Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/8421/20-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 21.09.2023. Зареєстровано: 23.09.2023. Забезпечено надання загального доступу: 25.09.2023.
Дата набрання законної сили: 21.09.2023
Номер судового провадження: 850/4719/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		21 вересня 2023 року справа №200/8421/20-а 
		 
		м. Дніпро
		 
		Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д., секретар судового засідання  Антіпов М.О., за участю представників відповідачів Стужук О.В., Жалдак О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Територіального управління державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську, Державного бюро розслідуваньна рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 р. у справі № 200/8421/20-а (головуючий І інстанції суддя Голошивець І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, Виконуючого обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича, Територіального управління державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську про визнання протиправним, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		10.09.2020 року позивач звернувся до відповідача з позовними вимогами щодо визнання протиправними дій відповідача 1 та відповідача 2 та скасувати наказ виконуючого обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича № 514  ос від 13.08.2020 в частині його звільнення з посади першого заступника директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, 17 серпня 2020 у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненням державної служби; поновити його в органах Державного бюро розслідувань та на новоствореній посаді заступника Директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську з 17 серпня 2020, або, у разі її ліквідації на день ухвалення рішення, іншу з аналогічними функціональними обов`язками та вказане рішення суду допустити до негайного виконання; стягнути з відповідача 1 на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 серпня 2020 по день фактичного поновлення на роботі, розрахований згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 та вказане рішення допустити до негайного виконання; зобов`язати відповідача 1 скасувати в трудовій книжці запис про його звільнення з Державного бюро розслідувань (т. 1 а.с. 1-26). 
		01.12.2020 від позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, а саме: визнати протиправним та скасувати наказ виконуючого обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича від 13.08.2020 № 514-ос про звільнення його з посади першого заступника директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, з 18.08.2020, стягнути з відповідача 1 на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 18.08.2020 по день постановлення судового рішення та звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць (т. 2 а.с. 52-53). 
		Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, Виконуючого обов`язки директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, про визнання протиправним, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ виконуючого обов`язки Директора Державного бюро розслідувань полковника ОСОБА_2 від 13.08.2020 № 514-ос в частині звільнення позивача з посади першого заступника директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, з припиненням державної служби. Поновлено позивача на посаді першого заступника директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, з 18.08.2020. Стягнуто з Державного бюро розслідувань на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.08.2020 по день постановлення судового рішення суду в розмірі 568746,24 грн., з вирахуванням податків, зборів, обов`язкових платежів. Допущено рішення до негайного виконання в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 95531,60 грн., з вирахуванням податків, зборів, обов`язкових платежів. В решті позовних вимог відмовлено (т. 2 а.с. 231-240). 
		Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 виправлено описку в четвертому абзаці резолютивної частини рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2021 у справі № 200/8421/20-а. 
		Вважати вірним четвертий абзац резолютивної частини рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2021 у справі №200/8421/20-а в наступній редакції: Стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.08.2020 по день постановлення судового рішення суду в розмірі 568746,24 грн., з вирахуванням податків, зборів, обов`язкових платежів (т. 3 а.с. 1). 
		Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 виправлено описку в другому, третьому та четвертому абзаці резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2021 у справі № 200/8421/20-а.
		Вважати вірним другий абзац резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2021 у справі №200/8421/20-а в наступній редакції: Визнати протиправним та скасувати наказ виконуючого обов`язки Директора Державного бюро розслідувань полковника Соколова Олександра Володимировича від 13.08.2020 № 514-ос в частині звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, з припиненням державної служби. 
		Вважати вірним третій абзац резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2021 у справі № 200/8421/20-а в наступній редакції: Поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, з 18.08.2020. 
		Вважати вірним четвертий абзац резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2021 у справі № 200/8421/20-а в наступній редакції: Стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.08.2020 по день постановлення судового рішення суду в розмірі 568746,24 грн., з вирахуванням податків, зборів, обов`язкових платежів (т. 3 а.с. 64-65). 
		Відповідач 1, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. 
		В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону України Про державну службу скорочення чисельності або штату державних службовців є самостійною та достатньою підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення та не містить будь-яких додаткових умов для її припинення. Сам факт прийняття наказу ДБР від 14.07.2020 № 94 ДСК є належним та достатнім доказом скорочення посади державної служби  Директора ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську. Посилається на постанову Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 756/5243/17. 
		Апелянт вважає, що правових підстав для незастосування діючих на момент виникнення спірних правовідносин норм Закону України Про державну службу, що регламентували процедуру вивільнення державних службовців, або ж застосування норм в інший спосіб не передбачений законом, у ДБР не було. Відповідач також посилається на роз`яснення НАДС від 20.02.2020 № 86 р/з. 
		Відповідачем, як суб`єктом призначення по посаді позивача дотримано регламентовану в статті 87 Закону України Про державну службу процедуру вивільнення державних службовців, оскільки позивача було попереджено про наступне вивільнення за 30 календарних днів, проведено повний розрахунок при звільнення та виплачену вихідну допомогу в розмірі 2 середніх заробітних плат. Апелянт звертає увагу на те, що у спірних правовідносинах законодавець фактично наділив державні органи дискреційними повноваженнями, адже суб`єкт владних повноважень при прийнятті кадрів може обирати у конкретній ситуації між альтернативами пропонувати або не пропонувати рівнозначну або нижчу вакантну посаду. 
		Відповідач 2 також подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача. 
