Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 183/1464/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 14.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 14.11.2023.
Дата набрання законної сили: 09.11.2023
Номер судового провадження: 61-7478ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		09 листопада 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 183/1464/22
		провадження № 61-7478сво23
		 
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є. (суддя - доповідач), 
		суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д.,                    Погрібного С. О., Фаловської І. М.,             
		розглянув справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, про відібрання дитини, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від                     30 травня 2022 року у складі судді Сороки О. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року у складі колегії суддів:                  Никифоряка Л. П., Гапонова А. В., Новікової Г. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до               ОСОБА_2 про відібрання в батька малолітньої дитини ОСОБА_3 ,                  ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		На обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що з 23 травня 2008 ороку перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , від якого мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб розірваний на підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2017 року.
		Окрім того, рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2022 року, визначено місце проживання дитини разом з матір`ю в будинку АДРЕСА_1 .
		Незважаючи на це, відповідач без її згоди самовільно забрав сина, який проживав разом із нею, утримує його за місцем свого проживання та не повертає матері. 
		Посилаючись на незаконність дій відповідача, позивачка просила відібрати у ОСОБА_2 малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повернути матері ОСОБА_1 . 
		Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. 
		Відібрано у ОСОБА_2 дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повернуто матері ОСОБА_1 . 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю правових підстав для захисту прав позивачки та малолітньої дитини, оскільки відповідач у добровільному порядку судове рішення, яким визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом із матір`ю, не виконує та протиправно утримує дитину за іншим місцем проживання.
		Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2022 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від                       30 травня 2022 року залишено без задоволення.
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Апеляційний суд погодився з рішенням місцевого суду як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним і обґрунтованим.
		18 травня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме судові рішення оскаржується з підстав того, що суд не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1, 4 частина третя статті 411 ЦПК України).
		Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні справи.
		Рішення суду про визначення місця проживання сина з матір`ю не зобов`язує ані його (відповідача), ані сина постійно та безперервно проживати з позивачкою та не забороняє йому та сину за бажанням останнього проживати разом.
		Суди не врахували думку сина ОСОБА_4 , який сам вирішив жити з батьком і не бажає жити з матір`ю. Посилання суду на відсутність згоди матері на переміщення дитини за місцем проживання батька жодними доказами не підтверджено. ОСОБА_4 має право проживати як з матір`ю, так і з батьком, жодним нормативним актом не передбачено отримання згоди матері на спілкування та проживання із батьком дитини.
		Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
		Витребувано з Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу № 183/1464/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, про відібрання дитини.
		Зупинено виконання заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2022 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року до закінчення касаційного провадження.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2023 року справу № 183/1464/22 призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2023 року зазначену справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважала, що є підстави для відступу від висновку щодо застосування частини першої статті 162 СК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 682/2778/17 (провадження                       № 61-37919св18).
		Так, Касаційний цивільний суд у складі різних судових колегій неодноразово робив висновок, що невиконання одним з батьків судового рішення щодо визначення місця проживання дитини з іншим з батьків, яке набрало законної сили, відсутність законодавчого врегулювання примусового виконання рішення суду про визначення місця проживання дитини, є підставою для захисту прав позивача у порядку, визначеному статтею 162 СК України. 
		Зокрема, подібні висновки зроблені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від:                        26 лютого 2020 року у справі № 742/1593/19 (провадження № 61-1317св20),                26 лютого 2020 року у справі № 650/1631/19 (провадження № 61-1480св20),                 30 березня 2021 року у справі № 753/24507/18 (провадження                                     № 61-21783св19), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від: 03 травня 2018 року у справі № 350/1258/17 (провадження № 61-15487св18), 01 серпня 2018 року у справі № 592/9104/17-ц (провадження № 61-15619св18), 26 травня 2021 року у справі № 241/638/20 (провадження № 61-2006св21), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 липня 2022 року у справі                   № 475/431/21 (провадження № 61-2794св22).
		Водночас Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі                   № 682/2778/17 (провадження № 61-37919св18) зробив протилежний висновок та зазначив, що «фактично підставами пред`явленого позову позивач визначила факт невиконання ухваленого рішення суду про визначення місця проживання дитини, що набрало законної сили та підлягало примусовому виконанню. А отже, Верховний Суд визнає безпідставними висновки судів про застосування положень частини першої статті 162 СК України як підстави для відібрання дитини від батька». Верховний Суд переконався у відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, що спрямовані виключно на забезпечення виконання рішення суду, ухваленого у іншій справі.
		Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
		З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_2 на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
		Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		З огляду на вказане справа розглядатиметься Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання.
		Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
		УХВАЛИВ:
		Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, про відібрання дитини, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року.
		Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська  Судді:  А. І. Грушицький     Б. І. Гулько     В. І. Крат     Д. Д. Луспеник     С. О. Погрібний     І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...