Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 366/3222/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 16.11.2023.
Дата набрання законної сили: 08.11.2023
Номер судового провадження: 61-9131ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		УХВАЛА                                          
		 
		08 листопада 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 366/3222/21
		 
		провадження № 61-9131св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д. 
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Державне спеціалізоване підприємство «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами», Державне агентство України з управління зоною відчуження,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Лисенко Ганною Олександрівною, на постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Кулікової С. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.    Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» (далі - ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами», ДСП «ЦППРВ»), Державного агентства України з управління зоною відчуження про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що наказом від 08 лютого 2021 року № 15-ос Державного агентства України з управління зоною відчуження його було призначено з 10 лютого 2021 року виконуючим обов`язки генерального директора ДСП «ЦППРВ», відповідно до положення про Державне агентство України з управління зоною відчуження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2014 року № 564.
		Наказом ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» від 10 лютого 2021 року № 55-о/с його було призначено виконуючим обов`язки (далі - в. о.) генерального директора ДСП «ЦППРВ».
		Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 травня 2021 року                 № 493-р про погодження призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» вирішено погодитися з пропозицією Міністра захисту довкілля та природних ресурсів.
		Наказом від 25 травня 2021 року № 52-ос Державного агентства України з управління зоною відчуження його було призначено з 25 травня 2021 року виконуючим обов`язки генерального директора ДСП «ЦППРВ» до призначення керівника в установленому законодавством порядку, а наказ від 08 лютого 2021 року № 15-ос Державного агентства України з управління зоною відчуження «Про призначення виконуючим обов`язки генерального директора ДСП «ЦППРВ», визнано таким, що втратив чинність.
		Наказом ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» від 25 травня 2021 року № 313-о/с його було призначено з 25 травня 2021 року виконуючим обов`язки генерального директора ДСП «ЦППРВ», а наказ             від 10 лютого 2021 року № 55-о/с визнано таким, що втратив чинність.
		З 29 червня 2021 року до 20 липня 2021 року він перебував у щорічній основній відпустці згідно з наказом № 7/1-01. Під час перебування у відпустці, його було незаконно звільнено з роботи на підставі наказу Державного агентства України з управління зоною відчуження від 12 липня 2021 року № 92-о/с та згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
		12 липня 2021 року було винесено наказ Державного агентства України з управління зоною відчуження від 12 липня 2021 року № 95-о/с про скасування наказу                            від 12 липня 2021 року № 92-о/с про його звільнення.
		3 21 липня 2021 року до 25 жовтня 2021 року він перебував на лікарняному.
		27 жовтня 2021 року на його адресу надійшов лист з ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» від 04 жовтня 2021 року                                             № 1-02.0/03/2267/21 про те, що на виконання наказу Державного агентства України з управління зоною відчуження від 16 вересня 2021 року № 147-ос наказом по підприємству від 20 вересня 2021 року № 620 о/с, його з 16 вересня 2021 року звільнено від виконання обов`язків генерального директора ДСП «ЦППРВ» на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Накази не додано до даного листа.
		Згідно з наказом Державного агентства України управління зоною відчуження                № 147-ос від 16 вересня 2021 року його звільнено з 16 вересня 2021 року від виконання обов`язків генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
		На виконання наказу Державного агентства України з управління зоною відчуження від 16 вересня 2021 року № 147-ос було винесено наказ ДСП «ЦППРВ» від 20 вересня 2021 року № 620 о/с про його звільнення з 16 вересня 2021 року від виконання обов`язків генерального директора ДСП «ЦППРВ» на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
		Вважав, що його звільнено незаконно, оскільки згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України «Підставами припинення трудового договору є: закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
		У наказі ДСП «ЦППРВ» від 25 травня 2021 року № 313-о/с не вказано строк на який призначено виконуючого обов`язки генерального директора.
		Наказом від 25 травня 2021 року № 52-ос Державного агентства України з управління зоною відчуження його було призначено з 25 травня 2021 року виконуючим обов`язки генерального директора ДСП «ЦППРВ» до призначення керівника в установленому законодавством порядку, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 травня 2021 року № 493-р «Про погодження призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки генерального директора державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» та порядку проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2008 року                              № 777 «Про проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки».
		У наказі Державного агентства України з управління зоною відчуження                                  від 25 травня 2021 року № 52-ос зазначено, що він призначений на посаду виконуючого обов`язки генерального директора ДМП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» до призначення керівника в установленому законодавством порядку.
		Вказував на те, що не було проведено конкурсний відбір керівника ДСП «ЦППРВ» та не призначено керівника підприємства в установленому порядку, тому не настала подія, зазначена у наказі від 25 травня 2021 року № 52-ос Державного агентства України з управління зоною відчуження, до настання якої він мав виконувати обов`язки генерального директора підприємства.
		Крім того, зазначав, що його було незаконно звільнено у період його тимчасової непрацездатності, що суперечить положенням статті 40 КЗпП України.
		 
