Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/242/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності.
Надіслано судом: 24.11.2023. Зареєстровано: 24.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.11.2023.
Дата набрання законної сили: 12.03.2024
Результат оскарження 12.03.2024 Південно-західний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 "10" листопада 2023 р.м. Одеса  Справа № 916/242/22
		 
		Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.
		секретар судового засідання Христенко А.О. 
		розглянувши справу за позовом: Заступника керівника Одеської обласної прокуратури (вул. Пушкінська, 3, м. Одеса, 65026) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (площа Думська, 1, м. Одеса, 65026) 
		до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Бульвар 1906 (вул. Успенська, буд.11/13, прим. 101, м. Одеса, 65014) 2) Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради (вул. Гоголя, 10, м. Одеса, 65082) та 3) Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (вул. Черняховського, 6, м. Одеса, 65009) 
		про визнання незаконними та скасування містобудівних умов і обмежень, визнання незаконними дій та скасування дозволу на виконання будівельних робіт,
		за участю представників учасників справи:
		прокурор: Гузь В.Г.;
		від позивача: Асташенкова О.І.;
		від відповідача-1: Опанасенко А.В.; Черкес В.О.;
		від відповідача-2: не з`явився; 
		від відповідача-3: Нартова І.О. 
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Міністерства охорони здоров`я України до Товариства з обмеженою відповідальністю Бульвар 1906, Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, в якій просить суд:
		- визнати незаконними та скасувати містобудівні умови і обмеження від 21.10.2019 за № 190, які затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 21.10.2019 за № 01-06/264;
		- визнати незаконними дії Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо видачі 22.09.2020 ТОВ Бульвар 1906 дозволу на виконання будівельних робіт за № ОД 012200922476 на Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсовський бульвар, 15-А; 
		- скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт за № ОД 012200922476, виданий Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 22.09.2020 ТОВ Бульвар 1906 на Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсовський бульвар, 15-А.
		 
		Позиції учасників справи по суті та з процесуальних питань
		У позовній заяві (а.с. 1-34, т. 1) підставою позову прокурор визначив такі обставини: земельна ділянка з кадастровим номером: 5110137500:29:001:0002, запланована для будівництва, належить до земель оздоровчого призначення, а отже відповідно до ст. 48 ЗК України на цій земельній ділянці заборонена діяльність, яка суперечить цільовому призначенню і може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цієї землі; відповідно до Генерального плану забудови м. Одеси та плану зонування території (зонінгу) м. Одеси земельна ділянка розміщена в курортній зоні (зоні санаторіїв), а отже дана земельна ділянка призначена для розміщення санаторно-оздоровчих установ з переважним видом використання  розміщення санаторіїв, а не курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом; у межах вищевказаної території санаторно-оздоровчих установ розташовані 2 об`єкти культурної спадщини  пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення  Дача Маразлі та Особняк Фабрицького, а сама територія входить до території Центрального історичного ареалу м. Одеси, а отже відповідно до підп. 3.2.1. п. 3.2. розділу 3 науково-проектної документації, затвердженої органом охорони культурної спадщини, на цій земельній ділянці встановлені і обмежені технічні характеристики об`єктів будівництва; для будівництва об`єкту на даній території необхідна наявність дозволу органу охорони культурної спадщини, який відповідачем-1 не отриманий; спірні містобудівні умови і обмеження та проектна документація на будівництво не відповідають вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» та ДБН В2.2-10-2001 «Заклади охорони здоров`я», не містять чітко визначених обмежень, передбачених ч. 5 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Враховуючи вказані порушення, прокурор вважає, що відповідач-3 мав відмовити відповідачу-1 у видачі спірного дозволу з посиланням на абз. 2 ч. 4 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		Одеська міська рада позов прокурора підтримала, письмових заяв по суті до суду не подала.
		Міністерство охорони здоров`я України подало до суду клопотання (а.с.199-204, т. 2), в якому наголосило, що вважає себе неналежним позивачем по справі.
		У відзиві на позов (а.с. 22-35, т. 3) відповідач-1 проти задоволення позову прокурора заперечив, мотивуючи таким: відповідач-1 є неналежним відповідачем, оскільки не видавав спірні умови і дозвіл; відповідачі 2- 3 діяли в межах повноважень та з дотриманням закону; доводи прокурора щодо невідповідності спірних умов і проектної документації вимогам містобудівної документації і ДБН є припущеннями, які не підтверджені висновком судового експерта; прокурор не довів жодної з передбачених ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» підстав для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень.
		У відзиві на позов (а.с. 129-144, т. 3) відповідач-2 проти задоволення позову прокурора також заперечив, пояснюючи таким: прокурор не є уповноваженою особою на перевірку вимог містобудівного законодавства при видачі вихідних даних на проектування; спірні містобудівні умови та обмеження за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії одноразового застосування і не є документом дозвільного характеру; заявником був поданий повний пакет документів, а наміри забудови земельної ділянки відповідають вимогам містобудівної документації, а отже підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень у відповідача-2 були відсутні; відповідність проектних рішень будівельним нормам та правилам перевіряється під час проведення експертизи проектів; відповідач-2 у спірних правовідносинах діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.
		У поясненнях (а.с. 82-89, т. 18) відповідач-3 проти задоволення позову прокурора заперечив та просив суд відмовити останньому у задоволенні позову, пояснюючи це тим, що прокурор не посилається на порушення відповідачем-3 приписів законодавства під час видачі спірного дозволу, а посилається на абз. 2 ч. 4 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», проте, враховуючи надання відповідачем-1 повного пакету документів, що передбачено приписами містобудівного законодавства, не вбачається невідповідності поданих документів вимогам чинного законодавства.
		У відповіді на відзив відповідача-1 (а.с. 167-177, т. 3) прокурор зазначив, що на землях цієї категорії можливе будівництво лише закладів охорони здоров`я, спір підвідомчий господарському суду, а прокурором дотримані вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Прокурор відзначив, що пред`являючи даний позов він виходив з мотивів суспільної необхідності, оскільки спірними умовами та дозволом всупереч умовам договору оренди, положенням містобудівної документації м. Одеси, науково-проектній документації з визначення режиму використання цієї території, охороні пам`яток архітектури і об`єктів культурної спадщини Центрального історичного ареалу м. Одеса дозволена забудова земель оздоровчого призначення комунальної власності об`єктами, які не можуть бути розміщені на цій території, а відповідачі 2-3 цих обставин при видачі спірних умов і дозволу не врахували.
		У відповіді на відзив відповідача-2 (а.с. 124-133, т. 4) прокурор пояснив про наявність у нього підстав для представництва інтересів держави, невідповідність проектної документації ДБН, містобудівній документації на місцевому рівні та зобов`язання відповідача-3 відмовити відповідачу-1 у видачі дозволу на підставі абз. 2 ч. 4 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». 
		У запереченнях на відповідь прокурора (а.с. 25-32, т. 4) відповідач-1 знову зазначив про недотримання прокурором підстав для представництва інтересів держави в господарському суді, а також повідомив, що на території земельної ділянки не розміщено жодної пам`ятки архітектури та містобудування, а прокурор не спростував доводів відповідача-1, наведених у відзиві.
