Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/2011/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 29.06.2023. Зареєстровано: 30.06.2023. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2023.
Дата набрання законної сили: 19.12.2023
Результат оскарження 19.12.2023 Північний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		01.06.2023Справа №  910/2011/23
		Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження
		 
		справу № 910/2011/23
		за позовом                          Товариства з обмеженою відповідальністю "Чотири сезони плюс" до за участю  про Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"  третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Чотири сезони" усунення перешкод у користуванні банківськими рахункамиЗа участю представників сторін:
		від позивача:         Пилипенко С.В.;
		від відповідача:     Дьяченко Н.Ю.;
		від третьої особи:  не з`явились.
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Чотири сезони плюс"  звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про усунення перешкод у користуванні банківськими рахунками.
		Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем безпідставно присвоєно позивачеві неприйнятно високий ризик та відмовлено у наданні Національному банку України повідомлення    щодо внесеня змін до облікового запису про Кредитний догоівр №17 від 20.06.2008, укладеного з нерезидентом України, щодо заміни боржника за вказаним договором, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду та    просить: 1) визнати протиправними дії Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" з відмови у направленні Національному банку України повідомлення про внесення змін до облікового запису про кредитний договір № 17 від 20.06.2008, що міститься в автоматизованій інформаційній системі Національного банку України «Кредитні договори з нерезидентами» на підставі встановлення    Товариству з обмеженою відповідальністю "Чотири сезони плюс" неприйнятно високого ризику; 2) зобов`язати Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" направити Національному банку України повідомлення про внесення змін до облікового запису про кредитний договір № 17 від 20.06.2008, що міститься в автоматизованій інформаційній системі Національного банку України «Кредитні договори з нерезидентами».
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Чотири сезони плюс" залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
		17.02.2023 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2023 відкрито провадження у справі №910/2011/23, постановлено справу розглядати справу в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.03.2023, залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Чотири сезони" (Столичне шосе, буд.103, корп.1, м. Київ, 03026).
		16.03.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд: в позові відмовити, а в частині вимоги про зобов`язання Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" направити Національному банку України повідомлення про внесення змін до облікового запису про кредитний договір № 17 від 20.06.2008, що міститься в автоматизованій інформаційній системі Національного банку України «Кредитні договори з нерезидентами» провадження у справі закрити. 
		20.03.2023 на адресу суду від позивача надійшли заява про зміну предмета позову та відповідь на відзив. 
		Присутній у судовому засіданні 23.03.2023 представник позивача просив прийняти до розгляду заяву про зміну предмета позову.
		Представник відповідача просив надати час для ознайомлення з заяваою відповідача.
		Представник третьої особи в засідання суду не з`явився.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 відкладено підготовче судове засідання на 20.04.2023.
		30.03.2023 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про зміну предмета позову. 
		03.04.2023 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. 
		07.04.2023 на адресу суду від відповідача надійшов виправлений відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив.
		14.04.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява про зміну предмета позову, якою останній просить суд: 1) визнати протиправними дії Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" з розірвання договору банківського обслуговування від 15.06.2021 в односторонньому порядку та відмови у направленні Національному банку України повідомлення про внесення змін до облікового запису про кредитний договір № 17 від 20.06.2008, що міститься в автоматизованій інформаційній системі Національного банку України «Кредитні договори з нерезидентами» на підставі встановлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Чотири сезони плюс" неприйнятно високого ризику; 2) зобов`язати Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" відновити дію договору банківського обслуговування від 15.06.2021 з подальшим обслуговуванням банківських рахунків позивача та направити Національному банку України повідомлення про внесення змін до облікового запису про кредитний договір № 17 від 20.06.2008, що міститься в автоматизованій інформаційній системі Національного банку України «Кредитні договори з нерезидентами».
		20.04.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява про залишення заяви про зміну предмета позову від 20.03.2023 без розгляду.
		Присутній у судовому засіданні 20.04.2023 представник позивача просив прийняти до розгляду заяву про зміну предмета позову, подану до суду 14.04.2023, та залишити без розгляду заяву про зміну предмета позову від 20.03.2023.
		Представник відповідача заперечив проти прийняття заяви про зміну предмета позову, подану до суду 14.04.202, та  просив надати час для подання письмових заперечень.
		Представник третьої особи в засідання суду не з`явився.
		Суд, розглянувши заяву позивача про зміну предмета позову від 14.04.2023, зазначає. 
		Відповідно до частини третьої  статті 46 Господарського процесуального кодексу України  до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
		Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
		Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
		Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
		Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
		Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої  статті 46 Господарського процесуального кодексу  викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №    924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19.
		Суд, дослідивши вказану заяву, зазначає, що в даному випадку позивач доповнив позовні вимоги новими вимогами, тобто змінив предмет позову, що відповідає принципу диспозитивності у господарському процесі, закріпленому у  статті 14 Господарського процесуального кодексу України, який означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом. Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постановах Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі 922/1249/17 та від 23 квітня 2019 року у справі 911/1602/18.
		Суд, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Чотири сезони плюс" заяву про залишення заяви про зміну предмета позову від 20.03.2023 без розгляду, прийшов до висновку про її задоволення.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 відкладено підготовче судове засідання на 11.05.2023.
		24.04.2023 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про зміну предмета позову. 
		01.05.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну предмета позову. 
		10.05.2023 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
		Присутній у судовому засіданні 11.05.2023 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив призначити справу до судового розгляду.
		Представник відповідача позов не визнав та не заперечував щодо призначення справи до судового розгляду.
