Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 808/33/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано судом: 08.09.2023. Зареєстровано: 09.09.2023. Оприлюднено: 11.09.2023.
Дата набрання законної сили: 08.09.2023
Номер судового провадження: СН/280/22/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		УХВАЛА 
		ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ 
		 
		08 вересня 2023 року Справа № 808/33/17 Провадження: СН/280/22/19  м. ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства Дослідне господарство Таврія Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України в особі в.о. директора Фролков Володимира Анатолійовича (72242, Запорізька область, Веселівський район, с. Таврія, вул. Центральна, 6) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 6), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Украгропром (вул. Щусєва, буд. 36, м. Київ, 04060, код ЄДРПОУ 36529168) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Державного підприємства Дослідне господарство Соцземлеробство Донецької державної сільськогосподарської станції Національної академії аграрних наук України в особі в.о. директора Фролков Володимира Анатолійовича (далі іменується  позивач) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі іменується  відповідач, ДП ДП Соцземлеробство ДДСДС НААН України), в якому позивач просить суд:
		- визнати протиправною бездіяльність в.о. начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Юлдашева А.А. про відмову в застосуванні положень ст. 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень по зведеному виконавчому провадженню № 44561389/7; 
		- зобов`язати в.о. начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Юлдашева А.А. провести виконавчі дії по зведеному виконавчому провадженню № 44561389/7 в порядку визначеному статтями 34, 35, та 37 Закону України Про виконавче провадження та застосувати положення ч. 3 ст. 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень - надіслати виконавчі документи по зведеному виконавчому провадженню до центрального органу виконавчої влади для безспірного списання коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачів та зупинити вчинення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженню в порядку ст.ст. 34 та 35 Закону України Про виконавче провадження (в редакції станом на 05.10.2016) до моменту повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачу. 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до Статуту ДП ДП Соцземлеробство ДДСДС НААН України є державним підприємством зі 100% частки держави в особі Національної академії аграрних наук України. Позивач вказує, що, виконавче провадження було відкрите згідно з виконавчими документами ще в 2015 році. Таким чином, державний виконавець мав більше року для проведення виконавчих дій та розшуку майна державного підприємства, на яке можна було накласти стягнення і дана позиція не суперечить вимогам пунктів 2-4 та 9 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження в редакції Закону станом на 05.10.2016 року. Добросовісно користуючись правами та обов`язками сторони у зведеному виконавчому провадженні боржник повідомив про наявність обставин визначених ст. 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, та просив надіслати виконавчі документи по зведеному виконавчому провадженню до центрального органу виконавчої влади для безспірного списання коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачів та зупинити вчинення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженню в порядку ст.ст. 34 та 35 Закону України Про виконавче провадження (в редакції станом на 05.10.2016 р.) до моменту повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачу.
		Враховуючи норми ст 55 КАС України, судом здійснено процесуальне правонаступництво, допущено заміну первинного відповідача на правонаступника - Державне підприємство Дослідне господарство Таврія Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України в особі в.о. директора Фролкова Володимира Анатолійовича.
		У своїх письмових запереченнях на позов від 22.02.2017 №1979-7-03.4 (вх. №5299 від 22.02.2017) представник відповідача вказав, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебуває зведене виконавче провадження № 44561389/7 щодо стягнення з позивача на користь юридичних осіб, фізичних осіб та держави заборгованості на загальну суму 9 635 917,56 грн. в кількості 27 проваджень. При цьому, мораторій на примусову реалізацію майна підприємства в даному випадку не розповсюджуються, у зв`язку з наявністю виконавчих документів про стягнення заборгованості по виплаті єдиного соціального внеску. Станом на день розгляду справи підстави для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження відсутні. Враховуючи викладене, просить у задоволенні позову відмовити.
		22.02.2017 суддею Запорізького окружного адміністративного суду Лазаренко М.С. винесено постанову, що залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, якою адміністративний позов позивача - задоволено. 
