Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/100/21 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; Банкрутство.
Надіслано для оприлюднення: 30.10.2023. Зареєстровано: 31.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 31.10.2023.
Дата набрання законної сили: 26.10.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 жовтня 2023 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  908/100/21 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Картере В.І. - головуючий, Білоус В.В., Жуков С.В., 
		за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
		 
		представників учасників справи:
		скаржник (Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрополив") -      Канторіз А.М.,
		Фонд державного майна України - Ставніченко А.С.,
		Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" - Уманець С.Г.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополив"
		на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2022 (колегія суддів у складі: Коваль Л.А. - головуючий, Верхогляд Т.А., Мороз В.Ф.) 
		у справі №908/100/21
		за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Акцепт"
		до Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України"
		про банкрутство,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Стислий виклад вимог заяви кредитора 
		 
		1.          У травні 2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополив" (далі - ТОВ "Агрополив") до Господарського суду Запорізької області надійшла заява про визнання грошових вимог до Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" (далі - ДП "ДГ "Широке" ДДСДС НААНУ) в розмірі 8091197,79 грн, з яких: 7715482,75 грн - основна заборгованість, 375715,04 грн - неустойка, 4540,00 грн судового збору, сплаченого за подання заяви, 300000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
		 
		2.          Відповідно до уточненого (підсумкового) розрахунку заявлених вимог та письмових пояснень від ТОВ "Агрополив" розмір вимог цього кредитора зменшено та становить: 7169056,22 грн - основний борг, 375715,04 грн - пеня, 455878,52 грн - інфляційні втрати, 90548,01 грн - 3% річних та 304540,00 грн судових витрат, які складаються з 4540,00 грн сплаченого за подання заяви судового збору та 300000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
		 
		3.          Також ТОВ "Агрополив" подало господарському суду договір про надання правової допомоги, укладеного між адвокатом Скокіним Л.Л. та ТОВ "Агрополив", з додатковою угодою до нього та звітом про надану правову допомогу. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
		 
		4.           07.05.2021 між ТОВ "Агрополив" та адвокатом Скокіним Леонідом Леонідовичем укладено договір про надання правової допомоги №0705/21 (далі - Договір) з додатковою угодою №1 від 14.05.2021 до нього, предметом якого є правовідносини сторін цього договору, які виникають у зв`язку із наданням адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту з питань, що стосуються супроводу та представництва інтересів останнього у справі про банкрутство ДП "ДГ "Широке" ДДСДС НААНУ.
		 
		5.          Відповідно до п. 4.1 Договору сторони домовились, що за виконання зобов`язань за цим договором клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованому розмірі - 300000,00 грн.
		 
		6.          Згідно з п. 4.2 Договору сторонами узгоджено, що 50% визначеної у п. 4.1 договору суми сплачується замовником на протязі трьох днів з моменту підписання договору, решта 50% - не пізніше 15.06.2021.
		 
		7.          Звіт №1 від 19.01.2022 про надану правову допомогу за Договором відображає обсяг правової допомоги. У звіті зазначено, що за надання правової допомоги адвокат отримав гонорар в розмірі 300000,00 грн.
		 
		8.          У звіті міститься перелік послуг, наданих адвокатом в межах справи про банкрутство ДП "ДГ "Широке" ДДСДС НААНУ, в тому числі: правовий аналіз договору оренди сільськогосподарської техніки №2201/2020-01 від 22.01.2020 та договору поставки №18-02/20-1 від 18.01.2020, консультація клієнта щодо правової позиції та на предмет можливості і перспектив врегулювання взаємовідносин між контрагентами зазначених правочинів, складення заяви про грошові вимоги до ДП "ДГ "Широке" ДДСДС НААНУ, розрахунки сум, у тому числі штрафних санкцій, що складають розмір грошових вимог до ДП "ДГ "Широке" ДДСДС НААНУ за тими ж договорами, підготовка та надсилання до суду пакетів документів - заяви про грошові вимоги з додатками, доповнення до заяви про грошові вимоги, зведеного підсумкового розрахунку заявлених вимог, уточненого зведеного підсумкового розрахунку заявлених вимог із додатковими поясненнями, складання та надсилання до суду заяви про участь в засіданні в режимі відеоконференції, участь в судових засіданнях 29.06.2021, 10.08.2021, 20.09.2021, 21.10.2021, 22.11.2021 у справі №908/100/21, в тому числі в режимі відеоконференції.
		 
		Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		 
		9.          Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.06.2022 визнано грошові вимоги кредиторів, зокрема, ТОВ "Агрополив" в розмірі 8091197,79 грн, з яких 7715482,75 грн - основна заборгованість, 375715,04 грн - неустойка, 4540,00 грн сплачений за подання заяви судовий збір та 300000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
		 
		10.          Ухвала в частині визнання грошових вимог ТОВ "Агрополив" в розмірі 300000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу мотивована тим, що визначений та заявлений до визнання розмір витрат адвоката в цьому випадку є співмірним з розміром заявлених до визнання грошових вимог, що виникли з договірних зобов`язань боржника, складністю розрахунків, обсягом адвокатських послуг та опрацьованому матеріалу, витраченим часом (в тому числі й участь у засіданнях суду), а також узгоджується з умовами договору (представництво протягом розгляду справи про банкрутство).
		 
		11.          Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2023 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.06.2022 змінено в частині визнаних вимог ТОВ "Агрополив" щодо витрат на професійну правничу допомогу. Ухвалено в цій частині нове рішення про визнання вимог ТОВ "Агрополив" щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. У визнанні решти вимог ТОГВ "Агрополив" щодо витрат на професійну правничу допомогу відмовлено. Пункт 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Запорізької області від 14.06.2022 викладено в такій редакції: "2. Визнати грошові вимоги кредитора - ТОВ "Агрополив" в розмірі 8091197,79 грн, з яких 7715482,75 грн - основна заборгованість та 375715,04 грн - неустойка, а також в розмірі 4540,00 грн сплаченого за подання заяви судового збору та в розмірі 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу".
		 
		12.          Постановою Верховного Суду від 05.04.2023 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2023 скасовано. Справу №908/100/21 направлено на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
		 
		13.          Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2023 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.06.2022 в частині визнаних вимог ТОВ "Агрополив" щодо витрат на професійну правничу допомогу скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення про визнання вимог ТОВ "Агрополив" щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. У визнанні решти вимог ТОВ "Агрополив" щодо витрат на професійну правничу допомогу відмовлено. Пункт 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Запорізької області від 14.06.2022 викладено в такій редакції: "2. Визнати грошові вимоги кредитора - ТОВ "Агрополив" в розмірі 8091197,79 грн, з яких 7715482,75 грн - основна заборгованість та 375715,04 грн - неустойка, а також в розмірі 4540,00 грн сплаченого за подання заяви судового збору та в розмірі 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу".
		 
		14.          Вказана постанова мотивована тим, що господарський суд першої інстанції не врахував особливостей задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу мають бути в подальшому задоволені в першу чергу, а тому неспівмірне визначення розміру витрат одного із кредиторів істотно впливає на права та охоронювані законом інтереси інших кредиторів у справі про банкрутство.
		 
		Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
		 
		15.          ТОВ "Агрополив" (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2023 повністю та залишити в силі ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.06.2022.
		 
		16.          Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник у заяві про усунення недоліків касаційної скарги зазначає п. 1, п. 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
		 
		17.          Так, скаржник вказує, що при винесенні оскаржуваного судового рішення не було враховано висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 16.11.2022 у справі №910/7310/20, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 02.02.2023 у справі №915/606/21 щодо застосування ч.ч. 4-6 ст. 126, ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України та висновків про застосування ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" щодо порядку укладання договору про надання правової допомоги, порядку обчислення гонорару, можливості встановлення фіксованого розміру гонорару та порядку його сплати у подібних правовідносинах. 
		 
		18.          Скаржник звертає увагу на те, що в процесі розгляду справи боржником та розпорядником майна не заявлялося клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 300000,00 грн. Зі сторони вказаних учасників не було вчинено жодних відповідних дій, що могли б свідчити про незгоду з розміром витрат на правову допомогу.
		 
		19.          Також скаржник, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, вказує, що господарський суд апеляційної інстанції в процесі апеляційного розгляду не дослідив зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилив клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, що було подане з метою встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (п. 3. ч. 3 ст. 310 ГПК України).
		 
		20.          Крім того, скаржник у заяві про усунення недоліків зазначив про те, що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2023 підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд на підставі п. 8 ч. 1 ст. 310 ГПК України, оскільки апеляційний розгляд здійснювався без повідомлення інших учасників судового процесу, зокрема, кредиторів ДП "ДГ "Широке" ДДСДС НААНУ.
		 
		Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
		 
		21.          Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України") подало відзив на касаційну скаргу, в якому воно просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2023 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
		 
		22.          АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" зауважує на тому, що обов`язковою умовою компенсації витрат на правничу допомогу є факт понесення відповідних витрат, встановлення судом факту виконання робіт, надання послуг. Чинне законодавство України не передбачає можливості компенсації судом витрат на правничу допомогу, яка ще не надана.
		 
