Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 645/6247/16-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Катування.
Надіслано судом: 15.08.2023. Зареєстровано: 16.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 17.08.2023.
Дата набрання законної сили: 10.08.2023
Номер судового провадження: 11-кп/818/602/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016220000001061

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		__________________________________________________________________
		Справа№645/6247/16-к                                 Головуючий I інстанції: ОСОБА_1 
		Провадження №11кп/818/602/23                                 Доповідач: ОСОБА_2 
		Категорія: ч.2 ст.127, ч.2 ст.365 КК України
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		10 серпня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
		 
		-головуючого                                 ОСОБА_2 ,
		-суддів:                                    ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		-при секретарі                            ОСОБА_5 ,
		-за участю прокурора           ОСОБА_6 ,
		-обвинувачених                            ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , 
		ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
		-захисників                           ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні, потерпілого ОСОБА_15 на вирок Дзержинського районного суду м.Харкова від 13 березня 2023 року, -
		 
		УСТАНОВИЛА:
		Цим вироком
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, громадянина України, українця, військовозобов`язаного, з вищою освітою, не одруженого, раніше не судимого, фізичну особу-підприємця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, 
		 
		       визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.365 КК України та виправдано на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Харкова, громадянина України, українця, військовозобов`язаного, з вищою освітою, не одруженого, працюючого співробітником служби охорони ДП «Завод імені В.О.Малишева», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
		визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.365 КК України та виправдано на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Харкова, громадянина України, українця, військовозобов`язаного, з вищою освітою, не одруженого, фізичну особу-підприємця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимого,
		визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.365 КК України та виправдано на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м.Харкова, громадянина України, українця, військовозобов`язаного, з вищою освітою, не одруженого, працюючого інспектором КП «Підземне місто», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 , раніше не судимого,
		визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.365 КК України та виправдано на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, громадянина України, українця, військовозобов`язаного, з вищою освітою, одруженого, працюючого на посаді начальника Управління протидії кіберзлочинності в Х/О Департаменту кіберполіції НПУ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_7 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_8 , раніше не судимого,
		визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.365 КК України та виправдано на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		 
		Органом досудового слідства ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 обвинувачувалися у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.365 КК України а саме в тому, що вони перебуваючи на службі в органах внутрішніх справ та обіймаючи відповідні посади, а саме: підсудний ОСОБА_7 - відповідно до наказу ХМУ УМВС України в Харківській області № 25о/с від 16.03.2002 посаду оперуповноваженого ВДСБЕЗ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, підсудний ОСОБА_8 - відповідно до наказу ХМУ УМВС України в Харківській області № 18о/с від 04.04.2002 посаду начальника ВДСБЕЗ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, підсудний ОСОБА_9 - відповідно до наказу ХМУ УМВС України в Харківській області № 14о/с від 16.03.2004 посаду оперуповноваженого ВДСБЕЗ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, підсудний ОСОБА_10 - відповідно до наказу ХМУ УМВС України в Харківській області № 14о/с від 16.03.2004 посаду оперуповноваженого ВДСБЕЗ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, підсудний ОСОБА_11 - відповідно до наказу ХМУ УМВС України в Харківській області № 21о/с від 20.04.2004 посаду оперуповноваженого ВДСБЕЗ Київського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, будучи працівниками правоохоронного органу та службовими особами, наділеними владними повноваженнями, в ході здійснення заходів, спрямованих на викриття ОСОБА_15 , який вчинив неправомірні дії щодо ОСОБА_16 , помилково розуміючи завдання служби, діючи умисно, з мотивів штучного покращення показників в роботі, з метою отримання у неправомірний спосіб доказів вини ОСОБА_15 у вчиненні злочину, явно виходячи за межі наданих їм прав та повноважень, ОСОБА_7 , спільно з ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , діючи спільно та за попередньою змовою між собою, 05 травня 2004 року в період часу з 18:00 до 19:00 години, знаходячись на проспекті Московському, поблизу будинку № 255 у місті Харкові, без жодних законних підстав протиправно застосували до ОСОБА_15 фізичне насильство шляхом нанесення йому не менше двох ударів кулаком руки у ліве плече, без жодних законних підстав протиправно застосували до нього спеціальний засіб - наручники та під фізичним примусом змусили його сісти до автомобілю марки «Форд Скорпіо» державний номерний знак НОМЕР_1 , на якому доставили його до приміщення Дзержинського РВ за адресою вул. Толбухіна, 103 м. Харків. Продовжуючи дії, спрямовані на протиправне отримання від ОСОБА_15 визнання своєї провини у незаконних діях щодо ОСОБА_16 , ОСОБА_7 , спільно з ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 у період часу з 20:00 години 05 травня 2004 року до 02:00 години 06 травня 2004 року в приміщенні Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Х/О у службовому кабінеті № 313 із застосуванням насильства утримували ОСОБА_15 , продовжуючи безпідставно тривалий час застосовувати до нього наручники, незаконно примушували його власноручно писати пояснення, застосовуючи при цьому психологічне і фізичне насильство, що виразилось в неодноразових погрозах нанесення ударів і завданні фізичного болю та нанесенні ОСОБА_15 не менше двадцяти ударів кулаками рук і ногами в голову, верхні та нижні кінцівки, грудну клітину, а також у доведенні до непритомного стану шляхом удушення поліетиленовим пакетом, одягнутим на голову ОСОБА_15 .
		Вказаними умисними протиправними діями, вчиненими спільно та за попередньою змовою ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 спричинили ОСОБА_15 наступні тілесні ушкодження: синці на обличчі, грудній клітині, ногах, синці та садна на руках, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень; закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, травматичне пошкодження коронки 3 зуба на верхній щелепі зліва з наявністю садна слизової верхньої губи в зоні цього зуба, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я.
		Крім того, працівники міліції ВДСБЕЗ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та оперуповноважений ВДСБЕЗ Київського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області ОСОБА_11 в ході здійснення заходів, спрямованих на викриття ОСОБА_15 , який вчинив неправомірні дії щодо ОСОБА_16 , помилково розуміючи завдання служби, діючи спільно, умисно та за попередньою змовою між собою, з мотивів штучного покращення показників в роботі, з метою спонукати ОСОБА_15 всупереч його волі написати пояснення із зізнанням у вчиненні злочину, у період часу з 20:00 години 05 травня 2004 року до 02:00 години 06 травня 2004 року в службовому кабінеті № 313 на третьому поверсі приміщення Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області за адресою: вулиця Толбухіна, будинок 103, місто Харків, протиправно заподіяли ОСОБА_15 сильного фізичного болю, фізичне та моральне страждання шляхом нанесення побоїв, мучення, насильницьких дій, що виразилось у протиправному без жодних законних підстав застосуванні спеціального засобу - наручників, тривалому незаконному утриманні у вказаному приміщенні, у неодноразових погрозах нанесення ударів і завданні фізичного болю та нанесенні ОСОБА_15 не менше двадцяти ударів кулаками рук і ногами в голову, верхні та нижні кінцівки, грудну клітину, а також у доведенні до непритомного стану шляхом удушення поліетиленовим пакетом, одягнутим на голову ОСОБА_15 .
		Вказаними умисними протиправними діями, вчиненими спільно та за попередньою змовою ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 спричинили ОСОБА_15 наступні тілесні ушкодження: синці на обличчі, грудній клітині, ногах, синці та садна на руках, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень; закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, травматичне пошкодження коронки 3 зуба на верхній щелепі зліва з наявністю садна слизової верхньої губи в зоні цього зуба, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я.
		 
		Суд, виправдовуючи ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , послався у вироку на те, що стороною обвинувачення не надано доказів, які б поза розумним сумнівом підтвердили вину останніх у вчиненні інкримінованих ним кримінальних злочинів.
		 
		В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні, вважаючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 незаконним, просить скасувати його у зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Указав, що судом першої інстанції витлумачено показання потерпілого ОСОБА_15 та свідків обвинувачення на користь обвинувачених та нівельовано їх показання тій частині, що доводять вину останніх в інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях. Також зазначив, що:
		-суд першої інстанції не надав належної оцінки дослідженим судом висновкам судово-медичного обстеження №3420 від 08.05.2004, №268 від 28.12.2004 та судово-медичних експертиз №5886 від 19.09.2006, №2606-ая/14 від 24.07.2014, №1619-ая/16 від 21.03.2016, №2606-ая/16 від 24.05.2016, якими були встановлені наявність у потерпілого тілесних ушкоджень, їх локалізація, термін та механізм утворення;
		-судом першої інстанції при ухваленні вироку було проігноровано констатовані Європейським судом з прав людини порушення ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку з тим, що суд визнав «поза розумним сумнівом» ті обставини, що заявник ОСОБА_15 зазнав жорстокого, нелюдського та такого, що принижує гідність поводження під час його перебування 05.05.2004 в приміщенні Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в області, викладені та закріплені рішенням Європейського суду з прав людини від 27.11.2014 у справі «Аднаралов проти України», яке набуло статусу остаточного 27.02.2015.
		Вважає, що дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження вина ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 в інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях, підтверджується в повному обсязі, підстав для їх виправдання не вбачається. 
		Просить дослідити наявні в матеріалах кримінального провадження докази, допитати потерпілого ОСОБА_15 , свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 . Ухвалити апеляційним судом новий вирок, яким  ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.365 КК України та призначити кожному з них покарання:
		-за ч.2 ст.127 КК України 6 років позбавлення волі;
		-за ч.2 ст.365 КК України 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на 3 роки.
		На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання - 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на 3 роки.
		Відповідно до вимог ст.64 КК України позбавити:
		ОСОБА_7 спеціального звання - майора міліції;
		ОСОБА_10 старшого лейтенанта міліції;
		ОСОБА_8 підполковника поліції;
		ОСОБА_21 підполковника поліції;
		ОСОБА_11 полковника поліції.
		Звільнити ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 від відбування призначеного покарання на підставі ст.49 КК України. 
		 