		Представник третьої особи правом на участь у судовому засіданні не скористався.
		Враховуючи відсутність будь-яких інших заяв та клопотань, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи №910/2011/23 до судового розгляду по суті на 01.06.2023.  
		В судовому засіданні 01.06.2023 представник позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням заяви про зміну предмету позову. 
		Представник відповідача заперечив проти позову. 
		Представник третьої особи не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. 
		Приймаючи до уваги, що третя особа була належним чином повідомлена про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника третьої особи  не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
		Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
		В судовому засіданні 01 червня 2023 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
		 
		УСТАНОВИВ:
		15 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чотири сезони плюс" (Клієнт) та Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" (Банк) було укладено Договір банківського обслуговування шляхом підписання Заяви про приєднання до Договору банківського обслуговування №CMDLE 1562079. 
		Відповідно до п.1.1. Заяви про приєднання Договір банківського обслуговування (Договір) - укладений між Банком та клієнтом договір, який складається з двох частин: а) індивідуальної частини Договору: ця Заява про приєднання до Договору (далі - Заява про приєднання), а також інші заяви, додатки до Договору та/або додаткові угоди, в т.ч. які змінюють умови публічної частини Договору, що можуть бути підписані Сторонами до Договору після приєднання до нього, та б) публічної частини Договору: Публічна пропозиція, Тарифи та «Правила банківського обслуговування клієнтів малого та мікробізнесу - юридичних осіб в АТ «Райффайзен Банк Аваль» (далі за текстом «Правила»), які оприлюднюються на Сайті Банку та визначають перелік Послуг, порядок та умови надання Банком Послуг Клієнтам малого та мікробізнесу - юридичним особам за Договором, права та обов`язки Банку та клієнта, порядок розрахунків та відповідність Сторін, додаткові підстави відмови від Договору та/або припинення надання Послуг, а також інші особливості надання окремих Послуг. Публічна та індивідуальна частина нероздільно пов`язані між собою та складають єдиний Договір банківського обслуговування. Будь-яке посилання на Заяву про приєднання, Договір банківського обслуговування (Договір) означає посилання на Заяву про приєднання, Правила, Тарифи, Заяви, всі зміни, додатки та додаткові договори/угоди до них.
		Відповідно до п. 2 Заяви про приєднання клієнт приймає Публічну пропозицію Банку про надання Послуг в прядку та на умовах, викладених в Правилах, приєднується до Договору банківського обслуговування та висловлює повну та безумовну згоду з його умовами. Договір банківського обслуговування є укладеним з дати укладання клієнтом та уповноваженої особи Банку Заяви по приєднання. Підписання Заяви про приєднання Клієнт безумовно визнає, що Публічна пропозиція, Заява про приєднання, Правила, Тарифи, Заява разом зі всіма змінами, додатками, додатковими договорами/ угодами до них у сукупності є Договором банківського обслуговування, складають його зміст, мають обов`язкову силу та застосовуються до відносин сторін так само, якби їх було викладено безпосередньо в тексті цього документу (надалі - Договір банківського обслуговування).
		Пунктом 12 Заяви про приєднання передбачено, що Банк має право відмовитися від надання послугу, зокрема від підписання Заяв, проведення операції (ій)по Рахункам Клієнта, а також зупинити операції та/або здійснити Блокування ПІК, відмовити в обслуговуванні Клієнту та/або закрити Рахунки/Рахунок у випадках. передбачених законодавством України, а також Правилами.
		Згідно з довідкою про відкриття рахунків №Д1-В63/8930 від 15.06.2021 Товариству з обмеженою відповідальністю "Чотири сезони плюс" у АТ "Райффайзен Банк" відкрито рахунки: IBAN НОМЕР_1 EUR 15.06.2021, IBAN НОМЕР_2 15.06.2021, IBAN НОМЕР_3 15.06.2021.
		16 листопада 2022 року позивач звернувся до Банку через Райффайзен бізнес онлайн з листом-клопотанням №16/22 від 10.11.2022р. про обслуговування операцій за договором щодо повідомлення про внесення змін до відомостей про Кредитний договір №17 від 20.06.2008р. укладений між ТОВ «Чотири сезони» та Vendemir Trading Ltd (Кіпр), що міститься в автоматизований інформаційній системі Національного банку України (надалі- НБУ) «Кредитні договори з нерезидентами» (далі Інформаційна система) з копією всіх необхідних документів. Для повідомлення НБУ про зміни в Кредитному договорі № 17 від 20.06.2008р., окрім листа-клопотання №16/22, Позивачем було надано до Банку: 
		- Копію Додаткової угоди №3 від 20.01.2016р. до Кредитного договору №17 від 20.06.2008р. укладений між ТОВ «Чотири сезони» (Україна) та Vendemir Trading Ltd (Кіпр);
		- Копію Договір від 15.06.2021р. про заміну боржника у зобов`язанні (переведення боргу) та внесення змін та доповнень до Кредитного договору N° 17 від 20.06.2008р., укладений між ТОВ «Чотири сезони» (Первісний Боржник, Україна), Vendemir Trading Ltd (Кредитор, Кіпр) та ТОВ «Чотири сезони плюс» (Новий Боржник, Україна);
		- Копію Свідоцтва від 25.08.2022р. та Апостильоване 31.08.2022р., видане Міністерством енергетики, торгівлі та промисловості Департамент реєстратора компаній та інтелектуальної власності Нікосія (Республіка Кіпр) Щодо ВЕНДЕМІР ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕЛ (Vendemir Trading Limited) в якому зазначено, що відповідно до записів, які зберігаються у цьому Департаменті, Акціонером вищевказаної компанії є ОСОБА_1 (ОСОБА_1), кількість акцій 1000.
