Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/23421/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них.
Надіслано для оприлюднення: 23.10.2023. Зареєстровано: 24.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 25.10.2023.

Результат оскарження 05.12.2023 П'ятий апеляційний адміністративний суд: скасовано ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції
Номер судового провадження: П/420/24824/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                               Справа № 420/23421/23 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		23 жовтня 2023 року                                                                                           м.Одеса
		 
		Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді  Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ст. 262 ч.5 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Департаменту освіти та науки Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Одеській ліцей №117 Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -
		В С Т А Н О В И В:
		 
		До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Департаменту освіти та науки Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Одеській ліцей №117 Одеської міської ради, в якому позивач просить суд:
		- визнати неправомірною бездіяльність Одеської міської ради щодо невиконання обов`язку, передбаченого ч. 3 ст.ст. 37 та 53 Закону України «Про повну загальну середню освіту», ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту», п.п. 1, 9, 14 Санітарного регламенту для закладів загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25.09.2020 року №2205, та Департаменту освіти і науки Одеської міської ради щодо невиконання обов`язку, передбаченого пп. 1 п. а ч. 1 ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.п. 2.1.5, 2.1.6 та 2.1.28 Положення про Департамент освіти та науки Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 28.09.2022 року №976-VIII, пп. 1, 5, 14 та 20 п. 2 розділу III Положення про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 26.12.2017 року №1669, а саме: організації безпечного освітнього середовища у Одеському ліцеї №117 Одеської міської ради, забезпечення розвитку, утримання та цільового використання матеріально-технічної бази Одеського ліцею №117 Одеської міської ради;
		???- зобов`язати Одеську міську раду виконати обов`язок, передбачений ст.ст. ч. 3 ст. 37 та 53 Закону України «Про повну загальну середню освіту», ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» п.п.1, 9, 14 Санітарного регламенту для закладів загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25.09.2020 року №2205, та Департамент освіти та науки Одеської міської ради виконати обов`язок, передбачений пп.1 п. а ч. 1 ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.п. 2.1.5, 2.1.6 та 2.1.28 Положення про Департамент освіти та науки Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 28.09.2022 року №976-VIII, пп. 1, 5, 14 та 20 п. 2 розділу III Положення про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 26.12.2017 року №1669, а саме: організувати освітній процес у Одеському ліцеї №117 Одеської міської ради в безпечному освітньому середовищі, та привести нежитлову будівлю та територію Одеського ліцею №117 Одеської міської ради, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 18, у відповідність до п.п. 4, 9, 11 розділу І Санітарного регламенту для закладів загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25.09.2020 року №2205.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що Одеська міська рада та Департамент освіти та науки Одеської міської ради ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо забезпечення безпечного та нешкідливого освітнього середовища для учасників освітнього процесу у Одеському ліцеї №117 Одеської міської ради, в тому числі для дітей позивача, допускаючи нецільове використання невстановленими особами майна даного навчального закладу.
		Так позивачем було отримано відповідь №01-13-4/2800/2861 від 08.08.2023 року від Департаменту освіти та науки Одеської міської ради на її адвокатський запит, з якого вбачається, що на підставі рішення №5/2 від 14.03.2022 року Одеського міського оперативного штабу з координації діяльності органів місцевого самоврядування, територіальних органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, пов`язаної із введенням надзвичайного стану, створений розпорядженням Одеського міського голови від 23.02.2022 року №103, Департаменту освіти та науки Одеської міської ради було доручено надати сприяння волонтерським організаціям у формуванні гуманітарного центру на базі Одеської спеціалізованої школи №117 I-IIІ ступенів Одеської міської ради Одеської області (наразі - Одеський ліцей №117 Одеської міської ради), за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 18, де було сформовано гуманітарний центр волонтерської організації «Гостинна хата». Заходи сприяння волонтерським організаціям, згідно рішення від 14.03.2022 року №5/2, полягають у наданні приміщень для розміщення волонтерських організацій в закладах освіти комунальної власності територіальної громади м. Одеси, зазначених у п. 1 даного рішення. Гуманітарним волонтерським центром «Гостинна хата» в Одеському ліцеї №117 Одеської міської ради використовується приміщення площею 630 кв.м та територія шкільного подвір`я під склад та автостоянку. Також позивач посилається на висновок про технічний стан основних несучих і огороджувальних конструкцій будівлі Одеського ліцею №117, за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 18, затвердженого 04.08.2023 року ректором Одеської державної академії будівництва та архітектури Анатолієм Ковровим, яким встановлено, що територія подвір`я в даний час використовується для підвезення та зберігання вантажів.
