Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 400/5357/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; цивільного захисту.
Надіслано для оприлюднення: 11.07.2023. Зареєстровано: 12.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 13.07.2023.
Дата набрання законної сили: 11.07.2023
Номер судового провадження: 854/4922/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		11 липня 2023 р. Категорія: 113060000м. ОдесаСправа № 400/5357/22Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В.,
		час і місце ухвалення: письмове провадження, 
		м. Миколаїв
		 
		П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		судді-доповідача  Семенюка Г.В.,
		суддів  Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І., 
		 
		 
		розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 р. у справі за адміністративним позовом Керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наваль Парк" про зобов`язання вчинити певні дії, -
		 
		встановиВ:
		 
		Позивач, звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Наваль Парк" про зобов`язання вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту  протирадіаційного укриття № 52010, що розташоване по вул. Індустріальна, 1 в м. Миколаєві, мотивуючи його тим, що після початку 24.02.2022 р. повномасштабної військової агресії російської федерації проти України та введення на всій території України воєнного стану виникли обґрунтовані та реальні підстави для використання укриття № 52010 безпосередньо за призначенням. Однак, через недотримання та порушення відповідачем, як власником, вимог чинного законодавства у сфері використання та забезпечення функціонування об`єктів цивільного захисту, укриття № 52010 не придатне для використання за призначенням. Така протиправна поведінка відповідача створює загрозу для життя та здоров`я людей. Щодо звернення до суду з даним позовом прокурор зазначив, що цей позов подано на захист інтересів держави у зв`язку з невиконанням та порушенням вимог законодавства України у сфері цивільного захисту, що призводить до порушення інтересів держави та встановлених державною гарантій по забезпеченню конституційних прав громадян на захист життя та здоров`я, насамперед в умовах збройної агресії рф проти України.
		Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року у позові відмовлено.
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Керівник Окружної прокуратури міста Миколаєва подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги позивача у повному обсязі.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи у позові, суд першої інстанції не врахував, що через недотримання та порушення відповідачем, як власником, вимог чинного законодавства у сфері використання та забезпечення функціонування об`єктів цивільного захисту, укриття № 52010 не придатне для використання за призначенням. Така протиправна поведінка відповідача створює загрозу для життя та здоров`я людей.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:
		Судом першої інстанції встановлено, що Наказом ГУ ДСНС України у Миколаївській області № 496 від 08.12.2020 р. затверджено План заходів державного нагляду (контролю) ДСНС на 2021 рік.
		Згідно витягу з річного плану здійснення заходів державного нагляду у 2021 році укриття № 52010 підлягало перевірці на стан готовності захисної споруди цивільного захисту до використання за призначенням.
		18.10.2021 р. інспектором ГУ ДСНС України у Миколаївській області проведено оцінку стану готовності, експлуатації і використання сховища (протирадіаційного укриття) № 52010, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1, що належить відповідачу та який є балансоутримувачем зазначеної захисної споруди.
		За результатами перевірки складено Акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту сховища, протирадіаційного укриття № 52010 від 18.10.2021 р. (далі  Акт оцінки), відповідно до якого стан готовності укриття № 52010 оцінено як не готове до використання за призначенням.
		В подальшому посадовою особою ГУ ДСНС у Миколаївській області складено припис за № 690 від 26.10.2021 р. про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, в якому міститься вимога до відповідача щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки згідно переліку (привести у відповідність до норм, зокрема, укриття № 52010). Вказаний припис було надіслано поштою.
		Крім цього, 26.10.2021 р. посадовою особою ГУ ДСНС у Миколаївській області складено протокол МИ № 015107 про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 188-8 КУпАП стосовно відповідальної посадової особи товариства за протипожежний стан об`єкта за адресою: м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1, та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення МИ № 015107 від 26.10.2021 р. про притягнення ОСОБА_1 , як відповідальної посадової особи, до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу 1700 грн. Зазначена постанова виконана 01.11.2021 р.
		Листом ГУ ДСНС у Миколаївській області за № 5904-980/03.03 від 11.02.2022 р. надано Окружній прокуратурі м. Миколаєва інформацію стосовно захисних споруд, розташованих на території м. Миколаєва, їх стан готовності та інші істотні умови, зокрема, щодо захисних споруд за №№ 52001-52011, розташованих за адресою: м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1.
