Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/17059/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: 08.12.2023. Зареєстровано: 08.12.2023. Оприлюднено: 12.12.2023.
Дата набрання законної сили: 06.12.2023
Номер судового провадження: 1-кп/522/504/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018161500002895

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
		УХВАЛА
		06 грудня 2023 року                 м. Одеса
		 
		Приморський районний суд м. Одеси у складі колегії суддів:
		головуючий - суддя ОСОБА_1 
		судді: ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання - ОСОБА_4 
		прокурора - ОСОБА_5 
		захисників -  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		представника потерпілої - ОСОБА_8 
		потерпілої - ОСОБА_9 ,
		обвинуваченого -  ОСОБА_10 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву потерпілої ОСОБА_9 про відвід головуючого судді ОСОБА_1 від розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,-
		встановив:
		 
		В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
		До канцелярії суду надійшла заява потерпілої ОСОБА_9 , яка підписана також її представником адвокатом ОСОБА_8 про відвід головуючого судді ОСОБА_1 .
		Від захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 надійшла заява про відвід колегії суддів по справі.
		У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 підтримала заяву про відвід головуючому судді з підстав, що зазначені у її письмовій заяві.
		Представник потерпілої адвокат ОСОБА_8 також підтримала заяву про відвід головуючого судді і зазначила, що підставами для відводу головуючого судді ОСОБА_1 стало те, що у судовому засіданні, яке відбулось 09.11.2023 року, суддя ОСОБА_1 повідомила, що працювала разом з матір`ю захисника ОСОБА_7 у Арцизькому районному суді Одеської області, отже у потерпілої сторони виникли сумніви в неупередженості головуючого у справі та законності і об`єктивності рішення, яке буде прийняте за результатами розгляду кримінального провадження.
		Крім того, представник потерпілої на уточнюючі питання головуючого про обґрунтування заявленого відводу, зазначила, що доводи в заяві про відвід, про те, що суддя ОСОБА_1 працювала саме помічником судді ОСОБА_11 була в її підпорядкуванні та знайома з родиною захисника ОСОБА_7 , вона навела у зв`язку з тим, що їй це стало відомо з власних джерел інформації, яку відшукала вона сама, а саме від працівників Арцизького районного суду Одеської області в телефонному режимі. При цьому, представник потерпілої будь-яких підтверджень цим ствердженням суду не надала, підтвердивши, що головуючий суддя в судовому засіданні лише повідомила, що деякий час працювала на посаді помічника судді в Арцизькому районному суді Одеської області, де також працювала мати захисника ОСОБА_7 - ОСОБА_11 .
		Також представник потерпілої пояснила, що потерпіла сторона не заявила про відвід одразу після отриманої від головуючого інформації, у судовому засіданні, яке відбулось 09.11.2023 року, через те, що мала на меті розгляд колегією суддів клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 , строк якого спливав.
		Прокурор зазначив, що відвід головуючому не ґрунтується на належних доказах мотивів заявленого відводу, тому задоволенню не підлягає.
		Захисник ОСОБА_6 заперечив проти задоволення заяви про відвід головуючому, вважаючи його необґрунтованим, зазначив, що такий відвід потерпілою та її представником мав бути заявлений одразу, як їм стали відомі обставини, про які ідеться у заяві. Однак, потерпіла завила такий відвід не одразу, як їй стали відомі обставини, зазначені у заяві, а коли це стало процесуально зручно. Думку захисника ОСОБА_6 підтримав захисник ОСОБА_7 , який також зазначив, що його родина не знайома з суддею ОСОБА_1 . Захисники та обвинувачений просили відмовити у задоволенні заяви про відвід, заявлений потерпілою стороною.
		Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні просив не розглядати раніше подану ним заяву про відвід колегії суддів, що було підтримано захисником ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_10 .
		Заслухавши у судовому засіданні потерпілу, доводи її представника адвоката ОСОБА_8 , а також заслухавши думки прокурора та сторони захисту, оцінивши доводи заяви про відвід головуючому судді на предмет обґрунтованості, суд виходить з наступного.
		З метою дотримання загальновизнаних інституційних гарантій правосуддя таких як незалежність і безсторонність суду, усунення судді відбувається через самовідвід (самоусунення) або на підставі заяви про відвід, поданої особою, що бере участь у кримінальному провадженні.
		Пункт 4 частини 1 статті 75 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