		У заяві (а.с. 98-106, т. 2) прокурор просив суд вжити заходи забезпечення позову. Ухвалою суду від 21.02.2022 (а.с. 155-160, т. 2) дана заява прокурора була задоволена частково.
		У клопотанні (а.с. 1-8, т. 3) відповідач-1 просив суд залишити позов прокурора без розгляду, мотивуючи відсутністю підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів. До вказаного клопотання відповідач-1 додатково подавав пояснення (а.с. 51-54, т. 4).
		У задоволенні даного клопотання суд протокольною ухвалою від 11.08.2022 відмовив відповідачу-1 з проголошенням мотивів згідно з ч. 10 ст. 240 ГПК України.
		У клопотанні (а.с. 49-55, т. 3) відповідач-1 просив суд закрити провадження у справі, мотивуючи підвідомчістю справи адміністративному суду. До даного клопотання відповідач-1 додатково подавав пояснення (а.с. 66-69, т. 4) та пояснення (а.с. 144-147, т. 4). У поясненнях (а.с. 158-160, т. 3) прокурор пояснив, що спір у даній справі пов`язаний з необхідністю захисту майнового права Одеської міської ради на земельну ділянку. У поясненнях (а.с. 161-166, т. 3) прокурор пояснив, що оскільки спір направлений на захист прав власника земельної ділянки, яка є єдиною особою наділеною правом вирішення питання щодо цілей користування власною землею, а нездійснення на цій земельній ділянці будівництва саме закладу охорони здоров`я призводить до порушення інтересів держави у сфері охорони здоров`я.
		Ухвалою суду від 11.08.2022 (а.с. 163-167, т. 4) клопотання відповідача-1 було задоволено частково, закрито провадження у справі в частині вимог прокурора в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України.
		У клопотанні (а.с. 137-141, т. 4) відповідач-1 просив суд призначити комплексну експертизу. У поясненнях (а.с. 188-190, т. 4) прокурор запропонував на вирішення експерта власне запитання. У поясненнях (а.с. 213-215, т. 4) відповідач-1 навів власні міркування щодо питань, які слід поставити на вирішення експерта. У клопотанні (а.с. 1-5, т. 5) відповідач-1 просив суд приєднати до матеріалів справи для дослідження експертом проектну документацію на будівництво.
		Ухвалою суду від 14.09.2022 (а.с. 45-51, т. 10) у справі була призначена комплексна експертиза, проведення якої було доручено Одеському НДІСЕ.
		У клопотанні (а.с. 73-76, т. 10) відповідач-1 просив приєднати до матеріалів справи документи, які були необхідні експерту для проведення експертизи. У клопотаннях (а.с. 3-5, т. 16, а.с. 1-3, т. 18) прокурор просив приєднати до матеріалів справи документи, які були необхідні експерту для проведення експертизи. У клопотанні (а.с. 140-144, т. 17) відповідач-2 просив приєднати до матеріалів справи документи, які були необхідні експерту для проведення експертизи.
		01.06.2023 до суду надійшов висновок експертизи (а.с. 119-160, т. 18).
		У поясненнях (а.с. 6-14, т. 19) відповідач-1 навів свої міркування щодо висновку експертизи. У поясненнях (а.с. 39-42, т. 5) відповідач-1 висловив свої міркування щодо питання 5, яке було поставлене на вирішення експерту, та просив суд долучити докази, які стосуються питань встановлення округів і зон санітарної охорони в межах земельної ділянки.
		Протокольною ухвалою від 20.07.2023 (протокол с/з а.с. 72-74, т. 19) суд долучив ці пояснення і докази до матеріалів справи з проголошенням мотивів згідно з ч. 10 ст. 240 ГПК України.
		У судовому засіданні 10.07.2023 (протокол с/з а.с. 47-49, т. 19) прокурор заявив, що письмові пояснення з приводу висновку експертизи ним надаватись не будуть, а призначення експертизи з приводу питання 5 експертизи він не вбачає необхідним. Далі, у поясненнях від 20.07.2023 (а.с. 53-61, т. 19) прокурор вже висловив свою позицію щодо висновку експертизи, визнав його неповним, необґрунтованим, суперечливим та заявив про наявність підстав для призначення повторної експертизи. У клопотанні від 25.07.2023 (а.с. 78-88, т. 19) прокурор уточнив власне клопотання та просив суд призначити у справі додаткову експертизу. У запереченнях (а.с. 103-108, т. 19) відповідач-1 висловив підстави своєї незгоди з клопотанням прокурора про призначення додаткової експертизи.
		Протокольною ухвалою від 27.07.2023 (протокол с/з а.с. 111-116, т. 19) суд відмовив прокурору у призначенні додаткової експертизи з проголошенням мотивів згідно з ч. 10 ст. 240 ГПК України.
		У клопотанні від 01.08.2023 (а.с. 121-124, т. 19) відповідач-1 просив суд залучити до матеріалів справи докази, які стосуються статусу м. Одеси як курорту. У запереченнях від 15.08.2023 (а.с. 132-136, т. 19) прокурор зазначив про підстави своєї незгоди з залученням цих доказів та з посиланням на постанову Ради Міністрів Української РСР від 14.07.1952 № 2216 «Про встановлення меж округів і зон санітарної охорони курортів Головного курортного управління Міністерства охорони здоров`я УРСР», яка за позицією прокурора є чинною.
		У клопотанні від 30.08.2023 (а.с. 145-153, т. 19) прокурор просив суд викликати в засідання суду експертів, які проводили експертизу, призначену у даній справі.
		Протокольною ухвалою від 06.09.2023 (протокол с/з а.с. 6-8, т. 20) суд задовольнив клопотання відповідача-1 про долучення доказів, а також клопотання прокурора про виклик експертів з проголошенням мотивів згідно з ч. 10 ст. 240 ГПК України.
		У поясненнях від 14.09.2023 (а.с. 20-22, т. 20) відповідач-1 висловив свої міркування щодо посилань прокурора на постанову Ради Міністрів Української РСР від 14.07.1952 № 2216 «Про встановлення меж округів і зон санітарної охорони курортів Головного курортного управління Міністерства охорони здоров`я УРСР» та просив суд приєднати до матеріалів справи докази щодо цієї обставини.
		Протокольною ухвалою від 15.09.2023 (протокол с/з а.с. 26-28, т. 20) суд задовольнив клопотання відповідача-1 про долучення пояснень і доказів з проголошенням мотивів згідно з ч. 10 ст. 240 ГПК України.
		У судове засідання 27.09.2023 (протокол с/з а.с. 35-38, т. 20) на виклик суду з`явились судові експерти та заявили спільне усне клопотання про надання їм можливості скористатись правом письмово надати роз`яснення щодо висновку експертизи, яке було задоволено протокольною ухвалою суду з проголошенням мотивів згідно з ч. 10 ст. 240 ГПК України.
		У письмових запитаннях (а.с. 42-50, т. 20) прокурор зазначив свою позицію і поставив перед експертами питання, які за його позицією потребують роз`яснення і є неясними та неповними.
