Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/3468/13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 29.11.2023. Зареєстровано: 30.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 30.11.2023.
Дата набрання законної сили: 07.11.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		07 листопада 2023 року 
		м. Київ
		cправа №  908/3468/13 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.
		за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
		 
		за участю представників:
		позивача - ОСОБА_1 (особисто); адвоката Погрібної С.  О. (відео);
		скаржника - адвоката Борейко Н.  О. (відео), адвоката Левченко Ю.  В.(відео)
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"
		на постанову Центрального апеляційного господарського суду 
		від 05.09.2023
		та на ухвалу Господарського суду Запорізької області
		від 31.01.2023
		у справі № 908/3468/13
		за позовом  ОСОБА_1 
		до 1.Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод"; 2.  Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест"; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метизи"; 4. Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"; 5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький Емальпосуд"
		про визнання недійсним договору застави від 05.05.2008 № 050508-Z
		в межах справи № 908/3468/13 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод",-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.          У березні 2016 ОСОБА_1 звернувся в Господарського суд Запорізької області із позовною заявою (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог у зв`язку з відмовою від частини позовних вимог) до Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" (далі - ТОВ  "Запорізький сталепрокатний завод", Відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест" (далі - ТОВ "Енергомаш-Інвест", Відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метизи" (ТОВ  "Торговий дім "Метизи", Відаовідач-3), Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (далі - АТ "Банк Кредит Дніпро", Відповідач-4), Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький Емальпосуд" (далі - ТОВ "Запорізький Емальпосуд", Відповідач-5) про часткове визнання недійсним Договору застави від 05.05.2008 № 050508-Z (із змінами та доповненнями), укладеного між ПАТ  "Запорізький сталепрокатний завод" і ПАТ "Банк Кредит Дніпро" в частині забезпечення кредиторських вимог до ТОВ "Торговий дім "Метизи", права вимоги за яким передано ТОВ "Енергомаш-Інвест" за Договором про відступлення прав вимоги від 25.07.2013 № 250713/1.
		 
		2.          АТ "Банк Кредит Дніпро" (вх. № 12595/08-08/20 від 03.07.2020) подано клопотання про застосування строку позовної давності.
		 
		3.          Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.07.2016 у справі №  908/719/16 позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме задоволено позовні вимоги стосовно Відповідача-1 та Відповідача-4 та визнано недійсним договір застави від 05.05.2008 № 050508-Z із усіма змінами та доповненнями, укладеного між ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" та ПАТ  "Банк Кредит Дніпро"; позовні вимоги до Відповідача-2 та Відповідача-3 залишено без задоволення.
		 
		4.          Постановою від 19.12.2016 Донецький апеляційний господарський суд у справі № 908/719/16 рішення Господарського суду Запорізької області від 19.07.2016 скасував та, залучивши до участі у справі в якості Відповідача-5 ТОВ  "Запорізький емальпосуд", прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", ТОВ "Енергомаш-Інвест", ТОВ "Торговий дім "Метизи", ПАТ  "Банк Кредит Дніпро", ТОВ "Запорізький Емальпосуд" про визнання недійсним договору застави № 050508-Z від 05.05.2008 із усіма змінами та доповненнями, укладеного між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" та ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" відмовив повністю.
		 
		5.          Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2017 у справі №  908/719/16 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2016 та рішення Господарського суду Запорізької області від 19.07.2016 у справі № 908/719/16 скасовано. Справу № 908/719/16 передано до Господарського суду Запорізької області для нового розгляду по суті в межах справи №  908/3468/13 про банкрутство ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод".
		 
		6.          Розглянувши в межах справи про банкрутство ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" №  908/3468/13 позов ОСОБА_1 (вх. № 777/09-05 від 16.03.2016) Господарський суд Запорізької області рішенням від 06.07.2020 позовні вимоги задовольнив повністю. Визнав недійсним договір застави №  050508-Z (зі змінами та доповненнями), укладений між ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" та ПАТ "Банк Кредит Дніпро", права вимоги по якому передано ТОВ "Енергомаш-Інвест" відповідно до договору про відступлення прав вимоги від 25.07.2013 № 250713/1 в частині забезпечення вимог ПАТ "Банк Кредит Дніпро" за кредитною угодою від 05.05.2008 № 050508-КЛВ.
		 
		7.          Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2022 апеляційну скаргу АТ "Банк Кредит Дніпро" задоволено. Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2020 скасовано повністю і прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.
		 
		8.          Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.07.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2022 та рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2020 у справі № 908/3468/13 скасовано повністю. Справу № 908/3468/13 направлено на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.
		 
		Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції 
		 
		9.          За результатами нового розгляду справи ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.01.2023 у цій справі позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю; визнано недійсним Договір застави № 050508-Z (зі змінами та доповненнями), укладений між ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" та ПАТ  "Банк Кредит Дніпро", права вимоги за яким передано ТОВ  "Енергомаш-Інвест" відповідно до Договору про відступлення прав вимоги від 25.07.2013 № 250713/1, в частині забезпечення вимог ПАТ "Банк Кредит Дніпро" за Кредитною угодою №  050508-КЛВ від 05.05.2008. 
		 
		10.          Не погодившись з вказаним судовим рішенням Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
		 
		11.          Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.09.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.01.2023 у цій справі- залишено без змін.
		 
		12.          В оскаржуваних рішеннях судів попередніх інстанцій встановлено наступні обставини справи.
		 
		12.1.          У справі № 908/3468/13и продовжується процедура санації.
		 
		12.2.          05.05.2008 між ЗАТ КБ "Кредит-Дніпро" (правонаступником якого є відповідач-4) та відповідачем-3 -ТОВ "ТД "Метизи" (позичальник) укладено кредитний договір № 050508-КЛВ, за умовами якого Банк зобов`язався відкрити ТОВ "ТД "Метизи" відкличну відновлювальну кредитну лінію в національній валюті України в межах загальної суми 6 000 000 грн, а відповідач-3 зобов`язався повернути кредит не пізніше 04.05.2009 та сплатити проценти за користування кредитами, на умовах передбачених договором.
		 
		12.3.          Також, між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" та позичальником - ТОВ "ТД "Метизи" 01.09.2010 укладено договір № 010910 про зміну кредитного договору за яким договір від 05.05.2008 № 050508-КЛВ  викладено в новій редакції, відповідно до якої Банк зобов`язався надати позичальнику кредити (транші) в національній валюті України, в межах загальної суми 1 500 000,00 грн на основі договорів про надання кредиту (траншу) до договору, які є невід`ємною частиною.
		 
		12.4.          Договором від 15.06.2012 про зміну кредитного договору кінцеву дату повернення кредиту визначено15.07.2012.
		 
		12.5.          На забезпечення виконання ТОВ "ТД "Метизи" умов кредитного договору від 05.05.2008 № 050508-КЛВ між ЗАТ КБ "Кредит-Дніпро" та ВАТ "ЗСЗ" (правонаступником якого є відповідач-1), як заставодавцем, укладено договір застави від 05.05.2008 № 050508-Z (далі - договір застави).
		 