		В апеляційній скарзі потерпілий  ОСОБА_15  посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначив, що:
		-висновки за результатами службових перевірок його заяв від 01.07.2004 та 04.04.2007 щодо неправомірних дій співробітників ВДСБЕЗ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, не відповідають мінімальним стандартам ефективності, така перевірка не була незалежною та безсторонньою через її безпосереднє підпорядкування структурі ОВС, а отже посилатися на цю перевірку, як доказ виправдання працівників міліції, суд першої інстанції не мав права;
		-у своїй заяві від 01.07.2004 до Управління МВС України в Харківській області він зазначив про те, що лише ОСОБА_22 та ОСОБА_9 у відношенні нього був застосований фізичний та психічний вплив, оскільки на той момент він не знав прізвищ інших працівників поліції, тому вони зазначені в завах як не відомі;
		-посилаючись на те, що висновком експерта спростовані твердження потерпілого щодо нанесення йому множинних ударів кулаками рук та вдягнених у взуття ніг саме зі значною силою, суд першої інстанції не взяв до уваги довідку ХМКЛШНМД ім.проф.О.І.Мещанінова №06/313 від 01.04.2008, відповідно до якої, він звернувся 07.05.2004 до лікарняного закладу щодо отримання медичної допомоги, яка амбулаторно була йому надана в кабінеті політравми, де й був встановлений діагноз: периорбітальна гематома зліва, забій грудної клітини справа, забій м`яких тканин плеча, правої стопи;
		-висновок комісійної судово-медичної експертизи №08-153/2021 від 15.07.2022 є необ`єктивним, медично не узгодженим з іншими актами та висновками судово-медичних експертиз, з медичною документацією, надуманим в частині встановлених медичних діагнозів та причинного зв`язку з отриманими травмами. Вважає, що обвинувачений ОСОБА_11 займаючи посаду начальника Управління протидії кіберзлочинності в Харківській області Департаменту кіберполіції НПУ, будучи не відстороненим від посади, вчинив тиск на членів комісійної судово-медичної експертизи, а тому висновок цієї комісії не мав братися до уваги;
		-посилання суду на те, що потерпілий пройшов судово-медичне освідування 08.05.2004, хоча направлення до ХОБСМЕ він отримав ще 06.05.2004 спростовуються тим, що він 06.05.2004 допитувався у прокуратурі до 19:30, та прибувши додому йому стало зле і він викликав швидку невідкладну медичну допомогу, однак від госпіталізації відмовився оскільки небезпідставно переживав за свою безпеку, через те, що там цілодобово чергував міліціонер з цього райвідділу. Наступного дня він звернувся з ранку до КУОЗ «Клінічна багатопрофільна лікарня №17 заводу ім.Малшева», якою був направлений до ХМЛШНМД №4, на обстеження, і де були виявлені тілесні ушкодження відображені у довідці 10/4595 від 07.05.2004, після огляду лікарів, отримав направлення на госпіталізацію до лікарні №17 і в цей же день був госпіталізований. Вже наступного дня - 08.05.2004 він на пройшов огляд у ХОБСМЕ;
		-заяву до прокуратури м.Харкова від 07.11.2016 він подав як скаргу на бездіяльність досудового слідства, а не як заяву про злочин, тому посилання на неї як підставу для виправдання підсудних, є не доречним, а вказана в ній дата про скоєння щодо нього протиправних дій співробітниками міліції в ніч з 04.05.2004 на 05.05.2004 - є просто опискою, яка не суперечить його показанням щодо дати затримання, яка не заперечується і самими обвинуваченими;
		-суд першої інстанції свавільно трактував рішення ЄСПЛ у справі «Аднаралов проти України»;
		-в обвинувальному акті вказано всі складові, які визначені законом й він повністю відповідає вимогам ст.291 КПК України. Крім того зазначив, що твердження суду про відсутність мотиву прагнення штучного покращення показників в роботі є безпідставним, оскільки затримання потерпілого відбулося 05.05.2004 та в цей же день та ніч збирався матеріал для передачі слідчому з метою порушення кримінальної справи. Під час збирання матеріалу до нього і було застосовано катування з метою отримання зізнання у скоєнні злочину, що у подальшому і було зараховано як показник обвинуваченим;
		-судом першої інстанції у вироку не зазначено вплив відсутності письмового протоколу слідчого експерименту, проведеного за участю потерпілого, на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, а саме обвинувачених, зокрема не встановлено, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили підсудних в можливостях їх ефективного використання. Тому визнання недопустимим доказом носія електронної інформації - диску DVD-R на якому міститься звуко- та відео-фіксація слідчого експерименту, проведеного за участю потерпілого та висновки додаткової судово-медичної експертизи №2606-ая/16 від 24.04.2016 - є безпідставним; 
		-всі показання, які він надавав як на стадії перевірки його заяв про вчинення щодо нього катування колишніми працівниками міліції, так на стадії досудового розслідування і судового розгляду, є правдивими, послідовними, конкретними та узгодженими між собою протягом майже 19 років які сплили з зазначених подій;
		-суд мав критично віднестись до показань свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , через те, що з їх допиту явно видно, що вони на той час були агентами обвинувачених, а ОСОБА_23 ще й до того є родичем обвинуваченого ОСОБА_10 , то ж його показання не могли братися судом до уваги. Те що ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 були агентами обвинувачених видно з того, що вони разом з обвинуваченими ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 прибули на його затримання, виконували всі вказівки обвинувачених, йому було добре видно, що вони залежні від обвинувачених. Більш того, їх не було в кабінеті, коли він перебував в приміщенні райвідділу, ці показання є явно не правдивими;
		-суд мав критично віднестись до показань свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 в частині заподіяння потерпілим самому собі тілесних ушкоджень, адже в разі чинення ним опору співробітники міліції мали скласти матеріал по факту вчинення ним опору, що є самостійним складом злочину, проте цей матеріал не складався, а отже ці показання є такими, що не відповідають дійсності;
		-суд першої інстанції не мав брати до уваги показання свідка ОСОБА_26 , оскільки станом на 05.05.2004 він був колегою обвинувачених та, перебуваючи на місці події в приміщенні Дзержинського РВ, не вжив заходів щодо припинення протиправних дій підсудних, а тому зацікавлений в уникненні підсудними кримінальної відповідальності за вчинені злочини, а також з метою уникнення власної відповідальності за не припинення протиправних дій обвинувачених;
		-показання свідків ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 підтверджують наявність у нього тілесних ушкоджень 05.05.2004-08.05.2004. Показання свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 спростовують факт того, що він був відпущений з райвідділу о 22 год., адже за таких обставин він поїхав би додому разом з ними, а вони ж навпаки, довго чекали, та врешті поїхали додому;
		- ОСОБА_11 раніше працював у тому ж підрозділі, що і інші обвинувачені, то ж з великою вірогідністю, на думку потерпілого, ОСОБА_11 передавав оперативні справи, тому і був присутній при доставці потерпілого та триманні у райвідділі, та приймав особисту участь у його катуванні та був ініціатором надівання пакету на голову, та кайданок.
		Наголосив, що суд першої інстанції проводив судовий розгляд упереджено, необ`єктивно і невсебічно. 
		Просить повторно дослідити наявні в матеріалах кримінального провадження докази та допитати всіх свідків, вирок скасувати, визнати обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.365 КК України та призначити їм покарання в межах санкції статтей. Цивільний позов задовольнити у повному обсязі. 
		 
		Захисником ОСОБА_12 були надані письмові заперечення на апеляційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_15 . 
		 
		До початку апеляційного розгляду потерпілий ОСОБА_15 подав заяву про розгляд справи без його участі, у зв`язку із чим апеляційний розгляд проводився за відсутності останнього. 
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та апеляційну скаргу потерпілого, обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , їх захисників ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які заперечували проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
		 
		Відповідно до ч.3 ст.404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		 
		Згідно висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року по справі №676/5972/17, незгода прокурора з оцінкою певних конкретних доказів судом першої інстанції не є підставою для їх повторного дослідження в суді апеляційної інстанції.
		 
		За змістом апеляційних скарг прокурор та потерпілий фактично не погоджуються з оцінкою доказів судом першої інстанції.
		 
		Оскільки прокурором та потерпілим у своїх клопотаннях не зазначено у чому виразилася неповнота дослідження судом першої інстанції доказів чи які порушення були допущені при їх дослідженні, і в суді апеляційної інстанції прокурор зазначила, що не погоджується з оцінкою доказів судом першої інстанції, тому клопотання прокурора та потерпілого про повторне дослідження доказів колегією суддів залишено без задоволення. 
		 
		       Доводи апеляційних скарг прокурора та потерпілого ОСОБА_15 про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, позбавлені підстав. 
		 
		       Згідно ч.1 ст.84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому кримінальним процесуальним кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. 
		 
		Відповідно до положень ч.2 ст.84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		 
		Приписами ч.1 ст.85 КПК України встановлено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, що мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів 
		 
		Згідно положень п.2 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального злочину, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального злочину 
		 
		Частиною першою статті 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		 
		       Як слідує із матеріалів провадження, у судовому засіданні суду першої інстанції, за клопотанням сторони обвинувачення були допитані потерпілий ОСОБА_15 , а також свідки ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_30 .
		 
