Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 360/1682/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 21.06.2023. Зареєстровано: 22.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 23.06.2023.
Дата набрання законної сили: 22.07.2023
Номер судового провадження: п/360/1711/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		21 червня 2023 рокум. ДніпроСправа № 360/1682/22
		Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі  позивач), в інтересах якого звернулася адвокат Драгомірова Олена Миколаївна (далі  представник позивача), до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі  відповідач, ВЧ НОМЕР_1 НГУ), в якому представник позивача просить:
		- визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування і невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у повному розмірі відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 01 січня 2016 року по 20 листопада 2018 року, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року і березень 2018 року;
		- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 20 листопада 2018 року, із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців)  січень 2008 року та березень 2018 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу у ВЧ НОМЕР_1 НГУ та відповідно до витягу з наказу від 20 листопада 2018 року № 260 його було звільнено зі служби. За період з 01 січня 2016 року по 20 листопада 2018 року йому не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення.
		Представник позивача звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити позивачу за період проходження служби індексацію грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з визначенням базових місяців: січень 2008 року та березень 2018 року.
		Листом від 22 лютого 2022 року № 40/35/11-293/С-88 ВЧ НОМЕР_1 НГУ надала відповідь, якою повідомила про відсутність правових підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу.
		Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та просить задовольнити позовні вимоги.
		Ухвалою суду від 15 серпня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та зобов`язано відповідача надати документи.
		Ухвалою суду від 15 серпня 2022 року зупинено провадження у справі.
		Ухвалою суду від 28 квітня 2023 року поновлено провадження у справі.
		Ухвалою суду від 28 квітня 2023 року від представника позивача витребувані додаткові документи, повторно зобов`язано відповідача надати відзив на позовну заяву (відзив) та витребувані документи, які зазначені в ухвалі суду від 15 серпня 2022 року.
		Повідомлення про постановлення судом ухвал від 28 квітня 2023 року у справі № 360/1682/22 за позовом ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 НГУ про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії 05 травня 2023 року розміщено на офіційному вебсайті Луганського окружного адміністративного суду adm.lg.court.gov.ua (розділ «Громадянам», підрозділ «Судові виклики, повідомлення та рішення для учасників справи, з якими відсутній зв`язок (з 24.02.2022)»).
		Правом подати до суду відзив на позовну заяву разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, відповідач не скористався.
		Відповідно до положень частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, судом встановлено наступне.
		ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) проходив службу у ВЧ НОМЕР_1 НГУ, що підтверджується військовим квитком від 23 жовтня 1989 року серії НОМЕР_3 , витягом з наказу командира відповідача (по стройовій частині) від 20 листопада 2018 року № 260.
		Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 НГУ від 20 листопада 2018 року № 260 виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_1 (Г-016574), начальника військового наряду 1 патрульного взводу 4 патрульної роти 2 патрульного батальйону, звільненого відповідно до підпункту «б» (за станом здоров`я) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби наказом начальника Східного територіального управління Національної гвардії України від 06 листопада 2018 року № 101о/с у запас Збройних Сил України з виключенням з військового обліку, 20 листопада 2018 року.
		Листом від 22 лютого 2022 року № 40/35/11-293/С-88 ВЧ НОМЕР_1 НГУ надала відповідь на заяву представника позивача від 04 грудня 2021 року, в якій зазначила, що останнім базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивачу є березень 2018 року, право на отримання індексації настало в грудні 2018 року. Військова частина є неприбутковою бюджетною установою, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету і розповсюджуються вимоги бюджетного законодавства України. Кошторисом військової частини на поточний рік не передбачені витрати, пов`язані з індексацією грошового забезпечення минулих періодів, у зв`язку з тим, що право бюджетної установи на витрачання бюджетних асигнувань, передбачених у кошторисах поточного року припиняється 31 грудня поточного року. При таких обставинах відповідач позбавлений можливості здійснити перерахування та виплату індексації грошового забезпечення за минулий період.
		 
