Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 927/322/14 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; За спожиті енергоносії.
Надіслано для оприлюднення: 21.08.2023. Зареєстровано: 23.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 23.08.2023.
Дата набрання законної сили: 14.08.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 серпня 2023 року 
		м. Київ
		cправа №  927/322/14 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.,
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 (головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.)          та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 01.11.2022 (суддя Демидова М.О.) про задоволення скарги Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" на бездіяльність посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
		у справі №927/322/14
		за позовом заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі:                                                                                                                                                                                     
		1. Міністерства енергетики України
		2. Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
		до Публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго"
		про стягнення 38 219 545, 68 грн,
		ВСТАНОВИВ:
		1.Короткий зміст обставин справи
		1.1.У березні 2014 заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" про стягнення 35 501 521,02 грн основного боргу, 2 072 224,32 грн пені, 189 443,86 грн інфляційних втрат та 456 356,48 грн 3% річних.
		1.2.Господарський суд Чернігівської області  рішенням від 30.04.2014 у справі №927/322/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014, позовні вимоги задовольнив частково; стягнув  з Публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 35 501 521,02 грн основного боргу, 428 164,88 грн інфляційних втрат та 529 304,81 грн 3% річних.
		1.3.02.10.2014 на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.04.2014 у  цій справі Господарський суд Чернігівської області видав відповідний наказ, який пред`явлено до виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
		1.4.Постановою про відкриття виконавчого провадження від 16.10.2014 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України    відкрито виконавче провадження з виконання наказу (ВП НОМЕР_1).
		1.5.В рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 державний виконавець виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.10.2014, якою наклав арешт на все рухоме та нерухоме майно Публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" у межах суми звернення стягнення 36 458 990,71 грн та заборонив здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику в межах суми боргу.
		1.6.30.08.2017 головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Шевченко М.Р. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження від 30.08.2017 (НОМЕР_1) на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з фактичним виконанням (сплатою боргу).
		Водночас відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не зняв арешт, накладений постановою від 16.10.2014 на все рухоме та нерухоме майно боржника.
		Факт дійсності арешту нерухомого майна скаржника, накладеного вищезгаданою постановою від 16.10.2014, підтверджений витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості, сформований 02.06.2022 за №301964657, та витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (номер 80862558) від 20.10.2022.
		1.7.Акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго" (далі - АТ "Облтеплокомуненерго") звернулось до заступника директора Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою від 10.06.2022 вих. №795/23, в якій просило винести постанову про скасування вищезгаданої постанови від 16.10.2014 та направити її відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" органу (установі, посадовій особі), яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно, та вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження майна.
		1.8.Листом від 11.07.2022 вих. №55487/60794-33-22/20 в.о. начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Т.І. відмовила у проханні боржника винести постанову про скасування постанови від 16.10.2014, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно АТ "Облтеплокомуненерго", мотивуючи це тим, що встановлений Правилами ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями трирічний строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця - закінчився, у зв`язку з чим вказане виконавче провадження знищено.
		1.9.У жовтні 2022          АТ "Облтеплокомуненерго" звернулось до Господарського суду Чернігівської області зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, в якій просило:
		- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо незняття арешту з рухомого та нерухомого майна АТ "Облтеплокомуненерго", що накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.10.2014, ВП НОМЕР_1;
		- зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з рухомого та нерухомого майна АТ "Облтеплокомуненерго", що накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.10.2014, ВП НОМЕР_1;
		- зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження нерухомого майна АТ "Облтеплокомуненерго" шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення обтяження від 22.10.2014 №7418808.
		1.10.Скаргу мотивовано тим, що 30.08.2017 головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Шевченко М.Р. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" (фактичне виконання), натомість у порушення вимог  цього Закону не зняв арешт, накладений постановою від 16.10.2014 (ВП НОМЕР_1) на все рухоме та нерухоме майно АТ "Облтеплокомуненерго".