		       У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_15  показав, що станом на 05.05.2004 він працював майстром виробничого навчання «Червонозаводський УСТЦ» та на той час вів у ОСОБА_16 курс по практичному керуванню автомобілем. 05.05.2004 після 17 години він зустрівся з ОСОБА_16 біля станції метро «Маршала Жукова» в місті Харкові для проведення занять по водінню автомобіля на власному автомобілі BA3-2103, за кермом якого він перебував та в який сіла ОСОБА_16 . Він не пам`ятає чи пропонувала йому ОСОБА_16 грошові кошти в сумі 70 доларів США за успішну здачу іспиту з керування автомобілем, однак гроші він у неї не брав. Після того, як ОСОБА_16 вийшла з автомобіля, водійські двері автомобіля відчинив ОСОБА_7 , з ним були ОСОБА_10 та поняті. ОСОБА_7 вдарив його кулаком в ліве плече, повідомив, що він викритий у отриманні хабара та попереду надів йому на руки кайданки. Наявні в автомобілі гроші були вилучені, були здійснені змиви з його рук. Під час затримання він супротив працівникам міліції не чинив. Після чого, після 19:00 години його доставили до Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківсткій області у кабінет ОСОБА_7 , де зняли з нього кайданки. Перебуваючи в кабінеті ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 змушували його написати пояснення щодо отримання грошей від ОСОБА_16 , при цьому наносили йому удари кулаками в різні частини тіла. Через деякий час до кабінету зайшов ОСОБА_11 , надів йому на руки кайданки та тричі надівав йому на голову пакет, від чого він втратив свідомість. Через деякий час до кабінету зайшов ОСОБА_8 , який бачив як зазначені працівники міліції його били, але жодних зауважень їм не робив. Внаслідок побиття у нього був вибитий зуб, хто наніс цей удар він пояснити не може. Коли зняли з нього кайданки, він не пам`ятає Під час перебування в туалеті Дзержинського РВ йому з власного телефону вдалось зателефонувати знайомому ОСОБА_31 та повідомити, що він перебуває в Дзержинському РВ де його б`ють. Після чого ОСОБА_10 разом з іншими працівниками міліції, в коридорі почали бити його ногами та руками по різних частинах тіла. Всі ці події тривали до 01:00 06.05.2004, після чого він надав письмові зізнання в отриманні хабара. Конкретний механізм нанесення тілесних ушкоджень підсудними, їх черговість, кількість, локалізацію він точно пояснити не може. О 08:30 ранку з Дзержинському РВ його доставили до прокуратури м. Харкова, де він поскаржився на побиття його працівниками міліції та отримав направлення на судово-медичний огляд, який він пройшов через 2 доби. Ввечері 06.05.2004 він за місцем мешкання викликав карету швидкої допомоги, однак від медичної допомоги в умовах лікарні відмовився, так як побоювався співробітників міліції. Згодом він звернувся до лікарняного закладу і був госпіталізований. До вказаних подій у нього тілесних ушкоджень не було.
		Свідок ОСОБА_23  у судовому засіданні показав, що 05.05.2004 він та ОСОБА_24 були запрошені співробітниками Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області прийняти участь в якості понятих за фактом вимагання ОСОБА_15 грошових коштів. Після чого біля станції метро «Маршала Жукова» в м. Харкові в їх присутності співробітники міліції, а саме ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , затримали ОСОБА_15 , який перебував за кермом автомобіля марки «ВАЗ», безпосередньо після отримання ним грошових коштів, які були вилучені з салону автомобіля. Під час затримання ОСОБА_15 кричав, хапався за кермо автомобіля, три-чотири рази самостійно бився об нього головою, при цьому кричав, що його б`ють, внаслідок чого пошкодив собі губи, звідки йшла кров, а тому співробітники міліції наділи на його руки кайданки. Під час затримання співробітники міліції стосовно ОСОБА_15 насильство не застосовували. Весь час ОСОБА_15 знаходився в його полі зору, так як він з іншим понятим постійно перебували поруч з ним, окрім того під час затримання були присутні сторонні особи-перехожі. Після проведення відповідних заходів ОСОБА_15 доставили до Дзержинського РВ, де з нього зняли кайданки. Аднарало в їх присутності власноруч, без примусу написав відповідні пояснення щодо зазначених подій, що саме він не читав. Він з другим понятим, також надали свої письмові пояснення. Весь цей час, протягом близько 2-х годин в другій половині дня, він з іншим понятим постійно перебували в одному кабінеті з ОСОБА_15 та співробітниками міліції. ОСОБА_11 під час затримання та в кабінеті Дзержинського РВ не було. Він не пам`ятає бачив чи ні в кабінеті ОСОБА_8 , однак під час затримання ОСОБА_15 його не було. Співробітники міліції, під час спілкування з ОСОБА_15 будь-яке насильство до нього не застосовували. Після чого ОСОБА_7 його, іншого понятого та ОСОБА_15 вивів з приміщення Дзержинського РВ на вулицю та вони попрямували кожний у своїх справах. При цьому ОСОБА_15 вів з кимось перемовини по телефону. ОСОБА_15 не скаржився на стан здоров`я, видимих тілесних ушкоджень у нього не було.
		У судовому засіданні свідок ОСОБА_24  в частині подій, які мали місце 05.05.2004 щодо затримання ОСОБА_15 після отримання хабара, доставки його до Дзержинського РВ ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та проведення співробітниками міліції наступних заходів, дав показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_23 , зазначивши, що при зазначених подіях він та ОСОБА_23 були запрошені співробітниками Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківської області прийняти участь в якості понятих за фактом вимагання ОСОБА_15 грошових коштів. При цьому наголошував на тому, що як під час затримання, так і під час перебування в Дзержинському РВ, він та інший понятий постійно знаходилися поряд з ОСОБА_15 ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , а також ОСОБА_8 , який заходив до кабінету, відносно ОСОБА_15 будь-яке насильство не застосовували. ОСОБА_11 під час вказаних подій він взагалі не бачив. Під час затримання ОСОБА_15 близько 3-х разів самостійно вдарився обличчям об кермо свого автомобіля, після чого на нього наділи кайданки. Будь-яких тілесних ушкоджень у ОСОБА_15 він не бачив, останній не скаржився на його побиття співробітниками міліції.
		Свідок ОСОБА_25  у судовому засіданні щодо подій, які мали місце 05.05.2004, зокрема щодо звернення ОСОБА_16 з заявою про вимагання ОСОБА_15 грошей, наступними заходами щодо затримання ОСОБА_15 , доставки його до Дзержинського РВ ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та проведення співробітниками міліції первісних заходів по зверненню ОСОБА_32 , дав показання, аналогічні показанням свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_24 . Показав, що перед зазначеними подіями до нього звернулась знайома ОСОБА_32 , яка повідомила, що її майстер з водіння ОСОБА_15 вимагає хабар в розмірі 70 доларів США. Він разом з ОСОБА_32 прибули до Дзержинського РВ, де остання звернулась з заявою про вимагання хабара. За вказівкою співробітників міліції він на своєму автомобілі відвіз ОСОБА_32 на місце передачі грошей, яке розташоване біля станції метро «Маршала Жукова» в м. Харкові, де ОСОБА_32 з грошима, попрямувала до автомобіля марки «ВАЗ-2103» під керуванням ОСОБА_15 та сіла до нього. Потім, після передачі ОСОБА_15 грошей, співробітники міліції, а саме ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 затримали останнього та виявили передані ОСОБА_32 гроші в салоні його автомобіля. Під час затримання ОСОБА_15 гучно кричав, погрожував співробітникам міліції, хапався за кермо автомобіля, декілька разів самостійно бився об нього головою, внаслідок чого пошкодив собі губи, звідки йшла кров, а тому співробітники міліції наділи на його руки кайданки. Під час затримання співробітники міліції ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 у відношенні ОСОБА_15 насильство не застосовували, інших співробітників поліції, а саме ОСОБА_11 та ОСОБА_8 не було. Весь час ОСОБА_15 знаходився в його полі зору, так як він з понятими постійно перебували поруч з ним, окрім того під час затримання були присутні сторонні особи-перехожі. Після проведення відповідних заходів, ОСОБА_15 доставили до Дзержинського РВ. Він до приміщення не заходив, залишився чекати ОСОБА_32 в своєму автомобілі, яка на протязі до 2-х годин перебувала в приміщенні Дзержинського РВ. Дочекавшись ОСОБА_32 , він звернув увагу, що з приміщення Дзержинського РВ також вийшли поняті разом з ОСОБА_15 , при цьому останній з кимось на підвищених тонах розмовляв по телефону. Він добре розгледів ОСОБА_15 , так як перебував від нього на незначній відстані, а штучне освітлення на вулиці в той час доби було добре.
		У судовому засіданні свідок ОСОБА_26  показав, що станом на 05.05.2004 він займав посаду помічника начальника Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області та перебував на своєму службовому місці на оперативному чергуванні з 08:00 години 05.05.2004 до 09:00 години 06.05.2004. Ввечері 05.05.2004, на початку 23:00 години, він на ганку Дзержинського РВ бачив ОСОБА_15 , який вийшов з приміщення райвідділу разом іншими особами. Будь-яких скарг щодо співробітників міліції ОСОБА_15 не висловлював, тілесні ушкодження на видимих частинах тіла останнього були відсутні. В той вечір, ним перевірялись та оглядались приміщення райвідділу, у тому числі у службові кабінети ВДСБЕЗ, вони були всі зачинені та опечатані. За яких обставин було доставлено ОСОБА_15 до Дзержинського РВ йому невідомо, так як на той час він був відсутній у черговій частині. В журналі доставлених чергової частині ОСОБА_15 не значився, а тому коли в період 21:00-22:00 у черговій частині чоловік цікавився перебуванням в райвідділі ОСОБА_15 , вони відповіли, що такий не значиться. В той день в райвідділі він бачив лише співробітників ВДСБЕЗ ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
		Яких-небудь даних, які б ставили під сумнів об`єктивність показань свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , матеріали кримінального провадження не містять. Не наведено таких даних в апеляційній скарзі і потерпілим.
		Крім того, як було вірно відзначено судом першої інстанції, вказані свідки були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та приведені до присяги.
		Тому доводи потерпілого ОСОБА_15 про те, що суд першої інстанції повинен був ставитися до показань цих свідків критично, позбавлені підґрунтя.
		 
		Стосовно доводів апеляційної скарги ОСОБА_15 про необхідність не враховувати судом показання свідка ОСОБА_26 через його зацікавленість в уникненні підсудними кримінальної відповідальності та уникненні ним власної відповідальності за не припинення ним протиправних дій обвинувачених, то вони позбавлені підґрунтя.
		Так, у судовому засіданні встановлено, що будь - яких відносин, в тому числі і неприязних, між свідком ОСОБА_26 та потерпілим ОСОБА_15 , а також підсудними ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 до зазначених подій не було, що свідчить про відсутність у свідка будь - яких підстав для спотворення вказаних подій, шляхом надання неправдивих показань.
		Про відсутність у свідка ОСОБА_26 підстав для надання суду неправдивих показань з метою уникнення власної відповідальності за не припинення протиправних дій підсудних, також свідчить те, що за результатами проведення службових перевірок заяв ОСОБА_15 , у висновках від 01.07.2004 та 04.04.2007, затверджених, відповідно, заступником начальника Управління МВС України в Харківській області та начальником УВБ в Харківської області ДВБ ГУБОЗ МВС України, будь - яких даних, які б свідчили про порушення службової дисципліни з боку свідка ОСОБА_26 , або вчинення дій чи бездіяльності, які є кримінально - карними, не встановлено.
		Крім того, стороною обвинувачення суду не надано будь-яких даних, які б свідчили про притягнення свідка ОСОБА_26 до відповідальності за неналежне виконання своїх службових обов`язків під час чергування 05.05.2004.
		У судовому засіданні свідок ОСОБА_33  показав, що станом на 05.05.2004 ОСОБА_15 був йому відомий. Навесні 2004 року, більш точно дату він не пам`ятає, він надавав послуги таксі за викликом ОСОБА_15 , якого відвіз від будівлі прокуратури м. Харкова до його домівки. Під час руху він звернув увагу, що на обличчі ОСОБА_15 мається садно. За яких обставин було отримано садно, ОСОБА_15 не вказав. Про те, що його побили співробітники міліції ОСОБА_15 йому не повідомляв. ОСОБА_15 лише зазначив, що у нього є проблеми з міліцією, які саме - не вказав. За вказаних обставинах вони рухались прямо по маршруту від прокуратури м. Харкова до домівки ОСОБА_15 , де останнього він супроводив до під`їзду його будинку.
		Свідок ОСОБА_28  у судовому засіданні показав, що ОСОБА_15 станом на 05.05.2004 був його знайомий на протязі тривалого часу, як колега по праці в «Червонозаводському УСЦТ», де він працював інструктором-водієм. ОСОБА_16 проходила навчання в «Червонозаводському УСЦТ» з метою отримання права управління транспортними засобами, в якому саме році, він не пам`ятає. Влітку, рік він не пам`ятає, він звернув увагу, що у ОСОБА_15 на обличчі в наявності синець та садно на губах. За яких обставин він отримав вказані ушкодження йому невідомо, ОСОБА_15 з цього приводу йому не повідомляв.
		У судовому засіданні свідок ОСОБА_17  показав, що ОСОБА_15 станом на 05.05.2004 був йому відомий на протязі тривалого часу. Приблизно 05.05.2004, пізно ввечері ОСОБА_15 зателефонував йому на мобільний телефон та повідомив, що перебуває в Дзержинському РВ і попрохав його приїхати. Він разом з ОСОБА_18 приїхали до Дзержинського РВ, де в черговій частині їм повідомили, що ОСОБА_15 перебуває в райвідділі, так як підозрюється в отриманні хабара та після проведення всіх необхідних заходів його відпустять додому. Після отримання зазначеної інформації вони поїхали з райвідділу та цього дня ОСОБА_15 не бачили. Через декілька днів він зустрів ОСОБА_15 , будь-яких видимих тілесних ушкоджень у того не було. Однак ОСОБА_15 повідомив йому про побиття співробітниками міліції, внаслідок чого у нього пошкоджений зуб. Хто його бив, коли, за яких обставин та з приводу чого, ОСОБА_15 не повідомив. Чому ОСОБА_15 в той вечір зателефонував саме йому та з якого приводу, йому невідомо.
		Свідок ОСОБА_18  у судовому засіданні в частині подій, які мали місце 05.05.2004, а саме обставин відвідування разом з ОСОБА_17 Дзержинського РВ, дав показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_17 . Зазанчив, що ОСОБА_15 йому відомий, як колега по сумісній праці в «Червонозаводському УСЦТ». За вищезазначених обставинах він разом з ОСОБА_17 відвідали Дзержинський РВ, де їм повідомили, що ОСОБА_15 після допиту з приводу отримання хабара відпустять. На наступний день за місцем праці на автомобілі приїхали співробітники міліції разом з ОСОБА_15 , який з автомобіля не виходив. Він на прохання співробітників міліції надав посадову інструкцію та характеризуючи дані щодо ОСОБА_15 . При цьому під час спілкування з близької відстані з ОСОБА_15 він у нього на обличчі та інших видимих частинах тіла тілесних ушкоджень не бачив. ОСОБА_15 не повідомляв йому про своє побиття співробітниками міліції. При цьому у ОСОБА_15 на обличчі окулярів не було. На наступний день він знов зустрівся з ОСОБА_15 на роботі, на обличчі у останнього були чорні окуляри, після зняття яких він побачив наявний під оком синець. ОСОБА_15 повідомив, що його в райвідділі міліції побили міліціонери. Хто його бив, коли, за яких обставин та з приводу чого, ОСОБА_15 не повідомив.
		Враховуючи викладене, показаннями свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_33 та ОСОБА_28 не підтверджуються обставини отримання ОСОБА_15 тілесних ушкоджень, на які посилається останній, а також те, що ушкодження були заподіяні потерпілому підсудними, за обставин викладених у обвинувальних актах.
		У свою чергу показання свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 спростовують показання ОСОБА_15 в частині часу заподіяння ушкоджень, так як в судовому засіданні зазначені свідки наполягали на тому, що станом на 06.05.2004 у ОСОБА_15 на видимих частинах тіла ушкодження були відсутні.
		 
		За таких обставин, доводи апеляційних скарг прокурора та потерпілого про те, що наряду з іншими доказами, вина обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень підтверджується показаннями свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_33 та ОСОБА_28 , - є безпідставними. 
		Також судом першої інстанції були досліджені наступні докази сторони обвинувачення:
		Відповідно до наказу ХМУ УМВС України в Харківській області № 25о/с від 16.03.2002 ОСОБА_7 станом на 05.05.2004 обіймав посаду оперуповноваженого ВДСБЕЗ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області; 
		Відповідно до наказу ХМУ УМВС України в Харківській області № 18о/с від 04.04.2002 ОСОБА_8 станом на 05.05.2004 обіймав посаду начальника ВДСБЕЗ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області;
		Відповідно до наказу ХМУ УМВС України в Харківській області № 14о/с від 16.03.2004 ОСОБА_9 станом на 05.05.2004 обіймав посаду оперуповноваженого ВДСБЕЗ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області;
		Відповідно до наказу ХМУ УМВС України в Харківській області № 14о/с від 16.03.2004 ОСОБА_10 станом на 05.05.2004 займав посаду оперуповноваженого ВДСБЕЗ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, 
		Відповідно до наказу ХМУ УМВС України в Харківській області № 21о/с від 20.04.2004 ОСОБА_11 станом на 05.05.2004 займав посаду оперуповноваженого ВДСБЕЗ Київського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями послужних списків підсудних ( т.5 а.с.225, 226-236, 237, 238-247; т.6 а.с. 19-23, 26, 27-28, 33-36 ).
		 