		Таким чином, за твердженням ОСОБА_1 відповідачі створили умови у Одеському ліцеї №117 Одеської міської ради, що є не сумісними з поняттям «безпечне освітнє середовище», допустили нецільове використання майна даного навчального закладу, що призвело до порушення прав учнів Одеського ліцею №117 Одеської міської ради користуватися інфраструктурою навчального закладу.
		Ухвалою суду від 25.09.2023 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч. 5  ст. 262 КАС України.
		17.10.2023 року від Одеської міської ради до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та зазначає, що відповідно до Законів України «Про правовий режим воєнного стану», «Про основи національного спротиву», «Про волонтерську діяльність», Указу Президента України від 24.02.2022 року « 64/2022 «Про введення воєнного стану в України» рішенням Одеського міського оперативного штабу від 14.03.2022 року №5/2 було вирішено доручити Департаменту освіти та науки Одеської міської ради надати сприяння волонтерським організаціям у формуванні гуманітарних центрів у приміщеннях закладів освіти комунальної власності територіальної громади міста Одеси, зокрема, в приміщенні Одеської спеціалізованої школи №117 І-IIІ ступенів Одеської міської ради (наразі - Одеський ліцей №117 Одеської міської ради) (вул. Рішельєвська, 18).
		При цьому станом на березень 2022 року в Одеському ліцеї №117 Одеської міської ради було відсутнє бомбосховище або найпростіше укриття, а тому заклад освіти очно не функціонував.
		3 огляду на наведене, а також зважаючи на нагальну потребу в організації в м. Одесі гуманітарної допомоги внутрішньо переміщеним особам, в частині приміщень ліцею, було розміщено волонтерський центр «Гостинна хата», який вже з 26.03.2022 року почав надавати допомогу внутрішньо переміщеним особам.
		При цьому наведене рішення від 14.03.2022 року №5/2 не є предметом даного адміністративного спору та не оскаржується позивачем в рамках жодної судової справи.
		Більше того, за твердженням відповідача, питання нецільового використання приміщень та території Одеського ліцею №117 Одеської міської ради не може вирішуватися в рамках адміністративного судочинства, оскільки стосується цивільного права - права користування об`єктом нерухомого майна та є предметом цивільної юрисдикції.
		У свою чергу, влітку 2023 року в Одеському ліцеї №117 Одеської міської ради було проведено ремонт підвального приміщення, яке рекомендовано до використання як найпростіше укриття. З 01.09.2023 року в ліцеї організовано освітній процес в очній (не дистанційній) формі. 3 урахуванням наведеного виникла необхідність зміни місця розташування волонтерського центру «Гостинна хата».
		Рішенням Одеського міського оперативного штабу від 08.09.2023 року №120 було внесено зміни до рішення Одеського міського оперативного штабу від 14.03.2022 року №5/2, замінивши у пункті 1 слова та символи: «Одеська спеціалізована школа №117 I-IIІ ступенів Одеської міської ради (вул. Рішельєвська, 18)» на «Одеська гімназія №79 Одеської міської ради (вул. Водопровідна, 13)».
		Станом на момент подання цього відзиву приміщення Одеської гімназії №79 Одеської міської ради (яке не має належного укриття, а тому заклад очно не функціонує) обладнують для того, щоб там могли розташовувати багатотонні вантажі та приймати людей.
		Згідно з інформацією Департаменту освіти та науки Одеської міської ради наразі Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради, Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради та КП «Міські дороги» проводяться відповідні заходи для перенесення гуманітарного центру «Гостинна хата» в приміщення Одеської гімназії №79 Одеської міської ради (вул. Водопровідна, 13).
