Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 360/1028/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; осіб, звільнених з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 17.11.2023. Зареєстровано: 18.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.11.2023.
Дата набрання законної сили: 25.12.2023
Результат оскарження 25.12.2023 Перший апеляційний адміністративний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: п/360/1098/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		17 листопада 2023 рокум. ДніпроСправа № 360/1028/23
		Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Чумака Романа Васильовича в інтересах ОСОБА_1 до Луганського апеляційного суду, Апеляційного суду Луганської області, Дніпровського апеляційного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом адвоката Чумака Романа Васильовича (далі  представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі  позивач) до Луганського апеляційного суду (далі  І відповідач), Апеляційного суду Луганської області (далі  ІІ відповідач), Дніпровського апеляційного суду (далі  ІІІ відповідач), в якому представник позивача просить:
		- визнати протиправною бездіяльність Луганського апеляційного суду, Апеляційного суду Луганської області, Дніпровського апеляційного суду, яка полягає у ненаданні ОСОБА_1 довідки про розмір суддівської винагороди для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з урахуванням розмірів складових її суддівської винагороди;
		- зобов`язати Луганський апеляційний суд, Апеляційний суд Луганської області, Дніпровський апеляційний суд видати судді у відставці ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці станом на 19 лютого 2020 року, з урахуванням розміру базового посадового окладу судді апеляційного суду згідно з вимогами пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який застосовується для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, з 19 лютого 2020 року (дати набрання чинності Рішенням Конституційного Суду від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020). 
		В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач є суддею Апеляційного суду Луганської області у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання. 
		Представником позивача направлено адвокатський запит від 24 липня 2023 року № 24/07/23-3-П до Луганського апеляційного суду з метою отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 . Додатково до адвокатського запиту додавались копії довідок про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 24 квітня 2014 року № 290/14-вих та № 291/14-вих, що видані Апеляційним судом Луганської області. 
		У листі від 28 липня 2023 року № 5-81-23 Луганський апеляційний суд повідомив про неможливість надання запитуваної довідки внаслідок того, що в Луганському апеляційному суді наразі не працює жодного судді. Крім того, в листі зазначено, що ОСОБА_1 не перебувала з Луганським апеляційним судом у будь-яких правовідносинах. 
		Аналогічний запит представником позивача направлено до Дніпровського апеляційного суду. Листом від 14 липня 2023 року № 04.01-03/86/2023 позивачу відмовлено у видачі довідки, оскільки особові справи суддів та суддів у відставці Луганського апеляційного суду до Дніпровського апеляційного суду не передавались. 
		Також представником позивача направлено адвокатський запит від 31 липня 2023 року № 31/07/23-Т-1 до Вищої ради правосуддя, Державної судової адміністрації України, Ради суддів України, Верховного Суду з проханням посприяти у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 . 
		У відповідь на означений запит Державна судова адміністрація України звернулась до Апеляційного суду Луганської області з вимогою надати ОСОБА_1 довідку про розмір суддівської винагороди для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з урахуванням розмірів складових її суддівської винагороди. 
		Однак, листом Апеляційного суду Луганської області від 09 серпня 2023 року № 1/31/2023 фактично відмовлено у видачі довідки про розмір суддівської винагороди для перерахунку довічного грошового утримання судді через те, що в Апеляційному суду Луганської області не працює жодного судді, архівна справа судді у відставці ОСОБА_1 до Апеляційного суду Луганської області не передавалась. 
		Представник позивача зазначив, що до всіх адвокатських запитів додавались копії довідок про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 24 квітня 2014 року № 290/14-вих та № 291/14-вих, виданих Апеляційним судом Луганської області, в яких зазначені відомості щодо щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, що складає 21436,80 грн, у тому числі: посадовий оклад 13398,00 грн, надбавка за вислугу років (60 %) 8038,80 грн. 
		Позивач є внутрішньо переміщеною особою, через військову агресію Російської Федерації була змушена залишити своє постійне місце проживання. Відсутність відповідної довідки не дає їй змогу реалізувати своє право як судді у відставці на отримання щомісячного довічного грошового утримання належного розміру, що впливає на її матеріальне становище. 