		В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що роботодавець має право самостійно визначати, змінювати чисельність працівників і штатний розпис. Крім того, накази Державного бюро розслідувань від 8 липня 2020 № 323 та від 14 липня 2020 № 94 ДСК позивачем не були оскаржені. 
		Зауважує, що жодна норма чинного законодавства не передбачає обов`язок винесення роботодавцем наказу про звільнення працівника в день такого звільнення. 
		Оскільки скорочення посади позивача відбулось внаслідок введення іншої категорії посад, при тому, що переведення працівників однієї категорії посад на іншу чинним законодавством не передбачено, як Законом України Про Державне бюро розслідувань так і Законом України Про державну службу, особи, що займали такі посади, підлягали або звільненню або переведенню на нижчі посади державної служби. 
		Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року апеляційні скарги Територіального управління державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську, Державного бюро розслідувань на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 р. - задоволено. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 р. у справі № 200/8421/20-а - скасовано. Прийнято нову постанову. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, виконуючого обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича, Територіального управління державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську, про визнання протиправним, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу  відмовлено. 
		Постановою Верховного Суду від 09 серпня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року скасовано, а справу № 200/8421/20-а направлено на новий судовий розгляд до цього ж суду.
		Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року прийнято справу № 200/8421/20-а до провадження. Продовжено строк розгляду справи № 200/8421/20-а. Витребувано у Територіального управління державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську, Державного бюро розслідувань копію наказу, яким поновлено на посаді ОСОБА_1 з 18 серпня 2020 року на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 р., а також довідку про нараховані та фактично сплачені суми середнього заробітку за період з 18 серпня 2020 року по теперішній час, з окремленням виплат помісячно. Призначено розгляд апеляційних скарг Територіального управління державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську, Державного бюро розслідувань на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 р. у справі № 200/8421/20-а на 21 вересня 2023 року о 11 год. 30 хв.
		15 вересня 2023 року на виконання ухвали суду від 06.09.2023 відповідачами надано додаткові пояснення. 
		18 вересня 2023 року від Територіального управління державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську надійшли ще додаткові пояснення. Представники відповідачів у судовому засіданні підтримали доводи апеляційних скарг.
		Суд, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, надані відзиви, заперечення, додаткові пояснення, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. 
		Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за змістом Протоколу № 32 від 20.07.2018 засідання конкурсної комісії № 2 з проведення конкурсу на зайняття посад в Державному бюро розслідувань визнаний переможцем конкурсу на посаду першого заступника директора Територіального управління ДБР, розташованого у місті Краматорську. 
		Наказом Директора ДБР за № 103-ос від 05.09.2018 Про призначення В.М. Помилуйка позивача призначено на посаду першого заступника Директора Територіального управління ДБР, розташованого у місті Краматорську, як обраного за конкурсом з 06.09.2018 з випробувальним строком 6 місяців (т. 1 а.с. 80). 
		Наказом Директора ДБР за № 106-ос від 06.09.2018 Про покладання виконання обов`язків на позивача з 07.09.2018 було покладено виконання обов`язків за вакантною посадою Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, до призначення керівника цього Територіального управління в установленому законодавством порядку (т. 1 а.с. 81). 
		Наказом Директора ДБР № 38-ос від 07.03.2019 позивачу присвоєно четвертий ранг державного службовця як такому, який має спеціальне звання полковника поліції. Наказом в.о. Директора ДБР від 14.07.2020 № 336 Про попередження працівників вирішено Управлінню кадрової роботи та державної служби Державного бюро розслідувань персонально попередити працівників територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, посади яких з 17.08.2020 скорочуються, про наступне вивільнення (додатки 1-7). Пунктами 2, 3 наказу визначено організаційно-кадрові заходи, пов`язані зі скороченням посад, завершити у строки, відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України. У разі звільнення працівників територіальних управлінь Державного бюро розслідувань з державної служби на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України Про державну службу територіальним управлінням Державного бюро розслідувань виплатити працівникам вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат (т. 1 а.с. 98). 
		16.07.2020 позивачем отримано Попередження про наступне вивільнення (вихідний №10-13-01-15475 від 16.07.2020), підписане виконуючим обов`язки Директора Державного бюро розслідувань полковником ОСОБА_2 , де зазначено, що у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок затвердження змін до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, відповідно до наказу ДБР від 14.07.2020 № 94-дск Про затвердження змін до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, на 2020 рік, попереджено про наступне скорочення посади першого заступника Директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, яку позивач обіймає, по закінченню 30 календарних днів з моменту вручення цього попередження (т.1 а.с.105). 
		Під особистий підпис 16.07.2020 позивачем отримано це попередження, про що складено додаток 6 до Наказу ДБР від 14.07.2020 № 336 (т.1 а.с.100). 
		17.07.2020 відповідачем-1 на офіційному сайті ДБР розміщено оголошення про проведення конкурсу на посади директора та заступників директора територіальних управлінь ДБР, у тому числі директора та двох заступників директора ТУ ДБР у м. Краматорську, зі строком подачі документів до конкурсної комісії № 14 в період з 20.07.2020 по 02.08.2020 включно. На виконання цієї вимоги позивачем направлено документи до конкурсної комісії № 14 поштовим зв`язком для участі у конкурсі на зайняття посади заступника директора ТУ ДБР у м. Краматорську. 
