Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 741/1181/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; щодо припинення права користування земельною ділянкою, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 09.10.2023.
Дата набрання законної сили: 04.10.2023
Номер судового провадження: 61-9414ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова  
		Іменем  України
		 
		04 жовтня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 741/1181/21
		провадження № 61-9414св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., 
		 
		учасники справи:
		позивач - заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Носівської міської ради Ніжинського району Чернігівської області,
		відповідач -  ОСОБА_1 , 
		третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 березня 2023 року у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Скрипки А. А., Шарапової О. Л., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		1.                 Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У вересні 2021 року заступник керівника Ніжинської окружної     прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Носівської міської ради Ніжинського району Чернігівської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - ГУ ДГК у Чернігівській області), про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.
		Позовна заява мотивована тим, що 18 січня 2018 року під час перевірки спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Бобровицькому, Носівському, Ніжинському районах та м. Ніжині Управління контролю за використанням та охороною земель ГУ ДГК у Чернігівській області, яку проведено за участю ОСОБА_1 , а також спеціаліста відділу земельних відносин та екології Носівської міської      ради Чернігівської області, встановлено факт самовільного зайняття та використання під розміщення господарських споруд ОСОБА_1 земельної ділянки комунальної власності, площею 0,04 га, яка розташована навпроти житлового будинку АДРЕСА_1 , що є порушенням статей 125, 126 ЗК України. 
		За наслідками вказаної перевірки було складено акти обстеження земельної ділянки та перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо неї і протокол про вчинення ОСОБА_1 правопорушення згідно зі статтею 53-1 КУпАП. Крім того, винесено постанову, якою останнього визнано винним у вчиненні вказаного правопорушення, та виконано розрахунок шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки, у розмірі 766,23 грн, яка ОСОБА_1 добровільно відшкодована.
		01 лютого 2018 року ОСОБА_1 вручено припис ГУ ДГК у Чернігівській області про усунення порушення законодавства. За результатами   перевірки виконання цього припису постановою ГУ ДГК у Чернігівській області від 19 березня 2018 року ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за його невиконання та накладено стягнення за статтею 53-1 КУпАП. Крім того, йому повторно вручено припис ГУ ДГК у Чернігівській області від 19 березня 2018 року про усунення порушення земельного законодавства. За результатами перевірки виконання повторного припису спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Бобровицькому, Носівському, Ніжинському районах та м. Ніжині Управління контролю за використанням та охороною земель ГУ ДГК у Чернігівській області за участю ОСОБА_1 складено акт перевірки від 25 квітня 2018 року, в якому зазначено, що вищевказане порушення не усунуто. 
		Зазначене правопорушення не усунуто і на час пред`явлення позову. ОСОБА_1 продовжує використовувати вищевказану земельну ділянку без укладення договору оренди, а тому земельна ділянка має бути повернута територіальній громаді.
		Необхідність пред`явлення позову прокуратурою обґрунтовувалося документально підтвердженою бездіяльністю Носівської міської радиЧернігівської області, яка письмово підтвердила, що не вживала і не планує вживати заходів задля повернення земельної ділянки територіальній громаді.
		Посилаючись на викладене, заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Носівської міської ради Ніжинського району Чернігівської області просив суд зобов`язати  ОСОБА_1  звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності, площею 0,04 га, яка розташована навпроти житлового будинку АДРЕСА_1 , від господарських споруд, які на ній розміщені.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2022 року у складі судді Крупини А. О. позов заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Носівської міської ради Ніжинського району Чернігівської області задоволено. 
		Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності, площею 0,04 га, яка розташована навпроти житлового будинку по АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат. 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що спірна земельна ділянка, загальною площею 0,04 га, самовільно зайнята ОСОБА_1 , а тому останній повинен її звільнити, оскільки не має права володіти та користуватися цією земельною ділянкою.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Чернігівського апеляційного суду від 29 березня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задоволено частково. Рішення Носівського районного суду Чернігівської області 
		від 20 жовтня 2022 року скасовано. У задоволенні позову заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Носівської міської ради Ніжинського району Чернігівської області відмовлено.
		Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Носівської міської ради Ніжинського району Чернігівської області, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач дійсно займає спірну земельну ділянку без правовстановлюючих документів, але виходив із того, що на спірній земельній ділянці розміщені господарські споруди та багаторічні плодові насадження, якими користуються як ОСОБА_1 , так і його дружина - ОСОБА_3 . У силу положень статті 331 ЦК України ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є власниками матеріалів, з яких ці господарські споруди виготовлено. А тому, зобов`язавши ОСОБА_1 звільнити спірну земельну ділянку, суд першої інстанції вирішив питання про права та обов`язки ОСОБА_3 , яку не залучено до участі у справі. Оскільки суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості залучити до участі справі ОСОБА_3 , як відповідача або співвідповідача, то оскаржуване рішення районного суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 липня 2023 року клопотання заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задоволено. Поновлено заступнику керівника Чернігівської обласної прокуратури строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2023 року. Відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Носівського районного суду Чернігівської області. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 3,                4 частини другої статті 389 ЦПК України. 
		У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року справу за позовом заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Носівської міської ради Ніжинського району Чернігівської області до ОСОБА_1 , третя особа - ГУ ДГК у Чернігівській області, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки призначено до судового розгляду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури мотивована тим, що апеляційний суд, задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , не спростував висновки районного суду щодо доведеності факту вчинення відповідачем самовільного зайняття земельної ділянки, а навпаки, погодився з цим, проте дійшов висновку щодо причетності до вчиненого порушення ОСОБА_3 , яку не було залучено до участі у справі. Зазначені висновки апеляційного суду ґрунтуються на припущеннях, що заборонено положеннями частини шостої статті 81 ЦПК України. Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на те, що предметом позовних вимог є зобов`язання особи, вину якої у вчиненні самочинного будівництва доведено під час первинного розгляду справи по суті та не спростовано під час її апеляційного перегляду, звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, що передбачає демонтаж споруд на будівельні матеріали та конструктивні елементи, а тому право власності відповідача і ОСОБА_3 на такі матеріали та конструкції після демонтажу залишиться незмінним. Отже, зобов`язавши ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, не вплине на права та обов`язки ОСОБА_3 . При цьому ГУ ДГК у Чернігівській області не було встановлено вини ОСОБА_3 , вона до відповідальності не притягувалася, а тому відсутні підстави для її залучення до участі у справі. 
		Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають у шлюбі з 30 серпня 1975 року, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а. с. 224).
		ОСОБА_1 є особою з інвалідністю І групи А та потребує стороннього догляду, що підтверджується копією довідки сер. МСЕ-ЧНВ № 337220          (а. с. 80).
		ОСОБА_3 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва на право власності від 10 січня 1989 року(а. с. 79).
		У довідці Носівської міської ради Носівського району Чернігівської      області від 16 липня 2018 року № 796/№1, виданої жительці ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), зазначено, що відповідно до записів земельно-кадастрової книги за ОСОБА_3 закріплена земельна ділянка, загальною площею 0,71 га      (а. с. 75).
		За даними погосподарської книги: з 1980 по 1985 роки за адресою: АДРЕСА_1 , площа земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні господарства за цією адресою, становила      0,15 га, у 1986 року - 0,25 га, з 1987 року по 1992 рік - 0,21 га, з 1993 року    по 2020 рік - 0,71 га, з них для будівництва і обслуговування житлового будинку - 0,25 га, а станом на 2021 рік - 0,71 га, з них для будівництва і обслуговування житлового будинку - 0,1512 га (а. с. 116-125). У земельно-кадастровій книзі вказано, що у ОСОБА_3 присадибна земельна ділянка за вказаною адресою становить 0,21 га і, крім того, за межами населеного пункту вона має 0,50 га землі (а. с. 126-127).
		Відповідно до копії державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого на підставі рішення Червонопартизанської сільської ради Носівського районну Чернігівської області від 16 грудня 2004 року, та копії інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 04 листопада 2022 року, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, площею 0,1512 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ,       для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських      будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 7423887000:01:001:0210 у межах згідно з планом (а. с. 78, 166-167).