		У відповіді (а.с. 63-78, т. 20) експерти надали роз`яснення щодо висновку експертизи.
		У письмових поясненнях (а.с. 80-86, т. 20), залучених судом до справи, прокурор зазначив свою позицію щодо висновку експертизи. 
		У судовому засіданні 17.10.2023 (протокол с/з а.с. 91-93, т. 20) суд додатково заслухав роз`яснення судових експертів, після яких прокурор повторно усно заявив клопотання про призначення у справі додаткової експертизи у розрізі питань 2-4 експертизи.
		Протокольною ухвалою від 24.10.2023 (протокол с/з а.с. 101-106, т. 20) суд відмовив прокурору у призначенні додаткової експертизи з проголошенням мотивів згідно з ч. 10 ст. 240 ГПК України.
		 
		Процесуальні дії у справі
		Ухвалою суду від 16.02.2022 справа була прийнята до розгляду в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 14.03.2022.
		У зв`язку з введенням Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, воєнного стану в Україні, підготовче засідання 14.03.2022 не відбулось.
		Листом від 17.03.2022 суд звернувся до учасників справи з проханням повідомити про можливість приймати участь у засіданнях суду, з урахуванням введення в Україні воєнного стану.
		Ухвалою суду від 23.03.2022 у справі було призначено підготовче засідання на 28.04.2022, яке в подальшому протокольними ухвалами суду відкладалось 28.04.2022 на 30.05.2022, а 30.05.2022 на 20.06.2022.
		Підготовче засідання 20.06.2022 не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги, а тому ухвалою суду від 20.06.2022 підготовче засідання суду було призначено на 04.07.2022, а 04.07.2022, з продовженням строку підготовчого провадження, було відкладено протокольними ухвалами суду на 18.07.2022, 18.07.2022 на 11.08.2022, 11.08.2022 на 18.08.2022, 18.08.2022 на 31.08.2022, 31.08.2022 на 14.09.2022.
		Ухвалою суду від 14.09.2022 у справі була призначена комплексна експертиза, матеріали справи передані експертній установі для проведення експертизи, а провадження у справі зупинене до закінчення проведення експертизи. Для розгляду клопотання експерта ухвалами суду від 05.12.2022, від 19.12.2022 призначались засідання суду. Ухвалою суду від 16.01.20223 додатково зібрані матеріали, разом з матеріалами справи, були направлені судом експертній установі для проведення експертизи, а провадження у справі зупинене до закінчення проведення експертизи.
		Ухвалою суду від 12.06.2023 провадження у справі було поновлене з призначенням підготовчого засідання на 26.06.2023, яке в подальшому протокольними ухвалами суду відкладалось 26.06.2023 на 10.07.2023, 10.07.2023 на 20.07.2023, 20.07.2023 на 25.07.2023, 25.07.2022 на 27.07.2022.
		Протокольною ухвалою суду від 27.07.2022 підготовче провадження було закрите з призначенням справи до розгляду по суті на 06.09.2023.
		У судових засіданнях судом протокольними ухвалами оголошувались перерви 06.09.2023 на 08.09.2023, 08.09.2023 на 15.09.2023, 15.09.2023 на 27.09.2023, 27.09.2023 на 17.10.2023, 17.10.2023 на 24.10.2023, 24.10.2023 на 10.11.2023.
		У судовому засіданні 10.11.2023 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		Обставини справи
		Місто Одеса Одеської області включене до Списку історичних населених місць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878.
		Дача Маразлі та Особняк Фабрицького, які знаходяться за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 13 / м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 13 ріг провулка Обсерваторного є об`єктами культурного спадщини місцевого значення (м. Одеса), що підтверджується рішенням виконкому Одеської обласної ради народних депутатів від 27.12.1991 № 580 (а.с. 68-70, т. 1), наказом Міністерства культури і туризму України від 27.08.2007 № 983/0/16-07 (а.с. 71-73, т. 1), паспортом об`єкта культурної спадщини: «Дача Маразлі» (а.с. 74-99, т. 1), паспортом об`єкта культурної спадщини: «Особняк Фабрицького» (а.с. 115-133, т. 1) та визнається учасниками справи. 
		Додатково, прокурором до позовної заяви та відповідачем-1 були долучені докази, на підтвердження речових прав на ці об`єкти культурної спадщини (а.с. 100-108, т. 1, а.с. 33-34, т. 4), а також на земельну ділянку, кадастровий номер: 5110137500:29:001:0005 (а.с. 109-114, т. 1), проте ці обставини не є спірними у даній справі.
		Відповідно до науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання території та зон охорони пам`яток архітектури та містобудування та об`єктів культурної спадщини, розташованих в кварталі обмеженому з північного заходу Лідерсівським бульваром, із північного сходу  Обсерваторним провулком, з півдня  вул. Віри Інбер у Приморському районі м. Одеси (а.с. 134-200, т. 1) досліджувані пам`ятки архітектури та містобудування та об`єкти культурної спадщини, в т.ч. Дача Маразлі та Особняк Фабрицького, розташовані у межах Центрального історичного ареалу м. Одеси, зона санаторіїв КЛ.
		Листом від 13.07.2022 № 01-22/9вих (а.с. 85, т. 4) Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини ОМР повідомило, що: за адресою: бульвар Лідерсівський, 13 розташована будівля, яка належить до об`єктів культурної спадщини, - «Дача Маразлі»; за адресою: бульвар Лідерсівський, 13 ріг пров. Обсерваторного розташована будівля, яка також належить до об`єктів культурної спадщини, - «Особняк Фабрицького»; згідно з Історико-архітектурним опорним планом, проектом зон охорони, визначення меж історичних ареалів м. Одеси, затвердженим наказом Міністерства культури і туризму України від 20.06.2008 № 728/0/16-08, зазначені будівлі-пам`ятки розташовані в межах Центрального історичного ареалу м. Одеси, поза межами комплексної охорони зони історичного центру; адреса: бульвар Лідерсовський, 13-Б не значиться у переліку пам`яток та об`єктів культурної спадщини м. Одеси.
