Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 500/3612/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано для оприлюднення: 03.11.2023. Зареєстровано: 04.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.11.2023.
Дата набрання законної сили: 03.11.2023
Номер судового провадження: А/857/16530/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 500/3612/23 пров. № А/857/16530/23
		Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
		судді-доповідача -Шевчук С. М.суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П.розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року у справі № 500/3612/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації, Козівської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, 
		місце ухвалення судового рішення м.ТернопільРозгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадженнясуддя у І інстанціїБаб`юк П.М.дата складання повного тексту рішенняне зазначенаВСТАНОВИВ:
		І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року у справі № 500/3612/23 задоволено адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації, Козівської селищної ради.
		Визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації щодо не виплати  ОСОБА_1 компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі за період з 17.11.2020 по 31.12.2020.
		Зобов`язано Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації виплатити ОСОБА_1 компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі за період з 17.11.2020 по 31.12.2020.
		Визнано протиправною бездіяльність Козівської селищної ради Тернопільської області щодо не виплати  ОСОБА_1 компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі за період з 01.01.2021 по 31.05.2022.
		Зобов`язано Козівську селищну раду Тернопільської області виплатити ОСОБА_1 компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі за період з 01.01.2021 по 31.05.2022. 
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції за період з 17.11.2020 року по 31.12.2020 року та прийняти нове, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
		В доводах апеляційної скарги вказує, що сума нарахованої компенсації, яка була призначена ОСОБА_1 за період з 17.11.2020 по 17.11.2021 станом на 01.12.2021 становила 20489,00 грн, однак структурні підрозділи соціального захисту райдержадміністрації позбавлені права нараховувати та формувати виплатні документи для виплати компенсації, позаяк Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації припинило свою діяльність зі статусом юридичної особи публічного права. 
		В свою чергу, Головою Тернопільської райдержадміністрації затверджено Положення про управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації від 16.04.2021 року. У зв`язку з утворенням та ліквідацією районів з урахуванням розпорядження голови райдержадміністрації №04-од від 05.01.2021 року «Про реорганізацію структурних підрозділів районної державної адміністрації» відділ №4 м. Козови, Козівської селищної ради утворено лише в січні 2021 року, а відтак Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації не мало змоги виплатити позивачу нарахованої компенсації.
		Також скаржник вказує, що відповідно до п.14 постанови Кабінету Міністрів України №558 від 29.04.2004 року зі змінами затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №386 від 20.05.2020 року, виплата компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, і покриття витрат на її доставку проводились за рахунок коштів місцевих бюджетів, а в даному випадку виконавчим органом Козівської селищної ради на підставі відомостей, отриманих від управління. 
		Так, станом на 29.11.2020 року управлінням було надано Козівській селищній раді усі відомості для нарахування компенсації та проведення її виплати.
		Крім цього, за повторним зверненням позивача їй було призначено за догляд згідно Закону України "Про соціальні послуги" з 01.11.2021 по 31.12.2021 в сумі 1992,68 грн та з 01.01.2022 по 31.10.2022 в сумі 2196,68 грн.
		З метою забезпечення планування уповноваженими органами видатків на призначення і виплату компенсації отримувачам та недопущення виникнення її заборгованості, відділом соціального забезпечення №4 смт. Козова, який є структурним підрозділом управління, здійснено спробу передачі особових справ фізичних осіб, що надають соціальні послуги уповноваженим органам, а саме представнику Козівської селищної ради для подальшої виплати компенсації згідно акту приймання-передавання особових справ фізичних осіб, що надають соціальні послуги №1 від 25.01.2022 року.
		Проте, у зв`язку із неодноразовими відмовами від отримання, їх передача відбулася лише в травні 2023 року (арк. справи 22-27).
		Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
		Козівська селищна Рада Тернопільської області направила лист від 19.10.2023 року до якого долучила платіжну інструкцію про виплату позивачу компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі за період з 01.01.2021 по 31.05.2022 у розмірі 34 771,66 грн. 
		Про розгляд апеляційної скарги відповідач- Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації повідомлений шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. 
		Про розгляд апеляційної скарги позивач та Козівська селищна рада повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу сторін, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. 
		Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		 
		ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
		Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку обов`язок щодо виплати ОСОБА_1 компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі за період з 17.11.2020 по 31.12.2020 покладався на Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації, а після 01.01.2021, а саме з 01.01.2021 по 17.11.2021 та з 01.11.2021 по 31.05.2022 на Козівську селищну раду.
		 
		ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до повідомлення №169 від 29.01.2021 Управління праці та соціального захисту населення Козівської районної державної адміністрації призначено ОСОБА_1 компенсацію, які надають спеціальні послуги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України№859 від 23.09.2020: з 17.11.2020 по 31.12.2020 у розмірі 1818,29 грн та з 01.01.2021 по 16.11.2021 у розмірі 1980,29 грн (арк. справи 4).
