Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 851/15/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; примусового відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
Надіслано судом: 07.08.2023. Зареєстровано: 08.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 08.08.2023.
Дата набрання законної сили: 07.08.2023
Номер судового провадження: А/990/13/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		07 серпня 2023 року 
		м. Київ
		справа №851/15/19
		адміністративне провадження №А/990/13/23  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді - доповідача Коваленко Н.В., суддів Бучик А.Ю., Рибачука А.І., розглянувши у письмовому провадженні в апеляційному порядку справу за позовом Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРСО ТАУН» про примусове відчуження об`єктів нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРСО ТАУН» на рішення Другого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів        Григорова А.М., Подобайло З.Г., Бартош Н.С. від 11.05.2023,
		УСТАНОВИВ:
		ВСТУП
		Спір у цій справі виник щодо примусового відчуження об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі, яка на праві приватної власності належить юридичній особі, з мотивів суспільної необхідності.
		Позивач наполягає, що належна відповідачу на праві приватної власності нежитлова будівля підлягає відчуженню у комунальну власність в порядку та на умовах, визначених Законом України від 17.11.2009 №1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», у зв`язку з будівництвом третьої лінії метрополітену в м. Харкові.
		Заперечуючи проти позову, відповідач вважає, що позивачем не доведено наявності передбачених законом підстав для примусового відчуження належної йому нежитлової будівлі з мотивів суспільної необхідності окремо від земельної ділянки й наполягає, що такі вимоги суперечать закону.
		Зокрема стверджує, що норми вищезгаданого Закону поширюють свою дію лише на ті відносини, які виникають у процесі відчуження земельних ділянок виключно приватної, а не комунальної власності, й взагалі не передбачають відчуження нерухомого майна, про яке йде мова у позові, окремо від земельної ділянки, на якій воно розташоване.
		Верховний Суд вважає, що законом регламентовано механізм відчуження земельної ділянки (її частини), а визначена законодавством процедура відчуження об`єктів нерухомого майна, зокрема, будівель є можливою лише у разі коли такі об`єкти нерухомості розміщені на земельній ділянці, що знаходиться у приватній власності юридичних чи фізичних осіб.
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		І.І Короткий зміст позовних вимог
		1.          У лютому 2019 року Харківська міська рада (далі також позивач) звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРСО ТАУН» (далі також ТОВ «КОРСО ТАУН», Товариство, відповідач), у якому просила:
		-          примусово відчужити у комунальну власність територіальної громади м. Харкова з мотивів суспільної необхідності нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 68,1 кв. м. за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 104, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «КОРСО ТАУН» на праві приватної власності, з відшкодуванням вартості зазначеного об`єкту нерухомості за рахунок коштів бюджету м. Харкова у розмірі 10 845 600 грн (десять мільйонів вісімсот сорок п`ять тисяч шістсот гривень), шляхом перерахування зазначених грошових коштів за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, призначених на викуп земельних ділянок та інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних осіб, для суспільних потреб під будівництво третьої лінії метрополітену в м. Харкові від станції «Метробудівників» до станції «Одеська», на зазначений Товариством з обмеженою відповідальністю «КОРСО ТАУН» (ідентифікаційний код юридичної особи 40631522) банківський рахунок (або на депозитний рахунок з наступними реквізитами: ГТУЮ у Харківській області; код отримувача (код ЄДРПОУ):34859512; банк отримувача: Державна казначейська служба України; код банку отримувача (МФО); 820172; рахунок отримувача; 37313018211604);
		-          зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «КОРСО ТАУН» звільнити нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 68,1 кв.м. за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 104 (далі також спірна будівля) протягом 30 днів з моменту державної реєстрації права власності на зазначений об`єкт за Харківською міською радою.
		2.          В обґрунтуванні позову наводились аргументи про те, що спірна будівля на підставі рішення Харківської міської ради №1034/18 від 21.02.2018 «Про викуп земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних/юридичних осіб для суспільних потреб» підлягала викупу для суспільних потреб для будівництва третьої лінії метрополітену в м. Харкові від станції «Метробудівників» до станції «Одеська».
		3.          Оскільки згоди щодо викупу для суспільних потреб зазначеного вище об`єкту нерухомого майна між сторонами у справі досягнуто не було Харківська міська рада звернулася до суду із цією позовною заявою.
		І.ІІ Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		4.          Рішенням Другого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2023 позов задоволено частково, а саме:
		-          примусово відчужено у комунальну власність з мотивів суспільної необхідності нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 68,1 кв. м. за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна. 104, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «КОРСО ТАУН» на праві приватної власності, з відшкодуванням вартості зазначеного об`єкту нерухомості за рахунок коштів бюджету м. Харкова у розмірі 15 542 216 (п`ятнадцять мільйонів п`ятсот сорок дві тисячі двісті шістнадцять) грн. 00 коп., шляхом внесення Харківською міською радою на протязі тридцяти днів коштів на зазначений Товариством з обмеженою відповідальністю «КОРСО ТАУН» банківський рахунок або на депозит нотаріальної контори за місцем розташування нерухомого майна.
		-          зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «КОРСО ТАУН» на протязі тридцяти днів з дня внесення Харківською міською радою на зазначений Товариством з обмеженою відповідальністю «КОРСО ТАУН» банківський рахунок або на депозит нотаріальної контори за місцем розташування нерухомого майна звільнити нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 68,1 кв.м. за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 104.