		З урахуванням наведеного, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд: скасувати накази відповідачів щодо його звільнення; поновити його на роботі; стягнути з ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 вересня 2021 року до дня поновлення на роботі; стягнути з відповідачів моральну шкоду у розмірі по 100 000 грн з кожного.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 08 листопада                    2022 року у складі судді Ткаченка Ю. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Скасовано наказ Державного агентства України з управління зоною відчуження                № 147-ос від 16 вересня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з 16 вересня                2021 року від виконання обов`язків генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами».
		Скасовано наказ ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» № 620 о/с від 20 вересня 2021 року про звільнення ОСОБА_1                         з 16 вересня 2021 року від виконання обов`язків генерального директора                               ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП.
		Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді виконуючого обов`язки генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» у ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами».
		Стягнуто з ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 вересня 2021 року до дня поновлення на роботі, обрахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, який на день звернення до суду з позовом становить 1 592 469 грн без врахування сум податків та зборів.
		Стягнуто з ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 25 000 грн. 
		Стягнуто з Державного агентства України з управління зоною відчуження на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 25 000 грн. 
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		Рішення суду в частині поновлення на роботі звернуто до негайного виконання. 
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Рішення суду мотивовано тим, що подія, зазначена у наказі від 25 травня 2021 року № 52-ос Державного агентства України з управління зоною відчуження, до настання якої ОСОБА_1 мав виконувати обов`язки генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами», не настала, оскільки керівника підприємства у встановленому законом порядку призначено не було. 
		Крім того, ОСОБА_1 був незаконно звільнений у період його тимчасової непрацездатності, що суперечить положенням статті 40 КЗпП України.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року апеляційну скаргу ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» задоволено.
		Рішення Іванківського районного суду Київської області від 08 листопада 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову                     ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що індивідуально визначені посади підприємства як то «виконуючий обов`язки директора підприємства» та «директор (генеральний директор) підприємства» підпадають під загальне поняття «керівник підприємства». Враховуючи, що виконуючий обов`язки директора підприємства є керівником цього підприємства у загальному розумінні, а відтак при призначенні нового виконуючого обов`язки директора настала відповідна подія, з якою пов`язано припинення строкового договору, укладеного між ОСОБА_1 та ДСП «ЦППРВ». Відтак були наявні підстави для звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
		При цьому, апеляційним судом враховано, що позивач звільнений у зв`язку із закінченням строкового трудового договору, відповідно до вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його поновлення через звільнення під час тимчасової непрацездатності. Порушення прав позивача, а саме звільнення його у день перебування на лікарняному, може бути усунуто судом шляхом зміни дати звільнення, тобто визначення дати припинення трудових відносин у перший день після закінчення періоду непрацездатності за наявності підстав для звільнення, тому ОСОБА_1 слід вважати звільненим 08 грудня 2021 року, що є першим днем після закінчення періоду непрацездатності.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У касаційній скарзі, поданій у червні 2023 року до Верховного Суду,  ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року скасувати та залишити в силі рішення Іванківського районного суду Київської області від 08 листопада 2022 року.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково вказав, що сталася подія, яка передбачена в наказі про його призначення в. о. генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами», а саме призначення керівника, оскільки відповідного конкурсу не відбулося, а було так само призначено виконуючого обов`язки. Вважає, що призначення у встановленому законодавством порядку керівника вказаного підприємства не відбулося. Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У липні 2023 року ДСП «ЦППРВ» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними та не впливають на правильність вирішення спору судом  апеляційної інстанції, висновки якого вважає законними та обґрунтованими, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
		 
		У липні 2023 року Державне агентство України з управління зоною відчуження подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи не спростовують правильність вирішення апеляційним судом справи, ОСОБА_1 був звільнений у визначеному законом порядку, порушень його трудових прав не було, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції. 
		 
		08 серпня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Наказом від 08 лютого 2021 року № 15-ос Державного агентства України з управління зоною відчуження ОСОБА_1 з 10 лютого 2021 року було призначено виконуючим обов`язки генерального директора ДСП «ЦППРВ», відповідно до положення про Державне агенство України з управління зоною відчуження, затверженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2014 року № 564.
		 
		Наказом ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» від 10 лютого 2021 року № 55-о/с ОСОБА_1 з 10 лютого 2021 року було призначено виконуючим обов`язки генерального директора ДСП «ЦППРВ».
		 
		Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 травня 2021 року №493-р про погодження призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами», вирішено погодитися з пропозицією Міністра захисту довкілля та природних ресурсів.
		 
