Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/16797/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 13.10.2023. Зареєстровано: 14.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 16.10.2023.

Номер судового провадження: 640/16797/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		12 жовтня 2023 року 640/16797/22
		Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Дудін С.О., судді Кушнова А.О., Щавінський В.Р., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Океан» до Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішення.
		Суть спору: до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Океан» (далі по тексту також позивач, ТОВ «ФК «Океан») з позовом до Національного банку України (далі по тексту також відповідач, НБУ), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення НБУ №21/1126-рк від 02.09.2022 про застосування заходу впливу у вигляді накладення на позивача штрафу у розмірі 85000,00 грн за недотримання встановлених законом вимог до договору про споживчий кредит.
		Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив про відсутність правових підстав для застосування державним регулятором заходу впливу, оскільки договори про надання коштів, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, які укладаються між позивачем та позичальниками, повністю відповідають умовам законодавства про захист прав споживачів, зокрема, в частині інформації про загальний розмір кредиту, строк кредиту, процентної ставки за кредитом, яка міститься у додатку №1 до договорів.
		Також позивач стверджує, що у спірному рішенні відповідачем не враховані пояснення позивача, а також факт виправлення ним у договорах фінансового кредиту умов, які НБУ вважає порушенням законодавства про захист прав споживачів.
		Крім того, позивач вважає, що при винесенні спірного рішення відповідачем не було враховано обставини, передбачені Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу у сфері державного регулювання діяльності на ринках небанківських фінансових послуг, затвердженим постановою НБУ від 01.02.2022 №12, а саме: вжиті позивачем заходи для усунення виявлених недоліків; наслідки порушення та наслідки застосування заходів впливу; загальний фінансовий стан позивача.
		Також позивач вважає, що захід впливу у вигляді штрафу в розмірі 85000 грн є неадекватним по відношенню до обставин, які НБУ вважає порушенням.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2022 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
		Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що штрафні санкції до позивача застосовано за недотримання встановлених законом вимог до договору про споживчий кредит, а саме: за результатами безвиїзного нагляду діяльності ТОВ «ФК «Океан» виявлено порушення вимог пунктів 3, 5, 8 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» та статей 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України в частині відсутності у договорах про надання коштів у позику таких обов`язкових умов як: загальний розмір кредиту; строк, на який надається кредит; процентна ставка за кредитом, порядок обчислення процентів за кредитом та порядок їх сплати.
		Відповідач вказує, що факт порушення позивачем вимог договору про споживчий кредит зафіксовано у довідці про результати безвиїзного нагляду за додержанням законодавства про захист прав споживачів послуг ТОВ «ФК «Океан» від 05.08.2022 №В/14-0009/59685. 
		Також відповідач стверджує, що за встановлені порушення має право застосувати штраф у розмірі від 5000 до 7000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Відповідач, з посиланням на практику Верховного Суду, зазначив про адекватність застосованого до позивача мінімального штрафу, який склав 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з урахуванням фінансового стану позивача.
		Також відповідач зауважив про наявність у нього дискреційних повноважень щодо застосування заходів впливу до банків, які порушують банківське законодавство та щодо визначення адекватності таких заходів.
		У відповіді на відзив, поданій до суду, позивач зазначив, що не погоджується з доводами відповідача щодо дотримання принципу пропорційності при прийнятті спірного рішення, оскільки договори фінансового кредиту ТОВ «ФК «Океан» містять усю необхідну інформацію. Також позивач зазначає, що з 10.08.2022 він почав використовувати нову редакцію кредитного договору, з урахуванням зауважень НБУ, що, однак, відповідачем враховано не було.
		Позивач стверджує, що у зв`язку з тим, що станом на дату винесення спірного рішення, яке, на думку відповідача, має на меті спонукати ТОВ «ФК «Океан» до виконання вимог законодавства, позивач вже почав використовувати нову редакцію договору з урахуванням зауважень НБУ, застосування до нього штрафних санкцій не призведе до поставленої відповідачем мети, оскільки вона вже була досягнута шляхом внесення змін до договору.
		На думку ТОВ «ФК «Океан», з огляду на самостійне усунення позивачем порушень у відповідача були відсутні підстави для прийняття спірного рішення.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2022 продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
		13 грудня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.