		Відповідно до частин 3-5 статті 80 КПК України, заява про відвід може бути заявлена як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження; заява про відвід під час судового провадження подається до початку судового розгляду; відвід повинен бути вмотивованим. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду (ч.1 ст.81 КПК України).
		Суд керується сталою практикою ЄСПЛ в оцінці вмотивованості відводу, зокрема критеріями, що були чітко висвітлені у справі Mironenko та Martenko проти України (Рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року, заява № 4785/02, параграфи 66-71) та в основоположних справах Wettstein проти Швейцарії (Рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року, заява № 33958/96, параграфи 42-44) та Kyprianou проти Кіпру (Рішення ЄСПЛ від 15 грудня 2005 року, заява № 73797, параграфи 119, 121). ЄСПЛ вказав, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
		Існування неупередженості повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку самого судді, що означає необхідність встановити, чи мав останній у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суддя достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його неупередженості, відповідно до практики Європейського суду з прав людини.
		Водночас, відповідно до практики Європейського суду з прав людини особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 43 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»). 
		В своїй заяві про відвід головуючому судді ОСОБА_1 від розгляду даного кримінального провадження, потерпіла та її представник зазначають, що суддя ОСОБА_1 працювала помічником судді ОСОБА_11 у Арцизькому районному суді Одеської області, була в її підпорядкуванні та знайома з її родиною, однак підтверджуючих доказів суду не надала, лише послалась на те, що даний факт став їй відомий від одного з працівників згаданого суду. 
		Надаючи оцінку доводам заяви про відвід головуючого суд оцінює їх критично і, не бере їх до уваги. Такий висновок суд робить з огляду на те, що побоювання потерпілої та її представника, їх стурбованість про наявність можливої упередженості головуючого судді ОСОБА_1 , не підтверджені належними доказами, а ґрунтуються на власних помилкових висновках, зроблених з інформації головуючого судді.
		Так, на початку судового розгляду головуючим у цій справі доведено до всіх учасників судового розгляду інформацію про те, що суддя ОСОБА_1 деякий час працювала в Арцизькому районному суді Одеської області на посаді помічника судді, де також працювала на посаді судді ОСОБА_11 , яка є матір`ю захисника ОСОБА_7 . При цьому, головуючий суддя, з огляду на те, що знайомство з ОСОБА_11 обмежувалось лише роботою деякий час в одному суді не будучи її помічником, а також того, що вже довготривалий час не має ані спілкування, ані будь-яких стосунків ні з ОСОБА_11 , а тим більш з ОСОБА_7 , їх родинами, повідомила сторонам у справі, що не вбачає підстав для заявлення самовідводу, оскільки давнє знайомство з ОСОБА_11 не може вплинути на неупередженість або об`єктивність судді ОСОБА_1 у цій справі. Доведення такої інформації до сторін головуючий суддя ОСОБА_1 вважала за свій обов`язок і пов`язане з тим, що як сторони так і будь-яка особа може отримати цю інформацію у загальнодоступних джерелах в тому числі в мережі інтернет і, в разі її отримання, як сторона у справі так і сторонній спостерігач могли стверджувати, що цю інформацію не доведено головуючим до відома сторін свідомо. Після отримання доведеної головуючим інформації, сторони кримінального провадження, в тому числі, і потерпіла і її представник, заявили, що головуючому судді довіряють і підстав для відводу не вбачають.
		Відтак, слід констатувати, що наведені в заяві про відвід потерпілої та її представника доводи нічім не підтверджуються та така поведінка виглядає як викривлення потерпілою стороною отриманої від головуючого судді інформації в такий спосіб, щоб висловити головуючому недовіру. Доводами заяви про відвід та поясненнями в судовому засіданні неупередженість головуючого судді ОСОБА_1 ніяким чином не обґрунтована та не доведений об`єктивний критерій, що головуюча суддя ОСОБА_1 не дотрималась достатніх гарантій, що дозволяють виключити будь-який сумнів щодо її неупередженості. Жодного обґрунтованого доводу, що головуюча суддя ОСОБА_1 була саме помічником судді ОСОБА_11 або те, що вона знайома з родиною захисника ОСОБА_7 та своєю поведінкою виявляла якусь особисту зацікавленість або упередженість або небезсторонність у даній справі представник потерпілої не надав. Навпаки із змісту пояснень в судовому засіданні представника потерпілої вбачається, що підставами для відводу головуючому судді ОСОБА_1 стало нібито повідомлена їй інформація працівником Арцизького районного суду Одеської області, яка нічим не підтверджена.