		Наказом від 13.08.2020 № 514-ос З особового складу, підписаного виконуючим обов`язки директора Державного бюро розслідувань полковником ОСОБА_2 з посиланням на пункти 8, 9 частини першої статті 12 Закону України Про Державне бюро розслідувань, пункт 1 частини першої та частини четвертої статті 87, статті 89 Закону України Про державну службу, ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, з 17.08.2020 у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненням державної служби (т.1 а.с 106). 
		Підставами для видання наказу від 13.08.2020 № 514-ос зазначено: наказ Державного бюро розслідувань від 14.07.2020 № 94 ДСК Про затвердження змін до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, на 2020 рік, наказ Державного бюро розслідувань від 14.07.2020 № 336 Про попередження працівників, персональне попередження про наступне вивільнення від 16.07.2020 за № 10-13-01-15475. 
		17.08.2020 позивачем складено Розписку про отримання в Управлінні кадрової роботи та державної служби Державного бюро розслідувань трудової книжки серії АТ № 3887943 (т.1 а.с.107). 
		Вважаючи наказ від 13.08.2020 № 514-ос протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом. 
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
		За частиною 1 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Частиною шостою зазначеної статті Основного Закону громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. 
		12.11.2015 Верховною Радою України прийнято Закон № 794-VIII Про Державне бюро розслідувань (далі - Закон № 794-VIII), який набрав чинності з 01.03.2016, відповідно до якого ДБР визначено як центральний орган виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
		Завданнями ДБР відповідно до статті 5 Закону № 794-VIII є запобігання, виявлення, припинення, розкриття і розслідування: 
		1) злочинів, вчинених службовими особами, які займають особливо відповідальне становище відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про державну службу", особами, посади яких віднесено до першої - третьої категорій посад державної служби, суддями та працівниками правоохоронних органів, крім випадків, коли ці злочини віднесено до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України; 2) злочинів, вчинених службовими особами Національного антикорупційного бюро України, заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури або іншими прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності детективів підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України; 3) злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військових злочинів), крім злочинів, передбачених статтею 422 Кримінального кодексу України. 
		За змістом положень статті 6 Закону № 794-VIII ДБР відповідно до покладених на нього завдань та у межах своєї компетенції, серед іншого: бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері протидії злочинності, вносить відповідні пропозиції на розгляд Кабінету Міністрів України; припиняє і розкриває злочини, розслідування яких віднесено до його компетенції; здійснює оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування злочинів, віднесених до підслідності ДБР, на підставах та в порядку, встановлених законом; розробляє і затверджує методику розслідування окремих видів злочинів; вживає заходів для повернення в Україну з-за кордону коштів та іншого майна, одержаних внаслідок вчинення злочинів, віднесених до підслідності ДБР; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. 
		Незалежність ДБР від незаконного втручання у його діяльність гарантується, зокрема, визначеними цим та іншими законами: 1) спеціальним статусом ДБР, особливим порядком визначення його загальної структури, фінансування та організаційного забезпечення діяльності; 2) особливим порядком добору, призначення та звільнення Директора ДБР, першого заступника Директора ДБР і заступника Директора ДБР, а також вичерпним, визначеним законом, переліком підстав для припинення їхніх повноважень; 3) порядком здійснення повноважень ДБР та його працівниками; 4) колегіальним прийняттям найбільш важливих рішень керівництвом ДБР; 5) забороною незаконного втручання у здійснення повноважень працівників ДБР; 6) належною оплатою праці працівників ДБР і соціальними гарантіями; 7) правовим захистом і забезпеченням особистої безпеки працівників ДБР, їхніх близьких родичів (стаття 4 Закону № 794-VIII). 
		Нормами Закону № 794-VIII (у вказаній вище редакції) ДБР визначався як орган із спеціальним статусом, структурно незалежний від існуючих правоохоронних органів та органів безпеки. 
		На виконання пункту 1 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 794-VIII, Кабінет Міністрів України 29.02.2016 прийняв постанову № 127 Про утворення Державного бюро розслідувань. 
		Законом України № 305-IX від 03.12.2019 Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань були внесені зміни до Закону України Про Державне бюро розслідувань, яким змінено правовий статус Державного бюро розслідувань з центрального органу виконавчої влади на державний правоохоронний орган. 
		Статтею 1 Закону України Про Державне бюро розслідувань (у редакції Закону № 305-IX) визначено, що ДБР є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції. 
		Отже, з 27.12.2019 ДБР припинило своє існування, як центральний орган виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції, та змінило статус на державний правоохоронний орган. 
		За змістом абзацу другого частини першої статті 9 Закону України Про Державне бюро розслідувань (в редакції зі змінами, внесеними Законом № 305-ІХ, на час виникнення спірних правовідносин) організаційна структура Державного бюро розслідувань визначається Президентом України. 
		На виконання зазначених положень закону Указом Президента України від 05.02.2020 № 41/2020, затверджено нову організаційну структуру Державного бюро розслідувань.
		Так, організаційна структура Державного бюро розслідувань включає в себе: 
		1. Центральний апарат: 
		Головне слідче управління; 
		Головне оперативне управління; 
		Головне оперативно-технічне управління; 
		Управління внутрішнього контролю; 
		Управління забезпечення особистої безпеки; 
		Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках; 
		Управління правового забезпечення; 
		Управління міжнародного співробітництва; 
		Управління кадрової роботи та державної служби; 
		Управління режимно-секретної роботи та захисту інформації; 
		Управління фінансової діяльності та бухгалтерського обліку; 
		Управління забезпечення діяльності; 
		Управління інформаційних технологій; 
		Відділ по роботі з громадськістю та засобами масової інформації; 
		Відділ організаційно-аналітичного забезпечення; 
		Патронатна служба. 
