Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 588/609/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано судом: 01.08.2023. Зареєстровано: 01.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 02.08.2023.
Дата набрання законної сили: 16.01.2024
Результат оскарження 25.07.2024 Касаційний цивільний суд Верховного Суду: залишено рішення апеляційної інстанції без змін, рішення першої інстанції набрало законну силу
Номер судового провадження: 2/588/149/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 588/609/23
		Провадження № 2/588/149/23
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		27 липня 2023 року                                                        м. Тростянець
		 
		Тростянецький районний суд Сумської області у складі головуючого судді Огієнка О.О., за участю: секретаря судового засідання Лободи Т.С., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача та третьої особи ОСОБА_2 , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Тростянецьке лісове господарство» Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Тростянецьке лісове господарство», про зобов`язання внести зміни до наказу про звільнення, нарахувати та виплатити заробітну плату, 
		 
		У С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_1 у березні 2023 року звернувся до суду з указаним позовом мотивуючи вимоги тим, що він працював на посаді машиніста (кочегара) котельні автотранспортного цеху у Державному підприємстві «Тростянецьке лісове господарство».
		08.03.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України він уклав з командиром добровольчого формування Тростянецької територіальної громади контракт добровольця територіальної оборони добровольчого формування №1 Тростянецької громади. 
		Наказом ДП «Тростянецький лісгосп» від 16.05.2022 на підставі ч. 3 ст. 119 КЗпП України його було увільнено від роботи з 08.03.2022 у зв`язку з виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період виконання таких обов`язків. 
		В подальшому ДП «Тростянецький лісгосп» було видано наказ за № 48-к від 19.07.2022 «Про припинення збереження середнього заробітку», посилаючись на зміни внесені до ч. 3 ст. 119 КЗпП України. З 19.07.2022 йому та іншим працівникам ДП «Тростянецький лісгосп» було припинено нарахування та виплату середньої заробітної плати.
		З метою визнання протиправним наказу ДП «Тростянецький лісгосп» від 19.07.2022 за № 48-к та зобов`язання підприємства нарахувати та виплатити середньомісячну заробітну плату у вересні 2022 року він звернувся до Тростянецького районного суду Сумської області. Рішенням суду від 22.11.2022 заявлені ним позовні вимоги були задоволені частково, зокрема: визнано протиправним наказ ДП «Тростянецьке лісове господарство» від 19.07.2022 за №48-К «Про припинення збереження середнього заробітку» в частині, що стосується припинення збереження середнього заробітку відносно нього; зобов`язано ДП «Тростянецьке лісове господарство» нарахувати та виплатити йому середній заробіток за період з 19.07.2022 по 22.11.2022 у сумі 68063 грн 45 коп. із утриманням із цієї суми податків та інших обов`язкових платежів при виплаті.
		Постановою Сумського апеляційного суду від 28.02.2023 було скасовано вказане рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 22.11.2022 та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
		Скасовуючи рішення апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції залишив поза увагою заперечення підприємства, що оскарженим наказом були врегульовані питання збереження середнього заробітку на підставі ч. 3 ст. 119 КЗпП України, тобто у зв`язку з проходженням військової служби однак у наданих працівником документах, а саме контракті добровольця ДФТГ від 08.03.2022 та листі командування тероборони ЗСУ від 12.05.2022 визначено, що позивач є членом ДФТГ м. Тростянець, яке не є військовим формуванням ЗСУ. Порушення трудового права позивача полягає у неправильному формулюванні підприємством його увільнення та підстав збереження за ним місця роботи і середнього заробітки, однак, позивач заявив вимоги про визнання протиправним наказу підприємства від 19.07.2022 №48-к тільки в частині п.1 щодо припинення збереження середнього заробітку та зобов`язання продовжувати нараховувати і виплачувати йому середній заробіток, притому, що згідно п.2 цього наказу підприємство не залишає за собою обов`язку збереження за позивачем права середнього заробітку починаючи з 19.07.2022, проте наказ від 19.07.2022 № 27-к залишається дійсним, а вимога щодо захисту його трудового права та визнання підстав свого увільнення і збереження за ним середнього заробітки за ч.1 ст. 119 КЗпП України ним не було заявлено.