		23.          Відзиви від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		24.          Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду грошових вимог кредитора в частині 300000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
		 
		25.          Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (з 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ)), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		 
		26.          Зазначена норма кореспондується з ч. 1 ст. 2 КУзПБ, якою передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
		 
		27.          За змістом наведеного, норми ГПК України є загальними стосовно норм КУзПБ, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.
		 
		28.          У процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, оскільки розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбаченого КУзПБ.
		 
		29.          У ст. 1 КУзПБ наведено визначення кредитора, яким є юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсних кредиторів, якими є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточних кредиторів - кредиторів за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
		 
		30.          Статтею 64 КУзПБ встановлено черговість задоволення вимог кредиторів боржника. Так у пункті 1 частини першої цієї статті передбачено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому у першу чергу задовольняються, зокрема, витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді.
		 
		31.          Водночас, аналіз положень КУзПБ свідчить про відсутність в них як спеціальних нормативно-правових актах норм, які регулюють порядок розподілу судових витрат.
		 
		32.          Тому з урахуванням наведеного, для вирішення питання про розподіл судових витрат у справі про банкрутство мають бути застосовані загальні норми ГПК України.
		 
		33.          Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. 
		 
		34.          До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
		 
		35.          Системний аналіз норм ст. 123 ГПК України, ст. 64 КУзПБ свідчить, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні ст. 1 КУзПБ зобов`язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться згідно із п. 1 ч. 1 ст. 64 КУзПБ до першої черги задоволення вимог кредиторів.
		 
		36.          Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.
		 
		37.          Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.10.2020 у справі №904/4387/19.
		 
		38.          Щодо доводів скаржника про те, що господарський суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення вимог кредитора, які стосуються витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд виходить з такого.
		 
		39.          Відповідно до положень ст.ст. 1, 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
		 
		40.          У ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		 
		41.          За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		 
		42.          При цьому, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
		 
		43.          Згідно з ч.ч. 3-5 ст. 126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		 
		44.          Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		 
		45.          У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		 
		46.          За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
		 
		47.          Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
		 
		48.          Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.
		 
		49.          У наведених постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду зазначено, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
		 
		50.          Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		 
		51.          При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
		 
		52.          Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
		 
		53.          Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
		 
		54.          Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
		 
		55.          У справі, що розглядається, господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження відшкодування витрат на професійну правничу допомогу кредитором надано, зокрема, договір про надання правової допомоги №0705/21 від 07.05.2021, додаткову угоду №1 від 14.05.2021 до нього, звіт №1 від 19.01.2022 про надану правову допомогу. 
		 
		56.          Відповідно до змісту предмета Договору, адвокат усіма законними методами та способами надає правову допомогу клієнту з питань, що стосуються супроводу та представництва інтересів останнього у справі про банкрутство ДП "ДГ "Широке" ДДСДС НААНУ. Умовами Договору передбачено, що за виконання зобов`язань за цим договором клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованому розмірі 300000,00 грн.
		 
		57.          При цьому, господарський суд апеляційної інстанції встановив, що звіт №1 від 19.01.2022 про надану правову допомогу за Договором відображає обсяг правової допомоги. У звіті зазначено, що за надання правової допомоги адвокат отримав гонорар в розмірі 300000,00 грн. У звіті міститься перелік послуг, наданих адвокатом в межах справи про банкрутство ДП "ДГ "Широке" ДДСДС НААНУ, в тому числі: правовий аналіз договору оренди сільськогосподарської техніки №2201/2020-01 від 22.01.2020 та договору поставки №18-02/20-1 від 18.01.2020, консультація клієнта щодо правової позиції та на предмет можливості і перспектив врегулювання взаємовідносин між контрагентами зазначених правочинів, складення заяви про грошові вимоги до ДП "ДГ "Широке" ДДСДС НААНУ, розрахунки сум, у тому числі штрафних санкцій, що складають розмір грошових вимог до ДП "ДГ "Широке" ДДСДС НААНУ за тими ж договорами, підготовка та надсилання до суду пакетів документів - заяви про грошові вимоги з додатками, доповнення до заяви про грошові вимоги, зведеного підсумкового розрахунку заявлених вимог, уточненого зведеного підсумкового розрахунку заявлених вимог із додатковими поясненнями, складання та надсилання до суду заяви про участь в засіданні в режимі відеоконференції, участь в судових засіданнях 29.06.2021, 10.08.2021, 20.09.2021, 21.10.2021, 22.11.2021 у справі №908/100/21, в тому числі в режимі відеоконференції.
		 