		Представник позивача вважає бездіяльність відповідачів, яка проявляється у ненаданні позивачу довідки про розмір суддівської винагороди для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з урахуванням розмірів складових її суддівської винагороди, протиправною та такою, що не відповідає чинному законодавству.
		Ухвалою від 11 вересня 2023 року позовну заяву залишено без руху.
		Ухвалою від 18 вересня 2023 року про відкриття провадження в адміністративній справі вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). 
		Ухвалою від 27 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Луганського апеляційного суду про витребування документів на підтвердження повноважень представника позивача у справі за позовом адвоката Чумака Романа Васильовича в інтересах ОСОБА_1 до Луганського апеляційного суду, Апеляційного суду Луганської області, Дніпровського апеляційного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. 
		Ухвалою від 28 вересня 2023 року відзив на позовну заяву від 25 вересня 2023 року № 04.4-22/24/2023 у справі за позовом адвоката Чумака Романа Васильовича в інтересах ОСОБА_1 до Луганського апеляційного суду, Апеляційного суду Луганської області, Дніпровського апеляційного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернуто Дніпровському апеляційному суду без розгляду.
		На адресу Луганського окружного адміністративного суду від відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву:
		від Луганського апеляційного суду 27 вересня 2023 року за вхідним реєстраційним № 8798/2023 відзив від 26 вересня 2023 року № 5-106-2023;
		від Апеляційного суду Луганської області 28 вересня 2023 року за вхідним реєстраційним № 8884/2023 відзив від 28 вересня 2023 року № 5/35/2023;
		від Дніпровського апеляційного суду за вхідними реєстраційними №№ 8922/2023, 8925/2023, 8927/2023 відзив від 25 вересня 2023 року № 04.4-22/24/2023 та уточнений відзив від 29 вересня 2023 року № 04.4-22/25/2023. 
		В обґрунтування заперечень проти позову І відповідач зазначив, що відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. 
		Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України затверджено постановою правління Пенсійного фонду України 25 січня 2008 року № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09 лютого 2023 року № 7-2) (далі  Порядок № 3-1). 
		Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 3-1 заява про призначення / перерахунок щомісячного довічного грошового утримання подається до територіального органу Пенсійного фонду України суддею особисто або через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи. 
		Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 3-1 до заяви про призначення щомісячного довічного грошового утримання серед інших документів додається довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, видана судом, з якого суддя вийшов у відставку, з урахуванням суддівської винагороди (винагороди судді) судді, який працює на відповідній посаді. 
		У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України до усунення реальної загрози життю та здоров`ю працівників суду, наказом голови Луганського апеляційного суду від 24 лютого 2022 року № 8-од/с робота суду, що розташований у м. Сєвєродонецьку Луганської області, тимчасово призупинена. Наразі всі судді разом із керівництвом (голова, заступник голови) Луганського апеляційного суду перебувають у відрядженні, тому у Луганському апеляційному суді відсутні судді, які працюють на відповідній посаді, та відсутні голова суду і заступник. ОСОБА_1 не перебувала з Луганським апеляційним судом у будь-яких правовідносинах, у тому числі трудових, та Луганський апеляційний суд не є правонаступником Апеляційного суду Луганської області. Особова справа та будь-які інші документи стосовно ОСОБА_1 в суді відсутні. 
		З урахуванням викладеного, І відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
		В обґрунтування заперечень проти позову ІІ відповідач зазначив, що у зв`язку з проведенням антитерористичної операції на території Луганської області Апеляційний суд Луганської області Указом Президента України від 12 листопада 2014 року № 867/2014 «Про внесення змін до мережі апеляційних судів» був переміщений до міста Сєвєродонецьк Луганської області.
		Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» утворено Луганський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Луганську область, з місцезнаходженням у містах Луганську та Сєвєродонецьку, шляхом ліквідації Апеляційного суду Луганської області.