		Враховуючи вищенаведене, рішення Одеського міського оперативного штабу від 14.03.2022 року №5/2 щодо сприяння в розміщенні волонтерського центру в приміщенні Одеського ліцею №117 Одеської міської ради було обумовлене нагальною потребою в організації в м. Одесі гуманітарної допомоги внутрішньо переміщеним особам та приймалося на момент відсутності очних занять в закладі. Наразі визначено інше приміщення, в якому буде розміщуватися гуманітарний волонтерський центр «Гостинна хата», та куди центр переїде найближчим часом.
		Також Одеська міська рада у відзиві на адміністративний позов зауважує, що аналіз норм адміністративного процесуального законодавства свідчить, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом виключно у разі, якщо рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів належними, достатніми та достовірними доказами має довести саме позивач.
		Так розміщення в частині приміщень Одеського ліцею №117 Одеської міської ради гуманітарного волонтерського центру жодним чином не позбавило права дітей на доступ до освіти. 3 01.09.2023 року учні Одеського ліцею №117 Одеської міської ради очно відвідують заклад освіти. У свою чергу, за твердженням відповідача, є незрозумілим посилання ОСОБА_1 на положення Конвенції з подолання дискримінації в освіті, оскільки про жоден прояв чи випадок дискримінації по відношенню до дітей позивача в позові не зазначається.
		Крім того, як вказує Одеська міська рада будь-яких конкретних порушень в Одеському ліцеї №117 Одеської міської ради державних стандартів, ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти, вимог трудового законодавства, оплати праці педагогічних та інших працівників, охорони праці, безпеки життєдіяльності або пожежної безпеки, які б свідчили про протиправну бездіяльність Одеської міської ради щодо утримання закладу освіти (абз. 2 ч. 3 ст. 37 Закону України «Про повну загальну середню освіту»), позовна заява ОСОБА_1 не містить.
		Так само відсутні в позовній заяві будь-які доводи щодо незабезпечення Одеською міською радою дотримання принципів універсального дизайну та/або розумного пристосування під час проектування, будівництва та реконструкції будівель, споруд, приміщень закладів загальної середньої освіти (абз. 3 ч. 3 ст. 37 Закону України «Про повну загальну середню освіту»), незабезпечення можливості учнів продовжити навчання на відповідному рівні освіти у разі реорганізації чи ліквідації закладу загальної середньої освіти (абз.4 ч. 3 ст. 37 Закону України «Про повну загальну середню освіту»), незабезпечення оприлюднення всієї публічної інформації відповідно до вимог законів України «Про освіту», «Про доступ до публічної інформації» та «Про відкритість використання публічних коштів» освіти (абз. 5 ч. 3 ст. 37 Закону України «Про повну загальну середню освіту»).
		Також за твердженням відповідача позивач не зазначає будь-яких конкретних порушень в Одеському ліцеї №117 Одеської міської ради відповідачами норм санітарних, протипожежних та/або будівельних норм і правил, законодавства щодо кібербезпеки, захисту персональних даних, безпечності та якості харчових продуктів та/або надання неякісних послуг з харчування тощо.
		Не вказано позивачем і жодних доводів  щодо невиконання Одеською міською радою обов`язків щодо забезпечення безоплатного здобуття освіти, здійснення прогнозування потреб населення в освіті, забезпечення рівного доступу до освіти, підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників, забезпечення якості освіти.
		Крім того, відповідач вказує, що Висновок про технічний стан основних і огороджуючих конструкцій будівлі Одеського ліцею №117 за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 18, затверджений ректором Одеської державної академії будівництва та архітектури Анатолієм Ковровим не є також свідченням наявності протиправної бездіяльності відповідачів. Так вказаний висновок затверджений лише в серпні 2023 року, тоді як позов у цій справі подано 06.09.2023 року, а тому будь-які доводи щодо протиправної бездіяльності відповідачів стосовно невиконання рекомендацій Висновку є очевидно передчасними.
