Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 360/467/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 22.09.2023. Зареєстровано: 23.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 25.09.2023.
Дата набрання законної сили: 11.01.2024
Результат оскарження 11.01.2024 Перший апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: п/360/501/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		22 вересня 2023 рокум. ДніпроСправа № 360/467/23
		 
		Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження справу за позовом адвоката Кулигіна Артема Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		 
		До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Кулигіна Артема Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 (далі  позивач, ОСОБА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач з урахуванням уточненого позову просить:
		- визнати неправомірною та протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у безпідставному не поновленні виплати грошового забезпечення, не нарахуванні та не проведенні розрахунку та не виплаті старшому солдату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 18 травня 2022 року по 14 листопада 2022 року;
		- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити старшому солдату ОСОБА_1 призупинене грошове забезпечення за період з 18 травня 2022 року по 14 листопада 2022 року у розмірі 109241,17 грн;
		- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити старшому солдату ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 180000 грн за період з червня 2022 року по листопад 2022 року.
		Позовну заяву обґрунтовано тим, що наказом командира військової частини від 01.10.2016 № 282 ОСОБА_1 була зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . 26.02.2021 позивача було призначено на посаду оператора-лінійного наглядача відділення телекомунікацій інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 .
		Як було встановлено під час проведення службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 1952, 25.02.2022 позивач самовільно залишила військову частину.
		Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.03.2022 № 71, позивача було знято з грошового забезпечення у зв`язку з самовільним залишенням військової частини.
		20.03.2022 позивача увільнено і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 наказом від 20.03.2022 № 81, а 22.04.2022 увільнено від займаної посади та призупинено військову службу у Збройних Силах України відповідно до наказу від 24.04.2022 № 116.
		Щодо дій позивача було розпочато кримінальне провадження.
		Позивач вказує, що 18.05.2022 вона повернулась до військової частини НОМЕР_1 й повідомила про себе командуванню. Після повернення одразу приступила до виконання службових обов`язків, виходила на зміну за своєю посадою, відбувала наряд та виконувала надані їй доручення. Під час проведення службового розслідування позивача не було відсторонено від виконання посадових обов`язків. В спірний період бойові завдання не виконувала. Про те, що позивач одразу після повернення приступила до проходження військової служби свідчить Іменний список проведення вечірньої перевірки інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 , в якому відображено дні, коли позивач була присутня під час проведення вечірньої перевірки (позначено знаком «+»), а також дні, коли позивач перебувала в наряді (позначено знаком «н»).
		13.10.2022 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області оголошено вирок у справі № 183/2625/22, відповідно до якого позивача було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України, а саме службове обмеження строком на два роки з відрахуванням в доход держави 20% від суми її грошового забезпечення.
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.11.2022 № 323 позивача було поновлено на військовій службі, поновлено дію контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України.
		Протягом травня - листопада 2022 року позивачу не виплачувалось грошове забезпечення, премії, додаткова винагорода тощо.
		Адвокатським запитом представник позивача запитав у відповідача низку документів, зокрема, копію наказу командира військової частини НОМЕР_1 про поновлення позивачу грошового забезпечення, копію наказу, яким було поновлено дію контракту, копію службової картки позивача, а також копію грошового атестату. Проте, відповідач не надав зазначені документи, а у відповідь на адвокатський запит направив сканкопію картки особового рахунку позивача за 2022 та 2023 рік. У відповіді, направленій листом від 24 березня 2023 року № 1/321, відповідач відмовився виконувати вимоги позивача. Вказав, що в нього відсутні підстави для нарахування та виплати грошового забезпечення за вказаний період, оскільки позивача було поновлено на військовій службі лише з 14 листопада 2022 року.
		На думку позивача, відповідач допустив протиправну бездіяльність у вигляді неприйняття наказу про поновлення виплати грошового забезпечення, що призвело до порушення прав позивача на працю й достатнє грошове забезпечення.
		Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
		Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.
		Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.03.2022 № 71 ОСОБА_1 знято з грошового забезпечення з 10 березня 2022 року у зв`язку з самовільним залишенням військової частини.
		Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.03.2022 № 81 ОСОБА_1 увільнена від займаної посади та виведена в розпорядження командира з 20 березня 2022 року у зв`язку з самовільним залишенням частини, якщо військовослужбовці відсутні більше десяти днів.
		Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.04.2022 № 116 ОСОБА_1 увільнена від займаної посади, їй призупинено військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з 22 квітня 2022 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 86-РС від 24.04.2022, витягу з ЄРДР від 22.04.2022 за № 42022052120000227.
		В подальшому обвинувальний акт за матеріалами кримінального провадження № 42022052120000227 стосовно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України спрямовано до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області для розгляду по суті. Вироком суду від 13.10.2022 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначено покарання із застосуванням ст.ст. 69, 58 КК України у вигляді службового обмеження строком на два роки з відрахуванням в дохід держави 20% від суми її грошового забезпечення. Після набрання вироком законної сили, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.11.2022 № 323 ОСОБА_1 поновлено на військовій службі, поновлено дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та відповідно до цього ж наказу ОСОБА_1 вважається такою, що справи і посаду прийняла та приступила до виконання службових обов`язків з 14 листопада 2022 року.
		Виплата належних видів грошового забезпечення фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 позивачу відповідно до довідки від 06.06.2023 № 1/593 за травень- жовтень 2022 не здійснювалась, за листопад 2022 нараховано 7850,16 грн.
		Щодо вимог позивача про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» відповідач вказує, що виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Виплата спірної додаткової винагороди в розмірі до 300000 грн залежить від певних умов, а саме наявність відповідних наказів командирів (начальників).
		Відповідно до довідки фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2023 № 1/594 виплата додаткової грошової винагороди на період дії воєнного стану згідно постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 за червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2022 року не здійснювалась, у зв`язку з відсутністю військовослужбовця в наказах командира військової частини НОМЕР_1 .
		Відповідач стосовно перебування позивача в місці дислокації у спірний період, виконання поставлених їй завдань та службових обов`язків вказує, що це лише загальні твердження позивача, які не підтверджено належними доказами, про нібито наявність у позивача права на спірні виплати.
		Представником позивача до суду подано відповідь на відзив, в якому вказано, що у разі настання відповідних умов, а саме повернення військовослужбовця до військової частини, командир, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний оголосити наказ про поновлення виплати грошового забезпечення.
		Оголошення наказу про поновлення грошового забезпечення після набрання законної сили вироком суду є дією, яка не відповідає вимогам законодавства.
		Бездіяльність відповідача, а саме невидача командиром військової частини наказу про повернення до військової частини старшого солдата ОСОБА_1 ; невидача наказу про поновлення грошового забезпечення у зв`язку з поверненням до військової частини з моменту здійснення останньою такого повернення; не нарахування й не виплата з червня по листопад 2022 року щомісячних премій та щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168, на думку представника позивача є порушенням законодавства, яке призвело до порушення права позивача на працю, достатнє грошове забезпечення, отримання премій та додаткової винагороди.
		Представник позивач вказує, що факт повернення позивача підтверджується вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області та був визнаний самим відповідачем під час проведення службового розслідування, про що свідчить витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 , складений за результатами службового розслідування за фактом самовільного залишення підрозділу старшим солдатом ОСОБА_1 .
		Іменний список проведення вечірньої перевірки інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 не можна вважати неналежним доказом, оскільки він містить інформацію щодо обставин, які підтверджують заявлені вимоги позивача, а саме цей документ підтверджує дату повернення позивача до військової частини НОМЕР_1 , вказує на її місце перебування під час спірного періоду та на те, що командуванню вказаної військової частини було відомо про повернення позивача.
		22.08.2023 представник відповідача надав пояснення, в яких вказав, що виплата грошового забезпечення передбачена лише у випадку закриття кримінального провадження чи винесення виправдувального вироку.
		Щодо позивача був ухвалений обвинувальний вирок, що підтверджує факт самовільного залишення військової частини та законність призупинення військової служби.
		На думку представника відповідача, перебування позивача під час зупинення військової служби в районі зосередження одного з підрозділів не свідчить про проходження вказаним військовослужбовцем військової служби.
