Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/3143/23 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 14.09.2023. Зареєстровано: 15.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 18.09.2023.
Дата набрання законної сили: 05.10.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  
		тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		_______________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04.09.2023м. ХарківСправа № 922/3143/23
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Буракової А.М.                     
		при секретарі судового засідання Чабан А.А.
		 
		розглянувши в порядку загального позовного провадження справу 
		за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична Компанія "Здоров`я", м. Харків     до   1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Блінд", м. Харків ,   2. Товариства з обмеженою відповідальністю  "Бюро "Стандарти та якість", м. Харків   про  визнання недійсним договорів за участю представників:
		позивача - Гуляєв А.В.
		відповідача 1 - Хоменко Є.О.
		відповідача 2 - Бондаренко Н.В.
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров`я" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Блінд", та 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро "Стандарти та якість" (відповідачі) згідно якої просить суд:
		1. Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № ВПВ-22/06/23-02-Бл від 22.06.2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро "Стандарти та якість" (код 36224590, місцезнаходження: 61023, м. Харків, вул. Весніна, буд. 5) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Блінд" (код ЄДРПОУ 34333275, реєстраційний код ЄДРІСІ - 233910, місцезнаходження: 61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1, корп. 45, оф. 21);
		2. Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № ВПВ-22/06/23-04-Бл від 22.06.2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро "Стандарти та якість" (код 36224590, місцезнаходження: 61023, м. Харків, вул. Весніна, буд. 5) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Блінд" (код ЄДРПОУ 34333275, реєстраційний код ЄДРІСІ - 233910, місцезнаходження: 61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1, корп. 45, оф. 21);
		3. Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № ВПВ-22/06/23-09-Бл від 22.06.2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро "Стандарти та якість" (код 36224590, місцезнаходження: 61023, м. Харків, вул. Весніна, буд. 5) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Блінд" (код ЄДРПОУ 34333275, реєстраційний код ЄДРІСІ - 233910, місцезнаходження: 61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1, корп. 45, оф. 21).
		Позивач обґрунтовує  позовні  вимоги тим,  що з  договорів  позики  вбачається, що кредитором  позивача до  15.03.2023  був нерезидент,  за  своєю  правовою  природою  Договори  відступлення права  вимоги  є  договором  факторингу, укладені  Договори суперечать ЦК  України та  містять  елементи  фіктивності.
		Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.07.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.
		Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.
		Відповідач перший  01.08.2023 за вх.№20268 надав відзив на позовну заяву, у якому просив суд в позові відмовити. При цьому у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що у оспорювані договори не повинні реєструватися Національним Банком України, така реєстрація жодним чином не впливає на чинність договорів. Укладення оспорюваних договорів мало правові наслідки для сторін, ознак фіктивності оскаржувані угоди та дії сторін не містять. 
		Відповідач другий  01.08.2023 за вх.№ 20266 надав відзив на позовну заяву, у якому просив суд в позові відмовити з підстав його необґрунтованості на недоведеності. 
		Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
		Представник відповідача першого та представник відповідача другого у судовому засіданні просили суд відмовити у задоволенні позову.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		Відповідно до договорів позики № 1111 від 11.11.2015 р., № 1122 від 12.11.2016, № 2451 від 29.11.2016 вбачається, що позивач взяв в борг грошові кошти, відповідно, у UK Pharma Impex Limited (44A THE GREEN, Варлінгхам, Сюррей, Англія, Великобританія, CR6 9NA), Nenat Holdings Limited (Poseidonos, 1, LEDRA BUSINESS CENTRE, 2406 Egkomi, Nicosia Cyprus), Premier MFO Overseas Limited (Poseidonos, 1, LEDRA BUSINESS CENTRE, 2406 Egkomi, Nicosia Cyprus).
		За умовами вказаних договорів позики позивачем отримано в строкове платне користування грошові кошти в іноземній валюті для використання в господарській діяльності.
		В подальшому, вказані нерезиденти на підставі договорів № 1111/20 від 01.06.2020, 1122/20 від 01.06.2020, № 2451 від 01.06.2020 відступили своє право вимоги належного виконання усіх зобов`язань за договорами позики, у тому числі сплати процентів та головної заборгованості на користь ALL INVEST SECURITIES LIMITED (4 Diagorou Str., KERMIA BUILDING, 5 floor, office 503, Nicosia Cyprus).
