Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/19223/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 24.07.2023. Зареєстровано: 25.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 26.07.2023.
Дата набрання законної сили: 08.02.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                                                                                                                                                                                                                              ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19 травня 2023 року Справа № 160/19223/22 
		Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді                                                   Юхно І. В. 
		розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
		ВСТАНОВИВ:
		 
		26.10.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , подана представником позивача - адвокатом Шиловим Владиславом Юрійовичем, в якій позивач просить: 
		- визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 протиправною щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р. за період з 01 вересня по 13 жовтня 2022 року ОСОБА_1 ;
		- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду передбачену Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р. за період з 01 вересня по 13 жовтня 2022 року ОСОБА_1 .
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходив військовому службу в період з серпня по жовтень 2022 року на посаді стрільця-санітара механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , в званні старшого солдата. За наказом Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 178-РС від 05.10.2022 ОСОБА_1 було увільнено від займаної посади та призначено на іншу посаду у військовій частині НОМЕР_2 . В той самий час Позивач здав посаду та справи фактично 13.10.2022. Підставою для звернення до суду є невиплата за вересень 2022 року ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_1 додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168                від 28.02.2022. Позивач приймав безпосередню участь у бойових діях та забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а також отримав поранення 05.09.2022, таким чином він мав отримати виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень. Таким чином сторона Позивача вважає за можливим визнати бездіяльність Відповідача протиправною та зобов`язати його здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито в адміністративній справі спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; витребувано від відповідача для залучення до матеріалів справи додаткові докази.
		За даними КП «ДСС» копію ухвали про відкриття провадження за допомогою підсистеми «Електронний суд» надіслано одержувачам - ОСОБА_1 та Шилову В.Ю. в їх електронний кабінет - 12.12.2022 о 19:25, про що свідчать матеріали справи. Копію ухвали про відкриття провадження та матеріали адміністративного позову в паперовому вигляді особисто отримано представником Військової частини НОМЕР_1 31.01.2023, що підтверджується     розпискою у матеріалах справи. Тобто, строк на подання відзиву відповідачем до 15.02.2023. 
		09.01.2023 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшли клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів.
		23.01.2023 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про прискорення розгляду справи.
		За правилами ст.262 КАС України розгляд адміністративної справи мав відбутись             до 04.02.2023, проте задля забезпечення права відповідача на подання відзиву та надання доказів судом продовжено розгляд справи до закінчення строку, встановленого судом на подання відзиву. 
		15.02.2023 засобами поштового зв`язку до суду від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позов, у якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. 
		В обґрунтування заявленої правової позиції відповідачем зазначено, що            ОСОБА_1 був призваний по мобілізації до військової частини НОМЕР_1 з 14 липня            2022 року, що підтверджується витягом із наказу від 14.07.2022 №180. Згідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.09.2022 №258, старший солдат ОСОБА_1 27 вересня 2022 року самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Згідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.10.2022 №264,                  ОСОБА_1 , прибув та приступив до виконання службових обов`язків в пункті постійної дислокації. 
		Відповідач вказує, що оскільки ОСОБА_1 самовільно залишав військову частину з 27 вересня 2022 року по 03 жовтня 2022 року, то грошова винагорода за період                 з 01 вересня по 13 жовтня 2022 року неналежить до нарахування та виплати позивачу. Згідно до картки особового рахунку ОСОБА_1 за вересень місяць (стовпчик 10/2022) ОСОБА_1 зараховано 591 1.47 гри. Згідно до витягу із додатку 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.10.2022 року №8680 - 100% премії знято за СЗЧ (самовільне залишення частини). Тобто, усі належні виплати позивачу виплачені в повному розмірі. Отже, відповідач вважає, що будь-якої вини чи протиправних дій з боку Військової                    частини НОМЕР_1 стосовно Позивача допущено не було.
		До відзиву на позов були надані докази на виконання ухвали суду.
