Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/178/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; про відшкодування шкоди.
Надіслано судом: 09.08.2023. Зареєстровано: 09.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 10.08.2023.
Дата набрання законної сили: 02.08.2023
Номер судового провадження: 952 Х

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 серпня 2023 року м. Харків Справа № 922/178/23 
		 
		Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І. , суддя Здоровко Л.М.
		за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М., 
		за участю представників:
		від позивача  Шишлов О.М. 
		від 1-го відповідача  Колотіло В.В., Зеленохатов І.Е. 
		від 2-го відповідача не з`явився 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, м.Харків (вх.№952 Х/2)
		на рішення Господарського суду Харківської області від 14.04.2023 у справі №922/178/23 (повний текст рішення складено 24.04.2023, суддя Калантай М.В.) 
		за позовом Приватного підприємства "Трастнлак", м.Харків 
		до 1. Головного управління ДПС у Харківській області, м.Харків 
		2. Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, м.Харків 
		про стягнення 325 973,32 грн,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Приватне підприємство "Трастнлак" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області та до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області про стягнення 325 973,32 грн збитків.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на вчинення першим відповідачем неправомірних дій щодо зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних через визнання позивача як платника податку на додану вартість таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку. Внаслідок цих дій позивач поніс збитки в розмірі 325 973,32 грн у вигляді сплати коштів за рішенням Господарського суду Харківської області від 27.06.2022 у справі №922/421/22.
		Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.04.2023 позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Трастнлак" 325 973,32 грн збитків. Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області на користь Приватного підприємства "Трастнлак" 4889,61 грн судового збору та 65 194,66 грн витрат на професійну правничу допомогу.
		Дослідивши подані сторонами докази суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявність всіх необхідних у даному випадку елементів правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою), допущених Головним управлінням ДПС у Харківській області, що призвело до завдання позивачу збитків. Судом встановлено, що Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних були прийняті рішення від №40760 від 29.12.2021 з приводу відповідності заявника критеріям ризиковості за п.8 Критеріїв ризиковості платника податків у зв`язку із наявністю ознак проведення ризикових операцій взаємовідносин з ТОВ "Ілантра" (ідентифікаційний код - 44386370) та від 12.01.2022 року №1512 з приводу відповідності заявника критеріям ризиковості за п.8 Критеріїв ризиковості платника податків. Зазначені рішення стали підставою для зупинення реєстрації податкових накладних №14 від 23 грудня 2021 року, №15 від 23 грудня 2021 року, №16 від 29 грудня 2021 року, №17 від 29 грудня 2021 року, які були складені за господарськими операціями з контрагентом позивача - Товариством з обмеженою відповідальністю "Імекс-Про". Вказані рішення Головного управління ДПС у Харківській області були визнані протиправними та скасовані рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 у справі №520/28656/21, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022. Отже, протиправність дій Головного управління ДПС у Харківській області, яка призвела до зупинення реєстрації вищевказаних податкових накладних підтверджується рішенням у адміністративній справі №520/28656/21, що має преюдиціальне значення для даного спору в силу ч.4 ст.75 ГПК України. Також суд встановив, що рішенням Господарського суду Харківської області від 27.06.2022 у справі №922/421/22 з ПП "Трастнлак" на користь ТОВ "Імекс-Про" стягнуто збитки в розмірі 321155,98 грн та судові витрати (сплачений судовий збір) в сумі 4817,34 грн. Зазначене рішення виконано ПП "Трастнлак", що підтверджує фактичне понесення збитків у вигляді сплати грошових коштів за рішенням суду у справі №922/421/22. За таких обставин, суд вважав, що позивачем доведено факт протиправної поведінки першого відповідача, виникнення у позивача збитків у сумі 325973,32 грн, а також наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, а тому позовні вимоги ПП "Трастнлак" у даній справі суд вважав законними обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. 
		Також, за висновком суду, спір у даній справі виник саме внаслідок неправомірних дій першого відповідача; відповідачами в порядку частин 5 та 6 статті 126 ГПК України не заявлялось клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд дійшов висновку про покладення на першого відповідача судовий збір у розмірі 4889,61 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 65194,66 грн. 
		Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 14.04.2023 у справі №922/178/23 Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 14.04.2023 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Трастнлак" відмовити; відмовити у задоволенні заяви ПП Трастнлак про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 65 194,66 грн в повному обсязі.
		Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник вважає, що причинно-наслідковий зв`язок між діями ГУ ДПС у Харківській області та понесеними позивачем збитками відсутній. Апелянт зазначає, що позивачем було направлено на реєстрацію податкові накладні, реєстрацію яких ГУ ДПС у Харківській області було зупинено. Посилаючись на приписи Порядку зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1165 від 11.12.2019, Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №520 від 12.12.2019, скаржник вважає, що ПП «Трастнлак» не скористалось правом надання письмових пояснень та первинних документів для подальшої реєстрації податкових накладних, не завершило процедуру реєстрації податкових накладних, а отже не вжило вичерпних заходів для належного виконання своїх податкових обов`язків. 
		Посилаючись на обставини справи №520/28656/21, у якій предметом оскарження є віднесення ПП «Трастнлак» до переліку ризикових, суд не врахував, що отримання податкового кредиту пов`язано з процедурою реєстрації податкової накладної. 
		Скаржник зазначає, що в постанові від 27.08.2019 у справі №540/2077/18 Верховний Суд зазначив, що віднесення Комісією контролюючого органу Товариства до переліку платників податків які відповідають критеріям ризиковості є передумовою зупинення податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстр податкових накладних. В подальшому відповідність критеріям ризиковості має бути спростовано платником податків шляхом подання на вимогу податкового органу переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, і лише ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної податковій накладній / розрахунку коригування або ненадання платником податку копій документі відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку або надання платником податку копій документів, як складені з порушенням законодавства є підставами для прийняття комісіями контролюючих органі рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. 
		Отже, за твердженням скаржника, законодавством передбачено певний порядок виконання податковими органами своїх функцій щодо податкового контролю, що в правовідносинах, які розглядаються, визначений у формі перевірки наданих платником податків пояснень та документів щодо проведених ним операцій. А тому, вважає апелянт, саме рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН призведе до певних негативних правових наслідків для платника податків. Вважаючи рішення контролюючого органу неправомірним, особа може звернутись до суду за захистом прав, (свобод) та інтересів від порушень з боку суб`єкта владних повноважень. І в межах цього спору підставами позову серед іншого, можуть бути доводи щодо неправомірності дій контролюючого органу по віднесенню платника податків до переліку таких платників податків які відповідають критеріям ризиковості. 
		За висновком скаржника, віднесення ПП «Трастнлак» до платників, які відповідають критеріям ризиковості, є одним із заходів збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань органів ДПС, тобто є лише діяльністю контролюючого органу з виконання своїх повноважень, яка сама по собі не створює для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов`язкових юридичних наслідків. 