		12.6.          До договору застави укладені договори про зміну від 30.12.2010 яким договір застави викладено у новій редакції, від 29.04.2011, від 01.09.2011, від 08.10.2011, від 23.12.2011, від 07.03.2012, від 29.04.2012, від 15.05.2012, від 20.07.2012, які є невід`ємними частинами договору застави.
		 
		12.7.          Відповідно до п. 1.1. договору від 30.12.2010 про зміну договору застави від 05.05.2008 №  050508-Z, ПАТ "Банк Кредит-Дніпро" (відповідач-4) надав                  ТОВ "ТД "Метизи" (відповідачу-3) поновлювану траншеву кредитну лінію для поповнення обігових коштів, з лімітом кредитування у сумі 3 500 000,00 грн, відповідно до п. 1.1. кредитного договору-1, зі строком погашення отриманих кредитів 01.09.2011, відповідно до п. 1.2. кредитного договору-1.
		 
		12.8.          Договір застави у новій редакції додатково забезпечив власне зобов`язання ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" перед Банком за кредитним договором № 301210-КЛВ від 20.12.2010 р., заставна вартість майна значно збільшилася та склала 3076363,68 грн.
		 
		12.9.          Таким чином, оспорюваний позивачем правочин, викладений в новій редакції (договір про зміну від 30.12.2010р.), та з урахуванням змін 29.04.2011р., від 01.09.2011р., від 08.10.2011р., від 23.12.2011р., від 07.03.2012р., від 29.04.2012р., від 15.05.2012р., від 12.07.2012р. фактично забезпечував виконання зобов`язань як за кредитним договором № 050508-КЛВ від 05.05.2008р., укладеного між ЗАТ "КБ "Кредит-Дніпро" та ТОВ "ТД "Метизи", так і кредитного договору № 301210-КЛВ від 30.12.2010р., укладеного між ВАТ "Запорізький сталепрокатний завод" та ЗАТ "КБ "Кредит-Дніпро".
		 
		12.10.          В подальшому договором розірвання 24.07.2014 до договору застави рухомого майна № 050508-Z від, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М., 05.05.2008 року зареєстрованого в реєстрі за № 1474, договір застави за згодою сторін договору розірвано.
		 
		12.11.          25.07.2013 між ПАТ "Банк Кредит Дніпро", як первісним кредитором та ТОВ  "Енергомаш-Інвест", як новим кредитором, укладено договір відступлення права вимоги № 250713/1, за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги, належне первісному кредитору, і стає кредитором за кредитним договором від 05.05.2008 № 050508-КЛВ.
		 
		12.12.          Також, умовами п. 6 вказаного договору визначено, що до нового кредитора переходять усі права, які забезпечують виконання зобов`язання боржника, а саме - право заставодержателя за договором застави від 05.05.2008 № 050508-Z, право кредитора за договором поруки від 26.05.2009 № 260509-П.
		 
		12.13.          За актом приймання-передачі б/н від 05.09.2013 ПАТ "Банк Кредит Дніпро" передало документи, а ТОВ "Енергомаш-Інвест" прийнято дані документи. Зазначений акт приймання-передачі скріплений підписами повноважних представників сторін та печатками підприємств.
		 
		12.14.          У подальшому між ТОВ "Енергомаш-Інвест", як первісним кредитором, та     ТОВ "Запорізький емальпосуд", як новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги від 12.03.2015 № 2/03-15 У , відповідно до умов якого з метою погашення заборгованості боржника - ПАТ "ЗСЗ", первісним кредитором передаються права за кредитним договором від 30.12.2008 № 050508-КЛВ, а новим кредитором приймаються на себе, у порядку та на умовах по даному договору, право вимоги по зобов`язанням боржника.
		12.15.          На виконання умов договору про відступлення права вимоги від 12.03.2015 № 2/03-15У ТОВ "Енергомаш-Інвест" та ТОВ "Запорізький емальпосуд" складено акт приймання-передачі документів від 12.03.2015 № 1, який підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.
		 
		12.16.          На момент укладення спірних договорів - в період 2010-2011 років                ОСОБА_1 був акціонером ПАТ "ЗСЗ", про що свідчить виданий йому в липні 2002 року товариством та депозитарною установою - ТОВ  "Криворізька депозитарна компанія" сертифікат акцій № 010104 на 16 234 шт. простих іменних акцій.
		 
		12.17.          Згідно з протоколом загальних зборів акціонерів ПАТ "ЗСЗ" від 16.03.2010            № 16 членами наглядової ради товариства призначено ОСОБА_2 (батько), ОСОБА_3 (син), ОСОБА_4 (донька), ОСОБА_5 (зять) та           ОСОБА_6 . За рішенням загальних зборів від 18.03.2008 членом наглядової ради призначено ОСОБА_5 (зять), переобрано голову наглядової ради - звільнено ОСОБА_2 (батько) та призначено ОСОБА_3 (син). Отже, більшість членів наглядової ради є особами однієї сім`ї. Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є одночасно членами наглядової ради ПАТ "ЗСЗ" та засновниками ТОВ "ТД "Метизи" з частками по 50 %, а ОСОБА_3 є ще й членом виконавчого органу ТОВ "ТД "Метизи" - генеральним директором.
		 
		12.18.          За змістом протоколу річних загальних зборів акціонерів ПАТ "ЗСЗ" від 24.07.2012 № 18 наглядова рада діяла у тому ж складі (обрана рішенням зборів від 16.03.2010).
		 
		12.19.          Згідно з листом відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації ГТУЮ у Дніпропетровській області                           № 2246/03.1-38 від 17.05.2016 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 (до реєстрації шлюбів - ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		 
		12.20.          Зазначене підтверджено наданими відділом державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації ГТУЮ у Дніпропетровській області засвідченими копіями актів цивільного стану: про народження                  ОСОБА_3 від 05.09.1974 № 2175 та про народження ОСОБА_8 від 01.10.1978 № 1775, про шлюб від 26.10.1996 №  455 між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 (після шлюбу прізвище ОСОБА_10 ) та розірвання шлюбу від 25.10.2001 №  601 між ОСОБА_11 (дівоче прізвище ОСОБА_7 ) та                    ОСОБА_9 , про шлюб від 27.11.2004 № 572 між ОСОБА_12 та ОСОБА_11 (дівоче прізвище ОСОБА_7 , а після шлюбу - ОСОБА_13 ), які долучено до матеріалів справи.
		 
		12.21.          Таким чином три члени наглядової ради відповідача-1 (яким належить більшість голосів), перебувають у родинних стосунках. 
		 
		12.22.          Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є одночасно членами наглядової ради ПАТ "ЗСЗ" та засновниками ТОВ "ТД "Метизи" з частками по 50  %, а                  ОСОБА_3 є ще й членом виконавчого органу ТОВ "ТД "Метизи" - генеральним директором.
		 
