Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/1248/23 : не визначено.
Надіслано судом: 01.09.2023. Зареєстровано: 02.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 04.09.2023.
Дата набрання законної сили: 31.08.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		31 серпня 2023 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  910/1248/23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Кібенко О.Р.- головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І., 
		 
		розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватікан"
		на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2023 
		та постанову Північного апеляційного господарського суду від     17.07.2023 
		у справі за позовом Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (далі - КП "Київтранспарксервіс")
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватікан" (далі - ТОВ "Ватікан")
		про стягнення 196 771, 33 грн, 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		1.          У 2023 році КП підприємство "Київтранспарксервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Ватікан" про стягнення 196 771,33 грн.
		2.          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежно виконував умови Договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 11.11.2019 №ДНП-2019-11/03 (далі - Договір) у частині сплати орендних платежів, з огляду на що позивач просив стягнути 160 744,50 грн основного боргу, 2 207,34 грн 3% річних, 10 545,61 грн інфляційних втрат та 23 273,88 грн пені.
		3.          Господарський суд міста Києва рішенням від 12.04.2023 позовні вимоги задовольнив частково; стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватікан" на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" 160 744,50 грн основного боргу, 10 545,61 грн інфляційних втрат, 2 207,34 грн 3% річних, 22 676,20 грн пені; в іншій частині позову відмовив.
		4.          Рішення мотивовано тим, що Договір за своєю правовою природою є договором найму; строк оплати за Договором за періоди: березень 2022 року, з 16 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, червень-листопад 2022 року є таким, що настав; відповідач не надав доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 160 744,50 грн, не надав будь-яких інших доказів на підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості; суд задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача 2 207,34 грн 3% річних та 10 545,61 грн інфляційних втрат та частково задовольнив вимогу про стягнення пені.
		5.          Північний апеляційний господарський суд постановою від 17.07.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2023 змінив, виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови.
		6.          Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:
		-          суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженнями скаржника та висновком місцевого господарського суду, що Договір є договором найму майнових прав; цей правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг, оскільки передбачає вчинення позивачем як виконавцем певних дій за плату; Договором передбачено надання відповідачеві за відповідну плату права на організацію та експлуатацію місць паркування транспортних засобів (постанови Верховного Суду від 04.06.2018 у справі №910/20720/16 та від 03.02.2020 у справі №910/6312/19);
		-          матеріали справи не місять звернень відповідача до позивача із запереченнями стосовно наданих на підставі Договору послуг; отже такі послуги вважаються прийнятими відповідачем без зауважень;
		-          у відповідача наявне грошове зобов`язання зі сплати позивачу 160 744,50 грн за отримані послуги, а на момент звернення до суду із цим позовом строк виконання такого зобов`язання настав;
		-          віднесення відповідачем цих видів договорів (надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів) до договорів оренди комунального майна є необґрунтованим, а тому доводи відповідача про те, що він звільнений від сплати платежів, визначених Договором, на період дії воєнного стану та один місяць з дати його припинення є необґрунтованими;
		-          твердження відповідача про відсутність прибутку через те, що майданчики для паркування були пустими, а платне паркування транспортних засобів не здійснювалося, не приймаються до уваги, оскільки за умовами Договору щомісячна плата підлягає перерахуванню позивачу незалежно від результатів господарської діяльності відповідача; відповідно до ст.42 Господарського кодексу України (далі - ГК) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку;
		-          обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог КП "Київтранспарксервіс" про стягнення з ТОВ "Ватікан" заборгованості у розмірі 160 744,50 грн; обґрунтованими є також висновки щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 207,34 грн 3% річних та 10 545,61 грн інфляційних втрат, а також, з урахуванням приписів ч.6 ст.232 ГК, 22 676,20 грн пені.
		7.           07.08.2023 ТОВ "Ватікан" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
		8.          Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаргу подано з дотриманням вимог статей 287, 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).
		9.          На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК скаржник посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 ГПК, та зазначає, що:
		1)          суд апеляційної інстанції неправильно застосував ст.901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) замість ст.759 ЦК та зробив висновок, що Договір є договором надання послуг, а не найму (оренди); при цьому суд не врахував висновок щодо застосування ст.759 ЦК у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 11.06.2018 у справі №910/8413/17;
		2)          суд апеляційної інстанції застосував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.06.2018 у справі №910/20720/16 та від 03.02.2020 у справі №910/6312/19 щодо правової природи договорів про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, від яких необхідно відступити;
		3)          відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме п.1.2 рішення Київської міської ради від 30.03.2022 №4551/4592 "Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-ІХ" (далі - Рішення КМР від 30.03.2022), який звільняє від сплати орендної плати за договорами оренди комунального майна територіальної громади міста Києва.
		10.          Скаржник у касаційній скарзі зазначає, зокрема, таке:
		-          суд першої інстанції зробив правильний висновок, що Договір є договором найму (оренди), проте дійшов помилкового висновку, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню п.1.2 Рішення КМР від 30.03.2022; надаючи оцінку природі укладеного сторонами правочину суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11.06.2018 у справі №910/8413/17;