		Також суд апеляційної інстанції зазначив, що з 19 липня 2022 року набув чинності Закон № 2352-ІХ, яким, зокрема, були внесенні зміни до ч. 3 ст. 119 КЗпП України, згідно з якими скасовано гарантію щодо збереження середнього заробітку за місцем роботи працівникам, призваних на військову службу. Водночас, залишилася без змін ч. 1 статті 119 КЗпП України, відповідно до якої на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. У зв`язку з цим та враховуючи, що норми Закону № 2352-ІХ та форми контракту не містять змін у правовому регулюванні соціального і правового становища членів ДФТГ, зокрема і в частині збереження за ними середнього заробітку на час виконання державних або громадських обов`язків у робочий час відповідно до ч. 1 ст. 119 КЗпП України, законодавчі підстави для припинення виплати збереженого середнього заробітку зазначеним категоріям працівників відсутні. Наведене залишилося поза увагою суду першої інстанції, який зробив помилковий висновок щодо необґрунтованого посилення представника підприємства на ці обставини, чим в порушення принципу диспозитивності передбаченого ч.1 ст.13 ЦПК України вийшов за межі позову, оскільки як вже викладено вище позивач вимог щодо визнання неправомірними підстави збереження за ним місця роботи та середнього заробітку та визнання за ним права на підставі ч.1 ст. 119 не заявив, передчасно поклав на підприємство обов`язок нараховувати і виплатити позивачу середній заробіток за період 19.07.2022 по 22.11.2022 у сумі 68063,45 грн без зазначення правового обґрунтування вчинення такої дії при діючому наказі 27-к від 16.05.2022».
		Також позивач зазначив, що відповідно до наказу №1-к від 09.01.2023 «Про зарахування працівників до філії «Тростянецьке лісове господарство»Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» з 10.01.2023 було продовжено дію трудового договору укладеного з ним та його зараховано до штату Філії «Тростянецьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
		Посилаючись на вказані обставини, а також на положення ч. 1 ст. 119 КЗпП України, згідно якої на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку, позивач просить суд: 1) зобов`язати Державне підприємство «Тростянецьке лісове господарство» Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України внести зміни до наказу «Про увільнення від роботи у зв`язку із виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони» за № 27-к від 16.05.2022 у частині, що стосується ОСОБА_1 , вказавши причину його увільнення від роботи - ч. 1 ст. 119 КЗпП України; 2) зобов`язати Державне підприємство «Тростянецьке лісове господарство» Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату, яку він отримував на посаді машиніста (кочегара) котельні автотранспортного цеху у Державному підприємстві «Тростянецьке лісове господарство» Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України у період з 19.07.2022 по 09.01.2023.
		Ухвалою суду від 27.03.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження,призначено судове засідання.
		Ухвалою суду від 02.05.2023 до участі у справі було залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Тростянецьке лісове господарство».
		22.05.2023 представником відповідача та третьої особи - адвокатом Мальченком Д.В. було подано відзив на позов у якому останній виклав заперечення щодо доводів позивача, зокрема вказав, що у травні 2022 року позивач надав до відділу кадрів ДП «Тростянецьке лісове господарство» контракт добровольця територіальної оборони укладеного між ним та командиром добровольчого формування від 08.03.2022. В усній формі позивач повідомив, що перебуває на військовій службі у 117 окремій бригаді територіальної оброни. За інформацією отриманою з ІНФОРМАЦІЯ_2 вказана НОМЕР_1 окрема бригада територіальної оброни відноситься до сухопутних військ Збройних Сил України, а тому ОСОБА_1 проходить військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». 16.05.2022 керівництвом відповідача було видано наказ №27-к про увільнення від роботи у зв`язку з виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони ОСОБА_1 з 08.03.2022 із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період виконання таких обов`язків на підставі ч. 3 ст. 119 КЗпП України. 19.07.2022 у зв`язку з ухваленням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 керівником підприємства було видано наказ про припинення нарахування та виплати середнього заробітку працівникам - військовослужбовцям, в тому числі і позивачу. Гарантії для працівників, які визначені положеннями частин першої та третьої статті 119 КЗпП України є різними, оскільки частиною 1 гарантовано право працівника на збереження місця роботи і середнього заробітку на час виконання державних або громадських обов`язків не пов`язаних з проходженням з працівником військової служби, проте частиною 3 даної статті передбачені працівникам гарантії під час проходження військової служби.
		Також представник відповідача у відзиві зазначив, що позивач не подав доказів виконання ним державних (громадських) обов`язків у робочий час, а також не надав підтвердження такого виконання роботодавцю, що не дало змоги прийняти об`єктивне рішення в даній ситуації - скасувати наказ про увільнення (внести до нього зміни), виплатити заробітну плату за час виконання завдань. З матеріалів справи неможливо встановити чи на періодичній чи на постійній основі ОСОБА_1 виконує громадські обов`язки як член добровольчого формування територіальної громади. 
