Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 924/628/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про відшкодування шкоди, збитків.
Надіслано для оприлюднення: 01.11.2023. Зареєстровано: 03.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.11.2023.
Дата набрання законної сили: 25.01.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
		_________________________________________________________________
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 
		"30" жовтня 2023 р. Справа № 924/628/23 
		 
		Господарський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Грамчука І.В., при секретарі судового засідання Мартинюк А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
		за позовом Першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нетішинської міської ради м. Нетішин Хмельницької області
		до Фізичної особи підприємця Мельниченко Ірини Анатоліївни м. Київ
		про стягнення 345583,82 грн безпідставно збережених коштів орендної плати
		 
		Представники сторін:
		від позивача: не прибув
		від відповідача: не прибув
		від прокуратури: Ткачук Н.С. - прокурор відділу Хмельницької обласної прокуратури
		 
		Процесуальні дії по справі.
		Перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нетішинської міської ради м. Нетішин Хмельницької області звернувся до суду з позовом Фізичної особи підприємця Мельниченко Ірини Анатоліївни м. Київ про стягнення 453659,32 грн безпідставно збережених коштів орендної плати.
		Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 12.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 924/628/23, розгляд якої постановлено проводити за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 10 год. "04" липня 2023р.
		04.07.2023 у засіданні оголошено перерву до 19.07.2023р.
		Керівником Шепетівської окружної прокуратури подано заяву (вх.№05-08/2366/23 від 14.07.2023) та представником Нетішинської міської ради подано клопотання (вх.№ 05-08/2414/23 від 19.07.2023) про зменшення розміру позовних вимог, в якому заявник просив стягнути з відповідача загалом 345 583,82 грн. безпідставно збережених коштів орендної плати.
		Клопотання про зменшення позовних вимог подано з дотриманням вимог ст. 46 ГПК України, а тому прийняті судом.
		Ухвалою суду від 19.07.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 924/628/23 на 30 днів з відкладенням підготовчого засідання на 11 год. 07 серпня 2023р.
		Ухвалою суду від 07.08.2023 клопотання (вх. № 05-08/2218/23 від 04.07.2023) про закриття провадження у справі та (вх. № 05-08/2208/23 від 04.08.2023) про залишення позову без розгляду залишено без розгляду.
		Цією ж ухвалою закрито підготовче провадження з призначенням справи № 924/628/23 до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 15 год. "07" вересня 2023р.
		У засіданні 07.09.2023 оголошено перерву до 20.09.2023
		Ухвалою суду від 20.09.2023 призначено справу № 924/628/23 до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 14 год. 30 хв. "05" жовтня 2023 р.
		Ухвалою суду від 05.10.2023 призначено справу № 924/628/23 до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 11 год. 00 хв. "19" жовтня 2023 р.
		Ухвалою суду від 19.10.2023 відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Шахрай О.А.  представника згідно ордеру Мельниченко І.А. м. Київ (вх. № 05-08/3451/23 від 18.10.2023р.) про зупинення провадження у справі № 924/628/23 та оголошено перерву до 15 год. 30.10.2023.
		 
		Позиція позивача.
		Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням тридцять восьмої сесії Нетішинської міської ради VII скликання № 38/2232 від 26.01.2018 «Про передачу ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки» вирішено передати ОСОБА_1 в оренду терміном на 2 роки 11 місяців земельну ділянку, площею 0,8615 га (кадастровий номер: 6810500000:01:003:0308), яка розташована в м.Нетішин 216 км. автодороги М-21 «Городище-Рівне-Старокостянтинів», для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27 жовтня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 414.
		На виконання вищезазначеного рішення 03.03.2018 Нетішинсько міською радою та ОСОБА_1 , укладено договір оренди землі № 618.
		Відповідно до умов вказаного договору оренди та акту прийому-передачі об`єкта оренди 03.03.2018 ОСОБА_2 передано земельну ділянку площею 0,8615 га, (кадастровий номер: 6810500000:01:003:0308), яка розташована м. Нетішин, 216 км автодороги М-21 «Городище-Рівне Старокостянтинів».
		Згідно з п. 7 зазначеного договору договір укладено на 2 роки 11 місяців.