		06.09.2023 від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, повідомлено про подання до суду всіх наявних доказів та пояснень.
		Цього ж дня також представником відповідача подано заяву про продовження розгляду справи за відсутності представника відповідача.
		Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
		Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27.06.2023, постановленою суддею Качанком О.М., прийнято до провадження вказану адміністративну справу та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) спочатку.
		Ухвалою суду від 31.07.2023 у відповідача витребувано необхідні для розгляду справи докази, зокрема, копії: наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2022 № 1952 «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення розташування підрозділу оператора-лінійний наглядач відділення телекомунікацій інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 старшим солдатом ОСОБА_1 »; наказу про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення підрозділу старшим солдатом ОСОБА_1 та про накладення дисциплінарного стягнення на позивача у вигляді попередження про неповну службову відповідність, інші матеріали службового розслідування; картки особового рахунку ОСОБА_1 за 2022 рік; іменного списку для проведення вечірньої перевірки інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 за травень  листопад 2022 року; довідку про перебування позивача в нарядах з вказівкою на дату та час перебування протягом спірного періоду та відомості про виконання позивачем службових обов`язків у період з 18.05.2022 по 13.11.2022.
		Вказаною ухвалою суду, з метою підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення її прав, зобов`язано позивача надати суду докази про повідомлення керівництва військової частини про вихід на службу 18.05.2022 та про те, що приступила до виконання службових обов`язків цього дня, про виходи на зміни, в наряд, а також виконання завдань чи доручень за посадою у спірний період.
		Ухвалою суду від 14.08.2023 у відповідача повторно витребувано докази.
		Ухвалою суду від 15.08.2023 до матеріалів справи долучені витребувані судом документи, у відповідача витребувано докази, яких не було надано на виконання ухвал суду від 31.07.2023 та 14.08.2023.
		Ухвалою суду від 22.08.2023 продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
		Ухвалою суду від 15.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив такі обставини справи.
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями паспорта громадянина України та картки платника податків.
		Згідно з витягом з наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 31.08.2016 № 250, ОСОБА_1 з 31.08.2016 зараховано до списків особового складу військової частини польова пошта НОМЕР_3 та на всі види забезпечення.
		Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.02.2021 № 57 старшого солдата ОСОБА_1 , з 26.02.2021 призначено на посаду оперaтopа-лінійного наглядача відділення телекомунікацій інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 .
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.03.2022 № 71 ОСОБА_1 у зв`язку з самовільним залишенням військової частини знято з грошового забезпечення з 10 березня 2022 року, з продовольчого забезпечення знято з 11 березня 2022 року.
		Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.03.2022 № 81 ОСОБА_1 увільнена від займаної посади та зарахована у розпорядження командира з 20.03.2022 у зв`язку з самовільним залишенням частини, якщо військовослужбовці відсутні більше десяти днів, до повернення військовослужбовців у військову частину.
		Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.04.2022 № 116 ОСОБА_1 увільнена від займаної посади, їй призупинено військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з 22 квітня 2022 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 86-РС від 24.04.2022, витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.04.2022 № 42022052120000227.
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2022 № 1952 «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення розташування підрозділу старшим солдатом ОСОБА_1 » за фактом самовільного залишення розташування підрозділу старшим солдатом ОСОБА_2 наказано провести службове розслідування.
		За результатами службового розслідування за фактом самовільного залишення підрозділу старшим солдатом ОСОБА_1 , командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ від 10.08.2022 № 1336.
		Згідно з розпорядчою частиною наказу від 10.08.2022 № 1336, зокрема:
		«2. Факт самовільного залишення військової частини або місця служби, а також не з`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці оператор-лінійний наглядач відділення телекомунікацій інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 старшим солдатом ОСОБА_1 в період і 25 лютого по 18 травня 2022 року підтвердився.
		3. За порушення вимог статті 65 Конституції України, статті 17 Закону України «Про оборону України», статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статей 2, 11, 12, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 4 Розділу 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ознак кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України та маючи на меті ухилитися від військової служби у період з 25 лютого по 18 травня 2022 року, на оператора-лінійного наглядача відділення телекомунікацій інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 , накласти дисциплінарне стягнення на старшого солдата ОСОБА_1 , згідно п. «г» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України «попередження про неповну службову відповідність».