		Апеляційний суд Луганської області на теперішній час перебуває в стадії ліквідації, у суді не працює жодного судді. Архівні справи на 2003-2014 роки, у тому числі справа судді у відставці ОСОБА_1 , до Апеляційного суду Луганської області на паперових та електронних носіях не передавалась. Доступу до архіву, який знаходиться у приміщенні Апеляційного суду Луганської області у м. Луганську, тобто на тимчасово непідконтрольній українському Уряду території, на цей час немає.
		Також ІІ відповідач звернув увагу суду на те, що ані позивач, ані її представник не звертались до ліквідаційної комісії Апеляційного суду Луганської області із проханням надати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. 
		З урахуванням викладеного, ІІ відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
		В обґрунтування заперечень проти позову ІІІ відповідач зазначив, що за приписами статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
		Відповідно до частини третьої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
		Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та відповідно до Порядку № 3-1 на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до додатку 2 до Порядку № 3-1, яка має містити такі обов`язкові складові: посадовий оклад, доплату за вислугу, доплату за науковий ступінь; доплату за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці; щомісячну доплату відповідно до частини шостої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
		Враховуючи ті обставини, що позивач була суддею Апеляційного суду Луганської області у відставці і має право на соціальне забезпечення у вигляді щомісячного грошового утримання, яке їй було призначено у 1996 році, а Апеляційний суд Луганської області перебуває у стані припинення, то відповідно до частини шостої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд що ліквідується, в місячний строк з дня припинення здійснення правосуддя передає до новоутвореного Луганського апеляційного суду матеріали та документи, пов`язані зі здійсненням таким судом повноважень, у тому числі документи з кадрових питань, то видачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 має здійснити Луганський апеляційний суд. 
		Враховуючи те, що позивач не перебувала з Дніпровським апеляційним судом у трудових відносинах, а Дніпровський апеляційний суд не є правонаступником Апеляційного суду Луганської області та те, що у суддів апеляційних суддів України різні посадові оклади за рахунок регіональних коефіцієнтів, ІІІ відповідач вважає, що він діяв на підставі, в межах і спосіб, що визначені чинним законодавством України.
		З урахуванням викладеного, ІІІ відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Користуючись правом на подання заяв по суті справи, представником позивача подані: відповідь на відзив ІІІ відповідача від 26 вересня 2023 року б/н; відповідь на відзив І відповідача від 27 вересня 2023 року б/н; відповідь на відзив ІІ відповідача від 02 жовтня 2023 року б/н, а ІІІ відповідачем подані заперечення від 29 вересня 2023 року № 04.4-22/26/2023.
		І та ІІ відповідачі правом на подання заперечень не скористалися.
		Дослідивши матеріали судової справи у електронній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
		ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) є суддею Луганського обласного суду у відставці, про що свідчать Указ Президента України від 29 лютого 1996 року № 157/96 «Про припинення повноважень суддів», посвідчення судді у відставці № 00022, та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, про що свідчить рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Солом`янський район) від 15 вересня 2021 року № 909050805278 про взяття на облік. 
		24 квітня 2014 року Апеляційним судом Луганської області ОСОБА_1 видано довідки:
		за № 290/14-вих про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до якої заробітна плата, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, склала 21436,80 грн, у тому числі оклад  13398,00 грн, надбавка за вислугу років (60 %)  8038,80 грн;
		за № 291/14-вих про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до якої заробітна плата, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, склала 20187,20 грн, у тому числі оклад  12617,00 грн, надбавка за вислугу років (60 %)  7570,20 грн. 
		Згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Солом`янський район) від 15 вересня 2021 року № 909050805278 про взяття на облік та розрахунком заробітку для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, позивач отримує з 01 жовтня 2021 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 18615,01 грн щомісячно (86 % від 21436,80 грн).
		Представник позивача звернувся до Луганського апеляційного суду з адвокатським запитом, яким просив видати довідку на ім`я позивача про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на що листом від 28 липня 2023 року № 5-81-2023 отримав відмову.
		Відмова обґрунтована тим, що наразі робота Луганського апеляційного суду тимчасово призупинена, всі судді разом з керівництвом (голова, заступник голови) перебувають у відрядженнях, керівник установи також відсутній. Відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який перебуває на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довідного грошового утримання судді у відставці. У Луганському апеляційному суді наразі не працює жодного судді. Позивач не перебувала з Луганським апеляційним судом у трудових відносинах. Будь-які документи в суді стосовно позивача відсутні.
