних комунікацій - до суду позивачем не було надано.
		 
		Апеляційним судом під час розгляду справи було роз`яснено сторонам їх право на надання таких документів, позивач через свого представника скористалася цим правом та ще в судовому засіданні 24 жовтня 2022 року апеляційний суд надав їй час для можливості виготовлення проєкту по облаштуванню окремих систем життєзабезпечення спірного будинку. Однак станом на 10 квітня 2023 року до апеляційного суду таких документів позивачем не надано. Доказів на підтвердження поважності причин неможливості надання документів суду також не надано.
		 
		В постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі № 127/28684/18  зазначено, що за відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна таке питання вирішується судом та після виділу частки зі спільного нерухомого майна відповідно до статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється; при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишається, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо).
		 
		В постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 654/2080/17, на яку послалася заявник в касаційній скарзі, зокрема зазначено: при поділі нерухомого майна в натурі в разі необхідності його переобладнання та перепланування до ухвалення рішення суду повинні бути надані відповідні висновки: технічний висновок про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам, пропонованим до будинків і приміщень, і правилам пожежної безпеки. Залежно від обставин справи підлягають поданню висновки й інших служб, зокрема погодження для встановлення відокремленого газо-, водо- та енергопостачання.Отже, отримання відповідних документів на переобладнання та перепланування будинку необхідне лише у випадку втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, в іншому випадку дозвільна документація не є необхідною
		 
		Встановивши, що виходячи з обставин справи, вирішення спору щодо поділу житлового будинку без наявності дозволів компетентних організацій та відповідних проєктів по відокремленню інженерних комунікацій та встановлення автономних систем електропостачання, газопостачання, опалення, водопостачання та водовідведення для кожного співвласника може створити загрозу для життя і здоров`я власників будинку, цілісності об`єкту нерухомості та порушення будівельних норм і правил, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
		 
		Такі висновки апеляційного суду в цій справі узгоджуються з вищенаведеними правовими висновками Верховного Суду.
		 
		При цьому, як правильно зазначив апеляційний суд, оскаржуване судове рішення було ухвалене на підставі оцінки зібраних у справі доказів, і про відсутність у справі доказів, які мали суттєве значення для вирішення спору, - документів щодо відокремлення інженерних комунікацій, сторонам було детально роз`яснено, як і їх право на подання таких документів до апеляційного суду (позивачу навіть було надано час для подання відповідних документів, однак станом на 10 квітня 2023 року таких документів не було подано).
		 
		З огляду на зазначені обставини не заслуговує на увагу посилання заявника на постанову Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 445/442/16, а також її доводи про те, що вона надала належний і допустимий доказ - висновок додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 22 жовтня 2020 року       № 28/20, оскільки апеляційний суд оцінив указаний доказ і виклав свої висновки щодо його оцінки в оскаржуваному судовому рішенні.
		 
		Отже, доводи касаційної скарги не свідчать про неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 654/2080/17, від 10 лютого 2021 року у справі № 445/442/16.
		 
		В цілому аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з установленими апеляційним судом обставинами і оцінкою доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
		 
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).
		 
		В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		 
		Із змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, Верховний Суд вже викладав у своїх постановах висновки щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків.
		 
		З огляду на необґрунтованість доводів касаційної скарги щодо застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), не може бути підставою для відкриття касаційного провадження у справі посилання заявника на недослідження судами зібраних у справі доказів, оскільки за змістом пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України вказана обставина може бути підставою для скасування судового рішення лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених в касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених, зокрема пунктом 1 частини другої статті 389 цього Кодексу).
		 
		В постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження           № 14-145цс20) Велика Палата Верховного Суду вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
		 
		Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
		 
		Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
		 
		Виходячи з викладеного, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
		 
		У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження.
		 
		Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна в натурі.
		 
		Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
		 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:В. А. Стрільчук   В. М. Ігнатенко   С. О. Карпенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...