		1.11.Господарський суд Чернігівської області ухвалою від 01.11.2022 у справі №927/322/14, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023, скаргу АТ "Облтеплокомуненерго" задовольнив повністю; визнав протиправною бездіяльність посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо незняття арешту з рухомого та нерухомого майна АТ "Облтеплокомуненерго", що накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.10.2014 (ВП НОМЕР_1); зобов`язав державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з рухомого та нерухомого майна АТ "Облтеплокомуненерго", накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.10.2014 (ВП НОМЕР_1); зобов`язав державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження нерухомого майна АТ "Облтеплокомуненерго" шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення обтяження від 22.10.2014 №7418808.
		1.12.Судові рішення мотивовані тим, що:
		(1) в порушення вимог частин першої-другої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.08.2017 на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 цього Закону (фактичне виконання), не вчинив відповідних дій із зняття арештів з майна боржника у цьому виконавчому провадженні, а тому така бездіяльність є протиправною та такою, що прямо порушує право скаржника. При цьому, боржник у виконавчому провадженні не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК);
		(2) бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з майна є триваючим правопорушенням, а тому оскаржується в будь-який час шляхом подання скарги в порядку, передбаченому ГПК;
		(3) наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном;
		(4) скаржник, який був боржником у виконавчому провадженні, позбавлений іншого способу захисту свого права на мирне володіння майном, аніж оскарження дій виконавця щодо незняття арешту із належного йому майна.
		2. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших сторін
		2.1.Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся 05.06.2023  до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 01.11.2022 у справі №927/322/14 і закрити провадження у цій справі за скаргою АТ "Облтеплокомуненерго" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна.
		2.2.Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає прийняття судами рішень з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішеннях першої та другої інстанції, обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права до спірних правовідносин, а також неврахуванням висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
		2.3.Доводи скаржника зводяться до того, що:
		(1) оскільки АТ "Облтеплокомуненерго" є боржником у виконавчому провадженні, в рамках якого було накладено арешт на його майно, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що він може пред`являти скаргу про зняття арешту з майна, оскільки законодавством України у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК);
		(2) вчинення будь-яких виконавчих дій (в тому числі прийняття постанови про скасування арешту) може мати місце виключно в межах відкритого виконавчого провадження; виконавче провадження у цій справі є завершеним; таким чином, дії органу виконавчої служби в частині відмови у вчиненні такої виконавчої дії, як зняття арешту, за відсутності відкритого виконавчого провадження відповідають вимогам законодавства;
		(3) скарга  подана з порушенням встановленого частиною першою статті 341 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) строку.
		2.4.АТ "Облтеплокомуненерго" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить лишити її без задоволення.
		2.5.За твердженнями відповідача (боржника):
		(1) скаржник не навів підстав касаційного оскарження, передбачених ГПК; зазначаючи про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, скаржник посилається на норми процесуального права;
		(2) AT "Облтеплокомуненерго" не зверталося у порядку позовного провадження про звільнення майна з-під арешту;  бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з майна оскаржена в порядку, передбаченому ГПК, що у повній мірі відповідає його нормам та наведеному скаржником висновку Великої Палати Верховного Суду;
		(3) предметом скарги є оскарження бездіяльності щодо зняття арешту з майна боржника, вчинення дії (дій) щодо реєстрації припинення обтяження такого майна, а не рішення суб`єкта владних повноважень про відмову у вчиненні дій;
		(4) справа №927/322/14 розглядається за процесуальними нормами ГПК, а не ЦПК, застосування норм якого до господарського процесу скаржник не аргументував;
		(5) вказуючи на необхідність закрити провадження за скаргою AT "Облтеплокомуненерго", скаржник не навів жодного правового обґрунтування щодо цього.
		3.Позиція Верховного Суду
		3.1.Об`єктом касаційного оскарження у цій справі є ухвала суду першої інстанції про задоволення скарги на бездіяльність  державного виконавця, іншої посадової особи органу  держаної виконавчої служби, залишена без змін постановою апеляційного суду.
		3.2.За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.
		3.3.Відповідно до частини першої статті 18 ГПК  судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
		3.4.Стаття 326 ГПК визначає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
		3.5.Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 327 ГПК).
		3.6.Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".