		Крім того, представник відповідача вказав, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки про видання наказу останньому стало відомо 16.05.2022. Тому представник відповідача просив суд застосувати строки позовної давності. 
		22.05.2023 представником третьої особи - адвокатом Мальченком Д.В. було подано пояснення щодо позову, в якому представник звернув увагу на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження виконання громадських (державних) обов`язків у відповідності до ч. 1 ст. 119 КЗпП України. Також представник третьої особи вказав, що позивачем обраний неефективний спосіб захисту. Підприємство ДП «Тростянецьке лісове господарство» перебуває у процесі ліквідації, та голова ліквідаційної комісії виконує свої повноваження щодо здійснення заходів пов`язаних з ліквідацією юридичної особи до моменту завершення ліквідації та не має повноважень приймати кадрові рішення, не має права видавати будь-які накази, що стосуються повноважень юридичної особи, яка ліквідується та не стосуються процедури ліквідації. ДП «Тростянецьке лісове господарство» не виплатить середньомісячну заробітну плату, оскільки рахунки підприємства закриті, на підприємстві відсутня бухгалтерська служба та голова ліквідаційної комісії не має права приймати відповідні рішення.
		29.05.2023 позивач подав відповідь на пояснення третьої особи та зазначив, що не погоджується до викладеними представником третьої особи доводами з тих підстав, що відповідно до ч. 5 ст. 104 ЦК України, юридична особа є такою, що припинилася з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Згідно відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ДП «Тростянецький лісгосп» перебуває у стані припинення. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Тому, твердження, що голова ліквідаційної комісії не уповноважений приймати кадрові накази або вносити до них зміни, є такими, що не відповідають дійсності. 
		Також 29.05.2023 позивач подав відповідь на відзив та зазначив, що члени добровольчого формування територіальної громади (далі - ДФТГ) не є військовослужбовцями. Усі ДФТГ, які створені та діють на території України у відповідності до визначеного законодавством порядку, функціонують і координуються за безпосереднім керівництвом Сил територіальної оборони ЗСУ. Однак, вказаний контроль і керівництво не надає членам ДФТГ статусу члена територіальної оборони ЗСУ. Він на постійній основі залучений до виконання завдань по забезпеченню і охороні важливих об`єктів критичної інфраструктури місцевої територіальної громади під час відсічі російської агресії та захисті Батьківщини. Щодо застосування строків позовної давності позивач вказав, що раніше він вже звертався до суду з питання нарахування середньомісячного заробітку (справа № 588/879/22), однак предметом судового розгляду були положення наказу від 19.07.2022 за № 48-к. Він не заперечує той факт, що про видачу наказу № 27-к йому було відомо ще 16.05.2022, але саме про порушення його права (неправомірне увільнення з підприємства) він дізнався з рішення Сумського апеляційного суду від 28.02.2023 (справа № 588/879/22). Також певною мірою ускладнювало своєчасне звернення до суду введення в Україні воєнного стану та перебування ним у складі добровольця територіальної оборони Тростянецької територіальної громади. Тому позивач просить визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк.
		Крім того, 29.05.2023 позивач подав до суду заяви про зміну предмета позову та про зміну процесуального статусу третьої особи. 
		Ухвалою суду від 31.05.2023 було задоволено клопотання позивача та залишено без розгляду подані ним заяви зміну предмета позову та про зміну процесуального статусу третьої особи.
		Також ухвалою суду від 31.05.2023 було задоволено клопотання представника відповідача та продовжено процесуальний трок для подання відзиву на позов.
		06.06.2023 представником відповідача та третьої особи адвокатом Мальченком Д.В. було подано заперечення на відповідь на відзив, у якому представник вказав, що подаючи позов та документи до нього позивач достовірно знав про своє увільнення та навіть самостійно надав відповідний наказ, тому його твердження про те, що про порушення своїх прав він дізнався з постанови Сумського апеляційного суду від 28.02.2023 не відповідає дійсності. Пропущення строку позовної давності стало причиною того, що відповідач не зможе виконати рішення суду, тобто у даному випадку обрано неефективний спосіб захисту.
		Позивач у судовому засіданні позов підтримав, обґрунтувавши обставинами викладеними у позовній заяві, відповіді на відзив та відповіді на пояснення третьої особи, просив задовольнити заявлені вимоги. Також позивач звернув увагу на те, що він не з`являється на роботу, оскільки перебуває у ДФТГ та задіяний на виконанні бойових завдань цілодобово, тому мають бути дні відпочинку. 