		4. Вважати датою повернення після самовільного залишення військової частини або місця служби, а також не з`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці оператором-лінійним наглядачем відділення телекомунікаційних інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
		Відтак, факт повернення позивача до військової частини 18.05.2022 після самовільного залишення військової частини не є спірним.
		Судом встановлено, що згідно вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.10.2022 по справі № 183/2625/22 (номер провадження 1-кп/183989/22) визнано винуватою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та призначено покарання за ч. 5 ст. 407 КК України із застосуванням ст. 69 КК України службового обмеження строком два роки, з відрахуванням в доход держави 20% від суми її грошового забезпечення. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вирок щодо ОСОБА_1 набрав законної сили 14.11.2022.
		Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.11.2022 № 323: поновити військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та призначити на посаду старшого солдата ОСОБА_1 , та призначити на посаду солдата резерву 7 запасної роти військової частини НОМЕР_1 ВОС 100915А і вважати таким, що з 14 листопада 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків з тарифним розрядом 1, шпк «старший солдат». Зарахувати на продовольче забезпечення з 15 листопада 2022 року. Відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, рішення Міністра оборони України від 04.03.2022 № 248/1210 виплачувати: надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислуги років; щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 284% посадового окладу. Підстава: наказ командира військової частини ( по особовому складу) від 14 листопада 2022 року № 342РС, вирок іменем України Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, від 13.10.2022 № 1-кп/183/989/22.
		За змістом довідки військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2023 № 1/593 про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з травня по листопад 2022 року, виплата грошового забезпечення в період з травня по 14 листопада 2022 року не здійснювалась, в зв`язку з перебуванням старшого солдата ОСОБА_1 в самовільному залишенні військової частини. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.03.2022 року № 71 знята з грошового забезпечення з 10 березня 2022 року в зв`язку з самовільним залишенням частини. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.11.2022 № 323 поновлена на військовій службі, поновлено дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, поновлена на грошовому забезпеченні з 14 листопада 2022 року.
		Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2023 № 1/593 про грошове забезпечення та додаткову винагороду ОСОБА_1 , у період з травня по листопад 2022 року грошове забезпечення позивача склало, зокрема, за 17 днів листопада 7850,16 грн, додаткова винагорода за цей же період  17000 грн.
		Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2023 № 1/594 про додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», додаткова винагорода, на яку нараховано єдиний внесок та/або страхові внески становить у листопаді 17000 грн, Виплата додаткової грошової винагороди на період дії воєнного стану згідно ПКМУ від 28 лютого 2022 року №168 за червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2022 року не здійснювалась, в зв`язку з відсутністю військовослужбовця в наказах командира військової частини НОМЕР_1 від 05.07.2022 № 1999, від 05.08.2022 № 2843, від 05.09.2022 № 3475, від 06.10.2022 № 4324, від 05.11.2022 № 5072.
		Також згідно з карткою особового рахунку ОСОБА_1 за 2022 рік грошове забезпечення позивачу та додаткова винагорода у період з квітня по листопад 2022 року не нараховувались.
		Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.
		Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд керується таким.
		Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
		Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
		Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ).
		Статтею 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки:
		свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;
		бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
		беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;
		постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
		знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;
		дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;
		поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;
		бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;
		вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання.
		Згідно з статтею 12 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
		Відповідно до статті 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
		Статтею 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
		Дисциплінарний Статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
		Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
		Згідно з статтею 83 вказаного Статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
		Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (стаття 84 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України).
		Відповідно до статті 85 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
		Згідно з частиною 4 статті 85 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
		Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі -Закон № 2011-XII).
		Відповідно до пунктів 1 - 4 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
		Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
		До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
		Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
		Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
		Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
		Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260).
		Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку № 260 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
		Згідно з пунктом 8 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
		Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
		Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
		Виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України (пункт 16 Порядку № 260).