		- Копію розподільчого балансу станом на 04.06.2021р. затверджене рішенням учасників ТОВ «Чотири сезони» №51 від 04.06.2021р, відповідно до якого ТОВ «Чотири сезони плюс», що створюється в наслідок виділу з ТОВ «Чотири сезони», передаються за цим розподільчим балансом окрім всього грошове зобов`язання з повернення компанії Vendemir Trading Ltd кредитних коштів в сумі 82198,70 грн згідно кредитного договору №17 від 20.06.2008р. зареєстроване в АІ НБУ «Кредитні договори з нерезидентами», реєстраційне свідоцтво №9597 від 29.07.2008р.  Фінансова звітність малого підприємства станом на 30.09.2022р. ТОВ «Чотири сезони плюс».
		- Копію Свідоцтва від 25.08.2022р. та Апостильоване 31.08.2022р., видане Міністерством енергетики, торгівлі та промисловості Департамент ресстратора компаній та інтелектуальної власності Нікосія (Республіка Кіпр) Щодо ВЕНДЕМІР ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕЛ (Vendemir Trading Limited) в якому зазначено, що відповідно до записів, які зберігаються у цьому Департаменті, наступні особи являються Директором та Секретарем вищевказаної компанії є Ірина Бараннікова (країна громадянства Україна), Анастасія Аргіроу (країна громадянства Кіпр).
		Листом №Д1-В63/29-739 від 20.12.2022 АТ "Райффайзен Банк" повідомив позивача про відмову в інформуванні Національного банку України про зміни, внесені додатковою угодою №3 від 20.01.2016 договором про заміну боржника у зобов`язанні (переведення боргу) та внесення змін та доповнень від 15.06.2021 до кредитного договору №17 від 20.06.2008, у зв`язку з наявністю підстав, передбачених абзацом 3 ч.1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 № 1702-VII (встановлення неприйнятно високого ризику). 
		Листом №81-23/2/29208 від 08.12.2022 АТ "Райффайзен Банк" повідомив позивача про припинення обслуговування від « 08» грудня 2022 р. у зв?язку з встановленням НВР: погодитись на проведення Банком перевірки щодо діяльності Клієнта, а саме надати до обслуговуючого відділення відповіді на перелік запитань: Офіційний лист клієнта з докладним описом змісту та мети господарської діяльності, яким чином організована діяльність; Документи, що підтверджують наявність ресурсів для здійснення господарської діяльності (в тому числі із наданням інформації та договорів власності/оренди приміщень/ обладнання необхідного для ведення господарської діяльності, відповідно до основного виду діяльності; штатний розклад компанії тошо); Фінансову звітність за останній звітній період; Надати пояснення щодо мети створення компанії ТОВ «ЧОТИРИ СЕЗОНИ ПЛЮС» при наявності вже існуючої компанії зі схожою назвою та тими ж посадовими особами; Надати офіційний коментар щодо реального власника бізнесу який здійснює вплив на діяльність компанії; Пояснити причину відсутності по рахунках операцій з господарської діяльності, платежів щодо оплати податків, виплати з/пл; з якими банками встановлені ділові відносини - надати виписки ро рахункам за останні 3 місяці;  Офіційний лист з докладним описом поточної та майбутньої діяльності/операцій по рахункам; Інші пояснення та документи, які бажає надати клієнт для підтвердження господарської діяльності. 
		Листом №Д1-В163/27-133 від 23.03.2023 АТ "Райффайзен Банк" повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Чотири сезони плюс" про відмову від підтримання ділових відносин, у зв`язку з встановленням 08.12.2022 неприйнятно високого рівня ризику та закриття рахунків й розірвання банком договору 22.02.2023.
		Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що на момент звернення до відповідача з листом-клопотанням від 10.11.2022 №16/22 всі права та обов`язки за кредитним договором №17 передано позивачу. У листі від 20.12.2022 №ДІ-В63/29-739 жодним чином відповідачем не обґрунтовується встановлення позивачу неприйнятно високого ризику в ході проведення перевірки: відсутнє посилання на відповідні критерії такого ризику, визначених наказом Міністерства фінансів України №584 від 08.07.2016 «Про затвердження Критеріїв ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Критерії) та/або внутрішні документи відповідача з питань фінансового моніторингу щодо встановлення клієнту неприйнятно високого ризику, не зазначаються причини та підстави неприйнятно високого ризику за результатами оцінки та переоцінки, а лише міститься посилання на обов`язок банку відмовитися від проведення фінансової операції на підставі положення ч.1 ст. 15 Закону. При цьому, позивач раніше не отримував від відповідача ніяких повідомлень, рішень, звернень щодо надання інформації в рамках здійснення перевірки та/або висновків за результатом проведення таких перевірок, які 6 надавали обґрунтовані підстави вважати: чи здійснення позивачем операцій, які містять ознаки ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу та наражають на ризик застосування до банку відповідних заходів впливу, чи незаконними джерела походження коштів позивача, інших його активів або прав на такі активи, чи наявності у банківських операціях позивача ознак відмивання доходів. А тому присвоєння відповідачем неприйнятно високого ризику позивачеві є без обґрунтованих на те підстав, а отже, обмеження можливості користування власним банківським рахунком та проведення різного роду операцій за таким рахунком - незаконним. Крім того, Райффайзен Банком направлено позивачу повідомлення про розірвання Договору банківського обслуговування лише 30.03.2023 - більш чим через місяць після припинення договору, про що свідчить інформація з трекінг сервісу поштового оператора. Позивач вважає, що встановлення АТ «Райффайзен Банк» неприйнятно високого ризику позивачу є безпідставним та таким що не відповідає вимогам чинного законодавства, a отже розірвання Договору банківського обслуговування в односторонньому