Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 460/10065/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 31.10.2023. Зареєстровано: 01.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.11.2023.
Дата набрання законної сили: 31.10.2023
Номер судового провадження: К/990/4012/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31 жовтня 2023 року 
		м. Київ
		 
		справа №460/10065/21
		адміністративне провадження № К/990/4012/23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Єресько Л.О.,
		суддів: Соколова В.М.,  Загороднюка А.Г., 
		розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу № 460/10065/21
		за позовом ОСОБА_1 до Рівненської обласної прокуратури про зобов`язання вчинення певних дій, стягнення середнього заробітку 
		за касаційною скаргою Рівненської обласної прокуратури
		на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року, ухвалене суддею Щербакова В.В.
		та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Большакової О.О., суддів: Затолочного В.С., Качмара В.Я.,
		 
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		1. У липні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської обласної прокуратури (далі - відповідач), де просив:
		1.1. зобов`язати відповідача виплатити компенсацію при звільненні за всі дні невикористаної щорічної відпустки (23 календарні дні); 
		1.2. стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 15.04.2021 по дату повного розрахунку 10.05.2021.
		2. В обґрунтування заявлених вимог позивач, зазначив, при звільненні позивача з органів прокуратури 14.04.2021 з ним не було проведено повний розрахунок, а саме: не виплачено компенсацію за 12 дні невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 2019 по 2021 роки.
		Установлені судами фактичні обставини справи
		3.  ОСОБА_1 з 19.06.2008 працював в органах прокуратури на різних посадах, згідно із наказом Генерального прокурора від 08.12.2015 № 766к призначений на посаду керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області
		4. Наказом Генерального прокурора від 07.11.2016 № 26дк ОСОБА_1 було звільнено із посади керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області та з органів прокуратури.
		5. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.12.2017, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018, у справі № 817/2166/16 задоволено позов ОСОБА_1 : визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури від 07.11.2016 № 26дк; поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді з 08.11.2016; стягнуто з Прокуратури Рівненської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.11.2016 по 14.12.2017 на суму 207793,88 грн.
		6. На виконання рішення суду у справі № 817/2166/16 наказом Генерального прокурора від 21.05.2018 № 64к ОСОБА_1 поновлено в органах прокуратури на посаді керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області з 08.11.2016.
		7. За наслідками касаційного перегляду судових рішень Рівненського окружного адміністративного суду та Житомирського апеляційного адміністративного суду у справі № 817/2166/16 постановою Верховного Суду від 20.11.2019 судові рішення скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
		8. На підставі постанови Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 817/2166/16 Генеральним прокурором прийнято наказ від 10.12.2019 № 506к, яким скасовано наказ Генерального прокурора від 21.05.2018 № 64к про поновлення ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді керівника Сарненської місцевої прокуратури.
		9. На підставі наказу від 10.12.2019 № 506к 10.12.2019 до трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 внесено запис № 22 про визнання недійсним запису № 21 про поновлення на посаді керівника Сарненської місцевої прокуратури.
		10. Прокуратурою Рівненської області 12.12.2019 ОСОБА_1 було виплачено заробітну плату - розрахунок при звільненні в сумі 2689,12 грн.
		11. Наказом Генерального прокурора від 03.09.2020 № 410 «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур» юридичну особу «Прокуратура Рівненської області» перейменовано без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи у «Рівненську обласну прокуратуру».
		12. За результатами нового розгляду справи рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 у справі № 817/2166/16 в задоволенні позову ОСОБА_1 вiдмовлено повністю.
		13. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2020 у справі № 817/2166/16 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 та прийнято нову постанову, якою позов задоволено: поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області з 07.11.2016; стягнуто з Прокуратури Рівненської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.12.2019 по 09.07.2020 у розмірі 508108,00 грн.
		14. У зв`язку з цим, наказом Офісу Генерального прокурора від 23.10.2020 № 416к скасовано наказ Генерального прокурора України від 07.11.2016 № 26дк «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» щодо звільнення ОСОБА_1 із займаної посади органів прокуратури. Поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області з 07.11.2016. 
		15. Наказом Офісу Генерального прокурора від 14.12.2020 № 470к зазначено вважати припиненими повноваження ОСОБА_1 на посаді керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області з 16.12.2020 у зв`язку з закінченням строку перебування на адміністративній посаді. 