		-          в іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.
		5.          Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що об`єкт нерухомого майна у вигляді спірної нежитлової будівлі, стосовно відчуження якого у комунальну власність заявлено позов у справі, яка розглядається, розташований у технічній зоні метро та у зоні можливої деформації земної поверхні, а територія на якій він знаходиться, буде використовуватись для розташування на ній будівельного майданчика, та, за таких умов й відповідно до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 №1034/18 «Про викуп земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних/юридичних осіб, для суспільних потреб», підлягає викупу з мотивів суспільної необхідності.
		6.          Визначаючи викупну суму заявленого до відчуження нерухомого майна Товариства, суд першої інстанції виходив з того, що така встановлена на підставі висновків комплексної судової економічної, товарознавчої та оціночно - земельної експертизи складеної 22.07.2022, у якій чітко визначено викупну вартість цього об`єкта нерухомості, а підстави для неприйняття під час вирішення даної справи висновків цієї експертизи - відсутні. Також, відзначено, що відповідачем не надано до суду достатніх аргументів на спростування висновків вказаної експертизи щодо викупної ціни вказаного об`єкту нерухомості
		7.          Надаючи оцінку доводам відповідача, висловленим у додаткових поясненнях, про те, що метрополітен не входить до визначених законодавством об`єктів транспортної і енергетичної інфраструктури для будівництва яких органи місцевого самоврядування мають право викупу земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, суд першої інстанції визнав їх необґрунтованими й відхилив.
		8.          Помилковими суд першої інстанції визнав й аргументи Товариства про безпідставність та недоведеність Харківською міською радою необхідності розміщення будівельного майданчика для зведення 3-ї лінії метрополітену в м. Харкові саме на земельній ділянці, на якій розташована АЗС, власником якої є відповідач, а також щодо неможливості проведення будівельних робіт у іншому місці, аніж там, де розташована нежитлова будівля, з приводу якої стоїть питання про її примусове відчуження. 
		9.          Вказав на безпідставність доводів відповідача про те, що позивачем на власний розсуд було обране місце для будівельного майданчика, і під час вибору цього місця останній не виходив з вимог ДБН та мотивів суспільної необхідності.
		10.          З цього приводу суд першої інстанції зауважив, що вони фактично зводяться до переоцінки самого об`єкту (проекту) будівництва, тоді як предметом спору є реалізація конкретного затвердженого проекту будівництва. Будь - яких конкретних, аргументованих з технічної точки зору доводів (зауважень), матеріали даної справи не містять. Цей проект будівництва є затвердженим у встановленим законом порядку відповідним розпорядженням Кабінету Міністрів України й підлягає виконанню.
		11.          З урахуванням вищевикладених мотивів суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення цього позову.
		І.ІІІ Короткий зміст вимог касаційної скарги
		12.          Не погоджуючись із вищевказаним судовим рішенням, ТОВ «КОРСО ТАУН» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
		ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		13.          Як встановлено судами попередніх інстанцій й підтверджується наявними у справі матеріалами (а.с.90, 95, 115 том І), нежитлова будівля літ. «А-1» загальною площею 68,1 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 104, побудована у 2006 році (початок робіт - липень 2005, закінчення робіт - січень 2006) та прийнята в експлуатацію відповідно до акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 05.04.2006, рішення виконавчого комітету Харківської міської ради про затвердження актів державних приймальних комісій про прийняття в експлуатацію об`єктів від 05.04.2006.
		14.          У технічному паспорті на громадський будинок (АЗС) №104 по проспекту Гагаріна у місті Харкові, складеному станом на 03.04.2012 (інвентаризаційна справа №73761; реєстровий №6517; а.с. 110-113 том І) власником будинку зазначено ТОВ «КВАДРО- КОМЕРС» (ЄДРПОУ 22803171).
		15.          За інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 12 том І), право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1» за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 104 зареєстровано за TOB «КОРСО ТАУН» на підставі наступних документів: договір купівлі-продажу. серія та номер: 4988, виданий 22.11.2012, видавник: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Т.А.; Протокол загальних зборів учасників ТОВ «КОРСО ТАУН», серія та номер: 6. виданий 28.02.2017. видавник: загальні збори учасників ТОВ «КОРСО ТАУН»; акт прийому-передачі. серія та номер: б/н. виданий 25.03.2017, видавник: ТОВ «КВАДРО- КОМЕРС» та «КОРСО ТАУН».
		16.          У 2008 році ВАТ «Харківметропроект» був розроблений проєкт «Будівництво третьої лінії метрополітену в м. Харкові від станції «Метробудівників імені Г.І. Ващенка» до станції «Одеська», який розглянутий ДП «Укрдержбудекспертиза» та рекомендований до затвердження (комплексний висновок №138-2008 від 23.12.2008).
		17.          Вищезгаданий проєкт будівництва затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.06.2009 №717.
		18.          Рішенням 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 №1034/18 «Про викуп земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних/юридичних осіб, для суспільних потреб» у зв`язку із будівництвом третьої лінії метрополітену в м. Харкові від станції «Метробудівників» до станції «Одеська».
		19.          Згідно з пунктом 76 додатку до вказаного рішення Харківської міської ради об`єкт нежитлової нерухомості (нежитлова будівля літ. «А-1») за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна,104 підлягає викупу для суспільних потреб у зв`язку із будівництвом третьої лінії метрополітену в м. Харкові від станції «Метробудівників» до станції «Одеська».