		2. Територіальні управління: 
		Територіальне управління, розташоване у місті Львові, що поширює свою діяльність на Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську області; 
		Територіальне управління, розташоване у місті Хмельницькому, що поширює свою діяльність на Вінницьку, Житомирську, Рівненську, Хмельницьку, Чернівецьку області;
		Територіальне управління, розташоване у місті Миколаєві, що поширює свою діяльність на Кіровоградську, Миколаївську, Одеську області; 
		Територіальне управління, розташоване у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим, Запорізьку, Херсонську області, місто Севастополь; 
		Територіальне управління, розташоване у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську, Полтавську, Сумську, Харківську області; 
		Територіальне управління, розташоване у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Донецьку і Луганську області; 
		Територіальне управління, розташоване у місті Києві, що поширює свою діяльність на місто Київ, Київську, Черкаську та Чернігівську області. 
		3. Інститут підготовки кадрів Державного бюро розслідувань та Науково-дослідний інститут судових експертиз Державного бюро розслідувань. 
		Наказом Державного бюро розслідувань від 27.12.2019 № 343 затверджено Порядок зміни категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу із урахуванням специфічних умов проходження служби. 
		На підставі п.п. 5, 8 ч. 1 ст. 12, ст. 14-2 Закону України Про Державне бюро розслідувань видано Наказ № 323 від 08.07.2020 Про затвердження Переліку посад у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами. 
		Серед посад у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань цими посадами визначено Директора (граничне спеціальне звання - полковник Державного бюро розслідувань) та Заступника Директора (граничне спеціальне звання - полковник Державного бюро розслідувань). 
		17.07.2020 виконуючим обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколовим О.В. прийнято наказ № 94 ДСК від 14.07.2020 Про затвердження змін до штатного розпису територіального бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, на 2020 рік (т.1 а.с. 96) 
		На підставі положень ст. 12 Закону України Про Державне бюро розслідувань та зазначеного подання ОСОБА_3 , наказом Державного бюро розслідувань від 14 липня 2020 № 94 ДСК затверджено зміни до штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, які вводились у дію з 17 серпня 2020. 
		У відповідності до додатку до наказу Державного бюро розслідувань від 14.07.2020 № 94 ДСК посади державної служби територіального управління, а саме Директор, перший заступник Директора та заступник Директора  начальник слідчого управління були виведені із штатного розпису. 
		Наказом Директора ДБР за № 103-ос від 05.09.2018 Про призначення В.М. Помилуйка позивача призначено на посаду першого заступника Директора Територіального управління ДБР, розташованого у місті Краматорську, як обраного за конкурсом з 06.09.2018, з випробувальним строком 6 місяців (т. 1 а.с. 80).
		Одночасно введено посади (іншої категорії)  старшого начальницького складу (полковник Державного бюро розслідувань)  1 штатна посада Директора та 2 штатні посади Заступника Директора. 
		Листом Міністерства праці та соціальної політики України від 27.06.2007 № 162/06/187-7 Щодо штатного розпису роз`яснено, що штатний розпис це документ, що встановлює для даного підприємства, установи, організації структуру, штати та посадові оклади працівників. Типова форма штатного розпису, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2002 № 57 є обов`язковою для підприємств, установ, організацій бюджетної сфери. 
		В постанові Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 756/5243/17 сформульовано таку правову позицію: Підприємство вправі самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис, висновок судів про те, що на підприємстві не відбулося скорочення чисельності штату працівників є передчасним. Суди фактично увійшли в обговорення питання доцільності скорочення чисельності або штату працівників, що лежить поза межами компетенції суду. 
		Суд зауважує, що накази Державного бюро розслідування від 8 липня 2020 № 323 та від 14.07.2020 № 94 ДСК не були оскаржені. 
		При виведенні посади із штатного розпису державного органу відбувається скорочення посади із подальшим переведенням особи, посада якої скорочується, на іншу посаду або звільненням. 
		Законом України Про Державне бюро розслідувань та Законом України Про державну службу не передбачено переведення працівників однієї категорії посади на іншу.
		Тобто, особи, що займали такі посади, підлягають звільненню. 
		Пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону України Про державну службу передбачено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
		Отже, відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону України Про державну службу скорочення чисельності або штату державних службовців є самостійною та достатньою підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення та не містить будь-яких додаткових умов для її припинення. Відповідно до ч. 3 ст. 87 Закону України Про Державну службу (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
		Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностів. 
		Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду. За вимогами ст. 13 Закону України Про державне бюро розслідувань директори територіальних управлінь Державного бюро розслідувань та їх заступники, керівники підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань та їх заступники призначаються на посаду та звільняються з посади Директором Державного бюро розслідувань. Такі особи призначаються на посади Директором Державного бюро розслідувань за поданням конкурсних комісій, що проводять конкурс на зайняття посад працівників Державного бюро розслідувань у порядку, передбаченому частиною третьою статті 14 цього Закону. 
		Положеннями норм Закону України Про Державне бюро розслідувань визначено, що заборонено призначення особи на посаду будь-якої категорії працівників Державного бюро розслідувань без проведення відповідного конкурсу та подання конкурсної комісії. 