		16. Наказом Рівненської обласної прокуратури від 30.12.2020 № 1332к призначено ОСОБА_1 з 16.01.2021 на посаду прокурора Березнівського відділу Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області на час відсутності основного працівника).
		17. Постановою Касаційного адміністративного суду у складі адміністративного суду від 30.03.2021 у справі № 817/2166/16 касаційні скарги прокуратури Рівненської області та Офісу Генерального прокурора задоволено та залишено в силі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 та скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2020, якою задоволено позов ОСОБА_1 .
		18. У зв`язку з цим, наказом Офісу Генерального прокурора від 13.04.2021 № 209к скасовано наказ Генерального прокурора від 23.10.2020 № 416к, яким поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області з 07.11.2016, та наказ Генерального прокурора № 470к від 14.12.2020, яким зазначено вважати припиненими повноваження ОСОБА_1 на посаді керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області з 16.12.2020.
		19. Наказом Рівненської обласної прокуратури від 14.04.2021 № 390к скасовано наказ Рівненської обласної прокуратури від 30.12.2020 № 1332к, яким призначено ОСОБА_1 з 16.01.2021 на посаду прокурора Березнівського відділу Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області (на час відсутності основного працівника).
		20.  ОСОБА_1 14.04.2021 видано трудову книжку.
		21. Судами також установлено, що у період роботи з 11.12.2019 (день поновлення на посаді на виконання рішення суду) по 14.04.2021 (день звільнення з посади) позивачу було надано відпустки згідно з наступними наказами:
		- від 07.12.2020 № 1249к - 14 к.д. за період роботи 11.12.2019 по 10.12.2020, відпустка тривала з 09.12.2020 по 22.12.2020;
		- від 30.12.2020 № 1331 - 13 к.д. за період роботи 11.12.2019 по 10.12.2020, відпустка тривала з 02.01.2021 по 15.01.2021;
		- від 21.01.2021 № 45к - 1 к.д. за період роботи 11.12.2019 по 10.12.2020, відпустка тривала з 22.01.2021;
		- від 08.02.2021 № 98к - 1 к.д. за період роботи 11.12.2019 по 10.12.2020, відпустка тривала з 08.02.2021;
		- від 10.02.2021 № 107к - 2 к.д. за період роботи 11.12.2019 по 10.12.2020, відпустка тривала з 11.02.2021 по 12.02.2021;
		- від 02.03.2021 № 153к - 1 к.д. за період роботи 11.12.2019 по 10.12.2020, відпустка тривала з 03.03.2021;
		- від 10.03.2021 № 166к - 1 к.д. за період роботи 11.12.2019 по 10.12.2020, відпустка тривала з 11.03.2021;
		- від 29.03.2021 № 359к - 1 к.д. за період роботи 11.12.2019 по 10.12.2020, відпустка тривала з 29.03.2021;
		- від 06.04.2021 № 377к - 3 к.д. за період роботи 11.12.2019 по 10.12.2020, відпустка тривала з 06.04.2021 по 08.04.2021;
		21.1. Згідно з особою карткою працівника форми № П-2, з 19.06.2018 стаж роботи ОСОБА_1 в органах прокуратури становить понад 10 років.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		22. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13.07.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2022, позов задоволено частково:
		22.1. визнано протиправними дії Рівненської обласної прокуратури щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації при звільненні за невикористані 23 календарні дні щорічної відпустки та зобов`язано Рівненську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані 23 календарні дні щорічної відпустки;
		22.2. у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		23. Задовольняючи позов в означеній частині суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що компенсація за невикористані дні відпустки, як компенсація за час затримки розрахунку при звільненні, за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. 
		23.1. Судами зазначено, що факт роботи, перебування на посаді та здійснення повноважень ОСОБА_1 у період з 11.12.2019 по 14.04.2021 відповідачем не заперечується, при цьому, судами враховано, що судовим рішенням у справі 460/1984/20 підтверджено той факт, що з 19.06.2018 позивач має право поряд із щорічною оплачуваною відпусткою тривалістю 30 календарних днів на додаткову оплачувану відпустку тривалістю 15 календарних днів. У зв`язку із чим дійшли висновку, що останній має право на дотримання роботодавцем гарантій, передбачених статтями 83, 116 КЗпП України та статті 24 Закону України «Про відпустки». 