		20.          Вищезазначеним рішенням Харківської міської ради від 21.02.2018 №1034/18, зокрема, доручено Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради повідомити власників земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, зазначених у додатку до цього рішення, про викуп вказаних у такому рішенні об`єктів для суспільних потреб у порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» та доручено забезпечити здійснення заходів з визначення викупної піни у порядку, визначеному цим Законом.
		21.          Зазначене рішення було опубліковано в газеті «Слобідський край», випуск від 24.02.2018 №16 (122552), а на офіційному сайті Харківської міської ради (http://www.citv.kharkov.ua) було опубліковано відповідне оголошення.
		22.          Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1» за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 104 зареєстровано за TOB «КОРСО ТАУН» на підставі наступних документів: договір купівлі-продажу. серія та номер: 4988, виданий 22.11.2012, видавник: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Т.А.; Протокол загальних зборів учасників ТОВ «КОРСО ТАУН», серія та номер: 6. виданий 28.02.2017. видавник: загальні збори учасників ТОВ «КОРСО ТАУН»; акт прийому-передачі. серія та номер: б/н. виданий 25.03.2017, видавник: ТОВ «КВАДРО- КОМЕРС» та «КОРСО ТАУН».
		23.          Харківською міською радою, а саме - Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, листом від 23.02.2018 було повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «КОРСО ТАУН» про намір викупити належний відповідачу об`єкт нерухомості та земельну ділянку для суспільних потреб у зв`язку із будівництвом вищезазначеного об`єкту транспортної інфраструктури та необхідність повідомити міську раду у місячний строк про надання згоди на проведення переговорів щодо умов викупу або відмову від такого викупу.
		24.          Повідомлення про вручення поштового відправлення вказаного відправлення було вручено Товариству з обмеженою відповідальністю «КОРСО ТАУН».
		25.          Розпорядженням Харківського міського голови від 03.03.2017 №29 створено робочу групу з питань вивільнення зони будівництва третьої лінії метрополітену в м. Харкові від станції «Метробудівників» до станції «Одеська» від житлової забудови, громадських будинків та споруд. Протоколом №2 засідання робочої групи з питань вивільнення зони будівництва третьої лінії метрополітену в м. Харкові від станції «Метробудівників» до станції «Одеська» від житлової забудови, громадських будинків та споруд від 22.02.2018 визначено посадових осіб Харківської міської ради для проведення переговорів з власниками щодо умов викупу об`єктів розміщених в зоні будівництва.
		26.           19.03.2018 відбулось засідання представників робочої групи з питань переговорів з власниками об`єктів нерухомого майна, що підлягають викупу для суспільних потреб.
		27.          Представником відповідача було підписано згоду на проведення переговорів.
		28.          Згідно протоколу №293 засідання представників робочої групи з питань переговорів від 20.12.2018 представника відповідача проінформовано, що суб`єктом оціночної діяльності сформовано та надано до Харківської міської ради звіт про незалежну оцінку у якому визначена вартість (викупна ціна) нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 104 про що Департаментом будівництва та шляхового господарства підготовлено офіційне повідомлення, власнику відповідних об`єктів.
		29.          При цьому, на підставі звернення Харківської міської ради, за результатами проведеного Регіональним відділенням Фонду державного майна України конкурсу, визначені суб`єкти оціночної діяльності, з метою надання послуг з оцінки майна - визначення викупної ціни. Суб`єктом оціночної діяльності, який провів оцінку належної на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «КОРСО ТАУН» нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 104 визначено ПП «АС-ТЕРРА».
		30.          Вартість (викупна ціна) житлового будинку (домоволодіння), що підлягає викупу для суспільних потреб визначено на підставі незалежної оцінки (на дату оцінки:19.07.2018) проведеної ПП «АС-ТЕРРА» згідно Звіту про оцінку для визначення оціночної вартості (викупної ціни) з метою викупу об`єкту нерухомого майна для суспільних потреб (нежитлова будівля літ. «А-1» загальною площею 68.1 кв.м., за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 104) від 30.11.2018 (дата виконання звіту) загальна оціночна вартість (викупна ціна) грн., без урахування ПДВ 9 038 000 грн. (дев`ять мільйонів тридцять вісім тисяч гривень), з урахуванням ПДВ 10 845 600 грн. (десять мільйонів вісімсот сорок п`ять тисяч шістсот гривень).
		31.          Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради було направлено відповідачеві копію вказаного Звіту.
		32.          Визначений розмір викупної ціни затверджено рішенням Харківської міської ради від 19.12.2018 №1426/18 «Про затвердження викупної ціни», а саме: -пунктом 12 Додатку до рішення Харківської міської ради від 19.12.2018 №1426/18, яким затверджено розмір викупної ціни нежитлової будівлі літ. «А-1» за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 104 у розмірі 10 845 600 грн. (десять мільйонів вісімсот сорок п`ять тисяч шістсот гривень).
		33.          Згідно з пунктом 10.5 рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 №979/18 визначено перелік об`єктів будівництва, які передбачається фінансувати за рахунок бюджетних коштів у 2018 році. На фінансування витрат, пов`язаних з викупом земельних ділянок та інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, здійснення інших правочинів, що передбачають передачу права власності об`єктів нерухомості для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності виділено відповідні кошти з місцевого бюджету.