		Відповідно до висновків за результатами службових перевірок заяв  ОСОБА_15  від 01.07.2004 та 04.04.2007 щодо неправомірних дій співробітників ВДСБЕЗ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Х/О ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , які мали місце 05.05.2004 під час його затримання та у подальшому в приміщенні Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Х/О, від 12.07.2004 та 17.04.2007, затверджених, відповідно, заступником начальника Управління МВС України в Харківській області та начальником УВБ в Харківської області ДВБ ГУБОЗ МВС України, за наслідками проведених службових перевірок встановлені факти порушення службової дисципліни з боку працівників міліції ВДСБЕЗ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Х/О ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , котрі виразились у не реєстрації доставленого ОСОБА_15 у книзі відвідувачів райвідділу, а також у неналежному контролі за службовою діяльністю підлеглих начальника ВДСБЕЗ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Х/О ОСОБА_8 (т.5 а.с. 99-103, 153-158).
		За встановлені під час службової перевірки від 12.07.2004 зазначені у висновку порушення службової дисципліни наказом начальника УМВС України в Харківській області №215 від 27.07.2004 оперуповноваженим ВДСБЕЗ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Х/О ОСОБА_7 та ОСОБА_9 оголошено догану кожному; начальникові ВДСБЕЗ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Х/О ОСОБА_8 суворо вказано на неналежний контроль за службовою діяльністю підлеглих (т.5, а.с.159-161).
		 
		Враховуючи, що потерпілим не наведено в апеляційній скарзі ніяких конкретних даних на підтвердження того, що вищевказані перевірки не були незалежними та безсторонніми, колегія суддів не бере до уваги доводи останнього в цій частині. 
		Також, за наслідками службових перевірок встановлено, що ОСОБА_15 в приміщенні Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області перебував 05.05.2004 в період часу з 19:00 години по 21:30 годину, після чого покинув приміщення райвідділу міліції, що спростовує показання ОСОБА_15 про те, що він за зазначених обставин, перебував в приміщенні Дзержинського РВ під контролем співробітників міліції до ранку 06.05.2004.
		Крім того, з досліджених висновків службових перевірок вбачається, що при зверненні з відповідною заявою від 01.07.2004 до Управління МВС України в Харківській області, ОСОБА_15 зазначив, що під час його затримання, а в подальшому, під час перебування у приміщенні Дзержинського РВ до нього був застосований фізичний та психічний вплив лише двома працівниками міліції - ОСОБА_7 та ОСОБА_9 . Про те, що неправомірні дії щодо нього вчинили за кількістю більше чим два працівників міліції, в заяві ОСОБА_15 не зазначено.
		З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги потерпілого про зазначення ним у своїй заяві від 01.07.2004 про застосування до нього під час його затримання, а потім у приміщенні Дзержинського РВ фізичного та психічного впливу лише двома працівниками міліції - ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , оскільки на той час він не знав прізвищ інших працівників міліції, є безпідставними. 
		       Окрім того, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що при зверненні з відповідною заявою від 04.04.2007 до УВБ в Харківської області ДВБ ГУБОЗ МВС України, ОСОБА_15 зазначив, що фізичний та психічний вплив щодо нього було здійснено не тільки ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , а також ОСОБА_8 . При цьому, щодо вчинення неправомірний дій іншими обвинуваченими, а саме ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , в заяві ОСОБА_15 знову не зазначено.
		Крім цього, зі змісту Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Аднаралов проти України» (заява №10493/12) від 27.11.2014 року слідує, що 05 травня 2004 року за підозрою в отриманні хабара заявника затримали чотири працівники міліції. Працівники міліції доставили його до Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, де тримали всю ніч. 
		Таким чином, наведені у вищевказаних заявах ОСОБА_15 відомості містять суттєві протиріччя щодо кількості осіб, які за твердженнями потерпілого 05.05.2004 вчинили щодо нього злочинні дії, а тому доводи апеляційних скарг про зворотне - позбавлені підстав та є такими, що не відповідають фактичним встановленим у судовому засіданні обставинами кримінального провадження.
		Згідно акту судово-медичного обстеження №3420 від 08.05.2004 вбачається, що первісне судово-медичне обстеження ОСОБА_15 в умовах ХОБСМЕ було проведено 08.05.2004, відповідно до якого у ОСОБА_15 були виявлені наступні ушкодження: крововиливи на обличчі, грудній клітині, ногах, крововиливи та садна на руках, травматичне пошкодження коронки 3 зуба на верхній щелепі зліва з наявністю садна слизової верхньої губи в зоні цього зуба. Травма коронки одного зуба за ступенем тяжкості віднесена до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я, а крововиливи та садна віднесені до легких тілесних ушкоджень. Перелічені пошкодження утворились від дії тупих твердих предметів у строк, що відповідає тому, що вказує ОСОБА_15 (т.5 а.с.149-150).
		Відповідно до акту додаткового судово-медичного обстеження №268 від 28.12.2004, у ОСОБА_15 мали місце наступні ушкодження: гостра закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, крововиливи на обличчі, грудній клітині, ногах, крововиливи та садна на руках, травматичне пошкодження коронки 3 зуба на верхній щелепі зліва з наявністю садна слизової верхньої губи в зоні цього зуба. Перелічені пошкодження утворились від дії тупих твердих предметів у строк, що відповідає тому, що вказує ОСОБА_15 (05.05.2004). Виключити можливість утворення ушкоджень за обставин, на які вказує ОСОБА_34 не можна, оскільки перераховані у нього ушкодження могли утворитись від дії кулаків. За ступенем тяжкості ушкодження у ОСОБА_15 відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я, оскільки черепно-мозкова травма протікала на фоні наявної раніше церебрально судинної патології, що підтверджується результатами додаткових обстежень (т.5 а.с.39-42).
		Із висновку судово-медичної експертизи №5886 від 25.09.2006 вбачається, що у ОСОБА_15 мали місце наступні ушкодження: гостра закрита черепно - мозкова травма, струс головного мозку, крововиливи на обличчі, грудній клітині, ногах, крововиливи та садна на руках, травматичне пошкодження коронки 3 зуба на верхній щелепі зліва з наявністю садна слизової верхньої губи в зоні цього зуба. Перелічені пошкодження утворились від дії тупих твердих предметів у строк, що відповідає зазначеному у постанові (05.05.2004). Судово-медичних даних для вирішення питання про послідовність нанесення ушкоджень, про положення в якому знаходився постраждалий в момент спричинення ушкоджень, а також взаєморозташування потерпілого та нападника не мається. Пошкоджень, характерних для самозахисту, у ОСОБА_15  не мається. Пошкодження на тілі ОСОБА_15  нанесені з невеликою силою твердими предметами. Тупі тверді предмети взаємодіяли в область обличчя ОСОБА_15 не менше одного разу, в область тулуба не менше 5 разів, в область правої руки не менше 5 разів, в область лівої руки не менше 6 разів та в область правої нижньої кінцівки не менше одного разу. За ступенем тяжкості пошкодження у ОСОБА_15 відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я, оскільки черепно-мозкова травма протікала на фоні раніше наявною церебрально судинної патології, що підтверджується результатами додаткових обстежень. Травма коронки одного зуба відноситься до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я, а інші ушкодження - крововиливи та садна відносяться до легких тілесних ушкоджень (т.5 а.с.35-38).
		Із висновку додаткової судово-медичної експертизи №2606-ая/14 від 25.07.2014 вбачається, що у ОСОБА_15 мали місце наступні пошкодження : синці на обличчі, грудній клітині, ногах, синці та садна на руках, травматичне пошкодження коронки 3 зуба на верхній щелепі зліва з наявністю садна слизової верхньої губи в зоні цього зуба, які утворились від дії тупих твердих предметів у строк, що відповідає зазначеному у постанові (05.05.2004). Характер і локалізація множинних ушкоджень (синці і садно) в різних анатомічних відділах тіла і в різних площинах дозволяють сказати, що вся група ушкоджень у ОСОБА_15 не могла утворитись при падінні на площині з висоти власного росту. Ушкодження на тілі ОСОБА_15 по характеру та локалізації не є типовими для заподіяння їх власною рукою, хоча пошкодження на руках і передній поверхні грудної клітини за своєю локалізацією доступні для заподіяння їх власною рукою (т.5 а.с.177-179).
		Згідно висновку судово-медичної експертизи №1619-ая/16 від 15.04.2016, у ОСОБА_15 мали місце наступні пошкодження: закрита черепно - мозкова травма, струс головного мозку, синці на обличчі, грудній клітині, ногах, крововиливи та садна на руках, травматичне пошкодження коронки 3 зуба на верхній щелепі зліва з наявністю садна слизової верхньої губи в зоні цього зуба, які утворились від дії тупих твердих предметів у термін, що відповідає зазначеному у постанові (05.05.2004). Ці пошкодження утворились від травматичної дії тупих твердих предметів, садна за механізмом тертя - ковзання, травма 3 на верхній щелепі зліва та синці за механізмом удару - здавлення. Синці та садна за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6 днів. Травма коронки 1 зуба і струс головного мозку відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад 6 днів, але не більше 3-х тижнів. Характер і локалізація множинних ушкоджень (синці і садно) в різних анатомічних відділах тіла і в різних площинах дозволяють сказати, що вся група ушкоджень у ОСОБА_15 не могла утворитись при падінні на площині з висоти власного росту. Ушкодження на тілі ОСОБА_15 по характеру та локалізації не є типовими для заподіяння їх власною рукою, хоча пошкодження на руках і передній поверхні грудної клітини за своєю локалізацією доступні для заподіяння їх і власною рукою (т. 6 а.с.3-6).
		За висновком додаткової судово-медичної експертизи №2606-ая/16 від 24.04.2016, у ОСОБА_15 мали місце наступні пошкодження: закрита черепно - мозкова травма, струс головного мозку, синці на обличчі, грудній клітині, ногах, крововиливи та садна на руках, травматичне пошкодження коронки 3 зуба на верхній щелепі зліва з наявністю садна слизової верхньої губи в зоні цього зуба, які утворились від дії тупих твердих предметів у термін, що відповідає зазначеному у постанові (05.05.2004). Ці пошкодження утворились від травматичної дії тупих твердих предметів, садна за механізмом тертя - ковзання, травма 3 на верхній щелепі зліва та синці за механізмом удару - здавлення. Синці та садна за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6 днів. Травма коронки 1 зуба і струс головного мозку відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад 6 днів, але не більше 3-х тижнів. Характер і локалізація множинних ушкоджень (синці і садно) в різних анатомічних відділах тіла і в різних площинах дозволяють сказати, що вся група ушкоджень у ОСОБА_15 не могла утворитись при падінні на площині з висоти власного росту. Ушкодження на тілі ОСОБА_15 по характеру та локалізації не є типовими для заподіяння їх власною рукою, хоча пошкодження на руках і передній поверхні грудної клітини за своєю локалізацією доступні для заподіяння їх і власною рукою. Показання потерпілого ОСОБА_15 надані ним під час його додаткового допиту 12.03.2016 та проведення слідчого експерименту 15.03.2016 в частині механізму спричинення ОСОБА_15 тілесних ушкоджень не суперечить об`єктивним судово-медичним даним (т.6 а.с.9-12).
		Допитана у судовому засіданні судово-медичний експерт ХОБСМЕ ОСОБА_35 зазначила, що в період з 08.05.2004 по 24.05.2016 нею проводилися судово-медичні обстеження та декілька судово-медичних експертиз відносно ОСОБА_15 , результати яких нею були відображенні в письмових висновках, які вона підтримує в повному обсязі. При цьому ОСОБА_35 наголошувала на тому, що діагноз - струс головного мозку, нею був визначений ОСОБА_15 на підставі медичних документів, наданих лікарняними закладами, де ОСОБА_15 проходив курс лікування.
		Експерт також зазначила, що наявні на тілі ОСОБА_15 тілесні ушкодження нанесені з незначною силою тупими твердими предметами, що спростовує твердження ОСОБА_15 про нанесення йому обвинуваченими ударів в область голови та тулуба кулаками рук та вдягнених у взуття ніг саме зі значною силою.
		Як було вірно відзначено судом першої інстанції, з мотивувальної частини досліджених висновків експерта вбачається, що при експертному дослідженні враховувались показання ОСОБА_15 надані ним як потерпілим в ході досудового розслідування та під час проведення слідчого експерименту, в яких останній зазначав, що насильство до нього було застосовано ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , однак щодо участі в його побитті інших обвинувачених, а саме ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , ОСОБА_15 зазначено не було, що також ставить під сумнів об`єктивність його показань, наданих безпосередньо у судовому засіданні.
		З метою усунення сумнівів у правильності зазначених експертних висновків та їх суперечливості іншим дослідженим у судовому засіданні доказам, по вказаному кримінальному провадженню, ухвалою суду від 02.06.2021, була призначена комісійна судово-медична експертиза.
		Із висновку комісійної судово-медичної експертизи № 08-153/2021 від 15.07.2022 слідує : згідно даних медичної довідки ХМКЛШНМД від 07.05.2004, ОСОБА_15 був оглянутий лікарями приймального відділення в кабінеті політравми в порядку самозвернення (через 2 дні після подій). Лікарями було діагностовано: хірургом - «забій грудної клітки справа», травматологом - «забій м`яких тканин лівого плеча, правої стопи», щелепо-лицьовим хірургом - «забій, гематома лівої підочної ділянки», нейрохірургом - «навколоочна гематома зліва». При рентгенологічному дослідженні черепа, грудної клітки і органів черевної порожнини травматичної патології виявлено не було. Таким чином, слід вважати, що характер скарг, загальний стан ОСОБА_15 , зокрема його неврологічний статус та результати обстеження на той час не надавали підстав до обґрунтування діагнозу «закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку» і приводу до його госпіталізації в стаціонар для більш поглибленого обстеження.
		Згідно даних «Акту судово-медичного освідування» № 3420, при огляді ОСОБА_15 судово-медичним експертом, який був проведений 08.05.2004 (час не вказаний), в нього були встановлені синці на повіках лівого ока, садно на слизовій поверхні верхньої губи, синці на грудній клітці, на ногах, синці і садна на верхніх кінцівках.
		Всі ці ушкодження утворились від дії тупих предметів, в тому числі з обмеженою поверхнею: синці - за механізмом удару (або внаслідок співударів об такі), удару - стиснення, садна - за прямим механізмом тертя-ковзання. Описова характеристика ушкоджень в дослідній частині «Акту», не містить даних, які б дозволили ідентифікувати ці предмети.
		Щодо часу їх утворення, морфологічні ознаки синця в периорбітальній області справа, виявленого у ОСОБА_15 під час його огляду 07.05.2004, не відображені в медичній довідці, що позбавляє судово-медичне визначення часу його утворення. «Забої» інших ділянок тіла ОСОБА_15 , що було зафіксовано в довідці, не віддзеркалюють наявність і характер зовнішніх змін на поверхні шкіри, ґрунтуючись лише на суб`єктивних даних (скарги на біль), що також унеможливлює їх судово-медичну оцінку.
		З урахуванням зазначеного вище, морфологічні ознаки переважної більшості тілесних ушкоджень (колір синців, характер кірочок саден, ступень епітелізації), які були зафіксовані у ОСОБА_15 під час огляду судово-медичним експертом 08.05.2004, утворилась в період, який, вірогідніше, не перевищував 1 - 2 доби до цього огляду. Легкий жовтуватий відтінок синців можна пояснити сумісним впливом різноманітних чинників - індивідуальними особливостями організму, наявністю хронічних захворювань, віком, реакцією шкіри на інсоляцію тощо. Також звертає увагу колір синців, виявлених в ділянці зовнішньої кісточки правої гомілки («синювато-багряного кольору») та на передній поверхні правої гомілки, в верхній її третині («багряного кольору»), час утворення яких, з урахуванням звичайних темпів їх еволюції, зазвичай, не перевищував 1 добу до проведеного огляду.
		Таким чином експертна комісія надає обґрунтованих сумнівів щодо вірогідності утворення ушкоджень у ОСОБА_15 під час подій 05.05.2004, на які вказано в постанові.
		За ступенем тяжкості всі зазначені вище ушкодження, як окремо так і в сукупності, відносяться до легких тілесних ушкоджень (відповідно до п. 2.3.1 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 №6).
		Також під час первинного огляду ОСОБА_15 08.05.2004 судово-медичним експертом було виявлено «травматичне ушкодження коронки 3 зуба верхньої щелепи зліва» із незначним набряком ясна та наявністю садна на слизової губи в зоні розташування зуба. Однак дослідна частина «Акту» не містить даних стосовно характеру площини відламку коронки зубу, ступеню дефекту, відомостей про стан зубного апарату до відомих подій, а також результату огляду лікарем-стоматологом, що дозволило б провести його повну судово-медичну оцінку. Крім цього, згідно довідки з ХМКЛШНМД № 10/4595 від 07.05.2004, при огляді ОСОБА_15 лікарем щелепо-лицьовим хірургом, наявності будь-яких травматичних змін зубного апарату зафіксовано не було.
		Зазначене вище не дозволяє пов`язати «травму коронки одного зуба» із подіями 05.05.2004 та враховувати її визначенні за ступенем тяжкості (відповідно до п.4.13 «Правил....»).
		Згідно даних медичної карти № 1671/543 стаціонарного хворого неврологічного відділення 17 МКЛ, ОСОБА_15 був госпіталізований 08.05.2004 (10 год. 40 хв.) за направленням поліклініки із скаргами на головний біль, позиви на блювоту, загальну слабкість та запаморочення. У пацієнта було діагностовано закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку із подальшим курсом лікування.
		З медичної документації відомо, що в 2003 у ОСОБА_15 , були виявлені початкові явища дисциркуляторної енцефалопатії (ДЕП) - хронічної судинної патології, яка полягає в порушенні мозкового кровообігу; при інструментальних дослідженнях, проведених під час його перебування в лікувальному закладі в травні 2004, були виявлені патологічні зміни, які притаманні цієї прогресуючої патології, а саме дифузні зміни біоактивності головного мозку пароксизмального характеру з ознаками заінтересованості діенцефально-стовбурових структур, церебро-васкулярна патологія, дистонія судин головного мозку по змішаному типу, ознаки утруднення венозного відтоку, а також інтракраніальної гіпертензії з різким акцентом зліва. Крім цього при КТ головного мозку (14.05.2004) були виявлені рентгенологічні ознаки зовнішньої гідроцефалії в передніх відділах мозку з явищами кортикальної дистрофії, що також підтверджує наявність патологічних змін головного мозку, які були сформовані задовго до подій 05.05.2004 і супроводжувались характерною стійкою неврологічною симптоматикою.
		Також звертає увагу характер скарг і тривалість неврологічної симптоматики, віддзеркалених в медичній карті майже на протязі всього періоду перебування ОСОБА_15 в лікувальному закладі (24 койко-дні), які не характерні для звичайного клінічного перебігу струсу головного мозку. Так загальномозкова симптоматика (головний біль, запаморочення, хиткість) спостерігались у ОСОБА_36 і через 1,5 місяці після подій 05.05.2004 (медична карта № 1190 неврологічного відділення ХМКЛШНМД).
		Як було вірно відзначено судом першої інстанції, згідно даним медичної літератури, струс головного мозку являється самою легкою формою черепно-мозкової травми із незначними і зворотними змінами структури речовини головного мозку на клітинному та субклітинному рівнях. Так за протоколами надання медичної допомоги хворим з черепно-мозковою травмою, затверджених наказом МОЗ України від 25.04.2006 № 380, критерієм струсу головного мозку є поліпшення загального стану на тлі відповідної терапії, із повним регресом загальномозкової та можливої вогнищевої симптоматики. При цьому струс головного мозку відрізняється саме швидкою зворотністю неврологічного стану і мозкових функцій, що, відбувається, в середньому, в межах 5-7 діб з орієнтовною тривалістю лікування в стаціонарах неврологічного або нейрохірургічного профілю - до 3 діб з подальшим лікуванням в амбулаторних умовах під наглядом невропатолога.
		Загальний час перебування ОСОБА_15 в лікарні, був пов`язаний, з більшою вірогідністю, із загостренням вже існуючої хронічної судинної патології, яка супроводжується порушенням мозкового кровообігу; при цьому «залишкові явища черепно-мозкової травми» або «наслідки ЧМТ (2004)», яких в подальшому, на протязі років, було діагностовано у ОСОБА_15 , позбавлені наукового обґрунтування.
		 
		Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що об`єктивного судово-медичного підтвердження існування прямого причинного зв`язку між діагнозом «черепно-мозкова травма, струс головного мозку», який був встановлений у ОСОБА_15 , і подіями 05.05.2004, які зазначені в ухвалі суду, експертною комісією не встановлено, що дозволяє не приймати його до уваги при визначенні за ступенем тяжкості.
		Щодо послідовності спричинення тілесних ушкоджень, яких було встановлено у ОСОБА_15 , визначити її за наявними даними не можливо.
		Всі ушкодження були заподіяні з невеликою силою, достатньою для їх утворення.
		В моменти спричинення ушкоджень розташування ОСОБА_15 могло бути різним, змінюватися із часом, та забезпечуючи вільний доступ предметів, що травмували, до відповідних ділянок його тіла.
		Локалізація більшості тілесних ушкоджень у ОСОБА_15 , в цілому доступна для їх спричинення власною рукою; вірогідність утворення синців, які були локалізовані в обох підлопаткових ділянках, від дій власних рук можна піддати сумніву.
		Утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_15 в умовах його падіння на площину з висоти власного зросту, враховуючи їх характер і анатомічну локалізацію, можна виключити.
		Свідчення ОСОБА_15 , на які він посилався в протоколі додаткового допиту від 12.03.2016, не містять даних щодо точних місць прикладання сил із вказівками лише на області тіла - ліве плече, голову, грудну клітку, кінцівки. В протоколі слідчого експерименту від 15.03.016  ОСОБА_15  також вказує лише на частини і області тіла, куди прикладалась сила без їх деталізації (ліве плече, голова, тулуб, кінцівки), біль-менш конкретизуючи лише удар кулаком по голові зліва. Свідчення ОСОБА_15 в цілому не суперечать судово-медичним даним в частині способу спричинення та механізму утворення виявлених у нього тілесних ушкоджень, тобто вони могли бути утворені внаслідок ударів кулаками або ногами сторонньої особи (осіб). Однак їх неповнота і відсутність конкретизації місць прикладання сил обмежує експертну комісію в повній об`єктивній судово-медичній оцінки показань ОСОБА_15 .
		Первинний огляд ОСОБА_15 судово-медичним експертом був проведений 08.05.2004, однак без вказівки на час його проведення («Акт судово-медичного освідування» № 3420). Експертна комісія звертає увагу, що можливість існуючих судово-медичних методик, за якими встановлюється час утворення зовнішніх тілесних ушкоджень, дещо обмежена щодо точного, в тому числі погодинного визначення цього показника. Це пов`язано із існуванням чисельних факторів, які можуть суттєво впливати на еволюцію синців, серед яких індивідуальні особливості організму (зокрема, будови шкіри), наявність хронічних захворювань, об`єм підшкірних крововиливів, а також характер освітлення приміщення, в якому проводився огляд, що і обумовлює певні похибки.
		В даному випадку експертна комісія обґрунтовано не виключає можливість утворення тілесних ушкоджень у  ОСОБА_36  в період після 02:00 години 06.05.2004 по 07.05.2004, на який вказано в постанові.
		Медична документація на ОСОБА_15 не містить даних щодо клінічного діагнозу «арахноїдит», який повинен ґрунтуватися на скаргах, результатах всебічного обстеження та динамічного спостереження. Відомо, що лише за даними КТ № 24848 від 24.05.2004 були виявлені ознаки, притаманні арахноїдиту, в лобних частках головного мозку. Враховуючи особливості перебігу цієї, переважно, аутоімунної патології, її хронічний характер, визначитись із часом початку формування цих змін не можливо, та в більшості випадків арахноїдит (серозне запалення павутинної оболонки головного мозку) є наслідком перенесеного якогось інфекційного процесу і проявляється характерною стійкою неврологічною симптоматикою.
		Згідно запису в медичній карті, при огляді ОСОБА_15 невропатологом в березні 2003 року в нього були виявлені початкові явища дисциркуляторної енцефалопатії. Визначитись із початком цього захворювання за наявними даними не є можливим. Дисциркуляторна енцефалопатія виражається у незворотних функціональних і морфологічних змінах в головному мозку, має хронічний перебіг, формуючись на протязі тривалого періоду (роки), і характеризується поступовою прогресуючою динамікою. Як було вказано вище, саме цей стан, з більшою вірогідністю, проявився загостренням своєї течії і обумовив загальну тривалість стаціонарного лікування ОСОБА_15 в травні 2004 року. В червні 2005 року ОСОБА_15 знаходився на обстеженні і лікуванні в неврологічному відділенні МКЛ №17 з приводу діагнозу «дисциркуляторна енцефалопатія І-І1 ст. на фоні наслідків черепно-мозкової травми, лікворно-гіпертензивний та вестибуло- атактичний синдром», що, в свою чергу, підтверджує наявність і негативну динаміку цієї судинної патології.
		 
