Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 32/118пд : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Спільна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.09.2010. Забезпечено надання загального доступу: 06.10.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		іменем України
		 15.09.10 р. Справа № 32/118пд 
		Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді 
		Сковородіної О.М., суддів Попкова Д.О. та Риженко Т.М.
		при секретарі судового засідання: Мацуха Ю.О.
		 за участю представників
		від позивача: не зявився 
		від відповідачів: 1. Пугач Р.І. довіреність від 28.04.10р.
		 2. не зявився
		 3. не зявився
		 4. не зявився
		 5. не зявився
		від третіх осіб: 1. не зявився
		 2. Ковальова Н.С. довіреність від 05.01.10р.
		 3. не зявився
		 4. не зявився
		 5. не зявився
		 у справі за позовом: Міністерства оборони України м. Київ 
		до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНСНАБ-99” м. Донецьк
		 2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Ваіком” м. Донецьк
		 3. Донецької міської ради м. Донецьк
		 4. Акціонерного банку „Український Бізнес Банк” м. Донецьк
		 5.Товариства з обмеженою відповідальністю „БАМ СТРОЙ” м. Донецьк
		за участю третіх осіб: 1.Донецького обласного військового комісаріату м. Донецьк
		2. Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації
		м. Донецька” 
		3. ОСОБА_1 м. Харків
		4. ОСОБА_2, Анталія, республіка Туреччина 
		5. ОСОБА_3 м. Харків 
		про визнання недійсними договорів про сумісну діяльність в будівництві житла від 15.08.06р., іпотеки від 02.02.09р. та від 24.02.09р.; зобовязання БТІ скасувати реєстрацію права власності відповідача 1 на нерухоме майно; зобовязання відповідача 1 повернути позивачу військове нерухоме майно.
		 
			 Позивач, Міністерство оборони України м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНСНАБ-99” м. Донецьк (далі по тексту ТОВ „ДОНСНАБ-99”, Товариство з обмеженою відповідальністю „ДОНСНАБ-99”), 2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Ваіком” м. Донецьк (далі по тексту ТОВ „Ваіком”, Товариство з обмеженою відповідальністю „Ваіком”), 3. Донецької міської ради м. Донецьк (далі по тексту рада, Донецька міська рада), 4. Акціонерного банку „Український Бізнес Банк” м. Донецьк (далі по тексту банк, Акціонерний банк „Український Бізнес Банк”) про визнання недійсними договорів про сумісну діяльність в будівництві житла від 15.08.06р., іпотеки від 02.02.09р. та від 24.02.09р.; зобовязання БТІ скасувати реєстрацію права власності відповідача 1 на нерухоме майно; зобовязання відповідача 1 повернути позивачу військове нерухоме майно.
			 22.07.2010р. господарським судом отримана заява про зміну підстав позову, в якій позивач наполягає на:
			1) визнанні договору про сумісну діяльність в будівництві житла від 15.08.06р. недійсним;
			2) витребуванні з незаконного володіння ТОВ „ДОНСНАБ-99” та поверненні на користь Міністерства оборони України в особі Донецького обласного військового комісаріату шляхом підписання акту приймання-передачі нерухомого майна по вул. Кобозєва, 64 у м. Донецьку, а саме:
			будівлі № А-2 (управління 2-х поверхова) загальною площею 631,7кв.м.;
			будівлі № А-3 (адміністративна в тому числі № Ж-1 овочесховище 3-х поверхова) загальною площею 403,9кв.м.;
			будівлі № Б-3 (казарма 3-х поверхова) загальною площею 413,7кв.м.;
			будівлі № В-3 (господарська 3-х поверхова) загальною площею 1135,4кв.м.;
			будівлі № Д-2 (мобілізаційне управління 2-х поверхова) загальною площею 385,9кв.м.;
			будівлі № Г-2 (мобілізаційне управління 2-х поверхова) загальною площею 766,7кв.м.;
			3) зобовязанні БТІ м. Донецька скасувати реєстрацію права власності ТОВ „ДОНСНАБ-99” на нерухоме майно по вул. Кобозєва, 64 у м. Донецьку;
			4) забороні Донецькій міській раді та будь-яким іншим особам здійснювати будь-які дії щодо передачі ТОВ „ДОНСНАБ-99” земельної ділянки площею 0,3859га в оренду для експлуатації існуючих будівель з господарськими спорудами по вул. Кобозєва, 64 у Ворошиловському районі м. Донецька, на якій розташоване нерухоме майно, на строк - до прийняття судом рішення по справі;
			5) визнанні недійсними договорів іпотеки від 02.02.09р. та 24.02.09р. (реєстраційні номери 623 та 1002 відповідно), посвідчених приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бурлак О.В.
