Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/4093/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 29.11.2023.
Дата набрання законної сили: 22.11.2023
Номер судового провадження: 51-2341км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019210000000340

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		22 листопада 2023 року
		м. Київ
		справа № 607/4093/20
		провадження № 51-2341 км 23
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                   ОСОБА_1 ,
		суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання    ОСОБА_4 ,
		прокурора                                       ОСОБА_5 ,
		захисника                                        ОСОБА_6 ,  
		особи, яка подала заяву
		про реабілітацію                            ОСОБА_7 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 грудня                   2022 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 22 березня 2023 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019210000000340, за обвинуваченням,  
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця  м. Тернопіль, громадянина України, який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України               (далі - КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 грудня                   2022 року ОСОБА_8 визнано винуватим за ч. 2 ст. 286 КК, без призначення йому покарання, оскільки засуджений ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Вирішено питання про долю речових доказів.
		Згідно з вироком 2 листопада 2019 року о 19 годині, водій ОСОБА_8 , в порушення вимог п.п. 2.9 (а) та 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами та доповненнями (далі - ПДР), перебуваючи у стані сильного алкогольного сп`яніння, керував технічно справним автомобілем «SKODA Octavia», р.н. НОМЕР_1 , та із швидкістю щонайменше 120 км/год рухався проїзною частиною вулиці Бродівська                  м. Тернопіль зі сторони центру міста у бік с. Біла Тернопільського району. Пасажиром автомобіля «SKODA Octavia» був ОСОБА_9 . Під час руху водій не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, чим порушив вимоги п.2.3 (б, д) ПДР. Унаслідок цього і в порушення вимог п.п. 1.10 (в частині визначення понять «безпечна швидкість», «дорожні умови», «дорожня обстановка» та виконання їх вимог), та 12.1 ПДР, водій ОСОБА_8 , під час проїзду ділянки вказаної вулиці, що поблизу будинку №47, допустив втрату поперечної стійкості автомобіля, його подальший некерований виїзд за межі проїзної частини та                       наїзд на бетонну електроопору. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди                      ОСОБА_9 спричинено закриту черепно-мозкову травму, від чого                             6 листопада 2019 настала його смерть. 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 від отриманих внаслідок ДТП тілесних ушкоджень ОСОБА_8 помер.
		Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене  ч. 2 ст. 286 КК, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_9 .
		Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 22 березня 2023 року апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_10 залишено без задоволення, вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 грудня 2022 року скасовано на підставі ч. 2 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) , а кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК закрито на підставі п. 5   ч. 1 ст. 284 КПК.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 грудня 2022 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 22 березня 2023 року скасувати і закрити кримінальне провадження.
		Захисник вказує на відсутність у кримінальному провадженні процесуальних документів щодо призначення прокурора чи групи прокурорів.
		Вказує, що ознайомлення з матеріалами досудового розслідування потерпілої ОСОБА_11 та представника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_10 відбулося поза строками досудового розслідування. 
		Крім того зазначає, що прокурор, не застосувавши положення п. 10 ч. 1. ст. 284 КПК, не закрив кримінальне провадження, натомість надіслав обвинувальний акт до суду після закінчення строків досудового розслідування. 
		До початку судового розгляду на касаційну скаргу захисника  ОСОБА_6 надійшло заперечення прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_12 . 
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити.
		Особа, яка подала заяву про реабілітацію - ОСОБА_7 , просив задовольнити касаційну скаргу захисника.
		Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційних скаргах, суд касаційної інстанції дійшов таких висновків.
		Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412 - 414 КПК.
		Перевіряючи доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_6 , про відсутність в матеріалах провадження документів, які підтверджують повноваження прокурора ОСОБА_13 та прокурора ОСОБА_12 , який затверджував обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019210000000340, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне. 
		Відповідно до висновку про застосування норми права, який міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 лютого 2021 року в справі № 754/7061/15, за змістом статей 36, 37, 110 КПК рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов`язково повинно прийматись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова має відповідати передбаченим КПК вимогам до процесуального рішення в формі постанови, у том числі, бути підписаною службовою особою, яка її прийняла.
		Відсутність зазначеної постанови в матеріалах досудового розслідування або її непідписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень. Таким чином, через предмет дослідження повноважень особи, яка проводить досудове розслідування, можуть ставитись під сумнів докази, надані суду стороною обвинувачення.
		На час розгляду кримінального провадження в суді першої та апеляційної інстанцій, сторона захисту не ставила під сумнів повноваження прокурорів та не заявляла ніяких зауважень щодо наявності постанови про призначення групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні та визнання доказів недопустимими у зв`язку з зазначеним. Судом першої інстанції досліджено докази, зібрані органом досудового розслідування та їх визнано такими, що відповідають критеріям допустимості відповідно до положень ст. 86 КПК.