порядку та закриття поточних банківських рахунків є протиправним. Перед розірванням в Договору банківського обслуговування відповідачем не було вчинено ніяких дій щодо проведення належної перевірки для переоцінки ризиків, підозр (припущень), що слугували встановленню 08.12.2022 неприйнятно високого ризику Позивачу. Більш того, банком взагалі не проводилась належна перевірка щодо встановлення позивачу неприйнятно високого ризику. АТ «Райффайзен Банк» внаслідок встановлення Позивачу неприйнятно високого ризику та припинення ділових відносин на виконання абз. 8 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» було направлено засобами ПЗ SFINCS Висновок про підозру №STR 178-6 до Державної служби фінансового моніторингу України. Враховуючи строк, встановлений ч. 1 ст. 23 Закону, АТ «Райффайзен Банк» зобов`язаний був відновити проведення фінансових операцій за поточними рахунками позивача з 14.12.2022. В порушення наведеної вимоги законодавства та принципів управління ризиками Банком майже через три місяці прийнято рішення про розірвання Договору банківського обслуговування. За таких підстав, позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просив суд з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 14.04.2023, яка прийнята судом до розгляду: 1) визнати протиправними дії Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" з розірвання договору банківського обслуговування від 15.06.2021 в односторонньому порядку та відмови у направленні Національному банку України повідомлення про внесення змін до облікового запису про кредитний договір № 17 від 20.06.2008, що міститься в автоматизованій інформаційній системі Національного банку України «Кредитні договори з нерезидентами» на підставі встановлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Чотири сезони плюс" неприйнятно високого ризику; 2) зобов`язати Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" відновити дію договору банківського обслуговування від 15.06.2021 з подальшим обслуговуванням банківських рахунків позивача та направити Національному банку України повідомлення про внесення змін до облікового запису про кредитний договір № 17 від 20.06.2008, що міститься в автоматизованій інформаційній системі Національного банку України «Кредитні договори з нерезидентами».
		Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що при аналізі Банком наданого позивачем Кредитного договору №17 від 20.06.2008р., змін до нього та інших поданих позивачем документів, відповідно до додатку до Положення про здійснення перевірки документів про валютні операції, Банком було встановлено два індикатори щодо позивача, а саме: Індикатор 32 валютні операції за договором здійснюються: стороною, що набула зобов`язання в результаті переведення боргу; Індикатор 42 - учасники валютних операцій мають реєстрацію, місце проживання чи місцезнаходження в державах (юрисдикціях), що включені до сформованого уповноваженою установою списку ризикових держав (юрисдикцій) (контрагент - позивача по Кредитному договору №17 від 20.06.2008р. Vendemir Trading Ltd має країну реєстрації Кіпр). Відповідно до Переліку держав (юрисдикцій), які мають стратегічні недоліки у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення відповідно до заяв Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF), сформованого Банком, Республіка Кіпр входить до переліку ризикових держав (юрисдикцій). За результатами проведеного аналізу, Банком 08.12.2022, ТОВ «Чотири сезони плюс» було встановлено неприйнятно високий ризик. При встановленні Позивачу неприйнятно високого ризику, на виконання вимог Закону про легалізацію, Банк керувався діючим законодавством, в тому числі внутрішніми нормативними документами Банку. На виконання абз. 8 частини 1 статті 15 Закону про легалізацію, Банком в цей же день 08.12.2022р. було проінформовано Державну службу фінансового моніторингу України про припинено ділових відносин з ТОВ «Чотири сезони плюс». Крім того, Банк розірвав Договір банківського обслуговування (Заяву про приєднання від 15.06.2021р. №CMDLE 1562079) в порядку передбаченому його умовами. Окрім цього, Банк не зупиняв фінансову операцію позивача, а відмовився від проведення фінансової операції, в зв?язку з встановленням позивачу неприйнятно високого ризику, що тягне за собою припинення ділових відносин, закриття рахунків та розірвання договору банківського обслуговування з клієнтом. Тобто регулювання правовідносин та їх наслідків щодо зупинення фінансових операцій та відмови від проведення фінансових операцій здійснюється різними нормами Закону про легалізацію.
		Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи принцип змагальності сторін, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
		Внаслідок укладення договору банківського обслуговування шляхом підписання Заяви про приєднання до Договору банківського обслуговування №CMDLE 1562079 від 15.06.2021 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.
		Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України  як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
		Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України  до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення  Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
		Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1  статті 627 Цивільного кодексу України).
		Частиною 1  статті 628 Цивільного кодексу України  визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
		Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). 
		Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України  встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
		Згідно з ч. 1  ст. 1066 ЦК України  за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (ч. 3  ст. 1066 ЦК України).