		Пунктом 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
		Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
		14 грудня 2022 року вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.
		22 травня 2023 року на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали адміністративної справи №640/16797/22 та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Дудіну С.О.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 прийнято адміністративну справу до провадження, вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
		Усною ухвалою суду від 05.09.2023, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, вирішено закрити підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті колегією у складі трьох суддів.
		У судовому засіданні 11.10.2023 представники сторін, після надання усних пояснень по справі, заявили клопотання про здійснення подальшого розглду справи у порядку письмового провадження.
		Відповідно до частини третьої статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
		Керуючись вказаною нормою та враховуючи заявлені клопотання учасників процесу, суд усною ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
		в с т а н о в и в:
		ТОВ «ФК «Океан» зареєстровано як юридична особа, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.02.2020, номер запису 10711020000045500. Основним видом діяльності за КВЕД є 64.92 «Інші види кредитування».
		Позивач включений до державного реєстру фінансових установ та має ліцензії на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, надання послуг з факторингу та надання послуг з фінансового лізингу згідно з розпорядженням Нацкомфінпослуг від 09.04.2020 №677.
		Запитом НБУ від 26.07.2022 №14-0009/50888 за результатами розгляду кредитних договорів ТОВ «ФК «Океан», наданих до НБУ листом №1-19/07/22 від 19.07.2022 та аналізу вебсайту Фінансової установи, позивача зобов`язано надати у строк до 05.08.2022, зокрема, пояснення щодо невиконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» в частині відсутності в кредитних договорах інформації, а саме: загальний розмір наданого кредиту; строк, на який надається кредит; процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни та сплати процентів; інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит.
		Листом від 02.08.2022 №3-02/08/22 позивачем надано відповідь на запит НБУ, у пункті 2 якої стосовно спірних відносин надано наступні пояснення:
		- щодо розміру наданого кредиту: усі кредитні договори позивача містять додаток №1, в якому вказана чиста сума кредиту, що за своєю правовою суттю відповідає поняттю «загальний розмір кредиту». Така сума зазначається у додатку №1 до договору та перераховується споживачу після підписання договору;
		- щодо строку, на який надається кредит: у пункті 2 договору вказано, що строк погашення (строк договору) наводиться у додатку №1 до договору, що є його невід`ємною частиною. Зокрема, строк, на який надається кредит, наводиться у колонці 2 таблиці обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки/графіку (додаток №1 до договору). У даній таблиці зазначається строковість погашення кредиту у розрізі сум погашення основного боргу та інших платежів. Тобто, перед підписанням договору споживач чітко бачить інформацію про кінцеву дату погашення кредиту;
		- щодо процентної ставки за кредитом, порядку її обчислення, у тому числі порядку зміни та сплати процентів: у пункті 2 договору вказано, що процентна ставка є фіксованою, а порядок її обчислення  ануїтет. Загальна вартість кредиту, реальна процентна ставка наводяться у додатку №1 до договору, що є його невід`ємною частиною. Кредитні продукти, за якими позивач на даний час надає кредити, до загальних витрат за кредитом включає саме плату за обслуговування кредитної заборгованості та за надання кредиту. Тому у додатку №1 проценти за користування кредитом не вказані. Зазначено, що договір про надання коштів у позику визначає умови для всіх кредитних продуктів, а додаток №1 уже передбачає конкретні платежі, які входять до загальної вартості кредиту та які буде сплачувати споживач.
		За наслідками проведення безвиїзного нагляду з 18.07.2022 по 05.08.2022 відповідачем складено довідку про результати здійснення безвиїзного нагляду за додержанням законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг ТОВ «ФК «Океан» від 05.08.2022 № В/14-0009/59685 (далі по тексту  довідка безвиїзного відвідування).
		У довідці безвиїзного відвідування зафіксовано, що станом на дату здійснення безвиїзного нагляду виявлено недотримання з боку позивача встановлених законом вимог до договору про споживчий кредит, а саме: договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №48820 від 09.05.2022, укладений між ТОВ «ФК «Океан» з позичальником ОСОБА_1 , не містить обов`язкових умов, передбачених пунктами 3, 5, 8 частини першої статті 12 Закону.