		При цьому, як зазначається в самому Висновку «будівля школи №117 (тепер - Одеський ліцей №117) по вулиці Рішельєвській, 18 в м. Одесі побудована в 30-роки XX століття». Відтак, безпідставно пов`язувати виявлені дефекти (тріщини, деформації, просідання) окремих елементів будівлі виключно з розміщенням в ній гуманітарного волонтерського центру, оскільки причиною таких дефектів, зважаючи на тривалу експлуатацію будівлі, можуть бути й інші обставини.
		Разом з тим, відповідно до резолютивної частини Висновків «за ознаками [3] технічний стан основних несучих та огороджуючих конструкцій будівлі Одеського ліцею №117, що розташована за адресою: м. Одеса, вулиця Рішельєвська, 18 задовільний - категорія технічного стану « 2». При цьому, зазначено, що «технічний стан конструкції задовільний - категорія « 2»: за експлуатаційними якостями конструкція відповідає технічному стану «l», але має місце часткове відхилення від вимог проекту, дефекти або пошкодження, які можуть знизити довговічність конструкції або частково порушити вимоги другої групи граничних станів, що в конкретних умовах експлуатації конструкції не обмежує використання об`єкта за визначеним призначенням».
		Таким чином, відповідно до Висновку будівля Одеського ліцею №117 знаходиться в задовільному технічному стані та може використовуватися за призначенням, що спростовує доводи позивача про бездіяльність відповідачів щодо організації безпечного освітнього середовища.
		Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
		Розглянувши зміст позовної заяви та доданих до неї матеріалів, відзиву, інших матеріалів справи, суд встановив наявність підстав для закриття провадження, з огляду на наступне. 
		Так, згідно із положеннями ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до п.п.1, 2, 7 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
		Публічно-правовий спір, згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України - це спір, у якому:
		- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; 
		- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; 
		- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
		Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.
		Тобто, під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звертається особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, а визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб`єктів владних повноважень.
		Суд зазначає, що сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2019 року у справі №826/9341/17, від 18.09.2019 року у справі №810/3711/18, від 18.12.2019 року у справі №826/13961/17.
		Суд зауважує, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушення прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненні дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
		Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
		Таким чином, у розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди має похідний характер від встановлення судом самого факту їх порушення, адже відсутність порушеного права, свободи чи інтересу виключає необхідність їх захисту або відновлення.
		Саме по собі порушення вимог закону діями (бездіяльністю) або рішеннями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх незаконними є доведеність позивачем порушення цими діями або рішенням безпосередньо його прав та охоронюваних законом інтересів.
		З огляду на зазначене, під час вирішення спору суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення) а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
		Враховуючи викладене, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача внаслідок прийняття рішення.
		Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у свої рішеннях від 01.02.2018 року у адміністративній справі № 800/502/17 та від 08.02.2018 адміністративній справі №800/191/17.
		Так як вбачається з матеріалів адміністративного позову позивач просить суд визнати неправомірною бездіяльність Одеської міської ради щодо невиконання обов`язку, передбаченого ч. 3 ст. ст. 37 та 53 Закону України «Про повну загальну середню освіту», ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту», п.п.1, 9, 14 Санітарного регламенту для закладів загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25.09.2020 року №2205, та Департаменту освіти і науки Одеської міської ради щодо невиконання обов`язку, передбаченого пп. 1 п. а ч. 1 ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.п. 2.1.5, 2.1.6 та 2.1.28 Положення про Департамент освіти та науки Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 28.09.2022 року №976-VIII, пп. 1, 5, 14 та 20 п. 2 розділу III Положення про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 26.12.2017 року №1669, а саме: організації безпечного освітнього середовища у Одеському ліцеї №117 Одеської міської ради, забезпечення розвитку, утримання та цільового використання матеріально-технічної бази Одеського ліцею №117 Одеської міської ради.