		Включення суб`єктом владних повноважень до бази даних певної інформації не створює жодних перешкод для діяльності платника податку. 
		Таким чином, як вважає апелянт, прямий причинно-наслідковий зв`язок між визнанням ПП «Трастнлак» платником ПДВ, який відповідає критеріям ризиковості, зупиненням реєстрації податкових накладних та понесенням ПП «Трастнлак» збитків відсутній. 
		Скаржник також просить врахувати у спірних правовідносинах позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21. У згаданій постанові Суд зазначив, що дії / бездіяльність податкового органу з нереєстрації Податкової накладної не мають спричиняти шкоду Продавцю, оскільки такі діяння зумовлюють неотримання Покупцем податкового кредиту в розмірі ПДВ за угодою. При цьому Продавець добровільно сплатив Покупцю штраф у договірному порядку, а за встановлених у цій справі обставин, зокрема подальшої реєстрації Податкової накладної, що надає право Покупцеві отримати податковий кредит, він двічі має можливість отримати "вигоду" від угоди: по-перше, у розмірі штрафу, передбаченого пунктом 7.3.1 Договору, а по-друге, отримати податковий кредит у розмірі ПДВ за Податковою накладною (підпункт "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України).
		Апелянт зазначає, що вказана постанова є останньою у часі, де викладена правова позиція з приводу стягнення з Державного бюджету України збитків, понесених підприємством, а тому у силу ч. 4 ст. 236 ГПК України має пріоритет у застосуванні в аналогічних правовідносинах. 
		Щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу скаржник, посилаючись на практику Верховного Суду, викладену з приводу питань щодо розподілу судових витрат на правову допомогу вважає, що заявлені позивачем до стягнення витрати в розмірі 65 194,66 грн не підтверджені належними аргументами, які б підтверджували їх необхідність та неминучість. У зв`язку з цим, просить в задоволенні заяви позивача про стягнення з ДПІ витрат на правничу допомогу відмовити в повному обсязі. 
		Зважаючи, що апеляційна скарга надійшла до Східного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що унеможливлює її розгляд, відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/178/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи. Копію ухвали надіслано апелянту та Господарському суду Харківської області.
		02.06.2023 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Господарського суду Харківської області від 14.04.2023 у справі №922/178/23 залишено без руху та встановлено апелянту 10-денний строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Господарського суду Харківської області від 14.04.2023 у справі №922/178/23 та призначено справу до розгляду на 02.08.2023. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 10 днів з дня вручення даної ухвали.
		У відзиві на апеляційну скаргу позивач з доводами апелянта не погоджується та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Позивач вважає, що протиправна поведінка була допущена з боку першого відповідача - Головного управління ДПС у Харківській області, яким в особі Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних були прийняті рішення від 29.12.2021 №40760 з приводу відповідності заявника критеріям ризиковості за п.8 Критеріїв ризиковості платника податків у зв`язку із наявністю ознак проведення ризикових операцій взаємовідносин з ТОВ "Ілантра" (ідентифікаційний код - 44386370) та від 12.01.2022 року №1512 з приводу відповідності заявника критеріям ризиковості за п.8 Критеріїв ризиковості платника податків.
		Зазначені рішення стали підставою для зупинення реєстрації податкових накладних №14 від 23 грудня 2021 року, №15 від 23 грудня 2021 року, №16 від 29 грудня 2021 року, №17 від 29 грудня 2021 року, які були складені за господарськими операціями з контрагентом позивача - Товариством з обмеженою відповідальністю "Імекс-Про".
		Вказані рішення Головного управління ДПС у Харківській області були визнані протиправними та скасовані рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 у справі №520/28656/21, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022, які є преюдиціальними для даного спору в силу ч.4 ст.75 ГПК України.
		Отже, протиправність дій Головного управління ДПС у Харківській області, яка призвела до зупинення реєстрації вищевказаних податкових накладних підтверджується рішенням у адміністративній справі №520/28656/21.
		Щодо наявності збитків та їх розміру, позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Харківської області від 27.06.2022 у справі №922/421/22 з ПП "Трастнлак" на користь ТОВ "Імекс-Про" стягнуто збитки в розмірі 321155,98 грн, а також судові витрати (сплачений судовий збір) в сумі 4817,34 грн. Зазначене рішення виконано ПП "Трастнлак", що підтверджується платіжним дорученням №57 від 09.01.2023. Щодо наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою державного органу та понесеними позивачем збитками, відповідач зазначає, що рішенням Господарського суду Харківської області від 27.06.2022 у справі №922/421/22 встановлено, що на підставі видаткових накладних № 141 від 29 грудня 2021 року, № 142 від 29 грудня 2021 року, № 155 від 23 грудня 2021 року, №156 від 23 грудня 2021 року відповідачем (ПП "Трастнлак") поставлено позивачу (ТОВ "Імекс-Про"), на виконання умов договору, товар на суму 1 926 935,86 грн разом з 20% ПДВ. Відповідачем було складено та подано податкові накладні № 14 від 23 грудня 2021 року, № 15 від 23 грудня 2021 року, № 16 від 29 грудня 2021 року, № 17 від 29 грудня 2021 року. Однак, відповідно до наданих квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію вищезазначених податкових накладних було зупинено з посиланням на пункт 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, тобто органи ДФС вчинили обумовлену нормами закону дію з метою отримання пояснень та/або відповідних документів від заявника з метою встановлення законної операції, на підставі якої формується право на отримання податкового кредиту. Як встановив суд, відповідач не зареєстрував податкові накладні, отже, позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 321 155,98 грн, яка фактично є збитками цієї особи. Таким чином, виникнення для ПП "Трастнлак" обов`язку щодо сплати грошових коштів за рішенням у господарській справі №922/421/22 було обумовлено саме фактом зупинення реєстрації податкових накладних відповідно до приписів пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України. Рішення у справі №922/421/22 також має преюдиціальне значення для даного спору в розумінні ч.4 ст.75 ГПК України.
		Щодо посилання апелянта на правову позицію Великої палати Верховного Суду викладену у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, вважає, що апелянт звертається до деяких відокремлених від контексту мотивувань постанови та не зазначає про обов`язкові висновки щодо застосування норм права. Зокрема, Судом зазначено, що застосовуючи в контексті спірних правовідносин норми статей 22, 1166, 1173 ЦК України, підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17, підпункту 114.3.2. пункту 114.2 статті 114 та пункту 201.10 статті 201 ПК України, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів / послуг, який з 1 січня 2015 року за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем у публічно-правових відносинах з державою обов`язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну. Водночас покупець не є стороною публічно-правових відносин між продавцем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. До моменту виникнення права на включення суми ПДВ за операцію з придбання товарів / послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу пункту 201.10 статті 201 ПК України зумовлює лише обов`язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця, спонукати виконати який покупець не може. Оскільки саме від продавця, який має законом визначений обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій. Якщо перешкодою для вчинення продавцем дій, необхідних для реєстрації податкової накладної у ЄРПН, було незаконне рішення, дія чи бездіяльність контролюючого органу, то держава може бути притягнута до відповідальності перед постачальником за спричинену цим шкоду, зокрема в результаті притягнення продавця до відповідальності його контрагентом. Оскарження рішення, дії або бездіяльності контролюючого органу як таке, що спрямоване на відновлення суб`єктивного права чи законного інтересу, і вимога про відшкодування шкоди, завданої втратою цього права чи інтересу, є зверненням до конкуруючих способів захисту, одночасно надати які суд не може.