		Щодо реактивного «посттравматичного» риносинусіту і євстахіїту, а також порушення носового дихання, причиною їх розвитку, безумовно, являються наслідки травматичної дії, які можуть розгорнутися, як в найближчий час так і віддалений її період. Наявність травми носу і іншої патології ЛОР-органів у ОСОБА_15 у зв`язку із подіями 05.05.2004 не була віддзеркалена в медичній документації, не підтверджена результатами його судово-медичного огляду і додаткових досліджень, в тому числі в період, який безпосередньо слідував подіям 05.05.2004, що позбавляє сенсу розгляд даного питання. До того ж при багаторазових оглядах ОСОБА_15 лікарем оторіноларінгологом, які проводились для МСЕК, зазначеної вище патології виявлено не було (т.8 а.с.а.с. 33-41). 
		 
		Поставлене на вирішення експертизи питання №12 «Чи могли виявлені у потерпілого ОСОБА_15 тілесні ушкодження утворитись від побиття ним самим об різні деталі автомобіля, в якому він знаходився під час його затримання співробітниками ОВС?» комісією експертів не розглядалося, оскільки воно містить умови, які не відображені в матеріалах справи. Однак, при цьому експерти констатували, що виключити утворення цих ушкоджень від співударів об тупі предмети (поверхні), не можливо (а.с.33, 41 т.8).
		 
		       Враховуючи, що вищезазначена комісійна судово-медична експертиза № 08-153/2021 від 15.07.2022 була проведена судово-медичними експертами вищої кваліфікаційної категорії відповідно до вимог відомчих нормативних актів, з професійним науково обґрунтованим аналізом та оцінкою усіх вищевказаних судово-медичних експертиз та наданої додатково медичної документації, з наданням, конкретних, повних відповідей і належним чином вмотивувавши їх, тому суд першої інстанції обґрунтовано поклав її висновки в підґрунтя свого вироку. 
		 
		Доводи потерпілого про те, що обвинувачений ОСОБА_11 чинив тиск на членів комісійної судово-медичної експертизи колегія суддів не бере до уваги, оскільки останнім з цього приводу не наведено жодних конкретних даних. 
		З цих же підстав колегія суддів не бере до уваги доводи потерпілого про те, що висновок комісійної судово-медичної експертизи не узгоджується з іншими доказами. 
		Крім того, як було вірно відзначено судом першої інстанції, стороною обвинувачення або потерпілим після дослідження у судовому засіданні висновку комісійної судово-медичної експертизи та наявністю у сторони обвинувачення сумнівів у об`єктивності експертного висновку, клопотання про виклик у судове засідання членів комісії експертів з метою роз`яснення експертного висновку відповідно до приписів ст.356 КПК України заявлено не було.
		Також, за наявності відповідних сумнівів в об`єктивності вказаного експертного висновку, стороною обвинувачення або потерпілим клопотань щодо проведення додаткових чи повторних експертних досліджень, в тому числі і іншою експертною установою, відповідно до приписів ст.332 КПК України, заявлено не було.
		З дослідженої у судовому засіданні довідки КУОЗ ХМКЛШНМД ім. проф. О.І. Мещанінова № 06/313 від 01.04.2008 вбачається, що  ОСОБА_15 07.05.2004 звернувся до лікарняного закладу щодо отримання медичної допомоги, яка амбулаторно була йому надана в кабінеті політравми, де йому був встановлений діагноз : периорбітальна гематома зліва, забій грудної клітини справа, забій м`яких тканин плеча, правої стопи. При цьому ОСОБА_15 було зазначено, що травми ним були отримані 05.04.2004 близько 19:00 години в приміщенні Дзержинського РВВС. (т.5 а.с.152).
		За результатами дослідження вищезазначеної довідки суд першої інстанції зазначив, що вказана у довідці інформація свідчить лише про виявлення під час огляду пацієнта відповідних тілесних ушкоджень та не містить відповідної доказової інформації щодо обставин отримання тілесних ушкоджень, даних щодо конкретного кола осіб, які встановлені ушкодження заподіяли, з чим також погоджується колегія суддів. 
		Окрім того суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що первісне звернення потерпілого ОСОБА_15 до лікарняного закладу для надання йому медичної допомоги відбулося лише 07.05.2004, а проходження ним судово-медичного освідування в умовах СМЕ відбулося лише 08.05.2004, хоча направлення до ХОБСМЕ він отримав ще 06.05.2004 та в судовому засіданні не посилався на будь-які об`єктивні перешкоди, які заважали йому звернутись в першу чергу до ХОБСМЕ в день отримання відповідного направлення чи на наступний день. ОСОБА_15 08.05.2004 самостійно звернувся до лікарняного закладу КУОЗ «Клінічна багатопрофільна лікарня № 17 заводу ім. Малишева», в який був госпіталізований. Перелічені обставини отримання ОСОБА_15 медичної допомоги в період з 05.05.2004 по 08.05.2004 ставлять під сумнів твердження ОСОБА_15 про те, що отримані ушкодження суттєво погіршили стан його здоров`я, який потребував надання негайної медичної допомоги в умовах стаціонару. Крім того, про необхідність негайної стаціонарної медичної допомоги ОСОБА_15 не зазначено і в довідці ХМКЛШНМД від 07.05.2004. Зазначене вище не спростовує твердження сторони захисту про можливість отримання ОСОБА_15 тілесних ушкоджень за інших обставин та в іншу дату, що також об`єктивно підтверджується висновком комісійної судово-медичної експертизи.
		З дослідженого у судовому засіданні протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09.01.2013 вбачається, що у зазначену дату ОСОБА_15 звернувся до прокуратури Дзержинського району м.Харкова з заявою про вчинення відносно нього, в період з 05.05.2004 по 06.05.2004, працівниками Дзержинського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області кримінального правопорушення, а саме незаконного затримання та застосування фізичного та психологічного насильства, посилаючись на те, що зазначені дії були вчинені ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (т.5 а.с. 5-7).
		При цьому суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу та те, що у своїй заяві ОСОБА_15 зазначив лише про присутність ОСОБА_8 при вказаних подіях. Про застосування ОСОБА_8 до нього фізичного насильства, в своєї заяві ОСОБА_15 не зазначив.
		Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції та вважає, що зміст вказаної заяви ОСОБА_15 містить суттєві протиріччя щодо обставин подій, які відбулися 05.05.2004, кола осіб, які були учасниками зазначених подій, та є таким, що не відповідає фактичним обставинам провадження, встановленим у судовому засіданні.
		З дослідженої у судовому засіданні постанови Дзержинського райсуду м.Харкова від 24.02.2011 вбачається, що постановою суду була задоволена скарга ОСОБА_15 на незаконне його затримання органом дізнання, було визнано незаконним затримання ОСОБА_15 співробітниками ВДСБЕЗ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області за підозрою у скоєнні злочину, яке мало місце 05.05.2004 (т.5 а.с.163-165).
		 
		При цьому суд першої інстанції зазначив, що підставою визнання незаконним затримання ОСОБА_15 співробітниками міліції, є встановлення судом порушення приписів ч.3 ст.106 КПК України 1960 року, а саме не складення уповноваженою особою протоколу затримання ОСОБА_15 за підозрою у вчиненні злочину.
		Окрім того, у постанові суду відображене застосування відносно ОСОБА_15 під час затримання кайданок, при цьому питання правомірності застосування зазначених спеціальних засобів судом не оцінювалась в зв`язку із відсутністю такої вимоги в скарзі.
		Також з наданих стороною обвинувачення та досліджених у судовому засіданні рапортів ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 щодо застосування 05.05.2004 до ОСОБА_15 під час затримання кайданок, вбачається що останні зафіксували застосування спеціальних засобів, яке відбулось у зв`язку з фізичним опором ОСОБА_15 під час затримання та намаганням заподіяти собі тілесні ушкодження (т.5 а.с.203, 204-205, 206).
		Обставини застосування під час затримання щодо ОСОБА_15 спеціальних засобів - кайданок не заперечувались у судовому засіданні обвинуваченими ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
		Також у судовому засіданні свідки ОСОБА_25 , ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , як очевидці затримання ОСОБА_15 , наголошували на тому, що останній під час затримання чинив опір співробітникам міліції, заподіяв собі тілесні ушкодження на обличчі, а тому співробітники міліції вдягли йому на руки кайданки.
		 
		Слід відзначити, що відсутність матеріалів  по факту вчинення ОСОБА_15  супротиву працівникам міліції, не свідчить про неправдивість показів свідків   ОСОБА_25 , ОСОБА_24 , ОСОБА_23 в цій частині. 
		Тому доводи апеляційної скарги потерпілого про необхідність критично відноситись до показань свідків   ОСОБА_25 , ОСОБА_24 , ОСОБА_23 щодо вчинення ним опору працівникам міліції, оскільки за цим фактом ніяких передбачених КПК України процесуальних рішень не приймалось, є безпідставними. 
		 
		Крім того, з наданих стороною обвинувачення та досліджених у судовому засіданні копій матеріалів, виділених постановою старшого слідчого прокуратури м. Харкова від 20.03.2007 із матеріалів кримінальної справи № 17040114, порушеної 11.05.2004 відносно ОСОБА_15 за фактом вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч.1, 27 ч. 4 - 369 ч. 1 КК України, вбачається, що зазначені матеріали містять заяву ОСОБА_15 до прокуратури м.Харкова від 07.11.2016 щодо бездіяльності органу досудового розслідування при вирішенні питання про притягнення до кримінальної відповідальності співробітників міліції Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, які в ніч з 04.05.2004 на 05.05.2004 в приміщенні райвідділу міліції застосували до нього фізичне насильство (т.5 а.с.8, 9, 195, 196; т.6 а.с.96).
		При цьому суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що у своїй заяві ОСОБА_15 зазначає період вчинення щодо нього протиправних дій співробітниками міліції в ніч з 04.05.2004 на 05.05.2004 та взагалі не посилається на коло осіб, які застосували до нього насильство, що також суперечить подальшим його показанням, даним як в ході розслідування вказаної кримінальної справи, так і наданих під час судового провадження.
		Також, із виділених матеріалів кримінальної справи № 17040114 вбачається, що під час розслідування вказаної кримінальної справи, в якості свідків були допитані ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , а також проведені очні ставки між ОСОБА_15 та ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Під час проведення зазначених слідчих дій ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 зазначили, що 05.05.2004 під час затримання за підозрою у вчиненні злочину, ОСОБА_15 чинив їм опір, заподіяв собі тілесні ушкодження на обличчі, а тому вони вдягли йому на руки кайданки, які були зняті після того, як він був доставлений до відділу міліції. При цьому ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , а також ОСОБА_8 наголошували на тому, що у відношенні ОСОБА_15 будь-якого фізичного чи психологічного впливу у відділі міліції не застосовувалось, після проведення відповідних слідчих дій він покинув відділ міліції близько 21:30 години цього ж дня. ОСОБА_11 , при проведенні зазначених слідчих дій категорично заперечував своє перебування 05.05.2004 в приміщенні Дзержинського РВ та прийняття участі в затриманні та проведенні будь-яких дій щодо ОСОБА_15 (т.5 а.с.10-13, 14-17, 21-24, 51-54, 55-58, 71-73, 75-80, 81-83, 84-88, 96-98).
		 
