Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 30/219-07-6144 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Визнання права власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.09.2010. Забезпечено надання загального доступу: 30.09.2010.
Дата набрання законної сили: 19.11.2010
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		__________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 
			 
			"26" липня 2010 р.Справа № 30/219-07-6144  
				 
			
			За позовом: Руська Істинно-Православна Церква Одеської Єпархії 
			До відповідача: Одеська міська рада;
			Комунальне підприємство „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості”;
			Відділення гідроакустики морського гідрофізичного інституту Національної академії наук України;
			Національна академія наук України ;
			Одеська обласна державна адміністрація
			 Про визнання права власності та зобов’язання вчинити певні дії 
			 
				 Судді Рога Н.В.
				Никифорчук М.І.
				Невінгловська Ю.М.
				 
				Представники:
				 Від позивача: Бойко Н.І.- згідно довіреності від 01.07.2007р., від 24.03.2010р., Новошинська К.В.- довіреність від 22.08.2007р., Мєшкова Є.П.- довіреність від 24.03.2010р. 
				Від відповідача: Одеська міська рада- Шелудченко Д.В.- довіреність №89\исх-гс від 10.03.2010р.
				Від відповідача: КП „ОМБТІ та РОН”- Найда Д.І.- довіреність №455 від 01.08.2007р., Капустін О.Б.- довіреність №334 від 02.03.2010р., Руставський О.Ю.- довіреність №333 від 02.03.2010р. 
				Від відповідача: Відділення гідроакустики –Тодоров Д.М.- довіреність №78\ОГ-213 від 27.08.2007р., Угрехелідзе В.В.- довіреність №78.ОГ-189 від 23.07.2007р., Фенько В.Д.- довіреність №78\ОГ-70а від 09.03.2010р., Граніковська Н.М.- довіреність №78.ог-199 від 16.07.2010р. 
				Від відповідача: НАН України –Тодоров Д.М.- довіреність №17\1524-12 від 04.09.2007р. 
				Від відповідача: Одеська облдержадміністрація –Цуркан О.О.- довіреність №01-48-1665 від 07.04.2010р. 
				 
				СУТЬ СПОРУ: Позивач, Руська Істинно-Православна Церква Одеська Єпархія (далі - Одеська Єпархія Руської ІПЦ), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Науково - промислового об’єднання „Орбіта” та Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості” (далі - КП „ОМБТІ та РОН”) про визнання права власності на не житлові будівлі та споруди , що розташовані за адресою: м. Одеса, пров.Удільний,1, загальною площею 2371 кв.м, Які складаються з будівлі богодільні площею 720 кв.м, будівлі приюту площею 875 кв.м, будівлі храму площею 199 кв.м, будівлі воскресної школи площею 510 кв.м та про зобов’язання КП „ОМБТІ та РОН” провести державну реєстрацію права власності позивача на зазначені приміщення.
				В ході розгляду справи позивач неодноразово надавав до суду уточнення до позовної заяви. Згідно уточнень, що надійшли до суду 09.07.2010р. та 26.07.2010р., позивач просить суд визнати за ним право власності на нежитлові будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м.Одеса, провулок Удільний, 1, загальною площею 1654,9 кв.м , які складаються з будівлі під літ.”А” головне (колишня богадільня) загальною площею 480,5 кв.м, будівлі Храму під літ.”Б” –загальною площею 199,4 кв.м, уборні під літ.”В,Д”, одноповерхової будівлі під літ.”Е” загальною площею 768,3 кв.м, келії під літ.”Ж” загальною площею 156,3 кв.м та під літ.”К” загальною площею 50,4 кв.м, душову під літ.”З”, сараї під літ.”І.М”, навісу під літ.”Л” та погребу під літ.”Н” ; зобов’язати Одеську міську раду передати у власність позивача будівлю Храму під літ.”Б” –загальною площею 199.4 кв.м, уборні під літ.”В,Д”, одноповерхової будівлі під літ.”Е” загальною площею 768,3 кв.м, келії під літ.”Ж” загальною площею 156,3 кв.м та під літ.”К” загальною площею 50,4 кв.м, душову під літ.”З” , сараї під літ.”І.М”, навісу під літ.”Л” та погребу під літ.”Н”, , що розташовані за адресою: м.Одеса, пров.Удільний, 1 , загальною площею 488,8 кв.м; зобов’язати Одеську обласну державну адміністрацію передати у власність позивача будівлю під літ.”А” головне (колишня богадільня) загальною площею 480,5 кв.м, одноповерхову будівлю під літ.”Е” загальною площею 768,3 кв.м.
				Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні.
				Ухвалою суду від 07.08.2007р. здійснено заміну неналежного відповідача - Науково-промислового об’єднання „Орбіта” на належного –Відділення гідроакустики морського гідрофізичного інституту Національної академії наук України (далі - Відділення гідроакустики). Відповідач - Відділення гідроакустики проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. 
				В ході розгляду справи відповідач - Відділення гідроакустики надав клопотання про припинення провадження у справі на підставі п.1 ст.80 ГПК України або на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, посилаючись на те, що передача будівлі у власність релігійної організації є виключно компетенцією (правом) держави в особі уповноважених органів і тому спір про визнання права власності за релігійною організацією не підлягає вирішенню у господарських судах України . З іншого боку, відповідач вважає, що не існує спору про право власності,тому, що закон, на підставі якого позивач звернувся до суду ,визначає, що право власності належить державі, у зв’язку з чим провадження по справі підлягає припиненню за відсутністю предмету спору. 
				Зазначене клопотання відповідача залишено судом без задоволення, у зв’язку з тим, що, по-перше, відповідно до ст.55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань, тому кожна особа, яка вважає, що порушено її право або інтерес, може звернутися до суду за захистом. При цьому, спори між юридичними особами розглядаються саме господарськими судами України. Що стосується відсутності предмету спору, то з цього приводу слід зазначити, що відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами. Як вбачається з матеріалів справи, на даний час існує спір щодо визнання права власності позивача на спірні об’єкти . 
				Ухвалою суду від 28 серпня 2007р. до участі у справі у якості відповідача судом залучено Національну академію наук України. Відповідач - Національна академія наук України (далі - НАН України) проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. 
				Ухвалою суду від 03.06.2010р. до участі у справі у якості відповідача судом було залучено Одеську міську раду. Відповідач –Одеська міська рада, проти позову заперечує, вважає позов необґрунтованим та безпідставним. 
				Відповідач –КП „ОМБТІ та РОН”, проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. 
				Ухвалою суду від 19.04.2010р., з метою повного та всебічного розгляду справи, до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору судом залучено Одеську обласну державну адміністрацію. Ухвалою суду від 09.07.2010р. змінено правовий статус зазначеної третьої особи у справі та Одеську облдержадміністрацію визнано відповідачем. Відповідач –Одеська обласна державна адміністрація проти заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. 
				За клопотанням позивача по справі, з метою повного та всебічного розгляду справи, ухвалою суду від 09.10.2007р. призначено судову архітектурно-будівельну експертизу, у зв’язку з чим провадження у справі було зупинено. 
				Ухвалою голови господарського суду Одеської області від 16.04.2010р. справу передано на колегіальних розгляд у складі суддів : Рога Н.В. (головуючий), Щавинська Ю.М., Невінгловська Ю.М. Ухвалою від 19.04.2010р. справу прийнято до колегіального розгляду. Розпорядженням голови суду від 08.07.2010р. №155-р здійснено заміну судді Щавинської Ю.М. у складі колегії по розгляду справи на суддю Никифорчука М.І. Ухвалою суду від 08.07.2010р. справу прийнято до розгляду колегією суддів у складі Рога Н.В. (головуючий), Невінгловська Ю.М., Никифорчук М.І.
				Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін , суд встановив:
				Згідно архівної довідки Державного архіву Одеської області від 20.12.2006р. , у 1902 р. в пров.Удільному у м.Одесі була споруджена одно престольна церква святих Миколая та Аріадни при богодільні Одеського Грецького Благодійного товариства. Згідно з архівними даними в єдиний архітектурний комплекс входили: храм, арочна надвратна дзвіниця, двоповерхова богодільня для сліпих та будинок приюту, в якому розміщувалось адміністративне керівництво грецького благодійного товариства, приміщення для зберігання церковного майна та келії для священнослужителів, хрестильня і трапезна. Будівництво здійснювалося за кошти М.Н.Мавракордато та приватні пожертви. 
				У 1908 р. богадільня, храм, адміністративна будівля та надвратна дзвіниця були подаровані Російській православній церкві Грецьким Благодійним товариством м.Одеси. У 1922р. радянською владою всі будівлі та майно , що складали єдиний архітектурний комплекс, було експропрійовано. 
				Рішенням виконкому Одеської обласної ради народних депутатів від 27.12.1991р. №693 «О передаче бывшего культового здания (пер.Тельмана,1) религиозной общине Российской православной церкви Приморського района г.Одессы» вирішено передати релігійній громаді Російської православної церкви Приморського району м. Одеси в безоплатне користування колишню культову споруду по пров.Тельмана,1, а також рекомендувати виконкому Одеської міської ради народних депутатів до 01.02.1992р. здійснити відвід та виділення ділянки релігійній громаді на території обчислювального центру „Орбіта”. 
				Згідно Свідоцтва №356 про реєстрацію статуту релігійної організації від 18.06.1993р. зареєстровано Статут Єпархіального управління Російської Істино-Православної церкви Одеська Єпархія. З моменту реєстрації Єпархіальне управління Одеської Єпархії РІПЦ користується будівлею Храму по пров.Удільний, 1, утримує його, проводить ремонтні роботи. 
				Листом від 30.05.2003р. Одеська Єпархія РІПЦ просила Одеську облдержадміністрація сприяти передачі будівлі Храму , що розташована за адресою: м.Одеса, пров.Удільний, 1 та прилеглої до неї земельної ділянки площею 0,34 га у колективну власність Єпархіального Управління Одеської Єпархії РІПЦ. Листом від 29.01.2007р. за №53 Одеська Єпархія РІПЦ знов звернулася до Одеської облдержадміністрації з клопотанням сприяти у поверненні у власність Одеської Єпархії РІПЦ будівлі колишньої богадільні площею біля 720 кв.м та колишнього приюту площею біля 875 кв.м. 
				Листом від 17.05.2007р. за №15-7-281 Управління у справах національностей та релігій Одеської облдержадміністрації повідомило, що питання подальшого використання колишніх культових будівель та майна, які знаходяться у підпорядкуванні міністерств та відомств, розглядаються на підставі узгоджених пропозицій тих державних органів, в користуванні чи власності яких вони перебувають. Згідно п.4 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 29.02.1996р. №02-5.109 „під культовими будівлями та майном слід розуміти будівлі і речі, спеціально призначені для задоволення релігійних потреб громадян”. Споруда богадільні , згідно з цією вимогою, не належить до культових. У разі виникнення сумнівів щодо належності будівлі або майна до категорії культових, господарський суд повинен призначити експертизу. Крім того, у цьому листі Управління зазначило, що сьогодні в Україні не має закону про реституцію церковної власності, тому майнові питання Єпархії необхідно вирішувати з власником зазначених будівель або у встановленому чинним законодавством порядку. 