		Рух касаційної скарги 
		 
		13.          03.10.2023 Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою Вих. № 17-7954 від 03.10.2023 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.09.2023 та на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.01.2023 у справі №  908/3468/13, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
		 
		14.          Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" у справі № 908/3468/13 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.  В., судді - Васьковського О.  В., судді - Погребняка В.  Я, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.10.2023.
		 
		15.          Ухвалою Верховного Суду від 19.10.2023, серед іншого, відкрито касаційне провадження у справі № 908/3468/13 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" вих.  №  17-7954 від 03.10.2023 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.09.2023 та на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.01.2023 та призначено розгляд касаційної скарги на 07.11.2023 року о 10:45 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 в залі судових засідань № 330.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		16.          Не погоджуючись з ухваленою постановою, Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" подано касаційну скаргу, в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		17.          Аргументи касаційної скарги полягають, зокрема, у наступному.
		 
		17.1.          Судами попередніх інстанцій невірно встановлено початок перебігу строку позовної давності у спірних правовідносинах, без урахування правових висновків Верховного Суду про застосування ст. ст. 256, 257, ч.  1 ст.  261 ЦК України, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №  907/50/16, постановах Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 922/2960/17, від 09.04.2020 у справі № 10/Б-743, від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, від 26.09.2019 у справі № 924/1114/18, від 03.04.2018 у справі № 910/31767/15, від 15.09.2021 у справі № 688/4167/16-ц, від 13.02.2018 у справі № 910/9452/17, від 13.10.2021 у справі № 914/687/20, від 23.02.2021 у справі № 910/5349/18, від 18.05.2021 у справі № 922/4571/14, від 12.01.2022 у справі № 910/4129/20 (910/20402/20).
		 
		17.2.          Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені: у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі №  905/77/21, постанові Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 904/9132/21 (про те, що задоволення вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про повернення виконаного за договором не призведе до поновлення порушених прав позивача, що вказує про обрання позивачем неефективним способу захисту своїх прав); постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі №  444/1995/16 (особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
		 
		Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
		 
		18.           ОСОБА_1 подано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на оскаржувані судові рішення на підставі п.  4 ч.  1 ст.  296 ГПК України.
		 
		19.          Голова комітету кредиторів ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод"             Руденко А.П. подав пояснення на касаційної скаргу, в яких просить оскаржувані судові рішення залишити без змін. А також подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить закрити касаційне провадження.
		 
		20.          Керуючий санацією - арбітражний керуючий Оберемко Роман Анатолійович подав клопотання розглядати касаційну скаргу без його участі та просив відмовити у задоволення касаційної скарги.
		 
		Розгляд клопотань Верховним Судом
		 
		21.           ОСОБА_1 подано клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на оскаржувані судові рішення на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України.
		 
		22.          Вказане клопотання обґрунтовано тим, що скаржник намагається переглянути судові рішення та встановити нові обставини у цій справі, яка вже тричі перебувала на розгляді у судах першої та апеляційної інстанції, які вже були двічі переглянуті судом касаційної інстанції та перевірено правильність застосування норм права. За результатами нового розгляду судами попередніх інстанцій перевірено конкретне коло питань, які суд касаційної інстанції зобов`язав з`ясувати щодо представництва позивача та його можливості захищати порушені права та інтереси боржника.
		 
		23.          У судовому засіданні 07.11.2023 позивач та його представник підтримали вказане клопотання, а представники скаржника заперечували.
		 
		24.          Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.
		 
		25.          Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 ГПК України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).
		 
		26.          У цій справі постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2022 та рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2020 у справі № 908/3468/13 скасовано повністю, справу №  908/3468/13 направлено на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області. Суд касаційної інстанції направляючи справу на новий розгляд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій прийнято рішення без належного з`ясування обставин справи, що підтверджують/спростовують право позивача на оспорювання правочинів ПАТ  "Запорізький сталепрокатний завод".
		 
		27.          Отже, у цьому випадку суд касаційної інстанції зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, за наявності висновків суду касаційної інстанції що застосування норм права у цій справі щодо спірних правовідносинах повинен дати оцінку рішенням судів попередніх інстанцій на предмет дотримання судами норм права під час нового розгляду справи, в тому рахунку в частині виконання вказівок суду касаційної інстанції зазначених у постанові від 21.07.2022 у цій справі.
		 
		28.          З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро".
		 
		29.          Керуючий санацією - арбітражний керуючий Оберемко Роман Анатолійович подав клопотання, в якому просив суд розглядати касаційну скаргу без його участі.
		 
		30.          У судовому засіданні 07.11.2023 представники сторін не заперечували проти вказаного клопотання.
		 
		31.          Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 19.10.2023, серед іншого, доведено до відома учасників справи, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги. Крім того, керуючим санацією у наведеному клопотанні викладено позицію щодо даної касаційної скарги. Відтак, Суд вважає за можливе розглядати касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" за відсутності керуючого санацією - арбітражного керуючого Оберемко Романа Анатолійовича.
		 
		32.          Голова комітету кредиторів ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод"     Руденко А.П. подав клопотання про закриття касаційного провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 296 ГПК України.
		 
		33.          У судовому засіданні 07.11.2023 позивач та його представник підтримали вказане клопотання, а представники скаржника заперечували.
		 
		34.          Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні з огляду на те, що обставини, якими Руденко А.П. обґрунтовує вказане клопотання не знайшли свого підтвердження.
		 
		35.          Крім того, вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.09.2023 та на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.01.2023 у справі № 908/3468/13, суд касаційної інстанції перевірив повноваження представника, уповноваженого на представництво інтересів Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" та статус особи, якою уповноважено представляти інтереси скаржника, та встановив, що вказана касаційна скарга відповідає вимогам статті 290 ГПК України, щодо її форми та змісту.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		36.          Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		37.          Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		38.          Відповідно до частин першою та другою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
		 
		39.          Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).
		 
		40.          Частиною третьої статті 215 ЦК України визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		 
		41.          Отже закон передбачає право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а положення, закріплені у спеціальній нормі (частині третій статті 215 ЦК України), що стосується недійсності правочину, передбачають можливість оскарження правочину зацікавленою особою, яка не є стороною договору.
		 
		42.          Чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними, а тому, виходячи з вимог статті 16 ЦК України, статті 4 ГПК України, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.
		 
		43.          Згідно частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		 
		44.          Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, 02.02.2021 у справі №  925/642/19).
		 
		45.          Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (див. постанову Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).
		 
		46.          Суд касаційної інстанції (постанова від 21.07.2022) скасовуючи постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2022 та рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2020 у цій справі зазначив про передчасність висновку апеляційного суду про відмову у задоволенні позову через обрання позивачем неефективного способу захисту свого права із посиланням на правові позиції Верховного Суду у справах № 916/1914/20, № 904/9839/16, № 916/2084/17, №  905/2559/17, № 904/10956/16 та інші, оскільки висновки у цих справах стосуються передусім застосування приписів Закону України "Про господарські товариства" та не враховують специфіки провадження у справі про банкрутство.
		 