		16.02.2023 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, до якої в якості доказу направлення на адресу відповідача надано копію накладної Укрпошти №54005509620910 про здійснення Шиловим В.Ю. відправлення на адресу Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ), яка не є учасником справи.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2023:
		- вирішено подальший розгляд адміністративної справи №160/19223/22 здійснювати за правила загального провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні 15 березня 2023 року о 14:00 год.;
		- витребувано від ОСОБА_1 для залучення до матеріалів справи належним чином засвідчені копії: - інформацію з її документальним підтвердженням щодо сум отриманого ОСОБА_1 від Військової частини НОМЕР_1 грошового забезпечення за період з 01 вересня по 30 вересня 2022 року (виписка з карткового рахунку, довідка, тощо);
		- встановлено строк для подання витребуваних документів до 14 березня 2023 року.
		За даними КП «ДСС» копію з повістками про виклик 24.02.2023 доставлено до електронного кабінету одержувачів - ОСОБА_1 та Шилова В.Ю. , про що свідчать матеріали справи. Крім того, копію ухвали з повістками про виклик 24.02.2023 направлено учасникам справи засобами телекомунікаційного зв`язку на адреси електронної пошти. 
		28.02.2023 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів, 
		28.02.2023 через систему «Електронний суд» до суду представника позивача - адвоката Шилова Владислава Юрійовича надійшло клопотання про долучення доказів.
		Суд звертає увагу, що в якості додаткового доказу на виконання ухвали надано довідку ПриватБанку від 06.01.2023 №3М3Т093PLBCK1UCH.
		До означеного клопотання також було додано заяву про розгляд справи без участі позивача та заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, в якому заявник просив суд: - постановити ухвалу про участь представника позивача у судовому засіданні по справі №160/19223/22, яке відбудеться                      о 14:00 год 15.03.2023 та у всіх наступних засіданнях через програму EASYCON з користувачем Шиловим Владиславом Юрійовичем (зареєстрованим з використанням електронного цифрового підпису; телефон: НОМЕР_4 ) за електронною адресою користувача: ІНФОРМАЦІЯ_2 
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 задоволено заяву представника позивача - адвоката Шилова Владислава Юрійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в адміністративній справі №160/19223/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; допущено представника ОСОБА_1 - адвоката Шилова В.Ю. до участі у підготовчому провадженні по справі №160/19223/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку «ВКЗ» (https://vkz.court.gov.ua) відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21; допущено представника ОСОБА_1 - адвоката           Шилова В.Ю. до участі в підготовчому судовому засіданні у справі №160/19223/22, призначеному на 15 березня 2023 року о 14:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку «ВКЗ» (https://vkz.court.gov.ua) відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21.
		13.03.2023 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позовні вимоги викладено в такій редакції:
		- визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 протиправною щодо ненарахування та невиплати: 
		- додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р. за період з 01 по 30 вересня 2022 року ОСОБА_1 та 
		- додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень розрахованої пропорційно на місяць, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р., за період з 01 по 13 жовтня 2022 року ОСОБА_1 ;
		- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити: 
		- додаткову винагороду, збільшену до 100000 гривень, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р. за період з 01 по 30 вересня 2022 року ОСОБА_1 та 
		- додаткову винагороду в розмірі до 30000 гривень розраховану пропорційно на місяць, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р., за період з 01 по 13 жовтня 2022 року ОСОБА_1 .
		В обґрунтування уточнених позовних вимог було зазначено, що своїм позовом сторона позивача просить визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 01 вересня по 13 жовтня 2022 року ОСОБА_1 та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду передбачену Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 01 вересня по 13 жовтня 2022 року ОСОБА_1 . Проте, в якій саме сумі слід визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 протиправною щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року за період з 01 вересня по 13 жовтня 2022 року та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду передбачену Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 01 вересня по 13 жовтня 2022 року позивачу - не зазначено. При цьому, слід наголосити, що вимоги позовної заяви повинні бути викладені чітко і зрозуміло, з урахуванням правил, встановлених процесуальним законодавством і узгоджуватись з наданими суду повноваженнями за наслідками розгляду справи, та мають бути спрямовані на захист конкретних прав, свобод та інтересів позивача з зазначенням способу їх захисту, який не допускає неоднозначного, довільного тлумачення змісту позовних вимог і дозволить суду максимально якісно здійснити правосуддя. 