		Відповідно до плану зонування території м. Одеси (а.с. 59-67, т. 1, а.с. 2-23, т. 2) зона санаторіїв КЛ призначена для розміщення санаторіїв, санаторіїв-профілакторіїв для дорослих, для батьків з дітьми. Переважні види використання: санаторії. Супутні види використання: підприємства торгівлі; підприємства громадського харчування; культурно-видовищні, мистецькі заклади, заклади довкілля; спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди; відділення зв`язку; екскурсійні бюро, агенції; пункти прокату; підприємства побутового обслуговування; малі архітектурні форми; зелені насадження обмеженого користування, парки, сквери, бульвари; квітники, газони; споруди інженерної інфраструктури, пов`язані з функціонуванням закладів. Допустимі види використання: громадські вбиральні; гостьові автостоянки для тимчасового зберігання транспортних засобів. Використання території зони, розміщення підприємств і установ здійснюється відповідно до ДБН 360-92. Вимоги до ділянок, що знаходяться в комплексній охоронній зоні історичного центру: 1. Забороняється: будь-яке будівництво, не пов`язане з реставрацією і пристосуванням пам`яток, реконструкцією історичних будівель та інженерних мереж, регенерацією, благоустроєм території; прокладання транспортних комунікацій, інженерних мереж, які порушують підземні частини пам`яток або гідрологічний режим території, встановлення повітряних ліній електромереж і трансформаторних пунктів, обладнання, благоустрій, які не відповідають вимогам охорони пам`яток та збереження традиційного характеру середовища; містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без погодження органу охорони культурної спадщини Одеської міської ради та без дозволу органу охорони культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації; 2. Забезпечується: збереження пам`яток та об`єктів культурної спадщини; охорона традиційного характеру середовища: ландшафту, історично сформованих розпланування, парцелярії, забудови, цінних елементів історичного благоустрою, які підлягають обліку при проведенні ретельної історико-архітектурної інвентаризації території зони; 3. Допускається: за спеціальними проектами, погодженими з відповідними органами культурної спадщини: зокрема, нове будівництво тільки у виняткових випадках за проектами, погодженими з органами охорони культурної спадщини відповідно до встановленого порядку. При цьому розпланувальний модуль і парцелярія мають лишатися незмінними, а масштаб нових будівель, масштабність їхніх членувань, архітектурні форми, матеріали, кольорове вирішення фасадів повинні відповідати безпосередньо прилеглій історичній забудові. Проектуванню має передувати історико-містобудівне обґрунтування зі всебічним композиційним обґрунтуванням рішень, що приймаються. Вимоги до території Центрального історичного ареалу: 1. Забороняється: розміщення та проектування нових будівель і споруд без попередньо розробленого і затвердженого у встановленому порядку історико-містобудівного обґрунтування; реалізація програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини; 2. Забезпечується: збереження традиційного характеру середовища, охорона і раціональне використання пам`яток і об`єктів культурної спадщини, збереження містоформуючої ролі культурної спадщини; 3. Допускається: розміщення та проектування нових будівель і споруд за наступних умов: а) гранична висота нових будівель і споруд, що виходять на червоні лінії вулить, не повинна перевищувати 18,6 метрів від рівня денної поверхні, а висота акцентних будівель на розі кварталів  не вище 21,3 метрів; б) гранична висота нових будівель, які розміщуються у глибині кварталів, має визначатися математичними розрахунками у складі історико-містобудівних обґрунтувань таким чином, що видима з вулиці проекція верхньої частини фасаду нової будівлі за висотою становила не більше ніж 62% висоти фасаду будівлі, яка виходить на червону лінію вулиці.
		30.09.2019 між позивачем та відповідачем-1 був укладений договір оренди землі № 2222 (далі  договір, а.с. 53-58, т. 1), згідно з яким позивач надав відповідачу-1 у платне користування строком на 20 років земельну ділянку, площею 0,9822 га, кадастровий номер: 5110137500:29:001:0002, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 13-Б, для будівництва та обслуговування курортно-оздоровчого комплексу.
		Відповідно до п.2.1., 2.2., 2.4. договору в оренду передається земельна ділянка, площею 0,9822 га, у тому числі по угіддям: землі, зайняті поточним будівництвом та відведені під будівництво (будівництво яких не розпочато)  0,9822 га. На земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлова будівля, що належить відповідачу-1 на праві приватної власності, реєстраційний номер об`єкта: 1743092451101. Недоліків, що можуть перешкоджати ефективному використанню земельної ділянки, яка передається в оренду, не встановлено.
		Згідно з п. 5.1., 5.2., 5.3. договору земельна ділянка передається в оренду відповідачу-1 для будівництва та обслуговування курортно-оздоровчого комплексу. Категорія земель за основним цільовим призначенням  землі оздоровчого призначення; вид цільового призначення згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель  D.06.03. для інших оздоровчих цілей. Умови збереження стану об`єкту оренди: забезпечення належного санітарного, протипожежного, екологічного стану земельної ділянки, будівель і споруд, що розташовані на ній та охорони зелених насаджень.
		Відповідно до п. 8.1. договору щодо земельної ділянки зареєстровані, зокрема, такі обмеження у використанні: охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини; площа земельної ділянки (її частини), на яку поширюється дія обмеження  0,9822 га, підстава виникнення  Закон України «Про охорону культурної спадщини», строк дії обмеження  безстроково.
		Право власності територіальної громади в особі позивача та право оренди відповідача-1 на земельну ділянку, кадастровий номер: 5110137500:29:001:0002, зареєстроване у ДРРП (а.с. 6-9, т. 16) та не є спірними у даній справі, як і договір оренди.
		Виконуючи умови договору щодо мети використання земельної ділянки, відповідач-1 звернувся до відповідача-2 з заявою, до якої додав пакет документів, про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва. Обставина повноти поданого відповідачем-1 відповідачу-2 пакету документів для отримання Умов не є спірною та не визначена прокурором підставою позову.
		Наказом відповідача-2 від 21.10.2019 № 01-06/264 були затверджені та надані відповідачу-1 спірні Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва від 21.10.2019 за № 190: «Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсовський бульвар, 15-А» (а.с. 36-50, т. 1). Судом досліджений зміст цих Умов, який складається з розділів: «Загальні дані»: 1. вид будівництва, адреса або місцезнаходження земельної ділянки; 2. інформація про замовника; 3. відповідність цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні; «Містобудівні умови та обмеження»: 1. граничнодопустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах; 2. максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; 3. максимально допустима щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); 4. мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд; 5. планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони); 6. охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.
		Далі, за замовленням відповідача-1 була розроблена проектна документація на будівництво: «Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсовський бульвар, 15-А». 
		Судом був досліджений проект будівництва, який залучений до матеріалів справи (а.с. 17 т. 5  а.с. 33, т. 10), а також експертний звіт (позитивний), затверджений ТОВ «Будпроектекспертиза», з додатком щодо розгляду проектної документації на будівництво за проектом: «Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсовський бульвар, 15-А», клас наслідків  СС2 (а.с. 6-16, т. 5). 
		Згідно з цим звітом (додатком): ділянка об`єкту проектування розташована в центральній частині міста Одеса у межах історичного ареалу міста; територія комплексу межує з територією пам`ятки архітектури місцевого значення  «Особняк Фабрицького» та з пам`яткою архітектури місцевого значення  «Дача Маразлі»; відповідно до встановленої комплексної охоронної зони проектом забезпечені необхідні відстані до пам`яток архітектури; об`єкт проектування знаходиться в оточенні житлової багатоквартирної забудови на ландшафтно-рекреаційній території, призначеної для розміщення санаторіїв, санаторіїв-профілакторіїв.
		Також, судом були досліджені проекти землеустрою щодо відведення відповідачу-1 земельних ділянок (а.с. 79, т. 10  а.с. 167, т. 14) та архівні справи, надані КП БТІ ОМР на адвокатський запит, по об`єктам за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, буд. 13, 15 (а.с. 3  206, т. 15). Ці матеріали надавались відповідачем-1 для проведення призначеної судом у справі експертизи. В свою чергу, прокурором надавались для проведення експертизи досліджені судом поземельна книга на земельну ділянку, кадастровий номер: 5110137500:29:001:0002 (а.с. 10-44, т. 16), проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 45 т. 16  а.с. 122, т. 17) та паспорти об`єктів культурної спадщини «Особняк Фабрицького» і «Дача Маразлі» (а.с. 5-53, т. 18), а відповідачем-2 докази щодо земельних ділянок та об`єктів нерухомості (а.с. 145-179, т. 17).