		47.          Суд касаційної інстанції у постанові від 21.07.2022 зазначив, що при вирішенні питання чи наділений акціонер правом на судовий захист своїх інтересів шляхом оспорювання правочинів акціонерного товариства в межах справи про банкрутство в обов`язковому порядку підлягає з`ясуванню судом та доведення акціонером порушення його корпоративних прав та обставини вчинення оспорюваного правочину на шкоду кредиторам. 
		 
		48.          У цій справі ОСОБА_1 16.03.2016 звернувся із позовом про визнання недійсним договору застави від 05.05.2008 № 050508-Z, укладений між ЗАТ КБ "Кредит-Дніпро" та ВАТ "Запорізький сталепрокатний завод", зі змінами і доповненнями від 30.12.2010, від 29.04.2011, від 01.09.2011, від 08.10.2011, від 23.12.2011, від 07.03.2012, від 29.04.2012, від 15.05.2012, від 20.07.2012, яким забезпечено зобов`язання ТОВ "ТД "Метизи" за кредитним договором від 05.05.2008 № 050508-КЛВ, на підставі приписів частини першої статті 92, частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, статей 71, 72 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 № 514-VI, оскільки рішення про укладання оспорюваних договорів було прийнято не загальними зборами, а наглядовою радою відповідача-1, хоча три її члени з більшістю голосів є членами однієї сім`ї, які є заінтересованими особами, без повідомлення про заінтересованість ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод"; укладення спірного договору, на думку позивача, призвело до банкрутства ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" та свідчать про допущене з боку товариства порушення корпоративних прав ОСОБА_1 , як акціонера ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод".
		 
		49.          Як вірно зазначив апеляційний суд на час укладення оспорюваного правочину частиною другою статті 72 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції Закону від 17.09.2008 № 514-VI) було передбачено, що у разі недотримання особою, заінтересованою у вчиненні товариством правочину, вимог, передбачених статтею 71 цього Закону, та вчинення товариством правочину з юридичною особою, всі акції (частки, паї) якої належать цій особі та/або її афілійованим особам, товариство або будь-хто з його акціонерів має право вимагати визнання цього правочину судом недійсним і відшкодування збитків та/або моральної шкоди.
		 
		50.          До того ж на час внесення змін до договору застави від 05.05.2008                  №  050508-Z відповідно до договорів від 29.04.2011, від 01.09.2011, від 08.10.2011, від 23.12.2011, від 07.03.2012, від 29.04.2012, від 15.05.2012, від 20.07.2012 та на час звернення ОСОБА_1 із позовом у даній справі Закон України "Про акціонерні товариства" передбачав можливість визнання недійсним правочину у разі певних порушень у прийнятті рішення щодо його вчинення.
		 
		51.          Відповідно до пункту 8 частини першої Закону України "Про акціонерні товариства" корпоративні права - це сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
		 
		52.          За змістом статті 167 ГК України правомочність учасника (акціонера, члена) на участь в управлінні господарською організацію, зокрема, шляхом участі в загальних зборах, є однією зі складових корпоративних прав.
		 
		53.          Згідно з частинами першою, третьою статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства.
		 
		54.          Учасник товариства не має права голосу при прийнятті загальними зборами товариства рішень з питань щодо вчинення з ним правочину та щодо спору між ним і товариством, якщо інше не встановлено законом. Це правило не застосовується у товаристві з одним учасником.
		 
		55.          Проте слід урахувати можливу наявність в учасника господарського товариства інших (не корпоративних) прав, а також власних інтересів, зокрема і тих інтересів, що є пов`язаними з корпоративними правами, щодо спірного правочину. 
		 
		56.          Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Інтерес учасника господарського товариства також може полягати у поверненні майна товариству, у тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
		 
		57.          Як правило, у подібних спорах інтерес учасника господарського товариства полягає у збереженні певного майнового та фінансового стану товариства, його ліквідних активів, що обумовлює подання учасником товариства до суду позову про визнання недійсними вчинених цим товариством правочинів, які спрямовані на погіршення такого стану, є вочевидь збитковими для товариства, не мають зрозумілої економічної мети, вчиняються вочевидь всупереч інтересам товариства та майновим інтересам учасника товариства.
		 
		58.          Предметом розгляду у цій справі є вимоги акціонера про визнання недійсним правочину акціонерного товариства із вчиненням якого позивач пов`язував банкрутство товариства і як наслідок порушення своїх корпоративних прав.
		 
		59.          Позов ОСОБА_1 розглядався в позовному провадженні в межах справи про банкрутство ПАТ "ЗСЗ", що перебуває на стадії санації боржника.
		 
		60.          Верховний Суд неодноразово зауважував, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (див. висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16, постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №  911/2043/20).
		 
		61.          Наразі вже сформована усталена судова практика про можливість оскарження такого (фраудаторного) правочину особою (не стороною правочину), чиї майнові інтереси порушує такий правочин, якщо ця особа доведе, що особа, яка уклала договір та відчужила за ним майно, свідомо погіршила свій майновий стан, з метою уникнення відповідальності перед кредитором.
		 
		62.          Зокрема такий інститут врегульовано нормами статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
		 
		63.          При цьому при розгляді таких позовів суду слід враховувати те, що звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору направлене на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних із вчиненням такого правочину.
		 
		64.          У разі оскарження правочину заінтересованою особою необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованим на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав.
		 
		65.          Недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).
		 
		66.          На час звернення ОСОБА_1 із позовом про визнання недійсним правочину боржника, статтею 71 Закону України "Про акціонерні товариства" було передбачено право акціонера вимагати визнання цього правочину судом недійсним, а статтею 20 Закону про банкрутство врегульовано визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника".
		 
		67.          Не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) (висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц).
		 
		68.          Закон про банкрутство/КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норм ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника. 
		 
		69.          Суди попередніх інстанцій, врахували також правові висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судової палати для розгляду справ про банкрутство від 02.06.2021 у справі №  904/7905/16 про те, що за відсутність підстав для застосування статті 20 Закону про банкрутство (статті 42 КУзПБ) не позбавляє можливості захисту майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів. 
		 
		70.          Так, зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач оспорює правочин ПАТ  "ЗСЗ" з підстав передбачених загальними нормами цивільного законодавства та через доведення ПАТ "ЗСЗ" до банкрутства внаслідок його вчинення, тобто через фраудаторність оспорюваного правочину боржника.
		 
		71.          Також, ОСОБА_1 є кредитором ПАТ "ЗСЗ", що стверджується ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.06.2018, якою заяву ОСОБА_1 від 15.05.2018 (вх. № 08-08/8988/18 від 16.05.2018) задоволено та зобов`язано керуючого санацією включити судові витрати, понесені ОСОБА_1 у справі про банкрутство ПАТ "ЗСЗ" в сумі 5 098,60 грн до 1-ої черги задоволення вимог кредиторів.
		 
		72.          Провадження у справі про банкрутство на відміну від позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. При цьому обов`язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності кредиторів. Тому провадження у справах про банкрутство об`єктивно формується на засадах конкурсу кредиторів.
		 
		73.          Тобто призначення провадження у справі про банкрутство полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.
		 