		Рішенням дванадцятої сесії Нетішинської міської ради VIII скликання від 26 серпня 2021 року № 12/911, на підставі розгляду звернення ОСОБА_1 , зареєстрованого у виконавчому комітеті Нетішинської міської ради 15 липня 2021 року за № М/1084-04/024, вирішено поновити терміном на 5 років дію договору оренди земельної ділянки, площею 0,8615 га, (кадастровий номер 6810500000:01:003:0308), яка знаходиться у м.Нетішин, 216 автодороги М-21 «Городище-Рівне-Старокостянтинів», укладеного між Нетішинською міською радою та ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , 03 березня 2018 року і зареєстрованого в Державному реєстрі прав 15 травня 2018 року за № 26177999, для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій.
		Згідно п.2.3 рішення розмір орендної плати за земельну ділянку на рік становить 12% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки.
		Протягом місяця з моменту прийняття вказаного рішення, Орендаря зобов`язано укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, і провести державну реєстрацію іншого речового права на земельну ділянку відповідно чинного законодавства (п.3 рішення).
		Нетішинська міська рада неодноразово надсилала для підписання відповідачу додаткові угоди до договору оренди земельної ділянки від 03 березня 2018 року № 618 (листи № 34/01-10-4226/2021 від 26.10.2021, № 34/0 10-1200/2022 від 25.04.2022), однак заходи щодо оформлення права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6810500000:01:003:0308 ФОП Мельниченко І.А. не вжито.
		При цьому на зазначеній земельній ділянці знаходяться об`єкт нерухомого майна - автозаправочна станція з підвальним приміщенням та пунктами, загальною площею 672,1 кв.м., гараж з котельнею, загальною площею 95,4 кв.м., вбиральня з душовою, загальною площею 12,7 кв.м.
		Вказані об`єкти нерухомого майна перебувають у приватній власності ФОП Мельниченко І.А. на підставі договору купівлі-продажу № 414 від 27.10.2017.
		Не зважаючи на викладене, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6810500000:01:003:0308, площею 0,8615 га, використовується без оформлення права користування у встановленому законом порядку.
		Вважає, що ФОП Мельниченко Ірина Анатоліївна використовує земельну ділянку кадастровий номер 6810500000:01:003:0308, площею 0,8615 га, без належним чином оформлених документів з 2 лютого 2021 року по теперішній час.
		Відповідач просить відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог.
		Звертає увагу на те, що підтвердженням наявності між Радою та відповідачем правовідносин, які грунтуються на умовах, викладених в договорі оренди, а саме даний спір виник з приводу нерухомого майна (стягнення орендної плати за договором оренди землі), що підтверджує наявність правовідносин, які засновані на договорі строкового платного володіння і користування земельною ділянкою.
		Вважає, що договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосовування до них судом положень глави 83 ЦК України.
		Звертає увагу на те, що до позову не подано жодного документу, який може підтверджувати використання саме ФОП Мельниченко І.А. земельної ділянки з 02.02.2021 по теперішній час.
		Стверджує, що до позову не додано жодних письмових заперечень орендодавця, наданих протягом одного місяця після закінчення строку договору, щодо поновлення строку договору, тобто даний договір було поновлено на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		Посилається на ст. 126 Земельного кодексу України та зазначає про відсутність доданих до позову документів, які свідчать про наявність заяви, зокрема, орендодавця, про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення Договору, який є поновлений без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення.
		Вважає необгрунтованими доводи про не оформлення належним чином права користування землею та його державної реєстрації, беручи до уваги, наявність правовідносин між Мельниченко І.А. та Радою, які врегульовано умовами Договору оренди, який поновлено на той самий строк (на 2 роки 11 місяців) і на тих самих умовах, які передбачені цим Договором, тобто право користування Земельною ділянкою оформлено належним чином.
		У відповіді на відзив керівник Шепетвіської окружної прокуратури просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		У відповіді на відзив Нетішинська міська рада заперечує щодо відсутності правових підстав для вирішення даного спору в порядку господарського судочинства. 
		Стверджує, що відповідач збільшив свої доходи на розмір орендної плати, яку мав сплатити до місцевого бюджету з наступного дня після набуття права власності на об`єкти нерухомого майна, розміщеного на цій землі.