		Згідно з особистою карткою грошового забезпечення позивача за 2016-2017 роки ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення, а саме: в січні 2016 року у розмірі 59,45 грн, в лютому 2016 року  59,45 грн, з червня по грудень 2017 року по 59,45 грн за кожний місяць.
		Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Згідно із частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
		Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі  Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
		Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
		Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		Відповідно до статті 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі  Закон № 2017-III) індексацію доходів населення віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього ж Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
		Статтею 19 Закону № 2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
		За визначенням статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі  Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення  це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;
		індекс споживчих цін  це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання;
		поріг індексації  це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
		 
		Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, і які не мають разового характеру, у тому числі й оплата праці (грошове забезпечення).
		Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
		Статтею 3 Закону № 1282-XII визначено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
		Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
		Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
		Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
		Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
		Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
		Частиною другою статті 6 Закону № 1282-XII визначено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до статті 8 Закону № 1282-XII перегляд розмірів державних соціальних гарантій та гарантій оплати праці відповідно до умов, визначених цим Законом, здійснюється уповноваженими на це органами протягом місяця, у якому виникли підстави для перегляду.
		За наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
		Пунктом 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі  Порядок № 1078), передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (абзац перший).
		У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії (абзац другий).
		Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає (абзац п`ятий).
		Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац шостий).
		У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається із розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу (абзац сьомий).
		Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абзац перший).
		Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац другий).
		Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій).
		Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий).
		Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
		У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
		Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
		Пунктом 14 Порядку № 1078 визначено, що роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
		З вищевикладеного слідує, що індексація оплати праці (грошового забезпечення) є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, які мають систематичний (щомісячний) характер.
		За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, проведення якої не залежить від волевиявлення роботодавців чи працівників.
		Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.
		Індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
		Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		 
		 
		Згідно з частиною першою статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		При розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 «Бурдов проти Росії»).
		Таким чином, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
		Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17.
		Щодо позовних вимог, які стосуються ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення  січень 2008 року, суд зазначає наступне.
		Пункт 10-2 Порядку № 1078, який застосовується з 01 грудня 2015 року, передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
		Пункт 5 Порядку № 1078, який застосовується з 01 грудня 2015 року в редакції, яка діяла до 15 березня 2018 року, передбачав:
		у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абзац перший);
		обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац другий);
		сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац третій);
		якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий);
		 