		Наказом від 25 травня 2021 року № 52-ос Державного агентства України з управління зоною відчуження ОСОБА_1 з 25 травня 2021 року було призначено виконуючим обов`язки генерального директора ДСП «ЦППРВ» до призначення керівника в установленому законодавством порядку, а Наказ                                   від 08 лютого 2021 року № 15-ос Державного агентства України з управління зоною відчуження «Про призначення виконуючим обов`язки генерального директора ДСП «ЦППРВ» визнано таким, що втратив чинність.
		 
		Наказом ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» від 25 травня 2021 року № 313 о/с ОСОБА_1 з 25 травня 2021 року було призначено виконуючим обов`язки генерального директора ДСП «ЦППРВ», а наказ від 10 лютого 2021 року № 55 о/с визнано таким, що втратив чинність.
		 
		З 29 червня 2021 року до 20 липня 2021 року ОСОБА_1 перебував у щорічні основній відпустці.
		 
		Під час перебування у відпустці, ОСОБА_1 був звільнений з роботи на підставі наказу Державного агентства України з управління зоною відчуження від 12 липня 2021 року № 92-о/с та згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
		 
		12 липня 2021 року винесено наказ Державного агентства України з управління зоною відчуження від 12 липня 2021 року № 95-о/с про скасування наказу № 92-о/с від 12 липня 2021 року, про звільнення ОСОБА_1 
		 
		3 21 липня 2021 року по 25 жовтня 2021 року позивач перебував на лікарняному на підставі лікарняних листів: серія АЛГ № 970852 від 21 липня 2021 року; серія АЛГ              № 544250 від 09 серпня 2021 року; серія АДЯ № 295491 від 07 вересня 2021 року.
		 
		Згідно з наказом Державного агентства України управління зоною відчуження                  від 16 вересня 2021 року № 147-ос ОСОБА_1 звільнено з 16 вересня 2021 року від виконання обов`язків генерального директора  ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
		 
		На виконання наказу Державного агентства України з управління зоною відчуження від 16 вересня 2021 року № 147-ос було винесено наказ ДСП «ЦППРВ» від 20 вересня 2021 року № 620 о/с про звільнення ОСОБА_1 з 16 вересня 2021 року                             від виконання обов`язків генерального директора ДСП «ЦППРВ» на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
		 
		27 жовтня 2021 року на адресу ОСОБА_1 надійшов лист з ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» від 04 жовтня 2021 року № 1-02.0/03/2267/21 про те, що на виконання наказу Державного агентства України управління зоною відчуження від 16 вересня 2021 року № 147 наказом по підприємству від 20 вересня 2021 року № 620 о/с його з 16 вересня 2021 року звільнено від виконання обов`язків генерального директора ДСП «ЦППРВ» на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України. 
		 
		17 листопада 2021 року виконуючим обов`язки генерального директора                               ДСП «ЦППРВ» ОСОБА_2 було виготовлено та направлено відповідь на адвокатський запит адвокату Ярошенко О. М., а також додано засвідчені копії наказів: № 55 о/с ДСП «ЦППРВ» від 10 лютого 2021 року; № 313 о/с ДСП «ЦППРВ» від 25 травня 2021 року; № 620 о/с ДСП «ЦППРВ» від 20 вересня 2021 року;                                   ДСП «ЦППРВ» № 7/1-01 про надання відпустки ОСОБА_1 з 29 червня 2021 року до 20 липня 2021 року, довідку про заробітну плату нараховану ОСОБА_1 за період з квітня 2021 року до 20 липня 2021 року.
		 
		25 листопада 2021 року адвокат Ярошенко О. М. отримала відповідь на адвокатський запит простим листом за підписом т. в. о. голови Державного агентства України з управління зоною відчуження Крамаренка Євгена, а також засвідчені копії наказів: № 15 о/с від 08 лютого 2021 року; № 52 о/с від 25 травня 2021 року; № 147 о/с від 16 вересня 2021 року.
		 
		Мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
		 
		Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавством.
		 
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
		 
		Суд апеляційної інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 був призначений на посаду в. о. ДСП «ЦППРВ» до призначення керівника підприємства, при цьому таким було призначено іншу особу, дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 було звільнено законно, у передбаченому пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України випадку, оскільки настала подія, до якої з ним було укладено строковий трудовий договір.
		 
		Тимчасове виконання обов`язків керівника юридичної особи, ухвалюється власником юридичної особи, має тимчасовий характер, оплата праці такого в. о. визначається у відповідному рішенні (наказі, рішенні загальних зборів) або відповідно до посадового окладу, який передбачений локальними актами.
		 
		Призначення в. о. за вакантною посадою є видом строкового трудового договору, строк якого закінчуються після призначення особи безстроково чи за контрактом.
		 
		Трудові відносини, які виникли між виконуючим обов`язків директора підприємства та власником або уповноваженим ним органом, не можуть бути встановлені на невизначений термін, так як посада виконуючого обов`язки директора є тимчасовою і припинення таких трудових відносин закон пов`язує з часом призначення керівника підприємства у встановленому законодавством порядку.
		 