		Позивач вважає, що у випадку ОСОБА_1 , останній мав право, а військова частина НОМЕР_1 повинна була виплатити за період з 01 по 30 вересня 2022 року додаткову винагороду збільшену до 100000 гривень у зв`язку із отриманим ОСОБА_1 пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини. А за період з 01 по 13 жовтня 2022 року (до дня звільнення/здавання справ) військова частина НОМЕР_1 повинна була виплатити додаткову винагороду в розмірі до 30000 гривень розраховану пропорційно на місяць, так як позивач не приймав участь в бойових діях в цей період та не отримав поранень (контузій, травм, каліцтва).
		Крім того, представником позивача надано клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, в якому позивач просив: відкласти розгляд справи №160/19223/22 призначений на 15.03.2023 року о 14:00 год та призначити наступне судове засідання на найближчу дату; постановити ухвалу про участь представника позивача у судовому засіданні по справі № 160/19223/22 через програму EASYCON з користувачем Шиловим Владиславом Юрійовичем (зареєстрованим з використанням електронного цифрового підпису; телефон: НОМЕР_4 ) за електронною адресою користувача: ІНФОРМАЦІЯ_2 
		15.03.2023 учасники справи підготовче судове засідання не з`явились, про дату, час та місце повідомлені належним чином.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2023:
		-          прийнято до розгляду заяву представника позивача - адвоката Шилова Владислава Юрійовича про уточнення позовних вимог в адміністративній справі №160/19223/22;
		-           встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем;
		-          витребувано від Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії для залучення до матеріалів справи: - наказів командира (начальника) Військової частини НОМЕР_1 та/або іншої уповноваженої особи про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 01.09.2022 по 13.10.2022 з детальним розрахунком нарахованих та виплачених сум; - розрахунково-платіжних відомостей стосовно виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.09.2022 по 13.10.2022, в тому числі й додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168; - інформацію з її документальним підтвердженням стосовно періоду за який ОСОБА_1 нарахована «Винагорода за безпосередню участь в бойових діях» у сумі 100 000,00 грн, яка згідно з карткою особового рахунку від 03.02.2023 №457/ФЕС нарахована до виплати за 09/2022;
		-          встановлено строк для подання витребуваних доказів до 28.03.2023.
		Підготовче судове засідання призначено на 29.03.2023 о 13:40 год.
		28.03.2023 від представника відповідача засобами телекомунікаційного зв`язку до суду надійшло клопотання про перенесення судового засідання та надання часу для зібрання витребуваних доказів, а також направлення на адресу відповідача копії уточненої позовної заяви.
		29.03.2023 сторони у підготовче судове засідання не з`явились, про дату, час та місце підготовчого судового засідання повідомлені належним чином. Судом у зв`язку з клопотанням відповідача оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні                           до 19.04.2023 об 11:30 год.
		06.04.2023 засобами телекомунікаційного зв`язку та 11.04.2023 засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_5 на уточнену позовну заяву, згідно з яким відповідач просив відмовити у задоволенні уточнених позовних вимог з підстав, аналогічних тим, що викладено в первісно поданому відзиві та додатково зазначивши, що згідно до картки особового рахунку ОСОБА_1 за вересень місяць (стовпчик 10/2022) ОСОБА_1 зараховано 591 1.47 гри. Згідно до витягу із додатку 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.10.2022 року №8680 - 100% премії знято за СЗЧ (самовільне залишення частини). Тобто, усі належні виплати позивачу виплачені в повному розмірі.