		На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
		Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
		Згідно з пунктом 15 Розділу 1 Порядку № 260, грошове забезпечення не виплачується: за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати; якщо виплачуються академічні стипендії; за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки; за час тимчасового виконання обов`язків понад два місяці за новими посадами у зв`язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату); за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом; за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
		Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
		Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
		Відповідно до частин 1 - 3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
		Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
		Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 2232-ХІІ військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
		Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
		Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
		Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
		Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
		Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпунктів "е" пунктів 1 і 2, підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.
		Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту "ґ" пункту 1 частини четвертої, підпунктів "д" пунктів 1 та 2 частини п`ятої та підпункту "д" пункту 1, підпункту "ґ" пункту 2 частини шостої статті 26 цього Закону.
		Для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
		За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.
		Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.
		Пунктом 144-1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, (далі  Положення про проходження військової служби) визначено, що для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
		Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
		Пунктом 144-2 Положення про проходження військової служби регламентовано, що військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
		Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпункту "е" пункту 1, підпункту "е" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні (пункт 144-5 вказаного Положення).
		Як вказувалось, судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.03.2022 № 71 ОСОБА_1 у зв`язку з самовільним залишенням військової частини з 10 березня 2022 року знято з грошового забезпечення.
		Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.03.2022 № 81 ОСОБА_1 увільнена від займаної посади та зарахована у розпорядження командира з 20.03.2022.
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.04.2022 № 116 ОСОБА_1 увільнена від займаної посади, їй призупинено військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з 22 квітня 2022 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 86-РС від 24.04.2022, витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22 квітня 2022 року № 42022052120000227.
		Зазначені попередньо накази є чинними. Доказів протилежного матеріали справи не містять, позивачем таких доказів не надано.
		Як наслідок, діяли обмеження у нарахуванні та виплаті позивачу грошового забезпечення.
		Судом також встановлено, що вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.10.2022 (згідно долученої позивачем копії вироку до матеріалів даної справи - справа № 183/2625/22, номер провадження 1-кп/183/989/22, згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вирок щодо ОСОБА_1 набрав законної сили 14.11.2022), ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення та призначено покарання за ч. 5 ст. 407 КК України із застосуванням ст. 69 КК України службового обмеження строком два роки, з відрахуванням в доход держави 20% від суми її грошового забезпечення.
		Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.11.2022 № 323 ОСОБА_1 поновлено військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та призначено на посаду солдата резерву 7 запасної роти військової частини НОМЕР_1 ВОС 100915А і вважати таким, що з 14 листопада 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків з тарифним розрядом 1, шпк «старший солдат». Зараховано на продовольче забезпечення з 15 листопада 2022 року. Підстава: наказ командира військової частини (по особовому складу) від 14 листопада 2022 року № 342РС, вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.10.2022 по справі № 1-кп/183/989/22.
		Тобто, наказ про поновлення військової служби, дії контракту та призначення на посаду позивача виданий в день набрання законної сили вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.10.2022.
		Судом встановлено, що до моменту увільнення від займаної посади, призупинення військової служби та дії контракту про проходження військової служби, позивач проходила службу на посаді оперaтopа-лінійного наглядача відділення телекомунікацій інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 .
		Позивач вказує, що 18 травня 2022 року повернулась до військової частини, перебувала в місці дислокації відповідача, здійснювала поставлені їй завдання й виконувала службові обов`язки.
		Проте, позивачем не вказується та не підтверджується доказами, за якою саме посадою виконувались поставлені їй завдання, доручення та службові обов`язки, адже від займаної посади оперaтopа-лінійного наглядача відділення телекомунікацій інформаційно-телекомунікаційного вузла з 22.04.2022 вона була увільнена.
		Разом з тим, розраховуючи в позові грошове забезпечення за спірний період, позивачем не обґрунтовується, чому саме грошове забезпечення повинно нараховуватись за посадою, яку позивач обіймала до самовільного залишення військової частини, адже як попередньо вказувалось, доказів виконання посадових обов`язків позивачем саме за такою посадою не надається. Так само, як і не надається доказів виконання службових обов`язків за іншою посадою.