		Згідно висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 лютого 2022 року в справі № 477/426/17, якщо в суді першої інстанції не ставилось питання щодо достовірності постанов про визначення осіб, що здійснюються досудове розслідування, а виникло під час апеляційного чи касаційного розгляду, такі процесуальні документи можуть бути надані суду апеляційної чи касаційної інстанції в межах перевірки доводів, викладених в апеляційній чи касаційній скаргах.
		Прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_12 було  надано Верховному Суду постанову першого заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_14 від 6 листопада 2019 року про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженню № 12019210000000340, до складу якої увійшли прокурори ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , що підтверджує повноваження зазначених прокурорів у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 . Під час судового розгляду колегією суддів Верховного суду вказану постанову було надано стороні захисту для ознайомлення. 
		Таким чином, питання про повноваження прокурорів у суді першої інстанції стороною захисту не ставилось. На спростування доводів захисника, який стверджує про відсутність постанови про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні було перевірено шляхом надання стороні захисту вказаної постанови. 
		Сторона захисту не ставила під сумнів докази, зібрані органом досудового розслідування щодо винуватості ОСОБА_8 в судах попередніх інстанцій, а суд касаційної інстанції, відповідно до положень ст. 433 КПК, не має права досліджувати докази. Судом апеляційної інстанції перевірялись доводи захисника про можливу винуватість третьої особи у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.
		Відповідаючи на довід захисника, про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 у зв`язку з його смертю було вручено його                                     дружині - ОСОБА_15 , а обвинувальний акт вручено його батьку - ОСОБА_7 , що на думку захисника є порушенням вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити наступне.
		Передбачена статтями 276, 278 КПК процедура повідомлення про підозру включає два основних етапи: складання письмового повідомлення про підозру, яке, серед інших підстав, здійснюється у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, та вручення письмового повідомлення про підозру.
		Відступ від встановленої законом процесуальної форми повідомлення про підозру, а саме вручення його близьким родичам у разі смерті особи до офіційного набуття нею процесуального статусу підозрюваного, має з одного боку об`єктивно вимушений характер, а з іншого - надає реальну процесуальну можливість близьким родичам заперечувати про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК, і відстоювати добре ім`я померлого шляхом ініціювання реабілітаційної процедури, що і відбувалося у даному кримінальному провадженні.
		З матеріалів кримінального провадження встановлено, що прокурор просив суд закрити вказане кримінальне провадження відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК, однак батько засудженого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 подав заяву  щодо реабілітації померлої особи, а тому саме йому був вручений обвинувальний акт.
		З огляду на зазначене колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисника щодо порушення вимог кримінального процесуального закону при врученні повідомлення про підозру ОСОБА_15 , а обвинувального акту ОСОБА_7 , враховуючи, що останній є особою, яка подала заяву про реабілітацію ОСОБА_8 .
		Що стосується доводів касаційної скарги захисника про необхідність закриття кримінального провадження у зв`язку з тим, що обвинувальний акт у провадженні надійшов до суду поза межами строку досудового розслідування, то колегія суддів зазначає наступне.
		Підстави та порядок закриття кримінального провадження встановлені у статті 284 КПК.
		Положеннями п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК встановлено, що кримінальне провадження закривається у разі якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.
		Слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру.
		Об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду в постанові від 13 лютого             2023 року у справі № 932/8842/20, провадження № 51- 5954 кмо 21, сформульовано висновок щодо застосування положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.
		Відповідно до цього висновку, термін «злочин проти життя та здоров`я», зазначений у п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, охоплює не лише злочини, передбачені в розділі II Особливої частини КК, а також включає й інші склади злочинів, у яких додатковим об`єктом посягання є життя та здоров`я особи.
		При вирішенні питання про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК необхідно виходити з інкримінованих фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення та враховувати з огляду на положення ст. 12 КК тяжкість відповідного злочину, об`єктом посягання (основним або додатковим) якого є життя та здоров`я особи.
		Якщо з огляду на приписи ст. 12 КК та санкцію відповідної кримінально-правової норми злочин із  додатковим об`єктом посягання у виді життя та здоров`я особи є  тяжким чи особливо тяжким, то він для застосування положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК охоплюється поняттям тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.
		Зі змісту вироку місцевого суду вбачається, що ОСОБА_8 визнано винуватим за ч. 2 ст. 286 КК, а саме за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого. Основним безпосереднім об`єктом цього злочину є безпека дорожнього руху, обов`язковим додатковим об`єктом - життя чи здоров`я потерпілого.
		З огляду на це, враховуючи висновок у вказаній вище постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, у цьому провадженні при кваліфікації дій особи за ч. 2 ст. 286 КК з урахуванням зазначених вище особливостей, положення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК щодо закриття кримінального провадження, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, не застосовуються.
		З огляду на вищевказане в касаційній скарзі не наведено доводів про допущення під час досудового розслідування чи судового розгляду провадження таких порушень вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Підстав для задоволення касаційної скарги не встановлено.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 грудня                   2022 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 22 березня 2023 року                            залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                       ОСОБА_2                                         ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...