		58.          Господарський суд апеляційної інстанції встановив, що клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги боржником відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України не заявлено, однак вимоги в цій частині не визнані розпорядником майна в повному обсязі.
		 
		59.          Як зазначалося вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
		 
		60.          У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
		 
		61.          При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
		 
		62.          Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 11.02.2021 у справі №920/39/20.
		 
		63.          До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
		 
		64.          Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
		 
		65.          У постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, на яку посилається скаржник, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків: "168. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. 169. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".
		 
		66.          У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		 
		67.          Господарський суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, дійшов висновку про те, що підстави для присудження на користь кредитора всіх його витрат на професійну правову допомогу відсутні, з огляду на їх невідповідність вимогам ч. 4 ст. 126 ГПК України.
		 
		68.          Так, господарський суд апеляційної інстанції врахував, що умовами Договору передбачено надання адвокатом допомоги з питань, що стосуються супроводу та представництва інтересів ТОВ "Агрополив" у справі про банкрутство ДП "ДГ "Широке" ДДСДС НААНУ. Проте, в звіті №1 про надання правової допомоги міститься перелік послуг, пов`язаних саме із складанням та поданням в межах справи про банкрутство заяви ТОВ "Агрополив" з грошовими вимогами до боржника та її розглядом судом.
		 
		69.          Господарський суд апеляційної інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що провадження у справах про банкрутство, як і будь-яке інше судове провадження складається із кількох послідовних стадій. Однією із таких стадій є розгляд грошових вимог кредиторів в процедурі розпорядження майном боржника.
		 
		70.          На час звернення кредитора з грошовими вимогами у цій справі тривала процедура розпорядження майном, у той же час умови Договору передбачають сплату коштів в розмірі 300000,00 грн за правовий супровід ТОВ "Агрополив" під час всієї процедури банкрутства боржника.
		 
		71.          Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що за загальним правилом, судові витрати на професійну правничу допомогу заявляються сторонами справи під час розгляду відповідної заяви (позову, клопотання) і вирішуються судом першої, апеляційної, касаційної інстанцій за результатом розгляду такої заяви в залежності від вирішення спору. 
		 
		72.          Отже, розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката підлягає розподілу між сторонами за результатом розгляду справи в суді кожної інстанції (ч.ч. 1, 3 ст.126 ГПК України).
		 
		73.          Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на тому, що у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження.
		 
		74.          Застосування судами принципу судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства тощо та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства (неплатоспроможності).
		 
		75.          Подібний за змістом висновок викладений у постанові, ухваленій судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №911/2043/20.
		 
		76.          Господарський суд апеляційної інстанції правильно врахував, що заявлені кредитором витрати на професійну правничу допомогу мають бути в подальшому задоволені в першу чергу, а тому неспівмірне визначення розміру витрат одного із кредиторів істотно впливає на права та охоронювані законом інтереси інших кредиторів у справі про банкрутство.
		 
		77.          Верховний Суд вважає, що включення кредитором 300000,00 грн за правовий супровід ТОВ "Агрополив" під час всієї процедури банкрутства боржника є передчасним, оскільки на стадії розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника здійснюється розгляд по суті цієї заяви. При цьому, на цій стадії неможливо встановити, які ще вимоги або клопотання будуть заявлені цим кредитором у справі про банкрутство і чи будуть вони заявлені взагалі, тобто що включення кредитором 300000,00 грн за правовий супровід під час всієї процедури банкрутства боржника не свідчить про реальність таких витрат.
		 
		78.          Господарський суд апеляційної інстанції встановив, що враховуючи наявність заперечень щодо розміру витрат ТОВ "Агрополив" на правову допомогу розпорядника майна, а також беручи до уваги, що звіт про надану правову допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі за рахунок іншої сторони, оскільки їх розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
		 
		79.          Апеляційний господарський суд з урахуванням ст.ст. 126, 129 ГПК України, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат ТОВ "Агрополив" на професійну правничу допомогу до 15000,00 грн саме як за розгляд його заяви з грошовими вимогами до боржника в суді першої інстанції.
		 
		80.          При цьому, суд апеляційної інстанції врахував, що зазначена сума витрат відповідає обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та іншим критеріям, визначеним ч. 4 ст. 126 ГПК України. Судом також взято до уваги факт участі адвоката у п`яти судових засіданнях з розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника.
		 