		34.          Рішенням 24 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про затвердження кошторисів витрат на виконання Програми будівництва та розвитку Харківського метрополітену на 2010-2020 роки за рахунок коштів бюджету міста Харкова на 2019 рік» від 19.12.2018 №1424/18 затверджено кошторис витрат на виконання Програми будівництва та розвитку Харківського метрополітену на 2010-2020 роки за рахунок коштів бюджету міста Харкова на 2019 рік.
		35.          Харківською міською радою з Товариством з обмеженою відповідальністю «КОРСО ТАУН» були проведені переговори щодо умов та ціни викупу, однак, згоди щодо викупу для суспільних потреб зазначеного вище об`єкту нерухомого майна досягнуто не було, що стало підставою для звернення Харківської міської ради до суду з вимогами про примусове відчуження об`єкту нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності.
		ІІІ. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		36.          Скаржник вважає, що Закон України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» регламентує механізм відчуження саме земельної ділянки (її частини), а визначена ним процедура відчуження житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень є можливою лише у разі, коли такі об`єкти нерухомості розміщені на земельній ділянці, що знаходиться у приватній власності юридичних чи фізичних осіб, й лише одночасно з відчуженням такої ділянки.
		37.          Відзначає, що такий же порядок закріплений і в статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України.
		38.          За наведеного скаржник переконаний, що позивачем не було доведено наявність суспільної необхідності відчуження нерухомого майна, а також те, що непорушне право приватної власності відповідача в цьому випадку має зазнавати обмеження. Вважає, що задоволення заявленого позову за фактичних обставин справи призведе до втручання в мирне володіння майном відповідача не відповідно до «умов, передбачених законом», тобто, спричинить свавільне позбавлення його права на майно.
		39.          У апеляційній скарзі підкреслюється, що такі мотиви узгоджуються з висновками щодо застосування норм права, викладеними у постанові Верховного Суду від 17.08.2021 у справі №851/19/19, яка за предметом спору та підставами позову фактично є аналогічною відносно справи, що розглядається, а тому правовідносини у цих справах, на переконання відповідача, є подібними й викладені вище правові позиції повинні були бути враховані судом першої інстанції під час розгляду даної справи.
		40.          Товариство заперечує доводи позивача і висновки судів першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення цього позову з огляду на неможливість розташування АЗС в зоні будівництва метрополітену та у технічній зоні 1-ї категорії.
		41.          З цього приводу скаржник вказує, що ані Харківська міська рада, ані суд першої інстанції не врахували, що на суміжній з АЗС земельній ділянці розташований вільний від забудов майданчик, розміром не менше ніж 1000 м2, який використовується як відкрита стоянка для автомобільного транспорту.
		42.          Тому, за доводами Товариства, йому незрозуміло намагання позивача виконувати будівельні роботи саме на земельній ділянці, яка розташована під АЗС.
		43.          На переконання відповідача наявні у матеріалах справи графічні матеріали проєктної документації будівництва та норми додатку К ДБН В.2.3-7- 2010 «Споруди транспорту. Метрополітени» засвідчують, що будівельний майданчик у цьому конкретному випадку можливо розташувати на вказаній та вільній від забудови сусідній земельній ділянці, яка за своєю площею перевищує вимоги пункту К 1.6. додатку К ДБН В.2.3-7-2010 в десятки разів.
		44.          Посилання позивача на лист Комунального підприємства «Харківська дирекція будівництва метрополітену» від 08.02.2019 як на доказ неможливості розміщення будівельного майданчика на іншій земельній ділянці Товариство вважає безпідставним, оскільки такий не містить відповідного обґрунтування, у тому числі правового, щодо такого висновку.
		45.          Окрему увагу Товариство звертає на те, що намагання позивача розмістити будівельний майданчик саме на тій земельній ділянці, яка розташована під спірною нежитловою будівлею, а не на земельній ділянці вільній від забудови, іде всупереч інтересів територіальної громади міста й у випадку розміщення будівельного майданчика на сусідній земельній ділянці, це не тільки зберегло б відповідачу його майно, але заощадило б кошти територіальної громади міста Харкова, запобігло б необґрунтованим витратам з місцевого бюджету. Наголошує, що у цьому випадку відсутні підстави стверджувати про те, що позивач, порушуючи питання відчуження спірної нежитлової будівлі Товариства, виходив з вимог чинних ДБН та мотивів суспільної необхідності, економічної, соціальної доцільності.
		46.          Стверджує Товариство і про те, що абзац сьомий частини першої статті 15 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» містить вичерпний перелік об`єктів транспортної і енергетичної інфраструктури, для будівництва яких органи місцевого самоврядування мають право викупу земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені.
		47.          Однак відповідач відзначає, у вищенаведеному переліку об`єктів будівництва метрополітен відсутній, а отже, за позицією Товариства, такий об`єкт не входить до тих, які визначені законом, і для будівництва яких органи місцевого самоврядування мають право викупу земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені.
		48.          У контексті цих аргументів апеляційної скарги Товариство зауважує, що на спірні відносини неможливе поширення положень абзацу сьомого частини першої статті 15 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності».
		49.          Звертає увагу, що аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено Верховним Судом у постановах від 23.10.2018 у справі №876/2/17 та від 20.04.2021 у справах №850/8/20 та №850/3/19 відповідно.