		-          майданчик для паркування є територією (земельною ділянкою), яка обладнана відповідно до вимог Правил паркування транспортних засобів і Правил дорожнього руху; територія як земельна ділянка є предметом матеріального світу, а тому майданчик для паркування є майном у розумінні ЦК; правовідносини між сторонами, що засновані на Договорі, пов`язані з користуванням відповідачем майданчиком для паркування як майном, і мета такого користування витікає з функціональних якостей майна - надання третім особам місця для паркування транспортних засобів; користування майном як правомочність у суб`єктивному значенні полягає у можливості вилучення корисних властивостей речі для задоволення потреб; правова природа правовідносин, врегульованих Договором, стосується найму (оренди) майна;
		-          договір про надання послуг передбачає наявність завдання від замовника, за яким виконавець надає замовнику послугу, що споживається в процесі вчинення дії чи здійснення певної діяльності; за умовами укладеного Договору відповідач не надавав завдань позивачеві, а останній не виконував їх шляхом надання послуг;
		-          враховуючи, що предметом користування є майданчик для паркування як майно, і таке користування носить строковий (п.6.1 Договору) та оплатний (розд.3 Договору) характер, за своєю правовою природою Договір є договором оренди майна; наявність у п.3.4 Договору посилання на щомісячне підписання актів приймання- передачі наданих послуг не змінює правову природу характеру і умов використання відповідачем майна;
		-          паркувальний майданчик розміщений на земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності, та є об`єктом благоустрою, що належить на праві власності територіальній громаді міста Києва, тобто є комунальним майном; Договір є договором оренди комунального майна територіальної громади міста Києва; 
		-          Рішення КМР від 30.03.2022 має зворотну дію в часі, оскільки скасовує цивільну відповідальність особи за невиконання умов Договору щодо здійснення оплати з моменту введення 24.02.2022 воєнного стану в Україні; заборгованість за Договором не нараховується в лютому та березні 2022 року;
		-          на період дії воєнного стану, тобто з 24.02.2022, та один місяць з дати його припинення орендарі за договорами оренди комунального майна територіальної громади міста Києва за виключенням орендарів, визначених додатком 1 та додатком 2 до рішення Київської міської ради від 14.07.2022 №4909/4950, звільняються від орендної плати.
		11.          Відповідно до пп."а" п.2 ч.3 ст.287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
		12.          Щодо наявності умов, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК, скаржник стверджує, що наявні протилежні правові висновки, викладені в постановах Верховного суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах:
		-          від 11.06.2018 у справі №910/8413/17, згідно з яким застосовано ст.759 ЦК та встановлено, що договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування є договором найму майнових прав, оскільки предметом договору є передача стороною-1 за плату стороні-2 прав на організацію та експлуатацію місць для платного паркування транспортних засобів та спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів;
		-          від 04.06.2018 у справі №910/20720/16 та від 03.02.2020 у справі №910/6312/19, у яких застосовано ст.901 ЦК та зазначено, що укладений між сторонами договір є договором надання послуг, оскільки передбачає вчинення КП "Київтранспарксервіс'' як виконавцем певних дій (надання права на організацію та експлуатацію місць паркування транспортних засобів) за плату, відтак, до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі такого договору потрібно застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини надання послуг.
		13.          Скаржник також зазначає, що Верховний Суд з метою відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах щодо визначення правової природи договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду у складі колегії суддів інших палат (постанови від 04.06.2018 у справі №910/20720/16, від 03.02.2020 у справі № 910/6312/19), вже передавав справу №910/10470/19 (ухвалою від 21.07.2020) на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Однак Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду ухвалою від 18.09.2020 задовольнив заяву КП "Київтранспарксервіс" про відмову від позову у справі №910/10470/19; визнав нечинними рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020; провадження у справі закрив.
		14.          Верховний Суд вважає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, про що свідчать наведені скаржником протилежні висновки Верховного Суду та факт передачі справи №910/10470/19 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від одного із таких висновків. Однак об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не сформувала висновок щодо застосування норм права у відповідних правовідносинах, оскільки провадження у справі було закрито у зв`язку із відмовою позивача від позову.
		15.          Враховуючи обґрунтування скаржником підстав касаційного оскарження, Верховний Суд дійшов висновку про те, що матеріали касаційної скарги є достатніми для відкриття касаційного провадження.
		16.          Згідно з ч.4 ст.301 ГПК перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.
		17.          Відповідно до ч.13 ст.8 ГПК розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Керуючись статтями 8, 174, 234, 235, 287, 288, 290, 294, 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		У Х В А Л И В:
		1.          Відкрити касаційне провадження у справі №910/1248/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватікан".
		2.          Призначити до розгляду справу №910/1248/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватікан" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 у порядку письмового провадження.
		3.          Надати учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 18.09.2023.
		4.          Витребувати з Господарського суду міста Києва та / або Північного апеляційного господарського суду матеріали справи №910/1248/23.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                                      О. Кібенко
		 
		Судді                                                                                          С. Бакуліна
		 
		                                                                                          В. Студенець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...