		Відповідач зазначає, що справа №925/556/21 має той же предмет позову з даною справою, однак розглянута з інших фактичних обставин справи. У вказаній справі щодо позивача не приймалось рішення про включення його до переліку ризикових підприємств, а було прийнято рішення про відмову ВП «Імпульс Плюс» у реєстрації Податкової накладної в ЄРПН через надання ним недостатньої кількості документів на підтвердження походження реалізованого товару. ВП «Імпульс Плюс» оскаржило дане рішення ДПС у суді та рішенням адміністративного суду визнано протиправним та скасовано рішення Комісії і зобов`язано ДПС зареєструвати Податкову накладну в ЄРПН датою її фактичного подання на реєстрацію, а саме 22 липня 2020 року.
		Велика Палата Верховного Суду з цього приводу зазначила, що суди попередніх інстанцій не врахували, що ВП «Імпульс Плюс» реалізувало своє право як платника податків у податкових відносинах і вчинило дії, спрямовані на відновлення майнового інтересу контрагента на одержання права на податковий кредит, а саме звернулось до адміністративного суду з позовом у справі № 580/3394/20, за результатами вирішення якої ГУ ДПС зареєструвало у ЄРПН Податкову накладну датою її подання на реєстрацію, а саме 22.07.2020. Виконання судового рішення в зазначеній справі мало наслідком реалізацію майнового інтересу «Тальне» на виникнення прав на податковий кредит, оскільки відповідно до абзацу другого пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, є для покупця таких товарів / послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		В даній же справі вимога ПП «Трастнлак» про стягнення коштів з державного бюджету з підстав порушення контролюючим органом прав платника податків не є способом відновлення права платника податків, а є способом захисту позивача в деліктному зобов`язанні, коли порушене право вже не відновлюється та/або позивач одержує компенсацію наслідків порушення.
		Щодо тверджень апелянта про те, що ПП "Трастнлак" не вживало жодних заходів направлених на оскарження дій відповідача щодо зупинення/відмови у реєстрації податкових накладних, але негативні наслідки у вигляді збитків були спричинені саме фактом зупинення реєстрації податкових накладних, а не самим по собі включенням до переліку ризикових, позивач зазначає, що з норм чинного законодавства України чітко та однозначно слідує, що прийняття контролюючим органом рішення про присвоєння особі ознаки ризикового платника податків (у спосіб прийняття рішення про визнання відповідності платника податків критеріям ризиковості платника податків) змінює правовий режим моніторингу реєстрації податкових накладних в Реєстрі, з абсолютною невідворотністю призводить до зупинення реєстрації будь-якої складеної цією особою податкової накладної в Реєстрі. Рішення Комісії регіонального рівня про реєстрацію виписаної такою собою податкової накладної в Реєстрі не виконується одразу, а надсилається до Комісії центрального рівня для ревізії та узгодження. Пунктом 6 Порядку зупинення реєстрації №1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено та/або подано податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Отже, прийняття рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості у будь-якому випадку зупиняє реєстрацію податкової накладної. Відповідно, без скасування рішення про відповідність ПП "Трастнлак" критеріям ризиковості реєстрація податкової накладної не могла бути проведена.
		ПП «Трастнлак» не зверталось до суду з позовом щодо зобов`язання зареєструвати відповідні податкові накладні. За наявності незаконного рішення про включення ПП «Трастнлак» до підприємств які мають ознаки ризиковості, що є прямим наслідком зупинення податкових накладних, ПП «Трастнлак» не мав би успіху у суді щодо відповідної вимоги. Саме тому підприємство не погодилось із законністю рішень про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку та оскаржило їх у адміністративному суді. 
		Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року №1428 було внесено зміни до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в тому числі у п. 6, яким встановлено, що у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Втім, станом на 28.02.2023 ГУ ДПС у Харківській області не було виконано рішення адміністративного суду від 27.06. 2022 у справі №520/28656/21, яке залишено в силі постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022. Крім того, ГУ ДПС у Харківській області не тільки не виконало рішення суду, а й 09.02.2023 прийняло нове рішення №4001 про відповідність ПП «ТРАСТНЛАК» критеріям ризиковості. Станом на момент подання відзиву ПП «ТРАСТНЛАК» не виключено із переліку підприємств які відповідають критеріям ризиковості. 
		Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу позивач вважає, що задовольняючи заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі, суд дійшов правомірного висновку про те, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 65194,66 грн (що є фіксованою сумою відповідно до умов Договору) є такими, що пов`язані з розглядом справи, відповідають критеріям, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України. Враховуючи складання і підписання адвокатом процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, участі адвоката у судових засіданнях в господарському суді, позивач вважає, що витрати на правову допомогу є реальними, обґрунтованими, розумними і підтвердженими матеріалами справи. 
		Зважаючи на викладені доводи просить апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Господарського суду Харківської області від 14.04.2023 у справі №922/178/23 залишити без задоволення. 
		В судовому засіданні 02.08.2023 апелянт підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати. Представник позивача проти доводів скарги заперечував та просив відмовити у її задоволенні. 
		Представник другого відповідача в судове засідання не з`явився, про причини нез`явлення суд не повідомив, про час, день та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином. 
		Частинами 11 та 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Враховуючи що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України. 
		Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта та доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, заслухаши представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 29.12.2021 Комісією регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Харківській області прийнято рішення № 40760, яким вирішено, що ПП "Трастнлак" відповідає критеріям ризиковості платника Податків визначених в п.8 "Критеріїв ризиковості платника податку", а саме, підприємство та/або контрагент задіяні у проведенні ризикових операцій. 
		З урахуванням отриманих від платника податку інформації та копії відповідних документів від 30.12.2021, рішенням комісії регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Харківській області № 1512 від 12.01.2022 було вирішено, що ПП "Трастнлак" відповідає критеріям ризиковості платника Податків визначених в п. 8 "Критеріїв ризиковості платника податку", а саме, підприємство та/або контрагент задіяні у проведенні ризикових операцій.
		Не погоджуючись із законністю вищезазначених рішень Головного управління ДПС у Харківській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, позивач оскаржив їх до адміністративного суду. 
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 у справі №520/28656/21, що залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу державної податкової служби України в особі Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 29.12.2021 №40760 та від 12.01.2022 №1512.
