Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2610/27695/2012 : Окремі процесуальні питання; Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.07.2023.
Дата набрання законної сили: 18.07.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		    
		                                      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  
		 
		 
		Апеляційне провадження                                            
		№ 22-ц/824/3509/2023
		 
		                                                  П О С Т А Н О В А
		 
		                                     І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И
		 
		18 липня 2023 року                                                                     місто Київ
		                                                                                       справа № 2610/27695/2012
		                              
		            Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:головуючого судді: Борисової О.В.
		                 суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
		                 за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Заступника начальника Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Мацюпи Андрія Адамовича на додаткову ухвалу Шевченківського  районного суду міста Києва від 10 жовтня 2022 року, постановлену під головуванням судді Притули Н.Г., у справі за заявою  ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення Заступника начальника Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мацюпа Андрій Адамович, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,-
		 
		  В С Т А Н О В И В:
		Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 02 серпня 2021 року скарги ОСОБА_1 на дії та рішення Заступника начальника Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)         Мацюпи А.А. про скасування постанов, визнання неправомірними та скасування розрахунків задоволено.
		05 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на його користь витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу.
		В обґрунтування вимог заяви посилався на те, що під час розгляду його скарги суд першої інстанції не вирішив питання щодо судових витрат.
		Додатковою ухвалою Шевченківського  районного суду міста Києва від 10 жовтня 2022 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
		Стягнуто з Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5400 грн.
		Не погоджуючись з додатковою ухвалою першої інстанції, Заступник начальника Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Мацюпа А.А. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати додаткову ухвалу.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилався на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної додаткової ухвали не було враховано, що на розгляді у Шевченківському суді міста Києва по справі №2610/27695/2-12 перебували судові справи щодо оскарження розрахунків заборгованості по аліментах винесених державним виконавцем по виконавчому провадженню №40797678.
		Вважає, що це свідчить, що скаржник, зловживаючи своїми процесуальними правами, звертався в суд з аналогічними скаргами, що не було враховано судом при винесені додаткової ухвали.
		Вказував, що судом першої інстанції не враховано того, що скаржник пропустив строк подачі до суду заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки ухвала за результатами розгляду скарги була постановлена Шевченківським районним судом міста Києва 02 серпня 2021 року, а з заявою про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 звернувся 05 жовтня 2021 року.
		Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшло.
		Ухвалою Київського апеляційного суду, яка постановлена без виходу до нарадчої кімнати від 06 червня 2023 року залучено до участі у справі Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
		Судове засідання проводилося в режимі відеоконференції відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року.
		В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
		Заступник начальника Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мацюпа А.А. та заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, в тому числі на електронну пошту. 
		Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволення, з наступних підстав.
		З матеріалів справи вбачається, що Стрийський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) змінив назву на Стрийський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів).
		Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
		Частиною 3 ст.270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.  
		Статтею 452 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
		Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).
		При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
		Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.
		При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
		При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.  
		Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
		Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
		Статтею 29 Закону України «Про адвокатуру» визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 
		Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
		Аналогічнийправовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц,постановахВерховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.
		У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
		Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
		Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , звертаючись у серпні 2020 року до суду зі скаргою дії та рішення Заступника начальника Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мацюпа А.А., просив у тому числі стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на його користь витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн.
		16 квітня 2021 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву, в якій просив стягнути витрати на правову допомогу в сумі 10200,00 грн. 
		На підтвердження понесених витрат на правову допомогу до заяви було додано копії: договору №01/01-21 від 11 січня 2021 року про надання правової допомоги, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Семениним В.М.; акту №1 прийому-передачі послуг та виконаних робіт згідно договору №01/01-21 від 09 квітня 2021 року; довідки №1 про оплату гонорару адвоката в розмірі 7500 грн.; договору про надання правової допомоги №61 від 30 липня 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Іванусом М.І.; акту приймання-передачі наданих послуг від 09 березня 2021 року; квитанції до прибуткового касового ордера №61 від 09 березня 2021 року на суму 10200 грн.
		У клопотанні від 11 травня 2021 року ОСОБА_1 просив відшкодувати витрати на правову допомогу в сумі 6400 грн. До клопотання було долучено копії: актуприймання-передачі наданих послуг від 05травня 2021 року; квитанції до прибуткового касового ордера від 06 травня 2021 року на суму 6400 грн.
		Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 02 серпня 2021 року скарги ОСОБА_1 на дії та рішення Заступника начальника Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)           Мацюпи А.А. про скасування постанов, визнання неправомірними та скасування розрахунків задоволено.
		У вересні 2021 року ОСОБА_1 направив до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на його користь витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу.
		05 серпня 2022 року від представника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) до суду надійшов відзив на клопотання            ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якому останній просив відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з тим, що дані витрати є необґрунтованими.
		Оцінюючи надані ОСОБА_1 докази на підтвердження витрат на правову допомогу, беручи до уваги заперечення Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), складність справи, обсяг та час необхідний для виконання адвокатом, який надавав професійну правничу допомогу ОСОБА_1 в суді першої інстанції, необхідність процесуальних дій у справі, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність та співмірність понесених ОСОБА_1 в суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5400 грн.
		Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної додаткової ухвали не було враховано, що на розгляді у Шевченківському суді міста Києва по справі №2610/27695/2-12 перебували судові справи щодо оскарження розрахунків заборгованості по аліментах винесених державним виконавцем по виконавчому провадженню №40797678, тобто скаржник, зловживаючи своїми процесуальними правами, звертався в суд з аналогічними скаргами, колегія суддів відхиляє, оскільки статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		Посилання в апеляційній скарзі на те, що скаржник пропустив строк подачі до суду заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки ухвала за результатами розгляду скарги була постановлена Шевченківським районним судом міста Києва 02 серпня 2021 року, а з заявою про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 звернувся 05 жовтня 2021 року є необґрунтованими, оскільки відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.  
		Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу ОСОБА_1 було подано ще до постановлення ухвали від 02 серпня 2021 року за результатами розгляду скарги.
		Оскільки, ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
		Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
		 
		                                                П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Заступника начальника Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Мацюпи Андрія Адамовича - залишити без задоволення.
		 
		Додаткову ухвалу Шевченківського  районного суду міста Києва від 10 жовтня 2022 року - залишити без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
		 
		Повний текст постанови складено 19 липня 2023 року.
		 
		Головуючий:
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...