		Показання, надані ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , щодо обставин затримання ОСОБА_15 та застосування щодо нього спеціальних заходів - кайданок, а також показання, викладені ОСОБА_11 щодо неприйняття участі в затриманні ОСОБА_15 та проведення щодо нього будь - яких дій, є послідовними на всьому протязі розслідування вказаної кримінальної справи, в повній мірі відповідають показанням, наданими ними під час судового розгляду та узгоджуються з дослідженими в ході судового розгляду доказами.
		 
		За результатами проведення службових перевірок заяв ОСОБА_15 , у висновках від 01.07.2004 та 04.04.2007, затверджених, відповідно, заступником начальника Управління МВС України в Харківській області та начальником УВБ в Харківської області ДВБ ГУБОЗ МВС України, будь - яких даних, які б свідчили про неправомірне застосування ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 до ОСОБА_15 під час затримання останнього спеціального засобу - кайданків, не встановлено.
		Крім того, з дослідженого у судовому засіданні витягу з ЄРДР № 42012220090000017 від 12.12.2012 вбачається, що уповноваженою особою прокуратури Харківської області 02.11.2016 було закрито зазначене кримінальне провадження в частині, внесення до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.371 ч.1 КК України, за фактом незаконного затримання ОСОБА_15 співробітниками Дзержинського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області на підставі ст.284 ч.1 п.2 КПК України 2001 року, за відсутністю в діях співробітників міліції складу вказаного кримінального правопорушення (т.6 а.с. 113).
		Відповідно до п.4 ст.14 Закону України «Про міліцію» № 565-ХІІ від 20.12.1990 (в редакції Закону № 1577-ІV від 06.04.2004, який втратив чинність на підставці Закону № 580-VII від 07.11.2015 ) працівники міліції мають право застосовувати наручники у випадках : для затримання і доставки в міліцію осіб, які вчинили правопорушення, якщо зазначені вище особи чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть завдати шкоду оточуючим або собі.
		Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано врахував показання свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , які безпосередньо були очевидцями затримання ОСОБА_15 підсудними ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та під час судового розгляду зазначили обставини та підстави застосування до ОСОБА_15 спеціальних засобів. 
		Показання цих свідків є послідовними, узгоджуються як між собою, так і з показаннями підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та спростовують показання ОСОБА_15 в частині не чинення ним опору співробітникам міліції під час його затримання та не завдання ним собі тілесних ушкоджень. Суд також обґрунтовано прийняв до уваги інші вищезазначені докази, які були досліджені у судовому засіданні та які в повній мірі узгоджуються з показаннями вищевказаних осіб.
		Зокрема, суд врахував наявність не скасованої постанови уповноваженої особи прокуратури Харківської області від 02.11.2016 про закриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.371 ч.1 КК України, за фактом незаконного затримання ОСОБА_15 співробітниками Дзержинського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області, на підставі ст.284 ч.1 п.2 КПК України 2001 року, за відсутністю в діях співробітників міліції складу вказаного кримінального правопорушення.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що стороною обвинувачення та потерпілим, відповідно до приписів ст.85 КПК України, суду не надано належних доказів, які прямо чи непрямо підтвердили незаконне застосування підсудними ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 щодо потерпілого ОСОБА_15 спеціальних засобів - кайданок під час затримання останнього.
		 
		З дослідженої у судовому засіданні постанови старшого слідчого прокуратури міста Харкова від 27.04.2007 про закриття кримінальної справи № 17040114, порушеної 11.05.2004 щодо ОСОБА_15 за ст.ст.190 ч.1, 27 ч.4 - 369 ч.1 КК України, за обставин, які мали місце 05.05.2004, вбачається, що зазначена кримінальна справа була закрита на підставі п.2 ст.6, ч.1 ст.213 КПК України 1960 року, за відсутністю в діях ОСОБА_15 складу зазначених злочинів (т.5 а.с.214-215).
		Прийняття вказаного рішення слідчий мотивував відсутністю можливості допитати заявницю ОСОБА_16 про обставини кримінальної справи та наявністю допущених працівниками міліції процесуальних (процедурних) порушень, зокрема не отримання судового дозволу на застосування технічних засобів фіксування вчинюваного злочину, що тягне визнання даних, отриманих за результатами застосування технічних засобів,- недопустимими доказами.
		Ураховуючи мотиви та підстави закриття кримінальної справи № 17040114 щодо ОСОБА_15 , суд першої інстанції не прийняв до уваги зазначену постанову старшого слідчого прокуратури міста Харкова від 27.04.2007, як безумовний доказ вчинення ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 інкримінованих їм кримінальних правопорушень, з чим також погоджується колегія суддів. 
		 
		В апеляційній скарзі потерпілий стверджує, що судом першої інстанції у вироку не зазначено вплив відсутності у матеріалах кримінального провадження письмового протоколу слідчого експерименту, проведеного за участю потерпілого, на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, а саме обвинувачених. Тому вважає, що визнання судом недопустимим доказом носія електронної інформації - диску DVD-R на якому міститься звуко- та відео-фіксація слідчого експерименту, проведеного за участю потерпілого та висновки додаткової судово-медичної експертизи №2606-ая/16 від 24.04.2016 і комісійної судово-медичної експертизи №153/2021 від 15.07.2022, в частині використання при експертних дослідженнях даних, отриманих під час проведення 15.03.106 слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_15 - є безпідставним.
		 
		Колегія суддів вважає ці доводи апеляційної скарги позбавленими підстав, виходячи з наступного.
		 
		Так, згідно приписам ч.ч.1, 2 ст.22 Конституції України (Розділ ІІ «права, свободи людини і громадянина») , права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
		Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
		 
		Відповідно до положень ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		 
		Згідно п.2 ст.129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення доведеності вини.
		 
		Вищевказані гарантовані Конституційні права і свободи людини та засади судочинства імплементовані до кримінального процесуального закону, а саме - Кримінального процесуального кодексу України, яким наряду з іншим, передбачено порядок і процедуру збирання доказів. 
		 
		Зокрема, згідно приписам ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		 
		Відповідно до положень ч.1 ст. 87 КПК України   недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		 
		За змістом зазначених вище норм закону, якщо отримання доказів було здійснено у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом - КПК України, тоді ці докази вважаються одержаними законним шляхом, тобто є допустимими. 
		Якщо ж докази були одержані без дотримання встановленого КПК України порядку, тоді вони вважаються одержаними незаконним шляхом і згідно приписів           ч.3 ст.62 Конституції України та ч.1 ст. 87 КПК України є недопустимими доказами. 
		 
		Відповідно до вимог ст.84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		 
		Положеннями ст.ст.103, 104 КПК України передбачено, що процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися, зокрема у протоколі, у якому у випадках передбачених КПК України, фіксується хід і результати проведення процесуальної дії, в разі наявності, застосування технічних засобів фіксації процесуальної дії.
		Згідно ч.2 ст.104 КПК України у випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі.
		Відповідно до приписів ст.ст.105, 106 КПК України особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки, зокрема - аудіо -, відеозапис процесуальної дії, які повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також посвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брати участь у виготовленні та/або вилучення таких додатків. До складу слідчої (розшукової дії) входять дії щодо належного упакування речей і документів.
		 
		Згідно положень ч.ч.1, 6 ст.240 КПК України, з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
		Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. При цьому у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.
		 
		За змістом цих норм закону джерелом доказів є дані, які зафіксовані у протоколі слідчої (розшукової) дії. При цьому складання протоколу є обов`язковим навіть у випадку, якщо процесуальна дія під час досудового розслідування фіксувалась за допомогою технічних засобів. Якщо під час проведення процесуальної дії застосувалися технічні засоби фіксації процесуальної дії, зокрема - аудіо -, відеозапис процесуальної дії, то він являється лише додатком і повинен бути долучений до протоколу, після чого стає його невід`ємною частиною, а наявні на ньому дані набувають доказового значення.
		Вимоги закону щодо обов`язковості складення протоколу обумовлені необхідністю дотримання права учасника кримінального провадження на ознайомлення з ним, у тому числі з метою перевірки отримання цього доказу законним шляхом, тобто у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку, оскільки згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
		 
		Із матеріалів кримінального провадження слідує, що у порушення вищезазначених приписів КПК України стороною обвинувачення суду було надано лише електронний носій - DVD-R - диск на якому міститься відеозапис обставин проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_15 15.09.2016 в приміщенні ХОБСМЕ, який є невід`ємним додатком до протоколу слідчого експерименту.
		При цьому, самого протоколу проведення слідчого експерименту стороною обвинувачення суду надано не було.
		Враховуючи викладене, суд першої інстанції, відповідно до приписів ч.1 ст.87 КПК України, обґрунтовано визнав недопустимим доказом носій електронної інформації - диску DVD-R на якому міститься звуко - та відео - фіксація слідчого експерименту проведеного за участю потерпілого ОСОБА_15 .
		Крім цього, судом першої інстанції обґрунтовано не були враховані висновки додаткової судово-медичної експертизи № 2606-ая/16 від 24.04.2016 та комісійної судово-медичної експертизи № 08-153/2021 від 15.07.2022, в частині використання при експертних досліджень даних, отриманих під час проведення 15.03.2016 слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_15 , так як вказаний доказ, а саме електронний носій - DVD-R - диск, на якому міститься відеозапис обставин проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_15 15.09.2016, був визнаний судом недопустимим, а тому в даному випадку підлягає застосуванню практика ЄСПЛ, згідно якої, зокрема у рішеннях в справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України», Суд застосовує різновид доктрини «плодів отруєного дерева», яка полягає в тому, що коли визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які б не були отримані, якби не були отримані перші. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
		З урахуванням зазначеного, твердження потерпілого про безпідставність визнання судом недопустимим доказом носія електронної інформації - диску DVD-R на якому міститься звуко - та відео - фіксація слідчого експерименту, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_15 , а також висновків додаткової судово-медичної експертизи № 2606-ая/16 від 24.04.2016 та комісійної судово-медичної експертизи № 08-153/2021 від 15.07.2022, в частині використання при експертних дослідженнях даних, отриманих під час проведення 15.03.106 слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_15 , є необґрунтованими. 
		На обґрунтування обвинувачення підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, сторона обвинувачення також послалась на рішення Європейського суду з прав людини від 27.11.2014, яке набуло статусу остаточного 27.02.2015 «Аднаралов проти України» та яким констатовано порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку з тим, що суд визнав «поза розумним сумнівом» ті обставини, що заявник ОСОБА_15 зазнав жорстокого, нелюдського та такого, що принижує гідність поводження під час його перебування 05.05.2004 в приміщенні Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Х/О.
		Однак зазначене твердження сторони обвинувачення судом першої інстанції не було прийняте до уваги, з наступних підстав. 
		 