		Рішенням Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації від 13.12.2021 про призначення компенсації позивачу призначено допомогу з 01.11.2021 по 31.12.2021 в сумі 1992,68 грн та з 01.01.2022 по 31.10.2022 в сумі 2196,68 грн.
		Наведене підтверджується довідкою від 09.05.2023 №363 та листом від 01.06.2023 №01-15/782 Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації (арк. справи 5-6).
		За даними письмових пояснень скаржника, викладених у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі станом на 01ю12.2021 року сума нарахованої компенсації, яка була призначена ОСОБА_1 за період з 17.11.20020 по 17.11.2021 станом на 01.12.2021 становила 20489,00 грн. 
		Позивач звернулася до Козівської селищної ради Тернопільської області щодо виплати компенсації по догляду за особою з інвалідністю, за результатами розгляду якого Козівська селищна рада Тернопільської області листом від 09.11.2021 №01-2590/3-09 повідомила позивачку, що органами державної влади Козівську селищну раду не проінформовано про необхідність проведення виплат по догляду за особами з інвалідністю, відповідно, при прийнятті Козівською селищною радою бюджету на 2021 рік та при прийнятті рішень про внесення змін до нього, грошові кошти на виплату компенсацій по догляду за особами з інвалідністю не передбачено.
		Відтак, кошти на фінансування вказаної компенсації на даний час відсутні та не можуть бути виплачені (арк. справи 8).
		На звернення щодо виплати коштів компенсації за надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі Тернопільська обласна державна адміністрація листами від 14.10.2022 №2904/С-15/5159-УГЛ-060/31 та від 27.03.2023 №374/С-15/1359-УГЛ-060/03-01 повідомила позивача, що за інформацією управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації їй було призначено компенсацію по догляду за особою з інвалідністю І групи на період з 17.11.2020 по 17.11.2021. Станом на 01.12.2021 сума нарахованої компенсації становила 20489,44 грн. Видатки на фінансування даної виплати відповідно до норм чинного на той час законодавства, здійснював виконавчий орган Козівської територіальної громади на підставі відомостей, отриманих від управління. Станом на 29.11.2021 управління надало Козівській територіальній громаді усі відомості про нарахування компенсації для проведення виплати.
		Оскільки призначення та виплата компенсації проводиться виключно уповноваженими органами за місцем проживання, з приводу недоотримання коштів за надання соціальних послуг з догляду непрофесійній основі, позивачу рекомендовано звернутися до уповноважених осіб Козівської територіальної громади (арк. справи 9-10).
		Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідачів, вважаючи її протиправною, позивач звернулася до суду із відповідним позовом.
		 
		ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
		Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
		Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах визначає Закон України "Про соціальні послуги" від 17.01.2019 № 2671-VIII (далі - Закон № 2671-VIII).
		Відповідно до пункту 17 частини першої статті 1 Закону № 2671-VIII соціальні послуги - це дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім`ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 2671-VIII базові соціальні послуги - це соціальні послуги, надання яких отримувачам соціальних послуг відповідно до цього Закону забезпечується Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських рад міст обласного значення, а також виконавчими органами сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад, створених згідно із законом та перспективним планом формування територій громад і визнаних Кабінетом Міністрів України спроможними в порядку, встановленому законом (далі - ради об`єднаних територіальних громад).
		Пунктом 3 частини першої статті 11 Закону № 2671 визначено, що до уповноважених органів системи надання соціальних послуг належать виконавчі органи міських рад міст обласного значення, рад об`єднаних територіальних громад.
		Відповідно до частини шостої статті 13 Закону № 2671 фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є: 1) особами з інвалідністю I групи; 2) дітьми з інвалідністю; 3) громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; 4) невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; 5) дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України.
		Згідно з частиною сьомою статті 13 Закону № 2671 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд.
		Розмір компенсації за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності на непрофесійній основі, незалежно від кількості осіб, за якими здійснюється догляд, розраховується як різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, встановленим законом на 1 січня календарного року, в якому надаються соціальні послуги, та середньомісячним сукупним доходом фізичної особи - надавача соціальної послуги за попередніх шість місяців, що передують місяцю подання заяви про згоду надавати соціальні послуги. Середньомісячний сукупний дохід фізичної особи - надавача соціальної послуги обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу її сім`ї на кількість членів сім`ї, які включаються до її складу. Методика обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
		Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації за догляд затверджує Кабінет Міністрів України.
		Так, механізм призначення і виплати компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам із числа членів своєї сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки та є, зокрема, особами з інвалідністю I групи, встановлено Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №859 (далі - Порядок № 859).