			 В уточненнях до позовної заяви від 27.07.2010р. Міністерство оборони України просить господарський суд витребувати з незаконного володіння ТОВ „БАМ СТРОЙ” та повернути на користь позивача в особі Донецького обласного військового комісаріату шляхом підписання акту приймання-передачі нерухоме майно, розташоване по вул. Кобозєва, 64 у м. Донецьку, а саме:
			будівлю № А-2 (управління 2-х поверхова) загальною площею 631,7кв.м.;
			будівлю № А-3 (адміністративна в тому числі № Ж-1 овочесховище 3-х поверхова) загальною площею 403,9кв.м.;
			будівлю № Б-3 (казарма 3-х поверхова) загальною площею 413,7кв.м.;
			будівлю № В-3 (господарська 3-х поверхова) загальною площею 1135,4кв.м.;
			будівлю № Д-2 (мобілізаційне управління 2-х поверхова) загальною площею 385,9кв.м.;
			будівлю № Г-2 (мобілізаційне управління 2-х поверхова) загальною площею 766,7кв.м.
			Також, позивачем заявлені вимоги про зобовязання БТІ скасувати реєстрацію права власності ТОВ „БАМ СТРОЙ” на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Кобозєва, 64. 
			 Відповідно до ухвали від 27.07.2010р. судом, до участі у справі в якості іншого відповідача, було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю „БАМ СТРОЙ” (відповідач 5).
			 В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на необхідність повернення Міністерству оборони України військового майна з незаконного володіння інших осіб, яке перебувало в оперативному управлінні Донецького обласного військового комісаріату та було відчужене за відповідними угодами.
			 В ході судового розгляду справи позивачем було заявлено клопотання про накладання арешту на військове майно по АДРЕСА_1 
			 Суд одразу зазначає про безпідставність даного клопотання, оскільки, позивачем не представлено доказів того, що не вжиття такого заходу до забезпечення позову утруднить або зробить неможливим виконання рішення по справі. 
			 Одночасно, ухвалою від 27.07.2010р. суд, розглядаючи заяву Міністерства оборони України від 27.07.2010р., застосував заходи до забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю „БАМ СТРОЙ” та будь-яким іншим особам відчужувати, передавати в іпотеку, заставу та вчинювати будь-які інші дії щодо нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Кобозєва, 64. 
			Інші заходи забезпечення, на яких наполягав позивач за текстом позовної заяви - про заборону Донецькій міській раді та будь-яким іншим особам здійснювати будь-які дії щодо передачі ТОВ „ДОНСНАБ-99” земельної ділянки площею 0,3859га в оренду для експлуатації існуючих будівель з господарськими спорудами по вул. Кобозєва, 64 у Ворошиловському районі м. Донецька, на якій розташоване нерухоме майно, на строк - до прийняття судом рішення, не застосовані, оскільки є необґрунтованими. 
			 Відповідач 1, заперечуючи проти позову, вказував на те, що він за договором купівлі-продажу був добросовісним набувачем спірного майна, тому мав всі підстави вільно ним розпоряджатись.
			Крім того, зауважував, що позивачем не представлено доказів того, що військове майно вибуло з володіння Міністерства оборони України незаконно. Вказував на те, що до Донецької міської ради позивачем не заявлено жодної позовної вимоги, а вимоги до БТІ є непідвідомчими господарським судам України. 
			 Клопотання відповідача 1 про зупинення провадження по справі (аркуш справи 14, том 1) підлягає залишенню без задоволення як безпідставне та необгрунтоване.
			 Також, через канцелярію суду отримано звернення (за змістом від імені відповідача 1) про зупинення провадження по даній справі (арк.справи 43 т.1), до розгляду по суті Ворошиловським районним у м. Донецьку судом цивільної справи № 2-4056/09 та господарським судом Донецької області справи № 12/96пн. Проте, це звернення не підписано, а тому не розглядається судом, як клопотання учасника процесу.
			 Представник ТОВ „Ваіком” у судові засідання не зявився, позов не оспорив, відзив на позовну заяву не надав, витребувані судом документи у засідання суду не представив.
			 З витягу від 26.07.2010р. (арк. справи 51 т. 2) вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Ваіком” на підставі судового рішення, яке не повязане з банкрутством юридичної особи, вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
			 Донецька міська рада, також, не приймала участі в судовому розгляді справи, відзив на позовні вимоги не представила. 
			 Відповідач 4 просив суд відмовити у задоволенні позову Міністерства оборони України, про що зазначив у відзиві. Поясняв, що спірне майно було передано відповідачем 1 в іпотеку з метою забезпечення останнім своїх зобовязань за кредитним договором № 2 від 02.02.09р. При укладанні договору застави між сторонами були досягнуті всі істотні умови, тому така угода не може бути визнана недійсною. 
			 Відповідач 5 пояснив, що він набув у власність обєкти нерухомості, розташовані по вул. Кобозєва, 64 у м. Донецьку, за результатами проведення прилюдних торгів 25.06.2010р. по реалізації арештованого нерухомого майна, а БТІ здійснило реєстрацію права власності на ці обєкти. 
			 Ухвалами від 22.06.2010р. та 04.08.2010р. господарським судом до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору були залучені: Донецький обласний військовий комісаріат (третя особа 1), Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” (третя особа 2), ОСОБА_1 м. Харків (третя особа 3), ОСОБА_2 (третя особа 4) та ОСОБА_3 м. Харків (третя особа 5). 