		Представник позивача звернувся й до Дніпровського апеляційного суду з адвокатським запитом, яким просив видати довідку на ім`я позивача про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на що листом від 14 липня 2023 року № 04.1-03/86/2023 отримав відмову.
		Відмова обґрунтована тим, що відповідно частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час дії воєнного стану, Верховний Суд розпорядженням від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22 змінив територіальну підсудність справ на Дніпровський апеляційний суд лише в частині розгляду судових справ. Особові справи суддів та суддів у відставці Луганського апеляційного суду до Дніпровського апеляційного суду не передавались. 
		Також представник позивача звернувся з адвокатським запитом до Державної судової адміністрації України, на що Державною судовою адміністрацією України листом від 07 серпня 2023 року № 11-9365/23 повідомлено, що запит про надання довідки на ім`я позивача про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці скеровано за належністю до голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Луганської області. 
		Так, листом від 07 серпня 2023 року № 11-9364/23 Державна судова адміністрація України звернулась до голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Луганської області, яким просила надати ОСОБА_1 довідку про розмір суддівської винагороди для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з урахуванням розмірів складових її суддівської винагороди.
		Листом від 09 серпня 2023 року № 1/31/2023 голова ліквідаційної комісії Апеляційного суду Луганської області повідомив Державну судову адміністрацію України, що Апеляційний суд Луганської області на теперішній час перебуває в стадії ліквідації, у суді не працює жодного судді. Архівні справи на 2003-2014 роки, у тому числі справа судді у відставці ОСОБА_1 , до Апеляційного суду Луганської області на паперових та електронних носіях не передавалась. Доступу до архіву, який знаходиться у приміщенні Апеляційного суду Луганської області у м. Луганську, тобто на тимчасово непідконтрольній українському Уряду території, на цей час немає.
		Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
		Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
		Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
		Також у статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини п`ятої).
		Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).
		Згідно з пунктом 2 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
		Згідно з частиною першою статті 142 Закону № 1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
		При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (частина друга статті 142 Закону № 1402-VI).
		Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
		Частиною четвертою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
		Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
		Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
		Так, пунктом 22 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
		Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
		До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII).
		Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07 листопада 2019 року, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
		Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII).
		Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
		В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
		Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
		У Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
		Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.
		Так, Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII зі змінами.
		У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
		В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
		Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
		Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013).
		Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
		Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
		Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
		У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України Рішенням від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.
		Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
		Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
		Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
		Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 638/12586/16-а та від 11 лютого 2020 року у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
		Разом з цим, суд зазначає, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.
		Отже, саме з 19 лютого 2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII.
		При цьому, суд зазначає, що зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
		Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Згідно з положеннями статті 9 Конституції України, статті 17, частини п`ятої статті 19 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
		Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Цneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
		У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» («Doran v. Ireland», заява № 50389/99) Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» («Salah Sheekh v The Netherlands»; заява № 1948/04), ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
		При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
		До того ж, міжнародні документи з питань статусу та незалежності суддів, зокрема Монреальська універсальна декларація про незалежність правосуддя (Перша світова конференція з незалежності правосуддя, Монреаль, 1983 рік), Основні принципи незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 року, від 13 грудня 1985 року), Рекомендації щодо ефективного впровадження основних принципів незалежності судових органів (прийняті резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 1989/60 та схвалені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 44/162 від 15 грудня 1989 року), Європейський статут судді (ухвалений Європейською Асоціацією Суддів у 1993 році), Європейська хартія щодо статусу суддів (10 липня 1998 року), Загальна (Універсальна) хартія судді (схвалена Міжнародною Асоціацією Суддів 17 листопада 1999 року, Тайпеї (Тайвань), закріплюють єдиний підхід щодо отримання суддею достатньої винагороди для забезпечення своєї економічної незалежності. Винагорода не повинна залежати від результатів роботи судді та скорочуватися під час всього строку повноважень. Рівень суддівської винагороди встановлюється з тим, щоб захистити суддів від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше - на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність.