		29.06.2017 адміністративну справу №808/33/17 направлено до Вищого адміністративного суду України у зв`язку із надходженням касаційної скарги на вищезазначену постанову. Однак, станом на 19.08.2017 адміністративна справа не повернулась до Запорізького окружного адміністративного суду.
		19 серпня 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області про роз`яснення змісту судового рішення.
		19 серпня 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області про роз`яснення змісту судового рішення.
		За результатами повторного автоматичного розподілу справи № 808/33/17 картка додаткових матеріалів в адміністративній справі № 808/33/17 передана на розгляд судді Лазаренку М.С.
		Ухвалою суду від 19.08.2017 прийнято картку додаткових матеріалів в адміністративній справі № 808/33/17 до свого провадження, та зазначено, що питання щодо призначення заяви до розгляду буде вирішено після повернення адміністративної справи №808/33/17 з Вищого адміністративного суду України.
		10 квітня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду з Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи.
		Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Украгропром та Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року задоволено частково. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року у справі №808/33/17 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2019 справу передано на розгляд головуючому судді Артоуз О.О.
		На підставі розпорядження керівника апарату суду №28 від 15.04.2019 Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ адміністративна справа №280/1391/19 призначена на повторний автоматизований розподіл у зв`язку з відпусткою з вагітністю та пологами з 12.04.2019 по 15.08.2019 головуючого по даній справі судді Артоуз О.О.
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2019 справу передано на розгляд головуючому судді Сіпаці А.В. 
		Ухвалою суду від 15.04.2019 адміністративну справу №808/33/17 (провадження №СН/280/22/19) прийнято до свого провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.04.2019.
		Ухвалою суду від 25.04.2019 в задоволені заяви Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області про роз`яснення змісту судового рішення відмовлено.
		Ухвалою суду від 25.04.2019 було закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 15.05.2019.
		07.05.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, де вказано, що на виконанні у відповідача перебуває зведене виконавче провадження № 44561389/7 щодо стягнення з позивача 0106158,50 грн. в кількості 30 проваджень. Окрім виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих документів щодо стягнення заборгованості на користь юридичних осіб до складу зведеного виконавчого провадження входять виконавчі провадження з примусового виконання вимог Мелітопольської ОДПІ про стягнення заборгованості по виплаті єдиного соціального внеску на загальну суму 6291973,84 грн. За таких умов відповідач вважає, що мораторій на примусову реалізацію майна підприємства в даному випадку не розповсюджується, у звязку з наявністю виконавчих документів про стягнення заборгованості по виплаті єдиного соціального внеску.
		Окрім того, ухвалою Господарського суду Запорізької області по справі № 908/503/17 від 02.04.2019 відкрито провадження у справі про банкрутство ДП «Дослідне господарство «Таврія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України». Постановами про зупинення вчинення виконавчих дій 16.04.2019 виконавцем зупинено виконавчі провадження, які входять до складу зведеного виконавчого провадження № 44561389 та на які поширюються наслідки запровадження Господарським судом процедури банкротства, а тому відповідач позбавлений можливості вчиняти дії, викладені у прохальні частині позовної заяви. 
		Також вказує, що виконавцем тривалий час вживались дії щодо виявлення майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, а отже виключає наявність будь-яких підстав щодо повернення виконавчого документа стягувачу, викладеному у п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Вважає, що зернові культури є основними засобами виробництва, а отже на них не розповсюджується дія мораторію, встановленого Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна». Просить у задоволенні позову відмовити.
		Ухвалою суду від 14.05.2019 прийнято до розгляду уточнений адміністративний позов.
		Ухвалою суду від 15.05.2019 провадження у справі було зупинено до завершення розгляду скарг у справах № 908/2520/16, № 908/595/18, № 908/85/16, № 908/2349/14 та до розгляду апеляційною інстанцією скарги у справі № 908/503/17.
		Ухвалою суду від 29.06.2023 поновлено провадження у справі №808/33/17 (провадження №СН/280/22/19). Призначено судове засідання на01.08.2023. 