			 Третя особа 1 повністю підтримала вимоги Міністерства оборони України та просила суд задовольнити позов. 
			 Третя особа 2 у поясненнях зазначила, що БТІ, здійснюючи реєстрацію права власності на нерухоме майно, виконує делеговані державою владні повноваження, тому вимога, заявлена до БТІ, є непідвідомчою господарському суду. 
			Крім того, звернула увагу на те, що БТІ у справі визначено, як третя особа, а не як відповідач. 
			 У поясненнях від 25.08.2010р. третя особа 3 та третя особа 5 просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог Міністерства оборони України як у безпідставних та необґрунтованих, та заявили клопотання про розгляд судового спору без їх участі.
			 Третя особа 4 в судові засідання не з'явилась, пояснень стосовно позовних вимог не надала.
			 Клопотання №18.005/6236 від 15.09.2010р. відповідача 4, клопотання відповідача 5 без номеру та дати, яке надійшло на адресу господарського суду 15.09.2010р., клопотання №811 від 15.09.2010р. третьої особи 1 про відкладення розгляду справи та витребування певних доказів підлягають залишенню без задоволення враховуючи, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка деяких учасників судового процесу та подані ними клопотання не перешкоджають вирішенню спору по суті у даному судовому засіданні. 
			Одночасно, посилання відповідача 4, як підставу для відкладення розгляду справи, на відсутність у нього додатків до позовної заяви є необґрунтованими, враховуючи, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України Акціонерний банк „Український Бізнес Банк” з моменту порушення провадження по справі (тобто, з 17.06.2010р.) мав право ознайомитися з матеріалами справи та отримати копії необхідних документів. 
			Твердження відповідача 5 про те, що останнім не було отримано жодного виклику до суду та документів, які є доказами у справі, є безпідставними, враховуючи, що всі учасники судового процесу по цій справі були належним чином повідомлені про час та місце судових засідань шляхом направлення кореспонденції на їх поштові адреси. Крім того, в матеріалах справи наявні заперечення на позовні вимоги з боку відповідача 5 та інші документи, які долучені до матеріалів справи Товариством з обмеженою відповідальністю „БАМ СТРОЙ”, що свідчить про обізнаність відповідача 5 про зміст доказів, що містяться у матеріалах справи.
			 В судовому засіданні 06.09.2010р. позивачем було подане клопотання про виключення зі справи наступних учасників: Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНСНАБ-99”, Донецького обласного військового комісаріату, Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації Донецька”, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3. 
			В обґрунтування заявленого клопотання позивач посилався на те, що спір в даній справі не зачіпає права перелічених вище осіб.
			За результатами розгляду цього клопотання суд дійшов висновку про те, що воно не підлягає задоволенню, як процесуально неспроможне, з огляду на наступне:
			Відповідно до ст.21 Господарського процесуального кодексу України відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
			Як вбачається зі змісту позовної заяви (з урахуванням заяви від 22.07.2010р.) позивачем до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНСНАБ-99” заявлені вимоги про витребування з незаконного володіння та повернення на користь Міністерства оборони України в особі Донецького обласного військового комісаріату шляхом підписання акту приймання-передачі нерухомого майна по АДРЕСА_1
			За таких обставин, приймаючи до уваги, що предметом судового розгляду є, в тому числі, позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНСНАБ-99”, клопотання позивача про виключення відповідача 1 з кола відповідачів є неправомірним та таким, що не відповідає приписам ст.21 Господарського процесуального кодексу України.
			Клопотання в частині виключення з учасників судового процесу Донецького обласного військового комісаріату, Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації Донецька”, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишається без задоволення, враховуючи, що така процесуальна дія, як виключення зі складу учасників процесу третіх осіб, не передбачена нормами господарського процесуального законодавства.
			 Разом з цим, слід зазначити, що суд погоджується з позицією позивача стосовно того, що рішення суду не впливає на права та обовязки ОСОБА_2 по відношенню до будь-якої із сторін у справі, оскільки, у ОСОБА_2 правовідносини існували з Товариством з обмеженою відповідальністю „Ваіком”, яке виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, та з ОСОБА_3, який не є стороною у цій справі.
			Таким чином, приймаючи до уваги викладені вище обставини, ОСОБА_2 не підпадає під визначення третьої особи, яке передбачене ст.27 Господарського процесуального кодексу України, тобто, рішення у справі не впливає на його права та обов'язки по відношенню до жодної із сторін.
			 
			Розглянувши матеріали справи, суд встановив. 
			14.07.04р. Ворошиловською районною у м. Донецьку радою було прийнято рішення № 246/7, яким визнано право власності на нерухоме майно по вул. Кобозєва, 64 у Ворошиловському районі м. Донецька за державою в особі Верховної Ради України.