		Листом ГУ ДСНС у Миколаївській області за № 5904-3717/5903.03 від 17.08.2022 р. повідомило Окружну прокуратуру м. Миколаєва, що документи, які підтверджують виконання заходів, вказаних в Актах оцінки стану готовності захисних споруд за №№ 52001-52011 від балансоутримувача не надходили.
		Зважаючи на невиконання відповідачем у визначений в приписі № 690 від 26.10.2021 р. строк заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту, зокрема, протирадіаційного укриття № 52010, що розташоване по вул. Індустріальна, 1 в м. Миколаєві, керівник Окружної прокуратури м. Миколаєва звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області.
		Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки прокурором не доведено, ТОВ НАВАЛЬ ПАРК є балансоутримувачем укриття № 52010, тому відсутні підстави для зобов`язання останнього вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту  протирадіаційного укриття № 52010, що розташоване по вул. Індустріальна, 1 в м. Миколаєві, у зв`язку з чим позовні вимоги слід залишити без задоволення.
		П`ятий апеляційний адміністративний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке:
		Щодо наявності правових підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Миколаївській області.
		Статтею 1311 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
		Тобто, Конституція України визначає дві обов`язкові вимоги для виникнення у прокурора права на представництво інтересів держави: доведення, що обставини звернення є виключним випадком і здійснення представництва в порядку, визначеному законом.
		За приписами ч. 1 ст. 2 Закону України Про прокуратуру визначено, що на прокуратуру покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України; 3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
		Статтею 23 Закону України Про прокуратуру врегульоване питання представництва інтересів громадянина або держави в суді, відповідно до ч. 1 якої представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
		Абзацами 1 та 2 частини 2 статті 23 Закону України Про прокуратуру встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.
		Частиною 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
		Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
		Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
		Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
		Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
		У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.
		Частиною 6 статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: 1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); 2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справи; 5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; 6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; 7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.
		Частиною 1 статті 24 Закону України Про прокуратуру визначено, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
		Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
		За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 5 КАС України зазначено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
		Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
		Положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених ст. 169 цього Кодексу.
		Разом з цим, відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності регулюються Кодексом цивільного захисту України (далі  КЦЗ України).
		Як вбачається з ч. 1 ст. 65 КЦЗ України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, здійснює державний нагляд (контроль) щодо суб`єктів господарювання (пункт 2).
		За змістом ч. 2 статті 65 КЦЗ України визначено, що у суб`єктів господарювання приватної форми власності органи державного нагляду у сфері цивільного захисту контролюють виконання заходів щодо захисту населення та працівників на випадок надзвичайної ситуації, а також вирішення питань техногенної та пожежної безпеки, що стосуються прав та інтересів інших юридичних осіб і громадян.
		Статтею 66 КЦЗ України встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.
		Статтею 68 КЦЗ України встановлені санкції за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, за приписами якої посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом (частина перша).
		У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом (частина друга).
		Частиною 1 статті 69 КЦЗ України передбачено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, у межах своїх повноважень видають відповідно приписи, розпорядження чи постанови:
		1) з питань пожежної безпеки у разі: а) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, нормами і правилами; б) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; в) випуску і реалізації вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від вимог, визначених нормативно-правовими актами або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки;
		2) з питань техногенної безпеки у разі: а) невиконання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань техногенної безпеки; б) відсутності організаційно-розпорядчих документів щодо здійснення заходів з питань техногенної безпеки, які передбачені для суб`єкта господарювання; в) непроведення в установленому порядку навчання персоналу суб`єкта господарювання діям у разі виникнення аварійних ситуацій та аварій; г) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу надзвичайних ситуацій; ґ) непроведення ідентифікації та паспортизації потенційно небезпечного об`єкта; д) відсутності декларації безпеки об`єкта підвищеної небезпеки; е) відсутності на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; є) невідповідності кількості промислових засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатності або відсутності, а також у разі порушення порядку зберігання таких засобів; ж) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; з) відсутності плану локалізації і ліквідації наслідків аварій на об`єкті підвищеної небезпеки, а також відсутності розроблених відповідно до цього плану спеціальних заходів протиаварійного захисту; и) відсутності об`єктових матеріальних резервів для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій або невідповідності їх затвердженим номенклатурам та обсягам; і) відсутності або непридатності до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; ї) відсутності або несправності на об`єкті підвищеної небезпеки автоматизованої системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення; й) відсутності на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовності до виконання покладених на неї завдань через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; к) неготовності до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; л) неготовності осіб, які обслуговують потенційно небезпечні об`єкти та об`єкти підвищеної небезпеки, а також осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації та ліквідації наслідків аварій до дій із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайної ситуації; м) відсутності на об`єкті підвищеної небезпеки угоди про страхування цивільної відповідальності суб`єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам та їхньому майну, іншим юридичним особам унаслідок надзвичайної ситуації, що спричинена пожежею, аварією, катастрофою або небезпечною подією; н) порушення правил транспортування небезпечних речовин трубопровідним транспортом та порядку їх перевезення транспортними засобами; о) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.