		81.          Господарський суд апеляційної інстанції правильно зауважив на тому, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
		 
		82.          Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
		 
		83.          Отже, визначена у звіті про надану правову допомогу вартість наданих послуг адвокатом в сумі 300000,00 грн не узгоджується з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
		 
		84.          З урахуванням вимог ст. 126 ГПК України у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
		 
		85.          Зважаючи на викладені вище обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про визнання вимог ТОВ "Агрополив" до боржника в розмірі 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, що є витратами, понесеними в процесі підготовки та розгляду судом грошових вимог кредитора, які підлягають врахуванню у реєстрі вимог кредиторів. 
		 
		86.          Такий розподіл судових витрат є оптимальним та відповідає критерію необхідності та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, що відповідає вимогам ст.ст. 126, 129 ГПК України та сталій практиці Європейського суду з прав людини.
		 
		87.          Посилання скаржника на неврахування господарським судом апеляційної інстанції постанов Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №910/7310/20, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 02.02.2023 у справі №915/606/21 щодо застосування ч.ч. 4-6 ст. 126, ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України та висновків про застосування ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не знайшли свого підтвердження, оскільки викладеним у цих постановах висновкам Верховного Суду не суперечать, а оцінка відповідних обставин для визначення суми витрат на професійну правничу допомогу здійснюється судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин та доказів у справі. 
		 
		88.          Верховний Суд відхиляє твердження скаржника про те, що в процесі розгляду справи боржником та розпорядником майна не заявлялося клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 300000,00 грн з огляду на те, що в матеріалах справи наявні заперечення щодо розміру витрат ТОВ "Агрополив" на правову допомогу розпорядника майна, які враховані господарським судом апеляційної інстанцій під час апеляційного перегляду справи. 
		 
		89.          Також скаржник обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, вказує, що господарський суд апеляційної інстанції в процесі апеляційного розгляду не дослідив зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилив клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, що було подане з метою встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (п. 3. ч. 3 ст. 310 ГПК України).
		 
		90.          Частиною 3 ст. 269 ГПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		 
		91.          Господарський суд апеляційної інстанції з урахуванням наведених вимог ГПК України не прийняв до розгляду подані ТОВ "Агрополив" нові докази у вигляді додаткової угоди, оскільки вказані докази не було подано ні під час розгляду судом першої інстанції грошових вимог, ні під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, ні під час касаційного перегляду постанови апеляційного господарського суду. Такі докази було подано суду тільки при новому розгляді справи без будь-якого обґрунтування неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		 
		92.          Щодо доводів скаржника про те, що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2023 підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд на підставі п. 8 ч. 1 ст. 310 ГПК України, оскільки апеляційний розгляд здійснювався без повідомлення інших учасників судового процесу, зокрема, кредиторів ДП "ДГ "Широке" ДДСДС НААНУ, Верховний Суд виходить з такого.
		 
		93.          Розглянувши наведені доводи скаржника, Верховний Суд зазначає, що відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
		 
		94.          Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги (аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №904/897/19).
		 
		95.          З урахуванням наведеного, Верховний Суд вважає доводи скаржника щодо порушення судом апеляційної інстанції вимог п. 8 ч. 1 ст. 310 ГПК України необґрунтованими та безпідставними з огляду на те, що неповідомлення інших учасників судового процесу, зокрема, кредиторів ДП "ДГ "Широке" ДДСДС НААНУ про розгляд справи в суді апеляційної інстанції в даному випадку не є безумовною підставою для скасування судового рішення на підставі п. 8 ч. 1 ст. 310 ГПК України.
		 
		96.          Неповідомлення інших учасників судового процесу, зокрема, кредиторів ДП "ДГ "Широке" ДДСДС НААНУ про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, надає таким особам право подати відповідні скарги до суду касаційної інстанції з наведенням відповідних мотивів та доводити такі обставини самостійно.
		 
		97.          Скаржником не додано до касаційної скарги доказів, що посвідчують у визначеному законом порядку повноваження особи на право представлення інтересів інших кредиторів в суді касаційної інстанції.
		 
		98.          Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не підтвердилися після відкриття касаційного провадження.
		 
		99.          Враховуючи наведене, Верховний Суд оцінивши застосування норм матеріального та процесуального права у оскаржуваних судових рішеннях, керуючись позицією Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно того, що обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника, дійшов висновку про необґрунтованість аргументів скаржника.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		100.          Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		101.          Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції, - без змін. 
		 
		Судові витрати
		 
		102.          У зв`язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника. 
		 
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополив" залишити без задоволення.
		 
		2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2022 у справі №908/100/21 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                                       В. Картере
		 
		Судді                                                                                                    В. Білоус
		 
		                                                                                                    С. Жуков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...