		Серед цього, слід також зауважити, що подання заяви про відвід головуючому судді не одразу після отримання повідомленої головуючим інформації, та очікування поки першочергово буде розглянуто клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_10 , викликає реальні сумніви в дійсності існування побоювань потерпілої сторони в недостатній неупередженості та об`єктивності головуючого судді та виглядає як зловживання правом на відвід, оскільки як виходить з положень процесуального закону, особа, якій стали відомі обставини, що унеможливлюють участь судді у розгляді кримінального провадження, повинна одразу повідомити про такі обставини. Заявлення відводу головуючому лише після вирішення питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_10 , свідчить також про процесуальне маніпулювання з боку потерпілої сторони та про спланованість дій направлених на вирішення питань, в яких зацікавлена потерпіла сторона всупереч вимогам процесуального законодавства.
		Таким чином, під час розгляду заяви про відвід головуючому судом не встановлено існування будь-яких сумнівів в об`єктивності головуючої судді ОСОБА_1 та її неупередженості, що було б підставою для її відводу на підставі положень кримінального процесуального закону, оскільки зазначені в заяві потерпілою та її представником про відвід головуючому судді ОСОБА_1 обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Отже відсутні підстави вважати, що побоювання заявниць в упередженості головуючого судді ОСОБА_1 та її необ`єктивності, є об`єктивно виправданими та доведеними, а тому така заява потерпілої сторони задоволенню не підлягає.
		Разом з цим, колегія суддів Приморського районного суду м. Одеси головуючий - суддя ОСОБА_1 , судді:  ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 ,вважає за необхідне заявити самовідвід від розгляду даного кримінального провадження. Розглядаючи заяви про самовідвід колегії суддів Приморського районного суду м. Одеси, суд виходить з наступного.
		Вирішення питань щодо відводів регулюється §6 Глави 3 КПК України (далі - КПК).
		Статтею 75 КПК визначено вичерпний перелік обставин, що виключають участь судді у кримінальному провадженні. Випадки недопустимості повторної участі судді в кримінальному провадженні закріплені в статті 76 КПК.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що безсторонність (неупередженість) суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення ЄСПЛ у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії», «Пуллар проти Сполученого Королівства», «Мироненко і Мартенко проти України»).
		Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення ЄСПЛ у справі «Кіпріану проти Кіпру»).
		У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надає вимога об`єктивної безсторонності (рішення ЄСПЛ у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення ЄСПЛ у справі «Де Куббер проти Бельгії»).
		Забезпечення достатніх гарантій виключення будь-яких обґрунтованих сумнівів у безсторонності судді досягається, у тому числі, шляхом вирішення відводів.
		Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. ЄСПЛ зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду».
		Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими» (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), заява №33949/02).
		Крім того, ЄСПЛ наголошував на важливості не лише самої по собі безсторонності судді, але й враження щодо його безсторонності, або, іншими словами, «правосуддя повинно не лише здійснюватися, але й виглядати таким, що здійснюється» (п. 26 рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).
		Аналіз положень ст.75 КПК вказує на те, що законодавцем встановлено підстави, які виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні, зокрема за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
		Відповідно до положень п.4 ч.1 ст.75 КПК слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
		Колегія суддів враховує той факт, що у кримінальному провадженні вже заявлявся стороною захисту учаснику колегії судді ОСОБА_2 відвід, коли справа розглядалась під головуванням судді ОСОБА_12 , і який був залишений без задоволення. Крім того, в судовому засіданні 09.11.2023 року захисником ОСОБА_6 повідомлялось, що він має на меті заявити відвід судді ОСОБА_3 , потім був заявлений відвід колегії суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , поданий перед цим судовим засіданням і, який захисник просив не розглядати. Хоча заява потерпілої сторони про відвід головуючому залишається судом без задоволення з підстав її необґрунтованості та недоведеності, але суд звертає увагу, що потерпіла сторона в судовому засіданні впевнено стверджувала, що не довіряє головуючому, що також активно демонструвала своєю поведінкою перед судом.