		Після розроблення проектної документації, відповідачем-3 був виданий відповідачу-1 спірний дозвіл на виконання будівельних робіт від 22.09.2020 № ОД 012200922476 (а.с. 51, т. 1) на нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсовський бульвар, 15-А.
		Листом від 28.10.2020 № 01-07/4923 (а.с. 24-26, т. 2) Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської ОДА повідомив прокурора, що науково-проектна документація щодо проведення робіт на об`єктах культурної спадщини (Дача Маразлі та Особняк Фабрицького) до департаменту на розгляд не надходили. Листом від 03.02.2021 № 1075/6.11.1 (а.с. 27, т. 2) Міністерство культури та інформаційної політики України повідомило прокурора, що в електронній базі документообігу міністерства відсутні відомості щодо погодження проектної документації та видачі дозволів на проведення земляних робіт за адресою: м. Одеса, Лідерсівський бульвар, 13, 15.
		У зв`язку з тим, що у предмет доказування у даній справі з огляду на підстави позову прокурора входять обставини, встановлення яких потребує спеціальних знань, судом була призначена у справі комісійна експертиза, на вирішення якої були поставлені такі питання: 
		1) На якій земельній ділянці (адреса, кадастровий номер) передбачається нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 15-А, та чи розташовані в межах цієї земельної ділянки об`єкти археологічної, культурної чи історичної спадщини, зокрема: «Дача Маразлі» (паспорт об`єкта  а.с. 74-99, т. 1) та «Особняк Фабрицького» (паспорт об`єкта  а.с. 116-133, т. 1)?
		2) Чи відповідають містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва: «Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 15-А» від 21.10.2019 № 190, затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування від 21.10.2019 № 01-06/264 (а.с. 36-50, т. 1), вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо) та вимогам містобудівної документації на місцевому рівні? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?
		3) Чи є відповідно до нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо) будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 15-А, будівництвом закладу охорони здоров`я/санаторно-курортного закладу та чи поширюється на його будівництво ДБН В.2.2-10-2001 «Будинки і споруди: Заклади охорони здоров`я»?
		4) Чи відповідає проектна документація «Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 15-А» вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо)? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?
		5) Чи сумісне будівництво та діяльність курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 15-А, з дотриманням режимів округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони (за умови їх встановлення на земельній ділянці) та охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення?Згідно з виконаним попередженими про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та за відмову без поважних причин від надання висновку судовими експертами Ярованом В.М. та Степанкевичем С.С. висновком експертизи (а.с.120-160, т. 18), суд отримав такі відповіді на поставлені запитання:
		1. Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 15-А передбачається на земельній ділянці в межах земельної ділянки №13-Б по бульвару Лідерсівському у м. Одесі, кадастровий номер земельної ділянки 5110137500:29:001:0002. Об`єкт культурної спадщини «Дача Маразлі» за адресою: бульвар Лідерсівський, 13, м. Одеса розташований за межами території земельної ділянки кадастровий номер 5110137500:29:001:0002. Об`єкт культурної спадщини «Особняк Фабрицького» за адресою: бульвар Лідерсівський, 13 ріг провулку Обсерваторного, м. Одеса розташований на території земельної ділянки №13-В по бульвару Лідерсівському в м. Одесі, кадастровий номер 5110137500:29:001:0005, тобто за межами земельної ділянки кадастровий номер 5110137500:29:001:0002. Більш детально результати вище викладених досліджень та зіставлень графічно зображено у додатку В «Суміщена схема з вказанням затверджених меж земельних ділянок ТОВ «Бульвар 1906» та об`єктів культурної спадщини «Особняк Фабрицького» та «Дача Маразлі»;
		2. Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва: «Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 15-А» від 21.10.2019 №190, затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування від 21.10.2019 № 01-06/264, відповідають вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва та вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
		3. Будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 15-А не відноситься до закладів охорони здоров`я та відповідно, до будівництва (проектування) зазначеного закладу не застосовуються положення ДБН В.2.2-10-2001 «Будинки і споруди: Заклади охорони здоров`я».
		4. Проектна документація на об`єкт «Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 15-А» відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, а саме:
		- за складом вихідних даних, відповідає вимогам п.4.3 ДБН А.2.2-3-2014;
		- наявна проектна документація за стадіями проектування відповідає вимогам п.2.5.2 вимогам ДБН А.2.2-3-2014;
		- наявні частини проекту за складом та змістом враховуючи особливості об`єкта проектування в повній мірі відповідають вимогам Додатку Д (довідковий) та додатку Ж (довідковий) ДБН А.2.2-3-2014 відповідно;
		- за виконанням графічної та текстової документація, наявна проектна документація в цілому відповідає вимогам ДСТУ Б А.2.4-4:2009 та ДСТУ Б А.2.4-7:2009.
		5. Виходячи з редакції поставленого питання, з урахуванням переліку питань, які розглядаються експертами-будівельниками, згідно Науково- методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції чинній на час складання висновку), вказане питання не входить до переліку основних завдань будівельно-технічної експертизи. Таким чином, визначити, сумісність будівництва та діяльності курортно- оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 15-А, з дотриманням режимів округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони (за умови їх встановлення на земельній ділянці) та охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення не надається можливим.