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Приписами ст.ст.7-9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
		Рішенням Європейського суду з прав людини від 27.11.2014, яке набуло статусу остаточного 27.02.2015 у справі «Аднаралов проти України», постановлено, що було порушення матеріального та процесуального аспекту статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, під час проведення перевірки органами прокуратури заяв ОСОБА_15 з приводу жорстокого поводження працівників міліції, за обставин, які, по твердженню заявника, мали місце в період з 05.05.2004 по 06.05.2004. При цьому ЄСПЛ в своєму рішенні зазначив, що за цих обставин та з огляду на зобов`язання держави надати правдоподібні пояснення тілесних ушкоджень, зазнаних особою у той час, коли вона перебувала під контролем міліції, Суд доходить висновку, що Уряд не встановив належним чином, що тілесні ушкодження заявникові в цілому було завдано не внаслідок жорстокого поводження з ним під час перебування під вартою в міліції. Окрім того, Суд зазначає, що розслідування за скаргами заявника на жорстоке поводження тривало понад десять років. Неналежна якість розслідування неодноразово визнавалася самими національними органами влади, і наслідком цього було повернення справи на додаткові перевірки та розслідування, з чого випливає, що всебічного розслідування тверджень заявника здійснено не було. З огляду на ці серйозні недоліки та загальну тривалість розслідування Суд вважає, що національні органи влади не виконали свій обов`язок щодо ефективного розслідування скарг заявника на жорстоке поводження. (п.п. 45, 50, 51 Рішення ЄСПЛ).
		Крім того, в своєму рішенні ЄСПЛ наголошував на тому, що коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею працівників міліції або інших представників держави, яке було таким, що порушує статтю 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це положення, взяте у поєднанні із загальним обов`язком держави за статтею 1 Конвенції «гарантувати кожному, хто перебуває під [її] юрисдикцією, права і свободи, визначені в ... Конвенції», за своїм змістом вимагає проведення ефективного офіційного розслідування. Як і у випадку з розслідуванням згідно зі статтею 2 Конвенції, таке розслідування має бути здатним призвести до встановлення та покарання винних осіб. В іншому випадку загальна юридична заборона катування та нелюдського і такого, що принижує людську гідність, поводження та покарання була б неефективною на практиці, і в деяких випадках представники держави могли б фактично безкарно порушувати права тих, хто перебуває під їхнім контролем. Розслідування серйозних скарг на жорстоке поводження має бути ретельним. Це означає, що державні органи завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, серед іншого, покази свідків та висновки судових експертиз. Будь-який недолік розслідування, що стає на заваді встановленню причин тілесних ушкоджень та винних осіб, є загрозою недотримання цього стандарту (п.п. 48, 49 Рішення ЄСПЛ).
		 
		Таким чином, вищезазначеним Рішенням ЄСПЛ встановлено, що під час розгляду скарги ОСОБА_15 щодо стверджуваного жорстокого поводження працівників міліції, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що Уряд України не встановив належним чином походження тілесних ушкоджень ОСОБА_15 і що їх було завдано не внаслідок жорстокого поводження з ним під час перебування під вартою в міліції. Відповідно, було порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку з тим, що заявник зазнав нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження.
		З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказане рішення ЄСПЛ не може служити беззаперечним доказом вчинення підсудними ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 інкримінованих їм злочинів, про що стверджує сторона обвинувачення.
		 
		Тому доводи апеляційної скарги про свавільність трактування судом першої інстанції Рішення Європейського суду з прав людини від 27.11.2014 у справі «Аднаралов проти України», є безпідставними.
		 
		Дослідивши всі надані стороною обвинувачення докази суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість констатування факту отримання ОСОБА_15 тілесних ушкоджень за обставин, наведених в обвинувальних актах, та саме обвинуваченими. 
		Крім цього, Європейський суд з прав людини констатував порушення процесуального аспекту статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку з надмірною тривалістю розслідування (більше десяти років) та його суттєвими недоліками, що призводили до неодноразового повернення справи на додаткове розслідування. За таких обставин, в своєму рішенні ЄСПЛ зазначає щодо необхідності проведення уповноваженим органом саме ефективного досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню, з метою встановлення обставин отримання ОСОБА_15 тілесних ушкоджень та винних осіб в їх заподіянні.
		В судовому засіданні зазначені висновки рішення ЕСПЛ щодо неефективності досудового розслідування кримінального провадження знайшли своє підтвердження.
		Разом з тим, після набуття рішення ЕСПЛ статусу остаточного органом досудового розслідування не отримані відповідні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження винуватості підсудних у вчиненні інкримінованих їм злочинів.
		Також, з дослідженого у судовому засіданні витягу з ЄРДР № 42012220090000017 від 12.12.2012 вбачається, що уповноваженою особою прокуратури Харківської області 18.12.2015, на підставі Рішення Європейського суду з прав людини від 27.11.2014, яке набуло статусу остаточного 27.02.2015 у справі «Аднаралов проти України», були внесені до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.367 ч.1 КК України, яке було закрито 02.11.2016 на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, за відсутністю в діянні складу вказаного кримінального правопорушення (т.6 а.с.113).
		З досліджених у судовому засіданні матеріалів кримінальної справи № 17040114 вбачається, що під час розслідування вказаної кримінальної справи, 05.05.2004 в приміщенні Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківської області ОСОБА_15 власноручно надавав письмові пояснення, в яких зазначав підстави та обставини отримання в цей день від ОСОБА_16 грошових коштів. При цьому зазначав про наявність під час затримання понятих ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , проведення відповідних процесуальних дій на місці затримання. Щодо будь-яких порушень, застосування насильства під час затримання так і в подальшому ОСОБА_15 зазначено не було (т.5 а.с.201-202).
		Крім того, з дослідженого у судовому засіданні висновку судово-почеркознавчої експертизи № 10982/10983/1494 від 05.02.2007, яка була проведена в межах кримінальної справи № 17040114, вбачається, що рукописний текст вищезазначеного пояснення від 05.05.2004 виконаний ОСОБА_15 , ознаки, які б свідчили про незвичайний психофізіологічний стан ОСОБА_15 , у дослідженому тексті не виявлено (т.5 а.с.212-213).
		Також суд зазначив, що показання потерпілого ОСОБА_15 , надані ним суду під час судового розгляду, є непослідовними, неконкретними в частині викладення обставин та механізму спричинення йому ушкоджень, визначення конкретних дій обвинувачених під час зазначених ним подій, не зазначення кількості та локалізації нанесених йому ударів, постійної зміни у судовому засіданні своїх показань щодо вказаних подій.
		Так, суд першої інстанції указав, що в своїх вільних показаннях ОСОБА_15 зазначив, що пакет йому на голову вдягав ОСОБА_11 , потім зазначив, що він не пам`ятає, хто його вдягав, однак під час допиту обвинуваченого ОСОБА_11 зазначив, що саме він вдягав три рази йому на голову пакет та керував його побиттям. В своїх вільних показаннях ОСОБА_15 зазначив, що він не пам`ятає, хто йому вибив зуб, однак під час допиту підсудного ОСОБА_8 зазначив, що саме ОСОБА_8 вибив йому зуб, та керував його побиттям.
		Крім того, як було відзначено судом першої інстанції, у судовому засіданні ОСОБА_15 неодноразово посилався на те, що обвинувачені його жорстоко побили, на протязі тривалого часу наносили по всім ділянкам тілі десятки сильних ударів кулаками рук та обутих у взуття ніг.
		Вказані показання ОСОБА_15 також суперечать об`єктивним даним встановленим у судовому засіданні, зокрема висновкам численних судово-медичних експертиз, якими встановлено, що всі ушкодження ОСОБА_15 були заподіяні з невеликою силою, достатньою для їх утворення.
		Зазначена непослідовна процесуальна поведінка потерпілого ОСОБА_15 обґрунтовано ставить під сумнів правдивість і об`єктивність наданих ним під час судового розгляду показань, які, як вже зазначалось судом, не відповідають, а часто і явно суперечать дослідженим у судовому засіданні доказам.
		 
		Органом досудового розслідування підсудним ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 було висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ст.ст.127 ч.2, 365 ч.2 КК України, яке було підтримано у судовому засіданні стороною обвинувачення.
		З оголошених у судовому засіданні прокурором обвинувальних актів по об`єднаних в одне провадження кримінального провадження щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 вбачається, що вказані обвинувальні акти, які були направлені на розгляд суду в різний час, є ідентичними та однаковими за своїм змістом щодо кожного з обвинувачених.
		При цьому, в обвинувальних актах прокурором не розмежовано і не конкретизовано, які саме дії вчинені кожним з обвинувачених, Зі змісту обвинувального акту вбачається що всі обвинувачені одночасно вчиняли аналогічні один одному насильницькі дії щодо потерпілого при зазначених у обвинувальних актах подіях. 
		Ідентичне та однакове за своїм змістом обвинувачення висунуто щодо кожного з обвинувачених, у тому числі і тим, які не приймали участі в затриманні ОСОБА_15 .
		Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області в ухвалі від 12.07.2018, скасовуючи ухвалу Дзержинського райсуду м. Харкова від 12.03.2018 про повернення обвинувальних актів прокурору, зазначила, що недоліки, які зазначені в ухвалі суду першої інстанції, не перешкоджають призначенню кримінального провадження до судового розгляду, оскільки відповідно до  положень ст.338 КПК України прокурор має можливість змінити обвинувачення у суді (т.3 а.с.254-255). 
		Під час судового розгляду прокурор не скористався своїм правом змінити обвинувачення щодо обвинувачених, як те передбачається приписами ч.2 ст.337 та ч.1 ст.338 КПК України.
		Як було правильно зауважено судом першої інстанції, суд відповідно до положень ст.337 КПК України проводить судовий розгляд лише стосовно осіб, яким висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувальних актів, а тому суд не має права вийти за межі висунутого обвинувачення підсудним, зазначеного в обвинувальних актах.
		Всім обвинуваченим висунуто обвинувачення в безпосередній участі в затриманні 05.05.2004 ОСОБА_15 , між тим, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_15 затримували безпосередньо ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 .
		 
		Відповідно до обвинувальних актів ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , діючи за попередньою змовою між собою, вчинили інкриміновані їм злочини, при цьому мотивом вчинення протиправних дій зазначено - прагнення штучного покращення показників в роботі, з метою отримання у неправомірний спосіб доказів вини ОСОБА_15 у вчиненні злочину.
		Однак, як було обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, в обвинувальних актах не зазначено, в чому полягала попередня змова підсудних на вчинення інкримінованих злочинів, коли вона виникла та яке мала об`єктивне виявлення.
		Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги зазначений у обвинувальних актах мотив вчинення кримінальних правопорушень, так як у судовому засіданні з досліджених доказів встановлено, що на час зазначених у обвинувальних актах подій, факт отримання ОСОБА_15 грошей від ОСОБА_16 був встановленим вказаними співробітниками міліції та відповідним чином зафіксований, наступна стадія розслідування, це відповідно до приписів КПК України 1960 року передача зібраних матеріалів уповноваженому слідчому для вирішення питання щодо порушення кримінальної справи, що і було ними виконано.
		 
		До того ж, як було вірно відзначено судом першої інстанції, на час вказаних подій обвинувачений ОСОБА_11 не був співробітником Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, а тому стороною обвинувачення не доведено, який сенс був у ОСОБА_11 приймати участь в оперативної діяльності іншого підрозділу міліції, оскільки це не могло позитивно вплинути на покращення показників його роботи.
		 
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції про те, що зазначений у обвинувальних актах мотив вчинення злочинів «прагнення штучного покращення показників в роботі»,- відсутній.
		 
		Таким чином, сукупністю вищенаведених доказів, які узгоджуються між собою та не викликають сумніву в їх об`єктивності, спростовуються доводи апеляційних скарг сторони обвинувачення про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
		 
		Проаналізувавши показання обвинувачених, потерпілого, свідків та дослідивши наявні у матеріалах кримінального провадження докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність вчинення обвинуваченими ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 інкримінованих їм кримінальних правопорушень.
		 
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які могли б бути підставою для зміни або скасування ухваленого судом вироку, не встановлено.
		 
		Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
		 
		УХВАЛИЛА:
		Вирок Дзержинського районного суду м.Харкова від 13 березня 2023 року щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні, потерпілого ОСОБА_15 - без задоволення.
		       
		       Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
		 
		 
		 
		Головуючий:
		 
		 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...