		З матеріалів справи вбачається, що повідомленням від 10.08.2022 №1-10/08/22 позивач проінформував НБУ про внесені зміни до договору про надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту, надано оновлений примірний договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. У повідомленні зазначено про отримання довідки безвиїзного нагляду, в якій відповідач вказав, що подані позивачем пояснення не свідчать про виконання вимог про споживче кредитування. У зв`язку з отриманими зауваженнями та з метою усунення, на думку НБУ, порушень, позивачем були внесені зміни до примірного кредитного договору, який укладається з позичальниками.
		Крім того, позивачем надіслано на електронну адресу НБУ пояснення від 11.08.2022 №140009/53739 щодо укладення ним з 10.08.2022 кредитних договорів з позичальниками у новій редакції. Тобто, станом на дату надання пояснень позивач усунув всі обставини, які описані у довідці безвиїзного нагляду.
		Рішенням НБУ від 02.09.2022 №21/1126-рк за порушення позивачем вимог до договору про споживчий кредит, передбачених пунктами 3, 5, 8 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», статей 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, факт вчинення якого зафіксовано в довідці про результати здійснення безвиїзного нагляду за додержанням законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг ТОВ «ФК «Океан» від 05.08.2022 №В/14-0009/59685, до позивача застосовано захід впливу у вигляді накладення штрафу у розмірі 85000,00 грн.
		За наслідками розгляду поданої позивачем до НБУ заяви від 12.09.2022 про відміну застосування заходу впливу у зв`язку зі зміною умов договору про споживчий кредит відповідач листом від 26.09.2022 №14-0009/67101 повідомив, що Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» відміна заходів впливу не передбачена.
		Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірного рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
		Відповідно до пунктів 34, 34-1 статті 7 Закону України від 20.05.1999 № 679-XIV «Про Національний банк України» Національний банк виконує такі функції: здійснює захист прав споживачів фінансових послуг, що надаються банками, а також іншими фінансовими установами та особами, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України; здійснює нагляд за додержанням банками, іншими фінансовими установами, особами, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, та колекторськими компаніями законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, у тому числі вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки).
		Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначені Законом України від 15.11.2016 № 1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі по тексту Закон № 1734-VIII), відповідно до статті 2 якого метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.
		Відповідно до статті 3 Закону № 1734-VIII цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.
		Положеннями частини першої статті 5 Закону № 1734-VIII визначено, що державне регулювання та нагляд у сфері споживчого кредитування здійснює Національний банк України.
		Згідно з пунктами 4, 8, 11 частини другої статті 5 Закону № 1734-VIII Національний банк України у сфері споживчого кредитування: здійснює нагляд за додержанням кредитодавцями, новими кредиторами, колекторськими компаніями законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, у тому числі вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки); у межах компетенції вживає заходів, спрямованих на припинення виявлених порушень прав споживачів, поновлення порушених прав споживачів, встановлення та усунення причин таких порушень, встановлення посадових осіб, відповідальних за виявлені порушення; здійснює інші повноваження, передбачені законом.
		Національний банк України здійснює нагляд у сфері споживчого кредитування у формах інспекційних перевірок та безвиїзного нагляду (частина третя статті 5 Закону № 1734-VIII).
		Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про наявність у відповідача повноважень на здійснення нагляду за додержанням кредитодавцями законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг.
		Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
		Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
		Відповідно до пунктів 3, 5, 8 частини першої статті 12 Закону № 1734-VIII у договорі про споживчий кредит зазначаються: 
		- загальний розмір наданого кредиту (п.3); 
		- строк, на який надається кредит (п.5); 
		- процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів (п.8).
		Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
		Положеннями статті 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
		Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
		Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
		Якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка.
		У разі незгоди позичальника із збільшенням процентної ставки позичальник зобов`язаний погасити заборгованість за договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня отримання повідомлення про збільшення процентної ставки. З дня погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі зобов`язання сторін за таким договором припиняються. При цьому до моменту повного погашення заборгованості, але не більше 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про збільшення процентної ставки, застосовується попередній розмір процентної ставки.
		У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен забезпечувати точне визначення розміру процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитодавець не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
		Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам:
		1) поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в медіа або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс;
		2) індекс повинен ґрунтуватися на об`єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів;
		3) значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг.