		Наказом в.о. Директора ДБР від 14.07.2020 № 336 Про попередження працівників вирішено Управлінню кадрової роботи та державної служби Державного бюро розслідувань персонально попередити працівників територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, посади яких з 17.08.2020 скорочуються, про наступне вивільнення (додатки 1-7). Пунктами 2, 3 наказу визначено, організаційно-кадрові заходи, пов`язані зі скороченням посад, завершити у строки, відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України. У разі звільнення працівників територіальних управлінь Державного бюро розслідувань з державної служби на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України Про державну службу територіальним управлінням Державного бюро розслідувань виплатити працівникам вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат (т. 1 а.с. 98). 
		16.07.2020 позивачем отримано Попередження про наступне вивільнення (вихідний № 10-13-01-15475 від 16.07.2020) (т.1 а.с.105). 
		Під особистий підпис 16.07.2020 позивачем отримано дане попередження, про що складено додаток 6 до Наказу ДБР від 14.07.2020 № 336 (т.1 а.с.100). 
		У подальшому Наказом від 13.08.2020 № 514-ос З особового складу ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, з 17.08.2020 у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненням державної служби (т.1 а.с 106). 
		З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем було дотримано процедуру вивільнення державних службовців. 
		Суд апеляційної інстанції критично ставиться до висновку суду першої інстанції щодо необхідності застосування до спірних правовідносин загальних положень КЗпП України в частині закріпленого обов`язку роботодавця при скороченні посад державної служби пропонувати за погодженням особи, посада якої скорочується, рівнозначні або нижчі вакантні посади та враховувати наявність у працівника переваженого права залишення на роботі, оскільки на час спірних правовідносин Законом України від 19.09.2019 № 117-IX, абз. 2 ч. 3 ст. 87 України Про державну службу виключено норму про те, що процедура вивільнення державних службовців на підставі п. 1 ч. 1 цієї статті визначається законодавством про працю.
		При цьому 2 лютого 2020 набрав чинності Закону України Про внесення змін до КЗпП України від 12.12.2019 № 378, а 13.02.2020 набрав чинності Закону України від 14.01.2020 № 440-IX щодо внесення аналогічних змін у Закон України Про державну службу. 
		Статтю 40 КЗпП України доповнено ч. 5, яка визначає, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 40, а також особливості застосування до них положень ч. 2 цієї статті, ст. 42, 42-1, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 49-2, ст. 74, ч. 3 ст. 121 цього Кодексу, встановлюється Законом, що регулює їх статус. Статтю 49-2 КЗпП України доповнено ч. 6, відповідно до якої вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України Про державну службу, здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень. 
		Разом з тим, згідно абз. 1 ч. 3 ст. 87 Закону України Про державну службу суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення. 
		З аналізу наведених норм вбачається, що пропонування особі, посада якої скорочується, іншу посаду державної служби здійснюється за ініціативою суб`єкта призначення та є його правом. 
		Також суд зауважує, що жодна норма чинного трудового законодавства не передбачає обов`язок винесення роботодавцем наказу про звільнення працівника в день такого звільнення. 
		Суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи суду першої інстанції стосовно неврахування відповідачем при звільненні позивача Прикінцевих і перехідних положень Закону України № 305 від 03.12.2019 є безпідставними. 
		За приписами п.п. 3,4 п. 3 Прикінцеві і перехідні положення Закону № 305-IX, директори територіальних управлінь та інші працівники Державного бюро розслідувань продовжують здійснювати свої повноваження до їх звільнення з посади або припинення їхніх повноважень на посаді відповідно до Закону України "Про Державне бюро розслідувань" з урахуванням внесених цим Законом змін. Працівники Державного бюро розслідувань, які перемогли у конкурсах для призначення на посади слідчих, оперуповноважених, продовжують здійснювати свої повноваження до їх звільнення з посади або припинення повноважень на посаді відповідно до Закону України "Про Державне бюро розслідувань" з урахуванням внесених цим Законом змін, у тому числі у разі визначення цих посад посадами рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань. 
		Таким чином положення цього Закону жодних гарантій від звільнення для посад директорів та заступників директорів територіальних управлінь не встановлював. Правових підстав для застосування п. 4 ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 305 до спірних правовідносин немає, оскільки позивач не перемагав у конкурсі для призначення на посаду слідчого та оперуповноваженого. 
		У даному випадку скорочення посади державної служби зумовлено не зміною завдань і функцій керівного складу територіальних управлінь, а введенням замість посад державної служби посад іншої категорії  рядового і начальницького складу із присвоєнням відповідного звання. 
		Згідно п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну службу рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів. Тобто, посади державної служби і посади рядового і начальницького складу не є рівнозначними, вони належать до різних категорій і мають інший правовий статус.
		Щодо висновку суду першої інстанції, що Постанова № 743 фактично слугує запобіжником для забезпечення трудових прав працівників Державного бюро розслідувань, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. 
		Відповідно до п. 1 Положення № 743 це положення визначає порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, їх права та обов`язки. 
		Правилами п. 60 Положення № 743 занотовано, що призначення (переведення) осіб рядового та начальницького складу (переміщення по службі) здійснюється: 1) на вищі посади - за конкурсом (у порядку просування по службі); 2) на рівнозначні посади: за їх згодою - за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади та їх ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи Державного бюро розслідувань, які порушили питання про переведення; у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів; за сімейними обставинами або з інших поважних причин; за станом здоров`я - на підставі висновку військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії; 3) на нижчі посади: за їх згодою - за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади та за їх ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи Державного бюро розслідувань, які порушили питання про переведення; у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів; за станом здоров`я - на підставі висновку військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії; з урахуванням ділових якостей, рівня професійної підготовки і досвіду практичної роботи - за результатами оцінки службової діяльності; за сімейними обставинами або з інших поважних причин - за особистим проханням.