				Такі дії Одеської облдержадміністрації позивач вважає порушенням свого права та охоронюваного законом інтересу, у зв’язку з чим звернувся до суду за захистом та просить суд визнати за ним право власності на нежитлові будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м. Одеса, провулок Удільний, 1, загальною площею 1654,9 кв.м , які складаються з будівлі під літ.”А” головне (колишня богадільня) загальною площею 480,5 кв.м, будівлі Храму під літ.”Б” –загальною площею 199,4 кв.м, уборні під літ.”В,Д”, одноповерхової будівлі під літ.”Е” загальною площею 768,3 кв.м, келії під літ.”Ж” загальною площею 156,3 кв.м та під літ.”К” загальною площею 50,4 кв.м, душову під літ.”З” , сараї під літ.”І.М”, навісу під літ.”Л” та погребу під літ.”Н” ; зобов’язати Одеську міську раду передати у власність позивача будівлю Храму під літ.”Б” –загальною площею 199.4 кв.м, уборні під літ.”В,Д”, одноповерхової будівлі під літ.”Е” загальною площею 768,3 кв.м, келії під літ.”Ж” загальною площею 156,3 кв.м та під літ.”К” загальною площею 50,4 кв.м, душову під літ.”З”, сараї під літ.”І.М”, навісу під літ.”Л” та погребу під літ.”Н”, що розташовані за адресою: м.Одеса, пров.Удільний, 1 , загальною площею 488,8 кв.м; зобов’язати Одеську обласну державну адміністрацію передати у власність позивача будівлю під літ.”А” головне (колишня богадільня) загальною площею 480,5 кв.м, одноповерхову будівлю під літ.”Е” загальною площею 768,3 кв.м.
				В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації” будівлі і майно, що складають державну власність , передаються організаціями , на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій. На виконання цього положення закону Указом Президента України №125 від 04.03.1992р. „Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна” державні органи зобов’язані протягом 1992-1993 років здійснити передачу релігійним громадам у власність чи безоплатне користування культових будівель, що використовуються не за призначенням. 
				Також відповідно до ст.ст.17,18 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації” релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві приватної власності. У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об’єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності. Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом. 
				За таких обставин, позивач вважає, що навіть якщо спірне майно на даний час є державною власністю, воно повинно передаватися у власність релігійним організаціям.
				Крім того, позивач зазначає, що відповідно до роз’яснень Вищого арбітражного суду України №02-5.109 від 29.02.1996р. „Про деякі питання , що виникають при застосуванні Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації” під культовими будівлями і майном слід розуміти будівлі і речі, спеціально призначені для задоволення релігійних потреб громадян, а всі інші будівлі та приміщення не можуть бути визнані культовими, за винятком випадків, коли вони є невід’ємною частиною культової споруди і знаходяться на земельній ділянці, необхідній для обслуговування цієї (культової ) споруди. Позивач по справі вважає, що архівні документи та архітектурна композиція церковного комплексу свідчить про цілісність споруд, що є предметом спору, які знаходяться на одній земельній ділянці та призначені для однієї мети - функціонування церкви та задоволення релігійних потреб громадян. На думку позивача, архівні документи та архітектурна композиція церковного комплексу свідчить про цілісність споруд, що є предметом спору, які знаходяться на одній земельній ділянці та призначені для єдиної мети –функціонування церкви та задоволення релігійних потреб громадськості. 
				Позивач вважає, що відповідно до архівної документації саме він був власником Церковного комплексу, що розташований по пров. Удільному , 1. 
				В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. 
				Відповідач - НАН України проти позову заперечує, посилаючись на те, що держава України в особі НАН України є належним власником нежитлових будівель загальною площею 1260,6 кв.м (літ.”А”, „Е”, „О”), що розташовані за адресою м. Одеса, пров.Удільний, 1,3, в яких розташовано відділення гідроакустики. Право власності держави підтверджується Свідоцтвом про право власності та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно. 
				Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до ч.2 ст.17 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації” та п.3 Указу Президента України №125 від 04.03.1992р. „Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна” культові будівлі можуть передаватися релігійним громадам у власність чи безоплатне користування за рішенням обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - за рішенням Уряду Республіки Крим. За таких обставин, відповідач вважає, що саме ці органи вирішують яке саме культове майно, та у власність чи користування, та яким саме релігійним організаціям слід передавати. 