		50.          Окрім цього в апеляційній скарзі акцентується увага на тому, що з моменту затвердження проектно - кошторисної документації відбулись значні зміни у будівельних нормах, державних стандартах і правилах, у зв`язку з чим скаржник вважає за необхідне під час розгляду цієї справи встановити відповідність такої документації вимогам чинних нормативно-правових актів у галузі будівництва, адже у разі невідповідності вищевказаної документації вимогам чинних нормативно-правових актів у галузі будівництва виникає необхідність приведення такої документації у відповідність, а до цього часу фактично зникає потреба та підстава для примусового відчуження об`єктів нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності.
		51.          Відповідач не вважає, що факт розміщення вже збудованої та введеної в експлуатацію АЗС у технічній зоні метро і у зоні можливої деформації земної поверхні може зумовлювати задоволення поданого Харківською міською радою позову у справі, що розглядається, оскільки згідно з пунктом А. 11 Додатку А (обов`язковий) до ДБН В. 2.3-7:2018 передбачено, що у технічній зоні 1-ї та 2-ї категорій не дозволяється будівництво житлових/будинків, громадських, торгових і соціально-побутових будівель і споруд, що належать до І і II ступенів вогнестійкості згідно з ДБН В.1.1-7.2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва».
		52.          Відповідач розуміє цю норму так, що вона передбачає заборону саме будівництва об`єктів, зазначених у ній, та не стосується тих об`єктів, які вже є збудованими та введеними в експлуатацію згідно з законодавством. Акцентує увагу на ненаданні до суду доказів про те, що будівля АЗС, яка зазначена в позовній заяві, перебуває саме у процесі будівництва та належать до І і II ступенів вогнестійкості. Також відзначає, що в матеріалах справи відсутні жодні докази, які б свідчили про наявність намірів будівництва вказаних вище об`єктів саме у межах графічних координат спірної земельної ділянки, належної відповідачу.
		53.          З цих підстав відповідач у апеляційній скарзі констатує, що суд першої інстанції, вирішуючи спір у справі, яка розглядається, не врахував усіх її обставин і наявних у ній доказів, неправильно застосував норми матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини, допустив порушення норм процесуального права та як наслідок дійшов помилкового висновку про задоволення цього позову й ухвалив судове рішення, яке не відповідає закону.
		54.          У відзиві на апеляційну скаргу Харківська міська рада наголошує на законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення й вважає викладені відповідачем доводи безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.
		55.          Позивач, наводячи у відзиві положення, зокрема статті 15 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», вважає, що зазначені приписи передбачають можливість примусового відчуження саме того об`єкта нерухомого майна, стосовно якого виник спір у справі, що розглядається.
		56.          Вказану в апеляційній скарзі судову практику з посиланням на постанову Верховного Суду від 17.08.2021 у справі №851/19/19 позивач вважає нерелевантною, посилаючись на різність обставин у цій справі та у справі, яка розглядається, у зв`язку з чим наполягає на тому, що правовідносини у цих справах не є подібними, а наведені у вищезазначеній постанові висновки щодо застосування норм права не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції.
		57.          За позицією позивача у спірних правовідносинах доведено існування суспільної необхідності для відчуження (викупу) майна Товариства, оскільки заплановане будівництво гілки метрополітену є неможливим без припинення права власності на таке майно попереднього власника. У контексті таких аргументів акцентує увагу на тому, що належна Товариству будівля, про викуп якої заявлено позов, знаходиться у технічній зоні 1-ї категорії, в зоні можливої деформації поверхні.
		58.          Зазначає, що земельна ділянка загальною площею 0.1607 га (кадастровий номер: 6310138800:06:001:0001) за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 104, на якій розміщено об`єкт, що підлягає відчуженню, знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста Харкова, в особі Харківської міської ради. Речове право на цю земельну ділянки в установленому законодавством порядку за відповідачем не оформлено.
		59.          Звертається увага, на те, що будівництво третьої лінії метрополітену в м. Харкові від станції «Метробудівників» до станції «Одеська» передбачено містобудівною документацією, а саме - Генеральним планом м. Харкова та здійснюється на підставі затвердженої у встановленому законом порядку містобудівної документації, за наявності усіх вихідних даних, у тому числі містобудівних умов та обмежень.
		60.          Позивач переконаний, що розроблена та затверджена проєктна документація, отримані у межах стадії проєктування об`єкта погодження уповноважених органів державної влади, екологічної експертизи, експертного звіту, висновків Європейського банку реконструкції та розвитку та Європейського інвестиційного банку щодо проектної документації із Будівництва третьої лінії метрополітену в м. Харкові від станції «Метробудівників» до станції «Одеська», підтверджує, що таке будівництво передбачається здійснити з урахуванням економічних, технологічних, соціальних, екологічних та інших чинників, із забезпеченням суспільних потреб міста та найбільш раціонального використання території.
		61.          Також зазначається, що наведені у законодавстві та державних будівельних нормах, стандартах і правилах визначення терміну «метрополітен» та складових частин проектної документації, вказують на те, що метрополітен потрапляє під дію статті 15 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», оскільки «Метрополітен» це підземна дорога з інженерними спорудами, зокрема лініями електропередач - вид електричного транспорту.
		62.          Харківська міська рада просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
		IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
		63.          Так, відповідно до статті 41 Конституції України примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
		64.          Таким конституційним положенням щодо непорушності права власності кореспондують норми статті 321 Цивільного кодексу України, частиною другою якої передбачено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		65.          Підстави припинення права власності визначені й у статті 346 Цивільного кодексу України, згідно із пунктом 6 частини першої якої право власності припиняється у разі примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону.