		В той же час, Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс-Про" (Покупець), яке є контрагентом позивача за господарським операціям, за якими складено податкові накладні, реєстрацію яких зупинено на підставі вищевказаних рішень ГУ ДПС у Харківській області, звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПП "Трастнлак" про стягнення з підприємства (Продавця) збитків у розмірі 321 155,98 грн. 
		Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.06.2022 у справі №922/421/22 (набрало законної сили 19.07.2022), позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ПП "Трастнлак" на користь ТОВ "Імекс-Про" збитки в розмірі 321 155,98 грн та судовий збір в сумі 4 817,34 грн.
		На виконання рішення господарського суду у справі №922/421/22 позивачем на користь ТОВ "Імекс-Про" (покупця) сплачено кошти у загальному розмірі 325 973,32 грн, які складаються із збитків в розмірі 321 155,98 грн та судового збору у розмірі 4817,34 грн.
		За твердженням позивача, дії податкового органу щодо зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) внаслідок визнання ПП "Трастнлак" таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої позивач зазнав збитки у розмірі 325 973,32 грн, які був вимушений сплатити на користь покупця, виконуючи рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/421/22. Позивач зазначав, що внаслідок таких дій податкового органу, покупець був позбавлений можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту, та відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання. Тому, у результаті противоправних дій податкового органу позивачем понесено майнові витрати, що могли бути використані у господарській діяльності за звичайних обставин, якби не відбулось протиправне зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через визнання відповідності платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку. Наведені обставини стали підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення з Державного бюджету на свою користь 325973,32 грн збитків.
		Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне. 
		Спірним у даній справі є питання щодо наявності підстав притягнення податкового органу до відповідальності у вигляді стягнення збитків, а саме, доведеність обставин протиправної поведінки ДПС, наявність у продавця збитків і причинний зв`язок між неправомірними діями ДПС і завданими збитками. Зокрема, у даній справі позивач вважає, що дії ДПС щодо зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН внаслідок визнання ПП "Трастнлак" таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку, позбавили покупця можливості включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, та відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання.
		Відносини з приводу справляння податку на додану вартість регламентовані, насамперед, приписами розділу V Податкового кодексу України. 
		Згідно з п.п. "а" п.185.1 ст.185 та п.п. "б" п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів і послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
		Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
		Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
		Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. 
		Функціонування Єдиного реєстру податкових накладних (далі за текстом Реєстр) відбувається в автоматизованому режимі за правилами Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних (затверджено постановою КМУ від 29.12.2010 №1246 із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №1246), а також Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість (затверджено постановою КМУ від 16.10.2014 із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №569).
		За правилами п.12 Порядку ведення Реєстру №1246 контролюючим органом в автоматичному режимі (тобто без фізичної участі конкретного працівника, а виключно за раніше створеними налаштуваннями продукту програмного забезпечення - інформаційно телекомунікаційної системи) вчиняється управлінське волевиявлення першого рівня процедури моніторингу податкових накладних з приводу прийняття податкової накладної до Реєстру або з приводу відмови у прийнятті податкової накладної до Реєстру.
		Постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11.12.2019 №1165 (далі Порядок зупинення реєстрації №1165), а наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі за текстом - Порядок прийняття рішень №520).
		Пунктом 6 Порядку зупинення реєстрації №1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено та/або подано податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
		Таким чином, з наведених положень законодавства вбачається, що прийняття контролюючим органом рішення про присвоєння особі ознаки ризикового платника податків (у спосіб прийняття рішення про визнання відповідності платника податків критеріям ризиковості платника податків) змінює правовий режим моніторингу реєстрації податкових накладних в Реєстрі, призводить до зупинення реєстрації будь-якої складеної цією особою податкової накладної в Реєстрі. В той же час, продавець у господарських правовідносинах має скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, адже, із цим пов`язується виникнення у покупця права віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту. Факт прийняття податковим органом рішення з приводу відповідності заявника критеріям ризиковості платника податків фактично призводить до відмови органами ДФС у реєстрації податкової накладної, що унеможливлює отримання позивачем податкового кредиту відповідно до ст.198 Податкового кодексу. 
		Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розд.V цього Кодексу.
		 За змістом пп."а" п.198.1 ст.198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені / нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.
		 Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів / послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.
		Як вже зазначалось, згідно з п.201.10 ст.201 ПК на продавця товарів / послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
		В постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з 1 січня 2015 року ПК України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.
		 Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.
		Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в постанові від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, вже зверталась увага на те, що належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (також постанова об`єднаної палати КГС ВС від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).
		Враховуючи викладене, Велика Палата дійшла висновку, що збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів / послуг, який з 1 січня 2015 року за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем в публічно-правових відносинах з державою обов`язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, адже із цим пов`язується виникнення у покупця права на віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.
		Водночас покупець не є стороною публічно-правових відносин між продавцем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. До моменту виникнення права на включення суми ПДВ за операцію з придбання товарів / послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу пункту 201.10 статті 201 ПК України зумовлює лише обов`язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця, спонукати виконати який покупець не може.
		Як наслідок, такий покупець також не може вимагати від держави відшкодування збитків, спричинених невиконанням контролюючим органом обов`язку з проведення перевірки, оскільки цей обов`язок контролюючий орган має не перед покупцем і його невиконання не вважається таким, що порушує якесь конкретне право платника податків.
		Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
		Якщо перешкодою для вчинення продавцем дій, необхідних для реєстрації податкової накладної у ЄРПН, було незаконне рішення, дія чи бездіяльність контролюючого органу, то держава може бути притягнута до відповідальності перед постачальником за спричинену цим шкоду, зокрема, в результаті притягнення продавця до відповідальності його контрагентом.
		Як свідчать встановлені обставини, податкові накладні, складені позивачем за результатом існуючих між сторонами господарських відносин, направлені позивачем для їх реєстрації в ЄРПН. Однак, як зазначає позивач, за інформацією, отриманою від платника податків, 29.12.2021 контролюючим органом в особі Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Харківській області було прийнято рішення №40760 та від 12.01.2022 за №1512 з приводу відповідності заявника критеріям ризиковості за п. 8 критеріїв ризиковості платника податків у зв`язку із наявністю ознак проведення ризикових операцій взаємовідносин з ТОВ «Ілантра».
		Критерії ризиковості платника податків на додану вартість наведені у Додатку 1 до Порядку № 1165, відповідно до яких одним із них, згідно з пунктом 8 Додатку № 1, є: "8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування".
		Пунктом 6 Порядку про зупинення №1165 передбачено, що у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.
		Тож, виходячи з наведених положень, положення Порядку №1165 встановлюють можливість платника податку оскаржити рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, у тому числі у судовому порядку.
		Крім цього, відповідно до пункту 6 Порядку №1165 у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
		Правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 14 березня 2023 року у справі № 908/41/22 (908/398/22). 