		В свою чергу, ALL INVEST SECURITIES LIMITED на підставі договорів цесії  № 20230315-02 від 15.03.2023, 20230315-04 від 15.03.2023, 20230315-09 від 15.03.2023 право вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов`язань за договорами позики передало Salemhalbay Kft. (Товариство з обмеженою відповідальністю «Салємхалбай», 1024, Budapest, Hungary, Rуmer Flуris utca 8 13373/8/B).
		08.05.2023 Salemhalbay Kft. на підставі договорів № 2, № 4, № 9 відступило своє право вимоги до позивача на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БЮРО «СТАНДАРТИ ТА ЯКІСТЬ», Відповідача другого по справі.
		22.06.2023 між ТОВ «Бюро стандарти та якість» (другий відповідач) та ТОВ «Компанія з управління активами «ФІНЕКС-КАПІТАЛ» (перший відповідач) укладено договори про відступлення права вимоги до договорів позики, які за своїм змістом є аналогічними, а саме: Договір про відступлення права вимоги № ВПВ-22/06/23-02-Бл від 22.06.2023; Договір про відступлення права вимоги № ВПВ-22/06/23-04-Бл від 22.06.2023; Договір про відступлення права вимоги № ВПВ-22/06/23-09-Бл від 22.06.2023 за якими Первісний кредитор (ТОВ «Бюро стандарти та якість»), відступив на користь Нового кредитора (ТОВ «Компанія з управління активами  «ФІНЕКС-КАПІТАЛ») права вимоги до Боржника (ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров`я») за Основним договором (договори позики) щодо сплати сум займів та процентів (п. 1.1. Договорів) (далі за текстом - договори відступлення права вимоги).
		Так, за змістом Договору про відступлення права вимоги № ВПВ-22/06/23-02-Бл від 22.06.2023 до Нового кредитора (відповідача першого) переходить право вимагати виконання Боржником зобов`язань за договором позики № 1111 від 11.11.2015 з усіма додатками до нього в частині сплати 9 086 778,84 євро позики та 802 375,03 євро нарахованих процентів, а Новий кредитор за відступлення права вимоги, в обсязі встановленому п. 1.3 цього Договору, зобов`язався у строк  до 07.07.2023 сплатити Первісному кредитору вартість права вимоги у розмірі 17 777 960 гривень 00 копійки (п. п. 1,3, 3.1 Договору).
		За змістом Договору про відступлення права вимоги № ВПВ-22/06/23-04-Бл від 22.06.2023 до Нового кредитора (відповідача першого) переходить право вимагати виконання Боржником зобов`язань за договором позики № 1122 від 12.11.2016 з усіма додатками до нього в частині сплати 1 363 016,83 євро позики та 117 891,64 євро нарахованих процентів, а Новий кредитор за відступлення права вимоги, в обсязі встановленому п. 1.3 цього Договору, зобов`язався у строк  до 07.07.2023 сплатити Первісному кредитору вартість права вимоги у розмірі 2 662 263 гривень 00 копійки (п. п. 1,3, 3.1 Договору).
		Згідно Договору про відступлення права вимоги № ВПВ-22/06/23-09-Бл від 22.06.2023 до Нового кредитора (відповідача першого) переходить право вимагати виконання Боржником зобов`язань за договором позики № 2451 від 29.11.2016  з усіма додатками до нього в частині сплати 1 817 355,77 євро позики та 157 188,82 євро заборгованості за процентами, а Новий кредитор за відступлення права вимоги, в обсязі встановленому п. 1.3 цього Договору, зобов`язався у строк  до 07.07.2023 сплатити Первісному кредитору вартість права вимоги у розмірі 3 549 684,00 гривень 00 копійки (п. п. 1,3, 3.1 Договору).
		Права вимоги Первісного кредитора вважаються відступленими (переданими) Новому кредитору з моменту підписання повноважними представниками Сторін цього Договору. (п. 2.1 Договорів). Ці Договори є укладеними та набирають чинності з моменту їх підписання Сторонами і діють до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за ними (п.6.1 Договорів).
		Про заміну кредитора у зобов`язанні Позивач буд повідомлений Відповідачем першим письмово, що підтверджується листом, наявним в матеріалах справи.  