		19.04.2023 відповідач у підготовче судове засідання не з`явився, про дату, час та місце підготовче судове засідання повідомлений належним чином. Представник позивача в підготовчому судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, а також не заперечував проти закриття підготовчого провадження та розгляду справи по суті в порядку письмового провадження.
		Суд зазначає, що в ході судового розгляду справи сторони правом на подання відповіді на відзив та заперечень відповідно не скористались.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 закрито підготовче провадження та справи призначено до розгляду по суті в порядку письмового провадження.
		Відповідно до частини 2 статті 193 КАС України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
		Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
		ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_6 , виданим 08.04.2011 Саксаганським РВ Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області.
		Позивач був призваний по мобілізації з 15 липня 2022 року до військової частини НОМЕР_1 та призначений на посаду стрільця-санітара механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону в званні старшого солдата, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 (по стройовій частині) від 14.07.2022 №180.
		В період з 16.07.2022 по 05.09.2022 ОСОБА_1 дійсно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, про що свідчить довідка Військової частини НОМЕР_1 від 17.12.2022 №12952, копія якої наявна у матеріалах справи.
		05.09.2022 ОСОБА_1 отримав поранення, про що свідчить наявна у матеріалах справи копії первинної медичної картки №14524, виданої ЛСБ Бахмут. Згідно з виписним епікризом із медичної карти стаціонарного хворого №414, виданої В/Ч НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 , позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 06.09.2022 по 09.09.2022 з діагнозом «Вогнепальне осколкове сліпе поранення ділянки підборіддя від 05.09.2022, стан після ПХО. МКХ - S01.8», із зазначенням, що «Загальний стан хворого задовільний. Хворий виписується із стаціонару під нагляд лікаря частини. Рана загоїлась вторинним натягом.».
		У період з 14.09.2022 по 15.09.2022 ОСОБА_1 проходив медичні обстеження та був оглянутий лікарями, що підтверджують наявні у матеріалах справи копії відповідних медичних виписок.
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 від 08.09.2022 №6596 призначено службове розслідування за фактом поранення 05.09.2022 під час виконання бойових завдань старшого солдата ОСОБА_1 .
		Комісією військової частини НОМЕР_1 за результатами проведеного службового розслідування складено Акт від 22.10.2022 №б/н, в якому встановлено: Під час захисту територіальної цілісності України від російських окупаційних військ та виконання бойового завдання з відбиття агресії окупаційних військ Російської федерації, а саме, 05.09.2022 року    о 10:35-11:03 поблизу населеного пункту Соледар Бахмутського району Донецької області відбувся обстріл з АГС-17 сил російської федерації по ВОП 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону, в результаті якого старший солдат ОСОБА_4 отримав МВТ, осколкове поранення нижньої щелепи зліва, старший солдат ОСОБА_4 був евакуйований з позиції силами медичного пункту батальйону. Військовослужбовець перебував у засобах індивідуального захисту. Особиста необережність старшого солдата ОСОБА_5 не мається. Вказані вище дії з боку окупаційних військ Російської Федерації призвели до поранення старшого солдата ОСОБА_5 . Поранення військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_6 відповідно вимогам ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» сталося під час виконання ним обов`язків військової служби при захисті Батьківщини, не пов`язане з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень. Виходячи з матеріалів службового розслідування, вини військовослужбовця не вбачається. 
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 від 22.10.2022 №80342 «Про результати службового розслідування» поранення військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_5 , визнано таким, що сталося під час виконання ними обов`язків військової служби при захисті Батьківщини, не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення та не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
		Поряд із цим, матеріалами справи підтверджується, що згідно з наявною у матеріалах справи копією витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 (по стройовій частині) від 28.09.2022 №258, старшого солдата ОСОБА_1 вирішено вважати таким, що 27 вересня 2022 року самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Позивача виключено з грошового та речового забезпечення військової частини з 27.09.2022.