		74.          Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури (висновок викладений у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18 та від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15).
		 
		75.          За цих умов категорія фраудаторності у процедурі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами.
		 
		76.          Отже, можливість оспорення правочину боржника у межах справи про банкрутство є одним із юридичних інструментів гарантування збільшення ліквідаційної маси боржника та як результат захисту інтересів кредиторів шляхом максимально можливого задоволення їх вимог.
		 
		77.          З урахуванням наведених висновків та обставин цієї справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ОСОБА_1 , як акціонер та одночасно поточний кредитор ПАТ "ЗСЗ", тобто особа в якої за статусом наявний інтерес у справі про банкрутство - збільшення ліквідаційної маси боржника та задоволення за рахунок, серед інших, його грошових вимог до боржника, має право на звернення до суду із заявою про визнання недійсним правочину боржника, який було вчинено до відкриття провадження у справі про банкрутство з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів.
		 
		78.          Правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
		 
		79.          Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, направленим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора. (Подібні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (№ 905/1646/17).
		 
		80.          Згідно з частинами першою, сьомою статті 45 Закону про банкрутство (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення) кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. При цьому в п`яту чергу задовольняються, зокрема вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства. У разі якщо господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута, майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власникові або уповноваженому ним органу, а майно державних підприємств - органу приватизації для прийняття рішень щодо подальшого розпорядження таким майном. 
		 
		81.          Подібне за змістом правове регулювання містить пункт 5 частини першої статті 64 та частини п`ятої статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), яким визначено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому в п`яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства, а якщо майна банкрута вистачило для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі, він вважається таким, що не має боргів і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. 
		 
		82.          До того ж, попри певні обмеження корпоративних прав (відповідно до частин п`ятої, восьмої статті 22, частини четвертої статті 28, частини першої статті 38 Закону про банкрутство та частин п`ятої, сьомої статті 44, частини четвертої статті 50, частини першої статті 60 КУзПБ), у засновників (учасників, акціонерів) боржника на усіх етапах провадження зберігаються щонайменше майнові інтереси стосовно боржника, в тому числі специфічного характеру, що виникають саме у зв`язку з банкрутством боржника.
		 
		83.          Частиною п`ятою статті 41 Закону про банкрутство передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.
		 
		84.          Такі ж самі приписи містить частина друга статті 61 КУзПБ, який вступив в дію з 21.10.2019, положення якої щодо субсидіарної відповідальності є аналогічні змісту частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16).
		 
		85.          Ці спеціальні положення кореспондуються з приписами частини першої статті 619 Цивільного кодексу України, 215 Господарського кодексу України та у сукупності регламентують порядок покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновників (учасників, акціонерів), що втілено в актуальній правовій позиції щодо можливості подання ліквідатором заяви про покладення субсидіарної відповідальності не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі, яка викладена Верховним Судом у постановах від 10.06.2020 у справі № 911/3513/16, від 17.06.2020 у справі № 923/590/18, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16).
		 
		86.          Колегія суддів зазначає, що будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення.
		 
		87.          Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.
		 
		88.          Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом направленим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора. Тому будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам) (див. постанову Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №  910/8357/18).
		 
		89.          Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло"). За цих умов недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.
		 
		90.          Добросовісність та розумність як принципи цивільного обороту (стаття 3 ЦК України) мають лежати в основі дій/бездіяльності всіх учасників обороту. Діяльність у підприємницькій сфері за загальним правилом має бут спрямована на отримання правомірного прибутку учасниками господарських відносин. Усі учасники господарських відносин повинні ухилятися від здійснення дій, що очевидно спрямовані на іншу мету, зокрема, виведення активів вже неплатоспроможного учасника господарського обороту. Таке виведення активів може здійснюватися шляхом безпосереднього очевидно нееквівалентного продажу/обміну майна особи, при якому здійснюється несправедливе зменшення майна особи як основи господарювання, так і шляхом набуття обов`язків шляхом укладення договору поруки за боргами третіх осіб, які є формально самостійними учасниками господарського обороту.
		 
		91.          Вступаючи у договірні відносини щодо поруки по боргах третіх осіб, сторони такого договору поруки, з урахуванням категорії "підприємницького ризику" та фраудаторності, у розрізі регулювання відносин неплатоспроможності повинні розкрити суду ті реальні мотиви, з яких вони виходили при укладенні спірного правочину, які б підтверджували реальні ринкові наміри сторін цього правочину щодо отримання прибутку при здійсненні звичайної ринкової діяльності (див. постанови Верховного Суду від 02.03.2023 № 910/15232/20 (910/18130/21) та від 23.03.2023 № 910/15232/20 (910/18169/21).
		 
		92.          Боржник, який вчиняє інші дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності (зокрема дії з укладення договору застави, поруки за яким набуває додаткових зобов`язань) після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми позики діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
		 
		93.          Також, виходячи, зокрема з приписів частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (частини другої статті 61 КУзПБ з 21.10.2019), з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство у акціонера (учасника, засновника) товариства-боржника, за загальним правилом, з`являється інший відмінний від корпоративних прав інтерес у якнайповнішому задоволенні вимог кредиторів за рахунок коштів і майна боржника задля уникнення субсидіарної чи солідарної відповідальності за його боргами або отримання залишку активів боржника, після повного задоволення вимог кредиторів.
		 
		94.          Верховний Суд, передаючи дану справу на новий розгляд вказав, що при встановленні обґрунтованості позовних вимог, відповідності закону та ефективності обраного позивачем способу судового захисту слід виходити зі специфіки провадження у справі про банкрутство, добросовісності та розумності дій посадових осіб та органів боржника, їх впливу на інтереси його акціонерів та кредиторів.
		 
		95.          За наведеного першочергово підлягає з`ясуванню наявність у позивача ОСОБА_1 , як акціонера ПАТ "ЗСЗ", власного інтересу на збереження активів боржника за виняткових обставин здійснення провадження у справі про банкрутство ПАТ "ЗСЗ".
		 
		96.          Судами попередніх інстанцій встановлено також наступні обставини справи:
		 
		- Згідно з планом санації, складеним арбітражним керуючим ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" Персюком С.В. (стор. 16 плану, який знаходиться в матеріалах справи № 908/3468/13), "в 2011 році...вартість оформлених в заставу основних засобів становить 61 761,0 тис.  грн.». При цьому згідно з Балансом (форма №1) ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" (https://smida.gov.ua/db/emitent/year/xml/showfoiTn/8069/99/templ) на кінець 2012 року загальна вартість активів Боржника складала 85 333,0 тис.  грн., в тому числі необоротні активи на початок 2012 року складали - 63 298,0 тис.  грн., на кінець 2012 року - 59 037,00 тис.  грн. Тобто в заставу були оформлені майже всі основні засоби ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод".
		 