			 В подальшому, 15.08.06р. між Міністерством оборони України, в особі директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України Ісаєнка Дмитра Валерійовича, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ваіком”, в особі директора підприємства Бдуленка О.А., був укладений договір про спільну діяльність у будівництві житла (без обєднання вкладів учасників), предметом якого є будівництво комплексу житлових будинків з обєктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торгівельного та адміністративного призначення, орієнтовано загальною площею 1080кв.м. згідно з проектно-кошторисною документацією, що підлягають будівництву на земельній ділянці орієнтовано загальною площею 0,29га військового містечка № 1 Донецької області (м. Донецьк, вул. Кобозєва, 64). Спільна діяльність здійснюється без обєднання вкладів учасників (пункти 2.1., 2.2. договору). 
			 Умовами цієї угоди, також, було встановлено, що позивач вносить свій вклад у будівництво в сумі 750000,00грн., а відповідач 2  2250000,00грн.
			 Будь-яка із сторін може вийти з цього договору за згодою іншої сторони. Якщо сторона виходить з договору, вона повинна повідомити про це не пізніше, ніж за три місяці до виходу. Після завершення вказаного строку зі стороною, яка вчинила вихід, протягом трьох місяців здійснюються взаєморозрахунки, що передбачає виплату суми, еквівалентної вартості частки за спільною діяльністю. У разі виходу сторони 1 (позивача у справі) з цього договору право власності на всі будівлі та споруди військового містечка № 1 (м. Донецьк, вул. Кобозєва, 64) переходить до сторони 2 (відповідача 2 у справі) і передаються всі правоустановчі документи для переоформлення в БТІ (пункт 13.3. договору). 
			 Згідно актів прийому-передачі від 21.11.06р. та 29.12.06р. будівлі та споруди військового містечка № 1 з правоустановчими документами на них були передані у власність ТОВ „Ваіком”. 
			Як зазначає позивач, підпис директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України Ісаєнка Дмитра Валерійовича на договорі від 15.08.06р., акти прийому-передачі є сфальсифікованими, а будівлі та споруди військового містечка вибули з володіння Міністерства оборони України незаконно. 
			26.01.07р. був укладений договір купівлі продажу, за яким ТОВ „Ваіком” продало громадянину Болгарії ОСОБА_2 спірне майно. 
			В подальшому, ОСОБА_2 делегував п?овноваження ОСОБА_4 з питань управління? майном (в тому числі, щодо укладання угод), на? підставі чого останнім було в?ідчужене на користь ОСОБА_3 майно, розташоване по? АДРЕСА_1
			19.02.08р. рішенням постійно діючого третейського суду при асоціації „Юристи Укра?їни” було визнано дійсним договір купівлі-продажу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та право власно?сті останнього на обєкти нер?ухомості, на виконання якого (рішення) 21.02.08р. Ворошиловським районним судом м. Донецька видано виконавчий лист (рішення третейського суду не оскаржувалось).
			 24.01.09р. ОСОБА_1 набула у власність будівлі з господарськими побудовами загальною площею 3737,3кв.м., які знаходяться в АДРЕСА_1, про що свідчить договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_3 та третьою особою 3 (арк. справи 21 т. 3).
			 Згідно договору купівлі-продажу будівель від 02.02.09р. спірне майно перейшло у власність від ОСОБА_1 до ТОВ „ДОНСНАБ-99” (арк. справи 24 т. 3).
			 Під час володіння спірним майном між відповідачем 1 та відповідачем 4 був укладений кредитний договір № 2 від 02.02.09р., згідно якого ТОВ „ДОНСНАБ-99” були надані у користування грошові кошти в сумі 5500000,00грн. строком до 01.02.2012р. зі сплатою процентів в розмірі 25%.
			 З метою забезпечення належного виконання відповідачем 1 своїх зобовязань за договором кредиту обєкти нерухомості, розташовані по вул. Кобозєва, 64 у м. Донецьку, були передані в іпотеку відповідачу 4 за договорами іпотеки від 02.02.2009р. та від 24.02.2009р. 
			 Станом на теперішній час спірні обєкти знаходяться у розпорядженні ТОВ „БАМ СТРОЙ”, яке набуло їх у власність за результатами проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, належного ТОВ „ДОНСНАБ-99”, що були проведені на підставі виконавчого листа Ворошиловського районного у м. Донецьку суду № 2-4108/2010 від 26.05.2010р. 
			 
			Оцінюючи позовні вимоги, суд виходить з наступного. 
			Як вказувалося вище, 15.08.06р. між Міністерством оборони України, в особі директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України Ісаєнка Дмитра Валерійовича, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ваіком”, в особі директора підприємства Бдуленка О.А., був укладений договір про спільну діяльність у будівництві житла (без обєднання вкладів учасників). 
			Умовами цієї угоди, також, було встановлено, що позивач вносить свій вклад у будівництво в сумі 750000,00грн., а Товариство з обмеженою відповідальністю „Ваіком”  2250000,00грн.
			Одночасно, відповідно до п.13.3 договору про спільну діяльність у разі виходу Міністерства оборони України з договору право власності на всі будівлі та споруди військового містечка переходить до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ваіком” разом з правоустановчими документами, які необхідні для переоформлення права власності в БТІ (слід зазначити, що жодних документів, які б вказували на виконання між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ваіком” умов договору про вихід Міністерства оборони України з договору та перехід прав власності до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ваіком” суду не надано).