		Так відповідно до ч. 3 ст. ст. 37 Закону України «Про повну загальну середню освіту» засновник закладу загальної середньої освіти зобов`язаний забезпечити:
		утримання та розвиток заснованого ним закладу освіти, його матеріально-технічної бази на рівні, достатньому для виконання вимог державних стандартів, ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти, вимог трудового законодавства, оплати праці педагогічних та інших працівників, охорони праці, безпеки життєдіяльності, пожежної безпеки тощо;
		дотримання принципів універсального дизайну та/або розумного пристосування під час проектування, будівництва та реконструкції будівель, споруд, приміщень закладів загальної середньої освіти;
		можливість учнів продовжити навчання на відповідному рівні освіти у разі реорганізації чи ліквідації закладу загальної середньої освіти;
		оприлюднення всієї публічної інформації відповідно до вимог законів України "Про освіту", "Про доступ до публічної інформації" та "Про відкритість використання публічних коштів".
		Відповідно до частини 2 статті 53 Закону України «Про повну загальну середню освіту» основними завданнями органів управління у сфері загальної середньої освіти є:
		забезпечення безоплатного здобуття особами повної загальної середньої освіти;
		прогнозування потреб населення у загальній середній освіті, планування та забезпечення відповідно до компетенції розвитку системи повної загальної середньої освіти та мережі закладів освіти, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти;
		забезпечення рівного доступу до повної загальної середньої освіти, прав учасників освітнього процесу, підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників;
		забезпечення якості повної загальної середньої освіти.
		Відповідно до частини ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.
		Згідно п.п. 4, 9, 11 Санітарного регламенту для закладів загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25.09.2020 року №2205 цей Санітарний регламент визначає медичні вимоги безпеки (правила і норми) щодо освітнього середовища у всіх типах закладів загальної середньої освіти (далі - заклади освіти), а також структурних підрозділах інших юридичних осіб, що забезпечують здобуття загальної середньої освіти (крім спеціальних закладів освіти) усіх форм власності.
		Засновник (засновники) закладу освіти забезпечує своєчасне проведення ремонтних робіт на території закладу освіти, приміщень та інженерних мереж закладу освіти; заходів з дезінфекції, дезінсекції, дератизації, вивезення снігу, побутових відходів, у тому числі люмінесцентних ламп, знятих з обліку обладнання та меблів, належне утримання території, у тому числі коронування дерев, очищення їх від пошкоджень, омели, видалення сухостійних дерев і чагарників і рослин, зазначених у пункті 3 розділу ІІ цього Санітарного регламенту.
		Здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання державних та комунальних закладів освіти підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання не за освітнім призначенням, крім випадків передбачених законодавством, не дозволяється.
		Згідно пп. 1 п. а ч. 1 ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, молодіжними центрами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.
		Згідно п.п. 2.1.5, 2.1.6, 2.2.25 та 2.2.28 Положення про Департамент освіти та науки Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 28.09.2022 року №976-VIII, передбачено, що Департамент освіти і науки Одеської міської ради здійснює:
		??забезпечення відповідно до чинного законодавства України створення в закладах освіти комунальної власності територіальної громади міста Одеси безперешкодного середовища для учасників освітнього процесу, зокрема для осіб з особливими освітніми потребами;
		??забезпечення утримання та розвитку матеріально-технічної бази закладів та установ освіти комунальної власності територіальної громади міста Одеси на рівні, достатньому для виконання вимог стандартів освіти та ліцензійних умов провадження освітньої діяльності, організація їхнього фінансового та кадрового забезпечення;
		??формує пропозиції стосовно обсягу фінансування для розвитку освіти у закладах та установах освіти комунальної власності територіальної громади міста Одеси, а також закладів професійної (професійно-технічної) освіти, які розташовані на території міста Одеси, фінансування яких здійснюється з бюджету Одеської міської територіальної громади у порядку, визначеному чинним законодавством України;
		??здійснює контроль за ефективністю та цільовим використанням майна установ та закладів освіти комунальної власності територіальної громади міста Одеси та виконує інші функції у сфері освіти відповідно до чинного законодавства України.