		Крім того, відповідно до пункту 29 Пояснювального меморандуму до Рекомендації Комітету Міністрів № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів» статус та винагорода є важливими факторами, які визначають належні робочі умови. Статус суддів повинен відповідати високому положенню їх професії, і їх винагорода має становити достатню компенсацію за їх тягар обов`язків. Ці фактори є невід`ємними умовами незалежності суддів, особливо для розуміння важливості їх ролі як суддів, що виражається у вигляді належної поваги та адекватній фінансовій винагороді.
		У Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів зазначено, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країни) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя (пункт 62).
		Відповідно до пункту першого Основних принципів незалежності судових органів (схвалено резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 року та 13 грудня 1985 року) незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни; усі державні та інші установи зобов`язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її.
		Згідно з частиною другою статті 1 Загальної (Універсальної) хартії судді незалежність судді є важливою умовою для неупередженого судочинства, що відповідає вимогам закону. Незалежність є неподільною. Будь-які інституції чи органи влади як на національному, так і на міжнародному рівні повинні поважати, захищати та охороняти цю незалежність.
		Отже, забезпечення державою належної оплати праці судді є запорукою дотримання гарантій права особи на розгляд справи незалежним і безстороннім судом та збереження справедливого балансу між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права особи.
		Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
		Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого повністю залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Важливою є і послідовність дій законодавця, особливо з огляду на сферу суспільних відносин, у якій може проявлятись непослідовність.
		На переконання суду різниця у правах суддів у відставці на перерахунок їх довічного грошового утримання судді в залежності від проходження ними кваліфікаційного оцінювання під час перебування на посаді судді та (або) необхідності пропрацювати на посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
		Враховуючи викладене, зважаючи на те, що ОСОБА_1 вийшла у відставку з посади судді у 1996 році задовго до запровадження законом процедури кваліфікаційного оцінювання суддів і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя, суд приходить до висновку, що позивач з 19 лютого 2020 року набула права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і, як наслідок, має право на отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 19 лютого 2020 року (наступний день з дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020). 
		При вирішенні питання, який суд має видати позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд виходить з такого.
		Відповідно до абзацу першого пункту 1 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09 лютого 2023 року № 7-2) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 200/14891 (далі  Порядок № 3-1), перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
		Про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, винагороди працюючого судді Конституційного Суду України) Пенсійний фонд України повідомляється Конституційним Судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом - щодо суддів цих судів, Державною судовою адміністрацією України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів, судів, що перебувають в процесі ліквідації, у місячний строк з дня виникнення таких підстав (абзац другий пункту 1 розділу IV Порядку № 3-1).
		Відповідно до пунктів 2-5 розділу IV Порядку № 3-1:
		Пенсійний фонд України протягом трьох робочих днів після отримання повідомлення інформує органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, про підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та про необхідність підготовки списків одержувачів щомісячного довічного грошового утримання (далі - список);
		органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, протягом 5 робочих днів з дня надходження інформації Пенсійного фонду України складають списки за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку та подають їх відповідним судам, ліквідаційним комісіям, що здійснюють заходи із ліквідації відповідних судів, або територіальним органам Державної судової адміністрації України (далі - відповідні органи);
		на підставі списків відповідні органи видають довідки про суддівську винагороду працюючого судді / довідки про винагороду працюючого судді Конституційного Суду України за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди / винагороди судді Конституційного Суду України, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, для кожного судді, зазначеного в списку. Відповідні органи можуть звертатись до органів, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, із запитами щодо отримання додаткових відомостей, необхідних їм для видачі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України;
		довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України надсилаються відповідними органами органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, який надав список, та судді у відставці (судді Конституційного Суду України), щодо якого видана довідка, у місячний строк з дня надходження списку.
		Згідно з пунктом 6 розділу IV Порядку № 3-1:
		перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України;
		звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через вебпортал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою;
		заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку;
		днем звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України;
		у разі надсилання заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання і документів для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання поштою днем звернення за перерахунком вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення цієї заяви (у разі подання заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання через вебпортал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації цієї заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія разом із сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення тексту документа та його реквізитів).
		Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок. У разі якщо внаслідок перерахунку розмір щомісячного довічного грошового утримання зменшується, щомісячне довічне грошове утримання виплачується в раніше встановленому розмірі, про що орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, повідомляє суддю (пункт 9 розділу IV Порядку № 3-1).
		Абзацом другим пункту 1 розділу ІІ Порядку № 3-1 (в редакції, яка діяла до 20 березня 2023 року) було передбачено, що довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді КСУ) працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди, видається судом (його правонаступником) (Конституційним Судом України).
		Як встановлено судом раніше, ОСОБА_1 є суддею Луганського обласного суду у відставці з 1996 року. Отже, позивач не перебувала у трудових відносинах з жодним з відповідачів.
		Статтею 20 Закону Української РСР від 5 червня 1981 року № 2022-X «Про судоустрій України» (в редакції, яка діяла до 05 липня 2001 року) було визначено, що Верховний Суд України, Верховний Суд Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські суди, міжобласний суд, міжрайонні (окружні), районні (міські) суди та військові суди регіонів, Військово-Морських Сил і гарнізонів становлять судову систему загальних судів України.
		Законом України від 21 червня 2001 року № 2531-III «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України», який набрав чинності 05 липня 2001 року, до Закону Української РСР від 5 червня 1981 року № 2022-X «Про судоустрій України» внесено низку змін.
		Статтею 20 Закону Української РСР від 5 червня 1981 року № 2022-X «Про судоустрій України» (в редакції, яка діяла з 05 липня 2001 року), з урахуванням внесених Законом України від 21 червня 2001 року № 2531-III «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» змін, було визначено, що систему судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України складають місцеві суди, апеляційні суди, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України.
		Статтею 29 Закону Української РСР від 5 червня 1981 року № 2022-X «Про судоустрій України» (в редакції, яка діяла з 05 липня 2001 року), з урахуванням внесених Законом України від 21 червня 2001 року № 2531-III «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» змін, було передбачено, що апеляційні суди діють в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, якщо інше не передбачено законом. У назві апеляційних судів використовується назва населених пунктів, в яких вони знаходяться.
		Згідно з пунктами 5, 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21 червня 2001 року № 2531-III «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» Верховний Суд Автономної Республіки Крим, обласний, Київський та Севастопольський міські суди, військові суди регіонів та Військово-Морських Сил після набрання чинності цим Законом набувають статусу апеляційних судів відповідно до цього Закону та продовжують здійснювати у встановленому порядку судочинство у справах, віднесених процесуальним законом до їх підсудності. Судді Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських судів, військових судів регіонів та Військово-Морських Сил після набрання чинності цим Законом здійснюють повноваження судді апеляційного суду до закінчення строку, на який вони обрані чи призначені.
		Внаслідок внесених Законом України від 21 червня 2001 року № 2531-III «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України», який набрав чинності 05 липня 2001 року, змін до Закону Української РСР від 5 червня 1981 року № 2022-X «Про судоустрій України», Луганський обласний суд став Апеляційним судом Луганської області, а судді Луганського обласного суду набули повноважень судді апеляційного суду.
		Згідно з частиною третьою статті 17 Закону № 1402-VI, який набрав чинності 30 вересня 2016 року, систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд. Для розгляду окремих категорій справ відповідно до цього Закону в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди.
		Види і склад апеляційних судів визначені статтею 26 Закону № 1402-VI.
		Так, частинами першою та другою статті 26 Закону № 1402-VI передбачено, що апеляційні суди діють як суди апеляційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, - як суди першої інстанції, з розгляду цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Апеляційними судами з розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення є апеляційні суди, які утворюються в апеляційних округах.
		Відповідно до абзацу третього пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VI апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
		Указом Президента України від 29 грудня 2017 року №452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» відповідно до підпункту 6 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, частини третьої статті 19, частини другої статті 26, пункту 40 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 
		ліквідовано Апеляційний суд Луганської області (підпункт 12 пункту 1);
		утворено Луганський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Луганську область, з місцезнаходженням у містах Луганську та Сєвєродонецьку (підпункт 11 пункту 2).