		-В розділі "Опис бізнесу" за 2012 рік, розміщеного на офіційному сайті Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку - smida.gov.ua на сторінці ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", аудитором зазначено: "Станом на 31.12.2012 сума прострочених кредитів складає - 11 556,9 тис. грн., відсотків - 193,0 тис. грн., на дату аудиторського звіту сума прострочених кредитів залишилась незмінною, сума відсотків збільшилась до 720,8 тис.  грн.". Вказана інформація свідчить, що ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" оформлював в заставу все своє обладнання, забезпечуючи свої кредити тільки на 11,557млн.грн., все інше обладнання (на суму 59 037,00 тис.  грн.) оформлювалось в заставу для забезпечення кредитів третіх осіб.
		 
		-Як свідчать фактичні обставини справи, підтверджені відомостями з Реєстру обтяжень рухомого та нерухомого майна, та матеріалами кримінального провадження № 12013080030002473, в заставу були оформлені основні засоби ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" за кредитними договорами, укладеними з третьою особою - ТОВ "ТД "Метизи", учасниками та посадовими особами якого були ті ж особи, що і члени Наглядової ради ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод".
		 
		-Так, в матеріалах кредитної справи за Кредитним договором від 28.12.2010 № 7/2010 були встановлені довідки, договори купівлі-продажу, які свідчать, що майже до травня 2013 року посадові особи ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" продавали по заниженим цінам майно боржника, яке знаходилось в заставі ПАТ  "Креді Агріколь Банк", з метою погашення заборгованості ТОВ "ТД "Метизи" за Кредитним договором від 28.12.2010 № 7/2010 (вказані докази знаходяться в матеріалах справи № 908/3468/13).
		 
		- В довідках, наданих банку посадовими особами ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" та ТОВ "ТД "Метизи" від 02.12.2011 №16/142/2, від 14.02.2013 №16/39, 14.03.2013 №16/40, посадові особи заводу підтверджують, що майно заводу, передане в заставу не тільки за договором застави від 28.12.2010 №27-з, але й за договором застави від 28.12.2010 №28-з може бути відчужене з метою погашення заборгованості ТОВ "ТД "Метизи" за Кредитним договором від 28.12.2010 № 7/2010.
		 
		-В довідках, наданих ПАТ "Банк Агріколь Банк" посадовими особами ПАТ  "Запорізький сталепрокатний завод" та ТОВ "ТД "Метизи": від 06.04.2012 №Д/050, від 16.05.2012 №Д/0634, від 03.06.2012 №№Д/0717, від 11.06.2012 №Д/0727, від 23.07.2012 №Д16/139, від 13.09.2012 №Д/0907, від 15.11.2012 №16/241, від 03.04.2013 №№16/64, та договорах купівлі-продажу від 12.02.2012 №144, від 21.03.2012 №152, від 21.05.2012 №141, від 30.05.2012 №251, від 12.06.2012 №370, від 17.07.2012 №426, від 25.09.2012 №591 містяться докази продажу рухомого майна, що належить ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", з метою погашення зобов`язань ТОВ "ТД "Метизи" та ціни, за якими це обладнання продавалось.
		 
		-Також в матеріалах справи № 908/3468/13 містяться договори, що укладені між арбітражним керуючим Персюком С.В. та ТОВ "Енергомаш-Інвест" про розірвання всіх забезпечувальних договорів, які викупив ТОВ "Енергомаш-Інвест" у банківських установ, а саме: про розірвання Договору застави товару (катанка) №231211-3, Договору застави рухомого майна (обладнання) №97/16.1-3/1, Договору застави рухомого майна (обладнання) №26-з, Договору застави рухомого майна (обладнання) №27-з, Договору застави рухомого майна (обладнання) №300410-3, Договору застави рухомого майна (обладнання) №050508-3.
		 
		- Крім того, господарські справи № 908/941/13, № 908/943/13, № 908/944/13, №  908/1259/13, № 908/2606/13, № 908/2835/13 підтверджують те, що заборгованість за кредитними договорами, де отримувачем кредитних коштів було ТОВ "ТД "Метизи", була покладена на ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод".
		 
		- Як свідчить ухвала Господарського суду Запорізької області від 21.11.2013 у справі № 908/3468/13, "так, відповідно до договору купівлі-продажу від 21.08.2013 року між ПАТ "Банк Кредит-Дніпро" та ТОВ "Компанія "Український бізнес", на підставі ст. 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та відповідного застереження про задоволення вимог Заставодержателя у позасудовому порядку шляхом продажу предмета застави від імені заставодавця, яке міститься у договорі застави № 050508-Z від 05.05.2008 р. із змінами від 30.12.2010р., Банк передав у власність покупцю рухоме майно, а саме обладнання, яке вказано в Додатку № 1 до договору. Ціна продажу майна склала 52  034,40 грн. (хоча при оформленні Договору застави №050508 від 05.05.2008 заставне майно було оцінено на суму 11 527 845,0 грн. - примітка ОСОБА_1). Вказане обладнання входило до переліку обладнання, відображеного у договорі застави. За вказане обладнання покупець ТОВ  "Компанія "Український бізнес" розрахувалась, що підтверджується кредитором. 01.10.2013 року ТОВ "Енергомаш-Інвест" продало залишок обладнання, яке входило до заставного майна згідно із договором застави № 050508-Z від 05.05.2008. Так, 01.10.2013 року ТОВ "Енергомаш-Інвест", яке діяло від імені ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" на підставі відступлення прав заставодержателя від 05.09.2013 року, за умовами якого Банк відступив права новому заставодержателю - ТОВ "Енергомаш-Інвест", продало рухоме майно (обладнання) за ціною 758 800,00 грн. ТОВ "Компанія "країнський бізнес". Перелік проданого обладнання наведений у додатку №1 до договору купівлі-продажу. За вказане обладнання ТОВ "Компанія "Український бізнес" розрахувалась, що кредитором підтверджується".
		 
		- Обставини, встановлені в ухвалі Господарського суду Запорізької області від 21.11.2013 у справі № 908/3468/13 підтверджують, що майно ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" вибувало з власності заводу за договорами застави з метою погашення заборгованості ТОВ "ТД "Метизи", та спростовують заперечення АТ "Банк Кредит Дніпро".
		 
		- У зв`язку з укладанням Договору поруки від 28.05.2009 №280509-П, рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.04.2013 у справі № 908/941/13 обов`язки зі сплати заборгованості в сумі 2 172 436,5 грн за Договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт від 03.06.2008 року №030608-0, де Позичальником виступав ТОВ "ТД "Метизи", було покладено в тому числі і на ПАТ  "Запорізький сталепрокатний завод".
		 
		- Позичальником за кредитним договором № 050508-КЛВ від 05.05.2008 було ТОВ  "ТД "Метизи", але ТОВ "Енергомаш-Інвест" не було стягнуто зазначену кредитну заборгованість, по всім забезпечувальним договорам стягнення проводилось лише з ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод".
		 
		- Згідно з листом ПАТ "Української товарної біржи": "останній біржовий контракт з простими іменними акціями ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" перед виключенням цінних паперів з біржового списку було укладено 30.12.2013". При цьому товарна біржа повідомила, що за 2013 рік було укладено 270 біржових контрактів, де середня ринкова ціна 1 акції складала 500,0 грн.
		 