		Враховуючи цільове призначення земельної ділянки 12.08 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, вид використання земельної ділянки  для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій та рішення 68 сесії Нетішинської міської ради від 27.01.2015 № 68/1623 встановлено орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
		У запереченні на відповідь на відзив (вх.№ 05-22/4558/23 від 20.07.2023) представник відповідача просить суд відмовити у повному обсязі з підстав, викладених у запереченні.
		Керівник Шепетівської окружної прокуратури подав заяву про зменшення розміру позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в сумі 345583,82 грн
		Відповідач подав заперечення проти заяви про зменшення позовних вимог та просить суд відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог.
		Наразі враховуючи наявність доказів часткової оплати спірної заборгованості, заяву про зменшення позовних вимог керівника Шепетівської окружної прокуратури та позивача слід прийняти.
		Крім того, відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1ч.1 ст. 231 ГПК України спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки сторони договору оренди землі від 03.03.2018 №618 не зазначали про його господарський характер.
		Дане клопотання не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому у згаданому клопотанні відповідача про закриття провадження у справі належить відмовити.
		Відповідач подала клопотання про відкладення розгляду справи.
		Судом враховується, що згідно статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
		Судом також враховано, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004р.)
		Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). 
		З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка сторін не призводить до неможливості вирішення спору по суті. 
		Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
		Рішенням тридцять восьмої сесії Нетішинської міської ради VII скликання № 38/2232 від 26.01.2018р. «Про передачу ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки» вирішено передати ОСОБА_1 в оренду терміном на 2 роки 11 місяців земельну ділянку, площею 0,8615 га (кадастровий номер: 6810500000:01:003:0308), яка розташована в м.Нетішин 216 км. автодороги М-21 «Городище-Рівне-Старокостянтинів», для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27 жовтня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 414.
		На виконання вищезазначеного рішення 03.03.2018 Нетішинською міською радою та ОСОБА_1 , укладено договір оренди землі № 618.
		Відповідно до умов вказаного договору оренди та акту прийому-передачі об`єкта оренди 03.03.2018 ОСОБА_1 передано земельну ділянку площею 0,8615 га, (кадастровий номер : 6810500000:01:003:0308), яка розташована м. Нетішин, 216 км автодороги М-21 «Городище-Рівне Старокостянтинів».
		Згідно з п. 7 зазначеного договору договір укладено на 2 роки 11 місяців.
		Рішенням дванадцятої сесії Нетішинської міської ради VIII скликання від 26 серпня 2021 року № 12/911, на підставі розгляду звернення ОСОБА_1 , зареєстрованого у виконавчому комітеті Нетішинської міської ради 15 липня 2021 року за № М/1084-04/024, вирішено поновити терміном на 5 років дію договору оренди земельної ділянки, площею 0,8615 га, (кадастровий номер 6810500000:01:003:0308), яка знаходиться у м.Нетішин, 216 автодороги М-21 «Городище-Рівне-Старокостянтинів», укладеного між Нетішинською міською радою та ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , 03 березня 2018 року і зареєстрованого в Державному реєстрі прав 15 травня 2018 року за № 26177999, для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій.
		Згідно п.2.3 рішення розмір орендної плати за земельну ділянку на рік становить 12% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки.
		Протягом місяця з моменту прийняття вказаного рішення, Орендаря зобов`язано укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, і провести державну реєстрацію іншого речового права на земельну ділянку відповідно чинного законодавства (п.3 рішення).
		Нетішинська міська рада неодноразово надсилала для підписання відповідачу додаткові угоди до договору оренди земельної ділянки від 03 березня 2018 року № 618 (листи № 34/01-10-4226/2021 від 26.10.2021, № 34/0 10-1200/2022 від 25.04.2022).
		Не зважаючи на викладене, заходи щодо оформлення права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6810500000:01:003:0308 ФС ОСОБА_1 не вжито, докази на підтвердження протилежного в матеріалах справи відсутні і відповідачем в установленому порядку не спростовано.
