Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/38407/21-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 22.06.2023. Зареєстровано: 22.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 26.06.2023.

Номер судового провадження: 2-4029/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/38407/21-ц 
		Категорія 75 
		ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 липня 2022 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді Новак Р.В.,
		за участі секретаря судових засідань Терещенко Є.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнанні бездіяльності протиправною за час роботи без поширення Закону України «Про державну службу»,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		У серпні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Апарату Верховної Ради України, в якому просила зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй грошову компенсацію за невикористані 122 календарних дні щорічної основної відпустки за період роботи з 07 серпня 2015 року по 29 серпня 2019 року, а також середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки при звільненні з 29 серпня 2019 року по день фактичного розрахунку.
		Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що ОСОБА_1 працювала на посаді помічника-консультанта народного депутата України 8 скликання Вітка А.Л. з 07 серпня 2015 року по 29 серпня 2019 року без поширення дії Закону України «Про державну службу». За вказаний період роботи позивач не використала 122 календарних дні щорічної основної відпустки. Апарат Верховної Ради України відмовив у виплаті грошової компенсації за невикористану відпустку, оскільки народний депутат самостійно у межах загального фонду, встановленого йому для оплати праці помічників-консультантів, здійснює розподіл місячного фонду оплати праці, надає матеріальну допомогу та компенсацію за невикористану відпустку. У зв`язку з чим вимушена звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.10.2021 року в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
		19.07.2022 на адресу суду надійшла заява позивача про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити в повному обсязі.
		Від відповідача відзив на позов не надходив до суду, копія належним чином завіреної ухвали про відкриття провадження, разом з копією позовної заяви з додатками, судом направлялися за місцем реєстрації останнього. 
		Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
		Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 4 вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження та ухвалити заочне рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України, оскільки, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, відзив не подав. 
		Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.
		Судом встановлено, що відповідно до довідки Апарату Верховної Ради України №20-20/599 від 06 липня 2021 року ОСОБА_1 з 07 серпня 2015 року по 29 серпня 2019 року працювала на посаді помічника - консультанта народного депутата України Верховної Ради України восьмого скликання Вітка А.Л. без поширення дії Закону України «Про державну службу».
		За вказаний період роботи позивач не використала 122 календарних днів щорічної основної відпустки.
		Умови діяльності та особливості регулювання трудових відносин, оплата праці помічника-консультанта народного депутата України, визначені Законом України «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 року №2790-XII (далі - Закон № 2790-XII) та Положенням про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР (далі - Положення №379/95-ВР).
		Частиною 1 ст. 34 Закону України «Про статус народного депутата України» передбачено, що народний депутат може мати до тридцяти одного помічника-консультанта, правовий статус і умови діяльності яких визначаються цим та іншими законами та прийнятим відповідно до них Положенням про помічника-консультанта народного депутата, яке затверджується Верховною Радою України.
		Відповідно до ч. 3 вказаної статті Закону № 2790-XII помічники-консультанти народного депутата працюють за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах.
		Помічники-консультанти народного депутата, які працюють у місті Києві за строковим трудовим договором на постійній основі, можуть прикріплюватися для кадрового та фінансового обслуговування до Апарату Верховної Ради України.
		Народний депутат самостійно визначає кількість помічників-консультантів, які працюють за строковим трудовим договором на постійній основі, за сумісництвом і на громадських засадах у межах загального фонду, який встановлюється йому для оплати праці помічників-консультантів Постановою Верховної Ради України; здійснює їх підбір, розподіляє обов`язки між ними та здійснює особисто розподіл місячного фонду заробітної плати помічників-консультантів.
		Згідно зі ст. ст. 3.1, 3.2 Положення № 379/95-ВР персональний підбір кандидатур на посаду помічника-консультанта, організацію їх роботи та розподіл місячного фонду оплати праці здійснює особисто народний депутат України, який несе відповідальність щодо правомірності своїх рішень.
		Помічник-консультант народного депутата України працює за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах.
		Відповідно до п. 1 розділу І Положення про Апарат Верховної Ради України, затвердженого розпорядженням Голови Верховної Ради України від 25.08.2011 року № 769 (далі - Положення № 769), Апарат Верховної Ради України є постійно діючим органом, який здійснює правове, наукове, організаційне, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, фінансове і матеріально-технічне забезпечення діяльності Верховної Ради України, її органів та народних депутатів України.