		На виконання наказу ГУ ДГК у Чернігівській області від 18 січня 2018 року № 29-к «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» (а. с. 15-16) спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Бобровицькому, Носівському, Ніжинському районах та м. Ніжин Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ ДГК у Чернігівській області за участю ОСОБА_1 та у присутності головного спеціаліста відділу земельних відносин та екології Носівської міської ради Чернігівської області, з метою визначення розміру шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, проведено обстеження земельної ділянки комунальної власності, площею 0,04 га, з цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться навпроти домоволодіння АДРЕСА_1 . Під час перевірки використано картографічні матеріали, які надала сільська рада              (карта - планування та зонування вулиць і провулків с. Володькова   Дівиця). У результаті обстеження встановлено, що цю земельну ділянку використовує ОСОБА_1 під розміщення господарських будівель без правовстановлюючих документів. 
		Ці обставини підтверджено актом обстеження земельної ділянки                 від 01 лютого 2018 року № 29-ДК/12/АО/10/01/-18 про порушення         ОСОБА_1 статей 125, 126 ЗК України, яке підпадає під дію                  статті 53-1 КУпАП (а. с. 17-18), актом про перевірку дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою від 01 лютого 2018 року № 29-ДК/28/АП/09/01/-18 (а. с. 19-20, 21), приписом зазначеної посадової особи, яка провела перевірку, на адресу ОСОБА_1  від 01 лютого 2018 року № 29-ДК/0011Пр/03/01/-18 про усунення зазначеного у згаданому акті порушення у 30-ти денний термін з дня його отримання шляхом оформлення правовстановлюючих документів на використання земельної ділянки, про яку йдеться, або її звільнення        (а. с. 22-23), копіями матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за статтею 53-1 КУпАП, провадження у якій здійснювалося ГУ ДГК у Чернігівській області (а. с. 24-28).
		На виконання наказу ГУ ДГК у Чернігівській області від 06 березня 2018 року № 63-к «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» (а. с. 29-30) спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Бобровицькому, Носівському, Ніжинському районах та м. Ніжин управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ ДГК у Чернігівській області за участю                     ОСОБА_1  проведена перевірка щодо усунення виявленого порушення останнім земельного законодавства та виконання ним припису                       № 29-ДК/0011Пр/03/01/-18. У результаті перевірки встановлено, що вимоги припису не виконано, у зв`язку з чим складено акт про перевірку дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою від 19 березня 2018 року № 63-ДК/66/АП/09/01/-18 (а. с. 31-32), протокол ГУ ДГК у Чернігівській області про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого статтею 53-1 КУпАП, постанову ГУ ДГК у Чернігівській області від 19 березня 2018 року № 63-ДК/0008По/08/01/-18 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за статтею 53-1 КУпАП     (а. с. 33-35, 36-38) та припис згаданої посадової особи ОСОБА_1                від 19 березня 2018 року № 66-ДК/0026Пр/03/01/-18 про усунення зазначеного у акті від 19 березня 2018 року № 63-ДК/66/АП/09/01/-18 порушення у 30-ти денний термін з дня отримання припису, тобто оформити правовстановлюючі документи на використання самовільно зайнятої земельної ділянки або звільнити її (а. с. 39-40).
		На виконання наказу ГУ ДГК у Чернігівській області від 17 квітня 2018 року № 145-к «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» (а. с. 41) спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Бобровицькому, Носівському, Ніжинському районах та м. Ніжин управління з контролю за використанням та охороною          земель ГУ ДГК у Чернігівській області 24 квітня 2018 року складено акт № 145-ДК/138/АП/09/01/-18 про невиконання ОСОБА_1  припису від 19 березня 2018 року № 63-ДК/0026Пр/03/01/18 (а. с. 42).
		Накладені за наслідками розгляду вищевказаних справ про адміністративні правопорушення штрафи ОСОБА_1  сплачено, що підтверджено копіями квитанцій відповідного змісту (а. с. 43, 44).