		 
		Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні вказав, що керівник - посадова особа, яка наділена адміністративною владою щодо очолюваного нею певного колективу службовців і здійснює внутрішньоорганізаційне управління ним. Розрізняють керівників: лінійних - здійснюють комплексне управління об`єктом у цілому та всіма його підрозділами, функціональних - керують всередині організаційних структур виконанням певних функцій управління або елементами цих функцій.
		 
		Отже, керівник це загальне поняття, яке вказує на особу що має функції управління.
		 
		Індивідуально визначені посади підприємства як то «виконуючий обов`язки директора підприємства» та «директор (генеральний директор) підприємства» підпадають під загальне поняття «керівник підприємства».
		 
		Враховуючи, що виконуючий обов`язки директора підприємства є керівником цього підприємства у загальному розумінні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що при призначенні нового виконуючого обов`язки директора настала відповідна подія, з якою пов`язано припинення строкового договору, укладеного між                     ОСОБА_1 та ДСП «ЦППРВ». Відтак, були наявні підстави для звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
		 
		При цьому, суд апеляційної інстанції врахував відповідний правовий висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 липня 2021 року у справі № 910/10306/20.
		 
		Разом з тим Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові                          від 06 липня 2022 року у подібній за обставинами справі № 275/404/21 (провадження 61-3278св22), на яку також посилається заявник у касаційній скарзі, дійшов протилежного висновку.
		 
		Так, суд послався на постанову Кабінету Міністрів від 03 вересня 2008 року № 777, якою затверджено Порядок проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки (далі - Порядок № 777), згідно із пунктом 1 якого цей Порядок, зокрема, визначає процедуру конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки (далі - підприємства) у разі прийняття міністерством, Фондом державного майна України, іншим органом, що здійснює управління об`єктами державної власності рішення про необхідність проведення такого відбору.
		 
		Суди у справі № 275/404/21 встановили, що наказом в. о. державного секретаря - директора Департаменту забезпечення комунікацій та організації роботи Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 13 лютого 2017 року № 11-к ОСОБА_3 з 14 лютого 2017 року було призначено в. о. директора                                         ДП «Коростишівський завод «Реммашторф», за його згодою, на період до призначення керівника цього підприємства у встановленому порядку.
		 
		Тобто при укладенні зазначеного трудового договору працівник та роботодавець погодили строк дії договору, який визначили часом настання певної події, а саме до призначення у встановленому законодавством порядку керівника (директора)                                                           ДП «Коростишівський завод «Реммашторф».
		 
		Наказом заступника Голови ФДМ України Кудіна Д. від 12 квітня 2021 року № 611 ОСОБА_4 було призначено на посаду в. о. директора ДП «Коростишівський завод «Реммашторф» з наступного дня від дати видання цього наказу про прийняття суб`єктом управління підприємством рішення про звільнення в.о. підприємства або призначення директора підприємства у встановленому законодавством порядку.
		 
		Як установлено судами, конкурсний відбір на посаду директора                                                                  ДП «Коростишівський завод «Реммашторф», передбачений Порядком № 777 не був проведений, а наказом від 12 квітня 2021 року № 611 на підприємстві замість позивача на посаду в. о. директора призначено Романенка А. В. 
		 
		Отже, встановивши, що ОСОБА_4 також було призначено на посаду                                                в. о. директора ДП «Коростишівський завод «Реммашторф», тобто призначення             в установленому законодавством порядку керівника вказаного підприємства невідбулося, суд першої інстанції, з висновками якого погодилася й колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, дійшов висновку, що строк дії укладеного з позивачем трудового договору не закінчився, що свідчить про незаконність звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
		 
		Подібні правові висновки Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду викладалися неодноразово, зокрема й у постановах: від 27 січня 2021 року у справі          № 686/21123/19 (провадження № 61-22928св19) та від 17 червня 2022 року в справі                 № 556/1395/21 (провадження № 61-3887св22).
		 
		Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду погоджується з такими висновками та вважає помилковою правову позицію, викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 липня 2021 року у справі № 910/10306/20.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики (пункт 4).
		 
		Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
		 
		З урахуванням викладеного Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що наявні підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступлення від висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 липня 2021 року у справі № 910/10306/20, щодо трактування призначення         в. о. директора, як призначення керівника підприємства у законному порядку.
		 
		З урахуванням наведеного та положень статей 402-404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 366/3222/21 за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами», Державного агентства України з управління зоною відчуження про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатомЛисенко Ганною Олександрівною, на постанову Київського апеляційного суду від 17 травня                   2023 року.
		 
		Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Д. Д. Луспеник   І. Ю. Гулейков   Б. І. Гулько   Г. В. Коломієць   Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...