		Приписи пп. 23 п. 7 розділу ІІІ Положення № 769 визначають, що у сфері організаційного забезпечення діяльності Верховної Ради України Апарат організовує та здійснює роботу з кадрового обслуговування працівників Апарату, народних депутатів України і помічників-консультантів народних депутатів України.
		Виходячи з встановлених вище обставин справи та з огляду на вказані норми, саме на Апарат Верховної Ради України покладені повноваження як кадрового, так і фінансового забезпечення помічників-консультантів народного депутата України, які працюють у місті Києві за строковим трудовим договором на постійній основі, і саме Апарат Верховної Ради України повинен здійснювати виплату заробітної плати та інших виплат таким помічникам-консультантам, а народні депутати України здійснюють виключно визначення кількості помічників-консультантів, з огляду на розмір загального фонду, які встановлюються для оплати праці, та розподіл (а не виплату) їх місячного фонду заробітної плати.
		Крім того, ч. 6 ст. 34 Закону України «Про статус народного депутата України» не покладає на народного депутата України такого обов`язку саме з виплати заробітної плати та інших виплат помічникам-консультантам.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2022 року у справі № 640/12688/21 встановлено що відповідно до розпорядження Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України від 03.08.2015 року № 7693 ОСОБА_1 з 07.08.2015 року зарахована на посаду помічника-консультанта народного депутата України без поширення дії Закону України «Про державну службу», і працювала на цій посаді до звільнення розпорядженням Першого заступника Керівника  Апарату Верховної Ради України від 27.08.2019 року. № 1305-к. Тобто позивач перебувала у трудових відносинах саме із Апаратом Верховної Ради України.
		Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
		Отже, з огляду на вищевикладене, а також те, що  ОСОБА_1 прийнята та звільнена з посади помічника-консультанта народного депутата України саме розпорядженнями керівника Апарату Верховної Ради України, то суд в вищевказаній ухвалі дійшов висновку про те, що позивач перебувала у трудових відносинах саме з Апаратом Верховної Ради України, а не з народним депутатом України.
		Аналогічна правова позиція в подібних правовідносинах викладена Верховним Судом у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 757/9144/16-ц.
		За правилами ч. 1, 3 ст. 4.4 Положення №379/95-ВР помічнику-консультанту народного депутата України, який працює за строковим трудовим договором на постійній основі, надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено інше.
		За наявності підстав помічнику-консультанту народного депутата України, який працює за строковим трудовим договором на постійній основі, надаються додаткові відпустки, передбачені ст. 4 Закону України «Про відпустки».
		Відповідно до ч. 1, 4 ст. 24 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР), у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
		За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.
		Наведені положення частини 1 та 4 ст. 24 Закону №504/96-ВР кореспондуються із положеннями ч. ч. 1 та 4 ст. 83 КЗпП України.
		Статтею 3 Закону № 504/96-ВР передбачено, що за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.
		У разі звільнення працівника у зв`язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.
		Отже, підставою виплати помічнику-консультанту народного депутата України грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, є звільнення особи з вказаної посади.
		Разом з тим, позивачем до позовної заяви надано виключно довідку № 20-20/599 від 06.07.2021 року з якої вбачається що ОСОБА_1 працювала на посаді помічника-консультанта народного депутата України 8 скликання Вітка А.Л. з 07 серпня 2015 року по 29 серпня 2019 року без поширення дії Закону України «Про державну службу». За вказаний період роботи позивач не використала 122 календарних дні щорічної основної відпустки а також довідку по зарплаті від 05.02.2021 року в якій вказано заробіток останньої за період з серпня 2018 по липень 2019 років. Відтак, жодних належних та допустимих доказів факту невиплати компенсації за невикористані 122 календарних дні щорічної основної відпустки позивачем суду не надано, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог за недоведеністю останніх.
		Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 258-259, 263-265, 267, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
		 
		ВИРІШИВ:
		Позов ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнанні бездіяльності протиправною за час роботи без поширення Закону України «Про державну службу»- залишити без задоволення.
		Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
		У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
		Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
		Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Заочне рішення суду набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України, згідно якого рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ).
		Відповідач - Апарат Верховної Ради України (ЄДРПОУ 20064120, місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 5, м. Київ, 01008).
		 
		Суддя                                                                                                                    Р.В. Новак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...