		Статтею 1068 Цивільного кодексу України визначено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
		Відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України    обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
		Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
		Як вбачається з матеріалів справи, 16 листопада 2022 року позивач звернувся до Банку через Райффайзен бізнес онлайн з листом-клопотанням №16/22 від 10.11.2022р. про обслуговування операцій за договором щодо повідомлення про внесення змін до відомостей про Кредитний договір №17 від 20.06.2008р. укладений між ТОВ «Чотири сезони» та Vendemir Trading Ltd (Кіпр), що міститься в автоматизований інформаційній системі Національного банку України (надалі- НБУ) «Кредитні договори з нерезидентами» (далі Інформаційна система) з копією всіх необхідних документів. Для повідомлення НБУ про зміни в Кредитному договорі № 17 від 20.06.2008р., окрім листа-клопотання №16/22, Позивачем було надано до Банку: 
		- Копію Додаткової угоди №3 від 20.01.2016р. до Кредитного договору №17 від 20.06.2008р. укладений між ТОВ «Чотири сезони» (Україна) та Vendemir Trading Ltd (Кіпр);
		- Копію Договір від 15.06.2021р. про заміну боржника у зобов`язанні (переведення боргу) та внесення змін та доповнень до Кредитного договору N° 17 від 20.06.2008р., укладений між ТОВ «Чотири сезони» (Первісний Боржник, Україна), Vendemir Trading Ltd (Кредитор, Кіпр) та ТОВ «Чотири сезони плюс» (Новий Боржник, Україна);
		- Копію Свідоцтва від 25.08.2022р. та Апостильоване 31.08.2022р., видане Міністерством енергетики, торгівлі та промисловості Департамент реєстратора компаній та інтелектуальної власності Нікосія (Республіка Кіпр) Щодо ВЕНДЕМІР ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕЛ (Vendemir Trading Limited) в якому зазначено, що відповідно до записів, які зберігаються у цьому Департаменті, Акціонером вищевказаної компанії є ОСОБА_1 (ОСОБА_1), кількість акцій 1000.
		- Копію розподільчого балансу станом на 04.06.2021р. затверджене рішенням учасників ТОВ «Чотири сезони» №51 від 04.06.2021р, відповідно до якого ТОВ «Чотири сезони плюс», що створюється в наслідок виділу з ТОВ «Чотири сезони», передаються за цим розподільчим балансом окрім всього грошове зобов?язання з повернення компанії Vendemir Trading Ltd кредитних коштів в сумі 82198,70 грн згідно кредитного договору №17 від 20.06.2008р. зареєстроване в АІ НБУ «Кредитні договори з нерезидентами», реєстраційне свідоцтво №9597 від 29.07.2008р.  Фінансова звітність малого підприємства станом на 30.09.2022р. ТОВ «Чотири сезони плюс».
		- Копію Свідоцтва від 25.08.2022р. та Апостильоване 31.08.2022р., видане Міністерством енергетики, торгівлі та промисловості Департамент ресстратора компаній та інтелектуальної власності Нікосія (Республіка Кіпр) Щодо ВЕНДЕМІР ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕЛ (Vendemir Trading Limited) в якому зазначено, що відповідно до записів, які зберігаються у цьому Департаменті, наступні особи являються Директором та Секретарем вищевказаної компанії є Ірина Бараннікова (країна громадянства Україна), Анастасія Аргіроу (країна громадянства Кіпр).
		Листом №Д1-В63/29-739 від 20.12.2022 АТ "Райффайзен Банк" повідомив позивача про відмову в інформуванні Національного банку України про зміни, внесені додатковою угодою №3 від 20.01.2016 договором про заміну боржника у зобов`язанні (переведення боргу) та внесення змін та доповнень від 15.06.2021 до кредитного договору №17 від 20.06.2008, у зв`язку з наявністю підстав, передбачених абзацом 3 ч.1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 № 1702-VII (встановлення неприйнятно високого ризику). 
		Згідно зі ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» ідентифікація - заходи, що вживаються суб`єктом первинного фінансового моніторингу для встановлення особи шляхом отримання її ідентифікаційних даних; високий ризик - результат оцінки ризику суб`єктом первинного фінансового моніторингу, що базується на результатах аналізу сукупності критеріїв, передбачених законодавством та внутрішніми документами суб`єкта первинного фінансового моніторингу, та який свідчить про високу ймовірність використання суб`єкта первинного фінансового моніторингу для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення; неприйнятно високий ризик - максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу; підозра - припущення, що ґрунтується на результатах аналізу наявної інформації та може свідчити про те, що фінансова операція або її учасники, їх діяльність чи походження активів пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму та/або фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, або із вчиненням іншого кримінального правопорушення або діяння, за яке передбачені міжнародні санкції; належна перевірка - заходи, що включають:
		ідентифікацію та верифікацію клієнта (його представника);
		встановлення кінцевого бенефіціарного власника клієнта або його відсутності, у тому числі отримання структури власності з метою її розуміння, та даних, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника, та вжиття заходів з верифікації його особи (за наявності);
		встановлення (розуміння) мети та характеру майбутніх ділових відносин або проведення фінансової операції;
		проведення на постійній основі моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у суб`єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, в разі необхідності, про джерело коштів, пов`язаних з фінансовими операціями);
		забезпечення актуальності отриманих та існуючих документів, даних та інформації про клієнта;
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 7 Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов`язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб`єкта первинного фінансового моніторингу.
		Застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб`єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб`єктів державного фінансового моніторингу, які згідно із цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб`єктами первинного фінансового моніторингу.
		Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати оцінку/переоцінку ризиків, у тому числі притаманних його діяльності, документувати їх результати, а також підтримувати в актуальному стані інформацію щодо оцінки ризиків, притаманних його діяльності (ризик-профіль суб`єкта первинного фінансового моніторингу), та ризику своїх клієнтів таким чином, щоб бути здатним продемонструвати своє розуміння ризиків, що становлять для нього такі клієнти (ризик-профіль клієнтів).
		Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі:
		неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією;
		наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною. (ч.6 ст. 7 Закону)
		Згідно з п. 4 ч. 2  ст. 8 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів.
		Статтею 21 Закону визначено, що фінансові операції або спроба їх проведення незалежно від суми, на яку вони проводяться, вважаються підозрілими, якщо суб`єкт первинного фінансового моніторингу має підозру або має достатні підстави для підозри, що вони є результатом злочинної діяльності або пов`язані чи стосуються фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення.
		При визначенні того, чи є підозрілою фінансова операція або діяльність, суб`єкт первинного фінансового моніторингу враховує типологічні дослідження, підготовлені спеціально уповноваженим органом та оприлюднені ним на своєму веб-сайті, а також рекомендації суб`єктів державного фінансового моніторингу.
		Згідно з ч.2 ст.11 Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати кожен із заходів належної перевірки.
		Обсяг дій при здійсненні кожного із заходів належної перевірки визначається суб`єктом первинного фінансового моніторингу з урахуванням ризик-профілю клієнта, зокрема рівня ризику, мети ділових відносин, суми здійснюваних операцій, регулярності або тривалості ділових відносин.
		Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», ідентифікація та верифікація клієнта здійснюються до встановлення ділових відносин, вчинення правочинів (крім випадків, передбачених цим Законом), проведення фінансової операції, відкриття рахунка.
		З метою неперешкоджання звичайній діловій практиці верифікація клієнта може здійснюватися за необхідності під час встановлення ділових відносин. У такому разі здійснення верифікації має бути завершене якнайшвидше після першого контакту з клієнтом, за умови здійснення ефективного управління ризиками легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення. Верифікація клієнта також може бути здійснена після відкриття рахунка, але до проведення по ньому першої фінансової операції.
		Верифікація здійснюється також в інших випадках, установлених Національним банком України для суб`єктів первинного фінансового моніторингу, за якими він відповідно до цього Закону здійснює державне регулювання і нагляд.
		Відповідно до ч.ч.1-3 статті 12 Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати посилені заходи належної перевірки щодо клієнтів, ризик ділових відносин з якими (ризик фінансової операції без встановлення ділових відносин яких) є високим.
		Суб`єкти державного фінансового моніторингу, що відповідно до цього Закону виконують функції державного регулювання і нагляду за відповідними суб`єктами первинного фінансового моніторингу, можуть визначати обставини, за яких здійснюються посилені заходи належної перевірки, та дії, що повинні вживатися суб`єктами первинного фінансового моніторингу за таких обставин.
		Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний, наскільки це можливо, проводити аналіз та вивчення підстав і цілей усіх фінансових операцій, що відповідають хоча б одній із таких ознак:
		є складними фінансовими операціями;
		є незвично великими фінансовими операціями;
		проведені у незвичний спосіб;
		не мають очевидної економічної чи законної мети.
		Суб`єкт первинного фінансового моніторингу повинен підвищити ступінь і характер моніторингу ділових відносин з метою визначення, чи є такі фінансові операції або дії клієнта підозрілими.
		Згідно з ч.6-7 ст. 11 Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов`язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії.
		Суб`єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов`язаний на підставі офіційних документів або інформації, отриманої з офіційних та/або надійних джерел (якщо інше не передбачено цим Законом), здійснювати верифікацію.
		З метою встановлення кінцевого бенефіціарного власника суб`єкт первинного фінансового моніторингу:
		витребовує та отримує від клієнта - юридичної особи структуру власності такого клієнта;
		встановлює щодо трасту або іншого подібного правового утворення відомості про засновників, довірчих власників, захисників (у разі наявності), вигодоодержувачів (вигодонабувачів) або групу вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також про будь-яких інших фізичних осіб, які здійснюють вирішальний вплив на діяльність трасту або іншого подібного правового утворення (у тому числі через ланцюг контролю/володіння). Щодо трастів та інших подібних правових утворень, вигодоодержувачі (вигодонабувачі) яких характеризуються певними ознаками або класом, встановлюється інформація про таких вигодоодержувачів (вигодонабувачів), яка б надала можливість встановити їх особу в момент виплати чи реалізації ними належних їм прав;
		має право використовувати дані, що містяться в офіційних документах, офіційних та/або інших джерелах;
		має вжити належних заходів для перевірки достовірності інформації щодо кінцевого бенефіціарного власника та пересвідчитися, що він знає, хто є кінцевим бенефіціарним власником (за його наявності), здійснюючи обґрунтовані заходи для розуміння права власності (контролю) та структури власності.
		Суб`єкт первинного фінансового моніторингу при встановленні кінцевого бенефіціарного власника клієнта не повинен покладатися виключно на Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Вимоги щодо встановлення кінцевого бенефіціарного власника суб`єкт первинного фінансового моніторингу виконує з використанням ризик-орієнтованого підходу.
		Згідно з ч.1 статті 15 Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі:
		якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у суб`єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені;
		встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей;
		подання клієнтом чи його представником суб`єкту первинного фінансового моніторингу недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб`єкта первинного фінансового моніторингу;
		виявлення у порядку, встановленому відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, що банк або інша фінансова установа, з якою встановлені кореспондентські відносини, є банком-оболонкою та/або підтримує кореспондентські відносини з банком-оболонкою;
		якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, та встановлення її кінцевого бенефіціарного власника або вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією є неможливим.
		Так,  постановою Правління Національного банку України від 19.05.2020 № 65  було затверджено Положення про здійснення банками фінансового моніторингу (далі - Положення).
