Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/862/22 (910/5473/23) : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:; майнові спори, стороною в яких є боржник, з них:; спори про визнання недійсними правочинів, укладених боржником.
Надіслано для оприлюднення: 05.10.2023. Зареєстровано: 06.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 09.10.2023.
Дата набрання законної сили: 24.10.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		21.09.2023 Справа №  910/862/22 (910/5473/23)
		За позовом  розпорядника майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський Полімер" арбітражного керуючого Козирицького А.С. 
		до  Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "АГРОІМПОРТ ЛТД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський Полімер"
		про визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги № 1119 від 19.11.2021 в межах справи № 910/862/22
		Суддя Пасько М.В. 
		 Представники: 
		від позивача  Козирицький А.С.,
		від відповідача 1 не з`явились,
		від відповідача 2 Лозовський В.М.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості в межах справи № 910/862/22.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 відкрито провадження у справі.
		19.06.2023 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 відкладено підготовче засідання на 06.07.2023.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 відкладено підготовче засідання на 01.08.2023
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 відкладено підготовче засідання на 29.08.2023.
		28.08.2023 від Голосіївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у               м. Києві надійшли документи.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.09.2023.
		Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		В поданій позовній заяві розпорядник майна боржника ТОВ    "Черкаський    полімер" - арбітражний керуючий Козирицький А.    С., просить визнати недійсним з моменту його укладення Договір про поворотну безвідсоткову фінансову допомогу №    1119 від 19.11.2021 (Договір), укладений між ТОВ    "Черкаський    полімер" (код    ЄДРПОУ:    38780902, зареєстроване за адресою: Україна, 03143, м.    Київ, вул.    Метрологічна, буд.    42, секція    42/2) та ТОВ    "Торгівельний    дім    "Агроімпорт    ЛТД" (код    ЄДРПОУ:    37165945, зареєстроване за адресою: Україна, 03035, м.    Київ, вул.    Сурикова, буд.    3, корпус 8    Б).
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
		- існує заінтересованість Сторін при укладенні Договору з метою створення заборгованості у ТОВ    "Черкаський    полімер" перед ТОВ    "Торгівельний    дім    "Агроімпорт    ЛТД" (ч.    2 ст.    42     КУзПБ);
		- укладення Договору відбулось із перевищенням директором ТОВ    "Черкаський    полімер" Толстовим    Д.    Ю. власних повноважень;
		- ТОВ    "Черкаський    полімер" до відкриття провадження у справі про банкрутство взяло на себе зобов`язання, внаслідок чого стало неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим (ч.    1 ст.    42     КУзПБ);
		- Договір поворотної фінансової допомоги №    1119 від 19.11.2021 має ознаки фраудаторності та фіктивності, оскільки його було укладено із бажанням настання інших правових наслідків, ніж передбачені Договором в період трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство ТОВ    "Черкаський    полімер".
		ТОВ    "Черкаський    полімер" Позов не визнає з огляду на часткове виконання Договору.   
		Як встановлено судом, 04.05.2021 було прийняте Рішення Єдиного учасника ТОВ    "Черкаський    полімер" за номером №    04/05/21, яким надано згоду директору на вчинення протягом календарного року значних правочинів з укладення будь-яких договорів з фінансово-господарської діяльності (в т.ч. договорів позики) з ТОВ    "Торгівельний    дім    "Агроімпорт    ЛТД" (код    37165945) незалежно від суми договору, вартості майна, робіт або послуг, що буде предметом таких договорів, що в майбутньому можуть перевищувати 100    000,00 грн (сто тисяч грн 00 коп.), а також надано повноваження щодо оформлення вищезазначених договорів та підписання будь-яких документів, необхідних для укладення, виконання та/або припинення таких договорів директору Толстову Д.    Ю.
		На момент прийняття Рішення Єдиного учасника ТОВ    "Черкаський    полімер" №    04/05/21 від    04.05.2021, єдиним учасником ТОВ    "Черкаський    полімер" із часткою в розмірі 100    % статутного капіталу була ОСОБА_1 .
		19.11.2021 між ТОВ    "Торгівельний    дім     "Агроімпорт    ЛТД" (Відповідач    1) та ТОВ    "Черкаський    полімер" (Боржник, Відповідач 2) укладено Договір №    1119 про поворотну безпроцентну фінансову допомогу. 