		23.2. Так, судами констатовано, що станом на день звільнення 14.04.2021 ОСОБА_1 не було використано дні щорічної основної та додаткової відпусток за наступні періоди роботи: з 11.12.2019 по 10.12.2020 - 8 календарних днів; з 11.12.2020 по 14.04.2020 - 15 календарних днів (з розрахунку 30 к.д. + 15 к.д./12 м.*4 м. (фактично відпрацьований час).
		23.3. За цих обставин, судами відхилено доводи відповідача про відсутність підстав для задоволення позову, який зазначав, що датою звільнення позивача на даний час є 07.11.2016, оскільки рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 у справі № 817/2166/16 було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто, визнано правомірним наказ Генерального прокурора від 07.11.2016 № 26дк про звільнення позивача з посади та органів прокуратури.
		23.4. Що стосується позовної вимоги про стягнення з Прокуратури Рівненської області середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції зазначив, що для обрахунку суми середнього заробітку, що підлягає стягненню з роботодавця за затримку розрахунку при звільнені, визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. А тому, оскільки фактичного розрахунку із позивачем в частині виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки відповідачем не проведено, на думку суду, позовні ці позовні вимоги є передчасними.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
		24. Не погодившись із рішенням судів попередніх інстанцій Рівненська обласна прокуратура звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13.07.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2022 у справі № 460/10065/21, у якій, з урахуванням уточненої касаційної скарги, відповідач просить їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
		25. Ця касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		25.1. В обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спірних правовідносин не було ураховано висновки Верховного Суду викладені у постанові Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 2а-8044/09/1370, зокрема щодо правових наслідків скасування судового рішення про поновлення на роботі.
		25.2. Так, відповідач акцентує увагу на тому, що відповідно до постанови Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 817/2166/16, скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2020 та залишено в силі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16.03.2020, яким у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено, а тому, період часу з 07.12.2016 по 13.04.2021 не може вважатися вимушеним прогулом, та відповідно враховуватися до стажу роботи, що дає право на додаткову оплачувану відпустку тривалістю 15 календарних днів.
		25.3. Оскільки в спірних правовідносинах днем звільнення ОСОБА_1 з органів прокуратури є 07.11.2016, у зв`язку із цим, на думку касатора, позивач не має права вимагати від відповідача оплати йому додаткових відпусток у період після 07.11.2016. При цьому, на дату останнього звільнення (14.04.2021) ним повністю використано право на щорічну оплачувану відпустку, що підтверджується відповідними наказами про надання позивачу щорічних оплачуваних відпусток (основних та додаткових).
		25.4. У цьому зв`язку відповідач указує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування положень статей 5, 9, 24 Закону України "Про відпустки", частин першої, другої статті 82 Закону України «Про прокуратуру» стосовно наявності права працівника на невикористану основну та додаткову відпустку, в разі скасування судового рішення про поновлення працівника на роботі, та як наслідок застосування 116 КЗпП України щодо наявності підстав для виплати компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні. 
		25.5. При цьому, касатор уважає, що судами попередніх інстанцій безпідставно враховано встановлені в межах справи № 460/1984/20 обставини щодо права позивача на додаткову оплачувану відпустку тривалістю 15 календарних днів, оскільки уважає, що в межах спірних правовідносин дата звільнення позивача залежала від наслідків вирішення публічно-правового спору у справі № 817/2166/16, адже саме в межах цієї справи вирішувалося питання правомірності наказу Генерального прокурора від 07.11.2016 № 26дк, яким ОСОБА_1 було звільнено з посади керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області та з органів прокуратури. Натомість спір, що розглядається у цій справі та в межах справи № 460/1984/20, є похідним.
		25.6. Крім того, касатор посилається на порушення процесуального права, яке полягає у недотриманні судами першої та апеляційної інстанцій вимог статей 2, 6, 242, 322 КАС України.
		26. Ухвалою Верховного Суду від 05.04.2023 відкрите касаційне провадження за цією касаційною скаргою.
		27. Ухвалою Верховного Суду від 30.10.2023 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		Позиція інших учасників справи
		28. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.04.2023 про відкриття касаційного провадження отримано позивачем 05.04.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до «Електронного кабінету». Від позивача відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій за наявними в справі матеріалами у відповідності до статті 345 КАС України.
		Позиція Верховного Суду
		Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
		29. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		30. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
		31. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрите з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. 