		Вбачаючи із  матеріалів справи позивач вказує, що договори відступлення права вимоги № ВПВ-22/06/23-02-Бл від 22.06.2023, № ВПВ-22/06/23-04-Бл від 22.06.2023, № ВПВ-22/06/23-09-Бл від 22.06.2023 за своєю суттю є договорами факторингу, які можуть бути укладені лише банківською або фінансовою установою, а оскільки Відповідач перший банківською або фінансовою установою не являється вказані договори не відповідають чинному законодавству України, у зв`язку з чим підлягають  визнанню недійсним. Крім того, позивач зауважує, що вказані договори повинні бути зареєстровані в інформаційній системі Національного банку України. Також, ще одною із підстав для визнання недійними цих договорів позивач вважає укладання їх без наміру настання реальних правових наслідків, через те, що фактичні розрахунки за ними між первісним та новим кредиторами не проводились, тобто договори є фіктивними на підставі ст. 234 ЦК України.
		Відповідно до положень ст. 16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.
		Так, згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
		Частиною 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Відповідно до частини 1 статті 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
		Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
		Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги (цесії) може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. В такому випадку на відносини цесії розповсюджують положення про договір купівлі-продажу.
		Частинами 3, 4 статті 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до статті 350 Господарського кодексу України банк має право укласти договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким він передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи. Загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України та національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
		Разом з цим в статті 1077 Цивільного кодексу України визначено поняття договору факторингу, відповідно до якого за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
		При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №906/1174/18 зазначено, що ознаками договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.
		Договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом №2664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.
		Таким чином, договір відступлення права вимоги та договір факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета укладення суттєво відрізняються.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.03.2021 у справі №906/1174/18 вказала на те, що якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу.
		Якщо укладений договір відступлення права вимоги містить умови, які притаманні виключно договору факторингу, або навпаки, то суд має з`ясувати, який саме договір укладений сторонами, з урахування всієї сукупності його суттєвих ознак.
		Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому.
		Дослідивши зміст договорів відступлення, що оскаржуються, суд приходить до висновку, що вони були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та згідно з волевиявленням сторін.
		Так, судом встановлено, що при укладенні спірного договору сторони належним чином досягли згоди з усіх істотних умов для відступлення права вимоги, відобразивши їх у тексті договору, у тому числі щодо предмету зобов`язання, яке відступається; вартості відступлених прав вимоги; передачі документів, що підтверджують право вимоги; щодо порядку розрахунків; взаємних прав та обов`язків сторін, тощо.
		Різниця ж між вартістю права вимоги та ціною його продажу обумовлена ліквідністю цього майнового права, на що вплинули умови додаткових угод до договорів позики від 25.10.2022, згідно з якими сторонами знижено відсоткову ставку за позикою, позичальника звільнено від нарахування та сплати відсотків за користування позикою протягом дії воєнного стану в Україні та п`яти років після його скасування, відтермінування строку повернення позики до 29.11.2039.  
		Виходячи з наведеного, суд приходе до висновку, що укладені між відповідачами договори про відступлення права вимоги не є договорами факторингу, а є договорами купівлі-продажу права вимоги.
		Таким чином, з огляду на вищезазначене, доводи позивача про те, що оспорювані правочини є договорами факторингу, за якими вчинено фінансову послугу без відповідного дозволу (ліцензії), що є підставою для визнання їх недійсними згідно з ч. 1 ст. 227 Цивільного кодексу України визнаються судом безпідставними та необґрунтованими.
		Щодо доводів позивача про недійсність договорів через відсутність реєстрації цих договорів Національним банком України, суд відмічає таке.
		Станом на час виникнення спірних правовідносин, порядок реєстрації Національним Банком України договорів, які передбачають виконання резидентами-позичальниками боргових зобов`язань в іноземній валюті було визначено постановою Правління НБУ від 17 червня 2004 року № 270 «Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам» (далі - Положення № 270), яка втратила чинність 07 лютого 2019 року.
		Відповідно до п.1.1 Положення № 270 резиденти (юридичні особи, у тому числі уповноважені банки, фізичні особи-підприємці, фізичні особи) (далі - резиденти-позичальники) можуть одержувати кредити, позики, у тому числі поворотну фінансову допомогу, в іноземній валюті (далі в цьому розділі - кредити) від нерезидентів відповідно до договорів та в порядку, установленому розділом І цього Положення.
		Пунктом 1.7 Положення № 270 було визначено, що резидент-позичальник зобов`язаний зареєструвати договір у Національному банку до фактичного одержання кредиту. Такі договори підлягають реєстрації Національним банком у порядку, установленому: главою 2 цього розділу - для резидентів-позичальників, що не є банками; главою 4 цього розділу - для уповноважених банків-позичальників.