		Відповідно до п.    1.1 Договору Позикодавець (ТОВ    "Торгівельний    дім    "Агроімпорт    ЛТД") зобов`язується надати у користування Позичальнику (ТОВ    "Черкаський    полімер") поворотну безпроцентну фінансову допомогу, а Позичальник зобов`язується повернути її Позикодавцю в повному розмірі у визначений цим Договором строк.
		Згідно п.    2.1 Договору розмір поворотної безпроцентної фінансової допомоги, яка надається Позикодавцем Позичальнику за цим Договором становить 3    144    500,00    грн (три мільйони сто сорок чотири тисячі п`ятсот грн 00 коп.).
		У відповідності до п.    3.1 Договору безпроцентна фінансова допомога надається в безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок Позичальника або в готівковій формі шляхом внесення суми позики в касу або на розрахунковий рахунок Позичальника до 11.01.2022 починаючи з дати укладення цього Договору.
		Згідно з п.    3.2 Договору Сторони домовились, що сума поворотної безпроцентної допомоги може надаватись Позикодавцем частинами, розмір яких визначається Позикодавцем самостійно.
		Також, у відповідності до п.    3.3.    Договору в межах строку, обумовленого Сторонами для повернення фінансової допомоги, Позичальник має право повертати отримані кошти частинами.
		Відповідно до п.    4.1.    Договору Позичальник зобов`язаний повернути Позикодавцю надану за цим Договором поворотну безпроцентну фінансову допомогу за письмовою вимогою Позикодавця в 2   денний строк з моменту отримання вимоги.
		Пункт    4.2    Договору, в редакції Додаткової угоди №    1 від 22.12.2021 до Договору, визначає, що в разі відсутності письмової вимоги Позикодавця Позичальник зобов`язаний повернути отриману фінансову допомогу в повному розмірі не пізніше 01.05.2022.
		Згідно з п.    9.1 Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків передбачених цим Договором.
		Згідно преамбули Договору такий договір було підписано від імені ТОВ    "Черкаський полімер" директором товариства ОСОБА_2 , який діяв на підставі Статуту, а також ОСОБА_3 від імені ТОВ    "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД".
		Протоколом №    34 загальних зборів учасників ТОВ    "Черкаський    полімер" був затверджений Статут ТОВ    "Черкаський    полімер" в редакції від 28.07.2020. 
		Пунктом 8.1. Статуту ТОВ    "Черкаський    полімер" передбачено, що управління товариством здійснюється Загальними зборами учасників (вищий орган) і Директором (виконавчий орган) Товариства.
		Пунктами 9.3 та 9.4 Статуту ТОВ    "Черкаський    полімер" визначено, що керівництво поточною діяльністю Товариства здійснюється Директором одноособово, однак з урахуванням обмежень, передбачених цим Статутом. Директор Товариства вирішує всі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що віднесені відповідно до законодавства або цього статуту до компетенції інших органів Товариства.
		Згідно з п.    8.4. Статуту ТОВ    "Черкаський    полімер", до виключної компетенції Загальних зборів учасників належить надання згоди на укладання або затвердження укладених договорів (правочинів) на суму, що перевищує 100    000,00    грн (сто тисяч грн    00    коп.).
		Також, Статутом ТОВ    "Черкаський    полімер" визначено, що Директор укладає правочини, договори, контракти, у тому числі зовнішньоекономічні, на суму, що не перевищує 100    000,00 грн (сто тисяч    грн.    00    коп.). Укладення правочинів, договорів, контрактів, у тому числі зовнішньоекономічних на суму, що перевищує 100 000,00    грн (сто тисяч грн    00    коп.) здійснюється директором за рішенням загальних зборів учасників.
		Згідно з п.    9.6 Статуту ТОВ    "Черкаський    полімер" Директор Товариства зокрема, але не виключно розпоряджається майном Товариства, вчиняє від імені Товариства будь-які правочини, у тому числі видає будь-які довіреності, укладає будь-які договори, в т.ч. зовнішньоекономічні контракти. 
		Отже, для укладення керівником ТОВ    "Черкаський    полімер" договорів, сума по яких складає більше 100    000,00 грн (сто тисяч грн    00    коп.), необхідне надання згоди з боку Загальних зборів учасників товариства.