		Наведені приписи законодавства вказують на те, що прокуратура з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій, має право звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави (стаття 55 Конституції України), але не на загальних підставах, а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.
		Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Відповідно до правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 року по справі № 826/13768/16, однією з умов виникнення у прокурора права на звернення до суду в інтересах держави є наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
		У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
		У другому випадку законодавчо обумовлено, що має бути відсутнім орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
		Верховний Суд у постанові від 29.11.2022 року по справі № 240/401/19 відступив від раніше викладених висновків щодо права прокурора на звернення до адміністративного суду з позовом в інтересах держави, зазначивши таке.
		…виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.
		Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
		Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99).
		Ці висновки Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене цим Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, застосованого у статті 23 Закону України Про прокуратуру.
		Відтак, суд вважає, що інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
		Громада володіє деякими ознаками суб`єкта публічно-правових відносин, яка може мати власні (публічні) інтереси, що є відмінними від інтересів конкретної (приватної) особи. При цьому, Основним Законом України (статті 13, 23, 41, 43, 89 та 95) передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов`язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади.
		Хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави. Відтак, звернення прокурора з позовом в інтересах держави охоплює, у тому числі, й захист інтересів громади..
		Повноваження щодо здійснення захисту інтересів держави у сфері пожежної та техногенної безпеки покладено на органи ДСНС, спосіб реалізації яких визначений законом  КЦЗ України, приписами якого передбачено звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств.
		Крім того, до повноважень ДСНС належить видання розпорядчих документів (приписів, розпоряджень, постанов) підконтрольним суб`єктам господарювання (як в цьому випадку).
		Застосування заходів реагування, визначених статтею 68 КЦЗ України,  це установлений законом спосіб спонукання відповідних суб`єктів господарювання усунути виявлені органами ДСНС порушення у сфері техногенної та пожежної безпеки.
		Надання органам ДСНС права звернення до адміністративного суду лише з вимогами про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи суб`єктів господарювання свідчить про виключність судового способу захисту цих суспільних інтересів у випадку створення загрози життю та/або здоров`ю людей, з боку уповноваженого органу.
		В інших випадках передбачено застосування заходів адміністративного примусу.
		В приведеній вище постанові від 29.11.2022 року по справі № 240/401/19 Верховним Судом також зроблено наступний правовий висновок:
		Положення статті 53 КАС України у системному зв`язку з положеннями статті 23 Закону України Про прокуратуру щодо права прокурора на звернення до адміністративного суду з метою захисту інтересів держави в особі територіальної громади необхідно розуміти так:
		- прокурор, звертаючись до суду з метою захисту інтересів держави, що охоплюють собою й інтереси певної територіальної громади, фактично діє в інтересах держави; оскільки відсутні чіткі критерії визначення поняття інтереси держави, яке є оціночним, суди під час розгляду кожної конкретної справи повинні встановлювати наявність/відсутність інтересів держави та необхідність їх захисту у судовому порядку;
		- прокурор має право самостійно звертатися до адміністративного суду із позовом у разі відсутності органу, який має повноваження на звернення до суду з таким самим позовом; передбачене законами загальне повноваження державного органу на звернення до суду або можливість бути позивачем чи відповідачем у справі (як от у Кабінету Міністрів України), не свідчить про право такого органу на звернення з адміністративним позовом в конкретних правовідносинах, оскільки Законом має бути прямо визначено, у яких випадках та який орган може/повинен звернутися до суду;
		- у разі, якщо адміністративні суди доходять висновку про відсутність у прокурора права на звернення з позовом до суду в інтересах держави з підстави наявності органу, що має повноваження на звернення з таким позовом до суду, суди повинні чітко вказати, до компетенції якого саме органу належить повноваження на звернення до суду та яким Законом це право передбачено..