		- Оскільки статутний капітал товариства був розподілений на 183  048 шт. акцій, ринкова вартість яких на початок банкрутства в середньому визначена в 500,0 грн., то всього ринкова вартість Товариства на той час складала: 183 048 шт. * 500,0 грн. = 91 524 000 грн.; безпосередньо ринкова вартість 40 036 шт. акцій ОСОБА_1 на початок банкрутства підприємства складала: 40 036 шт. * 500,0 грн. = 20 018 000 грн.
		 
		- Однак, з 07.08.2015 Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку розпорядженням №65-КФ-3 від 07.08.2015р. зупинено обіг акцій ПАТ  "Запорізький сталепрокатний завод".
		 
		- Також, з 24.12.2013 по 21.02.2014 арбітражним керуючим Персюком С.В. була проведена інвентаризація майна ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" (в процедурі розпорядження майна).
		 
		- Проінвентаризоване майно в подальшому було передане (в більшій своїй частині) до новоутворених підприємств: ТОВ "Метал Холдінг", ТОВ "Запорізький ємальпосуд", ТОВ "ВС "Дніпро", ТОВ "БВ "Азов", ТОВ "БВ "Славутич". Вартість майна, переданого до новоутворених підприємств, було оцінено всього 50 838 277,6 грн., в тому числі: ТОВ "Метал Холдінг" - 28  608  547,00 (без ПДВ); ТОВ "Запорізький Емальпосуд" - 19  197  003,00 грн. (без ПДВ); ТОВ "БВ "Славутич" - 813  455,00 грн. (без ПДВ); ТОВ "БВ "Азов" - 1  987  011,00 грн. (без ПДВ); ТОВ "Водна станція "Дніпро" - 232 261,6 грн. (без ПДВ).
		 
		- З 12.12.2014 по 16.12.2014 арбітражним керуючим Нагіх Л.К. була проведена додаткова інвентаризація майна ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" (в процедурі санації майна), яке оцінено по даним бухгалтерського обліку в розмірі: загальна вартість 16 автомобілів - 396  979,97 грн.; вартість магазину, будівлі адмінгоспкорпусу, блоку обслуговування житлового будинку по вул.Історичній та інше - 2 612 286,00 грн.; вартість МБП - 38 510,00 грн.
		 
		- Тобто на початок розпродажу майна на аукціонах, у ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" було проінвентаризовано майна щонайменш загальною вартістю: 53 886 053,57 грн. = 50 838 277,6 грн.+ 396 979,97 грн.+ 2 612 286,0 грн.+ 38 510,0 грн.
		 
		- Інша частина майна, як вже зазначалось вище вибула поза процедурою банкрутства боржника шляхом звернення стягнення на заставлене майно.
		 
		97.          Cудами також встановлено, що вже розглянуті та набули чинності рішення судів відносно ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" у справах №  908/602/16 (постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 11.12.2018 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/78626275) та № 908/3468/13 (постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 06.02.2019 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/79897289) щодо визнання 5 правочинів недійсними у зв`язку з порушенням Наглядовою радою заводу порядку укладання правочинів, щодо яких є зацікавленість, згідно цих судових рішень, судами визнано, що спірні правочини сприяли погіршенню фінансового стану ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" та доведенню його до банкрутства, та спір про визнання правочинів недійсними безпосередньо пов`язаний із захистом корпоративних прав та інтересів ОСОБА_1 .
		 
		98.          Крім того, як вже було зазначено вище, на час вчинення оспорюваного правочину (договору) три члени наглядової ради ПАТ "ЗСЗ" (з більшістю голосів), перебували у родинних стосунках, а два з них одночасно були пов`язаними з ТОВ "ТД "Метизи" на забезпечення виконання зобов`язань якого і був укладений боржником оспорюваний договір, що зумовлює особливе правове регулювання порядку їх укладення відповідно до статті 71 Закону України "Про акціонерні товариства".
		 
		99.          Відповідно до частини першої статті 71 Закону України "Про акціонерні товариства", у редакції чинній на час укладення в новій редакції спірного договору - 30.12.2010, особою, заінтересованою у вчиненні акціонерним товариством правочину, вважається посадова особа органів товариства та її афілійована особа (особи), акціонер, який одноосібно або разом з афілійованими особами володіє 25 і більше відсотками простих акцій товариства, якщо зазначена особа (особи - разом або окремо) відповідає принаймні одній із таких ознак: є стороною такого правочину, бере участь у правочині як представник або посередник (крім представництва товариства посадовими особами), отримує винагороду за вчинення такого правочину від товариства (посадових осіб товариства) або від особи, яка є стороною правочину; внаслідок такого правочину придбає майно чи заінтересована в інших результатах виконання правочину; є афілійованою особою юридичної особи, яка є стороною правочину або бере участь у правочині як представник чи посередник, або отримує винагороду від товариства чи від особи, що є стороною правочину, або внаслідок такого правочину придбає майно чи буде користуватися іншими результатами виконання правочину.
		 
		100.          Афілійовані одна щодо іншої особи (далі - афілійовані особи): юридичні особи, за умови, що одна з них здійснює контроль над іншою чи обидві перебувають під контролем третьої особи; члени сім`ї фізичної особи - чоловік (дружина), а також батьки (усиновителі), опікуни (піклувальники), брати, сестри, діти та їхні чоловіки (дружини), які спільно провадять господарську діяльність; фізична особа та члени її сім`ї, які спільно провадять господарську діяльність, і юридична особа, якщо ця фізична особа та/або члени її сім`ї здійснюють контроль над юридичною особою (частина перша статті. 2 Закону України "Про акціонерні товариства"). 
		 
		101.          Особа, заінтересована у вчиненні правочину, зобов`язана протягом трьох робочих днів з моменту виникнення в неї заінтересованості поінформувати той орган, членом якого вона є, виконавчий орган та наглядову раду про наявність у неї такої заінтересованості (абзац другий частини першої статті 71 Закону України "Про акціонерні товариства").
		 
		102.          Отже, у статті 71 Закону України "Про акціонерні товариства" було встановлено обов`язок винесення на розгляд загальних зборів питання щодо правочину, якщо більшість членів наглядової ради є особами, заінтересованими у його вчиненні. 
		 
		103.          Судами попередніх інстанції встановлено, що на час укладення оспорюваних правочинів три члени наглядової ради ПАТ "ЗСЗ" (з більшістю голосів), перебували у родинних стосунках, а два з них одночасно були пов`язаними з ТОВ "ТД "Метизи" на забезпечення виконання зобов`язань якого і був укладений ПАТ "ЗСЗ" оспорюваний договір, проте докази повідомлення згідно з вимогами частини першої статті 71 Закону України "Про акціонерні товариства" заінтересованими особами відповідних органів управління товариством, докази погодження угод загальними зборами товариства відсутні.
		 