		Не погоджуючись із законністю рішень ДПС щодо відповідності ПП "Трастнлак" критеріям ризиковості платників податку, позивач оскаржив їх у адміністративному суді. Зокрема, матеріали справи свідчать, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 у справі №520/28656/21, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022, позов задоволено. 
		Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу державної податкової служби України в особі Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 29.12.2021 року №40760. 
		Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу державної податкової служби України в особі Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.01.2022 року №1512. 
		Частиною 4 статті 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, дії податкового органу щодо визнання відповідності ПП "Трастнлак" критеріям ризиковості платника податку, що мало наслідком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлені рішенням суду в адміністративній справі №520/28656/21, яке є преюдиціальним при вирішенні даного господарського спору.
		Колегія суддів також зазначає, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18).
		Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок, як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18).
		Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (постанова Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі № 917/877/17).
		Як вже зазначалося вище, обов`язок постачальника зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем. Разом з цим, невиконання цього обов`язку щодо реєстрації податкової накладної вочевидь може завдати покупцю (відповідачу у даній чправі) збитків.
		Зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 908/1568/18, а також в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 серпня 2018 року у справі № 917/877/17, викладені відповідні висновки та зазначено, що належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс-Про", яке є контрагентом позивача за господарськими операціями щодо яких було складено податкові накладні, реєстрацію яких зупинено на підставі вищевказаних рішень ГУ ДПС у Харківській області, звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПП "Трастнлак" про стягнення з даного підприємства збитків у розмірі 321155,98 грн. (справа №922/421/22). Позовні вимоги обґрунтовано тим, що реєстрацію поданих ПП "Трастнлак" податкових накладних №14 від 23 грудня 2021 року, №15 від 23 грудня 2021 року, №16 від 29 грудня 2021 року, №17 від 29 грудня 2021 року було зупинено податковим органом, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс-Про" позбавлений можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 321155,98 грн.
		Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.06.2022 у справі №922/421/22, яке набрало законної сили 19.07.2022, позовні вимоги задоволено повністю. 
		Стягнуто з ПП "Трастнлак" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс-Про" збитки в розмірі 321 155,98 грн та судовий збір в розмірі 4 817,34 грн.
		З наявного у справі платіжного доручення №57 від 09.01.2023 вбачається, що ПП "Трастнлак" виконало рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/421/22 та сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю "Імекс-Про" загальну суму 325973,32 грн, з яких, збитки в розмірі 321155,98 грн та судові витрати (сплачений судовий збір) в сумі 4817,34 грн.
		Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно із частиною другої цієї статті є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		 Частиною першою статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		 Статті 1173, 1174 ЦК України передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Утім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є необхідними для доказування у спорах про стягнення збитків.
		 Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
		 Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконане боржником.
		Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
		Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки.
		Відповідно до пункту 114.1 статті 114 ПК України особа, чиї права та/або законні інтереси порушено, має право на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб.
		Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, відшкодовується державою за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини контролюючого органу, його посадових (службових) осіб.
		Ухвалення попереднього судового рішення про визнання протиправними дій (бездіяльності) контролюючого органу (його посадових (службових) осіб) не є необхідним для вирішення іншої справи, у якій розглядаються позовні вимоги про відшкодування збитків (шкоди), завданих такими діяннями, а господарський суд може самостійно встановити наявність чи відсутність складу відповідного цивільного правопорушення, яке стало підставою для звернення до суду, шляхом оцінки наданих сторонами доказів.
		Правова позиція з цього питання викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21.
		Встановлені у справі обставини свідчать, що протиправна поведінка була допущена з боку Головного управління ДПС у Харківській області, яким в особі Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних були прийняті рішення від 29.12.2021 №40760 з приводу відповідності заявника критеріям ризиковості за п.8 Критеріїв ризиковості платника податків у зв`язку із наявністю ознак проведення ризикових операцій взаємовідносин з ТОВ "Ілантра" (ідентифікаційний код - 44386370). Також, контролюючим органом в особі Комісії прийнято рішення №1512 від 12.01.2022 з приводу відповідності заявника критеріям ризиковості за п.8 Критеріїв ризиковості платника податків. 
		В подальшому такі рішення стали підставою для зупинення реєстрації податкових накладних №14 від 23 грудня 2021 року, №15 від 23 грудня 2021 року, №16 від 29 грудня 2021 року, №17 від 29 грудня 2021 року, які були складені за господарськими операціями з контрагентом позивача - Товариством з обмеженою відповідальністю "Імекс-Про".
		Протиправність дій Головного управління ДПС у Харківській області з приводу винесення рішень №40760 та №1512, яка призвела до зупинення реєстрації вищевказаних податкових накладних підтверджується рішенням у адміністративній справі №520/28656/21, яким рішення ДПС були визнані протиправними та скасовані. 
		Крім того, колегія суддів вважає, що наявність збитків позивача та їх розмір підтверджуються рішенням Господарського суду Харківської області від 27.06.2022 у справі №922/421/22, яким з ПП "Трастнлак" на користь ТОВ "Імекс-Про" стягнуто 321155,98 грн збитків, а також судовий збір в сумі 4817,34 грн. Виконання вказаного рішення у справі №922/421/22 шляхом сплати ПП "Трастнлак" на користь ТОВ "Імекс-Про" підтверджуєтся наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №57 від 09.01.2023. Отже, наявними у справі документами підтверджується фактичне понесення позивачем збитків у вигляді сплати коштів на виконання рішення суду у справі №922/421/22.
		Щодо наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою державного органу та понесеними позивачем збитками, колегія суддів зазначає, що законний майновий інтерес Покупця в отриманні права на податковий кредит з ПДВ випливає з господарської операції, яку він як платник податку здійснює з іншим платником податку, від дій якого залежить, чи буде цей майновий інтерес реалізовано.
		Цей майновий інтерес не має своїм джерелом окремі спеціальні умови господарського правочину між продавцем і покупцем. Він виникає в силу норм податкового законодавства внаслідок відповідної господарської операції між платниками податку.
		Слід зауважити, що включення в господарські договори положень про відповідальність продавця (виконавця послуг) за порушення обов`язку щодо складання та реєстрації податкової накладної та/або вчинення інших діянь, які можуть призвести до позбавлення покупця (замовника) можливості включити суму податку за відповідну операцію до складу податкового кредиту, є звичайною діловою практикою, що набула поширення у зв`язку зі змінами в податковому законодавстві з 1 січня 2015 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21).
		Зокрема, в рішенні Господарського суду Харківської області від 27.06.2022 у справі №922/421/22 судом встановлено, що 01.11.2019 між ПП "Трастнлак" (постачальник, відповідач у справі) та ТОВ "Імекс-Про" (покупець, позивач у справі) укладено договір поставки № 0111/19. За умовами договору постачальник зобов`язувався поставити та передати у власність покупця товар, асортимент, кількість та вартість якого визначатиметься відповідно до видаткових накладних, рахунків або специфікацій (додатків) до даного договору, які складають невід`ємну частину даного договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору (пункт 1.1. договору). 