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 (по стройовій частині)              від 04.10.2022 №264 (копія міститься в матеріалах справи) ОСОБА_1 вирішено вважати таким, що 03.10.2022 повернувся до розташування військової частини в пункт постійної дислокації.  З 03.10.2022 позивача зараховано на грошове та речове забезпечення військової частини.
		Відповідно до наявної у матеріалах справи копією витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 (по стройовій частині) старшого солдата військової служби за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , солдата резерву 2 запасної роти, призначеного наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 05 жовтня 2022 року № 178-рс, на посаду водія відділення охорони взводу охорони роти охорони                227 окремого автомобільного батальйону, вирішено вважати таким, що здав справи та посаду 13 жовтня 2022 року та вибув до нового місця служби. З 13 жовтня 2022 року виключити зі списків особового складу військової частини та з усіх видів забезпечення з 14 жовтня              2022 року.
		В означеному наказі також вказано, що «Самовільно залишав військову частину               з 27 вересня по 03 жовтня 2022 року. Термін самовільного залишення частини не враховувати до вислуги років.».
		Судом також встановлено, що згідно з довідкою ПриватБанку від 06.01.2023 №3М3Т093PLBCK1UCH на картковий рахунок позивача, зокрема, надійшло: 
		- 15.09.2022 - зарплата, Військова частина НОМЕР_1 (коментар до платежу: грошове забезпечення за серпень 2022 року) у сумі 14515,15 грн.;
		- 22.09.2022 - зарплата, Військова частина НОМЕР_1 (коментар до платежу: грошове забезпечення - додаткова винагорода під час дії воєнного стану за серпень 2022 року) у           сумі 29550,00 грн.;
		- 28.09.2022 - зарплата, Військова частина НОМЕР_1 (коментар до платежу: грошове забезпечення - додаткова винагорода під час дії воєнного стану за серпень 2022 року) у              сумі 68950,00 грн.;
		- 17.10.2022 - зарплата, Військова частина НОМЕР_1 (коментар до платежу: грошове забезпечення за вересень 2022 року) у сумі 4817,24 грн.;
		- 31.10.2022 - зарплата, Військова частина НОМЕР_1 (коментар до платежу: індексація за вересень 2022 року) у сумі 1094,23 грн.
		Згідно з випискою особового рахунку ОСОБА_1 від 03.02.2023 №457/ФЕС, що надано відповідачем до відзиву, зокрема, позивачу за вересень 2022 року  (стовпчик 10/2022) Військовою частиною НОМЕР_1 нараховано до виплати грошове забезпечення 5 911,47 грн. 
		При цьому, надана позивачем до матеріалів справи довідка (виписка по картковому рахунку) ПриватБанку від 22.11.2022 №SSK8P8SCEHGPU9UD за період  01.10.2022 по 31.10.2022, також свідчить про те, що грошове забезпечення за вересень 2022 року у загальному розмірі 5 911,47 грн. зараховане на картковий рахунок позивача у жовтні                        2022 року.
		Не погоджуючись з ненарахуванням та невиплатою додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період з 01 по 30 вересня 2022 року та додаткової винагороди в розмірі                 до 30000 гривень розрахованої пропорційно на місяць за період з 01 по 13 жовтня 2022 року, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
		Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
		Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
		Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон України №2232-ХІІ), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
		Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
		Згідно зі ст. 40 Закону № 2232-ХІІ гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до Законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
		Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон                      № 2011-XII).
		У ст. 1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
		Статтею 12 Закону № 2011-ХІІ визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
		Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
		Частинами 2, 3 ст. 9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
		Абзацами 1, 2 ч. 4 вказаної статті встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
		У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
		Пунктами 2 та 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
		В подальшому Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України                   від 15 березня 2022 року №2119-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану               з 05 годин 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
		Також Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21.04.2022                        № 2212-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану з 05 годин 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.
		Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану з 05 годин 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.
		Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану з 05 годин 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб.
		Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану з 05 годин 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб.