		66.          Викуп земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, приватної власності для суспільних потреб чи їх примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності здійснюються в порядку, встановленому законом (стаття 350 Цивільного кодексу України).
		67.          Правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності визначає Закон України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності».
		68.          За визначенням понять, наведених у статті 1 вищезгаданого Закону примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності - перехід права власності на земельні ділянки, інші об`єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, до держави чи територіальної громади з мотивів суспільної необхідності за рішенням суду; суспільна необхідність - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку.
		69.          Частинами першою та другою статті 3 цього ж Закону передбачено, що об`єктом відчуження є земельна ділянка (її частина), житловий будинок, інші будівлі, споруди, багаторічні насадження, що на ній розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. У разі якщо власник земельної ділянки (її частини), що відчужується, є також власником житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, що на ній розміщені, вимога про відчуження земельної ділянки розглядається разом з вимогою про припинення права власності на зазначені об`єкти.
		70.          Відповідно до частин третьої, четвертої статті 4 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» викуп земельних ділянок для суспільних потреб, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може здійснюватися за умови відшкодування їх вартості відповідно до закону. 
		Примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості на підставі та в порядку, встановлених законом. 
		Викуп земельних ділянок для суспільних потреб, примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності здійснюються як виняток з дотриманням вимог екологічної безпеки, із забезпеченням подальшого раціонального використання земельних ділянок, у разі якщо об`єкти, визначені у статтях 8 і 9 цього Закону, можна розмістити виключно на земельних ділянках, що відчужуються, або якщо розміщення таких об`єктів на інших земельних ділянках безпосередньо завдасть значних матеріальних збитків або спричинить негативні екологічні наслідки відповідній територіальній громаді, суспільству або державі в цілому.
		71.          За приписами частини першої статті 7 вищенаведеного Закону органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, мають право викупу земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для таких суспільних потреб як, зокрема, будівництво, капітальний ремонт, реконструкція та обслуговування лінійних об`єктів та об`єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, нафто-, газо- та водопроводів, ліній електропередачі, зв`язку, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об`єктів, необхідних для їх експлуатації.
		72.          За нормами статті 8 цього ж Закону, органи виконавчої влади відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, приймають рішення про викуп земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені (крім об`єктів, викуп яких віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування), для таких суспільних потреб: зокрема, будівництво, капітальний ремонт, реконструкція та обслуговування лінійних об`єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, нафто-, газо- та водопроводів, ліній електропередачі, зв`язку, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об`єктів, необхідних для їх експлуатації.
		73.          Згідно з положеннями частин другої та третьої статті 10 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, який прийняв рішення про викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, зобов`язаний письмово повідомити про це їх власника (власників) протягом п`яти днів з дня прийняття такого рішення, але не пізніше як за три місяці до їх викупу. Інформація (письмове повідомлення) надсилається власнику (власникам) земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому (їм) особисто під розписку.
		74.          Частинами першою та третьою статті 11 цього Закону також передбачено, що власник (власники) земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, протягом одного місяця з дня отримання інформації (письмового повідомлення) згідно із статтею 10 цього Закону письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування про надання згоди на проведення переговорів щодо умов викупу або відмову від такого викупу. У разі надання власником (власниками) земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, згоди на проведення переговорів щодо умов їх викупу представники органу, який прийняв рішення про їх викуп, після отримання власником (власниками) цих об`єктів інформації (письмового повідомлення) проводять переговори з власником (власниками) земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо викупної ціни, строків та інших умов викупу.
		75.          Згідно з частиною першою та другою статті 12 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, здійснюється шляхом укладення договору купівлі-продажу, що підлягає нотаріальному посвідченню. У разі надання особі у власність земельної ділянки чи іншого майна замість викупленого може укладатися договір міни. Викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, може здійснюватися лише за згодою їх власників. У разі досягнення згоди щодо викупу земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, сторони укладають договір купівлі-продажу (іншого правочину, що передбачає передачу права власності).
		76.          Статтею 15 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» встановлено, що у разі неотримання згоди власника земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з викупом цих об`єктів для суспільних потреб зазначені об`єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно під розміщення: об`єктів національної безпеки і оборони; лінійних об`єктів та об`єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, магістральних трубопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об`єктів, необхідних для їх експлуатації; об`єктів, пов`язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення; об`єктів природно-заповідного фонду; кладовищ.
		77.          Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо будівництва та експлуатації автомобільних доріг» №2304-VIII від 27.02.2018, який набрав чинності 25.03.2018, частину першу статті 15 доповнено абзацом сьомим, згідно з яким у разі недосягнення згоди щодо умов договору купівлі-продажу (іншого правочину, що передбачає передачу права власності) протягом шести місяців з дня прийняття рішення про викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, зазначені об`єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно для будівництва автомобільних доріг загального користування державного значення, мостів, естакад та об`єктів, необхідних для їх експлуатації, на умовах концесії.
		78.          Відповідно до статті 21 Закону України «Про транспорт» єдину транспортну систему України становлять: транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт, у тому числі метрополітен); промисловий залізничний транспорт; відомчий транспорт; трубопровідний транспорт; шляхи сполучення загального користування.