		За умовами пункту 2.11. договору, на постачальника покладений обов`язок зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування до податкової накладної, скріплені електронним цифровим підписом, в Єдиному реєстрі податкових накладних, з урахуванням граничних строків, визначених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Реєстрації підлягають всі без винятку податкові накладні, незалежно від їх суми. За не реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН), в строки, передбачені пунктом 2.11. цього договору, незалежно від підстав, що викликали настання таких обставин, постачальник відшкодовує на користь покупця суму збитків у розмірі ПДВ, зазначеного в ненаданій/незареєстрованій податковій накладній (пункт 7.5. договору). 
		За висновком суду у вказаній справі сутність спору полягає у примусовому стягненні з відповідача, нарахованої відповідно до пункту 7.5 договору, суми збитків у зв`язку з несвоєчасною реєстрацією відповідачем податкових накладних.
		Судом під час розгляду справи №922/421/22 також встановлено, що на підставі видаткових накладних № 141 від 29 грудня 2021 року, № 142 від 29 грудня 2021 року, № 155 від 23 грудня 2021 року, № 156 від 23 грудня 2021 року відповідачем було поставлено позивачу, на виконання умов договору, товар на суму 1 926 935,86 грн разом з 20% ПДВ. 05.01.2022 позивач звертався до відповідача листом №1 щодо надання інформації по реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. У відповідь, відповідач повідомив листом № 19/1 від 19 січня 2022 року, що за поставку товару на загальну суму 1 926 935,86 грн. ним було зареєстровано податкові накладні № 14 від 23 грудня 2021 року, № 15 від 23 грудня 2021 року, № 16 від 29 грудня 2021 року, № 17 від 29 грудня 2021 року, реєстрація яких була зупинена з посиланням на пункт 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, на підтвердження чого відповідач надав квитанції про реєстрацію податкових накладних/розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. 20 січня 2022 року на адресу відповідача позивачем була скерована вимога про сплату збитків у розмірі суми ПДВ, загальна сума яких становить 321 155,98 грн., протягом 10 днів з дня її отримання, оскільки несвоєчасна реєстрації податкових накладних призвела до втрати у підприємства-позивача можливості отримати податковий кредит. 24.01.2022 відповідач листом № 24/1 проінформував позивача про відсутність його вини у понесених позивачем збитків у розмірі недотриманого податкового кредиту, оскільки реєстрації податкових накладних була зупинена податковим органом. Вважаючи, що позивачем порушено господарське зобов`язання, встановлене умовами пункту 2.11. договору та відповідальність за порушення якого встановлена в пункті 7.5. договору, позивач звернувся до господарського суду із вимогою про стягнення з відповідача збитків, завданих позивачу через неможливість оформлення податкового кредиту. 
		Також у вказаному рішенні суд встановив, що відповідно до наданих квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію вищезазначених податкових накладних було зупинено з посиланням на пункт 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, тобто органи ДФС вчинили обумовлену нормами закону дію з метою отримання пояснень та/або відповідних документів від заявника з метою встановлення законної операції, на підставі якої формується право на отримання податкового кредиту.
		Судом під час розгляду справи також було встановлено, що відповідач не зареєстрував податкові накладні, а тому позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 321 155,98 грн, яка фактично є збитками цієї особи та задовольнив позовні вимоги, стягнувши з відповідача на користь покупця суму збитків в розмірі 321155,98 грн збитків, а також судовий збір в сумі 4817,34 грн.
		При цьому, місцевим господарським судом у справі №922/421/22 було враховано, що з урахуванням редакції пункту 7.5 договору, сторонами за цим пунктом у розділі «відповідальність сторін» передбачено не штрафну санкцію, а саме застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків, встановивши обов`язок постачальника відшкодувати покупцю відповідні втрати/збитки в розмірі суми податку на додану вартість, вказану у податковій накладній, у зв`язку із невиконання постачальником обов`язку щодо здійснення реєстрації податкової накладної. 
		Виконання вказаного рішення у справі №922/421/22 шляхом сплати ПП "Трастнлак" на користь ТОВ "Імекс-Про" підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №57 від 09.01.2023. 
		Отже, наявними у справі документами підтверджується фактичне понесення позивачем збитків у вигляді сплати коштів на виконання рішення суду у справі №922/421/22. В той же час, встановлені у справі обставини також свідчать, що неможливість продавця здійснити реєстрацію податкових накладних була обумовлена неправомірними діями податкового органу. Зокрема, як зазначалося вище, зупинення реєстрації податкових накладних відбулося саме внаслідок прийняття ДПС рішень від 29.12.2021 №40760 та від 12.01.2022 №1512, які визнані протиправними та скасовані рішенням адміністративного суду у справі №520/28656/21.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що виникнення у позивача збитків у сумі 325973,32 грн обумовлено протиправною поведінкою першого відповідача. Крім того, позивачем належними доказами підтверджено наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою податкового органу та збитками, завданими його неправомірними діями, що мало наслідком сплату позивачем коштів контрагенту (покупцю) в межах виконання рішення суду у справі №922/421/22. Отже, позивачем доведено наявність всіх складових, що підтверджують завдання позивачу збитків та наявність правових підстав для їх стягнення. Зважаючи на викладене, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПП "Трастнлак" у даній справі. 
		В апеляційній скарзі податковий орган посилаючись на норми п. 114.3 ст. 114 ПК України вважає, що норми вказаної статті містять вичерпний перелік підстав для відшкодування шкоди, а тому стягнення з контролюючого органу шкоди з інших підстав законом не передбачено. Зважаючи на це, судом не встановлено наявності всіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків за відсутності причинно-наслідкового зв`язку між діями ГУ ДПС у Харківській області та понесеними позивачем збитками.
		З цього приводу колегія суддів зазначає, що шкода, заподіяна платнику податків внаслідок податкового правопорушення контролюючого органу, відшкодовується за рішенням суду (пункт 114.4 статті 114 ПК України).
		Пункт 114.1 статті 114 ПК України відтворює загальне право платника податків на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їхніх посадових (службових) осіб, зазначаючи, що особа, чиї права та/або законні інтереси порушено, має право на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, а шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, відшкодовується державою за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини контролюючого органу, його посадових (службових) осіб.
		За пунктом 114.2 статті 114 ПК України шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, що визнаються податковими правопорушеннями відповідно до цього Кодексу, відшкодовується в повному обсязі в порядку, передбаченому законодавством про відшкодування шкоди.
		Податковими правопорушеннями контролюючих органів є протиправні рішення, дії або бездіяльність контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, вчинення яких є підставою для відшкодування шкоди особі, чиї права порушені, відповідно до закону (пункт 128.1 статті 128 ПК України).