		У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі визначається максимальний розмір процентної ставки, що може бути застосований.
		Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
		Щодо зазначеного у спірному рішенні порушення, яке полягає, на думку відповідача, у відсутності в договорі про споживчий кредит загального розміру наданого кредиту, суд зазначає таке.
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону № 1734-VIII загальний розмір кредиту - сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит.
		Постановою Правління НБУ 11.02.2021 № 16 були затверджені Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі по тексту  Правила №16), пунктами 2-5 яких визначено, що ці Правила встановлюють методику розрахунку загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договорами про споживчий кредит для небанківських фінансових установ України, які відповідно до законів України мають право надавати споживчі кредити (далі - кредитодавець).
		Терміни у цих Правилах вживаються в значеннях, визначених Законом України "Про споживче кредитування".
		Кредитодавець розраховує загальну вартість кредиту для споживача (далі - загальна вартість кредиту) у грошовому виразі згідно з методикою розрахунку загальної вартості кредиту для споживача, наведеною в додатку 1 до цих Правил.
		Кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супровідних послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.
		Кредитодавець має право не надавати споживачу графік платежів у разі кредитування у вигляді кредитної лінії.
		Згідно з пунктом 1 Методики загальної вартості кредиту для споживача (Додаток 1 до Правил №16) загальна вартість кредиту для споживача розраховується в грошовому виразі за такою формулою:
		ЗВК = ЗРК + ЗВСК,
		де ЗВК - загальна вартість кредиту;
		ЗРК - загальний розмір кредиту, тобто сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит;
		ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб [комісії за розрахунково-касове обслуговування банку, у якому відкритий рахунок кредитодавця (під час зарахування коштів у рахунок погашення споживчого кредиту), страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб, а також інші обов`язкові платежі], які сплачуються споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (крім платежів, що згідно із законодавством України не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом).
		Згідно з Поясненнями щодо заповнення таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Додаток 2 до Правил №16), у колонці 4 зазначається чиста сума кредиту (далі - ЧСК), розрахована згідно з методикою, наведеною в додатку 3 до Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
		У Додатку 3 до Правил №16 міститься поняття ЧСК - це чиста сума кредиту, тобто сума коштів, які видаються споживачеві або перераховуються на рахунок отримувача в момент видачі кредиту, розрахована як загальний розмір кредиту (ЗРК), який визначено згідно з умовами договору про споживчий кредит, мінус сума всіх платежів споживача за супровідні послуги за кредитом на дату видачі кредиту, уключаючи комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб, сплачені за рахунок власних коштів споживача та за рахунок споживчого кредиту.
		Дослідивши наявний у справі договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №48820 від 09.05.2022, укладений між позивачем та ОСОБА_1 , який покладено в основу спірного рішення, судом встановлено, що у пункті 2 «Інформація про кредит» зазначено, що інша інформація про кредит, передбачена законодавством України, зокрема, сума кредиту, строк погашення (строк договору), загальна вартість кредиту, реальна річна процентна ставка тощо, наводиться у додатку №1 до договору у вигляді графіку платежів, що є невід`ємною частиною цього договору.
		Суд звертає увагу на те, що Додаток №1 до цього договору за своєю формою повністю відповідає Додатку 2 до Правил №16 та, зокрема, містить інформацію щодо чистої суми кредиту у розмірі 5000 грн та щодо суми кредиту за договором в означеному розмірі, що свідчить про відображення у договорі інформації про загальний розмір наданого кредиту та, відповідно, відсутність порушень пункту 3 частини першої статті 12 Закону № 1734-VIII.
		Щодо зазначеного у спірному рішенні порушення, яке полягає, на думку відповідача, у відсутності в договорі про споживчий кредит строку, на який надається кредит, суд зазначає таке.
		Як було вказано вище, у пункті 2 «Інформація про кредит» договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №48820 від 09.05.2022, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 , який покладено в основу спірного рішення, зазначено, що інша інформація про кредит, передбачена законодавством України, зокрема, строк погашення (строк договору), наводиться у додатку №1 до договору у вигляді графіку платежів, що є невід`ємною частиною цього договору.
		У колонці 2 додатку №1 до цього договору наявна інформація щодо дати видачі кредиту/дати платежу, відповідно до яких датою здійснення першого платежу є 09.06.2022, датою здійснення останнього платежу є 09.05.2023.