		На зазначеній земельній ділянці знаходяться об`єкт нерухомого майна - автозаправочна станція з підвальним приміщенням та блок пунктами, загальною площею 672,1 кв.м., гараж з котельнею, загальні площею 95,4 кв.м., вбиральня з душовою, загальною площею 12,7 кв.м.
		Вказані об`єкти нерухомого майна перебувають у приватній власності ФОП Мельниченко І.А. на підставі договору купівлі-продажу № 414 від 27.10.2017р.
		Не зважаючи на викладене, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6810500000:01:003:0308, площею 0,8615 га, використовується без оформлення права користування у встановленому законом порядку.
		Відділ земельних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища виконавчого комітету Нетішинської міської ради здійснив розрахунок розміру безпідставно збережених коштів за використання Мельниченко І.А. без правовстановлюючих документів площею 0,8615 за період з 02.02.2021 по 31.03.2023 сума яких на час звернення прокурора до суду складала 453659,32 грн. 
		Керівником Шепетівської окружної прокуратури подано заяву (вх.№05-08/2366/23 від 14.07.2023) та представником Нетішинської міської ради подано клопотання (вх.№ 05-08/2414/23 від 19.07.2023) про зменшення розміру позовних вимог, в якому заявник просив стягнути з відповідача загалом 345 583,82 грн. безпідставно збережених коштів орендної плати, які прийняті судом.
		Нетішинська міська рада подала клопотання (вх.№;05-08/3071/23 від 15.09.2023) про зменшення розміру позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 280081,54 грн у зв`язку з проплатою відповідачем заборгованості в сумі 65502,28 грн, що підтверджено квитанцією до платіжної інструкції від 07.07.2023.
		Провадження у справі необхідно закрити в частині стягнення 65502,28 грн безпідставно збережених коштів на підставі п.2 ст. 231 ГПК України.
		Посилаючись на те, що відповідач користується земельною ділянкою кадастровий номер 6810500000:01:003:0308 площею 0,8615 га без правовстановлюючих документів, плату за користування даною земельною ділянкою не здійснює, прокурор в інтерсех позивача звернувся з даним позовом до суду. 
		Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
		Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом.
		Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону „Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. За приписами ч. 4 ст. 23 Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. 
		За приписами ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.
		Аналіз положень ст. 53 даного Кодексу у взаємозв`язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України „Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.
		Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави/територіальної громади, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави/територіальної громади, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
		Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. 
		Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. 
		Зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18. 
		На підтвердження вжиття заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, передбачених ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" в матеріалах справи наявні листи та звернення прокуратури до позивача. 
		У зв`язку з отриманням відповіді зазначеного компетентного органу про невжиття заходів для усунення виявлених порушень, та про те, що такі заходи вживатись не плануються, прокурор правомірно скористався процесуальними повноваженнями щодо звернення з позовом до суду.
		Таким чином, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором інтересів держави щодо дотримання законодавства у сфері публічних закупівель та законності витрачання коштів державного бюджету.
		Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
		Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.
		Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. 
		Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
		Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України, є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
		Згідно з ч.ч.1 та 2 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
		Згідно ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
		Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
		Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.
		Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога позивача про стягнення з відповідача, як власника об`єкту нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних правових підстав земельною ділянкою кадастровий номер 6810500000:01:003:0308, площею 0,8615 га, за період з 02.02.2021 по 01.10.2022.
		Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
		Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 325704681 від 14.03.2023 Мельниченко І.А. вказана орендарем земельною ділянкою кадастровий номер 6810500000:01:003:0308, площею 0,8615 га та власником нерухомого майна, що перебуває у приватній власності ФОП Мельниченко І.А. на підставі договору купівлі-продажу № 414 від 27.10.2017 (автозаправочна станція з підвальним приміщенням та блок пунктами, загальною площею 672,1 кв.м., гараж з котельнею, загальною площею 95,4 кв.м, вбиральня з душовою, загальною площею 12,7 кв.м.)
		У силу приписів статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
		Як слідує з матеріалів справи, після реєстрації за ФОП Мельниченко І.А. права власності на підставі договору купівлі-продажу № 414 від 27.10.2017 (автозаправочна станція з підвальним приміщенням та блок пунктами, загальною площею 672,1 кв.м., гараж з котельнею, загальні площею 95,4 кв.м, вбиральня з душовою, загальною площею 12,7 кв.м.), відповідач не оформив право користування вказаною земельною ділянкою.
		Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов`язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18, від 09.02.2021р. у справі № 922/3617/19.
		Щодо правових підстав для використання земельної ділянки.
		Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Статтею 206 ЗК України та статтею 2 Закону України «Про плату за землю» визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
		Пункт 14.1.147 статті 14 Податкового кодексу України дає визначення плати за землю, яка є обов`язковим платежем у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
		Згідно з ч. ч. 1,3 ст. 63 Закону України «Про місцеве самоврядування», доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України.
		Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України, до доходів загального фонду бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, міст Києва та Севастополя, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад належать, зокрема, податок на майно, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування, як один з видів місцевих податків та зборів, що сплачуються (перераховуються) згідно з Податковим кодексом України.
		Враховуючи, що власником нерухомого майна, що перебуває у приватній власності ФОП Мельниченко І.А. на підставі договору купівлі-продажу № 414 від 27.10.2017 (автозаправочна станція з підвальним приміщенням та блок пунктами, загальною площею 672,1 кв.м., гараж з котельнею, загальною площею 95,4 кв.м, вбиральня з душовою, загальною площею 12,7 кв.м.), відповідач має право на використання вказаної земельної ділянки.
		За змістом частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
		Отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Таким чином, у зв`язку з користуванням відповідачем нежитловою будівлею презюмується його користування спірною земельною ділянкою.
		Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази щодо належності об`єктів нерухомості, розташованих на земельній ділянці кадастровий номер 6810500000:01:003:0308, площею 0,8615 га, розташована в м.Нетішин, 216 км автодороги М-21 «Городище-Рівне-Старокостянтинів», на праві власності відповідачу, оцінивши їх в сукупності з іншими доказами у справі та кожного окремо, суд дійшов висновку про те, що відповідач використовував земельну ділянку неправомірно без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 ЗК України з 02.02.2021р.
		Таким чином, відповідач за заявлений до стягнення період не сплачував за користування спірною земельною ділянкою кадастровий номер 6810500000:01:003:0308, площею 0,8615 га, розташованою в м.Нетішин, 216 км автодороги М-21 «Городище-Рівне-Старокостянтинів» плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Нетішинської міської ради, як власника земельної ділянки за вказаною адресою, майно - грошові кошти у вигляді несплаченої орендної плати.
		Власником земельної ділянки кадастровий номер 6810500000:01:003:0308, площею 0,8615 га є територіальна громада міста Нетішин, відповідно до ст. 83 ЗК України, за якою всі землі в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці є комунальною власністю, за винятком земельних ділянок, які перебувають у державній або приватній власності. Таким чином, збереження відповідачем коштів у розмірі несплачної орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення цих коштів у відповідача за рахунок їх несплати позивачеві.
		Отже, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою протягом заявленого періоду свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною, у тому числі у практиці ЄСПЛ.
		Викладені вище обставини свідчать про наявність у спірних правовідносинах усіх трьох умов виникнення зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання).
		Отже, у даному випадку спір пов`язаний зі стягненням безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне (позадоговірне) використання фізичною особою-підприємцем земельної ділянки. Правові висновки щодо застосування у подібних правовідносинах норми статті 1212 ЦК України, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
		Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
		Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
		Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
		З наявних в матеріалах справи Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,8615 га, кадастровий номер 6810500000:01:003:0308, місце розташування земельної ділянки: 316 км автодороги М-21 «Городище-Рівне-Старокостянтинів», цільове призначення земельної ділянки  для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій.
		Окрім того, статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що платою за землю є обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
		Оскільки відповідач не є ні власником, ні постійним землекористувачем земельної ділянки, він відповідно до п.14.1.72 статті 14 Податкового кодексу України не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, а тому єдиною можливою для нього формою плати за землю як землекористувача може бути лише орендна плата (стаття 288 Податкового кодексу України), яка є регульованою ціною.