		Як встановлено з матеріалів справи, на момент укладення Договору №    1119 про поворотну безпроцентну фінансову допомогу, тобто станом на    19.11.2021, частки в статутному капіталі ТОВ    "Черкаський    полімер" були розподілені наступним чином: АТ    "ЗНВКІФ "Смарт Капітал" - 50    %, ОСОБА_1 - 50    %, особою  із прямим вирішальним впливом на Товариство вказана - ОСОБА_1 .
		Також, станом на    19.11.2021, частки в статутному капіталі ТОВ    "Торгівельний    дім    "Агроімпорт    ЛТД" були розподілені наступним чином: ОСОБА_4 - 45    %, АТ    "ЗНВКІФ "Смарт    Капітал" - 45    %, АТ    "ЗНВКІФ    "Фьюче    Інвестментс" - 10    %, особою  із прямим вирішальним впливом на Товариство вказаний - ОСОБА_4 . 
		Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №    504474024983 від 06.03.2023 станом на 19.11.2021, директором  АТ    "ЗНВКІФ    "Фьюче    інвестментс" є ОСОБА_4 .
		У відповідності до Довідки про власників пакетів голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств станом на 30.09.2021, - ОСОБА_4 є власником НОМЕР_1 цінних паперів у АТ    "ЗНВКІФ    "Фьюче    інвестментс", що є 54,5997 % від статутного капіталу.
		Згідно Довідки про власників пакетів голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств станом на 31.12.2021 вбачається, що вже ОСОБА_1 є власником НОМЕР_2 цінних паперів у АТ    "ЗНВКІФ    "Фьюче    інвестментс", що є 54,6 % від статутного капіталу.
		На вимогу суду, 28.08.2023 з Голосіївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.    Києві надійшли витребувані документи про перебування у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
		Згідно з повідомленням-підтвердженням вих.    №    2774/33.1-32 від 15.08.2023 та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу №    00040980419 від    15.08.2023, станом на 19.11.2021, тобто на момент укладення  Договору поворотної фінансової допомоги №    1119 Єдиний учасник ТОВ    "Черкаський    полімер" ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 .
		Доказів надання згоди на укладення або доказів затвердження Договору №    1119 про поворотну безпроцентну фінансову допомогу складом учасників ТОВ    "Черкаський    полімер", актуальним на момент укладання цього Договору, тобто станом на 19.11.2021, сторонами справи не надано. 
		Позивач просив позовні вимоги задовольнити, мотивуючи укладення Договору №    1119 про поворотну безпроцентну фінансову допомогу заінтересованістю Сторін з метою створення штучної заборгованості у ТОВ    "Черкаський    полімер" перед його кредиторами, укладенням Договору з перевищенням директором ОСОБА_2 своїх повноважень, а також тим, що ТОВ    "Черкаський    полімер" до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим. Позивач стверджує, що проведений ним аналіз фінансової та податкової звітності ТОВ    "Черкаський    полімер", підтверджує збитковість підприємства до укладення Договору    №    1119, в наслідок чого воно стало неплатоспроможним.
		Також, Позивачем було зазначено, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №    133713223622 від 06.03.2022, станом на 19.11.2021 у відомостях про керівника ТОВ    "Черкаський    полімер", який може вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, вказано наступне: ОСОБА_2 , 24.09.2019 (надання згоди на укладання або затвердження укладених договорів на суму, що перевищує (сто тисяч) гривень 00 копійок) - керівник. На думку Позивача, з даних відомостей вбачається, що для укладення керівником ТОВ    "Черкаський    полімер" ОСОБА_2 договорів, сума по яких складає більше 100    000,00 грн. необхідна згода з боку Загальних зборів учасників товариства. 
		Згідно аргументів Позивача, 28.04.2021 в ЄДРПОУ було змінено склад засновників боржника, та замінено засновника АТ    "ЗНВКІФ    "Фьюче    Інвестментс" на ПАТ    "ЗНВКІФ    "Смарт    Капітал". За твердженнями Позивача, 26.05.2021 р. було змінено кінцевого бенефіціарного власника - ОСОБА_4 , та 07.10.2021 додано іншого бенефіціарного власника - ОСОБА_5 . Отже, при укладенні договору директор ТОВ    "Черкаський    полімер" діяв на підставі Статуту підприємства, тобто без відповідного дозволу Загальних зборів учасників товариства.