		32. Спір у цій справі виник у зв`язку із наявністю (відсутністю) права позивача, поновленого на посаді на виконання судового рішення, яке у подальшому було скасоване, на виплату компенсації при подальшому звільненні за всі дні невикористаної щорічної відпустки, в тому числі додаткової, що передбачена частиною другою статті 82 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон №1697-VII).
		33. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон № 1697-VII.
		34. Соціальне та матеріально-побутове забезпечення прокурора врегульовано розділом ІХ зазначеного закону.
		35. Згідно з частин першої-третьої статті 82 Закону № 1697-VII, прокурору надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів з виплатою допомоги для оздоровлення в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати прокурора.
		35.1. Прокурору, який має стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.
		35.2. Прокурору надаються додаткові та інші відпустки, передбачені законом.
		36. При цьому, Законом № 1697-VII не врегульовано порядок та строки розрахунку з прокурором при звільненні, а також виплата компенсації за не використані дні щорічної відпустки.
		37. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
		38. За приписами статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), частини першої статті 24 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР), у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
		39. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 82 КЗпП і статті 9 Закону № 504/96-ВР час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу), включається до стажу, що дає право на щорічну відпустку.
		40. Таким чином, у разі поновлення працівника судом на роботі він має право використати щорічну основну відпустку за весь час вимушеного прогулу або при звільненні отримати компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки. При цьому її тривалість визначається за період від дати поновлення на роботі.
		41. Висновки аналогічну змісту викладеного Верховним Судом у постановах від 23.12.2020 у справі № 805/3641/17-а, від 24.02.2021 у справі № 818/1551/17, від 03.11.2022 у справі № 540/3508/21 та від23.03.2023 у справі № 540/3179/21 за схожих правовідносин із цією справою.
		42. За пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 504/96-ВР до щорічних відпусток належать: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
		43. Отже, у разі звільнення прокурора йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої для прокурорів зі стажем роботи в органах прокуратури понад 10 років, оскільки за містом пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 504/96-ВР і наведених приписів спеціального законодавства ця відпустку належить до щорічних відпусток.
		44. Згідно зі статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
		45. За встановлених обставин цієї справи, позивача вперше звільнено із займаної посади наказом від 07.11.2016 № 26 дк, правомірність якого була предметом розгляду у справі № 817/2166/16.
		46. За час розгляду справи № 817/2166/16 судами, оскаржуваний позивачем наказ було скасовано постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.12.2017, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018, ОСОБА_1 поновлено у органах прокуратури на посаді з 08.11.2016, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.11.2016 по 14.12.2017.
		47. На виконання цих судових рішень наказом Генерального прокурора від 21.05.2018 № 64к ОСОБА_1 було поновлено в органах прокуратури на посаді керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області з 08.11.2016.
		48. Поруч із цим, за наслідками касаційного перегляду постановою Верховного Суду від 20.11.2019 судові рішення у справі № 817/2166/16 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. З цих підстав наказом від 10.12.2019 № 506к до трудової книжки ОСОБА_1 внесено запис № 22 про визнання недійсним запису № 21 про поновлення позивача, а 12.12.2019 виплачено заробітну плату.
		49. Далі за наслідками нового розгляду справи № 817/2166/16 рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Суд апеляційної інстанції постановою від 09.07.2020 скасував вказане рішення суду першої інстанції та ухвалив нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнив; скасував оскаржуваний наказ від 07.11.2016 № 26дк та поновив позивача на посаді; стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.12.2019 по 09.07.2020.
		50. У зв`язку із зазначеним, наказом Офісу Генерального прокурора № 416к від 23.10.2020 скасовано наказ від 07.11.2016 № 26к, поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді, з якої його було звільнено, а наказом Офісу Генерального прокурора № 470к від 14.12.2020 зазначено вважати припиненими повноваження ОСОБА_1 на займаній посаді з 16.12.2020 у зв`язку з закінченням строку перебування на адміністративній посаді. Наказом Рівненської обласної прокуратури № 1332к від 30.12.2020 призначено ОСОБА_1 з 16.01.2021 на посаду прокурора місцевої прокуратури Рівненської області (на час відсутності основного працівника).