		Згідно із п. 128.1 ст. 128 ПК України податковими правопорушеннями контролюючих органів є протиправні рішення, дії або бездіяльність контролюючих органів, їхніх посадових (службових) осіб, вчинення яких є підставою для відшкодування шкоди особі, чиї права порушені, відповідно до закону. Тому об`єктивна сторона цих правопорушень може проявлятися у будь-якому діянні (дії або бездіяльності), вчинення якого є підставою для відшкодування шкоди платнику податків, чиї права порушені, відповідно до закону. 
		Пунктом 114.3 ст. 114 ПК України визначено, що шкода від неправомірних дій податківців може в себе включати (але не виключно): вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна платника податків, вартість якого визначається відповідно до законодавства;додаткові витрати, понесені платником податку, які включають штрафні санкції, сплачені контрагентам платника, вартість додаткових робіт, послуг, додатково витрачених матеріалів тощо; витрати, пов`язані з адміністративним та/або судовим оскарженням, які включають витрати на юридичний супровід, що не пов`язаний із захистом, наданим адвокатом, на відрядження працівників або представників платника податку, залучення експертів, отримання необхідних доказів, виготовлення копій документів тощо. А от суми, що підлягають відшкодуванню в порядку розподілу судових витрат згідно із процесуальним законодавством (тобто, судовий збір, витрати на адвоката, пов`язані з судовим захистом), не можуть бути стягнуті в порядку відшкодування шкоди. При цьому сума витрат, пов`язаних з оскарженням, не повинна перевищувати 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року, в якому приймається відповідне судове рішення.
		Судом встановлена наявність всіх трьох складових податкового правопорушення, а саме, неправомірність дій підтверджено рішенням адміністративного суду під час розгляду справи №520/28656/21; наявність шкоди  рішення господарського суду у справі №922/421/22, яким з ПП «Трастланк» на користь покупця стягнуто розмір збитків за позбавлення покупця права на включення суми ПДВ до складу податкового кредиту, що можна було б уникнути в разі реєстрації продавцем видаткових накладних в межах господарської операції між позивачем та відповідачем; причинного зв`язку між неправомірними діями та завданою шкодою  стягнення на користь покупця з продавця розміру збитків, які можна було б уникнути, якби податковим органом не було прийнято рішення №40760 від 29.12.2021 та №1512 від 12.01.2022, які визнано протиправними та скасовано судовим рішенням. Таким чином наявні всі складові для притягнення органу державної влади до відповідальності.
		При цьому, колегія суддів враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №925/556/21, в якій Суд звернув увагу на те, що у статті 114 ПК України, яка регулює особливості відносин з відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, підпункт 114.3.2. пункту 114.2 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає, що шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, може включати, зокрема, додаткові витрати, понесені платником податку внаслідок протиправних рішень, дій чи бездіяльності контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб. Отже, законодавець установив механізм, за яким платник податків має право вимагати відшкодування шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, зокрема якщо це потягло притягнення його до відповідальності контрагентом, що і було здійснено покупцем, шляхом звернення до суду з позовом до ПП «Трастнлак» (продавця) про стягнення збитків у справі №922/421/22.
		В апеляційній скарзі скаржник також вважає, що позивач не скористався правом надання письмових пояснень та первинних документів для подальшої реєстрації податкових накладних та не завершив процедуру реєстрації податкових накладних. Тобто, позивачем не вжито вичерпних заходів для належного виконання своїх податкових обов`язків. В той же час, як зазначає апелянт, Порядком №1165 встановлено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування зазначаються, між іншого, пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації. Натомість, жодних пояснень позивачем не надано. 
		З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
		Норми п. 6 Порядку №1165 визначають, що у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Отже, положеннями п. 6 Порядку № 1165 передбачено право на оскарження рішення податкового органу щодо включення платника податків до реєстру платників податків. Користуючись наданим правом, рішення податкового органу щодо відповідності позивача критеріям ризиковості платника податку було оскаржено підприємством до адміністративного суду. В той же час, з вищенаведених норм не вбачається, що надання податковому органу пояснень та копій документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної є обов`язковим та виключає можливість оскарження рішення податкового органу про зупинення реєстрації податкової накладної в судовому порядку. 
		В апеляційній скарзі апелянт також просить під час розгляду скарги врахувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21, за наслідком розгляду якої частково задоволено касаційну скаргу податкового органу та скасовано судові рішення попередніх інстанції про стягнення на користь позивача (продавця) з Державного бюджету України збитків.
		З приводу наведених доводів колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини у справі №925/556/21 виникли з приводу наявності підстав для стягнення з держави на користь юридичної особи збитків, завданих неправомірними діями податкового органу щодо зупинення реєстрації поданої продавцем податкової накладної. При цьому розмір завданих збитків становив суму неустойки у вигляді штрафу, розмір якого був узгоджений між продавцем та покупцем в укладеному договорі. Крім того, у вказаній справ Судом було встановлено обставини, за яких продавець добровільно сплатив покупцю штраф у договірному порядку. У зв`язку з цим, Суд зазначив, що за обставин подальшої реєстрації податкової накладної, це надає право покупцеві отримати податковий кредит, отже, покупець двічі має можливість отримати «вигоду» від угоди, по-перше, у розмірі штрафу, передбаченому договором, а по-друге, отримати податковий кредит у розмірі ПДВ за податковою накладною (п.п. «а» п. 198.1) ст. 198 ПК України. 
		В той же час, колегія суддів зазначає, що під час розгляду Господарським судом Харківської області справи №922/421/22, судом було окремо зазначено, що згідно редакції наведеного у пункті 7.5 договору, сторонами за цим пунктом у розділі відповідальність сторін, передбачено не штрафну санкцію, а саме застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків, встановивши обов`язок постачальника відшкодувати покупцю відповідні втрати/збитки в розмірі суми податку на додану вартість, вказану у податковій накладній, у зв`язку із невиконання постачальником обов`язку щодо здійснення реєстрації податкової накладної. 
		Отже, підстави цивільно-правових зобов`язань у вказаних справах виникли у правовідносинах, що не є подібними. 
		Враховуючи що розмір збитків позивача було доведено та підтверджено належними та допустимими доказами, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з податкового органу на користь позивача (продавця) збитків у розмірі 325 973,32 грн.
		Щодо доводів апелянта про стягнення судом першої інстанції з ГУ ДПС у Харківській області витрат на правову допомогу в розмірі 65194,66 грн, колегія суддів зазначає наступне. 
		Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
		Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
		Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).
		За приписами статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
		Відповідно до частини 1, частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Частинами 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
		Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (ст. 1 вищевказаного Закону).
		За приписами статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є, зокрема надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
		Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
		З наведеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.
		Приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Згідно з висновком Верховного Суду викладеним у постановах від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 та від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19 адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
		Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
		На підтвердження витрат на правову допомогу, отриманих під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем надано:
		- Договір про надання правової допомоги від 30.06.2022, укладений ПП «Трастланк» з Адвокатським бюро "Бідної Оксани Іванівни". Пунктом 3.1 Договору встановлено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокатському бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами у додатковій угоді у фіксованому розмірі;
		- Додаткову угоду №1 до Договору про надання правової допомоги від 30.06.2022, відповідно до якої бюро прийняло на себе зобов`язання про надання правової допомоги щодо стягнення збитків у розмірі 325973,32 грн з Головного управління ДПС у Харківській області та Головного управління державної казначейської служби України у Харківській області, заподіяних внаслідок протиправних дій Головного управління ДПС у Харківській області щодо зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних через визнання відповідності платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, протиправність яких встановлено рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 у справі № 520/28656/21, які призвели до понесення майнових витрат Клієнта, що встановлено рішенням Господарського суду Харківської області від 27.06.2022 у справі №922/421/22;
		- Додаткову угоду №2 до Договору про надання правової допомоги від 30.06.2022, якою сторони встановили, що розмір гонорару бюро за надання правової допомоги за цим договором складає фіксовану суму 65 194,66грн. Клієнт сплачує гонорар Бюро у повному розмірі до кінця лютого 2023 року (п. 2 угоди);
		- платіжну інструкцією №762 від 11.01.2023 про здійснення позивачем оплати на користь адвокатського бюро «Бідної Оксани Іванівни» за надання правової допомоги згідно договору від 30.06.2022 в сумі 65194,66 грн;
		- ордер серії АХ №1112900 від 12.01.2023, виданий адвокатським бюро адвокату Шишлову О.М. для представництва ПП «Трастланк».
		Відповідачами в порядку частин 5 та 6 статті 126 ГПК України клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката або інших заперечень щодо неспівмірності заявлених витрат позивача, пов`язаних з розглядом справи, не заявлялось. 
		Задовольняючи вимоги про стягнення витрат на правову допомогу в заявленому позивачем розмірі, суд першої інстанції виходив з того, що спір у даній справі виник саме внаслідок неправомірних дій першого відповідача; з наданих позивачем доказів вбачається, що ним було сплачено судовий збір в розмірі 4889,61 грн, а також понесено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 65194,66 грн; отримання правової допомоги підтверджується наданими доказами, а саме, Договором про надання правової допомоги від 30.06.2022, Додатковими угодами №1 та №2 до Договору про надання правової допомоги від 30.06.2022, платіжною інструкцією №762 від 11.01.2023 про оплату правової допомоги згідно договору від 30.06.2022 в сумі 65194,66 грн. 
		Судова колегія зазначає, що положеннями частини 8 статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		Дослідженням наданих позивачем документів встановлено, що вони підтверджують надання адвокатським бюро обсягу правової допомоги, визначеної сторонами у договорі про надання правової допомоги від 30.06.2022 та додаткових угод до нього. Крім того, в позовній заяві позивачем було заявлено, що попередній розмір судових витрат на правничу допомогу становить 65 194,66 грн, тобто фіксований розмір, які Клієнт сплачує до кінця лютого 2023 року. Оплата послуг правової допомоги у визначеному сторонами розмірі підтверджена позивачем шляхом надання до позовної заяви платіжної інструкції №762 від 11.01.2023. 
		Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Частиною п`ятою статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		При цьому, згідно з частиною шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19.
		Судова колегія, з урахуванням правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 також зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
		Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
		Верховний Суд звернув увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
		Умови п. 3.1. договору встановлюють, що розмір гонорару визначається в додатковій угоді. Згідно умов додаткової угоди №2 від 30.06.2022 сторони дійшли згоди, що гонорар бюро за договором становить 65194,66 грн, які сплачуються клієнтом до кінця лютого 2023 року.
		Отже, сторонами встановлено фіксований розмір витрат на правову допомогу. 
		В апеляційній скарзі апелянт вважає, що розмір витрат на правову допомогу в сумі 65 194,66 грн не підтверджений належними доводами та не доводить необхідність та неминучість витрат у такому розмірі. 
		Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
		Як вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві позивачем було зазначено, що попередній (орієнтований) розмір судових витрат, які понесено позивачем на правову допомогу у зв`язку із розглядом справи становить 65 194,66 грн. Отже, із розміром витрат позивача на правову допомогу апелянт був обізнаний з початку розгляду справи. 
		Колегія суддів зазначає, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
		Правова позиція з цього приводу викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21. 
		В той же час, як вбачається з матеріалів справи та правомірно враховано судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, відповідачами в порядку частин 5 та 6 статті 126 ГПК України клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката або інших заперечень щодо неспівмірності заявлених витрат позивача, пов`язаних з розглядом справи, не заявлялось. 
		В апеляційні скарзі скаржник доводів з приводу неспівмірності витрат позивача на правову допомогу також не наводить та лише вважає, що такий розмір не доводить необхідність та неминучість понесених позивачем витрат. В той же час, апелянт не наводить будь-яких переконливих доводів з приводу своїх заперечень та не спростовує, що розмір фіксованого гонорару не відповідає складності справи, не є співмірним із ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю та тривалістю засідань, в яких адвокат приймав участь. При цьому, колегія суддів враховує, що позивач, як сторона, на користь якої вирішено спір, правомірно очікує відшкодування своїх реальних та обґрунтованих витрат. 
		Дослідженням матеріалів справи встановлено, що позивачу дійсно надавалась професійна правнича допомога згідно умов укладеного договору. Зокрема, представником позивача, яким згідно ордеру на надання правової допомоги №1112900 від 12.01.2023 є адвокат Шишлов О.М., складено позовну заяву; підготовлено письмові пояснення з приводу наданих першим позивачем заперечень по суті спору; підготовлено чотири клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, в яких адвокат Шишлов О.М. приймав особисту участь.
		Таким чином, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), приймаючи до уваги, що спір у справі виник саме внаслідок неправомірних дій першого відповідача; платіжною інструкцією №762 від 11.01.2023 про оплату правової допомоги згідно договору від 30.06.2022 в сумі 65194,66 грн позивачем підтверджено оплату витрат на правову допомогу, з урахуванням конкретних обставин даної справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заявлені представником позивача до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в сумі 65195,66 грн є повністю співмірними, відповідають складності справи, витраченим адвокатом часом та не є завищеними щодо іншої сторони спору. 
		За таких обставин, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією за необґрунтованістю, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 14.04.2023 у справі №922/178/23 слід залишити без змін.
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
		Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Господарського суду Харківської області від 14.04.2023 у справі №922/178/23 залишити без задоволення. 
		Рішення Господарського суду Харківської області від 14.04.2023 у справі №922/178/23 залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст постанови складено 09.08.2023 
		 
		Головуючий суддя В.В. Лакіза
		 
		Суддя Л.І. Бородіна 
		 
		Суддя Л.М. Здоровко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...