		В цьому випадку дійсно, звернення ДСНС з іншим позовом, ніж про застосування заходів реагування, передбачених статтею 68 КЦЗ України, чинним законодавством не передбачено.
		Разом з тим, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в справі № 240/401/19, стосовно того, що прокурор має право самостійно звертатися до адміністративного суду із позовом у разі відсутності органу, який має повноваження на звернення до суду з таким самим позовом, а також, що звернення прокурора до суду у порядку адміністративного судочинства у цій справі слугує меті захисту суспільного інтересу у такій важливій сфері, як захист життя та здоров`я людей у період збройної агресії проти України, тому суд доходить до висновку, що за відсутності державного органу, уповноваженого на звернення з таким позовом (зобов`язання балансоутримувача привести у стан готовності захисну споруду) до суду, прокурор, звертаючись до суду з цим позовом, діяв відповідно до вимог статті 53 КАС України та частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру.
		Отже, враховуючи, що питання утримання захисної споруди у готовому до використання стані відповідає інтересам суспільства і держави та має виключне значення для забезпечення захисту мирного населення, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди та інші місця можливого перебування людей, для збереження їх життя та здоров`я під час військової агресії, а отримана прокурором під час листування інформація свідчила про наявність ознак порушення законодавства, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про доведеність підстав для звернення прокурора з цим позовом, а доводи апелянта про відсутність у прокурора повноважень на звернення до суду з цим позовом з такими позовними вимогами спростовані приведеними вище висновками суду.
		Щодо суті спірних правовідносин, колегія суддів зазначає таке.
		Згідно з частиною третьою статті 13 Конституції України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
		Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Основного Закону України).
		Згідно з частиною сьомою статті 319 Цивільного кодексу України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Відповідно до статті 4 КЦЗ України цивільний захист  комплекс заходів, які реалізуються на території України в мирний час та в особливий період і спрямовані на захист населення, територій, навколишнього природного середовища, майна, матеріальних і культурних цінностей від надзвичайних ситуацій та інших небезпечних подій, запобігання виникненню таких ситуацій та подій, ліквідацію їх наслідків, надання допомоги постраждалим, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки.
		Пунктом 2 частини першої статті 32 КЦЗ України встановлено, що до захисних споруд цивільного захисту належать протирадіаційне укриття  негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості та дії звичайних засобів ураження.
		Утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів (частина восьма статті 32 КЦЗ України).
		Згідно з абзацом першим пункту 9 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138 (далі  Порядок № 138), утримання фонду захисних споруд у готовність до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.
		Балансоутримувач захисної споруди  власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі (абзац другий пункту 3 Порядку № 138).
		Відповідно до абзацу першого пункту 10 Порядку № 138 балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.
		Згідно з пунктом 11 Порядку № 138 Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються МВС.
		Відповідно до пункту 3 розділу І Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.07.2018 за № 879/32331 (далі  Вимоги № 579), фонд захисних споруд складається із захисних споруд (сховищ та протирадіаційних укриттів), зокрема швидкоспоруджуваних, споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів (далі  споруди фонду захисних споруд) і є основним засобом колективного захисту населення.
		Пунктами 1 і 2 розділу ІІ Вимог № 579 встановлено, що споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни. Під час експлуатації захисних споруд не допускається виконання заходів, що знижують їх захисні властивості, надійність та безпеку.
		Відповідно до абзаців першого і другого пункту 7 розділу ІІ Вимог № 579 споруди фонду захисних споруд, їх комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення (далі  обладнання споруд фонду захисних споруд) мають утримуватися в належному технічному стані. Утримання та експлуатація обладнання споруд фонду захисних споруд здійснюються згідно з вимогами і рекомендаціями, визначеними технічною документацією на них, а також відповідними нормами і правилами.