		Відповідно до пп. 1, 5, 14 та 20 п. 2 розділу І Положення про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 26.12.2017 року №1669, Міністерство освіти і науки Автономної республіки Крим, департаменти (управління) освіти і науки обласних, районних, республіки Крим, департаменти (управління) освіти і науки  обласних районних, Київської  та Севастопольської міських державних адміністрацій, управління освітою органів місцевого самоврядування:
		здійснюють керівництво і контроль за організацією роботи з охорони праці, безпеки життєдіяльності в закладах освіти, безпосередньо їм підпорядкованих;
		надають необхідну допомогу щодо створення безпечних умов проведення освітнього процесу в закладах освіти, систематично заслуховують їх керівників про стан роботи з охорони праці, безпеки життєдіяльності;
		перед початком навчального року, а також періодично протягом навчального року оцінюють технічний стан обладнання та устаткування навчальних приміщень закладів освіти;
		систематично розглядають на колегіях, засіданнях звіти керівників закладів освіти про стан охорони праці, безпеки життєдіяльності.
		Проаналізувавши вищенаведені норми законодавства, на які посилається позивач у позовних вимогах, та вказує про їх порушення відповідачами, суд зауважує, що такі процесуальні норми є загальними та з них не вбачається, яку бездіяльність було допущено кожним із відповідачів саме при виконанні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		В матеріалах справи також не міститься жодного доказу порушення прав та інтересів позивача та її дітей при здійсненні Одеською міською радою та Департаментом освіти та науки Одеської міської ради саме публічно-владних управлінських функцій.
		При цьому у тексті позовної заяви позивач у переважній більшості своїх доводів посилається на нецільове використання приміщень та території Одеського ліцею №117 Одеської міської ради, зокрема, надання таких приміщень під гуманітарний центр волонтерської організації «Гостина хата» на підставі рішення №5/2 від 14.03.2022 року Одеського міського оперативного штабу з координації діяльності органів місцевого самоврядування, знаходження на території ліцею сторонніх осіб такого центру, їх некоректну поведінку, зайняття ними деяких приміщень у школі, що, на її думку, порушує право її дітей на безпечне освітнє середовище. Тобто позивач фактично не погоджується із передачею окремого майна ліцею до іншого суб`єкта господарювання, тобто використання його не за призначенням.
		Водночас зазначеного рішення №5/2 від 14.03.2022 року позивач у судовому порядку не оскаржує. 
		Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
		Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).
		Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
		Згідно ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.
		Відповідно до ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
		Пунктом 14 ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування України" право комунальної власності визначено як право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
		Положеннями ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначені повноваження щодо управління комунальною власністю.
		Так, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:
		а) власні (самоврядні) повноваження:
		1) управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад;
		2) встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі                                   №815/1568/16 вказано, що ОСОБА_4 фактично оспорює дозвіл (дії), який є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов`язки тільки для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано. Таким чином, відсутність у будь-кого (крім власника нерухомого майна), у тому числі і позивача, прав чи обов`язків у зв`язку із оскаржуваним рішенням (дією) не породжує для останнього права на звернення із цим позовом у порядку адміністративного судочинства.
		Разом із тим у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі №420/288/20 зазначено, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.  
		Враховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи.
		Суд звертає увагу, що позивач в межах даної справи фактично не погоджується саме з рішенням Одеського міського оперативного штабу від 14.03.2022 року №5/2, згідно якого у приміщені Одеського ліцею №117 І-IIІ ступенів Одеської міської ради (вул. Рішельєвська, 18) було розміщено гуманітарний штаб. При цьому позивач наголошує на нецільове використання Гуманітарним волонтерським центром «Гостинна хата» майна, що належить Одеському ліцею №117 І-IIІ ступенів Одеської міської ради. Водночас вказанні правовідносини не є публічно-правовим спором, та не підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки стосується безпосередньо приватно-правових відносин, що виникли між Одеським ліцеєм №117 І-IIІ ступенів Одеської міської ради, Одеською міською радою, Департаментом освіти та науки Одеської міської ради, як власниками (розпорядниками) майна та Гуманітарним волонтерським центром «Гостинна хата», як його користувачем.