		На переконання Позивача, - за загальним аналізом фінансових звітів та податкових декларацій на додану вартість Боржника, ще з 2017 року і на момент укладення Договору    №    1119, Боржник уже перебував у скрутному фінансовому стані. Маючи не виконані значні грошові зобов`язання, зокрема,  перед Банками, - укладення Договору №    1119 про поворотну безпроцентну фінансову допомогу з пов`язаними особами та представником без належних на те повноважень, призвело до того, що виконання грошових зобов`язань ТОВ    "Черкаський    полімер" перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.
		Відповідач    2 виступав проти задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що Договір виконувався сторонами, був в повному обсязі виконаний з боку ТОВ    "Торгівельний    дім    "Агроімпорт    ЛТД", та частково ТОВ    "Черкаський    полімер". Твердження про фіктивність та фраудаторність Договору №    1119 від 19.11.2021р. є надуманими та безпідставними, оскільки відсутні обставини, з якими закон пов`язує визнання угоди фраудаторною чи фіктивною, відсутні ознаки перевищення ОСОБА_2 , як керівником ТОВ    "Черкаський    полімер", своїх повноважень при укладенні Договору №1119 про поворотну безпроцентну фінансову допомогу від 19.11.2021, укладання договору між заінтересованими особами не призводить до неплатоспроможності ТОВ    "Черкаський    полімер" та не завдає збитків ТОВ    "Черкаський    полімер" та його кредиторам.
		Заслухавши представників сторін та учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
		Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.01.2023 відкрито провадження у справі №    910/862/22 про банкрутство ТОВ    "Черкаський полімер" (код ЄДРПОУ: 38780902) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопмент Констракшн Холдінг", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, визнано ТОВ    "Девелопмент Констракшн Холдінг" кредитором ТОВ    "Черкаський полімер" на загальну суму 35    648    179,95 грн, з яких: 83    310, 00 грн - вимоги першої черги, 35    559    824, 03 грн - вимоги четвертої черги, а 5    045, 92 грн - вимоги шостої черги, введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №    49 від 01.02.2013).
		Відповідно до ч.    9 ст.    44 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна має право на подання до господарського суду позову щодо визнання недійсними правочинів, у томі числі укладених боржником з порушенням порядку, встановленого цим Кодексом, а також позовів щодо визнання недійсними актів, прийнятих у процедурі розпорядження майном щодо зміни організаційно-правової форми боржника.
		Частиною 2 ст.    7 Кодексу визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
		Згідно з п.    1 ч.    2 ст.    11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.
		Відповідно до ст.    202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
		В силу ст.    16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст.    215 ЦК. 
		Згідно з ч.    1 ст.    215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 
		Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. 
		Відповідно до ч.    1 ст.    42 КУзПБ визначено, що правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: 
		- боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; 
		- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; 
		- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; 
		- боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; 
		- боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.
		Приписи ч.    2 ст.    42 КУзПБ визначають, що правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:
		- боржник безоплатно здійснив відчуження майна; 
		- взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; 
		- боржник уклав договір із заінтересованою особою; 
		- боржник уклав договір дарування. 
		Отже, положення ст.    42 КУзПБ розширюють визначені приписами ст.    215 ЦК України підстави для визнання недійсними правочинів та надає можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам Цивільного та Господарського законодавства, проте вчинена у період протягом трьох років, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство, та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам.
		Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.    6 ст.    3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		Згідно з ч.    2 та 3 ст.    ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині,  не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
		А тому, не можуть залишатись поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
		Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п.    6 ст.    3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя ст.    13 ЦК України).
		Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідку вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи.
		У даному випадку важливим є врахування, що таке звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних із вчиненням такого правочину.
		Тому у разі оскарження правочину заінтересованою особою необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованим на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав.
		У відповідності до ч.    1 та 4 ст.    45 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", правочин вважається правочином, щодо якого є заінтересованість (далі - правочин із заінтересованістю), якщо він укладається товариством з будь-ким із таких осіб:
		1) посадовою особою товариства або її афілійованою особою;
		2) учасником, який одноосібно або спільно з афілійованими особами володіє часткою, що становить 20 відсотків статутного капіталу товариства, або його афілійованими особами;
		3) юридичною особою, в якій будь-яка з осіб, передбачених пунктами 1 і 2 цієї частини, є членом органу товариства;
		3-1) особою, яка здійснює функції управління таким товариством (у разі передання їй повноважень виконавчого органу товариства у випадках, передбачених законом);
		4) іншою особою, визначеною статутом товариства.
