Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-5987/10 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.09.2010. Забезпечено надання загального доступу: 27.09.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		2-5987/10  
		Р І Ш Е Н Н Я  
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И  
		 06 вересня 2010 року           м. Лисичанськ  
		 Лисичанський міський суд Луганської області у складі:  
		головуючого судді      Фастовця В.М.,  
		при секретарі       Ющенковій Ю.О.,  
		з участю представника позивача    ОСОБА_1,  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про спростування недостовірної інформації, зобовязання до утримання від певних дій, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -  
		 В С Т А Н О В И В:  
		 Позивач звернувся до суду з позовом, в якому після неодноразової зміни позовних вимог просив (а.с.50-52)  
		зобовязати відповідача спростувати недостовірну інформацію щодо позивача, нібито він займається хабарництвом, зловживаючи службовим становищем, яку відповідач поширює у суспільстві, та заборонити відповідачу з'являтися на роботу до відповідача та поширювати відносно нього там наклепи і впродовж 10-ти днів зо дня набрання рішенням суду законної сили писати скарги, що принижують особу позивача завідомо неправдивими відомостями;  
		примусити відповідача публічно принести вибачення перед позивачем та членами його родини на ринковій площі с. Скляний за адресою: м. Лисичанськ, вул.. Жовтнева, 318.  
		Також просив стягнути матеріальну шкоду в розмірі 1540 грн. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.  
		Позов мотивував тим, що відповідач написав заяви до прокуратури м. Лисичанська та ГУ МНС в Луганській області, в яких вказав, що позивач, користуючись службовим становищем, збирає данину з підприємців м. Лисичанська, тримає під каблуком міліцію, прокуратуру і суд. Поширив відповідач недостовірну інформацію щодо хабарництва позивача і серед ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. Недостовірна інформація була поширена і у містобудівельному комітеті виконкому Лисичанська у присутності його членів.  
		Наслідком немотивованих скарг відповідача стало погіршення стану здоров'я позивача, внаслідок чого він пройшов курс лікування загальною вартістю 1542 грн.. Нанесена моральна шкода, що виразилося у падінні авторитету позивача у колі колег по роботі, переживаннях внаслідок можливого усунення від роботи, перешіптування сусідів та людей на ринку с. Скляний.  
		У судовому засіданні позивач позов підтримав, суду дав пояснення, аналогічні викладеному у позові. Доповнив, що стан його здоров'я погіршився, коли йому подзвонили з обласного управління з приводу скарги відповідача. .  
		Представник позивача позов та пояснення позивача підтримав.  
		Відповідач позов не визнав, суду усно та письмово пояснив, що звертався зі скаргами на позивача, бо той внаслідок конфлікту між його батьком та відповідачем зловживає своїм службовим становищем, присилав своїх підлеглих. Інші факти у заявах виклав для перевірки, бо по телевізору кажуть, що треба повідомляти до відповідних органів про протиправні дії. Звернення із заявою є правомірною дією. Заявлені позивачем свідки є у службовій підлеглості у позивача. Ним не наданий рецепт на придбання ліків. Моральна шкода і її розмір позивачем не доведені.  
		Свідок ОСОБА_5. пояснив, що у листопаді 2008 року приходив до позивача для розгляду скарги щодо неправомірного встановлення стовпа та електромережі. Відповідач був вдома і називав позивача хабарником. Потім свідок приходив для складання протоколу про адміністративне правопорушення, і відповідач знову називав позивача хабарником.  
		Свідок ОСОБА_4 пояснив, що до нього приходив відповідач та пропонував підписатися під заявою, що позивач бере хабарі, від чого свідок відмовився.  
		Свідок ОСОБА_6 пояснив, що у 2009 році до нього приходив відповідач, казав що позивач є хабарником.   
		Свідок ОСОБА_7 пояснила, що наприкінці вересня 2008 року приходив пожежник у формі та двоє цивільних. Її чоловік був у лікарні. Потім усередині жовтня 2008 року приходив другий пожежник щось просив підписати її чоловіка.   