		104.          На час викладення у новій редакції оспорюваного у цій справі правочину у частині першій статті 72 Закону України "Про акціонерні товариства" було закріплено, що у разі недотримання вимог, передбачених статтею 71 цього Закону такий правочин може бути визнаний судом недійсним, якщо особа, яка вчинила правочин, знала або повинна була знати про недотримання зазначених вимог.
		 
		105.          Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		 
		106.          Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		 
		107.          Отже, з огляду на встановлені обставини, суди попередніх інстанцій з`ясували, що за оспорюваним договором боржник ПАТ "ЗСЗ" забезпечив власними активами виконання кредитних зобов`язань іншого суб`єкта господарювання ТОВ "ТД "Метизи" за відсутності жодної очевидної власної господарської мети та економічної доцільності таких договорів та з порушенням порядку вчинення правочинів, щодо яких є заінтересованість згідно зі статтею 71 Закону України "Про акціонерні товариства", адже до складу наглядової ради ПАТ  "ЗСЗ" входили засновник ( ОСОБА_2 із 50  %) та керівник ТОВ "ТД "Метизи" ОСОБА_3 , які разом із ОСОБА_15 є родичами першого ступеня споріднення, втрьох входили до наглядової ради ПАТ "ЗСЗ" і мали більшість голосів, отже вирішальний вплив при укладенні боржником оспорюваних договорів. При цьому боржник не тільки не отримав прибутку, а навпаки, всупереч власним фінансовим інтересам, набув зобов`язання сплатити заборгованість за третю особу, а тому такий правочин не відповідає критеріям розумності, не має на меті добросовісне виконання зобов`язань.
		 
		108.          З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій, які з урахуванням вказівок суду касаційної інстанції та встановивши наявність власного інтересу позивача на збереження активів боржника за виняткових обставин здійснення провадження у справі про банкрутство дійшли висновку, що при укладенні оскаржуваного правочину відповідачі діяли недобросовісно та зловживали правами на шкоду кредиторам боржника, відтак, із застосуванням статей 3, 13, 203, 215 ЦК України, обґрунтовано визнали недійсним оскаржуваний договір застави.
		 
		109.          Колегія суддів касаційного суду також погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для застосування позовної давності до вимог позивача, позаяк судом встановлено і відповідачами не спростовано, що про спірні рішення наглядової ради ПАТ  "ЗСЗ" з прийняттям яких пов`язаними між собою особами позивач обгрунтовує заявлені вимоги про недійсність оспорюваних договорів, останній дізнався лише в травні 2015, ознайомившись з матеріалами справи №  908/3468/13, а позовна заява зареєстрована канцелярією суду 16.03.2016 вх. № 777/09-05, отже ОСОБА_1 строк для звернення з даним позовом до суду не пропущено, а відповідачами не доведено, а судами встановлено відсутність у матеріалах справи доказів того, що позивач про оспорювані правочини дізнався раніше зазначеної ним дати. Отже, аргументи скаржника про неврахування правових позицій Верховного Суду у постановах наведених скаржником у п.17.1. є необґрунтованими та зводяться до намагання дати переоцінку наявним у справі доказам.
		 
		110.          Колегія суддів вважає необґрунтованими також аргументи скаржника (п. 17.2.) про неврахування судами попередніх інстанції правових висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №  522/22473/15-ц, постановах Верховного Суду від 26.05.2023 у справі №  905/77/21, від 04.07.2023 у справі №  904/9132/21, від 10.08.2023 у справі №  444/1995/16 щодо обрання позивачем неефективного способу захисту враховуючи наступне.
		 
		110.1.          Зокрема, у справі №  522/22473/15-ц за позовом КОВ "Компанія "Садіра" (як єдиного учасника ТОВ  "Альфа-Аркадія") про визнання недійсними договорів, укладених ТОВ "Альфа-Аркадія", Суд дійшов висновку, що укладення директором ТОВ  "Альфа-Аркадія" оспорюваних договорів без попереднього погодження загальними зборами цього Товариства може порушувати права та інтереси цього Товариства, а не корпоративні права КОВ "Компанія "Садіра". Ураховуючи відсутність порушення спірними договорами прав та інтересів позивача, що є самостійною підставою для відмови в позові, Велика Палата Верховного Суду не надавала оцінки законності спірних договорів, оскільки вона може надаватися в іншій справі за позовом належного позивача за застосуванням належного способу захисту. Крім того, у цій справи суди дійшли висновку, що позивач набув стовідсоткову частку у статутному капіталі ТОВ "Альфа-Аркадія" ще 15.06.2007 року, при цьому позивач станом на жовтень 2015 року так і не подбав про належну роботу вищого органу товариства. Такі дії (бездіяльність) позивача жодним чином не можуть бути підставою ані для наділення його повноваженнями представляти товариство в судовому процесі, зокрема звертатися з позовом від імені товариства, ані для наділення його правом звертатися з позовом на захист інтересів товариства від власного імені.
		 
		110.2.          Тоді як у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ОСОБА_1 , як акціонер та одночасно поточний кредитор ПАТ "ЗСЗ", тобто особа в якої за статусом наявний інтерес у справі про банкрутство - збільшення ліквідаційної маси боржника та задоволення за рахунок, серед інших, його грошових вимог до боржника, має право на звернення до суду із заявою про визнання недійсним правочину боржника. У цій справі суди встановили наявність власного інтересу позивача на збереження активів боржника за виняткових обставин здійснення провадження у справі про банкрутство. Відтак, обставини у вказаних справах є нерелевантними.
		 
		110.3.          Крім того, колегія суддів враховує, що Касаційний господарський суд у постанові від 21.07.2022 скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій встановив передчасність висновку апеляційного суду про відмову у задоволенні позову з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту свого права, оскільки висновки суду апеляційної інстанції ґрунтувались на правових позиціях викладених у постановах Верховного Суду у нерелевантних справах, без урахування особливостей провадження у справі про банкрутство. Отже, посилання на нові правові позиції Верховного Суду для переоцінки обставин, які вже були встановлені на час попереднього касаційного перегляду є необґрунтованими.
		 
		111.          У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
		 
		112.          Колегія суддів вважає, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права. Тоді як доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм права, як і аргументи про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах при ухваленні оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та за своїм змістом зводяться до незгоди з позицією суду касаційної інстанції, наданою судами попередніх інстанцій оцінкою доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані їх переоцінку.
		 
		113.          Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		114.          Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України дійшла висновку, що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 05.09.2023 та ухвала Господарського суду Запорізької області від 31.01.2023 у справі №  908/3468/13 прийняті відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її зміни або скасування відсутні.
		 
		115.          Оскільки підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, то судовий збір згідно статті 129 ГПК України за подання касаційної скарги покладається на скаржника.
		Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, - 
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" вих. № 17-7954 від 03.10.2023 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.09.2023 та на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.01.2023 у справі № 908/3468/13 залишити без задоволення.
		 
		2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.09.2023 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.01.2023 у справі №  908/3468/13 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                   В. В. Білоус
		 
		 
		Судді                                                                                               О. В. Васьковський
		 
		 
		                                                                                                       В. Я. Погребняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...