		Посадові особи товариства, винні у порушенні порядку вчинення правочинів із заінтересованістю, солідарно відповідають за збитки, завдані товариству.
		Відповідно до ч.    9 ст.    42 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", афілійованими особами вважаються особи, які визнаються такими відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства".
		Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про акціонерні товариства», афілійовані одна щодо іншої особи (далі - афілійовані особи):
		- юридичні особи, одна з яких здійснює контроль над іншою або які перебувають під контролем третьої особи;
		- члени сім`ї фізичної особи, а саме чоловік (дружина), батьки (усиновителі), опікуни (піклувальники), брати, сестри, діти та їхні чоловіки (дружини);
		- фізична особа та члени її сім`ї і юридична особа, якщо ця фізична особа та/або члени її сім`ї здійснюють контроль над юридичною особою.
		У відповідності до пп. "а", "б", "в" пп.    14.1.159 п.    14.1 ст.    14 Податкового кодексу України, пов`язані особи - юридичні та/або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв:
		- для юридичних осіб, - якщо одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у кожній такій юридичній особі у розмірі 25 і більше відсотків;
		- для фізичної особи та юридичної особи, - якщо фізична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов`язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи у розмірі 25 і більше відсотків;
		- для фізичних осіб - чоловік (дружина), батьки (у тому числі усиновлювачі), діти (повнолітні/неповнолітні, у тому числі усиновлені), повнорідні та неповнорідні брати і сестри, опікун, піклувальник, дитина, над якою встановлено опіку чи піклування.
		Згідно    ст.    1    КУзПБ, заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього    Кодексу    заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
		Приймаючи до уваги те, що на момент укладення Оскаржуваного договору ОСОБА_4 перебував в законному шлюбі з ОСОБА_1 , одним з засновників ТОВ    "Черкаський полімер" із прямим вирішальним впливом на Товариство, - ОСОБА_4 є афілійованою особою відносно ТОВ    "Черкаський полімер". Більш того, враховуючи те, що ОСОБА_4 був засновником ТОВ    "Торгівельний    дім    "Агроімпорт    ЛТД" з прямим вирішальним впливом на Товариство, - то ТОВ    "Торгівельний    дім    "Агроімпорт    ЛТД" є також афілійованою особою до ТОВ    "Черкаський полімер". А відтак, Договір №    1119 від 19.11.2021    р. укладений між пов`язаними, заінтересованими особами.
		Відповідно до положень ст.    11 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства зобов`язані додержуватись установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства.
		Приписами ст.    58 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
		Так, Протоколом №    34 загальних зборів учасників ТОВ    "Черкаський полімер" 28.07.2020    р. було затверджено нову редакцію статуту підприємства. 
		Згідно з п.    8.1 Статуту ТОВ    "Черкаський полімер", управління товариством здійснюється Загальними зборами учасників (вищий орган) і Директором (виконавчий орган) Товариства.
		Відповідно до пп.    Ш п. 8.4 Статуту ТОВ    "Черкаський полімер" визначено, що до виключної компетенції Загальних зборів учасників належить надання згоди на укладання або затвердження укладених договорів (правочинів) на суму, що перевищує 100    000,00 грн.
		У відповідності до ч.    2-4 ст.    62 Закону України "Про господарські товариства", Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов`язкові для учасників товариства (аналогічне врегульовано ч.    2 ст.    39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").
		Пунктом 7 ч.    39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що для прийняття рішень з питань, які віднесені до компетенції виконавчого органу, але виходять за межі звичайної щоденної діяльності товариства, голова колегіального виконавчого органу зобов`язаний скликати засідання виконавчого органу. Статутом товариства можуть встановлюватися обмеження щодо суми, типу, предмета правочинів, для прийняття рішення щодо яких голова колегіального виконавчого органу має скликати засідання виконавчого органу товариства. Порушення вимог цієї частини головою виконавчого органу є підставою для розірвання з ним цивільно-правового або трудового договору (контракту).