		Представник відповідача та третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав указаних у відзиві на позов, поясненні третьої особи та запереченні. Також представник вказав, що положеннями ч. 1 ст. 119 КЗпП України не передбачено обов`язку увільнення працівника від роботи, тому на підприємство не може бути покладено обов`язок вчинення дій, що не передбачені Законом.
		Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що між сторонами мають місце трудові правовідносини, позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом установлено, що ОСОБА_1 із 02.03.2000 працював у Державному підприємстві «Тростянецьке лісове господарство», на посаді машиніста (кочегара) котельні. У зв`язку з реорганізацією Державного підприємства «Тростянецьке лісове господарство» шляхом його приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», створенням філії «Тростянецьке лісове господарство» було продовжено дію трудового договору з ОСОБА_1 та зараховано до штату філії з 10.01.2023 (а.с. 10, 19). 
		08.03.2022 ОСОБА_1 уклав з командиром добровольчого формування № 1 Тростянецької територіальної громади ОСОБА_3 контракт добровольця територіальної оборони на добровільній основі строком на 3 роки. За умовами вказаного контракту ОСОБА_1 , як доброволець бере на себе зобов`язання виконувати завдання територіальної оборони в межах відповідної територіальної громади; виконувати державні та/або громадські обов`язки в інтересах Українського народу; додержуватись та виконувати складену присягу добровольця територіальної оборони, викладену у Додатку до цього Контракту тощо (а.с. 12-15).
		Наказом ДП «Тростянецький лісгосп» від 16.05.2022 року №27-к, відповідно до частини 3 статті 119 КЗпП України на підставі контракту добровольця територіальної оборони від 08.03.2022, ОСОБА_1 було увільнено з 08.03.2022 від роботи у зв`язку з виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період виконання таких обов`язків (а.с. 16).
		Згідно довідки ДП «Тростянецьке лісове господарство» від 14.09.2022 за № 47, у період з січня по липень 2022 року ОСОБА_1 нараховувався та виплачувався середній заробіток (а.с. 11).
		У зв`язку зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» до частини 3 статті 119 КЗпП України, ДП «Тростянецький лісгосп» 19.07.2022 було видано наказ за № 48-к «Про припинення збереження середнього заробітку». Зокрема вказаним наказом було припинено з 19.07.2022 нарахування та виплату середнього заробітку ОСОБА_1 , а також внесені зміни з 19.07.2022 до наказу ДП «Тростянецьке лісове господарство» від 16.05.2022 року №27-к (§2), у якому виключено слова «і середнього заробітку» (а.с. 17-18).
		Відповідно до положень статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження праві свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		Згідно ст. 36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх праві свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей. Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об`єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій. Усі об`єднання громадян рівні перед законом.
		Відповідно до ст. 37 Конституції України громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань.
		За змістом статей 43, 65, 68 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.
		Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
		Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи,честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань,а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі-Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Громадяни України мають право на заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу». Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
		Згідно ст. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
		Згідно наведеному значенню термінів «територіальна громада» і «території» у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальна громада - це жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр; територія територіальної громади - нерозривна територія, в межах якої територіальна громада здійснює свої повноваження щодо вирішення питань місцевого значення відповідно до Конституції і законів України, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
		Порядок утворення, комплектування, функціонування, підстави та порядок розформування добровольчих формувань територіальних громад визначаються Законом України «Про основи національного спротиву» від 16 липня 2021 року №1702 ( далі Закон №1702) та Положенням про добровольчі формування територіальних громад, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1449.
		Доброволець Сил територіальної оборони Збройних Сил України - громадянин України або іноземець чи особа без громадянства, який перебуває в Україні на законних підставах впродовж останніх п`яти років та на добровільній основі зарахований до проходження служби у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 1702).
		Добровольче формування територіальної громади (ДФТГ) - воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основи національного спротиву»).
		Національний спротив - комплекс заходів, які організовуються та здійснюються з метою сприяння обороні України шляхом максимально широкого залучення громадян України до дій, спрямованих на забезпечення воєнної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності держави, стримування і відсіч агресії та завдання противнику неприйнятних втрат, з огляду на які він буде змушений припинити збройну агресію проти України п. 8 ч.1 ст. 1 Закону №1702.
		За приписами статті 8 цього Закону діяльність ДФТГ здійснюється під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України за територіальним принципом.
		Сили територіальної оборони Збройних Сил України це окремий рід сил Збройних Сил України, на який покладається організація, підготовка та виконання завдань територіальної оборони (пункт 15 частини 1 статті 1 Закону № 1702).