		У судовому засіданні досліджені наступні докази: заява відповідача до прокуратури м. Лисичанська; службове посвідчення позивача; медичні довідки; товарний чек від 27.02.09.; договір по надання адвокатських послуг; розрахунок послуг адвоката; висновок службового розслідування; довідка вартості курсу масажу; службова характеристика; квитанція до прибуткового касового ордеру; посвідчення до нагород та памятних медалей; грамоти; заява відповідача до ГУ МНС Луганської області; постанова про застосування запобіжних заходів; протокол про адміністративне правопорушення.  
		 
		Вислухавши пояснення сторін, представника позивача, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.  
		Відповідно до ст.ст.23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яке може полягати у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної особи. Моральна шкода, відшкодовується у разі якщо вона завдана фізичній особі неправомірними діями.  
		Згідно ст.277 ч.ч.1, 3, 4, 7 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сімї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.  
		Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.  
		Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.  
		Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.  
		На підставі ст.1166 ч.1 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними… діями… особистим немайновим правам фізичної… особи… відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.  
		Стаття 40 Конституції України надає право  направляти індивідуальні письмові звернення до органів державної влади та посадових осіб цих органів.  
		На підставі ст.1 Закону України "Про звернення громадян" г  ромадяни України мають право звернутися до органів державної влади, установ, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб відповідно до їх функціональних обовязків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.  
		Відповідно до р  ішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_8 про офіційне тлумачення положення ч.1 ст.7 ЦК УРСР (справа про поширення відомостей) від 10 квітня 2003 року №8-рп/2003 (справа N 1-9/2003): "Положення частини першої статті 7 Цивільного кодексу Української РСР “поширив такі відомості” в аспекті конституційного звернення треба розуміти так, що викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу відомостей особою, на думку якої посадовими чи службовими особами цього органу при виконанні функціональних обовязків порушено її право, не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам цих осіб…  
		Конституційний Суд України вважає, що звернення громадян до правоохоронного органу, що містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. Тому такі звернення за змістом частини першої статті 7 Цивільного кодексу не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам посадової чи службової особи правоохоронного органу».  
		На думку суду висновки рішення КСУ можуть бути застосовані і до правовідносин у вказаній справі, не зважаючи на те, що суд тлумачив положення недіючого на цей час ЦК УРСР.  
		Аналогічна позиція міститься і у п. 16 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" №1 від 27 лютого 2009 року.   
		 У судовому засіданні встановлено, що відповідач 03 лютого 2009 року звернувся до прокуратури м. Лисичанська (а.с.13-15) із заявою, в якій просив провести перевірку викладених ним у заяві і неправомірних з його погляду дій, зокрема, позивача, з використанням службових обовязків.  
		18 лютого 2009 року відповідач звернувся до ГУ МНС в Луганській області із заявою про проведення перевірки неправомірних дій службових осіб ГУ МНС м . Лисичанська, зокрема, позивача (а.с.56), в якій відсутнє посилання на конкретні неправомірні дії позивача.  
		Викладена у заяві до прокуратури м. Лисичанська інформація не може бути визнана недостовірною, оскільки такі заяви є офіційним зверненням особи до компетентних органів, право на що передбачено Конституцією України та законодавством про звернення громадян.  
		Відповідно, вимоги про спростування цієї інформації задоволенню також не підлягають.  
		З огляду на правомірність дій відповідача суд не може прийняти до уваги вказані обставини як підставу для задоволення позову в частині задоволення вимог про стягнення моральної шкоди.  
		Докази поширення відповідачем будь-якої інформації щодо позивача у виконавчому комітеті Лисичанської міської ради чи/або його підрозділах позивачем всупереч вимогам ст.60 ЦПК України суду не надані.   
		Разом з тим, як пояснили свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6, відповідач під час спілкування з ними поширив недостовірну інформацію щодо того, що позивач нібито є хабарником. Достовірність цієї інформації відповідачем не доведена. Належні докази, як-то вирок суду, постанова про закриття провадження у справі за нереабілітуючих підстав тощо відносно позивача за фактом хабарництва та/або зловживання службовим становищем суду не надані.  
		У суду немає підстав сумніватися в показаннях вказаних осіб. Показання свідка ОСОБА_7 про те, що відповідача під час приходу пожежника не було дома, суд до уваги не бере, бо відповідач і свідок пояснювали, що відповідач лежав у лікарні у вересні-жовтні 2008 року, що підтверджує і епікриз відповідача, з якого вбачається, що він находився на стаціонарному лікуванні з 24.09.2008. р. по 15.10.2008 р.. Проте, свідок ОСОБА_5 пояснив, що він був у відповідача у листопаді 2008 року, що підтверджується складеними ним постановою про застосування запобіжних заходів і протоколом про адміністративне правопорушення від 21 і 25 листопада 2008 року відповідно.  
