Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/2848/22 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 08.08.2023. Зареєстровано: 08.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 09.08.2023.
Дата набрання законної сили: 08.08.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		08 серпня 2023 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  914/2848/22 
		Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Рогач Л. І.,
		перевіривши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства фірма "Курорт-Сервіс"
		на рішення Господарського суду Львівської області від 28.03.2023 та
		постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2023
		у справі за позовом Східницької селищної ради
		до Приватного підприємства фірма "Курорт-Сервіс"
		про визнання укладеною додаткової угоди від 02.09.2022 до договору оренди землі від 06.09.2004 № 04.04.439.00669,
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача про визнання укладеною додаткової угоди від 02.09.2022 до договору оренди землі від 06.09.2004 № 04.04.439.00669.
		Позов мотивував тим, що Східницька селищна рада рішенням від 08.12.2021 №563 затвердила технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є підставою для внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати.
		Господарський суд Львівської області рішенням від 13.03.2023 задовольнив позов частково та визнав укладеною за рішенням суду додаткову угоду від 01.02.2023 до договору оренди землі від 06.09.2004 № 04.04.439.00669.
		Мотивував рішення тим, що відповідач продовжує фактично використовувати земельну ділянку після подання позовної заяви, а тому, враховуючи затвердження оновленої технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, суд дійшов висновку про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі в частині зміни орендної плати з 01 лютого 2023 року. Тобто з першого числа нового календарного місяця після повідомлення судом відповідача про наявність справи з предметом спору про визнання додаткової угоди укладеною, адже суд встановив, що позивач надіслав відповідачу проект додаткової угоди на неправильну адресу.
		Західний апеляційний господарський суд постановою від 26.06.2023 змінив рішення суду першої інстанції в частині дати, з якої суд визнав укладеною додаткову угоду. Визнав укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 06.09.2004 № 04.04.439.00669 з моменту набрання рішенням Господарського суду Львівської області від 28.03.2023 у справі №914/2848/22 законної сили. У решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.
		20.07.2023 відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 28.03.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 (повний текст складений 03.07.2023), в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.  
		Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у цій справі визначено колегію суддів у складі: Рогач Л. І. - головуючої, Мачульського Г. М., Краснова Є. В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2023.
		Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
		Згідно із частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
		Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
		У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
		У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
		Отже, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:  
		пункт 1 - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах; 
		пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення; 
		пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
		Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
		Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік випадків, за наявності яких подається касаційна скарга, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним. 
		У касаційній скарзі відповідач зазначив, що касаційна скарга подається відповідно до частини другої статті 287 ГПК України за наявності випадків, передбачених:
		- пунктом 1: суд апеляційної інстанції не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19;
		- пунктом 3: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах з питань: "Яким чином здійснюється перегляд розміру орендної плати (грошовий вираз та відсоткове співвідношення до нормативної грошової оцінки) при зміні нормативної грошової оцінки землі? Чи при внесенні змін до договору оренди землі відсоткове співвідношення орендної плати за землю, що вказане в договорі оренди землі, підлягає перегляду за згодою сторін? У разі відсутності згоди обох сторін договору щодо нового розміру орендної плати чи наявні підстави для визнання судом укладеною додаткової угоди до договору оренди землі на умовах запропонованих орендодавцем?"; 
		- пунктом 4: суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України) та суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).
		Водночас колегія суддів зазначає, що касаційна скарга в частині випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки скаржник у поданій касаційній скарзі не зазначає, щодо якої саме норми права (пункту, частини, статті Кодексу або Закону) відсутній правовий висновок Верховного Суду із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
		Крім того, скаржник, покликаючись на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК  України, також не зазначив які саме докази не дослідив суд під час розгляду справи.
		Згідно із частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
		Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
		Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд 
		УХВАЛИВ:
		1. Касаційну скаргу Приватного підприємства фірма "Курорт-Сервіс" на рішення Господарського суду Львівської області від 28.03.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 у справі № 914/2848/22 залишити без руху.
		2. Встановити строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
		3. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги з доданими документами направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, або через систему "Електронний суд" та всім іншим учасникам справи, додавши до заяв докази про таке направлення, а також докази щодо отримання цієї ухвали.
		4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі №914/2848/22 вважатиметься неподаною та буде повернута.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Суддя                                                                                                              Л. Рогач

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...