		у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац п`ятий).
		З викладеного слідує, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
		На час виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців (далі  постанова № 1294).
		Пунктом 13 постанови № 1294 визначено, що остання набирає чинність з 01 січня 2008 року.
		Постанова № 1294 діяла до дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме до 01 березня 2018 року.
		Проаналізувавши постанову № 1294 в період її дії з 01 січня 2008 року до 28 лютого 2018 року (період оскаржуваних правовідносин), суд вбачає незмінність розмірів посадових окладів військовослужбовців.
		Отже, внаслідок незмінності до 01 березня 2018 року посадового окладу позивача, базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення у межах спірних правовідносин за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно є січень 2008 року.
		За таких обставин суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає в ухиленні суб`єкта владних повноважень від виконання покладених на нього законодавством обов`язків щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням базового місяця  січень 2008 року, підлягають задоволенню.
		Щодо позовних вимог, які стосуються ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період за період з 01 березня 2018 року по 20 листопада 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення  березень 2018 року, суд зазначає наступне.
		Відповідно до абзаців першого-третього пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції, яка діє з 15 березня 2018 року) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
		Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
		Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
		Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 березня 2018 року, затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.
		З огляду на зазначене, суд вважає, що березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу позивача та, відповідно, і інших складових грошового забезпечення, є базовим для обчислення індексу споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року.
		Згідно інформації Держстату України, розміщеної на їх офіційному вебсайті, про індекс споживчих цін:
		- індекс споживчих цін у березні 2018 року склав 101,1 %;
		- індекс споживчих цін у квітні 2018 року склав 100,8 %;
		- індекс споживчих цін у травні 2018 року склав 100,0 %;
		- індекс споживчих цін у червні 2018 року склав 100,0 %;
		- індекс споживчих цін у липні 2018 року склав 99,3 %;
		- індекс споживчих цін у серпні 2018 року склав 100,0 %;
		- індекс споживчих цін у вересні 2018 року склав 101,9 %;
		- індекс споживчих цін у жовтні 2018 року склав 101,7 %.
		Відповідно до положень Порядку № 1078 розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця наступного за базовим.
		Оскільки березень 2018 року є базовим місяцем (значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків та індексація грошового забезпечення відповідно не нараховується), індекс споживчих цін у листопаді 2018 року склав 103,7 % (1,008х1,00х1,00х0,993х1,00х1,019х1,017х100).
		Отже, індекс споживчих цін не перевищував 103 % до листопада 2018 року.
		У листопаді 2018 року індекс споживчих цін за вказаний місяць складав 103,7 %.
		З урахуванням положень Порядку № 1078, оскільки індекс споживчих цін у листопаді 2018 року складає 103,7 %, то у наступному місяці і підлягає індексація грошового забезпечення військовослужбовців.
		Однак слід звернути увагу на положення абзаців четвертого-п`ятого пункту 5 Порядку № 1078, згідно з якими, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
		У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
		Так, у березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів у військовослужбовців відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
		Однак, як стверджує позивач, підвищення його грошового забезпечення в березні 2018 року у зв`язку зі зміною посадових окладів не перевищило суму індексації, що склалась у лютому 2018 року.
		Відповідачем на спростування таких тверджень позивача жодних доказів не надано.
		Зважаючи на викладене, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
		Відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
		Тобто, відповідач зобов`язаний був з березня 2018 року виплачувати фіксовану суму індексації грошового забезпечення (різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу), а у разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка, то в підвищеному розмірі, аж до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення грошового забезпечення (заробітної плати) перевищить фіксовану суму індексації.
		Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 816/1728/16.
		Зважаючи, що відповідачем в період з 01 березня 2018 року по 20 листопада 2018 року виплата фіксованої суми індексації не здійснювалась, а з 01 грудня 2018 року по 20 листопада 2018 року відповідач не виплачував індексацію в підвищеному розмірі, суд погоджується з твердженнями позивача, що в цьому періоді нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивача здійснені відповідачем без врахування абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку № 1078.
		При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
		Рішенням Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року у справі № 3-рп/2003р визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
		Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне:
		- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно  січень 2008 року, а за період з 01 березня 2018 року по 20 листопада 2018 року  березень 2018 року з урахуванням абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»;
		- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням базового місяця  січень 2008 року, а за період з 01 березня 2018 року по 20 листопада 2018 року  березень 2018 року з урахуванням абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», та з урахуванням раніше виплачених сум індексації.
		 
		 
		Щодо клопотання представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суд зазначає, що статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
		Згідно із частинами другою-четвертою статті 13 Закону № 1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
		Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.
		Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
		Відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
		Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
		Невиконання судового рішення спричиняє відповідальність, встановлену законом.
		У рішеннях Європейського суду з прав людини (у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, прослідковується однозначна позиція, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового процесу за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.
		Статтею 382 КАС України передбачений судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
		Відповідно до частин першої та другої вказаної статті суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
		За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		З аналізу викладених норм убачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту  встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
		Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.
		Судом не встановлено, а представником позивача не доведено, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть очікуваного результату, або що відповідач створюватиме перешкоди для виконання такого рішення.
		Отже, клопотання представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення залишається судом без задоволення.
		За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є частково обґрунтованими, у зв`язку з чим позов належить задовольнити частково.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
		Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
		При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн, що підтверджується дублікатом квитанції про сплату судового збору від 05 серпня 2022 року № 0.0.2632065768.1.
		Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі  у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
		Вказане свідчить, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання до суду цього позову та ним помилково сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн. 
		Згідно із пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
		У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті,  повністю (частина друга статті 7 Закону України «Про судовий збір»).
		З урахуванням вказаного позивач може подати до суду заяву про повернення сплаченого нею судового збору у розмірі 992,40 грн.
		Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Частково задовольнити позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.
		 
		Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно  січень 2008 року, а за період з 01 березня 2018 року по 20 листопада 2018 року  березень 2018 року з урахуванням абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».
		Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням базового місяця  січень 2008 року, а за період з 01 березня 2018 року по 20 листопада 2018 року  березень 2018 року з урахуванням абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», та з урахуванням раніше виплачених сум індексації.
		У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		Суддя С.В. Кисіль

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...