		3.7.Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі в редакції, яка діяла станом на дату  закінчення виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання рішень - це сукупність дій визначених у Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		3.8.Судові накази віднесено до виконавчих документів, на підставі яких рішення підлягають примусовому виконанню органами державної виконавчої служби (підпункт 1 пункту 1 частини першої статті 3акону України "Про виконавче провадження").
		3.9.Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39  Закону України  "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
		3.10.Відповідно до частин першої-другої статті 40 вказаного Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. 
		Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
		3.11.Отже, закінчення виконавчого провадження у розумінні вимог вказаного Закону України  "Про виконавче провадження" передбачає зняття арешту та скасування вжитих раніше заходів примусового виконання рішення про що зазначається у постанові у постанові про вчинення відповідної дії.
		3.12.Згідно із частиною першою, пунктом 1 частин другої статті 18 Закону України  "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець, зокрема, здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
		3.13.Як встановили суди попередніх інстанцій, в рамках виконавчого провадження з виконання наказу у цій справі  Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України наклав арешт на все рухоме та нерухоме майно Публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" у межах суми звернення стягнення 36  458  990, 71 грн та заборонив здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику в межах суми боргу (постанова від 16.10.2014). Проте,  за наслідками закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням (сплатою боргу) державний виконавець не зняв арешт, накладений постановою від 16.10.2014 на все рухоме та нерухоме майно боржника.
		3.14.За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, цілком обґрунтовано виснував, що незняття виконавцем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при закінченні виконавчого провадження є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право скаржника підлягає захисту.
		3.15.Також суди зазначили, що за змістом положень чинного законодавства боржник у виконавчому провадженні не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця у визначеному відповідним процесуальним законом порядку. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі №712/12136/18.
		3.16.Так, частина перша статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
		3.17.Згідно зі статтею 339 ГПК сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
		3.18.Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій (частина перша статті 341 ГПК).
		3.19.Проте, бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з майна є триваючим правопорушенням, а тому оскаржується в будь-який час шляхом подання скарги в порядку, передбаченому ГПК.
		Триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням, обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
		Схожа за змістом  правова позиція щодо застосування норм права викладена у постанові Верховного Суду від 22.12. 2021 у справі №760/19348/2011.
		3.20.Твердження скаржника про те, що оскільки АТ "Облтеплокомуненерго" є боржником у виконавчому провадженні, в рамках якого було накладено арешт на його майно, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що він може пред`являти скаргу про зняття арешту з майна, оскільки законодавством у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, Верховний Суд відхиляє, адже скаржник саме і звернувся про оскарження дій державного виконавця в порядку розділу VI ГПК (відповідає розділу VII ЦПК) про бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з майна. При цьому звертається увага скаржника, що скарга на бездіяльність, в разі її задоволення, має мати наслідком зобов`язання державного виконавця вчинити ту законну дію, щодо вчинення якої він припустився протиправного утримання. В даному випадку зняти арешт з майна, що є дією, яку він мав вчинити на підставі частин першої-другої статті 40 Закону України  "Про виконавче провадження". Тому зобов`язання державного виконавця вчинити відповідну законодавству дію, яку він протиправно не вчинив, охоплюється здійсненням судового контролю за виконанням судових рішень, який реалізується у спосіб звернення із скаргою до суду, який здійснює судовий контроль. Помилковим є судження, що скарга в порядку здійснення судового контролю за виконанням судового рішення не може містити вимоги здійснити належні дії, зокрема зняти арешт з майна.           
		Отже, АТ "Облтеплокомуненерго" мало статус боржника у виконавчому провадженні у цій справі, а тому в силу приписів статті 339 ГПК  та з урахуванням висновків Верховного Суду, на неврахування яких посилається скаржник, мало право звернутись до суду, який здійснює контроль за виконанням судових рішень, саме зі скаргою на бездіяльність (в даному випадку) державного виконавця, ухвала за результатами розгляду якої наразі є об`єктом касаційного оскарження, а не пред`являти окремий позов про звільнення майна з-під арешту (або скаргу, як помилково зазначає скаржник). 
		3.21.Оскільки в цьому випадку АТ "Облтеплокомуненерго", як сторона виконавчого провадження, яка мала статус боржника, подала скаргу на бездіяльність державного виконавця, а не позов про зняття арешту з майна, підстав для закриття провадження у справі, про що просить скаржник, немає.