		Ухвалою суду від 01.08.2023 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Украгропром. Розгляд справи відкладено на 04.09.2023.
		Позивач повідомлявся про дату, час та місце слухання справи відповідно до п.п. 20 п. 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства, враховуючи, що адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження учасника справи знаходиться на тимчасово окупованій території України, перелік яких визначено Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.
		Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи був належним чином повідомлений.
		Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи був належним чином повідомлений.
		Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9ст. 205 КАС України).
		Відтак, суд дійшов висновку про можливість завершення розгляду даної справи в порядку письмового провадження. 
		Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено, що вимоги позивача не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства з огляду на наступне.
		Згідно із інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.01.2022 у справі № 908/3069/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Навчально-Тренажерний Центр Підготовки Моряків Аквамарин відкрито провадження про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Таврія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України. Визнано грошові вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальною Навчально-Тренажерний Центр Підготовки Моряків Аквамарин на суму 3 680 438.83 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном Державного підприємства "Дослідне господарство "Таврія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України. 
		 Положеннями статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі -Конвенція) передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Визначене Конвенцією поняття суд, встановлений законом містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Суди повинні керуватися принципом визначеності і не допускати наявності проваджень, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета судами різних юрисдикцій.
		Згідно з частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
		Положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
		Згідно пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Так, Державне підприємство "Дослідне господарство "Таврія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" звернулось до суду з вимогами до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови в застосуванні положень ст. 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень по зведеному виконавчому провадженню № 44561389/7 та зобов`язання відповідача провести виконавчі дії по зведеному виконавчому провадженню № 44561389/7 в порядку визначеному статтями 34, 35, та 37 Закону України Про виконавче провадження та застосувати положення ч. 3 ст. 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень - надіслати виконавчі документи по зведеному виконавчому провадженню до центрального органу виконавчої влади для безспірного списання коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачів та зупинити вчинення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженню в порядку ст.ст. 34 та 35 Закону України Про виконавче провадження (в редакції станом на 05.10.2016) до моменту повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачу.
		Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		У пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України закріплена спеціальна юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.
		Банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені спеціальним КУзПБ, прийнятим відповідно до Закону України від 18 жовтня 2018 року № 2597-VІІІ та введеним в дію з 21 жовтня 2019 року. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства у цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо). Отже, КУзПБ у порівнянні з попереднім процесуальним законом розширив свою дію щодо суб`єктів, які підпадають під його регулювання (неплатоспроможних фізичних осіб), що зумовило розгляд у господарському суді спорів про неплатоспроможність фізичних осіб, незалежно від того, чи займаються вони підприємницькою діяльністю.
		Особливістю провадження у справі про банкрутство є те, що врегулювання правовідносин неплатоспроможності боржника вимагає поєднання в одній процедурі як цивільних, так і адміністративних правовідносин щодо його майна (майнових прав) з метою якнайповнішого задоволення у ній вимог кредиторів -приватних осіб та контролюючих органів з грошовими вимогами до боржника у черговості, визначеній КУзПБ.
		Зокрема, з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство наступає строк виконання всіх зобов`язань боржника, що має наслідком обов`язок усіх конкурсних (забезпечених) кредиторів пред`явити вимоги до боржника, а їх задоволення може здійснюватися лише у порядку, передбаченому КУзПБ, та в межах провадження у справі; пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом; провадження у справі про банкрутство юридичної особи не підлягає зупиненню (частини чотирнадцята, сімнадцята статті 39 КУзПБ); активи боржника, що перебувають у податковій заставі, можуть бути звільнені господарським судом з податкової застави, про що виноситься ухвала у судовому засіданні за участю контролюючого органу, уповноваженого відповідно до ПК України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень (частина десята статті 41 КУзПБ).