		Відповідно до п.1 Додатку 6 до Положення Банк зобов`язаний здійснювати ПЗНП щодо клієнтів, ризик ділових відносин з якими (ризик фінансової операції без встановлення ділових відносин яких) є високий.
		Згідно з п.1 Додатку 12 до Положення Банк зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин / відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку / відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачених  частиною першою  статті 15 Закону про ПВК/ФТ.
		Згідно з п.6 Додатку 12 до Положення Банк у разі прийняття рішення стосовно відмови від підтримання ділових відносин / обслуговування клієнта шляхом розірвання ділових відносин:
		1) закриває відповідний рахунок, якщо операції за цим рахунком не здійснюються протягом трьох років поспіль і на цьому рахунку немає залишку коштів;
		2) закриває відповідний рахунок у разі наявності залишку коштів на рахунку після проведення завершальної(их) операції(й) за таким рахунком [з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно із наданими клієнтом реквізитами] або після перерахування коштів на окремий аналітичний балансовий рахунок, визначений самостійно банком відповідно до облікової політики, для подальшого обліку та повернення коштів клієнту під час його звернення до банку;
		3) банк закриває рахунки, на які накладено арешт державним/приватним виконавцем, за умови дотримання порядку, визначеного законодавством України, стосовно виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів, списання банком коштів із рахунків платників податків / суб`єктів господарювання.
		Тобто, відповідно до наведених вище норм законодавства, відповідач зобов`язаний здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів, а також зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику. 
		Суд звертає увагу, що на підставі вищенаведених норм чинного законодавства відповідачем було складено обґрунтований висновок щодо сформованої підозри стосовно клієнта - ТОВ «Чотири сезони плюс», а саме у зв`язку з відсутністю очевидного економічного сенсу, КБВ нерезидента йомовірно має звязки з рф, підозрою щодо номінальності КБВ. Так, акціонером Вендемір Трейдінг Лімітед є ОСОБА_1. Щодо ОСОБА_1, який відповідно до поданих документів позивачем є кінцевим бенефіціарним власником ВЕНДЕМІР ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД (Vendemir Trading Limited) який є контрагентом по кредитному договору №17 від 20.06.2008р., Банком 20.10.2022 було встановлено неприйнятно високий ризик. 
		Окрім цього, відповідно до інформації з відкритих джерел (в тому числі інтернету) є підозра, що у ОСОБА_1 маються зв`язки з російською федерацією (відмивання коштів та діяльність в інтересах росії/білорусії). Також, щодо ОСОБА_1 Головним слідчим управлінням Національної поліції України ведеться досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактами кримінальних правопорушень передбачених ст. 190, 209 КК України. 
		Крім того, оскільки по клієнту ТОВ «Чотири сезони плюс» станом на 08.12.2022р. проведення валютних операцій по кредитному договору №17 від 20.06.2008р. не відбувалось та Банком було встановлено неприйнятно високий ризик ТОВ «Чотири сезони плюс», дії відповідача щодо відмови в обслуговуванні операцій за кредитним договором з нерезидентом та не повідомлення Національному банку про зміни що відбулися по кредитному договору №17 від 20.06.2008р. з нерезидентом здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства України, так як позивачу було встановлено неприйнятно високий ризик і Банк, як суб`єкт первинного фінансового моніторингу, зобов`язаний відмовитися від підтримання ділових відносин, у тому числі шляхом відмови від проведення фінансової операції, тобто повідомлення Національному банку про зміни що відбулись по кредитному договору №17 від 20.06.2008р. з нерезидентом.
		Листом №81-23/2/29208 від 08.12.2022 АТ "Райффайзен Банк" повідомив позивача про припинення обслуговування від « 08» грудня 2022 р. у зв`язку з встановленням НВР: погодитись на проведення Банком перевірки щодо діяльності Клієнта, а саме надати до обслуговуючого відділення відповіді на перелік запитань: Офіційний лист клієнта з докладним описом змісту та мети господарської діяльності, яким чином організована діяльність; Документи, що підтверджують наявність ресурсів для здійснення господарської діяльності (в тому числі із наданням інформації та договорів власності/оренди приміщень/ обладнання необхідного для ведення господарської діяльності, відповідно до основного виду діяльності; штатний розклад компанії тощо); Фінансову звітність за останній звітній період; Надати пояснення щодо мети створення компанії ТОВ «ЧОТИРИ СЕЗОНИ ПЛЮС» при наявності вже існуючої компанії зі схожою назвою та тими ж посадовими особами; Надати офіційний коментар щодо реального власника бізнесу який здійснює вплив на діяльність компанії; Пояснити причину відсутності по рахунках операцій з господарської діяльності, платежів щодо оплати податків, виплати з/пл; з якими банками встановлені ділові відносини - надати виписки по рахункам за останні 3 місяці;  Офіційний лист з докладним описом поточної та майбутньої діяльності/операцій по рахункам; Інші пояснення та документи, які бажає надати клієнт для підтвердження господарської діяльності. 
		Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження подання позивачем документів, визначених у вказаному листі. При цьому, позивачем не спростовано доводи відповідача щодо надіслання телефонограми працівником банку на адресу позивача щодо необхідності явитися до відділення банку з метою отримання вказаного листа, враховуючи ситуацію у країні, яка склалась станом на 08.12.2022. 
		Листом №Д1-В163/27-133 від 23.03.2023 АТ "Райффайзен Банк" повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Чотири сезони плюс" про відмову від підтримання ділових відносин у зв`язку з встановленням 08.12.2022 неприйнятно високого рівня ризику та закриття рахунків й розірвання банком договору 22.02.2023.