		Переведення згідно з п. 61 Положення №743 з вищих посад на нижчі у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів здійснюється Директором Державного бюро розслідувань (директором територіального управління Державного бюро розслідувань) у межах наданих йому прав щодо призначення на посади за умови відсутності можливості призначити особу рядового та начальницького складу на рівнозначну посаду в цьому ж органі чи підрозділі Державного бюро розслідувань відповідно до вимог Закону України Про Державне бюро розслідувань. 
		Скорочення штату або проведення організаційно-штатних заходів чи зміна розподілу обов`язків у період виконання першим заступником та одним із заступників Директора Державного бюро розслідувань повноважень Директора Державного бюро розслідувань відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України Про Державне бюро розслідувань здійснюється за результатами аналізу ефективності роботи Державного бюро розслідувань. З метою запобігання конфлікту інтересів згідно із Законом України Про запобігання корупції видається відповідний наказ за погодженням з першим заступником та заступником Директора Державного бюро розслідувань. 
		Вказане Положення визначає порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу ДБР та їх права та обов`язки.
		Таким чином Положення № 743 не впливає на порядок та спосіб прийняття Директором ДБР кадрових рішень, зокрема, стосовно скорочення посад державної служби та не регулює питання проходження служби в ДБР державними службовцями та процедуру їх звільнення. 
		З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що наказ виконуючого обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича від 13.08.2020 № 514-ос про звільнення позивача з посади першого заступника директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, з 18.08.2020 є правомірним. Тому у задоволенні в цій частині позовних вимог слід відмовити. 
		Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 18.08.2020 по день постановлення судового рішення, не підлягає задоволенню, оскільки зазначена вимога є похідною від першої. 
		За наслідками розгляду касаційної скарги у дані справі, Верховний Суд у постанові від 09.08.2023 зазначив, зокрема, наступне.
		« 43. Верховний Суд звертає увагу, що у доводах як позовної заяви, так і касаційної скарги, позивач не заперечує про зміни організаційно-штатної структури ТУ ДБР у м. Краматорську, про що свідчить поданий пакет документів для участі в конкурсі на зайняття посади заступника директора ТУ ДБР у м. Краматорську.
		44. Відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність наказу виконуючого обов`язки Директора ДБР ОСОБА_2 від 13 серпня 2020 року № 514-ос про звільнення позивача з посади першого заступника директора ТУ ДБР у м. Краматорську.
		45. Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
		46. Згідно з частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII (в редакції до набрання чинності Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX), процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначалась законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускалось лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.
		47. Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» були внесені зміни та доповнення до Закону № 889-VIII, зокрема, відповідно до положень статті 83 Закону № 889-VIII (у редакції, що діє з 19 вересня 2019 року) державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади"; 9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону).
		48. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
		49. Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14 січня 2020 року № 440-IX, частину третю статті 87 доповнено новим абзацом першим такого змісту: "3. Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення".
		50. При цьому, вжите у частині третій статті 87 Закону № 889-VIII слово «може», означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.
		51. Аналогічна правова позиція щодо розуміння/тлумачення частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, у редакції, яка діяла станом на момент початку процедури звільнення позивача у цій справі, міститься у постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року та від 08 грудня 2021 року у справах № 640/11024/20 та № 380/3646/20 відповідно.
		52. Слід зазначити, що редакція статті 87 Закону № 889-VIIІ зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади", які набули чинності з 25 вересня 2019 року, була чинною як на момент попередження позивача про наступне звільнення, так і на момент прийняття оскаржуваного наказу про звільнення та підлягала застосуванню.
		53. Наведене свідчить про відсутність розбіжності позицій/підходів до розуміння/тлумачення частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII.
		54. Крім того вищевказане відповідає висновкам, які містяться у постанові Верховного Суду від 15 липня 2021 року у справі № 140/6353/20, в якій зазначено, що: « 42. Оскільки положеннями спеціального законодавства, а саме нормами Закону № 889-VIII станом на момент початку процедури звільнення позивача, а саме на момент ознайомлення позивача із попередженням про наступне звільнення [11 березня 2020 року], так само і на час видання оскаржуваного наказу від 17 квітня 2020 року № 221-о «Про звільнення ОСОБА_3 » було врегульовано процедуру звільнення державного службовця у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників, то в цьому випадку підлягають застосуванню норми спеціального законодавства (Закон № 889-VIII у редакції з 13 лютого 2020 року). 43. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону № 889-VIII у редакції станом на момент початку реорганізації Львівської митниці ДФС - 28 листопада 2019 року». 
		55. За змістом роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20 лютого 2020 року № 86р/з при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком.
		56. Таким чином, процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент звільнення позивача із займаної посади врегульована положеннями Закону № 889-VIII.
		57. Водночас служба в ДБР згідно з частиною другою статті 14 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.
		Частиною першою цієї ж статті визначено, що до працівників ДБР належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із ДБР.
		58. Переліки посад у центральному апараті та територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами згідно з пунктом 5 частини першої статті 12 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" визначає Директор ДБР.