		Згідно з повідомленням, розміщеним на офіційному вебсаті Луганського апеляційного суду (https://web.archive.org/web/20181011014052/https://lga.court.gov.ua/sud1290/pres-centr/111/567813), відповідно до частини шостої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» днем початку роботи Луганського апеляційного суду визначено 03 жовтня 2018 року. Повідомлення про початок роботи Луганського апеляційного суду оприлюднено в газеті «Голос України» №185 (6940).
		Отже, станом на 19 лютого 2020 року суддівська винагорода суддям апеляційного суду, які працювали на відповідних посадах в апеляційному окрузі, що включає Луганську область, виплачувалась Луганським апеляційним судом.
		Таким чином, у межах спірних правовідносин довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 19 лютого 2020 року, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , має видати позивачу саме Луганський апеляційний суд, у зв`язку з чим позовні вимоги, заявлені до Луганського апеляційного суду, належить задовольнити.
		Доводи заперечень проти позову Луганського апеляційного суду визнаються судом безпідставними та необґрунтованими.
		Перебування всіх суддів разом із керівництвом (голова, заступник голови) Луганського апеляційного суду у відрядженні, відсутність в суді особової справи та будь-яких інших документів стосовно ОСОБА_1 , не є підставами, які унеможливлюють видачу позивачу спірної довідки. До адвокатського запиту представником позивача додана копія довідки від 24 квітня 2014 року за № 290/14-вих про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, видана Апеляційним судом Луганської області ОСОБА_1 , яка містить необхідну для видачі спірної довідки інформацію. Підписати спірну довідку мають право особи, інформація про яких міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо.
		Апеляційний суд Луганської області та Дніпровський апеляційний суд у цій справі є неналежними відповідачами.
		За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 31.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, провадження № 14-511цс18). 
		Звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові (пункт 8.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20, провадження № 12-31гс22).
		На підставі викладеного позовні вимоги, заявлені до Апеляційного суду Луганської області та Дніпровського апеляційного суду, залишаються судом без задоволення як такі, що заявлені до неналежного відповідача. 
		За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є частково обґрунтованими, у зв`язку з чим позов належить задовольнити частково та зі словесним корегуванням обраного представником позивача способу судового захисту порушених прав.
		За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
		Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
		Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
		Відповідно до частини восьмої статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
		При зверненні до суду з позовом позивачем сплачений судовий збір в сумі 858,88 грн, що підтверджено квитанцією від 12 вересня 2023 року за № 0.0.3193049501.1. 
		З огляду на те, що спір виник внаслідок неправильних дій І відповідача і позовні вимоги до цього відповідача судом задовольняються, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 858,88 грн за рахунок бюджетних асигнувань Луганського апеляційного суду.
		Питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом не вирішується, оскільки до ухвалення рішення суду клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката позивачем не заявлено і суду не надано доказів, які підтверджують розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.
		Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Задовольнити частково позов адвоката Чумака Романа Васильовича в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Луганського апеляційного суду (ідентифікаційний код 42263208, місцезнаходження: бульвар Дружби Народів, буд. 16, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404), Апеляційного суду Луганської області (ідентифікаційний код 02890564, місцезнаходження: бульвар Дружби Народів, буд. 16, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404), Дніпровського апеляційного суду (ідентифікаційний код 42270629, місцезнаходження: вул. Харківська, буд. 13, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
		Визнати протиправною бездіяльність Луганського апеляційного суду, яка полягає у ненаданні судді у відставці ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 19 лютого 2020 року, виходячи з розміру та складових суддівської винагороди судді апеляційного суду, визначених в статті 135 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
		Зобов`язати Луганський апеляційний суд видати судді у відставці ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 19 лютого 2020 року, виходячи з розміру та складових суддівської винагороди судді апеляційного суду, визначених в статті 135 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
		Відмовити в задоволенні решти позовних вимог. 
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Луганського апеляційного суду на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 858,88 грн (вісімсот п`ятдесят вісім грн 88 коп.).
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		 
		Суддя Т.І. Чернявська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...