		З наведеної інформації слідує, що строк означеного договору складає 1 рік (з 09.06.2022 по 09.05.2023). Вказаний строк договору відображений у вигляді графіку платежів, що не суперечить положенням Закону № 1734-VIII, а також відповідає пункту 5 Правил №16.
		Означене, на переконання суду, свідчить про відсутність у вказаному договорі порушень пункту 5 частини першої статті 12 Закону № 1734-VIII.
		Щодо зазначеного у спірному рішенні порушення, яке полягає, на думку відповідача, у відсутності в договорі про споживчий кредит розміру процентної ставки за кредитом, порядку обчислення процентів за кредитом та порядку їх сплати, суд зазначає таке.
		У пункті 2 «Інформація про кредит» вищевказаного договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №48820 від 09.05.2022, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 , зазначено, що інша інформація про кредит, передбачена законодавством України, зокрема, реальна річна процентна ставка тощо, наводиться у додатку №1 до договору у вигляді графіку платежів, що є невід`ємною частиною цього договору.
		У колонці 7 додатку №1 до договору міститься інформація щодо щомісячного виду платежу за кредитом  «за обслуговування кредитної заборгованості, грн» із зазначенням щомісячної суми до сплати.
		У колонці 8 додатку №1 до договору зазначений одноразовий платіж за надання кредиту у розмірі 125 грн.
		Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 Закону № 1734-VIII реальна річна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту.
		Положеннями частини першої та другої статті 8 Закону № 1734-VIII визначено, що реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.
		Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.
		До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
		Відповідно до пунктів 6 та 9 Правил №16 Кредитодавець розраховує реальну річну процентну ставку за договором про споживчий кредит (далі - реальна річна процентна ставка) у процентах згідно з методикою розрахунку реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, наведеною в додатку 3 до цих Правил.
		Кредитодавець зазначає реальну річну процентну ставку та загальну вартість кредиту в колонках 17 і 18 рядка "Усього" (відповідно) таблиці, наведеної в додатку 2 до цих Правил.
		Таким чином, враховуючи відсутність у нормах, на які посилається відповідач як на підставу для винесення спірного рішення, визначення поняття «розмір процентної ставки за кредитом», суд вважає правомірним відображення позивачем у додатку №1 до договору реальної процентної ставки за договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту як такої, що не суперечить положенням Закону № 1734-VIII та відповідає вимогам Правил №16, зокрема, Додатку 2 до цих Правил.
		При цьому, суд звертає увагу на те, що у колонці 17 «Реальна річна процентна ставка %» вказано відсоткове значення процентної ставки  84,50%, а в колонці 18  загальна вартість кредиту  2519,00 грн, що свідчить про відповідність проаналізованого відповідачем договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №48820 від 09.05.2022, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 , виогам чинного законодавства та відсутність порушення пункту 8 частини першої статті 12 Закону № 1734-VIII.
		Суд зауважує, що порядок сплати реальної процентної ставки за договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, зазначено у додатку №1 до договору у колонці 7 у вигляді здійснення щомісячної сплати такої заборгованості. У свою чергу, порядок обчислення процентів за кредитом вказано у зазначеному вище пункті 2 договору  ануїтет.
		З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що юридичні підстави для застосування відповідачем заходів впливу були відсутні.
		Також суд зазначає, що відповідно до положень статті 28 Закону № 1734-VIII у разі порушення законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, у тому числі вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), Національний банк України має право у встановленому ним порядку застосувати такі заходи впливу, адекватні вчиненому порушенню:
		1) направити кредитодавцю, новому кредитору та/або колекторській компанії письмове застереження з вимогою про усунення виявленого порушення та/або вжиття заходів для недопущення такого порушення у подальшій діяльності (далі - письмове застереження);
		2) накласти відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» штраф на кредитодавця, нового кредитора та/або колекторську компанію;
		3) тимчасово заборонити колекторській компанії здійснювати врегулювання простроченої заборгованості;
		4) виключити відомості про колекторську компанію з реєстру колекторських компаній у випадку, передбаченому пунктом 5 частини другої статті 26 цього Закону;
		5) тимчасово зупинити або відкликати (анулювати) ліцензію кредитодавця - небанківської фінансової установи, нового кредитора - небанківської фінансової установи на провадження діяльності з надання фінансових послуг.