		79.          Згідно з ДБН В.2.3-7-2010 (тут і далі у тексті також - ДБН В.2.3-7-2010, в редакції, чинній на момент прийняття рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 №1034/18 «Про викуп земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних/юридичних осіб, для суспільних потреб») ці будівельні норми встановлюють вимоги до проектування та будівництва нових, реконструкції та технічного переоснащення існуючих ліній, окремих споруд та пристроїв метрополітену. Вимоги цих Норм є обов`язковими для органів державного управління, контролю та експертизи, місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій, що діють на території України, а також для громадян - суб`єктів підприємницької діяльності незалежно від їхніх форм власності, відомчої належності та видів діяльності.
		80.          Відповідно до ДБН В.2.3-7-2010 метрополітен - підприємство міського позавуличного підземного або наземного (надземного) електричного транспорту, призначене для масових швидкісних перевезень пасажирів; визначається великою провізною здатністю та регулярністю руху.
		81.          Водночас наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 20.11.2018 №311 на заміну ДБН В.2.3-7-2010 введено в дію ДБН В.2.3-7:2018 Метрополітени. Основні положення (дата початку дії 01.09.2019).
		82.          Згідно з ДБН В.2.3-7:2018 метрополітен - вид міського позавуличного електричного транспорту загального користування підземного та/або наземного розміщення призначений для масових швидкісних перевезень пасажирів електропоїздами на лініях, що належить до об`єктів критичної інфраструктури. Об`єктами (інфраструктурою) метрополітену є лінії та колії метрополітену, контактна мережа 825В, електричні мережі та підстанції, системи і пристрої сигналізації, централізації, блокування, зв`язку і телекомунікації, інформаційні комплекси та системи управління установками лінії та рухом поїздів, електродепо, пункти технічного обслуговування рухомого складу, інші будівлі та споруди, рухомий склад, пристрої та обладнання, що забезпечують функціонування метрополітену та використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів.
		83.          Пунктом К.1.6 ДБН В.2.3-7-2010 «Споруди транспорту. Метрополітени» визначено, що технічною зоною 1-ї категорії вважається територія, під якою розмішені підземні споруди метрополітену на глибині до 20 м від проектних відміток поверхні землі до верху конструкцій цих споруд (вершина склепіння або верх перекриття); до числа таких підземних споруд належать станції метрополітену мілкого закладення з пристанційними спорудами, перегінні тунелі мілкого закладення з притунельними спорудами, а також підземні об`єкти спеціального призначення.
		84.          Згідно з додатком К (обов`язковий) у технічних зонах 1-ї і 2-ї категорій не дозволяється розміщення житлових будинків, будинків категорії А і Б із вибухопожежної і пожежної небезпеки, підприємств (промислові цехи, міські смітники, промислові очисні споруди та водозбірники, підземні та наземні сховища газу, нафтопродуктів і токсичних матеріалів), що можуть стати джерелом забруднення ґрунту, ґрунтових вод, тунельної атмосфери, а витоки з виробничих комунікацій при проникненні в споруди метрополітену можуть служити джерелом хімічної агресії.
		85.          Згідно з пунктом А.11, Додатку А (обов`язковий), ДБН В. 2.3-7:2018 передбачено, що у технічній зоні 1-ї та 2-ї категорій не дозволяється будівництво житлових/будинків, громадських, торгових і соціально-побутових будівель і споруд, що належать до І і II ступенів вогнестійкості згідно з ДБН В. 1.1 -7.
		V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		V.І. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
		86.          Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		87.          Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і дотримання норм процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам, висловленим учасниками справи, Верховний Суд виходить з такого.
		V.І.І Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції щодо можливості відчуження об`єктів нерухомого майна окремо без заявлення вимог стосовно відчуження земельної ділянки, на якій вони розташовані, з мотивів суспільної необхідності.
		88.          Аналогічне питання вже було предметом дослідження у Верховному Суді під час апеляційного перегляду справ зазначеної категорії й висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені, зокрема, у постанові від 17.08.2021 у справі №851/19/19, відступу від яких не здійснювалось і підстави для цього у справі, що розглядається, відсутні.
		89.          У вищевказаній постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, проаналізувавши положення норм Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», які також наведені й у розділі ІV цієї постанови, дійшов висновку про те, що порядок, який визначає цей Закон, регламентує саме механізм відчуження земельної ділянки (її частини), а визначена ним процедура відчуження житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень є можливою лише у разі коли такі об`єкти нерухомості розміщені на земельній ділянці, що знаходиться у приватній власності юридичних чи фізичних осіб.
		90.          Верховний Суд також констатував, що у цьому Законі відсутні положення, які б регулювали правовідносини щодо окремого відчуження для суспільних потреб житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, а відтак вимоги про примусове відчуження житла з мотивів суспільної необхідності можуть бути задоволені лише одночасно із вимогою щодо відчуження відповідної земельної ділянки. Наголошено, що аналогічний порядок закріплений і в нормах статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України.
		91.          Такий висновок викладався Верховним Судом й у постановах від 23.10.2018 у справі №876/2/17, від 20.04.2021 у справах №850/8/20 та №850/3/19.
		92.          Зі змісту ж поданого Харківською міською радою позову не вбачається того, що остання у своїй позовній заяві ставить вимогу про відчуження земельної ділянки, на якій розташовано спірну нежитлову будівлю, належну Товариству, або безпосередньо під такою будівлею.