		Тобто, станом на час виникнення спірних правовідносин військовий стан в України триває.
		Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Статтею 16 Закону №389-VIII передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
		Відповідно до статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року №1932-XII "Про оборону України" (далі Закон №1932-XII) військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
		Частиною першою статті 12 Закону №1932-XII визначено, що участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.
		28.02.2022 Кабінетом Міністрів України на виконання Указів Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 та «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022 прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 (далі - Постанова №168).
		Пунктом 1 Постанови №168 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин з урахуванням змін, внесених Постановами КМУ № 217 від 07.03.2022, № 350 від 22.03.2022, № 754 від 01.07.2022, № 793 від 07.07.2022 та № 1146 від 08.10.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до                       100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
		Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
		Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
		Отже, виплата додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, виплачується, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебувають під час такої участі у бойових діях чи здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. 
		Крім того, пунктом 1 Постанови №168 також передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: 
		-          у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії; 
		-          захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення); 
		-          загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла). 
		Згідно з пунктом 2-1 Постанови №168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
		Тобто,  до повноважень керівництва відповідних міністерств та державних органів віднесено визначення технічних питань, що необхідні для здійсненні додаткової винагороди у збільшеному розмірі, в межах, що не перевищують 100000 грн. вказаній категорії осіб (порядку обліку часу, нарахування, документального підтвердження та інших), а не зміну визначених Кабінетом Міністрів України підстав здійснення таких виплат.
		Матеріалами справи підтверджується, що у спірний період з 01.09.2022 по 05.09.2022 ОСОБА_1 дійсно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, про що свідчить довідка Військової частини НОМЕР_1                від 17.12.2022 №12952 (копія наявна у матеріалах справи).
		05.09.2022 під час захисту територіальної цілісності України від російських окупаційних військ та виконання бойового завдання з відбиття агресії окупаційних військ Російської федерації, поблизу населеного пункту Соледар Бахмутського району Донецької області старший солдат ОСОБА_1 отримав МВТ, осколкове поранення нижньої щелепи зліва та був евакуйований з позиції силами медичного пункту батальйону, у зв`язку з чим перебував на стаціонарному лікуванні з 06.09.2022 по 09.09.2022 з діагнозом «Вогнепальне осколкове сліпе поранення ділянки підборіддя від 05.09.2022, стан після ПХО.                          МКХ - S01.8».
		Отже, враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства позивач набув право на отриманні збільшеної до 100 000 тис. грн. грошової винагороди в розрахунку на місяць пропорційого часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а також перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 01.09.2022 по 09.09.2022. 
		Водночас, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів участі ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, та/або перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, та/або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у період з 10.09.2022 по 13.10.2022, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави вважати, що позивач мав право на отримання збільшеної до                    100 000 тис. грн. грошової винагороди відповідно до Постанови №168 у цей період.
		Поряд із цим, матеріалами справи підтверджується, що підставою для невиплати позивачу додаткової грошової винагороди з 01.09.2022 по 13.10.2022 стало те, що у період                 з 27.09.2022 по 03.10.2022 ОСОБА_1 самовільно залишав розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (копії відповідних наказів містяться у матеріалах справи).
		Так, Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений Наказом Міністерства оборони України                 від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок №260; в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку №260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: 
		штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); 
		накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; 
		накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; 
		грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
		Згідно з пунктом 8 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
		Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
		Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
		Виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України (пункт 16 Порядку №260).
		Як вже зазначено судом вище, виплата такої додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
		Пунктом 15 розділу І Порядку №260 встановлено, що грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.
		Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
		Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
		З матеріалів справи судом встановлено, що наказом командира військової                 частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 (по стройовій частині) від 28.09.2022 №258, старшого солдата ОСОБА_1 виключено з грошового та речового забезпечення військової частини з 27.09.2022, у зв`язку із самовільним залишенням розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, та, в подальшому, з 03.10.2022 позивача зараховано на грошове та речове забезпечення військової частини відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 (по стройовій частині) від 04.10.2022 №264.