			 У матеріалах справи Ворошиловського районного суду м. Донецька (оригінал якої витребуваний та досліджений господарським судом під час розгляду цієї справи) міститься лист №227/7/319 від 10.11.2006р., акти прийому-передачі від 21.11.06р. та 29.12.06р., за змістом яких Товариство з обмеженою відповідальністю „Ваіком”, погодившись з пропозицією Міністерства сплатити за останнього внесок до договору про сумісну діяльність, отримало в рахунок будівлі та споруди військового містечка №1 з правоустановчими документами. 
			 За наслідками підписання вказаних документів Товариство з обмеженою відповідальністю „Ваіком”, звертаючись до суду з позовом, вважало себе особою, яка набула у власність спірне майно.
			Проте, така позиція, в силу діючих норм Цивільного кодексу України, є цілком безпідставною.
			 Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків є правочином.
			Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
			За своєю правовою природою та змістом дії з оформлення листа №227/7/319 від 10.11.2006р., актів прийому-передачі від 21.11.06р. та 29.12.06р., є правочином купівлі-продажу нерухомого майна та підпадають під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України. 
			 Так, статтею 657 Цивільного кодексу України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
			Тобто, діюче законодавство передбачає імперативні вимоги щодо форми договору купівлі-продажу, а саме укладення договору в письмовій формі з наступним проведенням нотаріального посвідчення та державної реєстрації.
			Відповідно до ст.210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
			За змістом ст.640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
			За таких обставин, згідно із статтями 210 та 640 Цивільного кодексу України не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Цей правочин не створює прав та обов'язків для сторін.
			 Приймаючи до уваги вищевикладене, а також враховуючи, що правочин купівлі-продажу спірного нерухомого майна, вчинений шляхом підписання листа та актів приймання-передачі майна і документів відповідно від 21.11.06р. та 29.12.06р., не посвідчений нотаріально та не зареєстрований у встановленому законом порядку, останній є неукладеним в силу ст.ст.210, 640 Цивільного кодексу України.
			Неукладений сторонами договір є неіснуючим у часі, просторі та по відношенню до невизначеного кола осіб. Неукладений договір не створює будь-яких наслідків для сторін.
			Зазначена позиція знайшла своє відображення в Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р.
			Згідно із ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
			За таких обставин, правочин купівлі-продажу спірного нерухомого майна між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ваіком” та Міністерством оборони України є неукладеним, внаслідок чого не створює такого правового наслідку як набуття Товариством з обмеженою відповідальністю „Ваіком” права власності на будівлю № А-2 (управління 2-х поверхова) загальною площею 631,7кв.м.; будівлю № А-3 (адміністративна в тому числі № Ж-1 овочесховище 3-х поверхова) загальною площею 403,9кв.м.; будівлю № Б-3 (казарма 3-х поверхова) загальною площею 413,7кв.м.; будівлю № В-3 (господарська 3-х поверхова) загальною площею 1135,4кв.м.; будівлю № Д-2 (мобілізаційне управління 2-х поверхова) загальною площею 385,9кв.м.; будівлю № Г-2 (мобілізаційне управління 2-х поверхова) загальною площею 766,7кв.м. 
			 Крім того, суд звертає увагу на те, що 18.12.06р. рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька за Товариством з обмеженою відповідальністю „Ваіком” на підставі вказаних вище документів (листа, актів приймання-передачі, договору про сумісну діяльність) визнано право власності на спірне майно. Проте, 12.09.07р. зазначене судове рішення було скасоване Апеляційним судом Донецької області, а ухвалою Верховного суду України від 22.11.07р.  справу передано на новий розгляд до апеляційної інстанції). Станом на теперішній час зазначений судовий акт скасований, про що свідчать ухвали Апеляційного суду Донецької області від 11.02.08р. та від 12.09.08р., ухвала Верховного Суду України від 03.12.08р.
			 Всі правочини, які в подальшому були вчи?нені та обумов?лювали перехід права власнос?ті на спірне державне майно, також є неукладеними/недійсними з наступних підстав:
			Так, 26.01.07р. був укладений договір купівлі продажу, за яким ТОВ „Ваіком” продало громадянину Болгарії ОСОБА_2 спірне майно.
			Відповідно до ст.317 Цивільного кодексу України права володіння, користування та розпоряджання своїм майном належать власникові.
			Згідно із ст.658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення. 
			Враховуючи, що Товариство з обм?еженою відповідальністю „Ваіком” не набуло право власності на спірне майно, внаслідок чого було позбавлено прав стосовно розпорядження ним в силу положень ст.317, ст.658 Цивільного кодексу України, укладений вказаною юридичною особою з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу є недійсним з урахуванням положень ст.203, ст.215 Цивільного кодексу України та вчиненим з порушенням публічного порядку, що обумовлює його нікчемність в силу ст.228 Цивільного кодексу України. 