		ГУ ДГК у Чернігівській області листом від 04 травня 2018 року                         № 18-25-0.445-220/90-18 повідомило Носівську міську раду Чернігівської області та прокуратуру Чернігівської області про виявлені ним порушення, які описано вище (а. с. 47-48).
		Листом від 13 липня 2021 року № 11-07/1803 Носівська міська рада Чернігівської області повідомила Ніжинську окружну прокуратуру Чернігівської області, що станом на 12 липня 2021 року порушення земельного законодавства, що є об`єктом судового розгляду в цій справі, не усунено (а. с. 56).
		Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 03 лютого 2023 року, складеного виконуючим обов`язки начальника відділу земельних відносин та екології, начальником відділу містобудування та архітектури і начальником відділу правового забезпечення та кадрової роботи Носівської міської ради Чернігівської області, земельна ділянка, яка розташована у с. Володькова Дівиця по вул. Береговій, не сформована, її площа не визначена. Встановити межові знаки не видається можливим, оскільки на цю земельну ділянку відсутня технічна документація по встановленню меж, кадастровий номер їй не присвоєний. На ділянці розміщені господарські споруди: сарай, альтанка, дров`яник, клітки для утримання птиці та кролів, посаджено плодові дерева. Вона огороджена парканом частково з металопрофілю, шиферу та сітки. Зі сторони вулиці на огорожі закріплена табличка із зазначеною адресою: АДРЕСА_1 , а зі сторони річки Новий потік - АДРЕСА_1 (попередня назва АДРЕСА_1 ). Проведенням обмірів по периметру огорожі встановлено, що:
		 - розмір земельної ділянки становить 23,9 м х 25,3 м, що вона має прямокутну форму,
		 - відстань від краю водяного плеса річки до найближчої           господарської споруди становить 6 метрів. Відстань від земельної     ділянки, на якій розміщений житловий будинок АДРЕСА_1 , до огорожі самовільно зайнятої земельної ділянки складає 10 метрів          (а. с. 209, 210, 211).
		Носівська міська рада Носівського району Чернігівської області листом від 02 жовтня 2020 року № 11-07/2115 на запит Носівського відділу Ніжинської місцевої прокуратури Чернігівської області від 22 вересня 2020 року № 66-8341вих.-20 повідомила, що земельна ділянка, яка використовується ОСОБА_1 , знаходиться в межах прибережної захисної смуги річки - Новий потік. Оскільки згідно з частиною другою статті 60, частиною другою статті 61 ЗК України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм шириною уздовж урізу води для малих річок площею менш як 3 гектари - 25 метрів, то право користування спірною земельною ділянкою ОСОБА_1 не надавалося       (а. с. 45, 46).
		Носівська міська рада Чернігівської області листом від 13 квітня 2021 року № 16-06/1046 на запит Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області від 29 березня 2021 року № 240 вих.-21 повідомила, що оскільки факт самовільного зайняття та використання без правовстановлюючих документів ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,4 га, навпроти житлового будинку АДРЕСА_1 встановлено спеціалістами           ГУ ДГК у Чернігівській області, то заходи щодо усунення цього порушення не вживалися (а. с. 49-51, 52).
		Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1 і його дружини -              ОСОБА_3 , несформована земельна ділянка, звільнення якої позовна сторона вимагає від ОСОБА_1 , знаходиться навпроти буд. АДРЕСА_1 . На цій земельній ділянці ростуть плодові дерева, а на березі розміщені господарські споруди: сарай, альтанка, дров`яник, клітки для утримання птиці та кролів, збудовані у 1981-1985 роках їхніми батьками: ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 (батьком відповідача). Ця земельна ділянка, площею 0,6 га, виділялася сільською радою у 1986 році та знаходиться в її користуванні (а. с. 225, 226).
		2. Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження 
		у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		Касаційна скарга заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури підлягає задоволенню. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог 
		і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає. 
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
		Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного      Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження             № 61-550св22).
		Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
		Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
		Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.        Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку        (стаття 51 ЦПК України).
		Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості     позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи       (див.: висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові     від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).
		Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження                     № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). 
		Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача           (див.: пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22).
		Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні     позову прокурора, суд апеляційної інстанції вірно встановив, що ОСОБА_1 самовільно використовує земельну ділянку без правовстановлюючих документів, але виходив із того, що на спірній земельній ділянці     розміщені господарські споруди та багаторічні плодові насадження,     якими користуються як ОСОБА_1 , так і його дружина - ОСОБА_3 .  У силу положень статті 331 ЦК України ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є власниками матеріалів, з яких ці господарські споруди виготовлено. А тому, зобов`язавши ОСОБА_1 звільнити спірну земельну ділянку, суд першої інстанції вирішив питання про права та обов`язки    ОСОБА_3 , яку не залучено до участі у справі. Оскільки суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості залучити до участі справі ОСОБА_3 , як відповідача або співвідповідача, то оскаржуване рішення районного суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. 
		Разом з тим, апеляційний суд не звернув уваги на те, що                   предметом пред`явленого прокурором позову є зобов`язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку. Указаний факт встановлено ГУ ДГК у Чернігівській області та притягнуто ОСОБА_1 до відповідальності за статтею 53-1 КУпАП. При цьому ГУ ДГК у Чернігівській області не було встановлено вини дружини відповідача - ОСОБА_3 у самовільному зайнятті земельної ділянки, вона до відповідальності не притягувалася.
		Усі документи перевірок факту самовільного захоплення земельної ділянки під розміщення господарських будівель і споруд та відповідні процесуальні документи оформлені за участю лише ОСОБА_1 , які ним підписувалися та не заперечувалися, сплачувався штраф, а тому саме він вчинив дії, які є незаконними, а не ОСОБА_3 , яка таких дій не вчиняла. Більше того, у ході розгляду справи ОСОБА_1 не просив про залучення до участі у справі його дружини, яка у силу положень статей 51, 53 ЦПК України також не просила залучити її до участі у справі, як співвідповідача чи третьою особою. При цьому, ОСОБА_3 рішення районного суду не оскаржувала, вочевидь, вважаючи, що її права не були порушені. 
		Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на те, що звільнення земельної ділянки від самочинно побудованих споруд передбачає їх демонтаж на будівельні матеріали та конструктивні елементи, а тому ні право власності ОСОБА_1 , ні право власності його дружини - ОСОБА_3 на такі матеріали та конструктивні елементи не будуть порушені. 
		Тому висновок апеляційного суду про те, що суд першої інстанції, зобов`язавши ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, вирішив питання про права та обов`язки ОСОБА_3 , яку не було залучено до участі у справі, є помилковим, так як її права не порушені. 
		З огляду на викладене, оскаржуване судове рішення апеляційного суду не можна вважати законним й обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню із залишенням у силі судового рішення суду першої інстанції.
		Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Щодо розподілу судових витрат
		Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.
		Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентовано статтею 141 ЦПК України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України  (частина шоста цієї статті).
		Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору
		У пункті 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема особи з інвалідністю I групи. 
		Судом установлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю першої «А» групи (безстроково), що підтверджується довідкою до акту огляду      медико-соціальної експертної комісії від 24 лютого 2012 року № 337220   серії МСЕ-ЧНВ.
		Оскільки на підставі Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, а касаційну скаргу прокурора задоволено й рішення суду першої інстанції залишено в силі, то понесені останнім судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 4 204 грн необхідно компенсувати за рахунок держави. 
		 
		Керуючись статтями 141, 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури задовольнити.
		Постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 березня 2023 року скасувати, рішення Носівського районного суду Чернігівської області          від 20 жовтня 2022 року залишити у силі. 
		Компенсувати Чернігівській обласній прокуратуріза рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 4 204 грн (чотири тисячі двісті чотири гривень).
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                    Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                                               О. В. Білоконь
		 
		Б. І. Гулько
		 
		                                                                                                            Г. В. Коломієць
		 
		Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...