		Відповідно до положень статті 24 Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», зокрема, військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
		Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
		Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
		Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
		Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
		За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення. 
		Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.
		Пунктом 144-1 розділу IV «Призначення на посади та звільнення з посад» Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, (далі - Положення № 1153/2008) визначено, що для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини 2  статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
		Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
		Пунктом 144-2 Положення № 1153/2008 регламентовано, що військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
		Статтею 407 Кримінального кодексу України визначено склад злочину та покарання за «Самовільне залишення військової частини або місця служби».
		Проте, суд зазначає, що всупереч наведених норм відповідачем в ході судового розгляду не було надано жодних доказів на підтвердження факту внесення відносно позивача до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідних відомостей відносно самовільного залишення військової частини або місця служби, що свідчить про необґрунтоване призупинення військової служби ОСОБА_1 у період з 27.09.2022 по 03.10.2022.
		При цьому, в силу ч.2 ст.9 КАС України, згідно з якими суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог, суд наголошує, що у заявленому до розгляду спорі надає оцінку виключно правомірності ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у період з 01.09.2022 по 13.10.2022 додаткової винагороди, визначеної Постановою №168.
		Так, суд звертає увагу, що відповідач у своєму відзиві на позов посилається на п.14 Розділу ХХХIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку №260, яким передбачено, що до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які, зокрема, самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували), - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
		Проте, суд наголошує, що означений Порядок №260 доповнено новим розділом  ХХХIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» згідно з Наказом Міністерства оборони № 44 від 25.01.2023 та положення якого застосовуються лише                              з  01 лютого 2023 року. Тобто, означений пункт не набув чинності на час виникнення спірних правовідносин, у зв`язку з чим суд відхиляє такі аргументи відповідача як безпідставні.
		Водночас, посилання відповідача на п.9.4 телеграми Міністерства оборони України від 23.06.2022 №912/з/29, згідно з яким «до наказів про виплату додаткової винагороди не включати військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини, місця служби - за місяць, у якому здійснення порушення», суд також не бере до уваги, оскільки означена телеграма не є нормативно-правовим актом та не спростовує того, що передумою для призупинення військової служби, та як наслідок невиплати додаткової винагороди відповідно до Постанови №168, військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, є внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
		Таким чином, оскільки позивач набув право на отриманні збільшеної до                     100 000 тис. грн. додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно до часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а також перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 01.09.2022 по 09.09.2022. та у період з 10.09.2022 по 13.10.2022 ОСОБА_1 як військовослужбовець ЗСУ має право на отримання додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, суд приходить до висновку про наявність протиправної бездіяльності відповідача стосовно ненарахування та невиплати позивачу такої додаткової винагороди у спірний період.
		За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland)             від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
		Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
		Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
		Оскільки в силу п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, а підтвердження наявності інших судових витрат матеріали справи не містять, то судові витрати не підлягають розподілу.
		При цьому, суд звертає увагу, що позивачем разом із адміністративним позовом було надано до суду копію квитанції ПриватБанку від 30.11.2022 №0.0.2759205396.1 про сплату судового збору у сумі 992,40 грн., який є помилково сплаченим та може бути повернутий на підставі особистої заяви позивача відповідно до вимог ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».
		Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, - 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_8 )  до  Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_9 )  про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
		Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної до 100 000 тис. грн. додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно до часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а також перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я                      з 01.09.2022 по 09.09.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України                            від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». 
		Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену до 100 000 тис. грн. додаткову винагороду в розрахунку на місяць пропорційно до участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а також перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 01.09.2022 по 09.09.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».
		Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі до                     30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць з 10.09.2022 по 13.10.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». 
		Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць з 10.09.2022 по 13.10.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України                    від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».
		У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
		Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
		 
		Суддя                                                                                                                                    І.В. Юхно

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...