Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 360/878/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 24.10.2023. Зареєстровано: 25.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.10.2023.
Дата набрання законної сили: 24.11.2023
Номер судового провадження: п/360/941/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		24 жовтня 2023 рокум. ДніпроСправа № 360/878/23
		Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільнені, 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		09.08.2023 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
		- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.06.2023 по 03.08.2023;
		- стягнути з військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 163597,50 гривень за період з 15.06.2023 по 03.08.2023.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14 червня 2023 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 14.06.2023 № 165 підполковника ОСОБА_1 , начальника відділення підготовки військової частини НОМЕР_1 , було звільнено в запас відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років. Виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України.
		Станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з позивачем всіх належних розрахунків. 19.06.2023 була виплачена сума 563940,65 гривень; 21.06.2023 була виплачена сума 47556,68 гривень; 04.08.2023 була виплачена сума 67432,24 гривень компенсації за неотримане речове майно.
		04.08.2023 відповідач здійснив останню виплату позивачу, тобто з порушенням строку, визначеного у статті 116 КЗпП України, що підтверджується випискою про цільові надходження АТ КБ «Приватбанк».
		Враховуючи те, що позивача звільнено 14.06.2023, відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні згідно статті 117 КЗпП України.
		Період затримки розрахунку при звільненні повинен обраховуватися з 15.06.2023 по 03.08.2023 року (50 днів), оскільки заборгованість відповідача виникає з першого дня після звільнення, погашення заборгованості відбулося 04.08.2023.
		Розмір місячного грошового забезпечення позивача становив у квітні 2023 року 100783,40 грн, у травні 2023 року - 98806,10 грн.
		Розмір середньоденного грошового забезпечення позивача становить 3271,95 грн (100 783,40 грн + 98 806,10 грн) / 61 день (кількість днів у квітні 2023 року та травні 2023 року).
		За підрахунком позивача, сума, яка підлягає відшкодуванню позивачу, становить: 3271,95 грн (середньоденна заробітна плата позивача) *50 (кількість днів затримки розрахунку) = 163597,50 грн.
		Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
		Ухвалою суду від 14.08.2023 позов було залишено без руху для усунення недоліків. У встановлений судом строк позивачем недоліки було усунуто.
		Ухвалою суду від 17.08.2023 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
		На час прийняття рішення у даній справі відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
		Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов такого.
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
		Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.06.2023 № 165 підполковника ОСОБА_1 , начальника відділення підготовки військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 06.06.2023 № 243, з 14 червня 2023 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. З продовольчого забезпечення виключено з 15 червня 2023 року. Відповідно до вимог постанови КМУ № 178 від 16.03.2016, згідно довідки № 14/П про вартість речового майна, що належить до видачі підполковнику ОСОБА_1 , наказано виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в розмірі 68459,13 грн.
		Згідно з випискою з карткового рахунку позивача 19.06.2023 на особовий рахунок позивача було зараховано кошти в сумі 563940,65 грн; 21.06.2023 року було зараховано кошти в сумі 47556,68 грн; 04.08.2023 було зараховано кошти в сумі 67432,24 грн - компенсація за неотримане речове майно.
		Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги, суд виходить з такого.
		Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
		За приписами частин 1-4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
		Під час звільнення зі служби та виключення зі списків особового складу із військовослужбовцем повинен бути повністю проведений розрахунок.
		За загальним правилом у правовідносинах, що є предметом розгляду даної справи, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
		Слід зауважити, що непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
		Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, компенсацію за неотримане речове майно) не врегульовані положеннями спеціального законодавства (на які посилається відповідач), що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.
		В той же час такі питання врегульовані КЗпП України.
		Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими військовослужбовцем, проте, порядок виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) за несвоєчасний розрахунок не врегульовано, суд доходить висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.
		За правилами статті 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
		Необхідність застосування до спірних правовідносин положень КЗпП України узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 01.03.2018 в справі № 806/1899/17, від 29.03.2018 в справі № 815/1767/17 та від 19.04.2018 в справі № 803/1210/2018 щодо не проведення розрахунку при звільненні з публічної служби.
		В силу норм статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
		Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
		Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
		В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
		Як визначено статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		Таким чином, умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки; вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум; відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за неотримане речове майно, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
		Згідно частини 2 статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
		Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, в якій зазначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
		Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
		З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
		Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 викладені наступні правові висновки: «Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.
		З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.»
		Необхідність застосування судом критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, також викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.
		Верховним Судом у постанові від 30 листопада 2020 року по справі № 480/3105/19 зазначено, що при визначенні суми, яка підлягає стягненню за затримку розрахунку при звільненні, слід обраховувати суму стягнення пропорційно розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять 100 відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.
		Зазначена правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 22 липня 2021 року в справі № 200/5764/20-а та постанові від 11 серпня 2021 року в справі № 640/9375/20.
		За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		З огляду на відсутність спеціального нормативно-правового акта, який регулював би питання розрахунку середньої заробітної плати військовослужбовця, до спірних правовідносин слід застосовувати загальні положення, що регламентують порядок розрахунку середньої заробітної плати працівників, в частині визначення періоду, за який враховується середня заробітна плата.
		Механізм обчислення середньої заробітної плати визначений Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).
		Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
		Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.
		Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.06.2023 № 165 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 14 червня 2023 року. 
		Враховуючи, що 14 червня 2023 року вважається днем звільнення позивача, цей день був останнім днем виконання відповідачем обов`язку провести розрахунок з позивачем, отже у цей день відповідач ще не може вважатися таким, що прострочив виконання цього обов`язку.
		Таким, що прострочив виконання вказаного обов`язку, відповідач є лише з наступного дня після звільнення позивача, тобто з 15 червня 2023 року.
		Повний розрахунок з позивачем проведено 04.08.2023, а тому середній заробіток за час затримки має бути нарахований та виплачений по 04.08.2023 включно.
		Затримка розрахунку при звільненні становить 50 календарних днів з 15.06.2023 (наступний день після звільнення зі служби) по 04.08.2023 (день проведення остаточного розрахунку).
		Згідно з карткою особового рахунку працівника за 2023 рік ( ОСОБА_1 ), виданої військовою частиною НОМЕР_1 , грошове забезпечення позивача за квітень та травень 2023 року (2 місяці, що передували місяцю звільнення зі служби) склало 199589,50 грн, у тому числі за квітень 2023 року: посадовий оклад - 5070,00 грн, оклад за військове звання - 1410,00 грн, надбавка за вислугу років 2916,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 6107,40 грн, премія - 19773,00 грн, таємність 507,00 грн, премія захисникам - 8087,56 грн, винагорода за безпосередню участь у бойових діях - 56912,44 грн, всього - 100783,40 грн; за травень 2023 року: посадовий оклад - 5070,00 грн, оклад за військове звання - 1410,00 грн, надбавка за вислугу років 2916,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 6107,40 грн, премія - 19773,00 грн (-1977,30 грн - утримання премії), таємність 507,00 грн, додаткова винагорода 30 тисяч - 15000,00 грн, додаткова винагорода 100 тисяч - 50000,00 грн, всього - 98806,10 грн.
		В цій довідці наявні складові грошового забезпечення, які згідно з Порядком № 100 не враховуються при обчисленні середньоденного грошового забезпечення, а саме винагорода за безпосередню участь у бойових діях, додаткова винагорода 30 тисяч та додаткова винагорода 100 тисяч.
		Кількість календарних днів у вказаному періоді - 61.
		Відповідно, середньоденне грошове забезпечення позивача складає 1273,39 грн (77677,06 грн отримане грошове забезпечення: 61 календарний день).
		Таким чином, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в арифметичному обчисленні складає 63669,50 грн (середньоденне грошове забезпечення 1273,39 грн х 50 календарних днів).
		В той же час, в цій справі наявні підстави для зменшення розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
		Визначається відсоткове співвідношення загальної суми виплат, що підлягала виплаті, та суми, що не була виплачена в день звільнення, тобто виплату якої затримано.
		Так, позивачу при звільненні в червні 2023 року виплачено 671956,98 грн.
		Не виплачена позивачу при звільненні, а виплачена 04.08.2023 сума компенсації за неотримане речове майно становить 67432,24 грн.
		Тобто, загальна сума виплат на момент здійснення остаточного розрахунку повинна була становити 739389,22 грн (671956,98 + 67432,24).
		Тож відсоткове співвідношення невиплаченої суми буде становити: 67432,24 / 739389,22 х 100% = 9,11%.
		Отже, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку, з урахуванням істотності частки 9,11%, становить: 5800,29 (63669,50 грн х 9,11%).
		З урахуванням наведених вище правових позицій Верховного Суду, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача суми середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 5800,29 грн, яка є співмірною з його порушеним правом.
		За таких обставин суд вважає, що належним способом захисту у спірних правовідносинах буде стягнення на користь позивача суми середнього грошового утримання за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 15.06.2023 по 04.08.2023 у розмірі 5800,29 грн.
		Такий підхід суду узгоджується також із висновком, викладеним Верховним Судом у подібних правовідносинах в постанові від 21.04.2021 у справі № 360/3574/19.
		Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
		Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).
		Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є відповідно обов`язком роботодавця, а не працівника, то сума середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні визначена судом без утримання такого податку та інших обов`язкових платежів, які повинен утримати та сплатити за працівника роботодавець.
		Що стосується вимог позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.06.2023 по 03.08.2023, суд зазначає таке.
		Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
		Зважаючи на обставини справи, суд вважає, що належним, достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є стягнення на його користь середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
		Самі по собі дії (бездіяльність) відповідача не тягнуть для позивача настання будь-яких негативних наслідків, відповідно, такий спосіб захисту, як визнання їх протиправними, жодним чином не сприятиме відновленню прав позивача. Тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цієї вимоги позивача.
		Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
		Що стосується розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
		Відповідно до частин першої, третьої, восьмої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
		У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
		Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 1308,78 грн.
		Зважаючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, керуючись положеннями частини восьмої статті 139 КАС України вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору повністю.
		Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: Луганська область, Попаснянський район, смт Мирна Долина) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільнені задовольнити частково.
		Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.06.2023 по 04.08.2023 в сумі 5800,29 грн (п`ять тисяч вісімсот грн 29 коп.). 
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1308,78 грн (одна тисяча триста вісім грн 78 коп.). 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		 
		Суддя                                                             І.О. Свергун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...