			 За змістом ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 
			Тобто, правочинами, які є нікчемними, оскільки порушують публічний порядок, є:
			1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
			2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
			Певними видами правочинів, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
			Враховуючи, що договір купівлі-продажу від 26.01.07р. спірного нерухомого майна був спрямований на незаконне відчудження державного майна, а також на порушення інтересів держави внаслідок позбавлення прав власника на певне нерухоме майно, вказаний договір є нікчемним з урахуванням приписів ст.228 Цивільного кодексу України.
			Згідно із ст.216 Цивільного кодексу України недійсній правочин (а у даному випадку нікчемний правочин в силу норм закону) не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. 
			 Як встановлено судом вище, ОСОБА_2 де?легував повноваження ОСОБА_4 з питань уп?равління майном (в тому числі, щодо укладання угод), на підставі чого останн?ім було відчужене на користь ОСОБА_3 майно, розташ?оване по АДРЕСА_1
			19.02.08р. рішенням постійно д?іючого третейського суду при? асоціації „Юристи України” бу?ло визнано дійсним договір ку?півлі-продажу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та право власності ост?аннього на обєкти нерухомості, на виконання якого (рішення?) 21.02.08р. Ворошиловським районним с?удом м. Донецька видано викона?вчий лист (рішення третейсько?го суду не оскаржувалось).
			 Проте, за висновками Пленуму Верховного Суду України, виходячи з приписів ст.220, 640, 655 Цивільного кодексу України не має жодних правових підстав для визнання судами договорів купівлі-продажу нерухомого майна, що не посвідчені нотаріально  дійсними. Отже, зазначений договір купівлі-продажу є неукладеним в силу положень ст.ст.210, 640 Цивільного кодексу України, що спростовує висновки, викладені в рішенні постійно д?іючого третейського суду при? асоціації „Юристи України”, яке з урахуванням приписів ст.35 Господарського процесуального кодексу України взагалі не є преюдиціальним, а факти, встановлені в ньому, не можуть братися до уваги при вирішенні повязаних спорів.
			 Договори купівлі-продажу, підписані в наступному між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (24.01.09р.), а також між ОСОБА_1 та ТОВ „ДОНСНАБ-99” (02.02.09р.) щодо відчудження будівель та споруд по АДРЕСА_1, а також договори іпотеки від 02.02.09р. та 24.02.09р., підписані між Акціонерним банком „Український Бізнес Банк” та Товарист?вом з обмеженою відповідальн?істю „ДОНСНАБ-99”, стосовно передання в іпотеку в якості забезпечення? виконання зобовязань за дог?овором кредиту спірного майна, хоча і укладені з додержанням вимог законодавства щодо форми договору купівлі-продажу та договору іпотеки, проте, укладання цих правочинів відбулось всупереч вимог ст.317, ст.658 Цивільного кодексу України, Закону України „Про іпотеку”, оскільки, вчинені не власником та з порушенням публічного порядку, що обумовлює їх нікчемність в силу ст.228 Цивільного кодексу України. Висновки суду щодо порушення публічного порядку є аналогічними, як і за правочином між ТОВ „Ваіком” і ОСОБА_2, та наведені вище.
			 Слід зауважити, що всі учасники цих угод, як субєкти цивільних правовідносин мали діяти добросовісно та розумно (ст.3 Цивільного кодексу України). 
			Проте, останні не звертали уваги на наявність спорів щодо майна, а також усвідомлюючи статус цього майна як військового (зокрема, казарми, мобілізаційного управління), вчинили правочин, наслідками якого є заволодіння державним військовим майном.
			Статус майна, як військового, окрім іншого, обумовлював суворе дотримання вимог ст.6 Закону України „Про правовий режим май?на у Збройних Силах України” щодо порядку обмеження вільного розпорядження (відчуження, обороту) цим майном. Грубе порушення вимог вказаного закону є наявним свідченням протиправного заволодіння державним військовим майном.
			 
			Станом на теперішній час спірні обєкти знаходяться у розпорядженні ТОВ „БАМ СТРОЙ”, яке набуло їх з?а результатами проведення пр?илюдних торгів з реалізації н?ерухомого майна, належного ТО?В „ДОНСНАБ-99”, що були проведені на підставі виконавчого листа Ворошиловського районного у м. Донецьку суду № 2-4108/2010 від 26.05.2010р.
			 При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю „БАМ СТРОЙ” вважає себе добросовісним набувачем, нерухомого майна по АДРЕСА_1, оскільки, останнє придбано з торгів, проведених на виконання судового рішення Ворошиловськог?о районного у м. Донецьку.
			Проте, з такими твердженнями відповідача 5 погодитися не можна з наступних підстав.
			Відповідно до частини п'ятої статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується. За змістом п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р., якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.
			На думку суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „БАМ СТРОЙ” не є добросовісним набувачем обєктів нерухомості, оскільки під час укладання всіх перелічених вище правочинів в судових інстанціях були порушені справи, предметом яких було спірне майно. Інформація про судові процеси та зміст процесуальних документів є відкритою інформацією для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
			Згідно із ст.2 Закону України „Про доступ до судових рішень” кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом.