		Як вбачається з висновку експертами при проведенні дослідження:
		- використовувались нормативно-правові акти і довідкова література, вказана на стор. 2-4 висновку;
		- дослідження по першому питанню проводилось на підставі матеріалів господарської справи, результатів натурного обстеження, у т.ч. результатів топографо-геодезичних вишукувань з залученням геодезиста Стеця С.Л., відомостей інтернет-ресурсу «Відкриті дані земельного кадастру України»;
		- дослідження по другому питанню проводилось з дослідженням змісту спірних Містобудівних умов та обмежень та врахуванням чи видані вони у відповідності до: генерального плану забудови м. Одеса, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 за № 6489-VI; плану зонування території (зонінгу) м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 за№ 1316-VII; науково-проектної документації Історико-архітектурний опорний план м. Одеси. Проект зон охорони. Визначення меж історичних ареалів, затвердженої наказом Міністерства культури і туризму України від 20.06.2008 за № 728/0/16-08; науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання території та зон охорони пам`яток архітектури та містобудування та об`єктів культурної спадщини, розташованих в кварталі обмеженому з північного заходу Лідерсовським бульваром, із північного сходу - Обсерваторним провулком, з півдня - вул. Віри Інбер у Приморському районі м. Одеси, затвердженої наказом Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 18.10.2019 за № 93;
		- у якості вихідних даних при дослідженні по третьому питанню використовувалась інформація з представлених матеріалів господарської справи та з нормативних документів чинних і діючих на території України, на час складання висновку, а також які діяли та були чинними на час досліджуваних та описаних подій, із використанням методів порівняння наданих документів з вимогами нормативно-правових актів, зокрема постанови КМУ від 11.07.2001 № 805, наказу МОЗ України від 28.10.2002 № 385, ДБН В.2.2-10-2001;
		- у якості вихідних даних при дослідженні по четвертому питанню використовувалась інформація з представлених матеріалів господарської справи та з нормативних документів чинних і діючих на території України, на час складання висновку, а також які діяли та були чинними на час досліджуваних та описаних подій, із використанням методів порівняння наданих документів з вимогами нормативно-правових актів, зокрема Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про архітектурну діяльність», ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Міністерством регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011р. № 45, Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого постановою КМУ від 11.05.2011 № 560. Експертами досліджувались: генеральний план проекту (стор. 47-50 висновку); архітектурно-проектні рішення (стор. 50 висновку); архітектурно-планувальні рішення (стор. 50-51 висновку); основні конструктивні рішення (стор. 51-54 висновку); технологічні рішення за ДВН В.2.2-9-2018 Громадські будинки та споруди. Основні положення, ДБН В.2.2-10-2001 Будівлі і споруди. Установи охорони здоров`я, ДБН В.2.2-28-2010 Будинки адміністративного і побутового призначення, ДБН В.2.2-13-2003 Спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди, ДБН В.2.2-23-2009 Будинки та споруди. Підприємства торгівлі, ДБН В.2.2-11-2002 Підприємства побутового обслуговування, НПАОП 52.0-1.01-96.Правила охорони праці для об`єктів роздрібної торгівлі, НАПБ А.01.001-2014 Правила пожежної безпеки в Україні. Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги (стор. 54 висновку); оцінка впливу на навколишнє середовище (стор. 54-55 висновку); техніко-економічні показники (стор. 55-56 висновку).
		Для роз`яснення висновку експертами були додатково подані письмові пояснення (а.с. 64-78, т. 20), в яких експерти відповіли на запитання прокурора.
		Листом від 04.07.2023 № 01-13/65зпі (а.с. 43, т. 19) Департамент архітектури та містобудування ОМР повідомив, що згідно чинної містобудівної документації (Генерального плану м. Одеси, затвердженого рішенням ОМР від 25.03.2015 № 6489-VІ, Планом зонування території (зонінгом) м. Одеси, затвердженим рішенням ОМР від 19.10.2016 № 1316-VІІ) округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони для земельної ділянки з кадастровим номером: 5110137500:29:001:0002  не встановлені.
		Листом від 04.07.2023 № 01-17/75-ЗПІ (а.с.44, т. 19) Департамент земельних ресурсів ОМР повідомив, що згідно з переліком обмежень у використанні земельної ділянки з кадастровим номером: 5110137500:29:001:0002, який є складовою частиною проекту землеустрою щодо її відведення, інформація щодо площі земельних ділянок, на які розповсюджується зона санітарної охорони, - відсутня.
		Листом від 07.07.2023 № 9/01-14/55 (а.с. 45, т. 19) Департамент екології та розвитку рекреаційних зон ОМР повідомив, що Департамент не володіє та не є розпорядником інформації про встановлення на земельній ділянці з кадастровим номером: 5110137500:29:001:0002 округу і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони.
		Листом від 26.07.2023 № 09/13-2023/163040 (а.с. 125, т. 19) Управління з питань звернень громадян апарату ВРУ повідомило, що згідно з результатами пошуку в розділі «Законодавство» офіційного веб-сайту Верховної Ради України запитуваний Закон не приймався.
		Листом від 27.07.2023 № ЗПІ-57/мр (а.с. 126, т. 19) Департамент з організації роботи ОМР повідомив, що на пленарних засіданнях Одеської міської ради не приймалось рішень щодо визнання території міста Одеса курортом державного та/або місцевого значення.
		Листом від 31.07.2023 № 70 (а.с. 127, т. 19) Департамент документально-організаційного забезпечення ОМР повідомив, що згідно з проведеною перевіркою бази даних електронного документообігу Виконавчого комітету ОМР в частині розпорядчих документів (рішень Виконавчого комітету ОМР) за критеріями, зазначеними у запиті, документів щодо визнання території м. Одеса курортом державного та/або місцевого значення не виявлено.
		Листом від 31.07.2023 № 37-ІЗ/23/37 (а.с. 128-129, т. 19) Одеська обласна рада повідомила, що передала до архіву на постійне зберігання документи, ухвалені обласною радою до 2011, а за період з 01.01.2011 до 23.06.2023 обласна рада рішення про визнання території м. Одеса курортом місцевого значення не приймала.
		Листом від 11.09.2023 № 119508/ПІ-щ-3720/10.2.1 (а.с. 23, т. 20) Міністерство юстиції України надало роз`яснення, що постанова Ради Міністрів Української РСР від 14.07.1952 № 2216 «Про встановлення меж округів і зон санітарної охорони курортів Головного курортного управління Міністерства охорони здоров`я УРСР» включена до Переліку актів центральних органів державної виконавчої влади і управління Союзу РСР, Української РСР, що не застосовуються на території України з дня набуття чинності Конституцією України (п. 54 Переліку).
		На підтвердження наявності підстав для представництва інтересів держави в особі позивача прокурор подав суду відповідні звернення до позивача, відповіді на ці звернення Управління ДАБК ОМР, ДАМ ОМР і повідомлення в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» до суду (а.с. 28-41, а.с. 54, т. 2), які були оцінені і досліджені судом.
		 
		Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією; план зонування території (зонінг) - документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон; проектна документація - затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об`єктів будівництва.
		Згідно з ст. 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування. До уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України "Про архітектурну діяльність". До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: 1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад. Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
		Відповідно до ст. 13 Закону України «Про архітектурну діяльність» до уповноважених органів містобудування та архітектури належать: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури; структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань архітектури; виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури. Органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність у сфері містобудування та архітектури відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
		Згідно з ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, такі питання: затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.
		Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження: визначення у встановленому законодавством порядку відповідно до рішень ради території, вибір, вилучення (викуп) і надання землі для містобудівних потреб, визначених містобудівною документацією; підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації; встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність; координація на відповідній території діяльності суб`єктів містобудування щодо комплексної забудови населених пунктів; надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок; проведення громадського обговорення містобудівної документації; б) делеговані повноваження: надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності"; організація роботи, пов`язаної зі створенням і веденням містобудівного кадастру населених пунктів; здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу; здійснення контролю за забезпеченням надійності та безпечності будинків і споруд незалежно від форм власності в районах, що зазнають впливу небезпечних природних і техногенних явищ та процесів; організація охорони, реставрації та використання пам`яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників; здійснення державного контролю за дотриманням договірних зобов`язань забудовниками, діяльність яких пов`язана із залученням коштів фізичних осіб у будівництво багатоквартирних житлових будинків.
		Згідно з ч. 3 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська рада утворює у складі виконавчого комітету ради орган з питань містобудування та архітектури.
		Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
		Згідно з ч. 1 ст. 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час провадження ними містобудівної діяльності. Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право: 1) видавати обов`язкові до виконання об`єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 2) притягати посадових осіб об`єктів нагляду до відповідальності за вчинені правопорушення відповідно до закону; 3) ініціювати притягнення посадових осіб об`єктів нагляду до дисциплінарної відповідальності; 4) вносити подання про звільнення посадової особи об`єкта нагляду до органу, який здійснив його призначення; 5) вносити подання про позбавлення права виконувати певні види робіт посадової особи об`єкта нагляду до органу, яким таке право надавалося; 6) звертатися до суду з позовами про скасування рішень, прийнятих об`єктами нагляду, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на порталі електронної системи; 7) зупиняти дію рішень, прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності (крім документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів), з одночасним поданням позову до суду про скасування такого рішення та подальшим оприлюдненням такої інформації на порталі електронної системи.
		Відповідно до ст. 47-49 Земельного кодексу України, в редакції станом на час укладення договору, до земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей. На землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель. На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони. У межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони забороняються передача земельних ділянок у власність і надання у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення. Землі оздоровчого призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель оздоровчого призначення визначається законом.
		Згідно з ст. 53, 54 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби. Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.
		Відповідно до ст. 4 Закону України «Про курорти» за характером природних лікувальних ресурсів курорти України поділяються на курорти державного та місцевого значення. До курортів державного значення належать природні території, що мають особливо цінні та унікальні природні лікувальні ресурси і використовуються з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань. До курортів місцевого значення належать природні території, що мають загальнопоширені природні лікувальні ресурси і використовуються з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.
		Згідно з ст. 11 Закону України «Про курорти» рішення про оголошення природних територій курортними територіями державного значення приймає Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України. Рішення про оголошення природних територій курортними територіями місцевого значення приймають Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради за поданням відповідно Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
		Відповідно до ст. 12 Закону України «Про курорти» забудова курортів здійснюється відповідно до затверджених у встановленому законодавством порядку генеральних планів курортів, іншої містобудівної документації. Будівництво на курортах нових і розширення діючих промислових підприємств та інших об`єктів, не пов`язаних безпосередньо із задоволенням потреб відпочиваючих і місцевого населення, потреб курортного та житлового будівництва, або таких, що можуть негативно впливати на природні лікувальні фактори, забороняється.
		Згідно з ст. 22 Закону України «Про курорти» санаторно-курортні заклади - це заклади охорони здоров`я, що розташовані на територіях курортів і забезпечують подання громадянам послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів. Санаторно-курортні заклади створюються в порядку, передбаченому статтею 16 Основ законодавства України про охорону здоров`я та іншими нормативно-правовими актами. Перелік видів санаторно-курортних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Напрями спеціалізації санаторно-курортних закладів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я з урахуванням лікувальних властивостей природних лікувальних ресурсів курортів. Типове положення про санаторно-курортний заклад затверджується Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; зони охорони пам`ятки, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території (далі - зони охорони) - встановлювані навколо території пам`ятки, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання; історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.
		Згідно з ч. 1, 3 ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
		Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, зокрема, належить: здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам`яток місцевого значення, їх територій і зон охорони; призначення відповідних охоронних заходів щодо пам`яток місцевого значення та їхніх територій у разі виникнення загрози їх руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт; надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення (крім пам`яток археології); видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на пам`ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них.
		Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить: забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; забезпечення дотримання режиму використання пам`яток місцевого значення, їх територій, зон охорони; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; надання висновків щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках місцевого значення, історико-культурних заповідних територіях та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об`єктів культурної спадщини; організація відповідних охоронних заходів щодо пам`яток місцевого значення та їх територій у разі виникнення загрози їх пошкодження або руйнування внаслідок дії природних факторів чи проведення будь-яких робіт; видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на цих пам`ятках, їх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них.
		Відповідно до ст. 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини» органи охорони культурної спадщини зобов`язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам`ятці або порушує законодавство, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини. Приписи органів охорони культурної спадщини є обов`язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.
		Згідно з п. 1.4. Положення про Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 21.03.2018 № 3044-VII, Управління є спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини».
		Відповідно до п. 1.2., 2.1. Положення про Департамент культури, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 28.09.2022 № 978-VIII, Департамент є правонаступником повноважень, в т.ч., Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради та основним завдання якого, зокрема, є у галузі охорони культурної спадщини: організація охорони об`єктів культурної спадщини, реставрації та використання пам`яток історії та культури, архітектури та містобудування, об`єктів монументального мистецтва; забезпечення збереження та використання культурного надбання на території міста Одеси; забезпечення в межах повноважень здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері охорони культурної спадщини на території міста Одеси.
		Відповідно до ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій та об`єктів всесвітньої спадщини визначаються зони охорони (охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару) і буферні зони. Межі та режими використання зон охорони визначаються науково-проектною документацією, що складається за результатами проведених досліджень. До визначення у встановленому порядку відповідно до частини першої цієї статті зон охорони межі зони охорони становлять: у межах населених пунктів - 100 метрів від межі території пам`ятки, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території; за межами населених пунктів - 300 метрів від межі території пам`ятки, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території. У межах зон охорони забороняється проведення: робіт з нового будівництва на відстані, меншій за суму подвійної висоти пам`ятки, що охороняється, та висоти запланованої новобудови. У межах зон охорони історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території забороняється: проведення робіт з нового будівництва, а також будівельних робіт на існуючих об`єктах, якщо наслідком виконання таких робіт стане збільшення висотності такого об`єкта або збільшення більш як на 15 відсотків зовнішніх геометричних розмірів його фундаменту (крім територій пам`яток археології), або зменшення відстані від пам`ятки, що охороняється, понад граничний рівень, визначений, як подвійна сума висоти пам`ятки та висоти такого об`єкта. На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
		Відповідно до ст. 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (Закон застосовується в редакції на час спірних правовідносин) планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.
		Згідно з ч. 1 ст. 16, ч. 1, 3, 4 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Для населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, в межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об`єкти культурної спадщини. Склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
		Відповідно до ст. 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.
		Згідно з ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
		Відповідно до ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування. Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; 4) витяг із Державного земельного кадастру. Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання. Містобудівні умови та обмеження містять: 1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта; 2) інформацію про замовника; 3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні; 4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах; 5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; 6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); 7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд; 8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони); 9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж. Перелік зазначених умов є вичерпним. Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.
		Згідно з ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником. Експертиза проектів будівництва проводиться в установленому Кабінетом Міністрів України порядку експертними організаціями незалежно від форми власності, які відповідають критеріям, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, відомості про які внесені таким органом або на підставі делегованих повноважень саморегулівною організацією у сфері архітектурної діяльності за відповідним напрямом підприємницької діяльності (у разі її утворення) до переліку експертних організацій. До проведення експертизи залучаються (у тому числі на підставі цивільно-правових договорів) експерти з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, які пройшли професійну атестацію, що проводилася із залученням представників відповідних центральних органів виконавчої влади, та отримали відповідний кваліфікаційний сертифікат. Порядок проведення професійної атестації таких експертів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Обов`язковій експертизі підлягають проекти будівництва об`єктів, які, зокрема, за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, - щодо додержання нормативів з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, міцності, надійності, довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо додержання нормативів з питань створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення. Встановлення випадків та порядку проведення експертизи проектів будівництва іншими законами не допускається. Проектна документація на будівництво об`єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами.