		Приписами ч. ч. 2-3  ст. 1075 Цивільного кодексу України  передбачено, що банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка:
		1) якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, залишилася меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це;
		2) у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором;
		3) у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;
		4) в інших випадках, встановлених договором або законом.
		Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою чи в порядку, встановленому законом, перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.
		Відповідно ст. 123 Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої постановою НБУ №162 від 29.07.2022р., надавач платіжних послуг має право відмовитися від договору банківського рахунку/договору платіжного рахунку та закрити поточний/платіжний рахунок користувача, якщо: 2) є підстави, передбачені законодавством з питань фінансового моніторингу.
		Право Банку розірвати Договір банківського обслуговування в односторонньому порядку передбачено п. 3.3. статті 3 розділу 12 Правил банківського обслуговування клієнтів малого та мікробізнесу юридичних осіб в АТ «Райффайзен Банк», в якому визначено, що Договір розривається за ініціативою Банку за наявності однієї з таких обставин:
		- порушення Клієнтом своїх зобов`язань перед Банком за Договором чи іншими договорами;
		- у випадку систематичного проведення Клієнтом та/або за Рахунками Клієнта Забороненої (Заборонених) операції(ій) чи операції(ій), що містять ознаки таких, що підлягають Фінансовому моніторингу;
		- настання обставин, які є підставою для припинення надання Банком Послуг Клієнту;
		- закриття всіх Рахунків;
		- відсутність факту користування Послугами Банку;
		- у разі якщо Клієнт вимагає від Банку надання послуг чи виконання дій, які не передбачені умовами Договору, у т. ч. та/або у зв?язку з технічною неможливістю їх виконання.
		Таким чином, у зв`язку з наявністю підстав, передбачених законодавством з питань фінансового моніторингу, відповідачем було прийнято рішення відмову у підтриманні ділових відносин з позивачем шляхом розірвання договору та закриття рахунків.
		При цьому, Законом  № 361-ІХ чітко передбачено випадки, коли факт ненадання документів зумовлює обов`язок суб`єкта первинного фінансового моніторингу встановити клієнту неприйнятно високий рівень ризику, зокрема, за приписами частини шостої статті 7 Закону № 361-ІХ суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі: неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.
		Отже, в силу вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації доходів банк наділений правом в односторонньому порядку відмовитися від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів.
		Водночас, право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є необмеженим. Судам необхідно в кожному випадку, виходячи із встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.
		Аналогічні за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 910/3245/19 та від 20 січня 2022 року у справі № 910/18504/20.
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що приписи статті 15 Закону 361-ІХ наділяють Банк правом відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, зокрема, шляхом розірвання договорів, а тому у спірних правовідносинах, пов`язаних з фінансовим моніторингом, пріоритетним є застосування норм спеціального закону, до чого власне і відсилає пункт 3 частини другої статті 1075 ЦК України. 
		Таким чином, підсумовуючи викладене вище, суд зазначає, що у даному випадку дії відповідача щодо ненаправлення Національному банку України повідомлення про внесення змін до облікового запису про кредитний договір № 17 від 20.06.2008, що міститься в автоматизованій інформаційній системі Національного банку України «Кредитні договори з нерезидентами», закриття рахунків позивача узгоджуються з приписами Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків. 
		За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення прав, за захистом яких він звернувся до суду, з боку відповідача, а тому позовні вимоги про визнання протиправними дій Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" з розірвання договору банківського обслуговування від 15.06.2021 в односторонньому порядку та відмови у направленні Національному банку України повідомлення про внесення змін до облікового запису про кредитний договір № 17 від 20.06.2008, що міститься в автоматизованій інформаційній системі Національного банку України «Кредитні договори з нерезидентами» на підставі встановлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Чотири сезони плюс" неприйнятно високого ризику; зобов`язання Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" відновити дію договору банківського обслуговування від 15.06.2021 з подальшим обслуговуванням банківських рахунків позивача та направити Національному банку України повідомлення про внесення змін до облікового запису про кредитний договір № 17 від 20.06.2008, що міститься в автоматизованій інформаційній системі Національного банку України «Кредитні договори з нерезидентами» не підлягають задоволенню.
		Що стосується обраного Товариством з обмеженою відповідальністю "Чотири сезони плюс" способу захисту порушеного права, Суд зазначає. 
		Як встановлено у ч. 6 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Згідно з рішенням Конституційного Суду України №18-рп/2004   від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. 
		У мотивувальній частині наведеного рішення Конституційний Суд України зазначив, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", як правило, не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.
		Що ж стосується порушеного права, то таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
		Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
		Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до Суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
		Проте, обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права не призводить до захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин, оскільки задоволення заявлених у даній справі позовних вимог не призведе до відновлення прав позивача, а рішенням суду має вирішуватись саме питання про захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин. Також заявлена позивачем вимога не призводить до поновлення його порушеного права та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
		Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
		У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
		Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
		1) письмовими, речовими і електронними доказами;
		2) висновками експертів;
		3) показаннями свідків.
		Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 
		Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
		За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Таким чином, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чотири сезони плюс" до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про усунення перешкод у користуванні банківськими рахунками не підлягають задоволенню у повному обсязі. 
		Водночас, суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі з жодної заявленої позовної вимоги, оскільки таке клопотання відповідача не ґрунтується на приписах статті 231 ГПК України. 
		Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача. 
		На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
		 
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення складено та підписано: 29.06.2023.
		 
		Суддя                                                                                          А.І. Привалов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...