		З огляду на те, що поширення відповідачем недостовірної інформації доведено тільки серед двох осіб, негативні наслідки у вигляді погіршення здоров'я, падіння авторитету тощо у позові та у поясненнях позивача з цим не повязані, суд вважає, що виходячи з принципів розумності та справедливості стягненню на користь позивача з відповідача підлягає 700 грн. моральної шкоди.   
		Що стосується свідка ОСОБА_4 то за його поясненнями відповідач просив його підтвердити нібито хабарництво позивача, тобто звернувся без мети поширення недостовірної інформації.  
		Згідно довідки про огляд невропатологом від 27.02.2009 р., товарного чеку від 27.02.2009 р. (а.с.18), довідки про вартість масажу в період з 27.02.2009 р. по 18.03.2009 р. (а.с.26) та пояснень позивача він придбав ліки у звязку з погіршенням здоров'я внаслідок проведення перевірки за заявою відповідача.   
		Оскільки погіршення стану здоров'я позивача та повязані з цим витрати на ліки і масаж викликані правомірними діями відповідача, протиправність нанесення шкоди відсутня, а тому позов в частині стягнення матеріальної шкоди задоволенню не підлягає.  
		Вимоги про примушення до вибачення перед позивачем і його родиною та заборону писати скарги і приходити на роботу до позивача задоволенню не підлягають, оскільки це згідно п.26 постанови Пленуму ВСУ №1 від 27.02.2009 р. не передбачено у якості засобів захисту статтями 16, 277 ЦК України та суперечить ст.ст.19, 33, 34 Конституції України.  
		Відповідно до ст.88 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягають стягненню у межах задоволених позовних вимог витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн., судовий збір за задоволені позовні вимоги немайнового характеру в розмірі 8,5 грн.  
		Витрати у розмірі 2433,5 грн. стягненню не підлягають, оскільки відповідно до ст.79 ч.1 і ч.3 п.2 ЦПК України до судових витрат відносяться витрати на правову допомогу.  
		У свою чергу ст.84 ЦПК України передбачає, що витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони…  
		На підставі ст.56 ЦПК України особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.  
		Клопотання про допущення до участі у справі якоїсь особи для надання позивачу правової допомоги ним не заявлялося, відповідна ухвала судом не виносилася.  
		Складання позову, консультації тощо до відкриття провадження у справі законодавством до правової допомоги не відносяться, бо відбуваються до винесення ухвали суду про допуск особи у якості такої, що надає правову допомогу.  
		Окрім того, з наданого договору вбачається, що це договір про надання адвокатських послуг, а не правової допомоги (а.с.19), договір укладений не з адвокатом, а з адвокатсько-консалтинговим бюро, тобто юридичною особою, оплату яким ст.84 ЦПК не передбачає. Про це ж свідчить і квитанція до прибуткового касового ордеру підприємства, організації (а.с.30) на суму 2100 грн.. Розрахунок витрат (а.с.20) на таку ж суму містить недостовірну інформацію щодо розрахунку якихось відсотків, вимоги щодо яких не заявлені; складення заяви про забезпечення позову, яка суду не надавалася (ас.8,9 перелік додатків до позову). Арифметична сума "роботи" адвоката 7 годин, тоді як далі вказано, що час роботи адвоката складає 6 годин, а в розрахунку знову з'являється 7 годин. Суду не надана копія свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Євсютіна О.М..    
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 11, 212-215 ЦПК України, -  
		 В И Р І Ш И В:  
		 Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про спростування недостовірної інформації, зобовязання до утримання від певних дій, стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.  
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 700 (сімсот) грн., судові витрати в розмірі 45 (сорока пяти) грн.. 50 коп., а всього 745 (сімсот сорок пять) грн. 50 коп..  
		У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про спростування недостовірної інформації, зобовязання до утримання від певних дій, стягнення матеріальної шкоди відмовити.  
		 Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.  
		 Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...