		Відповідно до ст. 4 цього Закону територіальна оборона складається з військової, цивільної та військово-цивільної складових.
		Військова складова територіальної оборони включає органи військового управління, військові частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України, інші сили і засоби сил безпеки та сил оборони, які залучаються до виконання завдань територіальної оборони.
		Військово-цивільна складова територіальної оборони включає штаби зон (районів) територіальної оборони та ДФТГ, які залучаються до територіальної оборони.
		За змістом ст. 23 цього Закону фінансування та матеріально-технічне забезпечення національного спротиву здійснюються за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, а також з інших не заборонених законодавством України джерел.
		Відповідно до ч. 2 ст. 8 даного Закону порядок утворення, комплектування, функціонування, підстави та порядок розформування ДФТГ визначаються Положенням про ДФТГ, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
		Положення про ДФТГ затверджено постановою Кабінету Міністрів України 29 грудня 2021 року за № 1449.
		Межі завдань територіальної оборони, визначених Законом №1702 наведені у п. 2 цього Положення, а саме: добровольчі формування можуть провадити таку діяльність: 1) своєчасно реагувати та вживати необхідних заходів для оборони території та захисту населення на визначеній місцевості до моменту розгортання в межах такої території угруповання військ (сил) або угруповання об`єднаних сил, призначених для ведення воєнних (бойових) дій з відсічі збройної агресії проти України; 2) брати участь у посиленні охорони та захисті державного кордону у порядку, визначеному Законом України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону»; 3) брати участь у захисті населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, ліквідації наслідків ведення воєнних (бойових) дій; 4) брати участь у підготовці громадян України до національного спротиву; 5) брати участь у забезпеченні умов для безпечного функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування та органів військового управління; 6) брати участь в охорон і та обороні важливих об`єктів і комунікацій, інших критично важливих об`єктів інфраструктури, визначених Кабінетом Міністрів України, та об`єктів підвищеної небезпеки, порушення функціонування та виведення з ладу яких становлять загрозу для життєдіяльності населення; 7) брати участь у забезпеченні умов для стратегічного (оперативного) розгортання військ (сил) або їх перегрупування; 8) брати участь у здійсненні заходів щодо тимчасової заборони або обмеження руху транспортних засобів і пішоходів поблизу та в межах зон/районів надзвичайних ситуацій та/або ведення воєнних (бойових) дій разом з Національною поліцією; 9) брати участь у забезпеченні заходів громадської безпеки і порядку в населених пунктах разом з Національною поліцією; 10) брати участь у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану в разі його введення на всій території України або в окремих її місцевостях; 11) брати участь у боротьбі з диверсійно-розвідувальними силами, іншими збройними формуваннями агресора (противника) та не передбаченими законами України воєнізованими або збройними формуваннями; 12) брати участь в інформаційних заходах, спрямованих на підвищення рівня обороноздатності держави та на протидію інформаційним операціям агресора (противника); 13) співпрацювати з органами місцевого самоврядування та військовими частинами Сил територіальної оборони Збройних Сил, збирати та аналізувати інформацію про загрози безпеці територіальної громади та сценарії їх стримування; 14) у співпраці з органами місцевого самоврядування обліковувати, облаштовувати та охороняти місця укриття населення; 15) здійснювати добування, збір та узагальнення інформації, яка впливає на виконання завдань територіальної оборони в межах території територіальної громади; 16) сприяти у здійсненні заходів з протидії інформаційним операціям агресора (противника) в межах території територіальної громади; 17) організовувати навчання членів добровольчих формувань з метою ефективного виконання своїх завдань.
		За змістом пунктів 4, 6, 9, 10, 21 цього Положення члени добровольчих формувань під час виконання завдань територіальної оборони можуть застосовувати особисту мисливську зброю та набої до неї відповідно до Порядку застосування членами добровольчих формувань територіальних громад особистої мисливської зброї та набоїв до неї під час виконання завдань територіальної оборони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. № 1448. Членство у добровольчому формуванні не звільняє від обов`язку проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
		Добровольче формування утворюється зборами ініціативної групи жителів територіальної громади у присутності командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил та уповноважених представників органу місцевого самоврядування відповідної територіальної громади. Збори вважаються правоможними, якщо в них беруть участь не менш як п`ять осіб, а також командир військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил та представники органу місцевого самоврядування відповідної територіальної громади. За результатами зборів складається протокол зборів ініціативної групи про утворення добровольчого формування територіальної громади (далі протокол). Протокол складається у трьох примірниках у довільній формі та повинен містити таку інформацію про збори ініціативної групи: дату проведення; місце проведення; прізвища та імена членів ініціативної групи, які беруть участь в утворенні добровольчих формувань; прізвища, імена та посади запрошених осіб, зокрема командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил та представників органів місцевого самоврядування відповідної територіальної громади; рішення про обрання головуючого на зборах; рішення про утворення добровольчого формування; рішення, ухвалене в установленому порядку Командуванням Сил територіальної оборони Збройних Сил, щодо утворення добровольчого формування в цій територіальній громаді; рішення про затвердження кандидата на посаду командира добровольчого формування; підпис головуючого на зборах; підписи командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил та представників органів місцевого самоврядування відповідної територіальної громади, присутніх на зборах.