		Разом з тим, згідно з п.    9.6 Статуту, Директор Товариства зокрема, але не виключно розпоряджається майном Товариства, вчиняє від імені Товариства будь-які правочини, у тому числі видає будь-які довіреності, укладає будь-які договори, в т.ч. зовнішньоекономічні контракти.
		Пунктами 9.3 та 9.4 Статуту визначено, що керівництво поточною діяльністю Товариства здійснюється Директором одноособово, однак з урахуванням обмежень, передбачених цим Статутом. Директор Товариства вирішує всі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що віднесені відповідно до законодавства або цього статуту до компетенції інших органів Товариства.
		Статутом ТОВ    "Черкаський полімер" визначено, що Директор укладає правочини, договори, контракти, у тому числі зовнішньоекономічні, на суму, що не перевищує 100    000,00    грн (сто тисяч гривень нуль копійок). Укладення правочинів, договорів, контрактів, у тому числі зовнішньоекономічних на суму, що перевищує 100 000,00 грн (сто тисяч гривень нуль копійок) здійснюється директором за рішенням загальними зборами учасників. 
		У відповідності до ч.    1, 3 та 5 ст.     44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", законом або статутом товариства може встановлюватися особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини). Рішення про надання згоди на вчинення інших значних правочинів, крім зазначених у частині другій цієї статті, приймаються загальними збори учасників, якщо інше не встановлено статутом товариства. Посадові особи товариства, винні у порушенні порядку вчинення значних правочинів, солідарно відповідають за збитки, заподіяні товариству.
		Згідно з п.    1 ч.    1 ст.    45 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", правочин вважається правочином, щодо якого є заінтересованість (далі - правочин із заінтересованістю), якщо він укладається товариством з посадовою особою товариства або її афілійованою особою.
		Згідно ч.    1, 2 ст.    46 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", значний правочин, правочин із заінтересованістю, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення. Подальше схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки товариства з моменту вчинення цього правочину.
		Відповідно до  Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №    133713223622 від 06.03.2022 зазначено, що станом на 19.11.2021 у відомостях про керівника ТОВ "Черкаський полімер", який може вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо вказано наступне: ОСОБА_2 , 24.09.2019 (надання згоди на укладання або затвердження укладених договорів на суму, що перевищує (сто тисяч) гривень 00 копійок) - керівник.
		Отжее, для укладення керівником чи уповноваженою особою ТОВ    "Черкаський полімер" договору, сума по яких складає більше 100    000,00 грн необхідне надання згоди з боку Загальних зборів учасників товариства.
		Рішенням Єдиного учасника ТОВ "Черкаський полімер" від 04.05.2021 за номером № 04/05/21, яким надано згоду директору на вчинення протягом календарного року значних правочинів з укладення будь-яких договорів з фінансово-господарської діяльності (в т.ч. договорів позики) з ТОВ    "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" (код 37165945) незалежно від суми договору, вартості майна, робіт або послуг, що буде предметом таких договорів, що в майбутньому можуть перевищувати 100 000,00 грн (сто тисяч грн 00 коп.), а також надано повноваження щодо оформлення вищезазначених договорів та підписання будь-яких документів, необхідних для укладення, виконання та/або припинення таких договорів директору ОСОБА_2 .
		При розгляді спорів в поряду ст.    42 КУзПБ належить брати до уваги, що дії боржника, зокрема, але не виключно щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, укладені із заінтересованими особами, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.
		Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст.    16 ЦК України, ст.    20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст.    215 цього Кодексу.
		Відповідно до ст.    16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що зокрема підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 17.06.2020 у справі №910/12712/19, від 20.01.2021 у справі №910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 18.03.2021 у справі №916/325/20.
		Як зазначалося вище, арбітражним керуючим подано позовну заяву про визнання недійсним Договору №    1119 про поворотну безпроцентну фінансову допомогу від 19.11.2021 з підстав, передбачених зокрема але не виключно ст.    42 КУзПБ. 
		Строк, встановлений у ст.    42 КУзПБ (три роки, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство), становить так званий "підозрілий період", у межах якого є найбільш вірогідним вчинення боржником правочинів, опосередковано спрямованих на завдання шкоди кредиторам боржника.