		Отже, власник протирадіаційного укриття або юридична особа, яка утримує його на балансі, зобов`язаний забезпечити утримання захисної споруди у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до Вимоги № 579.
		Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
		До суду апеляційної інстанції апелянтом надано паспорт сховища № НОМЕР_1 , відповідно до якого, балансоутримувачем укриття є ДАХК ЧСЗ.
		Відповідно до облікової картки № 64 Вх1479 від 26.08.1976 року, захисна споруда цивільного захисту за № 52010 належить Чорноморському суднобудівному заводу.
		Однак, Окружною прокуратурою міста Миколаєва до суду надані докази, в яких зазначено, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.11.2007 року у приватній власності ДАХК ЧСЗ перебував нежитловий об`єкт за адресою: м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1, до складу якого входили 123 основні будівлі, службові будівлі та споруди. 
		Постановою Господарського суду Миколаївської області від 03.07.2018 року у справі № 915/86/14 ПАТ Чорноморський суднобудівний завод визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
		На підставі протоколу проведення аукціону № 14312980/2/3 від 19.11.2019 року, ТОВ Наваль Парк, згідно договору купівлі-продажу від 21.11.2019 року придбало у ПАТ Чорноморський суднобудівний завод нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1. Вказане підтверджується також і свідоцтвом ТОВ Наваль Парк про право власності на нерухоме майно від 22.11.2019 року.
		Факт придбання всього належного ПАТ Чорноморський суднобудівний завод підтверджується і самим ТОВ Наваль Парк, що вбачається з листа від 21.08.2020 року, скерованого на адресу районного відділу ГУ ДСНС в Миколаївській області.
		Отже, з листопада 2019 року нерухоме майно, що належало ПАТ Чорноморський суднобудівний завод перейшло у власність ТОВ Наваль Парк.
		За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приміщення вказаного цеху на підставі свідоцтва від 22.11.2019, є власністю ТОВ Наваль Парк. Саме в приміщенні цеху № 11, згідно паспорту та облікової картки, знаходиться сховище № НОМЕР_1 , яке за відсутності потреби, в мирний час використовується як вільне.
		Отже, оскільки цех № 11 на праві приватної власності належить відповідачу, відповідно розташоване в ньому сховище № 52010 також належить ТОВ Наваль Парк.
		Тобто, споруда цивільного захисту (сховище, протирадіаційне укриття (ПРУ)) № 52010, яке знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1, належить на праві приватної власності ТОВ Наваль Парк.
		Відповідач зобов`язаний утримувати укриття № 52010 у стані, необхідному для використання за призначенням згідно з Вимогами № 579.
		Відповідно до Акту оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття № 52010, складеного провідним фахівцем ВПР та РП ЦЗД ГУ ДСНС у Миколаївській області 18.10.2021 встановлено численні порушення та визначено технічний стан захисної споруди як непрацездатний, а санітарний - незадовільний. Стан готовності укриття № 52010 оцінено як не готове до використання за призначенням.
		У листі ГУ ДСНС у Миколаївській області від 04.08.2022 зазначено, що інформація та підтверджувальні матеріали від ТОВ Наваль Парк щодо виконання заходів з приведення захисної споруди цивільного захисту № 52010 у належний стан не надходила.
		Таким чином, укриття № 52010 є непридатним для використання за призначенням як протирадіаційне укриття.
		Такий стан укриття створює реальні ризики для життя і здоров`я жителів м. Миколаєва в умовах військової агресії проти України держави, яка володіє ядерною зброєю.
		Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
		Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного Рішення було неповно з`ясовано судом обставини, що мають значення для справи, а відтак, відповідно до ст.ст. 315, ст. 317 КАС України, - оскаржуване Рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.
		Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва, - задовольнити.
		Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року по справі № 400/5357/22, - скасувати.
		Прийняти нову постанову, якою позов в інтересах Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області, - задовольнити повністю.
		Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Наваль Парк (вул. Індустріальна, 1, м. Миколаїв, 54020; код ЄДРПОУ: 40496172) вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту  протирадіаційного укриття № 52010, що розташоване по вул. Індустріальна, 1 в м. Миколаєві.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		Суддя-доповідач Г.В. СеменюкСудді  С.Д. Домусчі   О.І. Шляхтицький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...