Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 712/4126/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 23.06.2023. Зареєстровано: 23.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 26.06.2023.
Дата набрання законної сили: 20.06.2023
Номер судового провадження: 22-ц/821/786/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Номер провадження 22-ц/821/786/23 22ц/821/787/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №712/4126/22 Категорія: 301030000 Романенко В.А.   Доповідач в апеляційній інстанції  Гончар Н.  І. 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		20 червня 2023 рокум. Черкаси
		                                       
		Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
		 
		Гончар Н.І.,Новікова О.М., Фетісової Т.Л.
		секретар Любченко Т.М.
		 
		учасники справи: 
		позивач  ОСОБА_1 ;
		відповідач  ОСОБА_2 ; 
		особа, яка подала апеляційну скаргу  представник ОСОБА_2  адвокат Ситник Тарас Анатолійович; 
		 
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку спрощеногопозовного провадженняапеляційну скаргупредставника ОСОБА_2  адвоката Ситника Тараса Анатолійовича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2023 року та додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, припинення частки у спільній власності, 
		в с т а н о в и в:
		 
		У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що житловий будинок з будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить сторонам на праві спільної часткової власності.
		Відповідно до договорів дарування частин житлового будинку від 12 березня 2020 року 20 травня 2020 року, 15 червня 2020 року позивач прийняв у власність 12/25 частки вказаного житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і споруд.
		Відповідач ОСОБА_2 на підставі договору дарування частки у праві власності на житловий будинок є власником частини вищевказаного житлового будинку з частиною надвірних будівель і споруд у розмірі 13/25 часток.
		Фактично, кожен із співвласників користується окремою часткою домоволодіння.
		Позивач вказував, що виникла необхідність у поділі в натурі нерухомого майна, оскільки у досудовому порядку сторони не можуть врегулювати даний спір.
		Позивачем надано висновок експерта, яким було запропоновано один варіант поділу будинковолодіння.
		Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: поділити в натурі між сторонами житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, виділити ОСОБА_1 та визнати за ним право власності на житловий будинок літ. «А-1», літ. «А'-l», в частині приміщень коридор № 1-1 (заг.площа 8,0 кв.м.), кухня № 1- 2 (заг.площа 6,1 кв.м.), житлова кімната № 1- 3 (заг.площа 10,3 кв.м.), житлова кімната № 1-4 (заг.площа 17,1 кв.м.) загальна площа яких становить 41,5 кв. м., житлова площа 27,4 кв.м., та господарські будівлі та споруди: сарай літ. «Б», сарай літ. «б», вбиральня літ. «В», погрібу п/д, огорожу № 1, огорожу № 4, водоколонку № 3, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 ; залишити за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок літ. А-1», літ. «А'-l», прибудови а', в частині приміщень: тамбур № 2-1 (заг.площа 1,3 кв.м.), кухня № 2-2 (заг.площа 7,4 кв.м.), житлова кімната №2- З (заг.площа 13,8 кв.м.), коридор № 2-4 (заг.площа 4,0 кв.м.), житлова кімната № 2-5 (заг.площа 6,6 кв.м.), житлова кімната № 2-6 (заг.площа 19,4 кв.м.), загальна площа яких становить 52,5 кв.м. житлова площа 39,8 кв.м. та господарські будівлі та споруди: гараж літ. «Г», вбиральня літ. «Д», огорожа № 2, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію різниці вартості часток в розмірі 21496 грн.; у зв`язку з проведеним поділом припинити право спільної часткової власності між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи ( у тому числі надання адвокатом правої допомоги) стягнути з відповідача.
		Рішенням Соснівськогорайонного судум.Черкаси від27лютого 2023рокупозов задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 12405 грн.
		Додатковим рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 квітня 2023 року задоволено заяву адвоката Прядки Віталія Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 ; ухвалено додаткове рішення у справі та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12100 грн., понесені судові витрати на проведення експертизи у розмірі 24162,56 грн., а всього 36262,56 грн.
		Клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору залишено без задоволення.
		Залишено без розгляду заяву ОСОБА_2 про поновлення строку на подання доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу.
		Відмовлено у прийнятті додаткового рішення за заявою ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, припинення частки у спільній власності.
		Представник ОСОБА_2  адвокат Ситник Тарас Анатолійович подав апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2023 року та додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 квітня 2023 року в частині розподілу судових витрат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким судові витрати покласти на тих, хто їх поніс.
		В апеляційній скарзі вказує, що не погоджується із розподілом судових витрат, проведеним судом першої інстанції, оскільки спір виник не у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача, а у зв`язку з необхідністю здійснити розподіл житлового будинку та виділити кожному із співвласників його частину в натурі.