		Також суд зауважує, що статтею 53 Конституції України закріплено таке немайнове право особи, як право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.
		Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя (ст. 271 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до ч. 1, 2 ст.3 Закону України «Про освіту» кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України. В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров`я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.
		Відповідно до ст. 12 вказаного Закону метою повної загальної середньої освіти є всебічний розвиток, виховання і соціалізація особистості, яка здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і навчання впродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, відповідальності, трудової діяльності та громадянської активності.
		Згідно статей 269-270 ЦК України особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом.
		Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту.
		Особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.
		Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.
		Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.
		Цим Кодексом та іншим законом можуть бути передбачені й інші особисті немайнові права фізичної особи.
		Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним.
		Згідно статті 272 ЦК України фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно. В інтересах малолітніх, неповнолітніх, а також повнолітніх фізичних осіб, які за віком або за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої особисті немайнові права, їхні права здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники.
		Статтею 273 ЦК України передбачено, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень забезпечують здійснення фізичною особою особистих немайнових прав.
		Юридичні особи, їх працівники, окремі фізичні особи, професійні обов`язки яких стосуються особистих немайнових прав фізичної особи, зобов`язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені.
		Діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права.
		Відповідно до статей 275-276 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.
		Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.
		Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов`язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення.
		Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.
		Суд зауважує, що якщо позивач вважає що з боку відповідачів було порушено безпечне освітнє середовище її дітей у Одеському ліцеї №117 Одеської міської ради через надання таких приміщень під гуманітарний центр волонтерської організації «Гостина хата» на підставі рішення №5/2 від 14.03.2022 року та цим порушено право її дітей на освіту, то вона згідно статті 272 ЦК України може звернутись до суду як законний представник в інтересах малолітніх, неповнолітніх дітей в порядку цивільного судочинства. 
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		Враховуючи те, що правовідносини, які виникли між сторонами є не публічно-правовими, суд доходить висновку про необхідність закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Департаменту освіти та науки Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Одеській ліцей №117 Одеської міської ради на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.
		При цьому за суб`єктним складом сторін цей спір підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства.
		Згідно статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
		Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За положеннями ст. 183 ч. 2 п. 2 одним із рішень, яке може прийняти суд під час підготовчого провадження є закриття провадження у справі. За таких умов суд доходить висновку, що вирішення питання про закриття провадження в адміністративній справі може бути вирішено протягом часу підготовки справи для розгляду її по суті (30 днів з моменту відкриття провадження у справі) під час її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
		Одночасно суд зауважує, що під час підготовки справи до розгляду учасниками справи було подано до суду численні заяви про залучення 3-їх осіб, клопотання про залишення адміністративного позову без руху, клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Водночас суд зауважує, що враховуючи наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, такі клопотання та заяви повинні бути розглянуті та вирішенні уповноваженим на те судом відповідної юрисдикції.
		Згідно з ч. 2 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
		У відповідності з ч. 2 ст. 132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
		Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
		Приписами п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
		Судом встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1073,60 грн., що підтверджується копією квитанції від 06.09.2023 року.
		Враховуючи висновок суду щодо необхідності закриття провадження в адміністративній справі, суд вважає за необхідне повернути ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір за подання адміністративного позову до суду.
		Керуючись приписами ст.ст. 2, 4, 5, 6-11, 19, 132, 238, 241, 243,  248, 256, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -
		У Х В А Л И В:
		 
		Провадження у справі №420/23421/23 за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Департаменту освіти та науки Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Одеській ліцей №117 Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.
		Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1073,60 грн. за подання адміністративного позову у справі №420/23421/23  згідно квитанції від 06.09.2023 року.
		Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження в адміністративній справі повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.  
		Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.
		Ухвала суду може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені ст. ст. 293-295 КАС України, з урахуванням положень пп. 15.5 п. 15 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
		 
		 
		Суддя                                                                                              Білостоцький О.В.
		 
		 
		 
		  
		                                        
		 
		.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...