		51. Остаточне вирішення справи № 817/2166/16 відбулося на підставі постанови Верховного Суду від 30.03.2021, який скасував постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2020 та залишив в силі рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16.03.2020, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		52. На підставі цього, наказом Офісу Генерального прокурора від 13.04.2021 № 209к скасовано наказ Генерального прокурора від 23.10.2020 № 416к та наказ Генерального прокурора від 14.12.2020 № 470к, а наказом Рівненської обласної прокуратури від 14.04.2021 № 390к скасовано наказ Рівненської обласної прокуратури від 30.12.2020 № 1332к та видано ОСОБА_1 14.04.2021 трудову книжку.
		53. Беручи до уваги наведене та хронологію обставин цієї справи, оскільки постановою Верховного Суду у справі № 817/2166/16 скасовано постанову суду апеляційної інстанції про поновлення позивача на посаді, а рішення суду першої інстанції, який визнав правомірним його звільнення - залишено в силі, то рішення про поновлення на роботі втрачає свою силу, а працівник уважається звільненим з дати, зазначеної в наказі про звільнення, зокрема, у випадку цієї справи з 07.11.2016.
		54. Висновки аналогічну змісту викладені Верховним Судом у постанові від 12.08.2021 у справі № 2а-8044/09/1370 за схожих спірних правовідносин.
		55. Так, у цій постанові Верховний Суд зауважив, що ключовим у цьому випадку для вирішення спору є відповідь на питання про правові наслідки скасування судового рішення про поновлення на роботі та зазначив, що якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.
		56. Суди попередніх інстанцій у цій справі виходили із того, що факт роботи, перебування на посаді та здійснення повноважень ОСОБА_1 у період з 11.12.2019 по 14.04.2021 відповідачем не заперечується, а тому останній має право на дотримання роботодавцем гарантій, передбачених статтями 83, 116 КЗпП України та статті 24 Закону № 504/96-ВР, а саме компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за період з 11.12.2019 по 10.12.2020 - 8 календарних днів; з 11.12.2020 по 14.04.2021 - 15 календарних днів.
		57. Водночас в спірних правовідносинах днем звільнення позивача із займаної посади та органів прокуратури є 07.11.2016, у зв`язку із чим останній не має права вимагати від відповідача оплати йому щорічної відпустки, в тому числі додаткової тривалістю 15 календарних днів.
		58. Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги про безпідставність відхилення судами попередніх інстанцій доводів відповідача щодо визнання правомірності звільнення ОСОБА_1 рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 у справі № 817/2166/16, у зв`язку із чим днем звільнення позивача є 07.11.2016.
		59. Посилаючись на обставини, встановлені в межах справи № 460/1984/20 щодо права позивача на додаткову оплачувану відпустку тривалістю 15 календарних днів, суди попередніх інстанції не врахували, що в межах спірних правовідносин дата звільнення позивача залежала від наслідків вирішення публічно-правового спору у справі № 817/2166/16, адже саме в межах цієї справи вирішувалося питання правомірності наказу Генерального прокурора від 07.11.2016 № 26дк, натомість спір, що розглядається у цій справі та в межах справи № 460/1984/20, є похідним.
		60. Таким чином, доводи касаційної скарги, які слугували підставою відкриття касаційного провадження за пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі.
		61. Задовольняючи адміністративний позов, суди першої та апеляційної інстанції повно встановили обставини справи, але допустили неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень.
		62. Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		63. Беручи до уваги, що у цій справі вирішення спору залежить від застосування норм матеріального права, а у питанні застосування та тлумачення норм матеріального права Верховний Суд є судом, який має повну юрисдикцію, то Суд за правилами частини першої статті 351 КАС України, уважає за необхідне ухвалити нове рішення, не направляючи справу на новий судовий розгляд.
		64. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії Рівненської обласної прокуратури щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації при звільненні за невикористані 23 календарні дні щорічної відпустки та зобов`язання нарахувати та виплатити цю компенсацію, та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову у цій частині.
		65. В неоскаржуваній частині, що не перевіряється Верховним Судом у межах цього касаційного провадження, рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідно до правил статті 350 КАС України підлягають залишенню без змін
		66. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Рівненської обласної прокуратури задовольнити.
		2. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року у справі № 460/10065/21 в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними дії Рівненської обласної прокуратури щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації при звільненні за невикористані 23 календарні дні щорічної відпустки та зобов`язання Рівненську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані 23 календарні дні щорічної відпустки скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині.
		3. В іншій частині рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року у справі № 460/10065/21 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		Л.О. Єресько
		В.М. Соколов 
		 А.Г. Загороднюк 
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...