		У статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" міститься поняття контролю - це вирішальний вплив однієї чи декількох пов`язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб`єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб, зокрема завдяки: праву володіння чи користування всіма активами чи їх значною частиною; праву, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління суб`єкта господарювання; укладенню договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов`язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління суб`єкта господарювання; заміщенню посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб`єкта господарювання особою, яка вже обіймає одну чи кілька із зазначених посад в інших суб`єктах господарювання; обійманню більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів суб`єкта господарювання особами, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад в іншому суб`єкті господарювання. Пов`язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб`єкта господарювання. Зокрема, пов`язаними фізичними особами вважаються такі, які є подружжям, батьками та дітьми, братами та (або) сестрами.
		Судом встановлено, що згідно з повідомленням-підтвердженням вих.    №    2774/33.1-32 від 15.08.2023 та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу №    00040980419 від    15.08.2023, станом на 19.11.2021, тобто на момент укладення  Договору поворотної фінансової допомоги №    1119 Єдиний учасник ТОВ    "Черкаський    полімер" ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 .
		Таким чином, на дату укладення оспорюваного Договору №    1119 про поворотну безпроцентну фінансову допомогу від 19.11.2021 ОСОБА_4 , а також ТОВ    "Торгівельний    дім    "Агроімпорт    ЛТД" є афілійованими особами ТОВ    "Черкаський полімер". Відповідно оспорюваний правочин є таким, що учинений з пов`язаними, заінтересованими особами, що в свою чергу є самостійною безумовною підставою для визнання такого правочину недійсним в порядку ч.    2 ст.    42 КУзПБ.
		При цьому слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що укладення Боржником спірного правочину від 19.11.2021 мало на меті здійснення розрахунків за наявною у Боржника на дату укладення правочину кредиторською заборгованістю, зокрема перед ТОВ    "Девелопмент Констракшн Холдінг", ініціюючого кредитора у справі про банкрутство, яка виникла ще до дати укладання оскаржуваного правочину.
		Також, зі змісту     Договору №    1119 про поворотну безпроцентну фінансову допомогу від 19.11.2021, який учинений з пов`язаними, заінтересованими особами не вбачається цільове призначення такої позики, яка б була направлена на фінансове оздоровлення    ТОВ    "Черкаський полімер", задля усунення неплатоспроможності підприємства.
		Суд враховує, також, що за загальним аналізом фінансових звітів та податкових декларацій на додану вартість Боржника, ще з 2017 року і на момент укладення Договору    №    1119, Боржник уже перебував у скрутному фінансовому стані, маючи не виконані значні грошові зобов`язання.
		Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що оспорюваний правочин вчинено сторонами без реальної мети, а лише для створення конкурсних голосів в процедурі банкрутства для вчинення перешкод реальним кредиторам у реалізації своїх прав, оскільки ТОВ    "Торгівельний    дім    "Агроімпорт    ЛТД" заявлено вимоги до боржника, в тому числі і за згаданим правочином.
		Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Однією із форм такої участі боржника є вчинення ним, за наявності в нього невиконаних зобов`язань та заборгованості перед іншими кредиторами, правочину задля нарощування обсягу наявних кредиторських зобов`язань та в майбутнього формування кредиторської заборгованості із заінтересованим кредитором (так званий "дружній кредитор"). Такий правочин за участі боржника своїм правовим наслідком вчинення очевидно має вплив на розмір задоволених вимог кредитора, які задовольняються за рахунок конкурсної маси та реалізацію ним прав у справі про банкрутство, обсяг наявності яких (зокрема кількісний склад голосів на зборах та комітеті кредиторів) перебуває в залежності від наявних в нього визнаних судом вимог до боржника. Близький за змістом висновок наведений в постанові КГС у складі ВС від 19.01.2023 у справі № 925/1248/21(925/111/22).
		Суд зазначає, що відповідно до ч.    3 ст.    13 Цивільного кодексу України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.
		Великою Палатою Верховного Суду викладено у постанові від 03.07.2019 у справі         №        369/11268/16-ц (провадження №    14-260цс19) висновок про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п.    6 ст.    3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя ст.    13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена ст.    234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена ст.    228 ЦК України.
		Відповідно до ч.    1 ст.    2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч.    2 ст.    2 ГПК України).
		Правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
		Водночас будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраундаторного правочину (постанова Верховного Суду у справі №    405/1820/17 від 24.07.2019, №910/8357/18 від 28.11.2019).