				Відповідач - Відділення гідроакустики проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем до матеріалів справи не надано жодного доказу того, що Грецьке благодійне товариство передало у власність Російській Православній Церкві спірне майно.
				Крім того, відповідач зазначив, що позивачем не обґрунтовано, чому саме йому має бути передано у власність спірне майно, а не Руській Православній Церкві.
				Відповідач також вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, адже, враховуючи те, що будівля церкви по пров.Удільному, 1 була передана у користування РІПЦ ще рішенням виконкому Одеської міської ради народних депутатів №693 від 27.12.1991р., ще саме тоді позивач дізнався про порушення свого права власності. 
				Відповідач - КП „ОМБТІ та РОН” проти позову заперечує, посилаючись на те, що між ним та позивачем не існує спору щодо права власності на спірні об’єкти, а спори щодо зобов’язання органів БТІ здійснити реєстрацію права власності має розглядатися адміністративними судами України. 
				Відповідач –Одеська міська рада проти позову заперечує, посилаючись на те, що згідно Свідоцтва про право власності від 26.03.2007р. та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради є власником домоволодіння , яке складається з будівлі церкви літ.”№Б”, що розташовано за адресою: м. Одеса, пров.Удільний, 1. Вимоги позивача є безпідставними , необґрунтованими та не підлягають задоволенню, так як, на думку відповідача, позивачем не доведено порушення його прав та інтересів. 
				Відповідач - Одеська обласна державна адміністрація проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до чинного законодавства України Одеська обласна державна адміністрація має лише розглядати питання щодо передачу релігійній організації у безоплатне користування або у власність культових будівель та майна, які становлять державну власність, а не передавати у власність державне майно, як на тому наполягає позивач. 
				Розглянув матеріали справи суд доходить до такого висновку :
				Дійсно, відповідно до ст.ст.17,18 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації” релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві приватної власності. У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об’єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності. Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом. 
				Згідно Свідоцтва №356 про реєстрацію статуту релігійної організації від 18.06.1993р. зареєстровано Статут Єпархіального управління Російської Істино-Православної церкви Одеська Єпархія. Згідно Статуту Російська ІПЦ є самостійною частиною єдиної до 1927р. Помістної Російської Православної Церкви. Адміністративно-канонічна відділеність Російської ІПЦ від інших частин Руської Православної церкви передбачена Указом №362 св.Патр.Тихона від 7\20 листопада 1920р. та посланням Містоблюстителя Патриаршего Престолу Митрополита Агафангела від 5\18 червня 1922р. 
				В обґрунтування позову позивач посилається на те, що саме він був власником спірних будівель та споруд, що розташовані у м.Одесі по пров.Удільному, 1 , складають Церковний комплекс та призначені для функціонування церкви та задоволення релігійних потреб громадськості. 
				Але, як вбачається з листа Державного комітету України у справах національностей та релігій від 29.04.2010р. №7\1-11-197 на території сучасної України Руська православна церква розпочинає свою діяльність з 1686р., після приєднання до своєї структури частини Київської митрополії. В 1918р. на території України було проголошено Екзархат Руської православної церкви , а у 1990р. на архієрейському соборі РПЦ, зазначений Екзархат було перейменовано в Українську православну церкву, яка отримала незалежність в управлінні при збереженні юрисдикційного зв’язку з Московською патріархією РПЦ. 
				Російська істинно-православна церква (інша назва катакомбна церква) виникає в кінці 20-х років ХХ сторіччя в процесі розколу серед духовенства Московської патріархії Російської ( на той час) православної церкви. Після виникнення Російської ІПЦ громади останньої здійснювали свою діяльність і на території сучасної України. В кінці 90-х років ХХ ст. відбулася легалізація Російської ІПЦ та формування її єпархіальних структур, у тому числі і Одеського єпархіального управління Російської ІПЦ .