		Зазначає, що позивач без погодження з відповідачем замовив експертизу, яка визначила спосіб розподілу, відповідач не заперечував щодо необхідності розподілу будинку, однак, мав зауваження, які не були враховані експертом, зокрема, щодо порядку поділу і подальшого обслуговування даху, підвалу та виправлення неточностей у складі господарських будівель. Без урахування цього та виправлення неточностей, даний спір не міг бути вирішений остаточно, а судове рішення не могло бути виконане, оскільки суперечило б відомостям, що містяться в технічному паспорті на будинок, тому остаточний розподіл будинку здійснено з урахуванням зауважень відповідача, після проведення додаткових експертних досліджень.
		Стверджує, що незважаючи на те, що ОСОБА_1 є ініціатором судового розгляду, саме з його вини виник спір, і саме його дії ускладнили його вирішення, про що свідчать приватизація земельної ділянки під спільним будинком до його розподілу, постійне звернення до суду і залишення позовів без розгляду, самостійне замовлення експертизи і неврахування думки відповідача, ненадання матеріалів приватизації земельної ділянки, що є підставою для покладення судових витрат на позивача відповідно до вимог ч. 3 ст. 141 ЦПК України.
		Також вказує, що судом не враховано правові позиції Верховного Суду щодо стягнення витрат на проведення експертизи, оскільки замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою позивача до його звернення до суду з позовом, тому відсутні підстави для відшкодування витрат на складення такого експертного висновку.
		ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги і залишити рішення суду без змін.
		У відзиві вказує, що зазначена відповідачем інформація щодо його майнового стану, як підстави для відмови в ухваленні додаткового рішення, є недостовірною, оскільки він звертався до Соснівського районного суду м. Черкаси із позовом до позивача про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу та сплачував на депозитний рахунок суду 202306,43 грн.
		Зазначає, що у діях позивача відсутнє зловживання, оскільки попередню його позовну заяву було залишено без розгляду через необхідність проведення експертизи та неможливість цього зробити на стадії судового розгляду попередньої справи. Тому позивач був змушений звернутись із заявою про залишення позову без розгляду.
		Вважає, що судові витрати на проведення експертизи та правничу допомогу позивачем доведені, тому підлягають до стягнення із відповідача.
		Заслухавши пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне. 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 
		Вказане рішення суду відповідає вказаним вимогам.
		Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується в частині розподілу судових витрат, колегія суддів переглядає рішення лише в цій частині.
		Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
		Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.
		Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Згідно із матеріалами справи ціна позову у справі, що переглядається, становить 3844279 грн, що підтверджується висновком експерта № 07-22 від 23 червня 2022 року (т. 1 а.с. 38-50).
		Пунктом 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду: позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		З урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2022 року (992,40 грн), розмір судового збору за подання позовної заяви у даній справи становить 12405 грн.
		У зв`язку із тим, що позивач, позовні вимоги якого задоволено у повному обсязі, звільнений від сплати судового збору, суд першої інстанції відповідно до вказаних норм цивільного процесуального законодавства обґрунтовано стягнув із відповідача в дохід держави судовий збір за подання позовної заяви у розмірі, що не перевищує 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 12405 грн.
		За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
		Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		Під час розгляду справи учасники процесу несуть певні витрати.
		Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
		Види судових витрат, порядок їхньої оплати, розподілу, зменшення розміру тощо встановлено главою 8 ЦПК України.
		Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. 
		До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
		1) на професійну правничу допомогу;
		2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
		3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
		4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		За результатами розгляду справи відповідно до частин першої - третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
		1) у разі задоволення позову - на відповідача;
		2) у разі відмови в позові - на позивача;
		3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
		1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
		2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
		3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
		4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		Відповідно до частини восьмої зазначеної статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина дев`ята статті 141 ЦПК України).
		Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (стаття 133 ЦПК України). Відповідно до статті 137 ЦПК України зазначені витрати несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
		Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
		У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
		За частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
		Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та підтриманий у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20.
		Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
		Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 та постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.
		Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		Ухвалюючи додаткове рішення у справі, суд першої інстанції правильно врахував, що позивачем надано належні документально підтверджені докази понесення ним витрат на правничу допомогу в розмірі 12100 грн, а відповідачем надано належних доказів на підтвердження підстав для зменшення розміру заявлених судових витрат.
		Так, посилання відповідача на процесуальні зловживання позивачем шляхом пред`явлення останнім аналогічних позовів, які були повернуті та залишені без розгляду, не є належним підтвердженням зловживань позивачем своїми правами, оскільки право на звернення до суду гарантоване кожному Конституцією України та Цивільним процесуальним кодексом, яким користувався позивач.
		Інших належних та належним чином підтверджених доказів на спростування визначеного позивачем розміру витрат на правничу допомогу відповідачем не надано, тому суд обґрунтовано стягнув із відповідача на користь позивача документально підтверджену суму судових витрат в розмірі 12100 грн.
		Твердження скаржника, що спір виник не у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача, а у зв`язку з необхідністю здійснити розподіл житлового будинку та виділити кожному із співвласників його частину в натурі, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат, є безпідставними, оскільки сторони не були позбавлені права досудового врегулювання спору, однак, відсутність домовленості між ними спричинила судовий спір.
		Щодо посилань в апеляційній скарзі на те, що судом не враховано правові позиції Верховного Суду щодо стягнення витрат на проведення експертизи, оскільки замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою позивача до його звернення до суду з позовом, тому відсутні підстави для відшкодування витрат на складення такого експертного висновку, колегія суддів вказує наступне.
		Відповідно до 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
		Статтею 102 ЦПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
		Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
		Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
		Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
		Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.
		У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
		У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.
		Позивачем під час пред`явлення позову було надано висновок експерта № 07-22 від 23 червня 2022 року за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи, складений на його замовлення (т. 1 а.с. 38-58). За проведення експертизи позивачем сплачено 21142,24 грн, що підтверджується копією рахунку № 7 від 27 травня 2022 року, копією Акту здачі-приймання висновку експерта № 07-22 від 23 червня 2022 року та копією платіжного доручення № 2378487645 від 10 червня 2022 року (т. 1 а.с. 59-61).
		Також під час розгляду справи судом першої інстанції за замовленням позивача було проведено додаткову судову будівельно-технічну експертизу та надано висновок № 07-22-01 від 12 грудня 2022 року (т. 1 а.с. 220-229).за проведення цієї експертизи позивачем сплачено 3020,32 грн, що підтверджується копією Акта здачі-приймання висновку експерта № 07-22-01 від 12 грудня 2022 року та копією платіжної інструкції № 12798366 від 09 грудня 2022 року (т. 1 а.с. 230-231).
		Надані позивачем докази відповідають вимогам статті 102 ЦПК України щодо висновку експерта, зокрема, у висновку вказано, що судова експертиза проводилась для подання її висновку до Соснівського районного суду м. Черкаси, експерт повідомлений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
		Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо врахування понесених позивачем витрат на проведення експертизи як судових витрат у справі та стягнення цих витрат із відповідача на користь позивача у порядку розподілу судових витрат на підставі статті 141 ЦПК України.
		При цьому відповідач не був позбавлений права надати висновок експерта, виготовлений на своє замовлення, у разі незгоди із наданими позивачем доказами.
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильними висновку суду першої інстанції щодо стягнення із відповідача на користь позивача та в дохід держави судових витрат у визначеному судом розмірі та не знаходить підстав для зміни чи скасування рішення суду в частині розподілу судових витрат.
		Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
		Згідно зі статтею 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги представника ОСОБА_2  адвоката Ситника Тараса Анатолійовича без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2023 року та додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 квітня 2023 року  без змін.
		Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд 
		 
		п о с т а н о в и в:
		 
		Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2  адвоката Ситника Тараса Анатолійовича залишити без задоволення.
		Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2023 року та додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 квітня 2023 року залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
		Повний текст постанови складений 22 червня 2023 року.
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...