Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 620/7841/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; цивільного захисту.
Надіслано судом: 29.09.2023. Зареєстровано: 01.10.2023. Оприлюднено: 02.10.2023.
Дата набрання законної сили: 12.03.2024
Результат оскарження 12.03.2024 Шостий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: П/620/7915/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		29 вересня 2023 року м. Чернігів Справа № 620/7841/23
		 
		Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Виноградової Д.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави до Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		У С Т А Н О В И В:
		 
		Заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави (далі- також позивач) звернувся до суду з позовом до Новобілоуської сільської ради Чернігівського району (далі також відповідач), у якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не вжиття заходів по оформленню права власності на захисну споруду цивільного захисту №95084, вартістю 3300319,02 грн, що знаходиться по вул. Визволителів, 40, в с. Редьківка, Чернігівського району Чернігівської області та зобов`язати Новобілоуську сільську раду оформити право комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту №95084, вартістю 3300319,02 грн, що знаходиться по вул. Визволителів, 40 в с. Редьківка, Чернігівського району Чернігівської області.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Новобілоуською сільською радою право власності на спірний об`єкт нерухомості не оформлено, що свідчить про бездіяльність органу місцевого самоврядування в частині оформлення прав на майно, яке знаходиться на його території та забезпечення раціонального використання об`єктів нерухомості шляхом збереження фонду захисних споруд цивільного захисту, а відтак вимагає втручання органів прокуратури.
		Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
		Відповідачем подано відзив на позов, у якому він заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що Новобілоуською сільською радою в межах наданих повноважень та фінансових можливостей проведено необхідну роботу з паспортизації захисної споруди, як приміщення амбулаторії, таким чином робота по забезпеченню оформлення права комунальної власності на захисну споруду ведеться в міру об`єктивних можливостей, зумовлених запровадженням правового режиму воєнного стану. 
		Позивачем подано відповідь на відзив та зазначив, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.06.2023 право власності на захисну споруду цивільного захисту населення №95084 не зареєстровано.
		На ухвалу суду від 06.09.2023 про витребування документів відповідачем надано суду додаткові пояснення та копії технічного паспорту та експлікації приміщень. 
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
		Чернігівською окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вивчено стан додержання вимог законодавства при організації цивільного захисту населення шляхом збереження фонду захисних споруд цивільного захисту.
		Встановлено, що на території Новобілоуської сільської ради а саме в с. Редьківка, вул. Визволителів, 40, розташоване КЗ «Чернігівський центр медико санітарної допомоги» Чернігівської районної ради, у підвальному приміщенні якого розташована захисна споруда цивільного захисту №95084, площею 504,76 кв.м., місткістю 300 осіб.
		Захисна споруда є частиною будівлі амбулаторії загальної практики сімейної медицини в с. Редьківка. Дана будівля передана у 2021 році до комунальної власності Новобілоуської сільської ради. 
		Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.04.2023 (а.с.12-14) та від 09.06.2023 (а.с.15-17) право власності на захисну споруду цивільного захисту населення №95084 не зареєстровано.
		Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості (а.с. 23-25) від 02.05.2023 вартість вказаного об`єкту становить 3300319,02 грн.
		Вважаючи, що дана бездіяльність Новобілоуської сільської ради Чернігівського району щодо не вжиття заходів по оформленню права власності на захисну споруду цивільного захисту №95084, вартістю 3300319,02 грн, що знаходиться по вул. Визволителів, 40, в с. Редьківка, Чернігівського району Чернігівської області є протиправною та потребує приведенню у відповідність до вимог законодавства, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
		Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
		Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
		Відповідно до вимог частини 3-5 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
		У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
		Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VІІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		У відповідності до норм вказаного Закону прокурор одержує передбачену законом можливість захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а дещо абстрактні «інтереси держави», що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, а також охорону землі, лісів, водойм як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, в тому числі, й територіальних громад.
		У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 зазначено, що із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Частиною першою статті 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
		Статтею 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (надалі  також - Закон) визначено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади  також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
		Згідно з ч.5 ст. 16 Закону від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
		Відповідно до 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. 
		Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
		Підставою набуття права комунальної власності є передача майна комунальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
		Відповідно до ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
		Згідно зі ст.74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.
		Відповідно до статті 2 Закону України « Про оборону України» оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройної агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.
		Згідно зі статтею 3 Закону України «Про оборону України» підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає: забезпечення готовності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту об`єктів критичної інфраструктури до виконання завдань цивільного захисту в особливий період, зокрема у воєнний час, з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права.
		У пункті 14 статті 2 Кодексу цивільного захисту України визначено, що захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.
		Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу цивільного захисту України суб`єктами забезпечення цивільного захисту є центральні органи виконавчої влади, інші державні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання, громадські організації.
		Пунктами 1, 8 статті 7 Кодексу цивільного захисту України унормовано, що принципами цивільного захисту , серед іншого є: гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності, а також виконання у воєнний час норм міжнародного гуманітарного права; відповідальності посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування за дотримання вимог законодавства з питань цивільного захисту.
		Згідно частини 2 статті 32 Кодексу цивільного захисту України захисні споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення та найпростіші укриття складають фонд захисних споруд цивільного захисту і належать до засобів колективного захисту.
		Захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню) (частина 12 статті 32 Кодексу цивільного захисту України). 
		Відповідно до частини 1 статті 36-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: виконання вимог законодавства щодо визначення потреби, створення, використання, утримання, реконструкції та ведення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту територіальної громади, здійснення контролю за станом утримання таких споруд та готовності їх до використання за призначенням та підтримкою в належному технічному стані.
		Статтею 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» унормовані повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища зокрема і щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом.
		Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі також - Закон № 1952-VI), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
		За визначенням статті 2 Закону № 1952-VI державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 1952-VI загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
		Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина 2 статті 3 Закону № 1952-VI).
		Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону №1952-VI державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності. 
		Відповідно до ч.3 ст.3 вказаного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.
		Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1952-VI у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі
		З наданих відповідачем документів судом встановлено, що внаслідок проведеної сільською радою роботи 03.07.2023 було зареєстровано право власності за Новобілоуською територіальною громадою на об`єкт комунальної власності нежитлове приміщення  будівлю амбулаторії загальної практики медицини в с. Редьківка по вулиці Визволителів, 40, частиною якою є захисна споруда, на підтвердження чого надано копію витягу з Державного реєстру речових прав, де вказано про зареєстроване право власності на нежитлове приміщення загальною площею 1144,6 кв.м. (а.с.73-74). 
		У той же час, на вимогу суду відповідачем надано Експлікацію приміщень, що є складовою Технічного паспорту нежитлового приміщення загальною площею 1144,6 кв.м., яке знаходиться за адресою Чернігівська область, Чернігівський район, село Редьківка, вулиця Визволителів, будинок 40, приміщення 7, згідно якого судом встановлено, що захисна споруда цивільного захисту №95084, площею 504,76 кв.м., що розташована у підвальному приміщенні КЗ «Чернігівський центр медико санітарної допомоги» Чернігівської районної ради, до складу нежитлового приміщення загальною площею 1144,6 кв.м., на яке відповідачем зареєстроване право власності, не входить.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що правовстановлюючих документів на спірний об`єкт цивільного захисту №95084, площею 504,76 кв.м., що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, село Редьківка, вулиця Визволителів, будинок 40, приміщення 7 та розташована у підвальному приміщенні КЗ «Чернігівський центр медико санітарної допомоги» Чернігівської районної ради, Новобілоуською сільською радою Чернігівського району не оформлено, чим допущено протиправну бездіяльність.
		Згідно абзацу другого частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
		У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4 частини 2 статті 245 КАС України).
		Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України.
		Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне зобов`язати Новобілоуську сільську раду оформити право комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту №95084, вартістю 3300319,02 грн, що знаходиться по вул. Визволителів, 40 в с. Редьківка, Чернігівського району Чернігівської області 
		Стосовно інших доводів учасників справи, які викладені в заявах по суті справи, то суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
		У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
		Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.
		Відповідно до ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки, позивач в даній справі виступає, як орган державної влади, уповноважений реагувати на порушення закону у сфері дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог законодавства з питань благоустрою, судові витрати з відповідача не стягуються. 
		Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позов Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави до Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
		Визнати протиправною бездіяльність Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області щодо не вжиття заходів по оформленню права власності на захисну споруду цивільного захисту №95084, вартістю 3300319,02 грн, що знаходиться по вул. Визволителів, 40, в с. Редьківка, Чернігівського району Чернігівської області. 
		Зобов`язати Новобілоуську сільську раду Чернігівського району Чернігівської області оформити право комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту №95084, вартістю 3300319,02 грн, що знаходиться по вул. Визволителів, 40 в с. Редьківка, Чернігівського району Чернігівської області. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		Позивач: Заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави, вул. Шевченка, 1, м. Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 02910114. 
		Відповідач: Новобілоуська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області, вул. Свиридовського, 54, с.Новий Білоус, Чернігівський район, Чернігівська область,15501, код ЄДЖПОУ 04411898. 
		Повний текст рішення виготовлено 29 вересня 2023 року.
		 
		Суддя Д.О. Виноградова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...