		59. При цьому частиною другою статті 9 вказаного Закону врегульовано, що гранична чисельність центрального апарату та територіальних управлінь ДБР становить 1 тисячу 600 осіб.
		60. Слід зазначити, що з прийняттям Закону України від 19 вересня 2019 року № 117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» в рамках комплексних заходів щодо реформування існуючої системи державної служби, з метою удосконалення правових основ організації та діяльності Державного бюро розслідувань, внесено зміни до Закону України "Про Державне бюро розслідувань" відповідно до Закону України від 03 грудня 2019 року № 305-ІХ, який набрав чинності з 27 грудня 2019 року, внаслідок чого Державне бюро розслідувань набуло статусу державного правоохоронного органу. 
		61. Таким чином відповідно до статті 1 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" в редакції змін Законом України від 03 грудня 2019 року № 305-ІХ, ДБР є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.
		62. Повертаючись до питання правомірності/протиправності наказу ТУ ДБР у м. Краматорську про звільнення позивача із займаної посади, Верховний Суд звертає увагу, що на момент прийняття вказаного наказу діяла редакція Закону № 889-VIІI, якою чітко врегульована процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.
		63. Варто зауважити, що аналіз положень Закону № 889-VIII, яким визначалася підстава припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент прийняття оспорюваного наказу свідчить, що суб`єкт призначення не зобов`язаний був пропонувати позивачу іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.
		64. Водночас у доводах як касаційної скарги, як і в позовній заяві, позивач не заперечує про зміни організаційно-штатної структури ТУ ДБР у м. Краматорську та вказує, що він, маючи звання полковника, вчиняв всі необхідні дії з метою переведення його згідно з новим штатним розписом, навіть через проходження конкурсу. 
		65. Верховний Суд звертає увагу, що приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на підстави цього позову.
		66. Натомість судом першої інстанції встановлено, що на наступний день після отримання позивачем попередження про наступне звільнення, тобто 17 липня 2020 року на офіційному сайті ДБР розміщено оголошення про проведення конкурсу на посади директора та заступників директора територіальних управлінь ДБР, у тому числі директора та двох заступників директора ТУ ДБР у м. Краматорську, зі строком подачі документів до конкурсної комісії № 14 у період з 20 липня 2020 року по 02 серпня 2020 року включно. 
		67. З метою участі в оголошеному конкурсі на зайняття посади заступника директора ТУ ДБР у м. Краматорську, позивачем надіслано документи до конкурсної комісії № 14 поштовим зв`язком, які останньою отримано 31 липня 2020 року.
		68. В підтвердження зазначеного, в матеріалах справи містяться заява позивача про участь у конкурсі, яка була перевірена відповідачем 04 серпня 2020 року (Т. 2 а.с. 110).
		69. При цьому участі у конкурсі позивач не прийняв. Доказів того, з яких підстав ОСОБА_4 не було допущено до конкурсу відповідачами надано не було.
		71. Відповідно до частини третьої статті 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» на службу до Державного бюро розслідувань приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров`я ефективно виконувати відповідні службові обов`язки.
		Прийняття громадян України на службу до Державного бюро розслідувань без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.
		72. Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» директори територіальних управлінь Державного бюро розслідувань та їх заступники, керівники підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань та їх заступники призначаються на посаду та звільняються з посади Директором Державного бюро розслідувань. Такі особи призначаються на посади Директором Державного бюро розслідувань за поданням конкурсних комісій, що проводять конкурс на зайняття посад працівників Державного бюро розслідувань у порядку, передбаченому частиною третьою статті 14 цього Закону.
		73. Крім того, з аналізу норми статті 14-3 вказаного Закону передбачена можливість переведення працівників Державного бюро розслідувань, зокрема, частиною 1 визначено, що державні службовці можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади, у порядку, визначеному Законом України "Про державну службу".
		Особи рядового і начальницького складу можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань, у тому числі з територіального управління до центрального апарату Державного бюро розслідувань, за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади.
		Переведення осіб рядового і начальницького складу може здійснюватися за їхньою ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи Державного бюро розслідувань, які порушили питання про переведення.
		74. Як зазначалось вище, наказом Директора ДБР від 07 березня 2019 року № 38-ос позивачу присвоєно четвертий ранг державного службовця як такому, який має спеціальне звання полковника поліції.
		75. Проте, незважаючи на існуюче спеціальне звання - полковник поліції, складення відповідних присяг, що підтверджується матеріалами справи, наявність всіх необхідних навичок та критеріїв щодо переведення на вакантну посаду директора або заступника директора ТУ ДБР у м. Краматорську з проведенням конкурсу, до етапів проходження якого навіть не було допущено позивача, останнього звільнено з посади першого заступника Директора ТУ ДБР у м. Краматорську.
		76. Отже, приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанцій не дослідив зібрані у справі докази та не надав оцінку обставинам справи з урахуванням підстав цього позову.»
		Законом № 305-ІХ доповнено Закон України «Про Державне бюро розслідувань» статтею 14-3, якою врегульовано порядок переведення працівників ДБР, за змістом якої: державні службовці можуть бути переведені у системі ДБР за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади, у порядку, визначеному Законом України «Про державну службу» (частина перша статті 14-3); особи рядового і начальницького складу можуть бути переведені у системі ДБР, у тому числі з територіального управління до центрального апарату ДБР, за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади (частина друга статті 14-3); переведення осіб рядового і начальницького складу може здійснюватися за їхньою ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи ДБР, які порушили питання про переведення (частина третя статті 14-3).