		Один примірник протоколу зберігають члени ініціативної групи. Два примірники протоколу передаються до органу місцевого самоврядування, на території юрисдикції якого функціонуватиме таке добровольче формування, для погодження кандидата на посаду командира добровольчого формування, один з яких у подальшому разом з рішенням відповідного органу місцевого самоврядування про погодження кандидата на посаду командира добровольчого формування надсилається командирові відповідної військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил.
		Пунктом 21 цього Положення, встановлено, що контракт добровольця тероборони укладається між особою, яка подала заяву щодо членства в добровольчому формуванні та її командиром. Такі особи укладають контракт добровольця територіальної оборони строком на три роки. Форма такого контракту затверджується Міністерством оборони України.
		Форму контракту добровольця територіальної оборони та посвідчення добровольця територіальної оборони затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.03.2022 № 84 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.03.2022 за № 307/37643).
		Пунктом 3 Форми контракту добровольця територіальної оборони передбачено, що на добровольця територіальної оборони, який уклав цей контракт, поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та статті 119 КЗпП України.
		Отже, наведеними нормами матеріального права передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України, який може відбуватися шляхом проходження військової служби або добровільного супротиву, шляхом добровільної участі, як доброволець територіальної оборони органу місцевого самоврядування, що не включає проходження військової служби у Збройних Сил України або альтернативної служби, яка регулюється Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу».
		Діяльність ДФТГ з виконання завдань, визначених пунктом 2 Положення про ДФТГ, не є військовою службою в розумінні Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
		Відповідно до ч. 1 ст. 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
		Редакція частини 3 статті 119 КЗпП України, яка була чинною на час укладення позивачем контакту добровольця, було передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
		19 липня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ (далі Закон № 2352-ІХ), яким у частині третій статті 119 КЗпП України слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».
		Отже, гарантії для працівників визначені у частинах 1 і 3 ст. 119 КЗпП є різними. Внесеними у ч. 3 ст. 119 КЗпП України змінами скасовано гарантію щодо збереження середнього заробітку за місцем роботи працівникам, призваних на військову службу. Водночас, залишилася без змін частина перша даної статті, відповідно до якої на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. 
		Судом установлено, позивач є добровольцем ДФТГ м. Тростянець, яке не є військовим формуванням ЗСУ.
		Згідно довідки складеної заступником командира Добровольчого формування Тростянецької територіальної громади Бутова А.В. від 22.05.2023 за № 03-02/-2/№80 ОСОБА_1 зарахований до складу ДФТГ 08.03.2022, задіяний на постійній основі до виконання завдань по забезпеченню і охороні важливих об`єктів критичної інфраструктури місцевої територіальної громади під час відсічі російської агресії та захисту Батьківщини (а.с. 143).
		Зважаючи на те що норми Закону № 2352-ІХ та форми контракту добровольця територіальної оборони укладеного ОСОБА_1 не містять змін у правовому регулюванні соціального і правового становища членів ДФТГ, зокрема і в частині збереження за ними середнього заробітку на час виконання державних або громадських обов`язків у робочий час відповідно до ч. 1 ст. 119 КЗпП України, законодавчі підстави для припинення виплати збереженого середнього заробітку позивачеві відсутні. 
		Відтак, позивач, як доброволець ДФТГ, відповідно до ч. 1 ст. 119 КЗпП України має право на отримання середнього заробітку на час виконання ним державних/громадських обов`язків.