		Отже, при врегулюванні відносин неплатоспроможності законодавець відійшов від принципу їх розподілу за ознаками наявності у сторони (кредитора боржника) владних повноважень чи свободи волевиявлення, що характерно для цивільних правовідносин, об`єднавши їх в єдине провадження у справі про банкрутство з огляду на необхідність формування єдиного реєстру грошових вимог кредиторів та задоволення їх згідно з визначеною законом черговістю та пропорційністю. Зазначене дозволяє ефективно захистити право особи (кредитора, боржника) в межах одного судового провадження, уникаючи розподілу його на способи захисту, характерні для окремих юрисдикцій (адміністративної чи цивільної).
		Застосувавши принцип концентрації у справі про банкрутство ряду майнових та немайнових спорів, КУзПБ розширив підсудність господарському суду спорів, які виникають у відносинах неплатоспроможності боржника та які раніше розглядалися судами інших юрисдикцій.
		Відповідно до частини другої статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
		Частиною третьою статті 7 КУзПБ визначено процесуальні наслідки щодо необхідності надіслання до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство та який розглядає спір по суті, матеріалів справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство.
		Отже, статтею 7 КУзПБ як процесуальним законом змінено юрисдикцію розгляду ряду спорів фізичних осіб - боржників щодо їх майна, які раніше розглядалися у цивільних судах, а також віднесено до господарської юрисдикції ряд інших спорів юридичних осіб, які стосуються майна боржника(юридичної чи фізичної особи), зокрема й тих, які виникають з кредиторами - контролюючими органами щодо сплати податків та зборів.
		Так, абзацом четвертим частини другої статті 7 КУзПБ передбачено, що у разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи. Такі повноваження суду характерні для адміністративного судочинства, яким розглядаються спори осіб із суб`єктами владних повноважень. Отже, законодавцем наділено господарські суди у справі про банкрутство повноваженнями щодо розгляду спору між боржником та суб`єктом владних повноважень за правилами офіційного з`ясування всіх обставин справи, характерними для розгляду адміністративних спорів (щодо виявлення та витребування доказів з ініціативи суду), що не передбачено загальними нормами ГПК України.
		Специфіка правовідносин у процедурі банкрутства полягає у необхідності комплексного та збалансованого регулювання приватно-правових та публічно-правових інтересів щодо неплатоспроможної особи, що вимагає застосування приватно-правових та публічно-правових механізмів у ході провадження у справі про банкрутство. У різні періоди свого розвитку законодавець по-різному проводив межу між приватним та публічним інтересом в регулюванні відносин неплатоспроможності. Законодавство про неплатоспроможність є комплексним, воно об`єднує правові норми приватного та публічного права заради досягнення єдиної мети - найбільш повного задоволення у процедурі банкрутства вимог приватних та публічних кредиторів (податкових органів, органів соціального забезпечення), оскільки по завершенню ліквідаційної процедури таке задоволення унеможливлюється ліквідацією юридичної особи чи використанням майна боржника для задоволення вимог інших кредиторів, які включені до реєстру вимог кредиторів в ході провадження у справі про банкрутство.
		Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас урегульована однопредметними нормативно-правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному; звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього; загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - наступний закон скасовує попередній (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп).
		З прийняттям КУзПБ законодавець змінив правила визначення юрисдикції таких спорів, сконцентрувавши розгляд усіх майнових та ряду немайнових вимог в межах однієї судової процедури банкрутства в судах господарської юрисдикції, задля повного та комплексного вирішення усіх правових проблем неплатоспроможної особи (як фізичної, так і юридичної), яка може бути визнана банкрутом (ліквідована) за наслідком такої процедури, що матиме наслідком закриття (припинення) провадження з розгляду спорів у всіх інших юрисдикційних органах з вимогами до неї.
		Як вбачається з матеріалів справи на виконанні у відповідача перебуває зведене виконавче провадження №44561389/7 щодо стягнення з позивача на користь юридичних осіб та держави заборгованості на суму 9635917,56 грн. у кількості 27 виконавчих проваджень, з яких: 10 виконавчих проваджень по виконанню вимоги податкового органу про стягнення заборгованості по виплаті єдиного соціального внеску на загальну суму 1013477,06 грн; 3 виконавчі провадження по виконанню постанов про стягнення виконавчого збору, виділених в окреме провадження, на користь держави на загальну суму 86093 грн.; 14 виконавчих проваджень по виконанню наказів Господарського суду Запорізької області на суму 8536347,50 грн. 