		3.22.При цьому, суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано зауважили, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
		3.23.Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
		3.24.Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
		3.25.Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
		Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
		3.26.Відповідно до частини першої статті 2 ГПК завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.
		Суд повинен реалізовувати своє основне завдання, а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		3.27.У даній правовій ситуації відмова в задоволенні скарги щодо зняття арешту, накладеного на все майно скаржника у виконавчому провадженні, унеможливила б у подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з його майна.
		3.28.Наявність протягом тривалого часу (майже 10 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності (закінчення) виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №2/0301/806/11.
		Правова позиція, викладена у вказаній постанові, спростовує доводи скаржника у частині того, що  суд не має права зобов`язувати  державного виконавця до вчинення дій щодо зняття арешту з майна відповідача у спірному випадку.
		3.29.Посилання скаржника на знищення виконавчого провадження у зв`язку із закінченням терміну його зберігання, вірно не прийнятті судом до уваги,  так як положення чинного законодавства не встановлюють, що вказані обставини звільняють виконавця, який допустив відповідне порушення закону, від обов`язку зняти арешт з майна у випадку закінчення виконавчого провадження.
		Враховуючи допущене державним виконавцем порушення щодо незняття протягом тривалого часу (майже 10 років) арешту з майна боржника, внаслідок якого було порушено право останнього на мирне володіння його майном, державний виконавець у відповідь на звернення боржника не повинен був обмежуватись доводами щодо знищення виконавчого провадження у зв`язку із закінченням терміну його зберігання, а роз`яснити прийнятний та допустимий у межах ситуації, що склалась, механізм усунення відповідного порушення (роз`яснити про можливість вчинення будь-яких виконавчих дій (в тому числі прийняття постанови про скасування арешту) виключно в межах відкритого виконавчого провадження, запропонувати звернутися із заявою про відновлення матеріалів виконавчого провадження, що надасть можливість витребувати копії необхідних матеріалів у тих, у кого вони могли зберегтися), а також сприяти відновленню права боржника, порушеного внаслідок саме бездіяльності державного виконавця. До речі скаржник не посилається на законодавчу заборону відновити виконавче провадження за власною ініціативою в разі звернення боржника із заявою, яка зумовлює таке відновлення (як зазначено у пункті 1.7 цієї постанови  така заява 10.06.2022 за вих. №795/23 подавалась АТ "Облтеплокомуненерго" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України).
		3.30.За таких обставин, Верховний Суд вважає правильними висновки судів про наявність  правових підстав для визнання протиправною бездіяльності державного виконавця щодо незняття арешту з рухомого та нерухомого майна боржника та зобов`язання державного виконавця зняти такий арешт та вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження нерухомого майна, що в ефективний спосіб дозволить відновити право боржника на мирне володіння його майном.
		3.31.Ураховуючи вищевикладене у цій постанові, проаналізувавши судові рішення Верховного Суду, правові висновки в яких, на думку скаржника, не було враховано судами у цій справі, Суд встановив, що оскаржувані судові рішення у цій справі не суперечать висновкам, на які посилається скаржник. Предметом скарги  боржника у цій справі є визнання протиправною бездіяльності держаного виконавця та зобов`язання вчинити дії; висновки ж Верховного Суду, на які посилається скаржник, стосуються розгляду позовів  про зняття арешту з майна.
		4. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		4.1.Відповідно до частини третьої  статті 304 ГПК касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
		4.2.Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).
		4.3.Перевіривши постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 01.11.2022 про задоволення скарги АТ "Облтеплокомуненерго" на бездіяльність державного виконавця у справі №927/322/14 в межах вимог та доводів касаційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних судових актів чи зміни їх мотивувальної частини не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
		5.Розподіл судових витрат
		5.1.З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржників.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В :
		1.Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
		2.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 01.11.2022 у справі №927/322/14 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		Головуючий                                                                                            С. В. Бакуліна
		 
		Судді                                                                                                         О.Р. Кібенко 
		 
		                                                                                                                  В.І. Студенець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...