		Як вбачається з довідки складеної заступником командира Добровольчого формування Тростянецької територіальної громади ОСОБА_4 від 22.05.2023 за № 03-02/-2/№80 ОСОБА_1 задіяний на постійній основі до виконання завдань по забезпеченню і охороні важливих об`єктів критичної інфраструктури місцевої територіальної громади під час відсічі Російської агресії та захисту Батьківщини. Тривалість зміни чергування добровольця на добу (календарну дату) складає 12 або 24 години, у залежності від посту. Місця постів і несення служби є службовою інформацією, якій надається гриф «Для службового користування». Також у довідці зазначені календарні дати і час (години) виконання службових обов`язків ОСОБА_1 , зокрема: 
		- у серпні 2022 року - 04.08, 07.08., 10.08, 15.08, 18.08, 20.08, 23.08, 26.08, 29.08 - всього 9 змін по 24 год. ( всього кількість годин 215); 
		- у вересні 2022 року - 01.09, 03.09, 05.09, 08.09, 13.09, 15.09, 19.09, 21.09, 24.09, 27.09, 29.09 - всього 11 змін по 24 год. (всього кількість годин 264);
		- у жовтні 2022 року - 01.10, 05.10, 08.10 - зміни по 12 год., з 10.10.-18.10 - виїзд на 8 діб (цілодобово), з 24.10.-31.10 - виїзд на 8 діб (цілодобово), всього 19 змін по 12 год. (всього кількість годин 228);
		- у листопаді 2022 року - 01.11, 05.11 - зміни по 12 год., з 07.11-14.11 - виїзд на 8 діб (цілодобово), 17.11 - 12 год., з 21.11 -28.11 - виїзд на 8 діб (цілодобово), всього 19 змін по 12 год. ( всього кількість годин 228); 
		- у грудні 2022 року - 03.12 - 12 год., 05.12-12.12 - виїзд на 8 діб (цілодобово), 16.12.- 12 год., 19.12-26.12 - виїзд на 8 діб (цілодобово), 29.12.- 12 год., всього 18 змін по 12 год. (всього кількість годин 216);
		- у січні 2023 року - 02.01 - 09.01 (включно) - виїзд на 8 діб, з 16.01 - 23.01 - виїзд на 8 діб, 30.01, 31.01 - по 12 год., всього 18 змін по 12 год. ( всього кількість годин 216) (а.с. 167).
		Також з довідки складеної заступником командира Добровольчого формування Тростянецької територіальної громади ОСОБА_4 від 14.06.2023 за № 03-02/02/№ 98 вбачається, що у січні 2023 року ОСОБА_1 залучався до виконання службових обов`язків у період з 02.01 по 09.01 та тривалість зміни чергування у зазначені дні складала - по 12 годин. Інші відомості, які зазначені у вказаній довідці про календарні дати і час (години) виконання службових обов`язків ОСОБА_1 , суд не приймає до уваги, оскільки вони не стосуються предмету доказування у даному спорі (а.с. 179).
		Відповідно до розділу 3, 5 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників ДП «Тростянецьке лісове господарство» працівники зобов`язані дотримуватись установленого режиму роботи, робочий час використовувати для продуктивної праці, вживати заходи для усунення причин, що перешкоджають нормальному виконанню роботи, техніки безпеки, виробничої гігієни праці. У підприємстві встановлюється п`ятиденний робочий тиждень і такий порядок роботи: початок роботи - 7-00 год.; закінчення роботи - 16-00 год.; перерва для харчування та відпочинку - 12-00 год. до 13- 00 год. (а.с. 168-170).
		Отже судом установлено, що позивач здійснює чергування у складі добровольчого формування за іншим режимом, аніж встановлений робочий час у ДП «Тростянецьке лісове господарство». Графіки несення служби ОСОБА_1 загалом перевищують норму тривалості робочого часу, а саме 40 годин на тиждень, що визначена ч. 1 ст. 50 КЗпП України та свідчать про те, що позивачем здійснювалось понаднормове несення служби.
		Порушення трудового права позивача полягає у неправильному формулюванні підприємством його увільнення та підстав збереження за ним місця роботи і середнього заробітку, отже вимога позивача про зобов`язання відповідача внести зміни до наказу про увільнення від роботи вказавши причиною такого увільнення ч. 1 ст. 119 КЗпП України є належним і ефективним способом захисту порушеного права та підлягає задоволенню.
		Також підлягає задоволенню вимога позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середньомісячну заробітну плату, яку він отримував на посаді машиніста (кочегара) котельні автотранспортного цеху у Державному підприємстві «Тростянецьке лісове господарство» Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України у період з 19.07.2022 по 09.01.2023.
		Щодо доводів представника відповідача та третьої особи про те, що положеннями ч. 1 ст. 119 КЗпП України не передбачено обов`язку увільнення працівника від роботи, суд вважає необхідним зазначити, що організаційні питання діяльності підприємства, до яких належить робота із кадрами та здійснення оплати праці своїм працівникам є внутрішньою діяльністю підприємства, яке врегульовується шляхом прийняття на підприємстві наказів, а судовий захист полягає лише у з`ясуванні чи дотримані норми трудового законодавства, яке визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.