		Отже, вимоги особи, щодо якої порушено справу про банкрутство, про визнання бездіяльності відповідача та зобов`язання вчинити певні дії, як майновий спір боржника, підлягає розгляду в межах провадження у справі про банкрутство з визначенням юрисдикційності розгляду такого спору господарському суду. 
		Суд зазначає, що установлена вимогами статті 7 КУзПБ концентрація майнових спорів за участю боржника виключно в межах справи про банкрутство дозволяє здійснювати ефективний судовий контроль щодо збереження майнових активів боржника у його розпорядженні, з метою відновлення платоспроможності такого боржника або належного формування ліквідаційної маси банкрута.
		Результати розгляду скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, пов`язані із виконанням судового рішення, ухваленого за результатом майнового спору за участі боржника, можуть впливати на рух його майнових активів.
		Тобто, у такому випадку, скарга на дії (бездіяльність) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби має розглядатися господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, безвідносно до того, що сам майновий спір не розглядався у межах такої справи.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 916/585/18 (916/1051/20) сформулювала такий правовий висновок: якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкритопровадженняу справі пробанкрутство,може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи пробанкрутствона підставі статті 7 КУзПБ, аспір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.
		Ініціювання поза справою про банкрутство, у межах якої суд розглядає спори про розмір грошових вимог до боржника, ще однієї справи в суді іншої юрисдикції є неефективним як для захисту прав кредитора, так і для захисту прав боржника. Одночасний розгляд в судах різної юрисдикції спорів, судові рішення у яких впливають на визначення розміру грошових вимог до боржника, може зумовлювати необхідність зупинення провадження у справі про банкрутство цього боржника, що прямо забороняє КУзПБ. Крім того, такий одночасний розгляд може ускладнити формування реєстру вимог кредиторів через необхідність перегляду за нововиявленими обставинами у справі про банкрутство відповідних судових рішень про результат розгляду спірних вимог кредитора. 
		КУзПБ та ГПК України є нормативними актами рівної юридичної сили - процесуальними законами, які мають визначену законодавцем сферу правового регулювання. Отже, у випадку колізії норм між статтею 7 КУзПБ та статтею 20 ГПК України повинні застосовуватися ті процесуальні норми, які прийняті пізніше. Відтак у даних правовідносинах підлягають застосуванню положення статті 7 КУзПБ, які визначають юрисдикцію розгляду таких спорів у межах провадження у справі про банкрутство у господарському судочинстві.
		З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що у зв`язку із відкриттям провадження у справі про банкрутство відповідача, дану справу не належить вирішувати за правилами адміністративного судочинства, а тому провадження у справі належить закрити, оскільки розгляд такого спору віднесено до юрисдикції господарського суду, який здійснює провадження у справі № 908/3069/21 про банкрутство Державного підприємство Дослідне господарство Таврія Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України. 
		Керуючись статтями238, 239,241-243,248,256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		Провадження у справі №808/33/17 за позовною заявою Державного підприємства Дослідне господарство Таврія Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України в особі в.о. директора Фролков Володимира Анатолійовича (72242, Запорізька область, Веселівський район, с. Таврія, вул. Центральна, 6) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 6), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Украгропром (вул. Щусєва, буд. 36, м. Київ, 04060, код ЄДРПОУ 36529168) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - закрити. 
		Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
		Роз`яснити позивачу, що розгляд даного спору віднесено до юрисдикції господарського суду, який здійснює провадження у справі № 908/3069/21 про банкрутство Державного підприємство Дослідне господарство Таврія Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України.
		Ухвала набирає законної сили з моменту підписання. 
		Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її постановлення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		Повний текст ухвали складено 08.09.2023.
		 
		 
		Суддя А.В. Сіпака

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...