		Пунктом 2.6. Положення № 270 було визначено, що Національний банк вносить відомості про реєстрацію договору до електронного реєстру повідомлень про договори та видає резиденту-позичальнику повідомлення з відміткою про реєстрацію договору, оформлене відповідно до абзацу третього пункту 2.7 глави 2 розділу I цього Положення, що є реєстраційним свідоцтвом до договору (далі в цьому розділі - засвідчене Національним банком повідомлення з відміткою про реєстрацію договору на паперовому носії).
		Згідно з п. 3.2 Положення № 270 обслуговуючий банк проводить платіжні операції за договором лише в разі їх відповідності умовам, реєстрації договору [крім випадків дострокового погашення кредиту (якщо це передбачено договором), а також прострочення погашення кредиту] та умовам договору з нерезидентом, і здійснює контроль за:
		відповідністю обсягів перерахованої нерезиденту іноземної валюти обсягам фактично одержаного резидентом кредиту з урахуванням сплати процентів за його користування, комісій тощо;
		неперевищенням резидентом-позичальником розміру виплат за максимальною процентною ставкою, зазначеною під час реєстрації договору (зокрема, у разі сплати неустойки, інших санкцій за неналежне виконання договору).
		Водночас,  відповідно   до   п. 2   Постанови  НБУ   від   02 січня  2019   року  № 6 «Про затвердження Положення про порядок надання банками НБУ інформації щодо договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов`язань перед нерезидентами-кредиторами за залученими резидентами кредитами, позиками» (далі - Положення № 6) банки здійснюють ініціювання реєстраційних дій/анулювання реєстрації договорів за допомогою засобів спеціального програмного забезпечення НБУ щодо реєстрації договорів згідно з Положенням № 270), до 14 год. 06 лютого 2019 року.
		Згідно з п. 3 Постанови № 6 з 07 лютого 2019 року обслуговування банками операцій резидентів  за  договорами,  що  передбачають  виконання  резидентами боргових зобов`язань перед нерезидентами-кредиторами за залученими резидентами кредитами (позиками) (далі - договори), здійснюється, зокрема, з урахуванням такого:
		1) реєстрація договорів, яка була здійснена НБУ (реєстраційні свідоцтва, що були видані НБУ резидентам-позичальникам) у період до 07 лютого 2019 року, втрачає(ють) чинність;
		2) банки зобов`язані надавати інформацію щодо договорів в електронній формі до автоматизованої інформаційної системи НБУ «Кредитні договори з нерезидентами» (далі - Інформаційна  система)   згідно   з   порядком,   установленим  Положенням  № 6,  з 10 год. 07 лютого 2019 року та з урахуванням підпунктів 4 та 5 п. 3 Постанови № 6;
		3) інформація щодо договорів, яка згідно з Положенням № 270 надавалася банками до НБУ для цілей реєстрації договорів (унесення змін до реєстрації договорів) та міститься в електронному реєстрі повідомлень про договори, що ведеться засобами спеціального програмного забезпечення НБУ щодо реєстрації договорів (далі - Реєстр), станом на 10 год. 07 лютого 2019 року переноситься в автоматизованому режимі до облікових записів Інформаційної системи (із збереженням номера та дати запису, що відповідає договору в Реєстрі, для облікового запису, що відповідає цьому договору в Інформаційній системі);
		4) банк (у разі потреби) уносить зміни/уточнення до інформації щодо договорів, яка була в автоматизованому режимі відповідно до пп. 3 п. 3 Постанови № 6 перенесена до облікових записів Інформаційної системи, у загальному порядку згідно з Положенням № 6;
		5) банк, якщо в Інформаційній системі немає облікового запису, що відповідає договору, реєстрація якого підтверджувалася реєстраційним свідоцтвом (із додатками за їх наявності)  у  паперовій формі, що було видане НБУ резиденту-позичальнику та станом на 06 лютого 2019 року залишалося діючим, уносить інформацію щодо такого договору (із посиланням на номер і дату такого реєстраційного свідоцтва) до Інформаційної системи не пізніше дня проведення валютної операції за цим договором через цей банк.
		Інформаційна система - це комплекс організаційно-технічних засобів НБУ, який забезпечує формування централізованої інформаційної бази про договори, які передбачають виконання резидентами боргових зобов`язань перед нерезидентами-кредиторами за залученими резидентами кредитами, позиками (уключаючи поворотну фінансову допомогу) (пп. 1 п. 2 Положення № 6).