		З аналізу наведеної норми слідує, що законодавцем не передбачено механізму переведення особи, що займає посаду державної служби, на посаду, яка підлягає заміщенню рядовим та начальницьким складом. 
		Аналогічний висновок щодо відсутності законодавчо визначеного механізму переведення особи, що займає посаду державної служби, на посаду, яка підлягає заміщенню рядовим та начальницьким складом і тлумачення частини п`ятої статті 14 та статті 14-3 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» викладений у постановах Верховного Суду від 26.05.2022 року у справі № 200/11081/20-а, від 24.06.2022 року у справі № 200/12306/20-а, від 10.08.2022 року у справі № 560/586/21, від 11.08.2022 року у справі № 400/4034/2
		Як вже зазначалося вище, відповідно до частини третьої статті 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» прийняття громадян України на службу до ДБР без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.
		При цьому, як зазначив Верховний Суд в пункті 43 постанови, ухваленої за наслідками касаційного перегляду справи, що розглядається, у доводах позовної заяви позивач не заперечує про зміни організаційно-штатної структури ТУ ДБР у м. Краматорську, про що свідчить поданий пакет документів для участі в конкурсі на зайняття посади заступника Директора ТУ ДБР у м. Краматорську.
		Судом під час апеляційного розгляду встановлено, що 17.07.2020 на сайті ДБР було опубліковано оголошення про проведення конкурсу на посади директора та заступників директора територіальних управлінь ДБР (загалом на 21 посаду). Документи від кандидатів, що бажали взяти участь у конкурсі приймалися з 20.07.2020 по 02.08.2020. Серед інших 31.07.2020 Конкурсною комісією № 14 отримано заяви  ОСОБА_1 із необхідним пакетом документів на взяття участі у конкурсі.
		07.08.2020 рішенням Конкурсної комісії № 14,  ОСОБА_1 допущено до проходження кваліфікаційного іспиту.
		13.08.2020 ОСОБА_1 взяв участь у кваліфікаційному іспиті, який відбувся, де вирішував теоретичні та практичні завдання, згідно із Білетом № 5, затвердженого наказом ДБР від 07.08.2020 № 117 ДСК. За результатами відповідей на теоретичні та практичні запитання, позивач не був допущений до наступних етапів конкурсу. Результати конкурсу на зайняття посади заступника Директора ТУ ДБР у м. Краматорську, в якому ОСОБА_1 прийняв безпосередню участь, ним не оскаржувалися. 
		Судом встановлено, що допущення ОСОБА_1 до конкурсу і прийняття в ньому участь, свідчить про відсутність порушення прав позивача на рівний доступ до посади, на яку він претендував за умовами конкурсу.
		Вищезазначену обставину позивач не заперечував.
		Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 11.08.2022 у справі № 160/8361/20 сформовано ряд правових висновків, зокрема, що у разі скорочення посади державної служби правовідносини щодо звільнення між роботодавцем і працівником виникають не з моменту призначення на відповідну посаду, а з часу попередження працівника про зміну в майбутньому його становища, тобто можливого звільнення. До таких правовідносин застосовується закон, чинний на момент їхнього виникнення. Припиняються ці правовідносини з часу звільнення працівника.
		Той факт, що після вступу позивача на державну службу в ДБР змінилася процедура припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення не створює підстави для застосування попередньої редакції закону. Так само не може бути застосована до спірних правовідносин редакція закону, яка набрала чинності після звільнення працівника зі служби. Інакший підхід протирічив би засадам правозастосування.
		Таким чином, за аналогічних обставин справи Верховним Судом констатовано, що підлягає застосуванню саме той матеріальний закон, який був чинним на момент виникнення правовідносин з припинення державної служби.
		Крім того, Верховний Суд зауважив нерелевантність до спірних правовідносин принципу легітимних очікувань, на який покликався скаржник, оскільки легітимні очікування не можна ототожнювати із сподіваннями, які виникають на підставі особистого сприйняття або помилкової оцінки певних обставин чи правових норм. Обов`язковою умовою, за наявності якої певне сподівання (вимога) особи набуває ознак легітимного очікування і стає предметом захисту, є те, що таке очікування (вимога) має належне правове підґрунтя, тобто наявне достатнє джерело для відповідного очікування (вимоги).
		Отже, Верховний Суд встановив, що в публічно-правовому спорі вказана умова відсутня, натомість має місце сподівання позивача, яке засноване на помилковій оцінці правових норм, тож зазначене ним очікування (вимога) не може бути предметом судового захисту.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правові підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , і як наслідок рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням судом апеляційної інстанції нового судового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
		За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачами доведено, що у спірних правовідносинах вони діяли правомірно.
		Вимогами ч. 1 ст. 317 КАС України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. 
		Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було допущено саме неправильне застосування норм матеріального права. 
		Керуючись ст.ст. 310, 315, п. 4 ч. 1 ст. 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ: 
		 
		Апеляційні скарги Територіального управління державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську, Державного бюро розслідувань на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 р. - задовольнити. 
		Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 р. у справі № 200/8421/20-а - скасувати. 
		Прийняти нову постанову. 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, виконуючого обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича, Територіального управління державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську, про визнання протиправним, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу  відмовити. 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. 
		Повне судове рішення складено 21 вересня 2023 року.
		 
		Головуючий суддя А.А. Блохін
		 
		Судді Т.Г. Гаврищук
		 
		І.Д. Компанієць

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...