		Відповідно до ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи, зокрема, після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля". Контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю. 
		Згідно з ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Для отримання дозволу подається заява, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою); 3) проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку; 4) копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника (співвласників), засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту; 5) копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд; 5-1) інформація про інженера-консультанта (у разі його залучення); 6) інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати; 7) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля". Підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є: 1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; 2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства; 3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; 4) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".
		Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
		Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		 
		Позиція суду
		Згідно з усталеною судовою практикою у кожному випадку звернення до суду в інтересах держави, перед тим, як визначити коло відповідачів, прокурор має встановити, насамперед: (а) суб`єкта, якому належать повноваження звертатися до суду за захистом відповідного права або інтересу; (б) ефективний спосіб захисту такого права чи інтересу; (в) залежно від установленого - коло відповідачів. В контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені. Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
		У даній справі прокурор визначив суб`єктом, якому належать повноваження звертатися до суду за захистом інтересів держави, орган місцевого самоврядування - Одеську міську раду. Так, за поясненнями прокурора даний позов направлений на захист прав власника цієї земельної ділянки, який є єдиною особою наділеною правом вирішення питання щодо цілей користування власною землею, а нездійснення на даній земельній ділянці будівництва саме закладу охорони здоров`я призводить до порушення інтересів держави у сфері охорони здоров`я, звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання  необхідності будівництва на землях оздоровчого призначення саме санаторно-курортного закладу.
		Як встановлено судом Одеська міська рада у спірних правовідносинах виступила від імені територіальної громади м. Одеса як власник і орендодавець земельної ділянки з кадастровим номером: 5110137500:29:001:0002, а отже, даний спір, з огляду на це і пояснення прокурора, слід розглядати як поданий прокурором в інтересах держави, які полягають у не порушенні відповідачами 1-3 правомочностей позивача як власника земельної ділянки і органу місцевого самоврядування. 
		Суд звертає увагу учасників процесу, що як ст. 12 Закону України «Про курорти», так і ст.ст. 48, 54 Земельного кодексу України передбачають заборону будівництва на землях оздоровчого і історико-культурного призначення не будь-яких нових об`єктів, а тих які суперечать цільовому призначенню землі, негативно впливають чи можуть вплинути на природні лікувальні властивості цих земель, на додержання режиму використання і збереження пам`яток культурної спадщини тощо. Зокрема, вимоги до будівництва нових об`єктів в зоні території історичного ареалу міста Одеси передбачені у плані зонування території м. Одеси, які встановлені судом вище.
		Тому, прокурор при доведенні обставини неможливості будівництва курортно-оздоровчого комплексу на орендованій відповідачем-1 земельній ділянці має довести належними і допустимими доказами саме вказані обставини, обравши ефективний спосіб захисту.
		Як встановлено судом Одеська міська рада передала відповідачу-1 за договором оренди землі земельну ділянку за однієї умови використання  для будівництва та обслуговування саме курортно-оздоровчого комплексу, а тому, відповідно, останній на підставі цього договору мав право отримати містобудівні умови та обмеження та дозвіл на виконання будівельних робіт саме на будівництво такого курортно-оздоровчого комплексу, а не будь-якого іншого об`єкту на свій вибір.
		Як встановлено судом у додатку до експертного звіту (позитивного) № 60/20 (а.с. 8, т. 5) вказано, що ділянка об`єкту проектування розташована в центральній частині міста Одеса у межах історичного ареалу міста; територія комплексу межує з територією пам`ятки архітектури місцевого значення  «Особняк Фабрицького» та з пам`яткою архітектури місцевого значення  «Дача Маразлі»; відповідно до встановленої комплексної охоронної зони проектом забезпечені необхідні відстані до пам`яток архітектури; об`єкт проектування знаходиться в оточенні житлової багатоквартирної забудови на ландшафтно-рекреаційній території, призначеної для розміщення санаторіїв, санаторіїв-профілакторіїв.
		Як встановлено судом на підставі висновку експертизи: нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу передбачається на земельній ділянці з кадастровим номером: 5110137500:29:001:0002, тобто на тій, яка передана позивачем відповідачу-1 за договором для цих цілей; об`єкти культурної спадщини «Дача Маразлі» та «Особняк Фабрицького» розташовані за межами цієї земельної ділянки; спірні містобудівні умови та обмеження відповідають вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва та вимогам містобудівної документації на місцевому рівні; будівництво курортно-оздоровчого комплексу не відноситься до закладів охорони здоров`я та відповідно, до будівництва (проектування) зазначеного закладу не застосовуються положення ДБН В.2.2-10-2001 «Будинки і споруди: Заклади охорони здоров`я»; спірна проектна документація на будівництво курортно-оздоровчого комплексу відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва.
		За цих обставин, суд вважає, що прокурор не довів суду обставини невідповідності спірних містобудівних умов та обмежень, проектної документації та дозволу вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва та вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. При цьому суд зазначає, що з вищевикладених норм права вбачається, що Одеська міська рада не є ані спеціально уповноваженим органом в сфері містобудування та архітектури, який здійснює архітектурно-будівельний контроль або архітектурно-будівельний нагляд від імені держави, ані органом охорони культурної спадщини, що прокурор не врахував при визначенні підстав позову.
		Щодо окремих доводів прокурора, що на земельній ділянці зони КЛ має бути розташований санаторій або санаторій-профілакторій, а не курортно-оздоровчий комплекс, на будівництво якого відповідачу-1 були видані спірні дозвіл та містобудівні умови та обмеження, то суд додатково зазначає, що земельна ділянка передана позивачем відповідачу-1 саме для будівництва курортно-оздоровчого комплексу за договором. Жодних вимог щодо визнання недійсним, розірвання цього договору, повернення земельної ділянки прокурор у даній справі не заявляє, судових рішень з цього приводу суду не подав, а тому, відповідно, спосіб захисту, обраний прокурором, не є ефективним та не може призвести до відновлення інтересів держави без необхідності повторного звернення до суду.
		За цих обставин, суд вважає, що у позові прокурору слід відмовити повністю.
		Враховуючи, що у задоволенні позову прокурору відмовлено, суд, відповідно до ст. 145 ГПК України, має скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.02.2022. 
		 
		Розподіл судових витрат
		Згідно з ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Враховуючи те, що позов прокурора не підлягає задоволенню, понесені останнім судові витрати не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів.
		 
		Керуючись ст. 129, 145, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. У задоволенні позову відмовити повністю.
		2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.02.2022. 
		Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
		Повний текст рішення складено 23 листопада 2023 року, у зв`язку з особливими умовами роботи установи суду, пов`язаними з мінуваннями будівлі суду і повітряними тривогами, та значною навантаженістю судді.
		 
		 
		Суддя Д.О. Бездоля

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...