Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 465/6671/14-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 30.06.2023.
Дата набрання законної сили: 28.06.2023
Номер судового провадження: 61-8941ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		28 червня 2023 року
		м. Київ
		справа № 465/6671/14
		провадження № 61-8941ск23 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
		розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 травня 2023 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація», Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи», третя особа - Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, про визнання ордера на жиле приміщення недійсним, усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням і вселення,
		ВСТАНОВИВ:
		Франківський районний суд м. Львова рішенням від 24 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задовольнив. Визнав недійсним ордер від 11 червня 2010 року № 159 виданий на ім`я ОСОБА_2 на кімнату АДРЕСА_1 . Зобов`язав ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не вчиняти ОСОБА_1 перешкод у користуванні кімнатою АДРЕСА_1 , а саме: припинити недопущення до даної кімнати, припинити закриття загальних дверей до житлового блоку, в якому знаходяться кімнати № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 і № НОМЕР_3 , в яких проживають відповідачі, а також передати ОСОБА_1 ключ від замка до загальних вхідних дверей. Виселив               ОСОБА_2 з малолітньою ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з кімнати АДРЕСА_1 та вселити у кімнату АДРЕСА_1 ОСОБА_1 . Залишив без розгляду позовну вимогу про витребування з незаконного володіння ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і зобов`язання їх повернути майно позивача, яке знаходиться у кімнаті АДРЕСА_1 .
		Франківський районний суд м. Львова ухвалою від 22 вересня 2020 року заяву    ОСОБА_1 про виправлення помилок у чотирьох виконавчих листах, виданих на виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 24 червня 2020 року у цивільній справі № 465/6671/14-ц за позовом ОСОБА_1 задовольнив. Вніс ідентифікуючі дані кожної із сторін справи із зазначенням року народження, РНОКПП, місця реєстрації, дані ЄДРПОУ для юридичних осіб та адресу знаходження.
		Львівський апеляційний суд постановою від 13 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнив, рішення Франківського районного суду м. Львова                від 24 червня 2020 року та ухвалу про виправлення описки від 22 вересня 2020 року скасував та ухвалив нове рішення, яким відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову. 
		Верховний Суд постановою від 05 грудня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Телішевського І. Д. залишив без задоволення, постанову Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року залишив без змін.
		02 січня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Телішевський І. Д. подав заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року.
		В обґрунтування заяви зазначав, що у постанові апеляційного суду вказано, що ОСОБА_1 не позбавлена права на проживання в гуртожитку по                                           АДРЕСА_2 , оскільки внаслідок переселення та укомплектування житлових місць за сім`ями за нею рахується ліжко-місце у кімнаті № АДРЕСА_3, оплату за яке здійснює ОСОБА_1 , що підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» від 07 липня 2011 року          № 354, однак відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Управитель ЛАЗ» від 21 грудня 2022 року № 148 на даний час в цій кімнаті зареєстрований її власник ОСОБА_7 , який придбав кімнату у спадкоємця ОСОБА_8 - ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 18 жовтня 2019 року.
		Обставина про належність кімнати № АДРЕСА_3 на праві власності ОСОБА_8 , а потім ОСОБА_9 , а в подальшому ОСОБА_7 не була встановлена на час розгляду справи, не була відома і не могла бути відома позивачці. Також на час розгляду справи ОСОБА_1 не було відомо, що утримання гуртожитку по                        АДРЕСА_2 здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю «Управитель ЛАЗ», оскільки вона в цьому гуртожитку не проживає. Належність кімнати АДРЕСА_3 на праві приватної власності ОСОБА_7 є істотною нововиявленою обставиною, що призвела до помилкової оцінки доказів та ухвалення помилкового судового рішення апеляційним судом. 
		Львівський апеляційний суд ухвалою від 22 травня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Львівського апеляційного суду від 13 грудня   2021 року за нововиявленими обставинами відмовив.
		14 червня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 травня 2023 року. 
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, зокрема неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не перевірив наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами та не надав належної оцінки наведеним обставинам, з урахуванням положень статті 423 ЦПК України.
		Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,         є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
		Ухвала суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
		Відповідно до частини першої та другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;                              3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
		Згідно з частиною четвертою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
		Частиною п`ятою статті 423 ЦПК України визначено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
		Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункти 7.4-7.5)).
		Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18).
		Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (пункт 26)).
		Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (пункти 27, 28)).
		Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/819/18 (пункт 6.38)).
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не можна розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини.
		Як на нововиявлені обставини заявник посилається на те, що перебування кімнати      АДРЕСА_4 в приватній власності ОСОБА_7 є істотною для справи обставиною, яка не була встановлена судом, не була і не могла бути відомою ОСОБА_1 , хоча на час розгляду справи по суті існувала.
		Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими у розумінні положень статті 423 ЦПК України і не можуть бути підставою для перегляду судового рішення.
		При вирішенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами апеляційним судом належним чином вмотивовані висновки про те, що зазначені ОСОБА_1 обставини не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		Фактично доводи ОСОБА_1 щодо необхідності перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами зводяться до того, що перебування кімнати АДРЕСА_4 в приватній власності іншої особи на час розгляду справи не були відомі.
		Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування апеляційним судом норм права при вирішенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
		Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд 
		УХВАЛИВ:
		Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 травня 2023 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація», Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи», третя особа - Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, про визнання ордера на жиле приміщення недійсним, усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням і вселення.
		Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
		Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		Судді:                                                                                                      І. В. Литвиненко  
		 
		А. І. Грушицький
		 
		Є. В. Петров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...