		У постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/748/19 викладено висновок щодо необхідності перевірки судом обґрунтованості розрахунку позовних вимог, заявлених позивачем саме як безпідставно збережені грошові кошти в розмірі орендної плати за користування відповідачем сформованою земельною ділянкою.
		Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).
		За змістом статей 15, 20, 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки як нормативна грошова оцінка. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим. Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.
		Відповідно до статті 5 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
		Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.
		Зважаючи на наведені норми, визначення розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, у розмірі якої нараховано до стягнення спірну суму безпідставно збережених грошових коштів здійснюється на основі нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.
		При цьому, наявність між сторонами позадоговірних кондикційних правовідносин не є підставою для незастосування при визначенні розміру несплаченої відповідачем орендної плати за земельну ділянку як безпідставно збережених грошових коштів затвердженої у встановленому законом порядку нормативної грошової оцінки цієї ділянки.
		Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
		Суд, звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявні Витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 312 від 28.02.2018р. та № 861 від 07.07.2021р., № 2006/0/283-22 від 06.07.2022 згідно яких нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6810500000:01:003:0308, становить за 2018 р  1363151,45 грн, за 2021 р.  1726015,25 грн, за 2022 р  1584956,00 грн, за 2023 р  1898632,13 грн
		Поруч з вказаним, судом приймається до уваги, що згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.
		Крім того, згідно з абз. 1 п. 289.1 Податкового кодексу України, для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
		Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошова оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України «Про оцінку земель»).
		Відповідно до п. 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфер земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оціню земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власник земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається з формулою: Кі = 1:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.
		Провівши перерахунок заявлених до стягнення сум суд вважає правомірним нарахування розміру орендної плати за період з 02.02.2021 по 31.03.2023 з урахуванням зменшення позовних вимог в сумі 345583,82 та закриття провадження у справі в частині стягнення 65502,28 грн, з огляду на що, позовні вимоги в сумі 280081,54 грн підлягають задоволенню.
		При цьому, згідно ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 2. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		За змістом ч. 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України однією із засад змагальності є принцип, відповідно до якого кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
		Розглядаючи категорії стандарту доказування суд відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. (Правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
		Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
		Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
		Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
		Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
		Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
		Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
		З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
		Окремо суд зазначає, що відповідачем не доведено іншого розміру земельної ділянки необхідного для обслуговування належних йому на праві власності об`єктів нерухомості, з огляду на що, та враховуючи те, що земельна ділянка кадастровий номер 6810500000:01:003:0308 є сформованою, судом приймається до уваги розмір земельної ділянки, згідно даних інформаційних довідок та витягів з нормативно-грошової оцінки.
		У рішенні Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
		З урахуванням викладеного позовні вимоги про стягнення суми 280081,54 грн безпідставно збережених коштів орендної плати підлягають задоволенню.
		Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позову, судовий збір покладається на відповідача.
		Керуючись ст. ст. 2, 12, 20, 24, 73, 74, 75, 129, 221, 231,232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити частково.
		 
		Стягнути з Фізичної особи підприємця Мельниченко Ірини Анатоліївни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Нетішинської міської ради (30100, Хмельницька область, м.Нетішин, вул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 25939741) 280081,54 грн (двісті вісімдесят тисяч вісімдесят одна гривня 54 коп.) безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.
		Стягнути з Фізичної особи підприємця Мельниченко Ірини Анатоліївни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Хмельницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911102, Держказначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, рахунок UA188201720343120002000002814) 4201,22 грн. (чотири тисячі двісті одна гривня 22 коп.) витрат по оплаті судового збору.
		Провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 65502,28 грн безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки - закрити.
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).
		Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
		Повне рішення складено 01.11.2023.
		 
		 
		Суддя І.В. Грамчук 
		 
		 
		 
		 
		Віддруковано 5 примірників:
		1-до справи,
		2- Шепетівській окружній прокуратурі (shepetiv_oprok@khmel.gp.gov.ua),
		3- Хмельницькій обласній прокуратурі (sekretariat@khmel.gp.gov.ua)
		4- позивачу Нетішинській міській раді (miskrada@netishynrada.gov.ua)
		5- відповідачу (вул. Знаменська, 1/4, м. Київ, 03061)
		Адресатам рекомендованим з повідомленням про вручення.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...