			Відповідно до ст.9 вказаного Закону України особа, яка не бере (не брала) участі у справі, якщо судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов'язків, може звернутися до апарату відповідного суду з письмовою заявою про отримання копії необхідного судового рішення.
			Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю „БАМ СТРОЙ” мало гарантовану законом можливість дізнатися про те, що спірне майно є предметом спору між різними юридичними та фізичними особами.
			Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю „БАМ СТРОЙ” за всіма обставинами могло знати про наявність перешкод для набуття у власність спірного майна, що свідчить про недобросовісність набувача.
			Слід зазначити, що у наведеному випадку порушені загальні засади цивільного законодавства, такі як неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, справедливість, добросовісність та розумність.
			Крім того, діями вказаних юридичних та фізичних осіб було порушено права та законні інтереси держави, що суперечить положенням ст.13 Цивільного кодексу України, відповідно до якої при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
			 Таким чином, позиція Товариства з обмеженою відповідальністю „БАМ СТРОЙ” є свідченням оспорювання права власності держави в особі Міністерства оборони України на спірне майно та є підставою для витребування перелічених вище обєктів нерухомості, як у особи, що набула це майно хоча і на виконання судового рішення, але не є добросовісною.
			 Підсумовуючи викладені вище висновки, суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсними договорів іпотеки від 02.02.09р. та 24.02.09р. (реєстраційні номери 623 та 1002 відповідно), які посвідчені приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бурлак О.В., є такими, що підлягають задоволенню. При цьому, суд зауважує, що незважаючи на той факт, що вказані угоди є нікчемними в силу закону (ст.228 Цивільного кодексу України), та відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається, суд з огляду на вказівки п.5 Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. задовольняє позовні вимоги про визнання недійсними договорів іпотеки від 02.02.09р. та 24.02.09р.
			Також, враховуючи неукладеність/недійсність угод, які передували отриманню спірного майна Товариством з обмеженою відповідальністю „БАМ СТРОЙ”, та відсутність у останнього ознак добросовісного набувача, суд задовольняє частково позовні вимоги стосовно витребування цього майна з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю „БАМ СТРОЙ”, а саме суд вважає за необхідне витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю „БАМ СТРОЙ” та повернути Міністерству оборони України нерухоме майно: будівлю № А-2 (управління 2-х поверхова) загальною площею 631,7кв.м.; будівлю № А-3 (адміністративна в тому числі № Ж-1 овочесховище 3-х поверхова) загальною площею 403,9кв.м.; будівлю № Б-3 (казарма 3-х поверхова) загальною площею 413,7кв.м.; будівлю № В-3 (господарська 3-х поверхова) загальною площею 1135,4кв.м.; будівлю № Д-2 (мобілізаційне управління 2-х поверхова) загальною площею 385,9кв.м.; будівлю № Г-2 (мобілізаційне управління 2-х поверхова) загальною площею 766,7кв.м, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1
			Зазначена позиція суду ґрунтується на тому, що повернення та витребування майна за даним рішенням має відбутись на користь самого позивача, а не Донецького обласного військового комісаріату, оскільки доказів, які б підтверджували знаходження цього майна в оперативному управлінні третьої особи 1 на момент прийняття рішення у справі, не надано. Крім того, не є доведеним, що вчинення дій з повернення майна має відбуватись виключно за актом прийому-передачі.
			Позовні вимоги в частині витребування спірного нерухомого майна з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНСНАБ-99” та повернення його на користь Міністерства оборони України в особі Донецького обласного військового комісаріату шляхом підписання акту приймання-передачі нерухомого майна по вул. Кобозєва, 64 у м. Донецьку, залишаються без задоволення, оскільки на підставі наявних у матеріалах справи документів судом встановлено, що вказане майно не знаходиться у володінні останнього, а тому не може бути витребувано в нього.
			Позов в частині зобовязання Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” скасувати реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНСНАБ-99” та Товариства з обмеженою відповідальністю „БАМ СТРОЙ” на нерухоме майно по вул. Кобозєва, 64 у м. Донецьку, залишається без задоволення, враховуючи, що Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” у вказаній справі є третьою особою, а не відповідачем, що у відповідності до положень ст.21, ст.27 Господарського процесуального кодексу України унеможливлює розгляд позовних вимог до цієї особи. Одночасно, будь-якого клопотання про залучення третьої особи 2 до участі у справі у якості відповідача позивачем надано не було. По відношенню до відповідачів позов в цій частині не може бути задоволений, оскільки останні не є належними відповідачами за цими позовними вимогами. 