		Зазначені відводи стосуються незгоди сторони захисту з процесуальними рішеннями, прийнятими в ході судового розгляду, або заявлялись зі зловживанням такого права (потерпілою та її представником). 
		Колегія суддів вважає, що в разі не заявлення самовідводу суддями даного складу колегії суддів та подальшого розгляду кримінального провадження, сторони кримінального провадження, у разі, якщо вони з особистих суб`єктивних міркувань залишаться незадоволеними рішенням суду, або інші сторонні спостерігачі, можуть стверджувати, що таке рішення суду - є «відповіддю» за процесуальну поведінку учасників кримінального провадження, суддів Приморського районного суду м. Одеси, зокрема суддів даної колегії.
		В свою чергу, в протилежному випадку, тобто у разі прийняття судом рішення, з яким можливо погодяться сторони кримінального провадження, у сторонніх спостерігачів також можуть виникнути сумніви в неупередженості суддів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з мотивів можливого прийняття суддями рішення «під тиском» повторювань кожною зі сторін про можливість ініціювання питання про відповідальність кожного з суддів даної колегії суду щодо результатів розгляду як окремого клопотання так і кінцевого рішення та надання власної оцінки ухвалених судом рішень з точки зору ЄСПЛ.
		Колегія суддів, дійшовши висновку щодо наявності підстав для задоволення заявлених самовідводів, окрім вимог п.4 ч.1 ст.75, ст.80 КПК України, також враховує положення ст.126 Конституції України, роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені в п.11 Постанови «Про незалежність судової влади» №8 від 13.06.20007 року, ст.15 Кодексу суддівської етики, - відповідно до яких неупереджений розгляд справ є обов`язком судді.
		Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є обов`язком судді. Відповідно до цінності 2 принципу «Неупередженість» Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН №2006/23 від 27.07.2006 року, неупередженість є необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов`язків.
		Згідно з п. 2.5. застосування цінності 2 принципу «Неупередженість» Бангалорських принципів, суддя повинен взяти самовідвід від участі від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
		Європейський суд з прав людини щодо тлумачення понять «незалежний», «безсторонній» та щодо визначення критеріїв неупередженості (безсторонності): суб`єктивний та об`єктивний у рішенні у справі «Агрокомплекс» проти України» (рішення від 06.10.2011 р., заява № 23465/03) зазначив: «…незалежність та неупередженість судів, із об`єктивної точки зору, вимагає, щоб кожен окремий суддя був вільним він неналежного впливу».
		Приймаючи до уваги наведені вище вимоги законодавства України, практики Європейського суду з прав людини та Бангалорських принципів поведінки суддів, керуючись положеннями ст.ст. 75, 81 КПК, з метою дотримання, в першу чергу, прав заявників на неупереджений розгляд справи, а також для забезпечення виконання положень ст.ст. 2, 7, 8, 9, 21, 28 КПК, якими регламентовані завдання кримінального провадження, загальні засади кримінального судочинства, зокрема: верховенство права, доступ до правосуддя та розумність строків розгляду справи, а також для повного, всебічного та неупередженого розгляду справи, запобігання виникненню будь-яких сумнівів в учасників процесу щодо безсторонності суду, що у подальшому може бути розцінене як порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити заявлені суддями самовідводи, а справу передати до апарату Приморського районного суду м. Одеси для визначення іншого складу суду в порядку, передбаченому ст.35 КПК України.
		Керуючись ст.ст. 7, 9, 21, 75, 81, 369-372, 376 КПК України, суд -
		 
		постановив:
		 
		В задоволенні заяви потерпілої ОСОБА_9 - відмовити.
		Заяву захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , - залишити без розгляду.
		Заяви колегії суддів Приморського районного суду м. Одеси про самовідвід від розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,- задовольнити.
		Матеріали кримінального провадження єдиний унікальний номер справи 522/17059/22 передати до апарату Приморського районного суду м. Одеси для визначення іншого складу суду в порядку, передбаченому ст.35 КПК України.
		Ухвала є остаточною і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
		 
		Колегія суддів
		Приморського районного суду м. Одеси
		 
		ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 
		 
		 
		Єдиний унікальний номер справи: №522/17059/22
		Номер провадження № 1-кп/ 522/504/23
		Головуючий суддя - ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...