		Згідно ст.    11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Частиною 1 ст.    626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно ст.    628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Відповідно ч.    1 ст.    526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України). 
		Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст.    215 ЦК України). 
		Згідно позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 09.02.2023, у справі №    910/17629/18 (910/12093/20), - будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.
		Оцінюючи доводи сторін по справі суд вважає за необхідне додатково врахувати правову позицію, викладену в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від    24.11.2021 у справі                 №    905/2030/19    (905/2445/19). Згадана судова практика визначила критерії фраудаторності угод.
		Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику. Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.
		Фраудаторним правочином може бути як оплатний так і безоплатний договір, а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.
		Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.
		Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: - момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі; - контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); - щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.
		Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.
		Суд також враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від    02.06.2021 у справі №    904/7905/16:
		"Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності), після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
		Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від    28.11.2019 у справі №    910/8357/18, від    03.03.2020 у справі №    910/7976/17, від    03.03.2020 у справі №    904/7905/16, від    03.03.2020 у справі №    916/3600/15, від    26.05.2020 у справі №    922/3796/16, від    04.08.2020 у справі №    04/14-10/5026/2337/2011, від    17.09.2020 у справі №    904/4262/17, від    22.04.2021 у справі №    908/794/19    (905/1646/17), від    28.07.2022 у справі №    902/1023/19    (902/1243/20)).
		Фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до    ст.    7    КУзПБ    на підставі п.    6 частини першої    ст.    3    ЦК    України    як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої    ст.    13    ЦК    України    з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі    ст.    234    ЦК    України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.
		В такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.
		Суд бере до уваги те, що дії розпорядника майна ТОВ    "Черкаський полімер"по визнанню Договору №1119 про поворотну безпроцентну фінансову допомогу від 19.11.2021, недійсними, спрямовані на усунення негативних наслідків дій керівництва Боржника, що направлені на зменшення розміру активів боржника (ліквідаційної маси) та уникнення розрахунків із кредиторами по заборгованості, яка вже існувала на момент укладення оскаржуваного правочину.
		Отже, суд дійшов висновку, що оскаржуваний Договір №    1119 про поворотну безпроцентну фінансову допомогу не відповідає критеріям розумності, добросовісності, справедливості, та мав на меті унеможливити виконання грошових зобов`язань ТОВ    "Черкаський    полімер" перед іншими кредиторами, а також створити штучну заборгованість ТОВ    "Черкаський    полімер" перед пов`язаним підприємством ТОВ    "Торгівельний    дім    "Агроімпорт    ЛТД". Крім того згаданий оспорюваний правочин призводить до непропорційного та некомпенсованого виведення активів, створення штучного зобов`яння, є збитковим та невигідним для боржника в процедурі неплатоспроможності такого.
		Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
		Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції бере до уваги висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України"(SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"(Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії"(Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім        того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії"(Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
		Приймаючи до уваги наведене вище, господарський суд до висновку про обґрунтованість позову, що підтверджується доданими до матеріалів справи доказами.
		Судовій збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідачів.
		Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		1.Позов задовольнити.
		2.Визнати недійсним з моменту його укладення Договір поворотної фінансової допомоги № 1119 від 19.11.2021 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" (код ЄДРПОУ: 37165945, адреса: Україна, 03035, м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, корпус 8 Б) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Черкаський полімер" (код ЄДРПОУ: 38780902, адреса: Україна, 03143, м. Київ, вул. Метрологічна, буд. 42, секція 42/2),
		3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський полімер" (код 38780902, зареєстроване за адресою: 03143, м. Київ, вул. Метрологічна, буд. 42, секція 42/2) на користь арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича (29001,                           м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 53 (4 поверх)) судовий збір в розмірі 2.684,00 грн,
		4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" (код ЄДРПОУ: 37165945, адреса: Україна, 03035, м. Київ,                           вул. Сурикова, буд. 3, корпус 8 Б) на користь арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича (29001, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 53 (4 поверх)) судовий збір в розмірі 2.684,00 грн.
		5.Видати накази відповідно до ст. 327 ГПК України.
		6.Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та строк визначені розділом ІV ГПК України.
		 
		 
		           Суддя                                                                                                      М.В. Пасько 
		 
		           Повний текст рішення складено 03.10.2023.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...