		93.          За таких обставин справи, правового регулювання спірних відносин та наявної правозастосовчої практики Верховного Суду колегія суддів погоджується з наведеними Товариством аргументами про те, що вимога цього позову стосовно відчуження належного відповідачу об`єкта нерухомого майна у вигляді нежитлової будівлі у комунальну власність з мотивів суспільної необхідності для будівництва гілки метрополітену не може бути заявлена окремо від вимоги про відчуження земельної ділянки, на якій це майно розташоване, яка у цьому випадку не заявлялась.
		94.          З наявних у справі матеріалів вбачається і не заперечується сторонами, що земельна ділянка (кадастровий номер 6310138800:06:001:0001) за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 104 , на якій розташовується нежитлова будівля, щодо відчуження якої заявлено цей позов, як станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин, так і на момент розгляду цієї справи у судах обох інстанцій перебувала та продовжує перебувати у комунальній власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради. Про це зазначає представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу.
		95.          Разом з тим як вбачається з аналізу наведених у розділі ІV цієї постанови норм Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» та преамбули до нього, цей законодавчий акт регулює суспільні відносини, що виникають у процесі відчуження для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності лише тих земельних ділянок та інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
		96.          Колегія суддів акцентує увагу й на приписах абзацу третього частини другої статті 2 та частини першої статті 3 вищеназваного Закону, за змістом яких дія цього Закону не поширюється на суспільні відносини, що виникають у разі вилучення (викупу) земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у державній та/або комунальній власності. Об`єктом відчуження є земельна ділянка (її частина), житловий будинок, інші будівлі, споруди, багаторічні насадження, що на ній розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
		97.          Проаналізувавши наведені вище приписи законодавства, яким врегульовано спірні у цій справі правовідносини, колегія суддів вважає, що об`єктом відчуження з мотивів, зокрема, суспільної необхідності можуть бути, у тому числі, лише ті нежитлові будівлі та споруди, які розміщенні на земельних ділянках виключно приватної форми власності й тільки у випадку, якщо одночасно порушується питання про відчуження саме цих земельних ділянок.
		98.          Оскільки наявними у справі, що розглядається, матеріалами та встановленими у ній обставинами підтверджується перебування земельної ділянки, на якій розташована відчужувана позивачем будівля, у комунальній власності й вимог щодо відчуження такої земельної ділянки Харківською міською радою не заявляється і стосовно неї не приймалось відповідного передбаченого законом рішення про її відчуження, то колегія суддів вважає, що вимоги позовної заяви, у тому вигляді, у якому вони сформульовані, й за вищевказаних умов, не ґрунтуються на законі, а тому не можуть бути задоволені.
		V.І.ІІ Оцінка інших доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
		99.          За змістом частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		100.          Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом (частина четверта статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
		101.          Згідно ж з усталеним правозастосуванням Верховного Суду, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Така правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 15.08.2019 у справі №1340/4630/18.
		102.          Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі №910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі №143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 155)).
		103.          Оскільки у справі, що розглядається, позивач обрав неналежний і не передбачений законом спосіб судового захисту своїх прав, що є достатньою і самостійною підставою для відмови у задоволенні поданого ним позову, колегія суддів не надає оцінки іншим аргументам учасників справи та висновкам суду першої інстанції.
		104.          Суд підкреслює, що встановлення і доведення обставин стосовно перебування відчужуваного позивачем об`єкту нерухомого майна у технічній зоні 1-ї категорії та в зоні можливої деформації поверхні, а також щодо можливості будівництва об`єктів, які має намір збудувати Міськрада, на земельній ділянці під належною Товариству нежитловою будівлею, можуть охоплюватись предметом доказування у спорі про примусове відчуження такої земельної ділянки, якого, однак, у цій справі не виникло, й вимог щодо відчуження якої не заявляється.
		105.          Визначаючи межі мотивації цієї постанови, колегія суддів, з урахуванням фактичних обставин справи, предмету спору та предмету доказування, вважає, що оцінка вищевказаних аргументів не є необхідною, а також звертає увагу на приписи частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України. якою передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		106.          Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		107.          Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		108.          Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		109.          При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		110.          Суд також бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58), згідно з якою: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
		V.ІІ Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
		111.          За правилами пункту 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		112.          Частина перша статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		113.          Провівши апеляційний перегляд цієї справи у межах доводів та вимог апеляційної скарги, повноважень суду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову Харківської міської ради не ґрунтуються на правильному застосуванні норм права, не враховують фактичних обставин справи та наявної і наведеної вище у цій постанові правозастосовчої практики Верховного Суду в подібних спорах.
		114.          Це дозволяє стверджувати, що ухвалене у справі рішення суду першої інстанції по суті спору, яке переглядається Верховним Судом в апеляційному порядку, не можна визнати законним та обґрунтованим і таким, що відповідає закону, що свідчить про наявність передбачених процесуальним законом підстав для його скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову в позові.
		115.          Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРСО ТАУН» задовольнити.
		Рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2023 скасувати.
		Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРСО ТАУН» про примусове відчуження об`єктів нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності - відмовити.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.
		 
		Суддя - доповідач                                                                      Н.В. Коваленко
		 
		Судді:                                                                                                    А.Ю. Бучик
		 
		                                                                                          А.І. Рибачук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...