		Відповідно до пункту 3 Порядку № 859 (в первинній редакції, чинній у період листопада та грудня 2020 року) компенсація призначається і виплачується структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчим органом міської міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади (далі - структурний підрозділ) за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
		У разі відсутності в об`єднаній територіальній громаді структурного підрозділу призначення і виплата компенсації можуть здійснюватися структурним підрозділом згідно з договором про співробітництво територіальних громад відповідно до Закону України "Про співробітництво територіальних громад".
		Пунктом 16 Порядку № 859 визначено, що суми компенсації, не отримані своєчасно фізичною особою, яка надає соціальні послуги, виплачуються за минулий період, але не більш як за 12 місяців, що передують місяцю звернення за їх отриманням.
		Суми компенсації, не отримані фізичною особою, яка надає соціальні послуги, з вини структурного підрозділу, який їх призначає та виплачує, виплачуються за минулий період без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата за минулий період проводиться з урахуванням прожиткового мінімуму, затвердженого на момент виплати.
		З матеріалів справи убачається, що Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації призначено ОСОБА_1 компенсацію по догляду за особою з інвалідністю І групи з 17.11.2020 по 17.11.2021 та з 01.11.2021 по 01.11.2022.
		Відповідно до частини першою статті 27 Закону № 2671 визначено, що фінансування надання соціальних послуг здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, спеціальних фондів, коштів підприємств, установ та організацій, плати за соціальні послуги, коштів благодійної допомоги (пожертвувань) та інших джерел, не заборонених законом.
		Абзацом 2 пункту 15 Порядку № 859 (у редакції станом на листопад  грудень 2020 року) було передбачено, що виплата компенсації та покриття витрат на її доставку здійснюються відповідно до підпункту "а" пункту 4 частини першої статті 89 Бюджетного кодексу України за рахунок коштів місцевих бюджетів.
		Відповідно до підпункту "а" пункту 4 частини першої статті 89 Бюджетного кодексу України (в редакції станом на листопад  грудень 2020 року) до видатків, що здійснюються з бюджетів сіл, селищ та міст належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення серед іншого і компенсацій фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують сторонньої допомоги.
		При цьому Бюджетний кодекс України містить примітку про те, що підпункт "а" пункту 4 частини першої статті 89 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2621-VIII від 22.11.2018, № 907-IX від 17.09.2020 - вводиться в дію з 1 січня 2021 року.
		Згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 91 Бюджетного кодексу України (у редакції станом на листопад  грудень 2020 року) до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема й на компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують сторонньої допомоги.
		Як наслідок у період з 17.11.2020 року по 21.12.2020 року, чинне законодавство передбачало здійснення виплати такої компенсації за рахунок коштів місцевих бюджетів.
		Отже, до 01.01.2021 компенсація нараховувалася та виплачувалася структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної райдержадміністрації за рахунок коштів місцевих бюджетів (сільський, селищний, міський або районний).
		З урахуванням приведених положень законодавства суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обов`язок щодо виплати ОСОБА_1 компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі за період з 17.11.2020 по 31.12.2020 був покладений на відповідний структурний підрозділ соціального захисту населення районної державної адміністрації.
		Стосовно ж доводів апеляційної скарги з приводу втрати обумовленим скаржником статусу юридичної особи, то колегія суддів зазначає що виплата приведених сум компенсації не пов`язується з наявністю такого статусу, а визначається функціональними обов`язками та повноваженнями новоствореного органу, яким у спірних правовідносинах є Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації, як структурний підрозділ.
		Відносно ж доводів апеляційної скарги щодо відсутності фінансування на здійснення нарахованих сум виплат за період з 17.11.2020 по 31.12.2020, то колегія суддів зазначає, що вказана сума нарахованої позивачу компенсації (фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі) є фактично боргом, який підлягав виплаті позивачу органом соціального захисту ще у період 2020 року, фінансування якого такий орган мав забезпечити за рахунок вжиття ним відповідних заходів (бюджетних запитів) про виділення відповідних коштів з місцевого бюджету. Натомість, жодних доказів відсутності бюджетних призначень на виплату нарахованої позивачу компенсації (за обумовлений період) відповідач суду жодної інстанції не надав, як і не надав доказів відсутності можливості його звернення з відповідними запитами про виділення з місцевого бюджету коштів для сплати боргу, який непогашений за період листопад  грудень 2020 року. 
		Як наслідок, колегія суддів приходить до висновку, відповідач як територіальний орган соціального захисту не позбавлений повноважень щодо вжиття ним відповідних заходів (бюджетних запитів) про виділення відповідних коштів місцевого бюджету для погашення вказаного боргу.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
		Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
		Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
		Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
		Досліджуючи питання, яке стосуються розподілу судових витрат понесених у даній справі, колегією суддів установлено, що з урахуванням положень ст. 139 КАС України відсутні підстави для перерозподілу та присудження судових витрат на користь будь-якої із сторін. 
		Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, 
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації залишити без задоволення.
		Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року у справі № 500/3612/23 залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		 
		Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей   С. П. Нос

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...