		Відповідно до пункту 10 частини другої статті 41-1 Закону України від 12.07.2001 № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі по тексту  Закон № 2664-III) органи, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції застосовують до фінансових установ, інших суб`єктів господарювання, що надають фінансові послуги, та осіб, які надають посередницькі послуги на ринках фінансових послуг, у тому числі кредитних посередників, колекторських компаній, штрафні санкції за такі порушення прав споживачів недотримання встановлених законом вимог до договору про споживчий кредит - у розмірі від 5000 до 7000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		У спірному рішенні зазначено, що станом на дату його прийняття порушення, зазначені в довідці, позивачем не усунуті.
		Водночас, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, повідомленням від 10.08.2022 №1-10/08/22 позивач проінформував НБУ про внесені зміни до договору про надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту, а також надано оновлений примірний договір про надання коштів у позиву, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. У повідомленні зазначено про отримання довідки безвиїзного нагляду, в якій відповідач вказав, що подані позивачем пояснення не свідчать про виконання вимог про споживче кредитування. У зв`язку з отриманими зауваженнями та з метою їх усунення позивачем були внесені зміни до примірного кредитного договору, який укладається з позичальниками.
		Крім того, позивачем надіслано на електронну адресу НБУ пояснення від 11.08.2022 №140009/53739 щодо укладення ним з 10.08.2022 кредитних договорів з позичальниками у новій редакції, що, на думку позивача, свідчить про усунення всіх обставини, які описані у довідці безвиїзного нагляду.
		Зокрема, та інформація, про відсутність якої стверджував відповідач у довідці безвиїзного нагляду (загальний розмір кредиту, строк та процентна ставка) окремо зазначена у пункті 2 зміненої редакції типового договору про надання коштів у позику, а також викладена у Додатку 1 до договору.
		Таким чином, враховуючи надані позивачем пояснення та докази викладення кредитних договорів з позичальниками у новій редакції з урахуванням зауважень, викладених у довідці безвиїзного нагляду, починаючи з 10.08.2022, які не були досліджені відповідачем на предмет їх відповідності вимогам Закону № 1734-VIII та неврахування їх відповідачем під час прийняття спірного рішення свідчить, на переконання суду, про прийняття спірного рішення без урахування всіх обставин, які мають значення для його прийняття.
		Відповідно до абзацу 7 частини першої статті 28 Закону № 1734-VIII Національний банк України застосовує заходи впливу, передбачені цією частиною, з дотриманням принципів співмірності, врахування характеру та обставин вчинення порушення, причин, що зумовили вчинення такого порушення, заходів, вжитих для запобігання порушенню та його усунення, а також врахування наслідків порушення.
		Водночас, внаслідок неприйняття до уваги відповідачем пояснень та доказів на підтвердження усунення зафіксованих у довідці безвиїзного нагляду порушень, відповідачем у порушення імперативних приписів щодо дотримання під час застосування заходів впливу принципів співмірності, врахування характеру та обставин вчинення порушення, причин, що зумовили вчинення такого порушення, заходів, вжитих для запобігання порушенню та його усунення, а також врахування наслідків порушення, на переконання суду, застосовано до ТОВ «ФК «Океан» неадекватний захід впливу у вигляді штрафу, оскільки, незважаючи на те, що вибір заходу впливу, адекватного вчиненому порушенню, належить до виключної компетенції НБУ, обраному до позивача заходу впливу у вигляді штрафу передує направлення кредитодавцю письмового застереження з вимогою про усунення виявленого порушення та/або вжиття заходів для недопущення такого порушення у подальшій діяльності (далі - письмове застереження).
		Суд зауважує, що відповідачем як у спірному рішенні, так і в довідці не було наведено жодних підстав для незастосування до позивача такого заходу впливу як направлення письмового застереження з вимогою про усунення виявленого порушення та/або вжиття заходів для недопущення такого порушення у подальшій діяльності.
		При цьому, судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо застосування до позивача мінімального розміру штрафу з огляду на відсутність у спірному рішенні обґрунтованих доводів щодо застосування саме такого заходу впливу.