		Як вказувалось вище, керуючись принципом офіційного з`ясування всіх обставин справи, а також з урахуванням тверджень відповідача як суб`єкта владних повноважень про відсутність у нього доказів виконання позивачем посадових обов`язків за спірний період, оскільки, як відповідач стверджує, позивач таких обов`язків не виконувала, суд ухвалою від 31.07.2023 витребував у позивача докази про те, що вона 18.05.2022 приступила до виконання службових обов`язків, про виходи на зміни, в наряд, а також виконання завдань чи доручень за посадою у спірний період.
		Натомість, позивачем не надано належних та достовірних доказів виконання службових обов`язків у спірний період, зокрема, перебування на бойовому чергуванні, в наряді, виконання завдань чи доручень керівництва тощо, які б спростовували вищевказані твердження відповідача, а також не повідомлено суд про поважні причини неподання таких доказів.
		Відповідно до частини 6 статті 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
		Параграф 1 Глави 5 КАС України визначає основні положення про докази.
		Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Тобто докази - це урегульована процесуальним законодавством, існуюча у певній процесуальній формі інформація (фактичні дані), яка надає можливість адміністративному суду, що розглядає справу, достеменно або певним чином відтворити та встановити усі обставини публічно-правового спору, які мають значення для правильного вирішення адміністративної справи.
		Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням їхньої якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення відповідного судового рішення.
		Так, докази мають бути: належними (стаття 73 КАС України); допустимими (стаття 74 КАС України); достовірними (стаття 75 КАС України); достатніми (стаття 76 КАС України).
		Надаючи оцінку витягам з іменного списку проведення вечірньої перевірки інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 , так само і з книги наряду інструктажу добового наряду по їдальні військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає, що вони не є достатніми доказами виконання позивачем службових обов`язків у спірний період, оскільки на підставі вказаних витягів не є можливим встановити наявність або відсутність вказаних обставин.
		До того ж, позивачем не обґрунтовано їх допустимість та належність для підтвердження цих обставин.
		Таким чином, суд відхиляє доводи позивача про виконання нею службових обов`язків у спірний період, зважаючи на недоведеність вказаного факту належними та достатніми доказами.
		Щодо тверджень позивача, що відповідач допустив неправомірну бездіяльність у вигляді неприйняття наказу про поновлення виплати грошового забезпечення у спірний період, суд зазначає, що законодавством не покладено обов`язок на військову частину видати наказ про поновлення служби та грошового забезпечення в день повернення військовослужбовця до військової частини.
		Як вказувалось, порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби (абзац 10 частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).
		До того ж, нормами статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та пунктом 144 Положення про проходження військової служби щодо військовослужбовців, військову службу яким призупинено, регламентовано порядок продовження або звільнення з військової служби у випадках набрання законної сили обвинувальним вироком суду (в залежності від визначення міри покарання), виправдувальним вироком, звільнення від кримінальної відповідальності, закриття кримінального провадження тощо.
		Отже, передбачено саме після ухвалення судового рішення за наслідками кримінального провадження вирішувати питання про подальше проходження служби чи звільнення з військової служби військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину.
		Таким чином, станом на час розгляду справи у суду відсутні підстави вважати, що, зокрема, у спірний період, відповідачем необґрунтовано призупинено військову службу позивача).
		Водночас, враховуючи вищенаведене, суд не вбачає протиправності в діях відповідача щодо не проведення нарахування та виплати позивачеві грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 у період з 18 травня 2022 року по 13 листопада 2022 року включно.
		Як вказувалось, з 14 листопада 2022 року, згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.11.2022 № 323, позивачу поновлено військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та виплату грошового забезпечення.
		Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
		Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність дій відповідача.
		Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В той же час, згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.
		Правильність саме такого тлумачення змісту частини 1 статті 77 та частини 2 статті 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений у статті 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
		Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
		За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, оскільки у спірний період призупинено військову службу та наказано вважати позивача такою, що не виконує (не несе) обов`язки військової служби, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.
		У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
		Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнена.
		Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову адвоката Кулигіна Артема Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повне рішення суду складено 22.09.2023. 
		 
		Суддя О.М. Качанок

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...