				Вирішення питання правонаступництва РПЦ є виключно внутрішньою компетенцією останньої. Виходячи з норм Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації”, Держкомітет інформує, що згідно норм канонічного права правонаступницею Російської православної церкви є Руська православна церква, а в Україні цю правонаступність отримала Українська православна церква яка знаходиться у канонічній єдності з останньою. 
				З матеріалів справи не вбачається, що саме позивач –Одеська Єпархія Руської ІПЦ приймав колись у власність спірні об’єкти нерухомості, або є правонаступником Руської православної церкви. 
				За таких обставин, колегія суддів доходить до висновку , що у даному випадку право позивача не порушено, що є безумовною підставою для відмови у задоволенні вимоги Одеської Єпархії Руської Істинно-Православної Церкви щодо визнання за нею права власності на нежитлові будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м.Одеса, провулок Удільний, 1, загальною площею 1654,9 кв.м , які складаються з будівлі під літ.”А” головне (колишня богадільня) загальною площею 480,5 кв.м, будівлі Храму під літ.”Б” –загальною площею 199,4 кв.м, уборні під літ.”В,Д”, одноповерхової будівлі під літ.”Е” загальною площею 768,3 кв.м, келії під літ.”Ж” загальною площею 156,3 кв.м та під літ.”К” загальною площею 50,4 кв.м, душову під літ.”З” , сараї під літ.”І.М”, навісу під літ.”Л” та погребу під літ.”Н”.
				Крім того, слід зауважити, що згідно висновку №15377 судової будівельно- технічної експертизи, виготовленого Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз 26.02.2010р., будівля Храму літ.”Б”, розташована за адресою: м.Одеса, пров.Удільний, 1, з урахуванням її історичних та функціональних особливостей відноситься до категорії культових споруд (згідно ДК 018-2000 „Державний класифікатор будівель та споруд” до класу –„Здания для культовой и религиозной деятельности”). Зазначений храм, надвратну дзвіницю, а також будівлі та споруди ( в т.ч.трапезну літ.”Е”, кельї літ.”Ж,К”), які знаходяться у користуванні Одеської Єпархії Руської ІПЦ слід визначити як приходський (парафіяльний) комплекс церкви Св. Прав. Іоанна Кронштадського у відповідності до посібника по проектуванню „Культові будинки та споруди різних конфесій” та п.4.3 табл.1 СП 31-103-99 „Здания, сооружения и комплексы православных храмов». 
				При поверненні первісного функціонального призначення будівлям літ.”А” основне (колишня богадільня) та літ.”Е” основне ( приблизно 60% якого є приміщеннями старої побудови), розташованим за адресою: м.Одеса, пров.Удільний, 1- вони увійдуть у склад існуючого приходського комплексу. Відповідно до п.2.15 посібника по проектуванню „Культові будинки та споруди різних конфесій”: „На земельних ділянках храмових комплексів не рекомендується розміщувати будинки та споруди , які функціонально не пов’язані з ними. Допускається передбачати поруч із земельними ділянками храмів ділянки для розміщення житлових будинків церковного причту, богаділень, готелів, церковних майстерень та господарчих служб...”. 
				Отже, зазначеним висновком експертизи не встановлено, що всі спірні будівлі та споруди є єдиним архітектурним комплексом та є культовими спорудами. 
				У відповідності до ч. 2 ст. 17 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації” культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим. З матеріалів справи не вбачається, що Одеською обласною державною адміністрацією приймалося рішення про повернення (передачу ) у власність позивача спірних об’єктів. 
				За таких обставин вимоги позивача є необґрунтованими, не підтверджені матеріалами справи, тому не підлягають задоволенню.
				 
				 
				Керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, –
				 
					 ВИРІШИВ:
					 1. У задоволенні позову Одеської Єпархії Руської Істинно-Православної Церкви відмовити повністю.
					Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
					 Рішення підписане 02 серпня 2010р. 
					 
						 Головуючий суддя Рога Н.В.
						 
						 Суддя Невінгловська Ю.М. 
						 
							 Суддя Никифорчук М.І.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...