		З копій реєстраційних свідоцтв, що наявні в матеріалах справи, вбачається, що боргові зобов`язання з нерезидентами за договорами позики № 1111 від 11.11.2015 р., № 1122 від 12.11.2016, № 2451 від 29.11.2016 були зареєстровані Національним банком України.
		У зв`язку зі зміною сторони зобов`язання на ALL INVEST SECURITIES LIMITED, відповідні зміни також було зареєстровано Національним Банком України.
		Крім того, через укладення між сторонами додаткових угод від 25.10.2022 р., Національним Банком України до АІС «Кредити з нерезидентами» внесено відповідну інформацію.
		З вище викладеного вбачається, що договори позики та зміни до них, у тому числі зміна сторони внаслідок відступлення права вимоги, були зареєстровані НБУ у відповідності до норм чинного на той час законодавства.
		Слід зазначити, що сама по собі процедура реєстрації НБУ боргових зобов`язань з нерезидентами не впливає на чинність договору в розумінні ст. 203 ЦК України, а має наслідком відмову обслуговуючим банком в проведенні платіжних операцій.
		З урахуванням того, що ALL INVEST SECURITIES LIMITED здійснило відступлення прав вимоги за договорами позики на користь Salemhalbay Kft. (Товариство з обмеженою відповідальністю «Салємхалбай») 08.05.2023, а на підставі додаткової угоди від 25.10.2022 через воєнний стан в Україні платіжні оперції за цими договорами позики «заморожені», у позивача, як і у обслуговуючого  банку відсутній обов`язок з надання до Інформаційної системи повідомлення щодо договору позиви, в порядку, передбаченому Положенням  № 6.
		Також слід зазначити, що фактично відбулась трансформація кредиту з нерезидентом в боргові зобов`язання перед резидентом, виконання яких мають відбуватися у національній валюті України в силу вимог ст. 533 ЦК України та такі операції не перебувають під валютним контролем НБУ, відповідно не регулюються Постановою № 6.
		Під час розгляду цієї справи не знайшли свого підтвердження і доводи позивача про фіктивність договорів, що оскаржуються.
		В матеріалах справи відсутні докази виконання Відповідачем другим обов`язку щодо сплати вартості відступленого права у строк до 07.07.2023, проте, вказані обставини не свідчать про відсутність наміру сторін на реальне настання правових наслідків укладених договорів та спростовуються умовою, викладеною в п. 6.1 договорів, відповідно до якої договір є укладеним та набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за ним.
		Крім того, позивач був належним чином проінформований про зміну кредитора у зобов`язанні з наданням копій договорів, що оскаржуються.
		Згідно зі статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.  Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
		Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
		Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.
		Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.
		У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву.
		Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ст. 74 ГПК  України  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  які   вона  посилається  як  на  підставу  своїх  вимог  або   заперечень.
		Відповідно ст. 74 ГПК  України, позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.
		При  цьому   позивачем  не  надано  жодних доказів  на  підтвердження  наявності  умислу  сторін  спірних  правочинів  на  укладання  фіктивного  правочину  або  наявності  у  сторін  інших  цілей, ніж ті,  що  передбачені  правочином.
		Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України     від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14, з якою погодився Верховний Суд у постановах: від 14 лютого 2018 року у справі № 379/1256/15-ц (провадження № 61-1300св18), від 08 лютого 2018 року у справі № 756/9955/16-ц (провадження № 61-835св17).
		Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
		Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або  в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору;  приховування справжніх намірів учасників правочину.
		Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 757/12646/16, від 28 лютого 2018 року у справі №909/330/16, від 01 листопада 2018 року в справі № 910/18436/16.
		Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) й дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		Виходячи з вищенаведеного, з огляду на те, що позивачем у встановленому ГПК України порядку не надано допустимих та належних доказів, які б підтверджували обставини на які останній посилається в якості підстав позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та відмову в задоволенні позову.
		При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
		У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
		У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
		Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим судовий збір покладається на позивача.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд   
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволені позову відмовити повністю.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного  апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
		 
		УЧАСНИКИ СПРАВИ:
		Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична Компанія "Здоров`я" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 22, код ЄДРПОУ 31437750).
		Відповідач 1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Блінд" (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1, корп. 45, оф. 21, код ЄДРПОУ 34333275, реєстраційний код ЄДРІСІ - 233910).
		Відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю  "Бюро "Стандарти та якість" (61023, м. Харків, вул. Весніна, 5, код ЄДРПОУ 36224590).
		 
		Повне рішення складено "14" вересня 2023 р.   
		 
		Суддя А.М. Буракова
		справа № 922/3143/23

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...