		Відповідно до пункту 10 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу у сфері державного регулювання діяльності на ринках небанківських фінансових послуг, затвердженого постановою Правління НБУ 01.02.2021 № 12 (далі по тексту  Положення №12) Національний банк обирає та застосовує заходи впливу з урахуванням: 
		1) характеру та обставин вчинення виявлених порушень або здійснення ризикової діяльності; 
		2) причин, які зумовили виникнення виявлених порушень або здійснення ризикової діяльності; 
		3) загального фінансового стану учасників ринку небанківських фінансових послуг/небанківських фінансових груп; 
		4) ужитих учасниками ринку небанківських фінансових послуг/небанківськими фінансовими групами заходів для попередження вчинення порушення або здійснення ризикової діяльності, усунення виявлених порушень або припинення здійснення ризикової діяльності; 
		5) наслідків порушення або здійснення ризикової діяльності та наслідків застосування таких заходів впливу.
		Суд критично ставиться до викладених у відзиві пояснень НБУ стосовно врахування фінансового стану позивача з огляду на відсутність у спірному рішенні та у довідці безвиїзного нагляду жодних посилань на врахування фінансового стану позивача.
		Означене, на думку суду, свідчить про неприйняття до уваги фінансового стану позивача при винесенні спірного рішення.
		Як встановлено судом під час розгляду справи, відповідач, приймаючи спірне рішення, не взяв до уваги ужиті позивачем заходи для усунення виявлених порушень, не врахував фінансовий стан позивача, чим порушено вимоги підпунктів 3, 4 пункту 10 Положення №12.
		Суд зауважує, що саме по собі посилання відповідача у спірному рішенні на Положення №12 без зазначення відповідних обґрунтувань неврахування чи врахування під час застосування заходів впливу до позивача характеру та обставин вчинення виявлених порушень, причин, які зумовили виникнення виявлених порушень, наслідків порушення та наслідків застосування таких заходів впливу не свідчить про дотримання НБУ вимог пункту 10 Положення №12.
		З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач під час застосування до позивача заходів впливу спірним рішенням порушив законодавчо встановлені абзацом 7 частини першої статті 28 Закону № 1734-VIII принципи, не врахувавши заходи, вжиті позивачем для усунення зазначених у рішенні порушень, без обґрунтування співмірності зафіксованих порушень, наявність яких взагалі не підтверджена у ході розгляду справи, без мотивування врахування характеру та обставин вчинення порушення, причин, що зумовили вчинення такого порушення, а також врахування наслідків порушення.
		Також суд враховує, що відповідно до абзацу 9 частини першої статті 40 Закону № 2664-III у разі якщо порушення та його наслідки усунені порушником самостійно до застосування заходів впливу, крім випадків, передбачених статтею 41 цього Закону, Національний банк України не застосовує заходи впливу за таке порушення.
		Оскільки спірним рішенням до позивача була застосована штрафна санкція на підставі статті 41-1 Закону № 2664-III, застереження щодо незастосування абзацу 9 частини першої статті 40 Закону № 2664-III (яке поширюється лише щодо статті 41 цього Закону) у даному випадку незастосовне, а тому відповідач мав врахувати внесення позивачем змін до примірного договору про надання коштів у позику, чого ним зроблено не було, незважаючи на обізнаність про такі зміни, які були доведені до відома НБУ листом від 10.08.2022 №1-10/08/22.
		При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
		На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.
		Таким чином, позов слід задовольнити повністю.
		Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2481,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1572 від 03.10.2022.
		Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2481,00 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень  Національного банку України.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		в и р і ш и в:
		1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
		2. Визнати протиправним та скасувати рішення Національного банку України від 02.09.2022 №21/1196-рк про застосування заходу впливу у вигляді накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Океан» за недотримання встановлених законом вимог до договору про споживчий кредит.
		3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Океан» (ідентифікаційний код 43484065, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Григорія Сковороди, буд. 7/9, літ. «А», н.п. 1) судовий збір у розмірі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень  Національного банку України (ідентифікаційний код 00032106, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9).
		 
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
		 
		 
		Головуючий суддя Дудін С.О.
		 
		 
		Судді: Кушнова А. О.
		 
		 Щавінський В.Р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...