		Предметом даного спору не є вимога позивача про зобов`язання відповідача видати наказ про увільнення від роботи. Відповідний наказ вже виданий відповідачем, однак з порушенням права позивача на отримання гарантованого ч. 1 ст. 119 КЗпП України середнього заробітку на час увільненні від роботи. Тому порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача внести зміни до відповідного наказу. 
		Посилання представника відповідача та третьої особи на те, що у вільний від громадянського обов`язку час позивач мав би прибути на роботу, суд вважає необґрунтованим, оскільки позивач після чергувань має право на відпочинок, що гарантовано положеннями чинного законодавства.
		Суд не погоджується з доводами представника відповідача про те, що голова ліквідаційної комісії виконує свої повноваження щодо здійснення заходів пов`язаних з ліквідацією юридичної особи до моменту завершення ліквідації та не має повноважень приймати кадрові рішення, не має права видавати будь-які накази, що стосуються повноважень юридичної особи, яка ліквідується та не стосуються процедури ліквідації, зважаючи на таке.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.
		Згідно ч. 4 ст. 105 ЦК України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. 
		Як установлено судом, відповідач Державне підприємство «Тростянецьке лісове господарство» перебуває у стані реорганізації шляхом його приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та створенням філії «Тростянецьке лісове господарство».
		Отже на час реорганізації Державного підприємства «Тростянецьке лісове господарство» усі повноваження щодо управління справами перейшли до комісії з припинення даної юридичної особи.
		Крім того, суд враховує, що правонаступником прав і обов`язків Державного підприємства «Тростянецьке лісове господарство» визначеноДержавне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», що вбачається з п. 8 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 «Про припинення Державного підприємства «Тростянецьке лісове господарство» та затвердження складу комісії з припинення» (а.с. 38-40).
		Відтак усі обов`язки покладені судом на відповідача, в разі неможливості їх виконання до завершення процедури припинення як юридичної особи, перейдуть до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». Тому обраний позивачем спосіб захисту є ефективним.
		Також суд не погоджується з доводами представника відповідача та третьої особи про те, що позивач пропустив строк позовної давності, зважаючи на таке.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
		Пунктом 1 глави XIX Прикінцевих положень КЗпП України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
		Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на підставі ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (із змінами) Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, було встановлено на території України карантин з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року.
		Позивач звернувся до суду з даним позовом 24.03.2023, тобто у строк дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак не пропустив строк звернення до суду.
		Враховуючи вищевикладене, заявлений ОСОБА_1 позов підлягає задоволенню повністю.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує таке.
		Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Ураховуючи, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, позивач при зверненні до суду не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від його сплати відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 2147,20 грн із відповідача у дохід держави.
		Керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Тростянецьке лісове господарство» Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Тростянецьке лісове господарство», про зобов`язання внести зміни до наказу про звільнення, нарахувати та виплатити заробітну плату - задовольнити повністю.
		Зобов`язати Державне підприємство «Тростянецьке лісове господарство» Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України внести зміни до наказу «Про увільнення від роботи у зв`язку із виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони» за № 27-к від 16.05.2022 у частині, що стосується ОСОБА_1 , вказавши причину його увільнення від роботи - ч. 1 ст. 119 КЗпП України. 
		Зобов`язати Державне підприємство «Тростянецьке лісове господарство» Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату, яку він отримував на посаді машиніста (кочегара) котельні автотранспортного цеху у Державному підприємстві «Тростянецьке лісове господарство» Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України у період з 19.07.2022 по 09.01.2023.
		Стягнути з Державного підприємства «Тростянецьке лісове господарство» Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України у дохід держави судовий збір у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп. 
		Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Сторони:
		позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 виданий 03.02.2020 органом 5927, РНОКПП НОМЕР_3 ;
		відповідач - Державне підприємство «Тростянецьке лісове господарство» Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, адреса: вул. Нескучанська, буд. 3, м. Тростянець, Охтирський район, Сумська область, 42600,ЄДРПОУ 00992993;
		третя особа - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Тростянецьке лісове господарство», адреса: вул. Нескучанська, буд. 3, м. Тростянець, Охтирський район, Сумська область, 42600,ЄДРПОУ філії 45137708.
		Повне рішення суду складено 01.08.2023.
		 
		Суддя                                                                         О. О. Огієнко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...