			 Провадження по справі в частині позовних вимог про визнання договору про сумісну діяльність в будівництві житла від 15.08.06р. недійсним підлягає припиненню на підставі ч.6 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що згідно із витягом від 26.07.2010р. (арк. справи 51 т. 2) відповідач за цією вимогою - Товариство з обмеженою відповідальністю „Ваіком” вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
			 Судові витрати підлягають розподілу між сторонами в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
			При цьому, приймаючи до уваги, що позивачем не було оплачено державне мито за вимогами немайнового характеру, судові витрати в цій частині підлягають стягненню до державного бюджету з урахуванням положень ст.46, ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
			 Ке?руючись ст.ст.3, 12, 13, 202, 210, 215, 216, 228, 317, 334, 640, 655, 657, 658 Цивільного кодексу України, ст.ст.2, 9 Закону України „Про доступ до судови?х рішень”, Постановою Пленуму Вер?ховного Суду України №9 від 06.11.2009р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, ст.ст. 22, 33, 35, 43, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд 
			 ВИРІШИВ:
			 Позовні вимоги Міністерства оборони України, до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНСНАБ-99” м. Донецьк; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Ваіком” м. Донецьк; 3. Донецької міської ради м. Донецьк; 4. Акціонерного банку „Український Бізнес Банк” м. Донецьк; 5. Товариства з обмеженою відповідальністю „БАМ СТРОЙ” м. Донецьк про:
			- витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНСНАБ-99” м. Донецьк, Товариства з обмеженою відповідальністю „БАМ СТРОЙ” м. Донецьк та повернення на користь Міністерства оборони України в особі Донецького обласного військового комісаріату шляхом підписання акту приймання-передачі нерухомого майна по вул. Кобозєва, 64 у м. Донецьку, а саме: будівлі № А-2 (управління 2-х поверхова) загальною площею 631,7кв.м.; будівлі № А-3 (адміністративна в тому числі № Ж-1 овочесховище 3-х поверхова) загальною площею 403,9кв.м.; будівлі № Б-3 (казарма 3-х поверхова) загальною площею 413,7кв.м.; будівлі № В-3 (господарська 3-х поверхова) загальною площею 1135,4кв.м.; будівлі № Д-2 (мобілізаційне управління 2-х поверхова) загальною площею 385,9кв.м.; будівлі № Г-2 (мобілізаційне управління 2-х поверхова) загальною площею 766,7кв.м.; 
			- зобовязання Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” м. Донецьк скасувати реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНСНАБ-99” м. Донецьк, Товариства з обмеженою відповідальністю „БАМ СТРОЙ” м. Донецьк на нерухоме майно по вул. Кобозєва, 64 у м. Донецьку;
			- визнання недійсними договорів іпотеки від 02.02.09р. та 24.02.09р. (реєстраційні номери 623 та 1002 відповідно), які посвідчені приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бурлак О.В. задовольнити частково. 
			 Визнати недійсними договори іпотеки від 02.02.09р. та 24.02.09р. (реєстраційні номери 623 та 1002 відповідно), які укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю „ДОНСНАБ-99” м. Донецьк та Акціонерним банком „Український Бізнес Банк” м.Донецьк та посвідчені приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бурлак О.В.
			 Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю „БАМ СТРОЙ” м. Донецьк та повернути на користь Міністерства оборони України м. Київ нерухоме майно по вул. Кобозєва, 64 у м. Донецьку, а саме: будівлю № А-2 (управління 2-х поверхова) загальною площею 631,7кв.м.; будівлю № А-3 (адміністративна в тому числі № Ж-1 овочесховище 3-х поверхова) загальною площею 403,9кв.м.; будівлю № Б-3 (казарма 3-х поверхова) загальною площею 413,7кв.м.; будівлю № В-3 (господарська 3-х поверхова) загальною площею 1135,4кв.м.; будівлю № Д-2 (мобілізаційне управління 2-х поверхова) загальною площею 385,9кв.м.; будівлю № Г-2 (мобілізаційне управління 2-х поверхова) загальною площею 766,7кв.м. 
			 Припинити провадження по справі в частині позовних вимог Міністерства оборони України м. Київ, до відповідача 2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Ваіком” м. Донецьк про визнання договору про сумісну діяльність в будівництві житла від 15.08.06р. недійсним.
			 
				 В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
				 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „БАМ СТРОЙ” м. Донецьк на користь державного бюджету державне мито в сумі 750 грн.
				 Стягнути з Міністерства оборони України м.Київ на користь державного бюджету державне мито в сумі 51 грн.
				 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНСНАБ-99” м. Донецьк на користь державного бюджету державне мито в сумі 17 грн.
				 Стягнути з Акціонерного банку „Український Бізнес Банк” м. Донецьк на користь державного бюджету державне мито в сумі 17 грн.
				 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНСНАБ-99” м. Донецьк на користь Міністерства оборони України м. Київ витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 33 грн. 71 коп.
				 Стягнути з Акціонерного банку „Український Бізнес Банк” м. Донецьк на користь Міністерства оборони України м. Київ витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 33 грн. 71 коп.
				 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „БАМ СТРОЙ” м. Донецьк на користь Міністерства оборони України м. Київ витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 33 грн. 71 коп.
				 Повний текст рішення підписаний 20.09.10р.
				 Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України. 
				 Видати накази після набрання рішенням законної сили.
				 
				 
					 
					 
					 Суддя

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...